≤мун≥тет - слово латинського походженн¤ ≥ в переклад≥ на украњнську мову означаЇ зв≥льненн¤ в≥д чого-небудь. ” м≥жнародному прав≥ ≥мун≥тет держави розгл¤даЇтьс¤ ¤к принцип, в≥дпов≥дно до ¤кого держав≥ або њњ органам не може бути пред'¤влений позов у суд≥ ≥ноземноњ держави.  оли держава виступаЇ суб'Їктом м≥жнародних економ≥чних в≥дносин з ≥ншими державами або з м≥жнародними орган≥зац≥¤ми, то так≥ в≥дносини регулюютьс¤ нормами м≥жнародного економ≥чного права. ¬одночас вона може вступати у в≥дносини м≥жнародно-правового характеру з р≥зними ≥ноземними юридичними особами, окремими громад¤нами ≥нших держав. ¬≥дносини, ¤к≥ при цьому виникають, регулюютьс¤ нормами м≥жнародного приватного права. ћ≥жнародне приватне право - це система правових норм, ¤к≥ покликан≥ регулювати цив≥льно-правов≥, с≥мейн≥ та трудов≥ в≥дносини м≥жнародного характеру, в ¤ких суб'Їктами переважно виступають ≥ноземн≥ юридичн≥ особи, ≥ноземн≥ громад¤ни та особи без громад¤нства. јле незалежно в≥д того, ¤к≥ це в≥дносини, ¤кими нормами (чи м≥жнародного економ≥чного права, чи м≥жнародного приватного права) вони регулюютьс¤, в обох випадках тут д≥Ї принцип ≥мун≥тету держави. ѕ≥д ним розум≥ють неп≥длегл≥сть одн≥Їњ суверенноњ держави д≥њ законодавства ≥ншоњ держави ≥ непоширенн¤ на одну державу, њњ органи юрисдикц≥њ (судочинства) ≥ншоњ держави. ÷ей принцип д≥Ї ¤к у м≥жнародному публ≥чному, так ≥ в м≥жнародному приватному прав≥. ¬ його основ≥ лежить суверен≥тет держав, њхн¤ суверенна р≥вн≥сть ≥ незалежн≥сть одна в≥д одноњ. ¬раховуючи це, жодна держава не може зд≥йснювати своњ владн≥ функц≥њ в≥дносно ≥ншоњ держави, њњ орган≥в, а також њњ власност≥. ќднак сл≥д п≥дкреслити, що не виключаЇтьс¤ п≥длегл≥сть одн≥Їњ держави юрисдикц≥њ суду ≥ншоњ. јле це можливо лише за умови попередньоњ згоди в≥дпов≥дноњ держави. “ака згода може бути виражена ≥ шл¤хом укладенн¤ м≥жнародного договору. —т. 38 «акону ”крањни "ѕро зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть", зазначаЇтьс¤, що спори, ¤к≥ виникають м≥ж суб'Їктами зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, ≥ноземними суб'Їктами господарськоњ д≥¤льност≥ у процес≥ такоњ д≥¤льност≥, можуть розгл¤датис¤ судовими або арб≥тражними органами ”крањни чи ≥ншими органами за вибором стор≥н. –озгл¤даючи питанн¤ про ≥мун≥тет держави, не сл≥д робити висновок про те, що вс≥л¤кого роду сп≥рн≥ питанн¤, що виникають, не можуть взагал≥ розгл¤датис¤. ¬≥дпов≥дн≥ позови до держави, ¤ка не належним чином виконуЇ своњ зобов'¤занн¤, можуть бути предметом розгл¤ду у судах ц≥Їњ ж крањни або, за њњ згодою, у судах ≥ншоњ крањни.ѕри укладенн≥ угод у межах м≥жнародноњ торг≥вл≥, ¤к правило, передбачаЇтьс¤ внесенн¤ до њх зм≥сту питанн¤ про те, хто може бути арб≥тром у випадках, коли виникнуть ¤к≥-небудь спори. Ќа¤вн≥сть ≥мун≥тету в держави не означаЇ, що ним над≥лен≥ ≥ в≥дпов≥дн≥ господарськ≥ орган≥зац≥њ, наприклад державн≥, ¤к≥ виступають ¤к юридичн≥ особи. ” даному випадку йдетьс¤ про зовн≥шньоторговельн≥ об'Їднанн¤, морськ≥ пароплавства, в оперативному управл≥нн≥ ¤ких знаход¤тьс¤ державн≥ торговельн≥ судна. ≤снуванн¤ принципу розд≥льноњ майновоњ в≥дпов≥дальност≥ м≥ж державою ≥ њњ юридичними особами означаЇ, що за невиконанн¤ зобов'¤зань перед ≥ноземними контрагентами (ф≥рмами) майнову в≥дпов≥дальн≥сть несуть юридичн≥ особи самост≥йно. ÷е положенн¤, зазначено у ст. 32 «акону ”крањни "ѕро зовн≥шньоеконом≥чну д≥¤льн≥сть",”крањна ¤к держава не несе в≥дпов≥дальност≥ за д≥њ суб'Їкт≥в зовн≥шньоеконом≥чноњ д≥¤льност≥, ¤к ≥ вони не несуть такоњ в≥дпов≥дальност≥ за д≥њ ”крањни ¤к держави.

≤мун≥тет держави - це принцип м≥жнародного права, що випливаЇ ≥з засад державного суверен≥тету. ≤мун≥тет держави ви¤вл¤Їтьс¤ в тому, що з огл¤ду на р≥вн≥сть ус≥х держав (≥ велетенських за розм≥рами територ≥њ та чисельн≥стю населенн¤, ≥ карликових) певна держава не може зд≥йснювати владу стосовно ≥ншоњ держави. ѕрицьому спрацьовуЇ правило "р≥вний не маЇ влади над р≥вним" .

≤мун≥тетом користуютьс¤ ≥ноземна держава, њњ органи та майно, що належить держав≥. ћайно ≥ноземноњ держави не може п≥ддаватись заходам примусового характеру (накладенню арешту тощо).

“еор≥¤ ≥ практика розр≥зн¤ють к≥лька вид≥в ≥мун≥тету держави:

1)судовий;

2) в≥д попереднього забезпеченн¤ позову;

3)в≥д примусового виконанн¤ р≥шенн¤;

4)майновий (власност≥).

—удовий ≥мун≥тет пол¤гаЇ в неп≥дсудност≥ держави без њњ згоди судам ≥ншоњ держави, ” цьому раз≥ керуютьс¤ правилом "р≥вний не маЇ юрисдикц≥њ над р≥вним" ƒержава не може бути прит¤гнута до суду ≥ншоњ держави ¤к в≥дпов≥дач, окр≥м випадк≥в ч≥тко висловленоњ такою державою згоди. ѕри цьому не мають значенн¤ чинники, спираючись на ¤к≥ певна держава хот≥ла б прит¤гти до свого суду ≥ншу державу.

≤мун≥тет держави в≥д попереднього забезпеченн¤ позову пол¤гаЇ в тому, що майно держави не може бути предметом забезпеченн¤ позову.

≤мун≥тет держави в≥д примусового виконанн¤ р≥шенн¤ означаЇ, що без згоди держави не можна зд≥йснити примусове виконанн¤ судового р≥шенн¤, винесеного проти нењ судом, третейським судом ≥ншоњ держави. Ќе можуть виконуватис¤ примусов≥ заходи у пор¤дку забезпеченн¤ позову чи у пор¤дку примусового виконанн¤ вже винесеного судового р≥шенн¤ стосовно, наприклад, державних морських суден, ¤к≥ нав≥ть перебувають у територ≥альних водах держави, ¤ка б хот≥ла њх конф≥скувати.

ѕринцип ≥мун≥тету держави в≥дбитий у внутр≥шньому законодавств≥ б≥льшост≥ крањн св≥ту.

«астосуванн¤ принципу ≥мун≥тету держави вважаЇтьс¤ загальновизнаним у сучасн≥й м≥жнародно-правов≥й практиц≥. ќбразно кажучи, з тим, щоб будувати м≥ст через р≥чку, згодн≥ вс≥. ѕроте ¤к його будувати - уздовж р≥чки чи поперек - думки р≥зн¤тьс¤. “ак ≥ з ≥мун≥тетом держави - в≥дсутн¤ Їдн≥сть погл¤д≥в на розум≥нн¤ обс¤гу та сфери застосуванн¤ цього принципу. ” доктрин≥ та практиц≥ р≥зних правових систем Ї дв≥ основн≥ концепц≥њ ≥мун≥тету держави - ≥мун≥тету абсолютного та функц≥онального (обмеженого).

«г≥дно з теор≥Їю абсолютного ≥мун≥тету державний ≥мун≥тет базуЇтьс¤ на ≥мперативному принцип≥ сучасного м≥жнародного публ≥чного права - суверенн≥й р≥вност≥ держав“еор≥¤ абсолютного ≥мун≥тету даЇ змогу широко тлумачити та застосовувати ≥мун≥тет держави. ѕоданн¤ позову до ≥ноземноњ держави, забезпеченн¤ позову ≥ зверненн¤ ст¤гненн¤ на майно держави можуть бути вчинен≥ лише тод≥, коли Ї згода на те з боку в≥дпов≥дноњ держави.