ƒл¤ практики маЇ безпосереднЇ значенн¤ проблема меж д≥њ нормативних акт≥в. ¬она м≥стить у соб≥ чотири питанн¤:

1) на ¤к≥ сусп≥льн≥ в≥дносини даний акт поширюЇтьс¤ (предметну д≥ю);

2) з ¤кого часу ≥ по ¤кий час нормативний акт маЇ юридичну чинн≥сть (д≥¤ в час≥);

3) на ¤ку територ≥ю в≥н поширюЇ св≥й регулюючий вплив (д≥¤ в простор≥);

4) ¤к≥ його адресати (д≥¤ по колу ос≥б).

1. ѕредметна д≥¤. Ќормативн≥ акти регулюють р≥зн≥ за своњм характером в≥дносини. ѕри цьому, наприклад, акти, розрахован≥ на регулюванн¤ майнових ≥ зв'¤заних з ними особистих немайнових в≥дносин, не мають сили у в≥дносинах м≥ж державними органами, ≥ навпаки.

≤ншими словами, т≥льки ¤к виключенн¤ (у ситуац≥њ так називаного субсид≥арного застосуванн¤ права) норми одн≥Їњ галуз≥ можуть поширити сво¤ д≥¤ на в≥дносини, регульован≥ нормативними актами ≥ншоњ галуз≥ права.

” предмет правового регулюванн¤ вход¤ть вольов≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, що виключаЇ д≥ю акт≥в у в≥дношенн≥ чи под≥й ≥нших стан≥в, у ¤ких не може брати участь волаючи людини. “акого роду обставини можуть виступати т≥льки ¤к юридичн≥ факти, тобто закон може зв'¤зати з ними настанн¤ юридичних насл≥дк≥в, але вплинути на њхн≥й х≥д норми права неспроможн≥.

«аконодавець виключаЇ залученн¤ до в≥дпов≥дальност≥ за напр¤м думок, вважаючи таку практику реакц≥йноњ. ¬≥н виходить з формули: " р≥м своњх д≥й ¤ зовс≥м не ≥сную дл¤ закону, зовс≥м не Ї його об'Їктом".

2. ƒ≥¤ в час≥ зв'¤зано з вступом нормативного акта в силу ≥ моментом утрати њм юридичноњ чинност≥. ” кожн≥й держав≥ д≥ють норми про пор¤док опубл≥куванн¤ ≥ вступу в сипу закон≥в ≥ ≥нших акт≥в. ” –ос≥њ - це федеральний закон в≥д 14 червн¤ 1994 р. "ѕро пор¤док опубл≥куванн¤ ≥ вступу в силу федеральних конституц≥йних закон≥в, федеральних закон≥в, акт≥в палат ‘едеральних «бор≥в". ќф≥ц≥йним опубл≥куванн¤м акт≥в, прийн¤тих законодавчими органами, вважаЇтьс¤ опубл≥куванн¤ њх у спец≥альних оф≥ц≥йних виданн¤х, а також у визначених газетах (у –ос≥њ - у "«борах законодавства –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ" ≥ "–ос≥йськ≥й газет≥"). Ќазван≥ акти публ≥куютьс¤ у встановлений у закон≥ терм≥н п≥сл¤ њхнього прийн¤тт¤. ќф≥ц≥йн≥ виданн¤ мають ≥ ≥нш≥ державн≥ органи.

¬с≥ акти нормативного характеру набирають сили п≥сл¤ зак≥нченн¤ визначеного часу п≥сл¤ оф≥ц≥йного опубл≥куванн¤, ¤кщо при прийн¤тт≥ акта не встановлений ≥нший терм≥н уведенн¤ його в д≥ю (у –ос≥њ п≥сл¤ зак≥нченн¤ дес¤ти дн≥в на вс≥й њњ територ≥њ). „асто приймаютьс¤ спец≥альн≥ постанови про введенн¤ акта в д≥ю, що мають серйозне, хоча ≥ допом≥жне значенн¤. ” них можуть м≥ститис¤ дорученн¤ ур¤ду про розробку п≥дзаконних акт≥в, що конкретизують закон, про приведенн¤ у в≥дпов≥дн≥сть ≥з законом вс≥х ≥нших акт≥в; приводитис¤ перел≥ки акт≥в, що втрачають силу; даватис¤ вказ≥вки про долю в≥дносин, що склалис¤ до вступу знову прийн¤того акта в силу; визначатис¤ коло суб'Їкт≥в, уповноважених (тимчасово чи пост≥йно) робити угоди на основ≥ прийн¤того акта. ѕостанови можуть також зобов'¤зати визначен≥ органи ≥ посадов≥ особи спри¤ти розвитку нових правов≥дносин, дати ≥нш≥ дорученн¤.

јкти, що не мають загального значенн¤, можуть бути не опубл≥кован≥, а спр¤мован≥ в≥дпов≥дним органам ≥ орган≥зац≥¤м дл¤ доведенн¤ до зведенн¤ вс≥х заснувань ≥ ос≥б, на ¤ких поширюЇтьс¤ њхн¤ д≥¤. ÷≥ акти набирають сили з моменту одержанн¤ њхн≥ми державними органами ≥ громадськими орган≥зац≥¤ми, ¤кщо не встановлений ≥нший терм≥н уведенн¤ њх у д≥ю.

ƒл¤ практичних прац≥вник≥в ≥нод≥ дуже важливо ознайомитис¤ не т≥льки ≥з самим нормативним актом, але ≥ з матер≥алами по його обговоренню. ўоб правильно витлумачити закон, приходитьс¤, наприклад/ звертатис¤ до альтернативних проект≥в ≥ пропозиц≥й по окремих статт¤х, висловленим депутатами. “ому треба дивитис¤ стенограф≥чн≥ зв≥ти в≥дкритих зас≥дань законодавчих орган≥в.

ѕостанови ≥ розпор¤дженн¤ ур¤ду, що нос¤ть нормативний характер, здобувають силу з того терм≥ну, що у них зазначений. якщо ж така вказ≥вка в≥дсутн¤, то з моменту њхнього прийн¤тт¤. “акий пор¤док встановлений у б≥льшост≥ держав, хоча можуть бути й ≥нш≥ правила.

Ќормативн≥ акти центральних в≥домств ввод¤тьс¤ в д≥ю з моменту њхнього чи прийн¤тт¤ п≥сл¤ одержанн¤ адресатами.

Ќе урегульований належним образом пор¤док вступу в силу р≥шень представницьких орган≥в на м≥сц¤х, а також р≥шень ≥ розпор¤джень м≥сцевоњ адм≥н≥страц≥њ, наказ≥в кер≥вник≥в в≥дд≥л≥в ≥ керувань, нормативних акт≥в кер≥вник≥в п≥дприЇмств, заснувань, орган≥зац≥й. ѕрактично вони набирають сили з моменту њхнього прийн¤тт¤. –≥шенн¤ з питань боротьби з≥ стих≥йними лихами, еп≥дем≥¤ми й еп≥зоот≥¤ми набирають сили з моменту њхнього чи опубл≥куванн¤ опов≥щенн¤ населенн¤ по рад≥о, телебаченню.

≤снують три способи припиненн¤ д≥њ нормативних акт≥в у час≥:

а) указати терм≥н, прот¤гом ¤кого акт буде д≥¤ти, ≥ не продовжувати його;

б) скасувати даний акт;

в) зам≥нити даний акт ≥ншим, регулюючим фактично т≥ ж питанн¤.

Ќа жаль, останн≥й спос≥б одержав значне поширенн¤. ќск≥льки при цьому перел≥ки акт≥в, що втратили сипу, чи не складаютьс¤ з зап≥зненн¤м, практика поставлена в скрутне положенн¤. « загальних правил д≥њ нормативних акт≥в у час≥ Ї два виключенн¤. ≤нод≥ (скор≥ше, у сфер≥ цив≥льного права) скасован≥ акти продовжують ¤к би регулювати ≥снуюч≥ в≥дносини, тому що необх≥дний визначений терм≥н дл¤ њхнього приведенн¤ у в≥дпов≥дн≥сть з новим законодавством. ÷е так називане переживанн¤ нормативного акта. ». навпаки, ≥нод≥ знову прийн¤тий нормативний акт (у вид≥ виключенн¤) поширюЇ сво¤ д≥¤ на в≥дносини, що виникли до вступу його в юридичну чинн≥сть. ÷е зворотна сторона закону. «воротна сила закону надаЇтьс¤ т≥льки законодавцем. —вавол¤ в ц≥й справ≥ неприпустимий. «а загальним правилом зворотну силу здобуваЇ закон, що усуваЇ каран≥сть чи д≥¤нн¤ зм'¤кшуЇ покаранн¤.

3. ƒ≥¤ нормативних акт≥в у простор≥ зв'¤зуЇтьс¤ з њхн≥м поширенн¤м на державну територ≥ю. ƒо нењ в≥днос¤тьс¤ земна територ≥¤, њњ надра, внутр≥шн≥ ≥ територ≥альн≥ води, пов≥тр¤ний прост≥р над земною ≥ вод¤ною територ≥Їю, територ≥њ посольств, в≥йськових корабл≥в, ус≥х корабл≥в у в≥дкритому мор≥, каб≥ни л≥тальних апарат≥в над територ≥Їю, що не входить до складу ≥ншоњ держави. “еритор≥альн≥ меж≥ д≥њ нормативних акт≥в ви¤вл¤ють суверен≥тет держави ≥ його юрисдикц≥ю. ≤ноземне законодавство застосовуЇтьс¤ на територ≥њ конкретноњ держави лише ост≥льки, оск≥льки воно саме це допускаЇ в загальн≥й чи форм≥ в конкретних угодах ≥з закордонними державами. ћ≥жнародними договорами регулюЇтьс¤ ≥ так називана екстеритор≥альна д≥¤ правових акт≥в, коли законодавство даноњ держави поширюЇтьс¤ за межами його територ≥њ (д≥Ї у в≥дношенн≥ громад¤н ≥ орган≥зац≥й, що знаход¤тьс¤ на територ≥њ ≥нших держав). ” федеративних державах територ≥альн≥ меж≥ д≥њ нормативних акт≥в обумовлен≥ внутр≥шньопол≥тичними в≥дносинами. як загальне правило нормативн≥ акти член≥в федерац≥њ д≥ють на власн≥й територ≥њ, акти м≥сцевих орган≥в влади ≥ керуванн¤ - на керован≥й ними територ≥њ. ќднак поширене й ≥нше: юридичн≥ акти, прийн¤т≥ державними органами одних адм≥н≥стративних ≥ пол≥тичних одиниць, визнаютьс¤ в ¤кост≥ таких на територ≥њ ≥нших. «≥ткненн¤ нормативних акт≥в р≥вноправних (однопор¤дкових) орган≥в зважуютьс¤ на основ≥ кол≥з≥йних норм, установлених федеральною владою.  ол≥з≥йн≥ норми ≥снують також на випадок з≥ткненн¤ акт≥в, виданих у р≥зний час, у р≥зному обс¤з≥, р≥зними органами.

4. ƒ≥¤ по колу ос≥б означаЇ за загальним правилом поширенн¤ нормативних вимог на вс≥х адресат≥в у рамках територ≥альноњ сфери д≥њ того чи ≥ншого акта. јле з даного правила Ї три виключенн¤.

ѕо-перше, глави держав ≥ ур¤д≥в, сп≥вроб≥тники дипломатичних ≥ консульських представництв ≥ де¤к≥ ≥нш≥ ≥ноземн≥ громад¤ни користаютьс¤ правом екстеритор≥альност≥ (над≥лен≥ дипломатичним ≥мун≥тетом), ≥, отже, до них не можуть бути застосован≥ м≥ри в≥дпов≥дальност≥ ≥ примусового заходу за порушенн¤ карного законодавства ≥ законодавства про адм≥н≥стративн≥ правопорушенн¤.

ѕо-друге, що проживають на територ≥њ держави ≥ноземн≥ особи й особи без громад¤нства, хоча ≥ користаютьс¤ широким колом прав ≥ воль пор¤д ≥з громад¤нами, у де¤ких правов≥дносинах не можуть виступати нос≥¤ми прав: ¬они не можуть, наприклад, обирати ≥ бути обраними в органи державноњ влади, у судд≥; не можуть перебувати на служб≥ в збройних силах ≥ органах внутр≥шн≥х справ.

ѕо-третЇ, де¤к≥ нормативн≥ акти, що наприклад передбачають крим≥нальна в≥дпов≥дальн≥сть, поширюютьс¤ на громад¤н незалежно в≥д м≥сц¤ њхнього перебуванн¤ ≥ незалежно в≥д того, понесли вони вже покаранн¤ по нормах ≥ноземного чи законодавства немаЇ.

јдресатами нормативних акт≥в можуть бути вс≥ чи громад¤ни визначен≥ групи населенн¤, ус≥ посадов≥ чи особи окрем≥ њхн≥ категор≥њ.