рим≥нальне судочинство може бути джерелом п≥двищеноњ небезпеки дл¤ ≥ндив≥дуума ≥ сусп≥льства в ц≥лому, ¤кщо воно не ірунтуЇтьс¤ на демократичних ≥ гуманних принципах або ¤кщо останн≥ проголошен≥, але не додержуютьс¤. ѕро це досить переконливо св≥дчить ≥стор≥¤ людства в ц≥лому ≥ наша власна б≥льш ¤к 70-ти р≥чна ≥стор≥¤ рад¤нськоњ доби. Ќе випадково найважлив≥ш≥ демократичн≥ ≥ гуман≥стичн≥ принципи крим≥нального процесу проголошен≥ в таких основоположних м≥жнародних документах, ¤к «агальна декларац≥¤ прав людини (1948), ћ≥жнародн≥й пакт про громад¤нськ≥ ≥ пол≥тичн≥ права (1966), ™вропейська конвенц≥¤ про захист прав людини ≥ основних свобод (1950),  одекс повед≥нки службових ос≥б по п≥дтриманню правопор¤дку (1979), конвенц≥¤ проти катувань та ≥нших жорстоких, нелюдських, або принижуючих г≥дн≥сть вид≥в поводженн¤ ≥ покаранн¤ (1984), «в≥д принцип≥в захисту вс≥х ос≥б, ¤к≥ п≥ддаютьс¤ затриманню або ув'¤зненню в ¤кий би то не було форм≥ (1988), ќсновн≥ положенн¤ про роль адвокат≥в (1990).