ѕравотворч≥сть: пон¤тт¤, види



Ќормативн≥ правов≥ акти Ї продуктом особливого роду д≥¤льност≥ - нормотворчост≥ (правотворчост≥). Ќормотворч≥сть - основний шл¤х впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини, головний зас≥б доданн¤ праву юридичноњ чинност≥.

Ќормотворч≥сть в правов≥й сфер≥ - це в принцип≥ ≥ головним чином державна д≥¤льн≥сть, що завершуЇ процес формуванн¤ права, що означаЇ зведенн¤ державноњ вол≥ в закон.

—поконв≥чне право формуЇтьс¤ ≥сторично, до ≥ незалежно в≥д д≥¤льност≥ законодавц¤. ѕочаткова стад≥¤ в процес≥ правоутворенн¤ - виникненн¤ об'Їктивне обумовленоњ потреби в юридичному регулюванн≥ сусп≥льних в≥дносин. ÷¤ потреба в к≥нцевому рахунку обумовлена економ≥чним базисом, але найближчими факторами, њњ живильними, Ї соц≥ально-пол≥тичн≥, класов≥ й ≥нш≥ сусп≥льн≥ ≥нтереси. Ќа завершальн≥й стад≥њ правоутворенн¤ здобуваЇ велике значенн¤ спец≥альна ц≥леспр¤мована д≥¤льн≥сть компетентних орган≥в по вираженню сусп≥льноњ потреби ≥ в≥дпов≥дних ≥нтерес≥в у загальнообов'¤зкових правилах повед≥нки. ÷¤ д≥¤льн≥сть, що конституюЇ правоутворенн¤ у формально визначен≥ розпор¤дженн¤ загального характеру, ≥ Ї правовою нормотворч≥стю. –озр≥зн¤ютьс¤ три способи такого нормотворч≥ст≥:

1) безпосередн¤ правоустановча д≥¤льн≥сть повноважних державних орган≥в;

2) санкц≥онуванн¤ державними органами норм, що склалис¤ незалежно в≥д них у вид≥ звичаю (д≥лового звичаю) чи вироблен≥ недержавними орган≥зац≥¤ми (наприклад, кооперативами, громадськими орган≥зац≥¤ми);

3) безпосереднЇ правотворч≥сть народу, проведене у форм≥ всенародного голосуванн¤ (референдуму).

¬ ус≥х трьох випадках нормотворч≥сть в≥др≥зн¤Їтьс¤ ≥ своњми ц≥л¤ми, ≥ тими принципами, на ¤ких воно ірунтуЇтьс¤. «агальними принципами нормотворч≥сть Ї: науков≥сть, демократизм, законн≥сть, ≥нтернац≥онал≥зм.

¬ окрем≥ пер≥оди розвитку т≥Їњ чи ≥ншоњ держави мали м≥сце в≥дступу в≥д ¤кого-небудь принципу, але вони не можуть похитнути необх≥дн≥сть пошуку ≥ твердженн¤ в≥дпов≥дних початк≥в законодавчоњ д≥¤льност≥.

ѕравотворч≥сть д≥¤льн≥сть так чи ≥накше зв'¤зана з про¤вом державноњ вол≥. ÷е положенн¤ багаторазове доведено св≥товою ≥стор≥Їю.  р≥м того, що пануюч≥ при даних в≥дносинах ≥ндив≥ди повинн≥ конституювати свою силу у вид≥ держави, вони повинн≥ додати своњй вол≥, обумовленоњ цими визначеними в≥дносинами, загальне вираженн¤ у вид≥ державноњ вол≥, у вид≥ закону.

ѕравотворч≥сть може виражатис¤ у вид≥ прийн¤тт¤ одиничного акта, що м≥стить окрем≥ юридичн≥ норми, ≥ у вид≥ систематизованого (кодиф≥кац≥йного) акта, що м≥стить визначен≥ сукупност≥, групи норм. Ќайб≥льш розвитим видом Ї кодиф≥кац≥йна нормотворч≥сть. « його допомогою закладаютьс¤ основи законодавчоњ системи в ц≥пом ≥ по галуз¤х права, а пот≥м зд≥йснюЇтьс¤ подальший розвиток законодавства. «а допомогою одиничних акт≥в права-творчост≥ внос¤тьс¤ доповненн¤ ≥ зм≥ни в кодиф≥коване законодавство. ” ход≥ поточноњ правотворчост≥ усуваютьс¤ протир≥чч¤ ≥ проб≥ли в законодавств≥.



Ќа головну



Hosted by uCoz