як п≥дозрювана може бути допитана т≥льки особа, затримана за п≥дозрою у вчиненн≥ злочину, а також особа, до ¤коњ застосовано запоб≥жний захист до винесенн¤ постанови про прит¤гненн¤ њњ ¤к обвинуваченоњ (ч.1 ст.43-1  ѕ ). ѕ≥дозрюваний вправ≥ давати показанн¤ з приводу обставин, ¤к≥ стали п≥дставою дл¤ його затриманн¤ або застосуванн¤ запоб≥жного заходу, а також з приводу вс≥х ≥нших в≥домих йому обставин у справ≥ (ч.1 ст.73  ѕ ). як обвинувачений ≥ п≥дсудний допитуютьс¤ т≥льки особи, щодо ¤ких з≥брано достатньо доказ≥в, що вказують на вчиненн¤ ними злочин≥в, ≥ винесена постанова особи, ¤ка провадить д≥знанн¤, чи сл≥дчого про прит¤гненн¤ њх ¤к обвинувачених або постанова судд≥ чи ухвала суду про в≥дданн¤ њх до суду (ст.131, ч.1 ст.43, ст.243, ч.1 ст.245, ч.1 ст.251, ч.1, 2 ст.430  ѕ ). ќбвинувачений (тут ≥ дал≥ маЇтьс¤ на уваз≥ ≥ п≥дсудний) вправ≥ давати показанн¤ по пред'¤вленому йому обвинуваченню, а також з приводу вс≥х ≥нших в≥домих йому обставин у справ≥ ≥ доказ≥в, що Ї в справ≥ (ч.1 ст.74  ѕ ). ƒавати показанн¤ ≥ в≥дпов≥дати на запитанн¤ - це право, а не обов'¤зок п≥дозрюваного ≥ обвинуваченого. «а в≥дмову давати показанн¤ ≥ в≥дпов≥дати на запитанн¤ ≥ за дачу неправдивих показань вони н≥¤коњ в≥дпов≥дальност≥ не несуть. ƒомагатис¤ њх показань (¤к ≥ ≥нших допитуваних ос≥б) шл¤хом насильства, погроз та ≥нших незаконних заход≥в заборон¤Їтьс¤ (ч.3 ст.22  ѕ ). “ак≥ факти Ї, ≥ де¤к≥ з них нав≥ть стають предметом розгл¤ду вищих судових ≥нстанц≥й. як р≥зновидност≥ показань п≥дозрюваного ≥ обвинуваченого розр≥зн¤ютьс¤ повне або часткове визнанн¤ чи запереченн¤ ними своЇњ вини в ≥нкрим≥нованому злочин≥, самообмова, обмова та ал≥б≥. —амообмовою Ї так≥ показанн¤ п≥дозрюваного чи обвинуваченого, в ¤ких вони з≥знаютьс¤ у вчиненн≥ злочину, ¤кого насправд≥ не вчин¤ли, у б≥льш т¤жкому злочин≥, н≥ж вчинили в д≥йсност≥, або ж беруть лише на себе волю вину за вчинений злочин, хоч у д≥йсност≥ в≥н Ї груповим, чи переб≥льшують свою роль у вчиненн≥ злочину пор≥вн¤но з т≥Їю ¤кою вона Ї насправд≥. ћотивами самообмови можуть бути неспри¤тливий зб≥г обставин, стан пригн≥ченост≥, втрата в≥ри в справедлив≥сть ≥ об'Їктивн≥сть сл≥дчого ≥ суду, бажанн¤ виручити ≥нших ос≥б, бути покараним за менш т¤жкий злочин пор≥вн¤но з вчиненим, сховатис¤ на де¤кий час в≥д сл≥дства ≥ суду в м≥сц¤х позбавленн¤ вол≥, коли вони розшукуютьс¤ у зв'¤зку з обвинуваченн¤м у вчиненн≥ т¤жкого злочину, поради "досв≥дчених людей", у тому числ≥ сп≥вкамерник≥в, погроза й п≥дкуп з боку справжн≥х злочинц≥в ≥ сп≥вучасник≥в, незаконн≥ засоби веденн¤ розсл≥дуванн¤, юридична необ≥знан≥сть, бажанн¤ "прогул¤тис¤" в ≥нших м≥сц¤х п≥д час допит≥в, огл¤д≥в, в≥дтворенн¤ обстановки й обставин под≥њ, коли набридло сид≥ти в колон≥њ, кругова порука, "сол≥дарн≥сть" злочинц≥в, бажанн¤ неповнол≥тнього або початкуючого злочинц¤ заслужити схваленн¤ б≥льш досв≥дчених ≥ сильних злочинц≥в, свого оточенн¤ тощо. ќбмова - це так≥ показанн¤ п≥дозрюваного чи обвинуваченого, в ¤ких в≥н викриваЇ (правдиво чи неправдиво) ≥нших ос≥б (це можуть бути сп≥вучасники або ж сторонн≥ особи) у вчиненн≥ ≥нкрим≥нованого йому або ≥ншого злочину. ћотивами обмови Ї, зокрема, бажанн¤ уникнути в≥дпов≥дальност≥ або применшити свою вину, помста, бажанн¤ спри¤ти розкриттю злочину, заслужити прихильн≥сть прац≥вник≥в м≥л≥ц≥њ ≥ сл≥дчих або ж незаконний вплив з њх боку тощо. јл≥б≥ - це твердженн¤ п≥дозрюваного чи обвинуваченого про те, що в≥н не м≥г бути виконавцем ≥нкрим≥нованого злочину, бо в момент його вчиненн¤ перебував в ≥ншому м≥сц≥. ќбов'¤зок перев≥рки ал≥б≥ лежить на сл≥дчих органах, прокуроров≥ ≥ суд≥. ѕ≥дозрюваний ≥ обвинувачений њх захисник мають право, але не зобов'¤зан≥ наводити докази на п≥дтвердженн¤ ал≥б≥. якщо за¤ву обвинуваченого, п≥дсудного про ал≥б≥ не спростовано, крим≥нальна справа маЇ бути закрита, а суд першоњ ≥нстанц≥њ повинен постановити виправдувальний вирок. « метою застерегти в≥д некритичного ставленн¤ до показань показанн¤ п≥дозрюваного чи обвинуваченого, наданн¤ њм вир≥шального значенн¤  ѕ  спец≥ально вказуЇ, що вони п≥дл¤гають перев≥рц≥ ≥ що визнанн¤ показанн¤ п≥дозрюваного чи обвинуваченого своЇњ вини може бути покладене в основу обвинуваченн¤ т≥льки при п≥дтвердженн≥ цього визнанн¤ сукупн≥стю на¤вних у справ≥ доказ≥в (ч.2 ст.73, ч.2 ст.74). —удове сл≥дство провадитьс¤ судому повному обс¤з≥, незалежно в≥д визнанн¤ п≥дсудним пред'¤влених йому обвинувачень (ч.3 ст.299  ѕ ). ѕри оц≥нц≥ показань обвинуваченого сл≥д враховувати, зокрема, що показанн¤ обвинуваченого, дан≥ на попередньому сл≥дств≥, в≥д ¤ких в≥н в≥дмовивс¤ згодом, не п≥дтверджен≥ в судовому зас≥данн≥ ≥ншими доказами, не можуть бути покладен≥ в основу обвинувального вироку. ѕоказанн¤ обвинуваченого, ¤кий викриваЇ ≥ншу особу, п≥дл¤гають ретельн≥й та критичн≥й перев≥рц≥. —л≥д особливо критично ставитис¤ до показань одного обвинуваченого проти ≥ншого, ¤к≥ спр¤мован≥ на усуненн¤ чи пом'¤кшенн¤ власноњ вини. ќбвинуваченн¤ не може вважатис¤ доведеним, ¤кщо воно ірунтуЇтьс¤ т≥льки на обмов≥ ≥ншого обвинуваченого, за≥нтересованого в результатах справи, не п≥дкр≥пленоњ ≥ншим вагомими доказами. ÷е стосуЇтьс¤ й оц≥нки показань потерп≥лого. ѕотерп≥лий, п≥дозрюваний ≥ обвинувачений - активн≥ учасники крим≥нального процесу. ѓх показанн¤ мають важливе значенн¤ не т≥льки дл¤ встановленн¤ ≥стини у справ≥; вони виступають ¤к зас≥б захисту њх прав ≥ законних ≥нтерес≥в. —л≥д також мати на уваз≥ й особливу за≥нтересован≥сть потерп≥лого, обвинуваченого та п≥дозрюваного в результатах справи, а також те, що потерп≥лий ≥ обвинувачений мали можлив≥сть ознайомитис¤ з ус≥ма матер≥алами сл≥дчоњ справи ≥ з додатковими матер≥алами розсл≥дуванн¤ в пор¤дку ст.217, 218 ≥ 222  ѕ .