Предметом міжнародного економічного права є міжнародні економічні відносини: як дво-, так і багатосторонні. У межах міжнародного економічного права міжнародними вважаються відносини між державами та іншими суб'єктами міжнародного публічного права. Економічні відносини є комерційними в широкому розумінні. Отже, усі відносини сфери міжнародного публічного права, де присутній комерційний елемент, належать до сфери дії міжнародного економічного права. Такими елементами є купівля-продаж, оренда, підряд, міна, найм, позика, лізинг, франчиза та перевезення. Наприклад, норми транспортних конвенцій щодо міжнародних перевезень пасажирів і вантажів належать до міжнародного економічного права, якщо вони стосуються торговельно-економічних відносин між суб'єктами міжнародного права.

Об'єктивними передумовами міжнародно-правового регулювання економічних відносин є наявність суверенних держав та інших суб'єктів міжнародного права, необхідність підтримки та розвитку зв'язків між ними в економічній сфері. Міжнародно-правове регулювання відбувається як процес впливу норм міжнародного публічного права на систему міждержавних економічних зв'язків з метою наведення і підтримки певного бажаного порядку.

Міжнародне право є незамінним інструментом організації міжнародних економічних відносин. Воно є свідомим узгодженим впливом держав на їх розвиток у потрібному напрямі.

Оскільки міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, то ці сфери мають спільних суб'єктів - держави та подібні їм утворення, а також правосуб'єктні міжурядові організації. Серед останніх слід особливо виокремити заклади інтеграційного типу, найяскравішим прикладом яких є Європейський Союз (ЄС). Цей союз, як відомо, має тенденцію до перебирання на себе правоповноважень держав-членів. Він від свого імені укладає міжнародні торговельні договори і є колективним учасником багатосторонніх економічних міжнародних договорів та організацій.

Міжнародні економічні відносини являють собою складову частину системи існуючих міжнародних відносин. Поняття "міжнародні відносини" досить широке. Воно включає в себе насамперед міждержавні відносини, в яіаіх суб'єктами виступають держави та їхні об'єднання як носії публічної влади. Суб'єктами цих відносин можуть бути також і міжнародні організації, зокрема економічні та ін. Як і будь-які суспільні відносини, міжнародні відносини є відносинами надбудовного характеру. Аналіз наукової літератури з цього питання дає можливість зробити висновок про те, що під міжнародними (міждержавними) відносинами слід розуміти відносини, які виходять за межі держав і виникають між ними. Ці відносини, як відомо, регламентуються нормами міжнародного права. Міждержавні економічні відносини виникають і встановлюються передусім між державами як політичними формами організації суспільства, що виражають обумовлену економічним ладом певну політичну владу економічно пануючого класу або всього народу. Вони можуть виникати також, як уже зазначалося, і між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями. Отже, міжнародні економічні відносини - це особлива форма суспільно-виробничих зв'язків ніж окремими державами, між державами та міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями. За своїм змістом міжнародні економічні відносини є складними. Це обумовлено, по-перше, значною кількістю країн, їх угруповань і міжнародних організацій, які є суб'єктами міжнародних економічних відносин. По-друге, на складність і характер цих відносин істотно впливає і суспільно-політичний устрій країн або їх угруповань. Цілком зрозуміло, що певні особливості в економічних відносинах існували (й існують ще й сьогодні) між країнами з різним соціально-економічним устроєм.

Розвиток політичних та соціально-економічних ситуацій в конкретних країнах певною мірою впливає на стан міжнародних економічних відносинОднак розвал економіки, який нині спостерігається в країнах СНД, і на цій основі різке падіння експорту неминуче веде до банкрутства, що негативно впливає на розвиток міжнародних економічних відносин. Ці та інші ситуації слід враховувати при побудові міжнародних економічних відносин.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН У МЕЖАХ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОГОВОРІВ

Складність міжнародних економічних відносин обумовлює складність їх правового регулювання. Національні правові системи, інститути та норми, які використовуються в окремих випадках для регулювання міжнародних економічних відносин, мають ще суттєві розбіжності. Поки ще не уніфіковано національне законодавство, краще було б, щоб ці відносини регулювалися на рівні норм міжнародних договорів та інших міжнародних актів. Але оскільки таких актів ще недостатньо, остільки більш широко використовуються норми національного права та звичаї. У справі регулювання укладання міжнародних економічних договорів має Закон України від 22 грудня 1993 р. "Про міжнародні договори". Одним із найважливіших нормативних актів у нашій державі, який регулює зовнішньоекономічну діяльність, є Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятий Верховною Радою України 16 квітня 1991 р. В цьому законі закріплені загальні положення, які розкривають значення термінів, що використовуються в ньому (аудит, валютні кошти, демпінг, експорт, імпорт, квота, представництво тощо), систему принципів і види зовнішньоекономічної діяльності, основи її регулювання, захист прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, питання відповідальності та ін. Важливі норми, що використовуються або використовувались у сфері регулювання міжнародних економічних відносин, містяться і в інших законах України: "Про іноземні інвестиції" (13 березня 1992 р.), Декрет КМУ "Про режим іноземного інвестування" (20 травня 1993 р.), "Митний кодекс України" (12 грудня 1991 р.), "Про інвестиційну діяльність" (18 вересня 1991 р.), "Про єдиний митний тариф" (5 лютого 1992 р.) та ін.

З деяких питань зовнішньоекономічної діяльності приймаються постанови Верховної Ради України. Так, 12 травня 1992 р. цим органом була прийнята Постанова "Про порядок проведення бартерних операцій у 1992 р. у галузі зовнішньоекономічної діяльності". Ряд норм, що використовуються у цій галузі правового регулювання, міститься у Цивільному Кодексі України.КМУ також приймає постанови щодо регулювання зовнішньоекономічних відносин (Постанова від 7 квітня 1992 р. "Про порядок оплати податку на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) у 1992 р."). Підкреслюючи цивільно-правовий характер зовнішньоекономічних договорів, слід зазначити, що тут можуть використовуватися і норми адміністративного, митного, валютно-фінансового, трудового, податкового та іншого законодавства. Так, сторони (контрагенти) міжнародних економічних відносин не можуть не враховувати норми, які регламентують порядок завозу і вивозу товарів, проходження митного контролю, їх якості, виду валюти, яка використовується для їх оплати, тощо. Систему органів державного управління зовнішньоекономічною діяльністю, їх правовий статус визначають нормативні акти, що входять у систему саме цієї галузі законодавства.8 травня 1992 р. була прийнята Постанова КМУ"Питання Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України", в якій було зазначено, що Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України є правонаступником колишніх Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків і Міністерства торгівлі України. В даний час це міністерство називається Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України. Правове регулювання відносин, що виникають на основі міжнародних економічних відносин, має комплексний міжгалузевий характер, тобто спостерігається своєрідна "кооперація" норм різних галузей національного права.

Серед універсальних міжнародних організацій необхідно виділити Комісію 00Н з права міжнародної торгівлі. В результаті діяльності цієї комісії були розроблені такі важливі міжнародно-правові акти, як Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу, Акт про міжнародний комерційний арбітраж та ін.Прийняття однакових норм, які регулюють договори міжнародної купівлі-продажу товарів і враховують різні суспільні, економічні і правові системи, сприятиме усуненню правових бар'єрів у міжнародній торгівлі і її розвитку, підписали згадану Конвенцію.

Правове керівництво по складанню міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів, яке розроблене і затверджене у 1987 р. Комісією 00Н з права міжнародної торгівлі. Зміст документу:дослідження, що передують укладенню контракту; вибір методу укладення контракту; процедура укладення контракту; загальні зауваження щодо укладення контрактів; загальна характеристика робіт і складання договорів, розроблені різними міжнародними професіональними асоціаціями. Організацією по координації Європейської металообробної промисловості розроблені Керівництво по складанню міжнародних договорів на дослідження і розробки; Керівництво по складанню договорів на передачу "ноу-хау", зразок договору патентної ліцензії та ін. Ці документи мають суто рекомендуючий характер.