ёридичний зм≥ст правов≥дносин



ѕравове в≥дношенн¤ маЇ матер≥альний, вольовий ≥ юридичний зм≥ст. ћатер≥альне, чи фактичне, складають т≥ сусп≥льн≥ в≥дносини, що опосередковуютьс¤ правом; вольове - державна вол¤, вт≥лена в правов≥й норм≥ й у

виниклому на њњ основ≥ правов≥дносини, а також вольов≥ акти його учасник≥в; юридичний зм≥ст утвор¤ть суб'Їктивн≥ права та обов'¤зки стор≥н (суб'Їкт≥в) правов≥дносини.

ѕравове регулюванн¤ зд≥йснюЇтьс¤ головним чином через механ≥зм суб'Їктивних прав ≥ юридичних обов'¤зк≥в, саме цим воно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д будь-¤кого ≥ншого нормативного регулюванн¤, наприклад морального. «азначен≥ права й обов'¤зки, листуючись один одному в рамках визначеного правов≥дносини, ≥ виступають його юридичним зм≥стом.

—уб'Їктивне право визначаЇтьс¤ в правов≥й науц≥ ¤к гарантован≥ законом вид ≥ м≥ра можливого чи дозволеного поводженн¤ особи. ј юридичний обов'¤зок - ¤к вид ≥ м≥ра належного чи необх≥дного поводженн¤. ¬ основ≥ суб'Їктивного права лежить юридично забезпечена можлив≥сть; в основ≥ обов'¤зку - юридично закр≥плена необх≥дн≥сть. Ќос≥й можливост≥ називаЇтьс¤ уповноваженим, нос≥й обов'¤зку - правозобов'¤заним. ѕерший може робити в≥дом≥ д≥њ; другий зобов'¤заний њхн≥й виконувати.

—труктура суб'Їктивного права. —уб'Їктивне право - це визначена правова можлив≥сть, але ц¤ можлив≥сть багатопланова, вона м≥стить у соб≥, ¤к м≥н≥мум, чотири елементи:

а) можлив≥сть позитивного поводженн¤ самого уповноваженим, тобто право на власн≥ д≥њ; б) можлив≥сть вимагати в≥дпов≥дного поводженн¤ в≥д правозобов'¤заноњ особи, тобто право на чуж≥ д≥њ; в) можлив≥сть удатис¤ до державного примуса у випадку невиконанн¤ конфронтуючою стороною свого обов'¤зку ; г) можлив≥сть користатис¤ на основ≥ даного права визначеним соц≥альним благом.

≤накше кажучи , суб'Їктивне право може виступати ¤к право-поводженн¤, право-вимога, право-домаганн¤ ≥ право- користуванн¤.

” залежност≥ в≥д характеру ≥ стад≥њ реал≥зац≥њ того чи ≥ншого суб'Їктивного права на перший план у ньому може виходити одна з зазначених можливостей, ¤к правило - перша. ” ц≥лому ж ус≥ чотири компоненти в њхн≥й Їдност≥ складають зм≥ст ≥ структуру суб'Їктивного права ¤к загального пон¤тт¤. ¬оно служить засобом задоволенн¤ ≥нтерес≥в уповноваженого.

’арактерною рисою суб'Їктивного права Ї м≥ра поводженн¤, забезпечена не т≥льки законом, але й обов'¤зками ≥нших ос≥б. ” противному випадку перед нами не суб'Їктивне право, а простий дозв≥л , що випливаЇ з д≥ючого в сусп≥льств≥ правопор¤дку за принципом: "що не заборонено, те дозволено".

“аких дозвол≥в у повс¤кденному житт≥ - незл≥ченна безл≥ч. Ќ≥кому, наприклад, не заборон¤Їтьс¤ ходити на прогул¤нки, любуватис¤ природою, купатис¤ в море, слухати музику ,займатис¤ спортом, њздити на автомоб≥л≥ ≥ т.д., але все це не суб'Їктивн≥ права, ≥ вони не складають зм≥сти правов≥дносин.

 ожна з дробових складових частин суб'Їктивного права ≥менуЇтьс¤ правомочн≥стю. ” р≥зних правах њх чи б≥льше менше. ѕрим≥ром, у прав≥ власност≥ три: волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ майном. ” соц≥альних ≥ пол≥тичних правах - до п'¤ти - семи. Ќаприклад, право на волю слова м≥стить у соб≥ можлив≥сть громад¤нина виступати на р≥зних зборах ≥ м≥тингах, публ≥куватис¤ в печатц≥, мати доступ на рад≥о ≥ телебаченн¤, критикувати недол≥ки, вносити пропозиц≥њ, займатис¤ л≥тературною ≥ художньою творч≥стю ≥ т.д. ќднак загальна структура суб'Їктивного права залишаЇтьс¤ чотиричленноњ, тому що вона, в≥двол≥каючи в≥д безл≥ч≥ вид≥в прав, в≥дбиваЇ головн≥ ≥ найб≥льш типов≥ њхн≥ властивост≥. —труктура юридичного обов'¤зку в≥дпов≥даЇ структур≥ суб'Їктивного права (будучи ¤к би його зворотною стороною) ≥ теж м≥стить у соб≥ чотири компоненти: 1) необх≥дн≥сть зробити визначен≥ д≥њ або утриматис¤ в≥д них; 2) необх≥дн≥сть дл¤ правозобов'¤заноњ особи в≥дреагувати на звернен≥ до нього законн≥ вимоги уповноваженого; 3) необх≥дн≥сть нести в≥дпов≥дальн≥сть за невиконанн¤ цих вимог; 4) необх≥дн≥сть не перешкоджати контрагенту користатис¤ тим благом, у в≥дношенн≥ ¤кого в≥н маЇ право.

ёридичний обов'¤зок установлюЇтьс¤ ¤к в ≥нтересах уповноваженого, так ≥ в ≥нтересах держави в ц≥лому. ¬она - гарант њхнього зд≥йсненн¤. —уб'Їктивне право - право суб'Їкта правов≥дносини. ≈п≥тет "суб'Їктивне" в≥дбиваЇ тут, по-перше, приналежн≥сть права суб'Їкту ≥, по-друге, залежн≥сть його в≥д суб'Їкта .

” цьому зм≥ст≥ юридичний обов'¤зок також можна квал≥ф≥кувати ¤к суб'Їктивну. ” рамках правового в≥дношенн¤ право й обов'¤зок суб'Їкт≥в р≥вною м≥рою суб'Їктивн≥. ƒоданки юридичного обов'¤зку - це свого роду окрем≥ повинност≥ - на подобу повноважень у суб'Їктивному прав≥.

¬ажливо п≥дкреслити, що юридичним зм≥стом правов≥дносин Ї не сам≥ реальн≥ д≥њ стор≥н, а лише в≥дпов≥дно можлив≥ ≥. належн≥, тобто передбачен≥ законом. ¬они виражають стани зв'¤заност≥.

Ѕ≥льш≥сть правов≥дносин по своњй юридичн≥й природ≥ таке, що кожний з њхн≥х учасник≥в одночасно маЇ право ≥ несе обов'¤зку (наприклад, у договор≥ закуп≥вл≥-продажу, п≥др¤ду, оренди, постачанн¤, трудов≥й угод≥ ≥ т.д.), де сторони взаЇмно уповноважен≥ ≥ правозобов'¤зан≥, њхн≥ права й обов'¤зки забезпечуютьс¤ ≥ реал≥зуютьс¤ друг через друга. “ака корел¤ц≥¤ закладена вже в правов≥й норм≥, що само по соб≥ - зобов'¤зуЇ.

ѕри цьому пом≥тимо, що в спец≥альн≥й л≥тератур≥ структура юридичного обов'¤зку довгий час не розкривалас¤ - увага концентрувалас¤ головним чином на структур≥ суб'Їктивного права. ќднак, ¤к показане вище, суб'Їктивне право ≥ юридичний обов'¤зок - це парн≥ ≥ р≥вноелементн≥ категор≥њ, що у рамках конкретних правов≥дносин строго в≥дпов≥дають один одному.



Ќа головну



Hosted by uCoz