—т.28  ѕ ” ÷ив≥льний позов у крим≥нальн≥й справ≥. ќсоба, ¤ка зазнала матер≥альноњ шкоди в≥д злочину, вправ≥ при провадженн≥ в крим≥нальн≥й справ≥ пред'¤вити до обвинуваченого, або до ос≥б, що несуть матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть за д≥њ обвинуваченого, цив≥льний позов, ¤кий розгл¤даЇтьс¤ судом разом з крим≥нальною справою. «акритт¤ справи з п≥дстав, зазначених у ст.7 ≥ 7-1  ѕ ”, не зв≥льн¤Ї особу в≥д обов'¤зку в≥дшкодувати в установленому законом пор¤дку матер≥альн≥ збитки, завдан≥ нею держав≥, гром. орган≥зац≥¤м або громад¤нам. ÷ив≥льний позов може бути пред'¤влений ¤к п≥д час попереднього сл≥дства ≥ д≥знанн¤, так ≥ п≥д час судового розгл¤ду справи, але до початку судового сл≥дства. ¬≥дмова у позов≥ в пор¤дку цив≥льного судочинства позбавл¤Ї позивача права пред'¤вл¤ти той же позов у крим≥нальн≥й справ≥. ќсоба, ¤ка не пред'¤вила цив≥льного позову в крим≥нальн≥й справ≥, а також особа, цив≥льний позов ¤коњ залишивс¤ без розгл¤ду, маЇ право пред'¤вити його в пор¤дку цив≥льного судочинства. ÷ив≥льний позивач ≥ в≥дпов≥дач при розгл¤д≥ цив≥льного позову в крим≥нальн≥й справ≥ або позову про в≥дшкодуванн¤ матер≥альних збитк≥в, завданих особою, щодо ¤коњ справу закрито з п≥дстав, зазначених у ст.7 ≥ 7-1  ѕ , зв≥льн¤ютьс¤ в≥д сплати державного мита.

—татт¤ 50. ÷ив≥льний позивач ÷ив≥льним позивачем визнаЇтьс¤ громад¤нин, п≥дприЇмство, установа чи орган≥зац≥¤, ¤к≥ зазнали матер≥альноњ шкоди в≥д злочину ≥ пред'¤вили вимогу про в≥дшкодуванн¤ збитк≥в в≥дпов≥дно до статт≥ 28 цього  одексу. ѕро визнанн¤ цив≥льним позивачем чи про в≥дмову в цьому особа, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчий, судд¤ винос¤ть постанову, а суд # ухвалу. ÷ив≥льний позивач або його представник мають право: подавати докази; за¤вл¤ти клопотанн¤; брати участь у судовому розгл¤д≥; просити орган д≥знанн¤, сл≥дчого ≥ суд про вжитт¤ заход≥в до забезпеченн¤ за¤вленого ними позову; п≥дтримувати цив≥льний позов; ознайомлюватис¤ з матер≥алами справи з моменту зак≥нченн¤ попереднього сл≥дства, а у справах, в ¤ких попереднЇ сл≥дство не провадилось, # п≥сл¤ в≥дданн¤ обвинуваченого до суду; за¤вл¤ти в≥дводи; подавати скарги на д≥њ особи, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора ≥ суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частин≥, що стосуЇтьс¤ цив≥льного позову, а за на¤вност≥ в≥дпов≥дних п≥дстав - на забезпеченн¤ безпеки. ÷ив≥льний позивач зобов'¤заний на вимогу органу д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора ≥ суду пред'¤вл¤ти вс≥ необх≥дн≥ документи, зв'¤зан≥ з за¤вленим позовом.

ѕ≥дприЇмство, установа чи орган≥зац≥¤, ¤к≥ зазнали матер≥альноњ шкоди в≥д злочину ≥ за¤вили вимогу про њњ в≥дшкодуванн¤, визнаютьс¤ цив≥льним позивачем лише в тому раз≥, ¤кщо вони Ї юридичними особами. √ромад¤н або юридична особа набувають прав, перел≥чених у ч1 ст50, лише п≥сл¤ того, ¤к будуть визнан≥ цив≥льним позивачем постановою сл≥дчого органу, судд≥ або ухвалою суду. ÷ив≥льний позивач може брати участь у крим≥нальн≥й справ≥ особисто або уповноважити на це свого представника, ¤кий матиме однаков≥ з ним процесуальн≥ права. ќбов'¤зок цив≥льного позивача, передбачений ч3 ст50 Ї засобом забезпеченн¤ доказ≥в. ÷ив≥льний позивач зобов'¤заний також п≥дкор¤тис¤ розпор¤дженн¤м судд≥ (головуючого) ≥ не порушувати пор¤док п≥д час судового зас≥данн¤. «а невиконанн¤ цього обов'¤зку його може бути прит¤гнуто до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ за ч1 ст185  пјѕ.

—татт¤ 51. ÷ив≥льний в≥дпов≥дач як цив≥льних в≥дпов≥дач≥в може бути прит¤гнуто батьк≥в, оп≥кун≥в, п≥клувальник≥в або ≥нших ос≥б, а також п≥дприЇмства, установи та орган≥зац≥њ, ¤к≥ в силу закону несуть матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, завдану злочинними д≥¤ми обвинуваченого. ѕро прит¤гненн¤ ¤к цив≥льного в≥дпов≥дача особа, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчий, судд¤ винос¤ть постанову, а суд - ухвалу. ÷ив≥льний в≥дпов≥дач або його представник маЇ право: заперечувати проти пред'¤вленого позову; давати по¤сненн¤ по сут≥ пред'¤вленого позову; подавати докази; за¤вл¤ти клопотанн¤; ознайомлюватис¤ з матер≥алами справи, що стосуютьс¤ цив≥льного позову, з моменту зак≥нченн¤ попереднього сл≥дства, а у справах, в ¤ких попереднЇ сл≥дство не провадилос¤, - п≥сл¤ в≥дданн¤ обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгл¤д≥; за¤вл¤ти в≥дводи; подавати скарги на д≥њ особи, ¤ка провадить д≥знанн¤, сл≥дчого, прокурора ≥ суду, а також подавати скарги на вирок ≥ ухвали суду в частин≥, що стосуЇтьс¤ цив≥льного позову, а за на¤вност≥ в≥дпов≥дних п≥дстав - на забезпеченн¤ безпеки.

«а загальним правилом, цив≥льний позов у крим≥нальн≥й справ≥ пред'¤вл¤Їтьс¤ до обвинуваченого, оск≥льки в≥н несе в≥дпов≥дальн≥сть за запод≥¤ну ним матер≥альну шкоду. ¬инесенн¤ постанови чи ухвали про прит¤гненн¤ обвинуваченого ¤к цив≥льного в≥дпов≥дача закон не вимагаЇ. ” випадках, пр¤мо зазначених в закон≥, матер≥альну в≥дпов≥дальн≥сть за шкоду, запод≥¤ну злочинними д≥¤ми обвинуваченого, несуть ≥нш≥ особи - юридичн≥ чи ф≥зичн≥. ÷≥ особи залучаютьс¤ до участ≥ у крим≥нальному процес≥ ¤к цив≥льн≥ в≥дпов≥дач≥ за ≥н≥ц≥ативою ¤к цив≥льного позивача, так ≥ сл≥дчих орган≥в, прокурора, судд≥ ≥ суду. ќрган≥зац≥њ й громад¤ни, д≥¤льн≥сть ¤ких пов'¤зана з п≥двищеною небезпекою дл¤ оточуючих (транспортн≥ орган≥зац≥њ, промислов≥ п≥дприЇмства, будови, власники автомоб≥л≥в та ≥н.), зобов'¤зан≥ в≥дшкодувати шкоду, запод≥¤ну джерелом такоњ небезпеки, ¤кщо не доведуть, що ц¤ шкода виникла внасл≥док непереборноњ сили або умислу потерп≥лого (ст450 ÷ ). якщо шкоду запод≥¤но з вини прац≥вник≥в орган≥зац≥й п≥д час виконанн¤ ними своњх трудових обов'¤зк≥в, орган≥зац≥¤ зобов'¤зана в≥дшкодувати њњ (ст441 ÷ ). ‘≥зична або юридична особа набуваЇ прав, передбачених ст51 ч2, т≥льки п≥сл¤ винесенн¤ сл≥дчим, суддею постанови, а судом - ухвали про прит¤гненн¤ особи ¤ке обвинуваченого ≥ встановленн¤ т≥Їњ обставини, що за завдану ним матер≥альну шкоду повинен нести в≥дпов≥дальн≥сть не в≥н сам (або не т≥льки в≥н), а ≥нш≥ особи. ÷ив≥льний в≥дпов≥дач може зд≥йснювати своњ права особисто або уповноважити на участь у крим≥нальн≥й справ≥ свого представника. ѕри цьому останн≥й маЇ так≥ ж процесуальн≥ права, ¤к ≥ в≥дпов≥дач, в ≥нтересах ¤кого в≥н д≥Ї. ÷ив≥льний в≥дпов≥дач зобов'¤заний з'¤вл¤тис¤ за викликом сл≥дчих орган≥в, прокурора ≥ суду, п≥дкор¤тись розпор¤дженн¤м судд≥ (головуючого) ≥ не порушувати пор¤док п≥д час судового зас≥данн¤. «а зл≥сне ухиленн¤ його в≥д ¤вки до суду, а також невиконанн¤ ≥нших обов'¤зк≥в п≥д час судового розгл¤ду його може бути прит¤гнуто до адм≥н≥стративноњ в≥дпов≥дальност≥ (ст185  пјѕ).