÷¤ група принцип≥в в≥дтворюЇ специф≥ку правового регулюванн¤ у м≥жнародно-економ≥чн≥й сфер≥.

—пец≥альн≥:1)принцип розвитку м≥жнародних економ≥чних ≥ науково-техн≥чних в≥дносин м≥ж державами;2)принцип юридичноњ р≥вност≥ ≥ недопустимост≥ економ≥чноњ дискрим≥нац≥њ держав;3)принцип свободи вибору форми орган≥зац≥њ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в;4)принцип нев≥д'Їмного суверен≥тету держав над њх природними та ≥ншими ресурсами, а також над њх економ≥чною д≥¤льн≥стю;5) принцип найб≥льшого спри¤нн¤;6) принцип нац≥онального режиму.

1) ѕринцип розвитку м≥жнародних економ≥чних ≥ науково-техн≥чних в≥дносин м≥ж державами - один ≥з основних у систем≥ спец≥альних принцип≥в. ¬≥н закр≥плений у —татут≥ 00Ќ, у багатьох резолюц≥¤х √енеральноњ јсамблењ 00Ќ,  онференц≥њ з торг≥вл≥ й розвитку та ≥н. «м≥ст принципу:1) вс≥ держави повинн≥ сп≥вроб≥тничати у справ≥ спри¤нн¤ б≥льш рац≥ональним ≥ справедливим м≥жнародним економ≥чним в≥дносинам;2) кожна держава маЇ право брати участь у м≥жнародн≥й торг≥вл≥ та в ≥нших формах економ≥чного сп≥вроб≥тництва, незалежно в≥д в≥дм≥нностей у пол≥тичних, економ≥чних та соц≥альних системах;3) вс≥ держави зобов'¤зан≥ сп≥вроб≥тничати в економ≥чн≥й, соц≥альн≥й, культурн≥й, науков≥й ≥ техн≥чн≥й галуз¤х з метою спри¤нн¤ економ≥чному ≥ соц≥альному прогресу;4) м≥жнародне сп≥вроб≥тництво з метою розвитку - Їдина мета ≥ загальний обов'¤зок ус≥х держав;5) кожна держава маЇ будувати своњ економ≥чн≥ в≥дносини з урахуванн¤м ≥нтерес≥в ≥нших крањн; 6) вс≥ держави мус¤ть сп≥вроб≥тничати у коректуванн≥ ц≥н на товари, що експортуютьс¤ до крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤, стосовно ц≥й на ≥мпортован≥ ними товари;7) вс≥ держави повинн≥ спри¤ти збалансованому розвитку св≥товоњ економ≥ки, враховуючи ту обставину, що добробут розвинутих крањн ≥ крањн, ¤к≥ розвиваютьс¤, т≥сно взаЇмопов'¤зан≥ ≥ що розкв≥т м≥жнародного сп≥вроб≥тництва в ц≥лому залежить в≥д розкв≥ту його складових частин.

2)ѕринцип юридичноњ р≥вност≥ ≥ недопустимост≥ економ≥чноњ дискрим≥нац≥њ держав випливаЇ ≥з загального принципу сп≥вроб≥тництва держав ≥ принципу њх р≥вноправ'¤. ѕринцип Ї загальнов≥домою правовою нормою ≥, ¤к правило, не вимагаЇ свого обов'¤зкового закр≥пленн¤ у догов≥рних зобов'¤занн¤х. ожна держава маЇ право вимагати надавати њй р≥вн≥ умови у м≥жнародних економ≥чних в≥дносинах, ¤к ≥ вона ≥ншим державам.÷е не означаЇ, що повн≥стю виключаЇтьс¤ можлив≥сть введенн¤ державою обмежувальних заход≥в у м≥жнародних економ≥чних в≥дносинах. ¬ силу тих чи ≥нших причин вони можуть вводитись, але за одн≥Їњ умови: так≥ обмеженн¤ мають стосуватис¤ ус≥х держав. якщо дана умова не виконуЇтьс¤, то це сл≥д вважати порушенн¤м принципу юридичноњ р≥вност≥ ≥ недопущенн¤ економ≥чноњ дискрим≥нац≥њ.

3)ѕринцип свободи вибору форми орган≥зац≥њ зовн≥шньоеконом≥чних зв'¤зк≥в надаЇ можлив≥сть в≥льного вибору певних форм сп≥вроб≥тництва у зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносинах. ÷ей принцип знайшов ч≥тке своЇ закр≥пленн¤ ≥ висв≥тленн¤ у ст. 4 ’арт≥њ 1974 р.: "ѕри зд≥йсненн≥ м≥жнародноњ торг≥вл≥ та ≥нших форм економ≥чного сп≥вроб≥тництва кожна держава в≥льно вибираЇ форму орган≥зац≥њ своњх зовн≥шньоеконом≥чних в≥дносин ≥ укладаЇ двосторонн≥ та багатосторонн≥ угоди м≥жнародного економ≥чного сп≥вроб≥тництва, що в≥дпов≥дають њњ м≥жнародним зобов'¤занн¤м ≥ потребам". —уб'Їктами зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ зг≥дно «аконом "ѕро зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть" Ї ф≥зичн≥ особи (громад¤ни ”крањни, ≥ноземн≥ громад¤ни, особи без громад¤нства), юридичн≥ особи, ¤к≥ зареЇстрован≥ ≥ розташован≥ на територ≥њ ”крањни (п≥дприЇмства, орган≥зац≥њ та об'Їднанн¤ вс≥х вид≥в, включаючи акц≥онерн≥ та ≥нш≥ види господарських товариств, асоц≥ац≥њ, сп≥лки, концерни, консорц≥уми, ф≥рми "“орговий д≥м", посередницьк≥ та консультац≥йн≥ ф≥рми, кооперативи, кредитно-ф≥нансов≥ установи, м≥жнародн≥ об'Їднанн¤, орган≥зац≥њ та ≥н.), об'Їднанн¤ ф≥зичних ≥ юридичних ос≥б, сп≥льн≥ п≥дприЇмства та ≥н. ѕринцип свободи вибору форми орган≥зац≥њ зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥ пол¤гаЇ ≥ в тому, що кожна держава маЇ право встановлювати свободу торг≥вл≥, тобто свободу ввозу ≥ вивозу товар≥в без будь-¤кого регулюванн¤ њњ з боку держави (пол≥тика фр≥тредерства - в≥льноњ торг≥вл≥). ¬ведитьс¤ ≥ зд≥йснюЇтьс¤ митна пол≥тика,¤ка зводитьс¤ до встановленн¤ мита при ≥мпорт≥ й експорт≥ товар≥в. ƒержави можуть зд≥йснювати ≥ л≥цензуванн¤ ввозу або вивозу товар≥в.

4)ѕринцип нев≥д'Їмного суверен≥тету держав над њх природними та ≥ншими ресурсами, а також над њх економ≥чною д≥¤льн≥стю випливаЇ ≥з загального принципу державного суверен≥тету. ёридичне закр≥пленн¤ цей принцип знайшов, насамперед, у ƒекларац≥њ 1974 р. ≥ у ’арт≥њ 1974 р. “ак, у п. 1 ст. 2 ’арт≥њ зазначено: " ожна держава може ≥ повинна в≥льно зд≥йснювати повний пост≥йний суверен≥тет над ус≥ма своњми багатствами, природними ресурсами ≥ економ≥чною д≥¤льн≥стю, включаючи право на волод≥нн¤, використанн¤ ≥ експлуатац≥ю".

5)ѕринцип найб≥льшого спри¤нн¤ (коли в≥н включаЇтьс¤ до м≥жнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'¤зуЇтьс¤ надати друг≥й сторон≥ (держав≥) такий режим у т≥й чи ≥нш≥й галуз≥ сп≥вроб≥тництва (п≥льги, прив≥лењ, переваги тощо), ¤кий вона надасть у майбутньому будь-¤к≥й трет≥й сторон≥ (держав≥). ƒодержанн¤ цього принципу даЇ можлив≥сть ставити в однакове положенн¤ держави та ≥нш≥ суб'Їкти м≥жнародних економ≥чних в≥дносин. ÷ей принцип знайшов своЇ закр≥пленн¤ в ѕринципах 1964 р. ≥ ’арт≥њ 1974 р ѕрактична реал≥зац≥¤ принципу найб≥льшого спри¤нн¤ зд≥йснюЇтьс¤ через його закр≥пленн¤ у в≥дпов≥дних договорах, угодах та ≥нших м≥жнародних актах

6)ѕринцип нац≥онального режиму -у кожн≥й держав≥, ¤ка виступаЇ суб'Їктом м≥жнародних економ≥чних в≥дносин, юридичним ≥ ф≥зичним особам ≥ншоњ держави надаютьс¤ так≥ ж права ≥ вони мають так≥ ж обов'¤зки, що ≥ юридичн≥ та ф≥зичн≥ особи першоњ держави, тобто ≥ноземн≥ суб'Їкти прир≥внюютьс¤ у своЇму правовому статус≥ до власних нац≥ональних суб'Їкт≥в. «астосовуЇтьс¤ в ≥нтересах окремих держав, коли в умовах економ≥чноњ нер≥вност≥ принцип нац≥онального режиму надаЇтьс¤ сильн≥шому ≥ноземному партнеру, а не нац≥ональному партнеру, що даЇ можлив≥сть фактичного отриманн¤ переваг ≥ноземному партнеру.