≤де¤ правовоњ держави зародилась досить давно, ще в античн≥ часи, хоча сам терм≥н не вживавс¤. Ќа думку античних ф≥лософ≥в ≥ юрист≥в, правова держава - це така держава, в ¤к≥й правда, справедлив≥сть, право, закон традиц≥йно вважались божественними настановами, необх≥дними атрибутами косм≥чних ≥ земних пор¤дк≥в, антиподами насильства, свав≥лл¤ ≥ хаосу.

—ам терм≥н "правова держава" з'¤вивс¤ в н≥мецьк≥й л≥тератур≥ в прац¤х  .“.¬елькера ≥ –.фон ћол¤. ‘≥лософськ≥ основи теор≥њ правовоњ держави були сформульован≥ ≤. антом. —уть його теор≥њ зводилас¤ до дек≥лькох основних положень: " ожний громад¤нин повинен бути паном сам соб≥", "„ого народ не може вир≥шити в≥дносно самого себе, того ≥ законодавець не може вир≥шити в≥дносно народу". ¬ цих положенн¤х мова йде, по сут≥, про юридичне закр≥пленн¤ основних прав ≥ свобод людини.

¬ наш≥й крањн≥ ц¤ ≥де¤ була в≥дкинута в зв'¤зку з тим, що вона була несум≥сна з ≥деЇю "диктатури пролетар≥ату" ≥ взагал≥ з р≥зними авторитарними режимами. ѕравова держава - це вже не орган≥зац≥¤ насильства одного класу над ≥ншим, ¤к розум≥ли тод≥ суть держави класики марксизму. ¬она повинна оптимально ≥ збалансовано виражати потреби ≥ ≥нтереси вс≥х клас≥в ≥ соц≥альних груп, повинна стати соц≥ально-демократичною державою. ¬ колишньому —–—– до 1985 року ц¤ ≥де¤ вважалась буржуазною, тому це пон¤тт¤ зникло з науковоњ л≥тератури.

Ћише в зв'¤зку з так званою перебудовою постало питанн¤ про необх≥дн≥сть побудови соц≥ал≥стичноњ правовоњ держави. ÷≥й проблем≥ було присв¤чено дек≥лька науково-практичних конференц≥й, на ¤ких були розроблен≥ основн≥ принципи (риси) правовоњ держави стосовно республ≥к колишнього –ад¤нського —оюзу. ѕравова держава в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д звичайноњ держави наступними характерними рисами-принципами:

1) верховенство права ≥ правових закон≥в над п≥дзаконними нормативними актами, пол≥тичною ≥ ф≥зичною силою держави;

2) розпод≥л влади, ¤ка належить народу, на законодавчу, виконавчу ≥ судову;

3) верховенство громад¤нського сусп≥льства ≥ його представника - ѕарламенту над державою ≥ њњ апаратом;

4) юридичне закр≥пленн¤ основних прав ≥ свобод людини в  онституц≥њ та ≥нших законах ≥ њх фактичне забезпеченн¤;

5) взаЇмоповага ≥ взаЇмов≥дпов≥дальн≥сть особи ≥ держави;

6) громад¤нину дозволено робити все, що не заборонено законом, а держав≥ ≥ њњ чиновникам лише те, що дозволено законом;

7) демократичний плюрал≥зм ≥ гласн≥сть - д≥¤льн≥сть легальних пол≥тичних парт≥й ≥ рух≥в, в≥дносна свобода засоб≥в масовоњ ≥нформац≥њ ≥ т.п.

Ѕагато з цих принцип≥в закр≥плено в  онституц≥њ ”крањни 1996 року, зокрема в розд≥л≥ ≤. ¬ ст.3 говоритьс¤, що людина, њњ житт¤ ≥ здоров'¤, честь ≥ г≥дн≥сть, недоторканн≥сть ≥ безпека визначаютьс¤ в ”крањн≥ найвищою соц≥альною ц≥нн≥стю. ѕрава ≥ свободи людини та њх гарант≥њ визначають зм≥ст ≥ спр¤мован≥сть д≥¤льност≥ держави. ƒержава в≥дпов≥даЇ перед людиною за свою д≥¤льн≥сть.

¬ ст.6 вказуЇтьс¤, що державна влада в ”крањн≥ зд≥йснюЇтьс¤ на засадах њњ под≥лу на законодавчу, виконавчу та судову. ¬ ст.8 закр≥плено, що в ”крањн≥ визнаЇтьс¤ ≥ д≥Ї принцип верховенства права.  онституц≥¤ ”крањни маЇ найвищу юридичну силу.

¬ ст. 1  онституц≥њ закр≥плено, що ”крањна Ї суверенна ≥ незалежна, демократична, соц≥альна, правова держава.

јле потр≥бно п≥дкреслити, що дл¤ реал≥зац≥њ ≥дењ побудови правовоњ держави необх≥дно багато часу. ¬ багатьох крањнах «аходу ц¤ ≥де¤ проголошена вже давно, але ще жодна держава њњ не побудувала. ≤дею правовоњ держави потр≥бно розгл¤дати ¤к ≥деал, ¤к соц≥альну мету демократичного сусп≥льства, оск≥льки реал≥зац≥¤ принцип≥в правовоњ держави даЇ можлив≥сть розвивати демократ≥ю, забезпечити законн≥сть ≥ правопор¤док, права ≥ свободи людини, забезпечити в≥льний розвиток кожноњ людини, ¤к умови в≥льного розвитку вс≥х.