ѕравов≥ акти державного управл≥нн¤ - це владн≥, п≥дзаконн≥, вт≥лен≥ в установлену форму волеви¤вленн¤ суб'Їкт≥в державного управл≥нн¤, що безпосередньо впливають на правов≥ норми ≥ в≥дносини з метою њх удосконаленн¤ в≥дпов≥дно до державних ≥нтерес≥в. «г≥дно з≥ своњм призначенн¤м акти управл≥нн¤ можуть виконувати найр≥зноман≥тн≥ш≥ завданн¤. «окрема можуть виступати ¤к юридичн≥ факти, на п≥дстав≥ ¤ких виникають, ≥ зм≥нюютьс¤ ≥ припин¤ютьс¤ правов≥дносини. яскравим прикладом цього можуть бути випадки встановленн¤ за конкретною особою адм≥н≥стративного нагл¤ду.

¬имоги, що висуваютьс¤ до акт≥в управл≥нн¤, можна под≥лити на вимоги загального характеру, спец≥ально-юридичн≥ та орган≥зац≥йно-техн≥чн≥.

ј. —еред загальних вимог ч≥льне м≥сце пос≥даЇ застосуванн¤ системного п≥дходу до виробленн¤ (конструюванн¤) припис≥в юридичних акт≥в управл≥нн¤. ѕри цьому сфера управл≥нн¤ маЇ розгл¤датис¤ ¤к система (об'Їкт управл≥нн¤, його суб'Їкти, в≥дпов≥дн≥ зв'¤зки, њхн¤ структура, режим в≥дпов≥дальност≥ тощо).

¬их≥дним принципом системного п≥дходу Ї погл¤д на будь-¤кий об'Їкт управл≥нн¤ ¤к на систему, що складаЇтьс¤ з к≥лькох елемент≥в (п≥дсистем). ѕри такому п≥дход≥ ставитьс¤ завданн¤ з'¤сувати та врахувати дл¤ обірунтуванн¤ акту управл≥нн¤ т≥ зв'¤зки ≥ в≥дносини, ¤к≥ склалис¤ м≥ж цими елементами. ÷ей принцип дозвол¤Ї на основ≥ р≥шень конкретних п≥дпроблем перейти до виробленн¤ загального р≥шенн¤ вс≥Їњ проблеми (програми) через синтезуванн¤ окремого у Їдину мету, а також в≥дпов≥дних завдань дл¤ њх дос¤гненн¤.

ƒо загальних вимог, що висуваютьс¤ до акт≥в управл≥нн¤, треба в≥днести њх об'Їктивну необх≥дн≥сть, актуальн≥сть та стаб≥льн≥сть. јкти мають бути виправданими, об'Їктивно необх≥дними на даний ≥сторичний момент. ќчищенн¤ законодавства в≥д застар≥лих норм, законодавчих та нормативних акт≥в - процес природний, бо правов≥ регул¤тори мають створювати умови дл¤ безперешкодного розвитку продуктивних сил крањни, становленн¤ виробничих в≥дносин нового типу, њх захисту.

” практиц≥ державного управл≥нн¤ необх≥дно зберегти сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж так званою "живою" управл≥нською працею (нов≥ норми, стосунки, структури, статуси, що народжуютьс¤), та нормами, заборонами, зв'¤зками, традиц≥¤ми, звича¤ми, трудовими навичками, ¤к≥ склалис¤ ран≥ше й стали часткою об'Їктивноњ, навколишньоњ реальност≥ под≥бно до робочоњ сили, основних засоб≥в виробництва тощо. «м≥на суб'Їкт≥в управл≥нських в≥дносин не завжди ≥ не обов'¤зково означаЇ потребу у зм≥н≥ акт≥в, що ними видавалис¤, а також у п≥дтверджен≥ њхньоњ обов'¤зковост≥, лег≥тимност≥.

« ≥ншого боку, не можна без потреби зм≥нювати, виправл¤ти, скасовувати акти управл≥нн¤. Ќестача юридичних регул¤тор≥в та заборон може бути такою ж небезпечною, ¤к ≥ њх надм≥рн≥сть.

јкти управл≥нн¤ мають також в≥дпов≥дати вимоз≥ ≥нформац≥йноњ м≥сткост≥: маЇ забезпечуватис¤ повнота, оперативн≥сть, в≥рог≥дн≥сть ≥ актуальн≥сть ≥нформац≥њ, що включаЇтьс¤ до акту управл≥нн¤.

—пец≥альн≥ юридичн≥ вимоги щодо акт≥в управл≥нн¤ вит≥кають ≥з припис≥в  онституц≥њ, законодавства ”крањни, м≥жнародних акт≥в та угод. ÷е, по-перше, п≥дзаконн≥сть акт≥в управл≥нн¤. ¬она ви¤вл¤Ї себе втому, що юридична сила акту управл≥нн¤ передаЇтьс¤ йому законом або нормативним актом орган≥в виконавчоњ влади вищого р≥вн¤. “ому управл≥нський акт маЇ точно ≥ повн≥стю в≥дпов≥дати мет≥, приписам, вимогам законодавчого акта, на виконанн¤ ¤кого його видано. ≤нший аспект п≥дзаконност≥ - це виданн¤ акт≥в управл≥нн¤ у межах компетенц≥њ державного. ѕорушенн¤ меж правового регулюванн¤, ¤ке визначене органу законодавчим актом, робить акти цього органу (службовоњ особи) незаконними, а отже, нед≥йсними.

јкти управл≥нн¤ з питань, що зач≥пають ≥нтереси м≥сцевого населенн¤, мають прийматис¤ п≥сл¤ обговоренн¤ њх проект≥в населенн¤м.

ќрган≥зац≥йно-техн≥чн≥ вимоги пол¤гають у дотриманн≥ правил оформленн¤ акт≥в управл≥нн¤. ƒотриманн¤ форми акт≥в - одна з перших умов њхньоњ правом≥рност≥ та д≥Ївост≥. ѕравова форма акту управл≥нн¤ - це спос≥б зовн≥шнього вираженн¤ припис≥в орган≥в управл≥нн¤. ÷е також спос≥б викладенн¤ правового матер≥алу в письмових актах (усередин≥ њх). ¬иданн¤ акт≥в з порушенн¤м правовоњ форми завдаЇ значноњ шкоди режиму законност≥, оск≥льки самод≥¤льн≥ акти не передаютьс¤ до нагл¤дових орган≥в та орган≥в державноњ статистики, а це ускладнюЇ нагл¤д та зв≥тн≥сть. ќрган≥зац≥йно-техн≥чн≥ вимоги включають також дотриманн¤ рекв≥зит≥в у склад≥ акт≥в, в≥дсутн≥сть ¤ких позбавл¤Ї акти юридичноњ сили. ÷е - найменуванн¤ акту, вказ≥вки на виконавц≥в, автор≥в акту, дан≥ про голосуванн¤, дотриманн¤ правил скликанн¤, кворуму, результати голосуванн¤ по проектах акт≥в колег≥альних орган≥в, дата прийн¤тт¤, строки виконанн¤, л≥нгв≥стичн≥ вимоги, естетичн≥ критер≥њ, п≥дписи, печатки, ≥нш≥ знаки автентичност≥ акту.

јкти державного управл≥нн¤ повинн≥ в≥дпов≥дати законам ≥ п≥дзаконним актам вищих орган≥в державного управл≥нн¤. Ќезаконний акт управл≥нн¤ автоматично визнаЇтьс¤ нед≥йсним.

Ѕудь-¤кий акт державного управл≥нн¤ повинен бути прийн¤тий компетентним органом ≥ в межах його повноважень. „≥тке визначенн¤ компетенц≥њ кожного органу державного управл≥нн≥ на виданн¤ акта управл≥нн¤, тобто забезпеченн¤ правильного у¤вленн¤ про коло питань, ¤к≥ п≥дл¤гають веденню даного органу, Ї обов'¤зковою умовою правильного зд≥йсненн¤ функц≥й ≥ завдань кожним органом державного управл≥нн¤.

јкти державного управл≥нн¤ повинн≥ видаватис¤ в певному пор¤дку з дотриманн¤м процесуальних правил. Ќаприклад, одн≥ акти видаютьс¤ колег≥альним органом, ≥нш≥ - Їдиноначальним; одн≥ публ≥куютьс¤ у м≥сцев≥й прес≥, ≥нш≥ - просто довод¤тьс¤ до в≥дома виконавц≥в тощо.

ќдн≥Їю з важливих вимог, ¤к≥ ставл¤тьс¤ до акт≥в державного управл≥нн¤, Ї дотриманн¤ певноњ форми акта.

ƒо акт≥в державного управл≥нн¤ у р¤д≥ випадк≥в можуть бути поставлен≥ й ≥нш≥ додатков≥ вимоги. “ак, де¤к≥ з них можуть бути видан≥ лише за на¤вност≥ спец≥ального дозволу вищого органу; де¤к≥ можуть бути прийн¤т≥ лише в межах певного терм≥ну; де¤к≥ вимагають наступного затвердженн¤ вищого органу. ѕисьмов≥ акти державного управл≥нн¤ повинн≥ бути викладен≥ грамотною, ч≥ткою, загальнодоступною мовою, конкретно формулювати вм≥щен≥ в них вимоги.