ќбов'¤зок доказуванн¤ в крим≥нальному процес≥ закон повн≥стю покладаЇ на суд, прокурора, сл≥дчого та особу, ¤ка провадить д≥знанн¤. ¬они зобов'¤зан≥ вжити вс≥х передбачених законом заход≥в дл¤ всеб≥чного, повного й об'Їктивного досл≥дженн¤ обставин справи (ч.1 ст.22  ѕ ), тобто з≥брати, перев≥рити й оц≥нити всю необх≥дну сукупн≥сть доказ≥в ≥ њх джерел ≥ прийн¤ти на ц≥й п≥дстав≥ законне, обірунтоване й справедливе р≥шенн¤. «акон категорично заборон¤Ї њм перекладати св≥й обов'¤зок доказуванн¤ на обвинуваченого (ч.2 ст.22  ѕ ). «вичайно, ц¤ заборона поширюЇтьс¤ також на захисника обвинуваченого й п≥дозрюваного, њх законних представник≥в, на захисника потерп≥лого, цив≥льного позивача, цив≥льного в≥дпов≥дача та њх представник≥в. ¬они теж Ї суб'Їктами доказуванн¤, але на в≥дм≥ну в≥д суду, судд≥, прокурора, сл≥дчого, особи, ¤ка провадить д≥знанн¤, органу д≥знанн¤ ≥ начальника сл≥дчого в≥дд≥лу мають право, але не зобов'¤зан≥ брати участь у доказуванн≥, тобто збиранн≥, перев≥рц≥ та оц≥нц≥ доказ≥в, висувати певн≥ твердженн¤ на захист своњх законних ≥нтерес≥в ≥ аргументувати њх.

ƒокази - це будь-¤к≥ фактичн≥ дан≥, на п≥дстав≥ ¤ких у визначеному законом пор¤дку орган д≥знанн¤, сл≥дчий ≥ суд встановлюють на¤вн≥сть або в≥дсутн≥сть сусп≥льно небезпечного д≥¤нн¤, винн≥сть особи, ¤ка вчинила це д≥¤нн¤, та ≥нш≥ обставини, що мають значенн¤ дл¤ правильного вир≥шенн¤ справи (ч.1 ст.65). ƒоказ в лог≥ц≥: доказ - це лог≥чна операц≥¤ обірунтуванн¤ ≥стинност≥ ¤кого-небудь судженн¤ за допомогою ≥нших ≥стинних ≥ пов'¤заних з ним суджень. ƒоказ складаЇтьс¤ з 3 елемент≥в: 1) тези (судженн¤, ≥стинн≥сть ¤кого обірунтовують у процес≥ аргументац≥њ); 2) аргумент≥в (довод≥в або в≥дстав доказу - це вих≥дн≥ теоретичн≥ чи фактичн≥ положенн¤, за допомогою ¤ких обірунтовують тезу) ≥ 3) демонстрац≥њ (це лог≥чний зв'¤зок м≥ж аргументом ≥ тезою). ƒокази в розум≥нн≥ лог≥ки застосовуЇтьс¤ напр., при обірунтуванн≥ процесуальних р≥шень (постанов, вирок≥в, ухвал).  рим≥нально-процесуальн≥ (судов≥) докази - фактичн≥ дан≥, в≥домост≥ про факти, обставини справи. ѕередбачен≥ ч.2 ст.65  ѕ  показанн¤ св≥дк≥в, потерп≥лих, п≥дозрюваного, обвинуваченого, висновок експерта, речов≥ докази, протоколи сл≥дчих ≥ судових д≥й та ≥нш≥ документи, за допомогою ¤ких встановлюютьс¤ фактичн≥ дан≥, в≥домост≥ ¤к докази в справ≥, вказан≥ в ч.1 ст.65, називають джерелами доказ≥в. ” процесуальних джерелах м≥ст¤тьс¤ в≥домост≥ про факти, обставини справи; вони Ї нос≥¤ми, сховищем доказ≥в. “≥льки т≥ в≥домост≥, ¤к≥ Ї у вказаних джерелах, допустимо використовувати в крим≥нальному процес≥ ¤к докази. Ќеправильно вважати джерелом доказ≥в св≥дк≥в, потерп≥лих, п≥дозрюваних, обвинувачених, експерт≥в, автор≥в процесуальних та ≥нших документ≥в. ƒоки доказова ≥нформац≥¤, ¤ку мають певн≥ особи, не одержана в≥д них ≥ не заф≥ксована в передбачен≥й  ѕ  форм≥, не викладена у висновку експерта, в документ≥, доказ≥в не маЇ, а отже, ≥ њх джерел, ¤к≥ повинн≥ знаходитись у справ≥. ѕерел≥чених же ос≥б точн≥ше було б називати нос≥¤ми можливоњ доказовоњ ≥нформац≥њ. Ќалежн≥сть доказ≥в визначаЇтьс¤ њх придатн≥стю дл¤ встановленн¤ на¤вност≥ чи в≥дсутност≥ обставин, ¤к≥ вход¤ть до предмета доказуванн¤ в справ≥, конкретизованого крим≥нальним законом, а також обставин, що мають допом≥жний характер. ƒопустим≥сть доказ≥в визначаЇтьс¤ законн≥стю джерела, умов ≥ способ≥в њх одержанн¤. Ќалежн≥сть - придатн≥сть дл¤ встановленн¤ обставин, допустим≥сть - додержанн¤ процесуальноњ форми њх залученн¤ ≥ використанн¤.  ѕ , зокрема, заборон¤Ї домагатис¤ показань обвинуваченого та ≥нших ос≥б шл¤хом насильства, погроз та ≥нших незаконних заход≥в (ч.3 ст.22), не можуть бути доказами дан≥, пов≥домлен≥ св≥дком ≥ потерп≥лим, джерело ¤ких нев≥доме (ч.3 ст.68, ч.2 ст.72); заборон¤Їтьс¤ допитувати ¤к св≥дк≥в захисник≥в ≥ де¤ких ≥нших ос≥б (ч.1 ст.69); учасники судового розгл¤ду в судових дебатах, а суд - у вироку мають право посилатис¤ т≥льки на докази, досл≥дженн≥ в судовому зас≥данн≥ (ч.3 ст.318, ч.2 ст.323).