як потерп≥лий викликаЇтьс¤ ≥ допитуЇтьс¤ громад¤нин, ¤кому злочином запод≥¤но моральну, ф≥зичну або майнову шкоду ≥ ¤кий внасл≥док цього постановою особи, що провадить д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора, судд≥ чи ухвалою суду визнаний потерп≥лим (ч.1, 2 ст.49  ѕ ). ƒавати показанн¤ - право, а не обов'¤зок потерп≥лого, але коли в≥н погодивс¤ давати показанн¤, то повинен говорити т≥льки правду. «а дачу неправдивих показань потерп≥лий несе крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть за ст.178   , про що попереджаЇтьс¤ перед допитом. ѕотерп≥лий може бути допитаний про обставини, ¤к≥ п≥дл¤гають встановленню в дан≥й справ≥, у тому числ≥ про факти, що характеризують особу обвинуваченого або п≥дозрюваного, ≥ його взаЇмов≥дносини з останн≥ми. Ќе можуть бути доказами пов≥домлен≥ потерп≥лим дан≥, джерело ¤ких нев≥доме (ч.2 ст.72  ѕ ). якщо показанн¤ потерп≥лого базуютьс¤ на пов≥домленн¤х ≥нших ос≥б, то ц≥ особи повинн≥ бути також допитан≥. ѕоказанн¤ потерп≥лого п≥дл¤гають ретельн≥й перев≥рц≥ та оц≥нц≥ в сукупност≥ з ус≥ма обставинами, встановленими в справ≥. ќбвинуваченн¤ не може бути обірунтоване суперечливими показанн¤ми потерп≥лого, не п≥дтвердженими ≥ншими доказами, а також показанн¤ми, ¤к≥ за обставинами справи могли бути насл≥дком помилкового сприйн¤тт¤ потерп≥лим под≥й ≥ факт≥в, зокрема ¤кщо в≥н перебував у стан≥ сп'¤н≥нн¤, на п≥дозрах потерп≥лого, що виникли у нього через непри¤зн≥ стосунки з обвинуваченим. ѕоказанн¤ малол≥тньоњ потерп≥лоњ, щодо ¤коњ було застосовано неправильний метод допиту, не можуть бути визнан≥ доказом у справ≥. ѕотерп≥лий, п≥дозрюваний ≥ обвинувачений - активн≥ учасники крим≥нального процесу. ѓх показанн¤ мають важливе значенн¤ не т≥льки дл¤ встановленн¤ ≥стини у справ≥. —л≥д також мати на уваз≥ й особливу за≥нтересован≥сть потерп≥лого, обвинуваченого та п≥дозрюваного в результатах справи, а також те, що потерп≥лий ≥ обвинувачений мали можлив≥сть ознайомитис¤ з ус≥ма матер≥алами сл≥дчоњ справи ≥ з додатковими матер≥алами розсл≥дуванн¤ в пор¤дку ст.217, 218 ≥ 222  ѕ .