ѕон¤тт¤ й ознаки правовоњ норми



Ќорма права - це правило повед≥нки, установлене чи санкц≥оноване державою, елементарна частка права, що в≥дноситьс¤ до нього ¤к частина до ц≥лого (чи ¤к одиничне до загального). Ѕуло обірунтовано, що норма права - це ≥ не форма, ≥ не зм≥ст усього права, а саме його частка. ¬она волод≥Ї властивим њй зм≥стом ≥ формою й у системоутворюючих процесах з ≥ншими нормами складаЇ зм≥ст права в ц≥лому.

Ќорм≥ права ¤к частини системи в т≥м чи ≥ншому ступен≥ властив≥ ≥стотн≥ ознаки, властивому праву, тому њй можна дати визначенн¤, ≥дентичне за своњм значенн¤м визначенню права в ц≥лому.

Ќорма права - це загальнообов'¤зкове, установлене чи санкц≥оноване й охоронюване державою правило повед≥нки, що виражаЇ обумовлену матер≥альними умовами житт¤ сусп≥льства волю й ≥нтереси народу, що активно впливаЇ на сусп≥льн≥ в≥дносини з метою њх упор¤дкуванн¤.

Ѕудь-¤ке державно-орган≥зоване сусп≥льство не може об≥йтис¤ без норм права. јле це одиничний феномен права, тому повне наукове визначенн¤ пон¤тт¤ припускаЇ з'¤суванн¤ властив≥й норм≥ права специф≥чних ознак (властивостей).

ѕо-перше, норма права ¤вл¤Ї собою в≥двол≥канн¤ в≥д ознак ≥ндив≥дуал≥зац≥њ ≥ вказуЇ лише на т≥ характерн≥ риси поводженн¤, що Ї ≥стотними, тобто розгл¤дають поводженн¤ ¤к вид сусп≥льних в≥дносин. ÷≥ ознаки, включен≥ ≥ текст норми, стають правилами повед≥нки, обов'¤зковими до реал≥зац≥њ.

Ќаприклад, у процес≥ куп≥вл≥-продажу ≥стотним Ї не те, ск≥льки раз≥в "приц≥нювавс¤" покупець, вибираючи ту чи ≥ншу р≥ч, ¤кий час в≥н на це затратив. ”се це - сфера життЇвого звичаю. ƒл¤ права важливо установити ознаки: коли можна визнати догов≥р закуп≥вл≥-продажу укладеним, коли право власност≥ на р≥ч переходить в≥д продавц¤ до покупц¤. „и ≥нший приклад: у випадку зд≥йсненн¤ убивства, коли закон особливо чуйний до обставин цього т¤жкого злочину, закон в≥дкидаЇ вс≥ сугубо ≥ндив≥дуальне, що не маЇ в≥дношенн¤ до характеристики даного д≥¤нн¤ ¤к такого.

ќтже, норми права м≥ст¤ть указ≥вки на ≥стотн≥ ознаки поводженн¤, властив≥ кожному з невизначеного числа конкретних ≥ндив≥дуальних в≥дносин (вчинк≥в), що держава маЇ нам≥р п≥ддати правовому регулюванню.

ѕо-друге, норма права Ї наказовим розпор¤дженн¤м незалежно в≥д того, ¤кий його характер: заборона, чи обзиванн¤ дозв≥л. –озпор¤дженн¤ в будь-¤кому випадку знаходитьс¤ п≥д охороною держави; тому що воно њм установлене, то передбачен≥ ≥ примусового заходу у випадках його порушенн¤.

¬-трет≥х, норма права ¤вл¤Ї собою визначений метод впливу на регульован≥ в≥дносини. ” приведених вище прикладах методи регулюванн¤ виникаючих в≥дносин зовс≥м несхож≥, ¤к ≥ сам≥ в≥дносини, тому що використовуютьс¤ р≥зн≥ способи доданн¤ њм визначеност≥, упор¤дкованост≥. ” цей метод включаютьс¤: обставини, при ¤ких застосовуЇтьс¤ норма; коло учасник≥в, регульованих ц≥Їю нормою в≥дносин; взаЇмн≥ права й обов'¤зки; санкц≥њ за невиконанн¤ обов'¤зк≥в.

¬-четвертих, норма права - загальнообов'¤зкове правило повед≥нки. ¬оно маЇ значенн¤ не дл¤ окремого ≥ндив≥да, а дл¤ ус≥х вх≥дних до складу даноњ категор≥њ людей (сусп≥льства в ц≥лому) ¤к можливих (чи реальних) учасник≥в конкретного виду сусп≥льних в≥дносин.

Ќорма права зазвичай не вказуЇ персон≥ф≥кованих виконавц≥в розпор¤дженн¤, що м≥ститьс¤ в н≥й. ≤накше кажучи, вона розрахована на невизначене коло уповноважених ≥ зобов'¤заних ос≥б. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що норма права ¤к абстрактна модель поводженн¤ припускаЇ њњ к≥лькаразову д≥ю, а отже, ≥ "захопити" у поле свого прит¤ганн¤ вона може потенц≥йно кожного члена сусп≥льства.

¬-п'¤тих, абстрактн≥сть норми права зовс≥м не означаЇ невизначеност≥ њњ зм≥сту. —аме навпаки, норма права тому ≥ Ї такий, що м≥стить ц≥лком конкретне правило повед≥нки. Ќаприклад, ст. 16 √  –‘ визначаЇ, що збитки, запод≥¤н≥ чи громад¤нину юридичн≥й особ≥ в результат≥ незаконних д≥й (безд≥¤льност≥) державних орган≥в, орган≥в м≥сцевого чи самовр¤дуванн¤ посадових ос≥б цих орган≥в, у тому числ≥ виданн¤ не в≥дпов≥дному чи закону ≥ншому правовому акту акта державного чи органу м≥сцевого самовр¤дуванн¤, п≥дл¤гають в≥дшкодуванню –ос≥йською ‘едерац≥Їю, що в≥дпов≥дають суб'Їктами чи федерац≥њ мун≥ципальним утворенн¤м. “ут типовий приклад норми права ¤к формально визначеного правила, що означаЇ повноту ≥ точн≥сть указ≥вки на ознаки правила повед≥нки.  ожен ≥ндив≥дуальний випадок запод≥¤нн¤ збитк≥в чи громад¤нину юридичн≥й особ≥ п≥дпадаЇ п≥д д≥ю ц≥Їњ норми, тобто вона регулюЇ вс≥ повторюван≥ ≥ндив≥дуальн≥ в≥дносини даного виду. «авд¤ки тому, що вона пост≥йно впливаЇ на цей вид в≥дносин, њњ вимоги реал≥зуютьс¤ ус≥ма ¤к обов'¤зков≥ дл¤ кожного, хто причетний до в≥дшкодуванн¤ збитк≥в без персональноњ вказ≥вки, дл¤ кого саме.

“аким чином, норма права ¤к загальне правило повед≥нки регулюЇ повторюваний вид сусп≥льних в≥дносин, тому що не вичерпуЇтьс¤ однократною реал≥зац≥Їю, а охоплюЇ вс≥ можлив≥ ≥ндив≥дуальн≥ випадки. ” силу цього норма права - загальне ≥ загальнообов'¤зкове правило повед≥нки.

¬-шостих, зм≥ст правовоњ норми визначаЇтьс¤ об'Їктивною природою того виду сусп≥льних в≥дносин, на упор¤дкуванн¤ ¤ких вона спр¤мована. ¬оно формуЇтьс¤ п≥д впливом соц≥ального досв≥ду регулюванн¤, р≥вн¤ загальноњ ≥ правовоњ культури, моральних ≥ пол≥тичних установок, ор≥Їнтац≥й держави й ≥нших фактор≥в. ” нашому приклад≥ по¤снити правило, чому обов'¤зок в≥дшкодуванн¤ збитк≥в лежить на держав≥ в ц≥лому, в≥дпов≥дних його суб'Їктах, мун≥ципальних утворенн¤х, т≥льки природою даного правоохоронного в≥дношенн¤ не можна. “ому зм≥ст норми в головному, основному визначаЇтьс¤ зм≥стом регульованого в≥дношенн¤.

Ќорма права - правова реальн≥сть нав≥ть у тому випадку, ¤кщо вона жодного разу не застосовувалас¤ дл¤ регулюванн¤ фактичних в≥дносин. Ќаприклад, у недавн≥й ≥стор≥њ конституц≥йне право союзноњ республ≥ки на в≥льний вих≥д з≥ складу —–—–. ¬изнанн¤ цього права було передумовою дл¤ визначенн¤ правового статусу союзноњ республ≥ки ≥ дл¤ державно-пол≥тичноњ практики. “ому можна зробити висновок, що праву в≥дом≥ норми, що застосовуютьс¤ безпосередньо й опосередковано - через ≥нш≥ норми.

“аким чином, норма права - це загальне правило, що вбираЇ в себе все багатство соц≥ального досв≥ду сусп≥льства ≥ держави, р≥зноман≥тт¤ особливого, ≥ндив≥дуального, окремого.

Ќорма права Ї науковим, об'Їктивно обірунтованим розпор¤дженн¤м - моделлю сусп≥льних в≥дносин, що в≥дбиваЇ ≥нтереси сусп≥льства в розвитку даного в≥дношенн¤.

«агальний характер норми права не випливаЇ з њњ власноњ природи. «агальне в прав≥ в к≥нцевому рахунку Ї в≥дображенн¤ того реального загального, котре об'Їктивно ≥снуЇ в численних окремих матер≥альних в≥дносинах даного виду, що Ї виробничими в≥дносинами.

” сучасних умовах удосконалюванн¤ норм права йде по двох основних напр¤мках: пол≥пшенн¤ зм≥сту норм, зм≥цненн¤ њхн≥й "≥стинност≥"; упор¤дкуванн¤ њхньоњ структури ≥ системи в ц≥лому.

ѕерший шл¤х характеризуЇтьс¤ тенденц≥Їю до усе б≥льш точного в≥дображенн¤ потреб громадського житт¤, без чого неможливо забезпечити зростанн¤ ефективност≥ д≥њ норм права ¤к регул¤тор≥в сусп≥льних в≥дносин. “ому удосконалюванн¤ зм≥сту стосуЇтьс¤ всього комплексу норм - зобов'¤зуючих, уповноважуючих, заборон¤ючих. «ростаЇ значенн¤ рекомендац≥йних норм. ” рамках кожного р≥зновиду норм виробл¤ютьс¤ нов≥, б≥льш ефективн≥ методи впливу на сусп≥льн≥ в≥дносини за допомогою вс≥х елемент≥в правовоњ норми.



Ќа головну



Hosted by uCoz