Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Найвищу юридичну силу має Конституція України. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на її основі і повинні відповідати їй.

Адміністративне право є однією з галузей права, сукупність правових норм, що покликані регулювати в інтересах громадян і держави відносини управлінського характеру. Безпосередніми суб'єктами таких відносин виступають органи державної виконавчої влади всіх рівнів.

Нормативно-правові акти, в яких містяться норми адміністративного права , є джерелами адміністративного права.

Цілком зрозуміло , що Конституція України є основним таким джерелом. Основний Закон , по-перше , поділяє державну владу на законодавчу , виконавчу і судову. Органи виконавчої влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах (зг.статті 6).

Розділ VI (ст.ст.113-120) Конституції присвячений органам виконавчої влади України.

Ст.113 Конституції визначає :

Кабінет Міністрів України (КМУ) є вищим орган у системі органів виконавчої влади;

КМУ відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Статтею 114 визнано склад та ієрархію КМУ , порядок призначення його посадових осіб.

Ст.115 описує можливі процедури відставки уряду (КМУ).

В ст.118 вказана організація роботи місцевих державних адміністрацій , що здійснюють виконавчу владу на місцях.

Ст.ст. 116 та 119 окреслюють повноваження відповідно КМУ та місцевих держадміністрацій.

Ст.120 підкреслює , що організація , повноваження і порядок діяльності КМУ , інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України.

Розділ ІV ( статті 85,87,92,96,97 ) "Верховна Рада України" та розділ V ( ст.106 ) "Президент України" деталізують відповідно правовідносини виконавчої влади та законодавчої влади , виконавчої влади та Президента України.