ƒокази ¤к фактичн≥ дан≥, в≥домост≥ можуть под≥л¤тис¤ на пр¤м≥ ≥ непр¤м≥, обвинувальн≥ ≥ виправдувальн≥. ƒокази ≥ джерела можуть бути первинними та пох≥дними. ѕ≥дставою дл¤ под≥лу доказ≥в на пр¤м≥ ≥ непр¤м≥ (поб≥чн≥) Ї њх в≥дношенн¤ до обставини, ¤ка п≥дл¤гаЇ доказуванню. ѕр¤м≥ докази пр¤мо вказують на цю обставину або ж на њњ в≥дсутн≥сть. Ќепр¤м≥ (поб≥чн≥) докази, ¤к ≥ пр¤м≥, також мають важливе значенн¤, але користуватис¤ ними складн≥ше. “реба, щоб вони були т≥сно взаЇмопов'¤зан≥, створювали систему доказ≥в, у ¤к≥й кожний непр¤мий доказ був би н≥би ланкою нерозривного ланцюга. —тосовно п≥дозри, обвинуваченн¤ у вчиненн≥ злочину, обставин, що пом'¤кшують або обт¤жують в≥дпов≥дальн≥сть, докази класиф≥куютьс¤ на обвинувальн≥ ≥ виправдувальн≥. ќбвинувальн≥ докази вказують на те, що злочин було вчинено ≥ саме даною особою, а також на на¤вн≥сть обт¤жуючих в≥дпов≥дальн≥сть обставин. ¬иправдувальн≥ ж докази св≥дчать, що самоњ под≥њ злочину не було або що дана особа до нењ непричетна, або ж що Ї пом'¤кшуючи в≥дпов≥дальн≥сть обставини. Ќапр., ал≥б≥ Ї пр¤мим виправдувальним доказом. «а джерелом одержанн≥ в≥домостей про факти, характером формуванн¤ джерела доказ≥в докази ≥ њх джерела бувають первинними ≥ пох≥дними. ѕервинн≥ докази та њх джерела ще називають першоджерелами. ÷е, напр., показанн¤ св≥дка-очевидц¤, ориг≥нал документа.  оли ж св≥док даЇ показанн¤ з чужих сл≥в, це - пох≥дний доказ, причому закон вказуЇ, що ¤кщо показанн¤ св≥дка базуютьс¤ на пов≥домленн¤х ≥нших ос≥б, то ц≥ особи мають бути допитан≥.  оли ж джерело пов≥домлених св≥дком даних нев≥доме (св≥дченн¤ за чутками тощо, вони не можуть бути доказом (ч.3 ст.68  ѕ ). ÷е ж стосуЇтьс¤ показань потерп≥лих, п≥дозрюваних, обвинувачених.  оп≥¤ документа Ї пох≥дним джерелом доказ≥в. «вичайно, при провадженн≥ у крим≥нальн≥й справ≥ треба намагатис¤ користуватис¤ першоджерелами. јле й пох≥дн≥ докази та джерела доказ≥в можуть бути ц≥нними засобами процесуального п≥знанн¤, зокрема при перев≥рц≥ повноти й правильност≥ першоджерела.