«асв≥дченн¤ в≥рност≥ перекладу



ѕри засв≥дченн≥ в≥рност≥ перекладу з одн≥Їњ мови на ≥ншу до документ≥в, з ¤ких св≥дчитьс¤ в≥рн≥сть перекладу, пред'¤вл¤ютьс¤ так≥ сам≥ вимоги, ¤к ≥ до документ≥в при засв≥дченн≥ в≥рност≥ њх коп≥й. “обто, вони не повинн≥ суперечити законов≥ ¤к за сутн≥стю, так ≥ за формою, мати юридичне значенн¤ та ≥н.

јле Ї й специф≥чн≥ вимоги, притаманн≥ саме ц≥й нотар≥альн≥й д≥њ.

ѕо-перше, засв≥дчувати в≥рн≥сть перекладу з одн≥Їњ мови на ≥ншу нотар≥ус може лише тод≥, коли в≥н знаЇ мову, ¤кою викладено документ, ≥ мову, ¤кою треба перекласти його зм≥ст. ¬ противному раз≥ переклад може зробити в≥домий нотар≥усов≥ перекладач, ¤кий знаЇ в≥дпов≥дну мову, ≥ тод≥ нотар≥ус св≥дчить не в≥рн≥сть перекладу документа, а справжн≥сть п≥дпису перекладача п≥д перекладом.

ѕо-друге, документи, складен≥ за кордоном за участю ≥ноземних властей або ¤к≥ в≥д них виход¤ть, приймаютьс¤ нотар≥усами дл¤ вчиненн¤ перекладу ≥ засв≥дченн¤ в≥рност≥ коп≥њ документа лише за на¤вност≥ на документ≥ в≥дм≥тки про його легал≥зац≥ю органами ћ≥н≥стерства закордонних справ ”крањни.

ѕ≥д легал≥зац≥Їю розум≥Їтьс¤ засв≥дченн¤ консулами або консульським управл≥нн¤м ћ«— ”крањни т≥Їњ обставини, що документ в≥дпов≥даЇ законодавству крањни, ¤кою був виданий, ≥ що п≥дписи ≥ноземних посадових ос≥б на документ≥ не викликають сумн≥ву в њхн≥й справжност≥. ѕрийн¤тт¤ документ≥в без легал≥зац≥њ можливе, ¤кщо це передбачено в угод≥ ”крањни з ≥ноземною крањною.

ѕроцесуальний пор¤док засв≥дченн¤ в≥рност≥ перекладу з одн≥Їњ мови на ≥ншу.

÷¤ нотар≥альна д≥¤ регулюЇтьс¤ ст. 79 «акону ”крањни "ѕро нотар≥ат" ≥ пунктами 146-147 ≤нструкц≥њ "ѕро пор¤док вчиненн¤ нотар≥альних д≥й нотар≥усами ”крањни". «асв≥дчувати в≥рн≥сть перекладу документа з одн≥Їњ мови на ≥ншу вправ≥ державн≥ та приватн≥ нотар≥уси, консульськ≥ установи. ѕри цьому д≥Ї загальне правило територ≥альноњ компетенц≥њ, ≥ за вчиненн¤м ц≥Їњ д≥њ можна звертатис¤ до будь-¤коњ нотар≥альноњ контори, до будь-¤кого приватного нотар≥уса.

як показуЇ практика, при засв≥дченн≥ в≥рност≥ перекладу нотар≥усов≥, ¤к правило, доводитьс¤ користуватис¤ послугами перекладача, бо дуже р≥дко наш≥ нотар≥уси волод≥ють ≥ноземними мовами. “аким чином, засв≥дчуючи в≥рн≥сть п≥дпису перекладача, нотар≥ус повинен встановити його особу та особу громад¤нина, ¤кий подав документ дл¤ перекладу. ѕри цьому перекладач, окр≥м документа, що св≥дчить його особу, подаЇ документ, ¤кий п≥дтверджуЇ його квал≥ф≥кац≥ю. якщо ж у нотар≥альн≥й контор≥ Ї зразок п≥дпису перекладача ≥ його особа в≥дома нотар≥усов≥, то за наступного засв≥дченн¤ п≥дпису перекладача нотар≥ус встановлюЇ т≥льки особу, ¤ка подала документ дл¤ перекладу.

ѕереклад робитьс¤ з усього документа, в тому числ≥ з печатки ≥ штампу. Ќайчаст≥ше переклад виконуЇтьс¤ на окремому аркуш≥ чи аркушах. ¬≥н прикр≥плюЇтьс¤ до ориг≥налу документа, прошнуровуЇтьс¤ ≥ скр≥плюЇтьс¤ п≥дписом нотар≥уса та його печаткою.

ƒосить часто громад¤нин, звертаючись за вчиненн¤м ¤коњсь нотар≥альноњ д≥њ, наприклад, за посв≥дченн¤м дорученн¤, запов≥ту, засв≥дченн¤м справжност≥ п≥дпису на документ≥, коп≥њ тощо, просить одночасно зд≥йснити переклад документа на ≥ноземну мову. ” цьому випадку переклад вм≥щуЇтьс¤ поруч з ориг≥налом документа на одн≥й стор≥нц≥, розд≥лен≥й вертикальною рискою: ориг≥нальний текст (дорученн¤, запов≥т, коп≥¤ тощо) розташовуЇтьс¤ на л≥в≥й сторон≥, а переклад - на прав≥й. ѕереклад робитьс¤ з усього тексту документа, в тому числ≥ й з посв≥дчувального напису п≥д документом, ≥ зак≥нчуЇтьс¤ п≥дписами. ƒал≥ п≥д текстом документа ≥ перекладу з нього вчин¤Їтьс¤ посв≥дчувальний напис про засв≥дченн¤ в≥рност≥ перекладу, зробленого нотар≥усом, або про засв≥дченн¤ справжност≥ п≥дпису перекладача, ¤кщо переклад зроблено перекладачем.

Ќа проханн¤ за≥нтересованих ос≥б нотар≥ус одночасно з засв≥дченн¤м в≥рност≥ перекладу чи справжност≥ п≥дпису перекладача може св≥дчити ≥ в≥рн≥сть коп≥њ з перекладу.



Ќа головну



Hosted by uCoz