Законодавство, що регулює аграрні ринкові відносини встановлюють, закріплюють і виражають аграрну політику, сформульовану законодавчою владою, Президентом і Урядом України.

На відміну від традиційних галузей права аграрне право не має свого кодексу. Аграрне законодавство становлять закони і нормативно-правові акти, які направлені на організаційно-управлінське забезпечення раціонального використання земель с/г призначення підприємствами усіх форм власності. Це так називаємі правові норми, які мають загальний (уніфікований) і спеціальний (диференційований) характер.

До першої групи відносяться: Конституція України, Закони "Про власність", Про підприємництво, Про підприємства в Україні, Про господарські товариства, Земельний кодекс України, Про банкрутство, Про оподаткування прибутку підприємств. Ці законодавчі акти одночасно адресуються цілому ряду суб'єктів або групі суб'єктів суспільних відносин, проголошують і юридично закріплюють принципи, які лежать в основі правового стану і правового регулювання їхньої діяльності.

Спеціальні аграрні закони: Постанова ВРУ "Про земельну реформу", ЗУ "Про селянське (фермерське) господарство", "Про колективне с/г підприємство", "Про особливості приватизації майна державних с/г підприємств", "Про с/г кооперативи" та ін. Ці законодавчі акти мають спец призначення, характеризуються повною конкретністю, визначенням правового статусу і правового регулювання діяльності аграрних товаровиробників, прав та обов'язків працівників підприємств, яким адресуються спеціальні закони.

Істотне значення мають підзаконні нормативно-правові акти: Укази Президента, постанови і розпорядження КМУ, накази інструкції, що приймаються Мін. АПК (нині Мін. Аграрної політики).

Укази Президента видаються на розвиток чинного законодавства для термінового правового врегулювання питань, що мають загальнодержавне значення і направлені на здійснення приватизації майна, прискорення земельної реформи. Наприклад, Указ "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері с/г виробництва".

Важливе місце займають внутрішньогосподарські локальні акти як джерела законодавства АПК - це статути, установчі договори, правила внутрішнього розпорядку "Про оплату праці", колективний договір підприємства та ін.