¬ажливе значенн¤ дл¤ теор≥њ ≥ практики зм≥цненн¤ законност≥ маЇ питанн¤ про розмежуванн¤ принцип≥в ≥ вимог законност≥. ѕринципи законност≥ - це основн≥ ≥дењ, початки, що виражають зм≥ст законност≥, а вимоги - те, чого "вимагаЇ" законн≥сть, тобто сформульован≥ в загальному вид≥ правов≥ розпор¤дженн¤, дотриманн¤, виконанн¤ ¤ких робить ¤вище (поводженн¤, акт ≥ т.п.) законним.

ѕри такому п≥дход≥ можна вид≥лити чотири принципи законност≥: верховенство закону, Їдн≥сть, доц≥льн≥сть ≥ реальн≥сть законност≥.

¬ерховенство закону звичайно трактуЇтьс¤ ¤к верховенство закону в систем≥ нормативних акт≥в. ќднак цей принцип повинний розум≥тис¤ набагато б≥льш широко - ¤к п≥дпор¤дкован≥сть закону ≥ вс≥м нормативним актам, ≥ вс≥х акт≥в реал≥зац≥њ права (застосуванн¤, дотриманн¤, виконанн¤ ≥ використанн¤), ≥ вс≥х ≥нших об'Їкт≥в. “≥льки в цих умовах принцип верховенства закону стаЇ ун≥версальним, пронизуючим усю тканина сусп≥льства.

ѕ≥д Їдн≥стю (загальн≥стю) законност≥ розум≥Їтьс¤ Їдина спр¤мован≥сть правотворчост≥ ≥ правореал≥зац≥њ в територ≥альному ≥ суб'Їктному план≥, тобто на вс≥й територ≥њ д≥њ в≥дпов≥дного нормативного акта, стосовно до д≥¤льност≥ вс≥х суб'Їкт≥в сусп≥льних в≥дносин.

ƒоц≥льн≥сть законност≥ означаЇ необх≥дн≥сть вибору строго в рамках закону оптимальних, що в≥дпов≥дають ц≥л¤м ≥ задачам сусп≥льства вар≥ант≥в зд≥йсненн¤ правотворчоњ ≥ правореал≥зуючоњ д≥¤льност≥ (поводженн¤), неприпустим≥сть протиставленн¤ законност≥ ≥ доц≥льност≥. ≤, нарешт≥, реальн≥сть законност≥ - це дос¤гненн¤ фактичного виконанн¤ правових розпор¤джень у вс≥х видах д≥¤льност≥ ≥ нев≥дворотност≥ в≥дпов≥дальност≥ за будь-¤ке њхнЇ порушенн¤.

«аконн≥сть в сусп≥льств≥ повинна бути гарантована не т≥льки державою, але й ≥ншими суб'Їктами сусп≥льних в≥дносин. √арант≥њ законност≥ - це система р≥зноман≥тних, у тому числ≥ юридичних, засоб≥в, за допомогою ¤ких реал≥зуютьс¤ права ≥ обов'¤зки вс≥х суб'Їкт≥в сусп≥льних в≥дносин, охорон¤ютьс¤ ≥ в≥дновлюютьс¤ порушен≥ суб'Їктивн≥ права громад¤н, юридичних ос≥б ≥ держави в ц≥лому.

¬с≥ гарант≥њ можна под≥лити на загальносоц≥альн≥ ≥ юридичн≥. ƒо загальносоц≥альних в≥днос¤тьс¤ пол≥тичн≥, економ≥чн≥, ≥деолог≥чн≥ та ≥нш≥. ёридичн≥ гарант≥њ - передбачена правовим законодавством система юридичних засоб≥в, включаючи практичну д≥¤льн≥сть державних орган≥в, по реал≥зац≥њ, охорон≥ ≥ в≥дновленню порушених суб'Їктивних прав ≥ обов'¤зк≥в.

ёридичних гарант≥й Ї багато ≥ њх можна класиф≥кувати:

за суб'Їктами застосуванн¤ гарант≥й: парламентськ≥, президентськ≥, судов≥, прокурорськ≥, самовр¤дн≥ (мун≥ципальн≥), адм≥н≥стративн≥ (управл≥нськ≥), контрольн≥, громадськ≥ (парт≥йн≥);

«а видами правових норм, ¤к≥ забезпечують законн≥сть: конституц≥йн≥, процесуальн≥, матер≥альн≥ (норми матер≥ального права).

«а характером юридичноњ д≥¤льност≥: правотворч≥, правозастосувальн≥, правореал≥зац≥йн≥, ≥деолог≥чн≥ (правова пропаганда, правова просв≥та, правовий всеобуч).

ћожуть ≥снувати й ≥нш≥ юридичн≥ гарант≥њ законност≥, зокрема м≥жнародно-правов≥.