Правове регулювання міжнародних морських перевезень



Обсяг перевезень морськими шляхами рік у рік зростає. Це обумовлюється не лише дешевизною морських перевезень порівняно з іншими видами транспортування, а й географічною зручністю країн, які беруть участь у морських перевезеннях.Для разових перевезень використовуються судна орендовані (фрахтовані); судна, які використовуються на визначений час,строк (тайм-чертер); судна, які на підставі угод між державами використовуються систематично на певних географічних напрямах, за раніше встановленим графіком.

Міжнародне морське право як система правових норм і принципів, що регулюють відносини, які виникають у процесі иикористання Світового океану для торгового і військового мореплавства, риболовецького і морського промислу, добування біолопчних і мінеральних ресурсів, проведення наукових досліджень тощо. В основі таких відносин лежить принцип свободи відкритого моря, відповідно до якого всі держави і народи мають рівні права на користування Світовим океаном.

Джерела міжнародного морського права :Статут 00Н, Женевські Конвенції 1958 р. (Про територіальне море і зону, яка прилягає до нього; Про відкрите море; Про континентальний шельф; Про рибальство і охорону живих ресурсів). Брюссельська конвенція 1910 р., .Лондонська конвенція 1954р. з поправками 1962, 1969, 1972, 1973 рр.), Конвенція охорони людського життя на морі 1960 р., Конвенція 00Н з морського права 1982 р., (питання, пов'язані з мореплавством і перельотами, розвідкою і розробкою ресурсів, рибальством і судноплавством та ін. Конвенція визначає правила проведення морських кордонів, права, обов'язки і відповідальність держав, механізм урегулювання спорів ;питань, пов'язаних з визначенням режиму торгових суден у відкритому морі і в територіальних водах,режиму торгових суден міжнародних протоках і каналах, а також у портах. Конвенція(Женева )під "відкритим морем" -всі частини моря, які не входять як до територіальних, так і до внутрішніх вод якої-небудь держави і якими можуть користуватися різні держави." Відкрите море" вільне для доступу всіх держав і жодна з них не має права претендувати на підпорядкування якої-небудь його частини своєму суверенітету (см. 2). Всі держави користуються у ньому свободою судноплавства, рибальства, рокладання підводних кабелів і трубопроводів, а також свободою польотів. Перебуваючи у "відкритому морі", судна повинні плавати під прапором лише однієї держави (крім випадків, передбачених у міжнародних договорах), підкорятись юрисдикції тієї держави, під прапором якої вони знаходяться. Не дозволяється під час плавання або стоянки при заході в порт міняти свій прапор (крім випадків переходу права власності на судно або зміни реєстрації). Конкретним міжнародно-правовим режимом наділені і порти. Згідно з положеннями Барселонської конференції (І921 р.) флоти всіх країн вільно користуються будь-яким відкритим портом. Крім того, всі збори в портах мають здійснюватися на умовах рівності і в розумних межах. На конференції Комітету комунікацій і транзиту Ліги Націй були підписані Конвенція І Статут про міжнародний режим морських портів, відкритих для заходу торгових (вантажних, пасажирських) суден у комерційних цілях. Країни-учасниці відповідно до цих документів взяли на себе зобов'язання надати вільний доступ до відкритих портів своїх та іноземних суден, а також рівні умови для їх завантаження і розванта ження, стягнення мита тощо. Відмова у дозволі зайти у порт може надто дорого коштувати.



На головну



Hosted by uCoz