¬иникненн¤ ≥ пон¤тт¤ права



ѕраво дуже складне соц≥альне ¤вище, ≥ щоб розкрити його пон¤тт¤ необх≥дно в≥дмежувати його в≥д ≥нших соц≥альних ¤вищ. ¬ наш≥й науц≥ ≥снуЇ дек≥лька концепц≥й до розум≥нн¤ права: нормативний п≥дх≥д та ≥нш≥.  р≥м того, потр≥бно розр≥зн¤ти право, ¤ке створене державою, ≥ право природне, ¤ке виникаЇ в результат≥ ≥сторичного розвитку.

Ќормативний п≥дх≥д до розум≥нн¤ права

«г≥дно ≥з цим п≥дходом норми права в≥др≥зн¤ють в≥д ≥нших соц≥альних норм за такими ознаками:

1) норми права регулюють ≥ охорон¤ють найб≥льш важлив≥ сусп≥льн≥ в≥дносини ≥ соц≥альн≥ ц≥нност≥ з позиц≥й ≥нтерес≥в сусп≥льства, держави ≥ особи. ÷≥ в≥дносини визначаютьс¤ громад¤нським сусп≥льством ≥ державною владою;

2) норми права, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших соц≥альних норм, формально виражен≥ в систем≥ д≥ючих нормативно-правових акт≥в (в законах). ¬они мають характер оф≥ц≥йних юридичних документ≥в. ≤нш≥ норми можуть ≥снувати в усн≥й або в письмов≥й неоф≥ц≥йн≥й форм≥;

3) норми права оф≥ц≥йно встановлен≥ або санкц≥онован≥ державою; ≥нш≥ соц≥альн≥ норми державою не встановлюютьс¤, хоча ≥ багато прогресивних соц≥альних норм держава зац≥кавлена п≥дтримувати;

4) норми права, на в≥дм≥ну в≥д ≥нших соц≥альних норм, Ї загальнообов'¤зковими дл¤ виконанн¤ вс≥ма учасниками сусп≥льних в≥дносин, оск≥льки це оф≥ц≥йн≥ правила повед≥нки ≥ д≥¤льност≥ й держава використовуЇ примус у випадку њх невиконанн¤;

5) норми права охорон¤ютьс¤ державною владою в≥д порушень на в≥дм≥ну в≥д ≥нших соц≥альних норм. ƒержава застосовуЇ або може застосувати санкц≥њ за њх порушенн¤;

6) норми права встановлюють юридичн≥ права ≥ обов'¤зки учасник≥в сусп≥льних в≥дносин або оф≥ц≥йний правовий статус громад¤н, орган≥зац≥й, держави; ≥нш≥ соц≥альн≥ норми можуть регламентувати моральн≥, пол≥тичн≥, рел≥г≥йн≥ та ≥нш≥ права ≥ обов'¤зки,

7) норми права виражаютьс¤ т≥льки в певних юридичних формах (закони, постанови, укази, декрети, накази, загальнообов'¤зков≥ р≥шенн¤) ≥ мають чинн≥сть в час≥, простор≥ ≥ стосовно певних суб'Їкт≥в. ≤нш≥ соц≥альн≥ норми таких ознак не мають

ќтже, право - це система або сукупн≥сть норм (правил повед≥нки), ¤к≥ мають оф≥ц≥йний формальний характер, встановлен≥ державою, Ї загальнообов'¤зковими дл¤ вс≥х учасник≥в сусп≥льних в≥дносин, охорон¤ютьс¤ державою в≥д порушень, виражають юридичн≥ права ≥ обов'¤зки ≥ направлен≥ на регулюванн¤ ≥ охорону найб≥льш важливих сусп≥льних в≥дносин ≥ соц≥альних ц≥нностей.

“аке визначенн¤ права ≥ його ознак характерне дл¤ нормативного п≥дходу. “ак≥ ознаки маЇ ≥ окрема норма права ≥, аналог≥чно, њњ визначенн¤. —уть цих норм права зводитьс¤ до того, що вони виражають потреби ≥ ≥нтереси всього народу або певних клас≥в чи соц≥альних груп. –азом ≥з тим розум≥нн¤ права залежить в≥д того, чињ потреби ≥ ≥нтереси воно виражаЇ ≥ охорон¤Ї.

“аке розум≥нн¤ права в значн≥й м≥р≥ обмежено, оск≥льки воно ототожнюЇтьс¤ ≥з законами ≥ ≥ншими нормативно-правовими актами. ¬ той же час закони можуть мати р≥зний характер, в них можуть виражатис¤ потреби ≥ ≥нтереси пан≥вного класу або соц≥альноњ групи. ¬ зв'¤зку з цим можна вид≥лити рабовласницьке право, феодальне право, буржуазне право, пролетарське право, загальнонародне право та ≥нш≥ види ≥ типи права, залежно в≥д типу держави, форм правл≥нн¤ ≥ пол≥тичного режиму. ѕраво повинно мати загальнонародний характер, в ¤кому повинн≥ виражатись загальнолюдськ≥ ц≥нност≥, потреби та ≥нтереси кожноњ конкретноњ людини.

ѕраво ¤к соц≥альне ¤вище потр≥бно в≥др≥зн¤ти в≥д безправ'¤. « позиц≥й моральноњ шкоди права право повинно виражати прогресивн≥, демократичн≥ ≥дењ: справедлив≥сть, р≥вн≥сть, свободу. ѕраво в переклад≥ з латин≥ Ї справедлив≥сть. ѕраво Ї м≥ра справедливост≥ м≥ж р≥зними класами, соц≥альними групами ≥ м≥ж людьми. «в≥дси випливаЇ, що право - це так≥ норми, ¤к≥ виражають р≥вноправн≥сть вс≥х громад¤н. ѕраво Ї також м≥ра свободи громад¤н, воно встановлюЇ меж≥ свободи вс≥х громад¤н, разом ≥з тим право встановлюЇ м≥ру в≥дпов≥дальност≥ громад¤н за правопорушенн¤, за матер≥альну ≥ ≥ншу шкоду чи соц≥альну небезпеку. ѕраво - це не вседозволен≥сть, оск≥льки жити в сусп≥льств≥ ≥ бути в≥льним в≥д сусп≥льства неможливо. “аким чином, право - це антипод безправ'¤, антипод правопорушень. ѕраво - це дос¤гненн¤ певного р≥вн¤ культури сусп≥льства, в ¤кому не повинно бути класового права, не повинно бути трупового, маф≥озного, злочинного "права". “аким чином, з позиц≥й моральноњ школи, право зводитьс¤ до прав, свобод ≥ обов'¤зк≥в людини ≥ громад¤нина, до њх р≥вност≥, свободи ≥ в≥дпов≥дальност≥, до справедливост≥, закр≥плених в д≥юч≥й систем≥ права ≥ законодавства.

¬  онституц≥њ ”крањни закр≥плено, що в ”крањн≥ визнаЇтьс¤ ≥ д≥Ї принцип верховенства права.  онституц≥¤ ”крањни маЇ найвищу юридичну силу (ст.8). ¬ ст.21  онституц≥њ записано, що вс≥ люди е в≥льн≥ ≥ р≥вн≥ у своњй г≥дност≥ ≥ правах. ѕрава ≥ свободи людини Ї нев≥дчужуваними.  ожна людина маЇ право на в≥льний розвиток своЇњ особистост≥, ¤кщо при цьому не порушуютьс¤ права ≥ свободи ≥нших людей, та маЇ обов'¤зки перед сусп≥льством (ст.23  онституц≥њ). ¬ ст. 24  онституц≥њ стверджуЇтьс¤, що громад¤ни мають р≥вн≥ конституц≥йн≥ права ≥ свободи та Ї р≥вними перед законом. “аким чином, нова  онституц≥¤ ”крањни виходить ≥з принцип≥в моральноњ школи права.

ѕраво потр≥бно також розгл¤дати ¤к певний культурний, гуманний зас≥б дл¤ регулюванн¤ сусп≥льних в≥дносин, дл¤ охорони соц≥альних ц≥нностей, дл¤ управл≥нн¤ сусп≥льством за допомогою правового законодавства ≥ державних орган≥в. ѕраво не може бути засобом придушенн¤ ≥ гн≥ту певних клас≥в ≥ соц≥альних груп. ¬оно Ї ≥нструментом (засобом) становленн¤ ≥ розвитку демократ≥њ, зм≥цненн¤ законност≥ ≥ правопор¤дку. ѕраво Ї зас≥б соц≥ального компром≥су, зас≥б консол≥дац≥њ сусп≥льства, народу, нац≥њ.

 р≥м того, з позиц≥й моральноњ школи право залишаЇтьс¤ на папер≥ ≥ не може бути правом до того часу, поки не буде усв≥домлене людьми, громад¤нами держави ≥ сусп≥льства. Ќе усв≥домлен≥ права, свободи ≥ обов'¤зки громад¤н, державних установ, п≥дприЇмств ≥ орган≥зац≥й не можуть реал≥зовуватись в житт¤ “аким чином, право - це не т≥льки норми права (закони ≥ т. п.), але й сусп≥льна ≥ ≥ндив≥дуальна правосв≥дом≥сть. ѕраво - це не т≥льки система норм законодавчих акт≥в ≥ правосв≥дом≥сть сусп≥льства, але ≥ реальн≥ правов≥дносини.

—оц≥олог≥чний п≥дх≥д до розум≥нн¤ права

«аконодавч≥ акти, ¤к≥ не реал≥зуютьс¤, не застосовуютьс¤ в реальному житт≥, перестають бути правом, вони в≥дмирають ≥ стають "мертвим правом". ∆иве право - це так≥ норми, ¤к≥ закр≥плен≥ в законодавчих актах, усв≥домлен≥ населенн¤м ≥ д≥ють, реал≥зуютьс¤ в конкретних правов≥дносинах. Ѕез реал≥зац≥њ закони залишаютьс¤ "шматком макулатури" або ≥сторичними пам'¤тниками права.

ѕраво Ї антипод правопорушень, а правопорушенн¤ не звод¤тьс¤ до пошкодженн¤ того чи ≥ншого кодексу чи закону. ѕравопорушенн¤ нанос¤ть шкоду ≥ мають соц≥альну небезпеку дл¤ реальних матер≥альних ≥ духовних ц≥нностей сусп≥льства, держави ≥ людей.

 р≥м того, потр≥бно п≥дкреслити, що в сусп≥льств≥ бувають випадки, коли закони не прийн¤т≥, а правов≥дносини сформувались на п≥дстав≥ морал≥, угод, договор≥в, св≥домост≥ тощо.

“аким чином, в сусп≥льств≥ можуть ≥снувати правов≥дносини без законодавчих акт≥в. ÷≥ правов≥дносини можуть ≥снувати також на п≥дстав≥ звичаЇвого права, прецедентного права, догов≥рного права, рел≥г≥йного права (там, де ≥снуЇ система рел≥г≥йного права).

ѕ≥двод¤чи п≥дсумки, можна п≥дкреслити, що право може мати також природний характер, ¤к сукупн≥сть суб'Їктивних прав, свобод ≥ обов'¤зк≥в людей ≥ орган≥зац≥й, ¤к≥ виникають в результат≥ вступу людей в економ≥чн≥, пол≥тичн≥, торгов≥, с≥мейн≥ та ≥нш≥ соц≥альн≥ в≥дносини. ѕриродне право може бути оформлене ≥ закр≥плене в законодавчих актах п≥сл¤ д≥¤льност≥ правотворчих орган≥в. ѕраво, ¤ке створене державою, ≥нод≥ називають позитивним, об'Їктивним правом, оск≥льки воно не залежить в≥д вол≥ конкретноњ особи. ѕраво, ¤ке зводитьс¤ до конкретних прав, свобод ≥ обов'¤зк≥в громад¤нина, п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ ≥ держави, називають суб'Їктивним правом.

“аким чином, може ≥снувати природне право, об'Їктивне позитивне право ≥ суб'Їктивне право. ¬ зах≥дних крањнах ставл¤ть питанн¤ ≥ про ≥снуванн¤ права соц≥альних груп, колектив≥в тощо.

“аким чином, право - складне ¤вище, оск≥льки воно в≥дображаЇ дуже складн≥ економ≥чн≥, пол≥тичн≥ та ≥нш≥ соц≥альн≥ в≥дносини. ѕраво, законодавство повинно в≥дображати економ≥чн≥, пол≥тичн≥ законом≥рност≥ розвитку сусп≥льства, тод≥ закони будуть мати правовий характер.

Ќа п≥дстав≥ анал≥зу цих концепц≥й можна дати багато визначень права. ¬оно зводитьс¤ до нормативноњ концепц≥њ плюс моральний, соц≥олог≥чний, генетичний (природний) п≥дходи. ѕраво - це система або сукупн≥сть формально виражених норм (правил повед≥нки), ¤к≥ в≥дображають ≥ регулюють найб≥льш важлив≥ економ≥чн≥, пол≥тичн≥ та ≥нш≥ соц≥альн≥ в≥дносини (законом≥рност≥ њх розвитку), встановлен≥ або санкц≥онован≥ державою, мають загальнообов'¤зковий характер, виражають м≥ру справедливост≥, р≥вноправност≥, свободи ≥ в≥дпов≥дальност≥ учасник≥в сусп≥льних в≥дносин, охорон¤ютьс¤ державною владою в≥д порушень, закр≥плюють юридичн≥ права ≥ обов'¤зки суб'Їкт≥в правов≥дносин, охорон¤ють соц≥альн≥ ц≥нност≥ сусп≥льства, держави ≥ громад¤н ≥ направлен≥ на розвиток демократ≥њ, зм≥цненн¤ законност≥ ≥ правопор¤дку.



Ќа головну



Hosted by uCoz