ѕоказанн¤ св≥дк≥в, њх предмет, значенн¤ ≥ оц≥нка



ѕоказанн¤ св≥дк≥в - найб≥льш поширений вид джерел доказ≥в. ÷е по¤снюЇтьс¤ тим, що  ѕ  м≥стить м≥н≥мальн≥ обмеженн¤ кола ос≥б, ¤к≥ можуть бути допитан≥ ¤к св≥дки. як св≥док може бути викликана кожна особа, про ¤ку Ї дан≥, що њй в≥дом≥ обставини, ¤к≥ в≥днос¤тьс¤ до справи. —в≥док може бути допитаний про обставини, що п≥дл¤гають встановленню в дан≥й справ≥, зокрема про факти, ¤к≥ характеризують особу обвинуваченого, п≥дозрюваного ≥ потерп≥лого, ≥ його взаЇмов≥дносини з ними (ч.1, 2 ст.68, ч.1 ст.167  ѕ ). Ќе можуть бути допитан≥ ¤к св≥дки: 1) захисник п≥дозрюваного, обвинуваченого чи п≥дсудного про обставини, ¤к≥ стали йому в≥дом≥ у зв'¤зку з виконанн¤м обов'¤зк≥в захисника; 2) адвокат, представник профсп≥лки та ≥ншоњ громадськоњ орган≥зац≥њ про обставини, ¤к≥ стали йому в≥дом≥ в зв'¤зку з виконанн¤м ним обов'¤зк≥в представника потерп≥лого, цив≥льного позивача ≥ цив≥льного в≥дпов≥дача; 3) особи, ¤к≥ в зв'¤зку з≥ своњми ф≥зичними або псих≥чними вадами нездатн≥ правильно сприймати обставини, ¤к≥ мають значенн¤ дл¤ справи, ≥ давати про них показанн¤; ц¤ нездатн≥сть встановлюЇтьс¤ експертизою (ст.69  ѕ ) - судово-медичною або судово-псих≥атричною. «а чинним  ѕ  ¤к св≥дки можуть бути допитан≥: зап≥дозрен≥ ≥ потерп≥л≥ - до того, ¤к вони оф≥ц≥йно, в передбаченому законом пор¤дку визнан≥ п≥дозрюваним, обвинуваченим, потерп≥лим; цив≥льн≥ позивач≥, цив≥льн≥ в≥дпов≥дач≥; законн≥ представники п≥дозрюваного, обвинуваченого, потерп≥лого; особи, оф≥ц≥йно визнан≥ обвинуваченими - у тих випадках, коли справа щодо них була закрита, вид≥лена в окреме провадженн¤ або розгл¤нута ран≥ше, н≥ж щодо ≥нших ос≥б, причетних до вчиненн¤ того ж злочину. ƒо  ѕ  сл≥д включити нову норму, в ¤к≥й передбачити право св≥дка в≥дмовитис¤ давати показанн¤, в≥дпов≥дати на запитанн¤, ¤кщо це не пов'¤зано з викритт¤м його у вчиненн≥ злочину, в причетност≥ до злочину, отже, з можлив≥стю прит¤гненн¤ його до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥. ¬раховуючи особливий стан близьких родич≥в п≥дозрюваного, обвинуваченого, п≥дсудного, њ необх≥дно також дозволити давати показанн¤, а не ставити це в обов'¤зок, бо тут вищ≥ соц≥альн≥ ц≥нност≥ (психолог≥чне здоров'¤ сусп≥льства) повинн≥ мати пр≥оритет перед ≥нтересами розкритт¤ злочин≥в. —т.63  ”: особа не несе в≥дпов≥дальност≥ за в≥дмову давати показанн¤ або по¤сненн¤ щодо себе, член≥в с≥м'њ чи близьких родич≥в, коло ¤ких визначаЇтьс¤ законом, а отже, вона не може бути змушена св≥дчити проти себе, член≥в с≥м'њ чи близьких родич≥в. якщо так≥ показанн≥ були одержан≥ судом в≥д в≥дпов≥дних ос≥б, вони вважаютьс¤ одержаними з порушенн¤м закону, що маЇ насл≥дком недопустим≥сть њх використанн¤ ¤к засоб≥в доказуванн¤. “ак≥ особи не несуть в≥дпов≥дальност≥ за в≥дмову в≥д дач≥ показань, за зав≥домо неправдив≥ показанн¤ (постанова ѕленуму ¬— 01.11.96, "ѕро застосуванн¤  ” при зд≥йсненн¤ правосудд¤"). ѕри оц≥нц≥ показань св≥дка сл≥д мати на уваз≥, що не можуть бути доказами пов≥домлен≥ св≥дком дан≥, джерело ¤ких нев≥доме (св≥дченн¤ за чутками). якщо показанн¤ св≥дка базуютьс¤ на пов≥домленн¤х ≥нших ос≥б, то ц≥ особи повинн≥ бути також допитан≥ (ч.3 ст.68  ѕ ). “ут йдетьс¤ про пох≥дн≥ докази. ќц≥нюючи показанн¤ св≥дка, необх≥дно враховувати обставини, що дають п≥дстави думати про помилкове у¤вленн¤ або добросов≥сну помилку св≥дка щодо факт≥в, про ¤к≥ в≥н даЇ показанн¤. —в≥дченн¤ особи, ¤ка не Ї очевидцем ≥нкрим≥нованого обвинуваченому злочину, можуть бути покладен≥ в основу обвинуваченн¤ т≥льки п≥сл¤ перев≥рки ірунтовност≥ джерел одержаних в≥домостей. ќбвинуваченн¤ не може базуватис¤ на припущенн¤х св≥дк≥в, њх некоректних ≥ суперечливих показанн¤х. ѕоказанн¤ св≥дк≥в не можуть бути в≥дкинут≥ лише на т≥й п≥дстав≥, що ц≥ св≥дки перебувають у родинних стосунках з п≥дсудними. ќбвинувальний вирок не може ірунтуватис¤ т≥льки на показанн¤х св≥дк≥в, за≥нтересованих у результатах справи. Ќеобх≥дно особливо критично ставитис¤ до показань св≥дк≥в, ¤к≥ перебувають у непри¤зних стосунках з обвинуваченим або в його п≥длеглост≥, малол≥тн≥х ≥ неповнол≥тн≥х св≥дк≥в, враховуючи можлив≥сть њх помилкового у¤вленн¤ про пов≥домлюван≥ факти. ќсоба, викликана органом д≥знанн¤, сл≥дчим, прокурором або судом ¤к св≥док, зобов'¤зана з'¤витис¤ в зазначен≥ час ≥ м≥сце ≥ дати правдив≥ показанн¤ про в≥дом≥ њй обставини в справ≥. якщо св≥док не з'¤вивс¤ без поважних причин, до нього може бути застосовано прив≥д через органи ¬—, а суд вправ≥ також накласти а св≥дка грошове ст¤гненн¤ до половини м≥н≥мального розм≥ру зароб≥тноњ плати. ѕитанн¤ про грошове ст¤гненн¤ вир≥шуЇтьс¤ судом у судовому зас≥данн≥ з викликом цього св≥дка. …ого не¤вка без поважних причин не перешкоджаЇ розгл¤дов≥ питанн¤ про накладенн¤ грошового ст¤гненн¤ (ст.70  ѕ ). «а зл≥сне ухиленн¤ в≥д ¤вки до суду, за неп≥дкоренн¤ розпор¤дженню головуючого або порушенн¤ пор¤дку п≥д час судового зас≥данн¤ св≥док несе в≥дпов≥дальн≥сть за ч.1 ст.185-3  пјѕ у вигл¤д≥ штрафу або адм≥н≥стративного арешту на строк до 15 д≥б, а за зл≥сне ухиленн¤ в≥д ¤вки до орган≥в попереднього сл≥дства або д≥знанн¤ - за ст.185-4  пјѕ у вигл¤д≥ штрафу. —права про накладенн¤ адм≥н≥стративного ст¤гненн¤ розгл¤даЇтьс¤ суддею (ст.221  пјѕ). «а в≥дмову давати показанн¤ про в≥дом≥ йому обставини справи св≥док може бути прит¤гнутий до крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст.179    у вигл¤д≥ виправних роб≥т на строк до 6 м≥с¤ц≥в або штрафу, а за дачу зав≥домо неправдивих показань - за ст.178    у вигл¤д≥ позбавленн¤ вол≥ на строк до 5 рок≥в або виправних роб≥т до 1 року. ѕерешкоджанн¤ ¤вц≥ св≥дка до суду, орган≥в попереднього сл≥дства чи д≥знанн¤, примушуванн¤ його до в≥дмови в≥д дач≥ показань, до дач≥ зав≥домо неправдивих показань шл¤хом погрози вбивством, насильством, знищенн¤м майна його чи його близьких родич≥в або розголошенн¤ в≥домостей, що його ганьбл¤ть, п≥дкуп св≥дка з т≥Їю ж метою, а так само погроза вчинити зазначен≥ д≥њ х помсти за ран≥ше дан≥ показанн¤ караЇтьс¤ за ст.180    позбавленн¤м вол≥ на строк до 4 рок≥в або виправними роботами на строк до 2 рок≥в.



Ќа головну



Hosted by uCoz