—т.15 ч.2. Ќ≥хто не може бути визнаний винним у вчинен≥ злочину, а також крим≥нальному покаранню ≥накше, ¤к за вироком суду ≥ в≥дпов≥дно до закону.

ќбвинувачений вважаЇтьс¤ невинним, поки його винн≥сть у вчинен≥ злочину не буде доведена в передбаченому законом пор¤дку ≥ визнана вироком суду, що набрав законноњ сили. ёридичний зм≥ст принципи презумпц≥њ невинуватост≥ становл¤ть так≥ правила: а) обов'¤зок доказувати винн≥сть обвинуваченого лежить на сл≥дчих органах, прокурор≥, а в справах приватного обвинуваченн¤ - на потерп≥лому або його представнику; б) обвинувачений не повинен доводити свою невинуват≥сть або меншу вину, а також на¤вн≥сть обставин, що виключають його крим≥нальну в≥дпов≥дальн≥сть; в) ус≥ сумн≥ви, ¤к≥ неможливо усунути, мають тлумачитис¤ на користь обвинуваченого, не доведена вина обвинуваченого у вчинен≥ злочину в юридичному в≥дношенн≥ означаЇ його повну невинуват≥сть; г) висновок про винн≥сть обвинуваченого у вчинен≥ злочину не може ірунтуватис¤ на припущенн¤х; д) прит¤гненн¤ особи до участ≥ в справ≥ ¤к п≥дозрюваного або обвинуваченого, застосуванн¤ до нењ арешту чи ≥ншого запоб≥жного заходу не повинн≥ розц≥нюватись ¤к доказ њњ вини, ¤к покаранн¤ винного; е) до остаточного вир≥шенн¤ крим≥нальноњ справи й оф≥ц≥йного визнанн¤ особи винною у вчинен≥ злочину, з обвинуваченим не можна поводитись ¤к з винним, а також публ≥чно, в засобах масовоњ ≥нформац≥њ ≥ в ¤кихось оф≥ц≥йних документах твердити, що в≥н Ї злочинцем. як вин¤ток у випадках, коли сл≥дч≥ органи, прокурор чи суд зв≥льн¤ють особу в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ ≥ закривають справу з таких нереаб≥л≥туючих обставин, ¤к зак≥нченн¤ строку давност≥, на¤вн≥сть акту амн≥ст≥њ або помилуванн¤, зм≥на обстановки, смерть особи, а також у зв'¤зку з передачею њњ на поруки (пп.3,4,8 ч.1 ст.6, ст.7,10  ѕ ), вони фактично визнають цю особу винною, оск≥льки остаточно вир≥шують справу. ѕри зв≥льненн≥ особи в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за ст.7-2, 8, 9  ѕ  питанн¤ про њњ вину у вчинен≥ злочину остаточно вир≥шуЇтьс¤ в≥дпов≥дно суддею, товариським судом. ” ход≥ вдосконаленн¤ крим≥нально-процесуального законодавства ц≥ норми, ¤к ≥ норму про передачу особи на поруки, сл≥д зм≥нити, з тим щоб т≥льки суд (одноособовий чи колег≥альний) мав право визнати особу винною у вчиненн≥ злочину ≥ водночас зв≥льнити њњ в≥д крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥.