¬идача св≥доцтв про право на спадщину



ѕор¤док видач≥ св≥доцтва про право на спадщину регулюЇтьс¤ статт¤ми 66-69 «акону ”крањни "ѕро нотар≥ат", пунктами 108-125 ≤нструкц≥њ про пор¤док учиненн¤ нотар≥альних д≥й нотар≥усами ”крањни.  р≥м того, п≥д час видач≥ св≥доцтва про право на спадщину сл≥д керуватис¤ нормами спадкового права (статт≥ 524-564 ÷  ”крањни).

—в≥доцтво про право на спадщину може видавати лише державна нотар≥альна контора. √ромад¤нам ”крањни, ¤к≥ пост≥йно проживають за кордоном, таке св≥доцтво може видавати консульська установа чи дипломатичне представництво. ѕриватний нотар≥ус ≥ посадов≥ особи виконкому м≥сцевих рад такого права не мають. ¬идача св≥доцтва про право на спадщину спадкоЇмц¤м, ¤к≥ своЇчасно прийн¤ли спадщину, н≥¤ким строком не обмежуЇтьс¤, ≥ вони можуть звертатис¤ за його одержанн¤м будь-коли п≥сл¤ зак≥нченн¤ шестим≥с¤чного строку.

«а¤ва щодо видач≥ св≥доцтва про право на спадщину повинна бути оформлена письмово. ѕроханн¤ про видачу св≥доцтва може бути викладене в за¤в≥ про прийн¤тт¤ спадщини або в окрем≥й за¤в≥. «а¤ва до нотар≥альноњ контори найчаст≥ше м≥стить волеви¤вленн¤ про прийн¤тт¤ спадщини ≥ проханн¤ видати св≥доцтво про право на спадщину. Ќа за¤в≥ справжн≥сть п≥дпису спадкоЇмц¤ маЇ засв≥дчити нотар≥ус. «асв≥дченн¤ не потр≥бно, ¤кщо спадкоЇмець особисто з'¤витьс¤ до нотар≥альноњ контори ≥ подасть за¤ву. ” такому раз≥ нотар≥ус встановлюЇ особу спадкоЇмц¤ ≥ перев≥р¤Ї справжн≥сть п≥дпису, про що робить в≥дм≥тку на за¤в≥. якщо така за¤ва надходить до нотар≥альноњ контори поштою, а п≥дпис спадкоЇмц¤ не засв≥дчено, то вона приймаЇтьс¤ нотар≥усом, але спадкоЇмцю пропонуЇтьс¤ над≥слати за¤ву, оформлену ¤к належить, або прибути до нотар≥альноњ контори особисто.

ѕриймаючи за¤ву щодо видач≥ св≥доцтва про право на спадщину, нотар≥ус зобов'¤заний роз'¤снити спадкоЇмц¤м њхн≥ права та обов'¤зки, пор¤док оформленн¤ вс≥х необх≥дних документ≥в, а в де¤ких випадках витребувати њх самому.

Ќа п≥дстав≥ поданоњ за¤ви в нотар≥альн≥й контор≥ заводитьс¤ спадкова справа, в ¤к≥й м≥ст¤тьс¤ вс≥ необх≥дн≥ документи, що п≥дтверджують на¤вн≥сть юридичних факт≥в на видачу такого св≥доцтва, а також ≥нш≥ документи; в к≥нц≥ справи п≥дшиваЇтьс¤ прим≥рник св≥доцтва про право на спадщину.

—в≥доцтво про право на спадщину ¤вл¤Ї собою окремий документ, що видаЇтьс¤ на ≥м'¤ вс≥х спадкоЇмц≥в або, за њхн≥м бажанн¤м, кожному окремо. ¬ останньому випадку в кожному св≥доцтв≥ зазначаЇтьс¤ все спадкове майно, перел≥чуютьс¤ вс≥ спадкоЇмц≥ та визначаЇтьс¤ частка спадщини спадкоЇмц¤, ¤кому видано св≥доцтво про право на спадщину.  р≥м того, кожному спадкоЇмцев≥ (також за його бажанн¤м) можуть бути видан≥ окрем≥ св≥доцтва на певний вид спадщини.

ќсобиста ¤вка спадкоЇмц¤ за одержанн¤м св≥доцтва не Ї обов'¤зковою. …ого може одержати представник за дорученн¤м або, на проханн¤ спадкоЇмц¤, його можуть над≥слати поштою.

” де¤ких випадках можлива видача додаткового св≥доцтва про право на спадщину. “ака необх≥дн≥сть виникаЇ, коли спадкоЇмц≥ одержали св≥доцтво на певну частину майна. “од≥ вони мають право одержати св≥доцтва на ≥нше майно, не зазначене у виданому св≥доцтв≥.

¬идача св≥доцтва про право на спадщину за запов≥том маЇ де¤к≥ особливост≥. ¬идаючи таке св≥доцтво, нотар≥ус повинен перев≥рити, чи правильно складено й посв≥дчено запов≥т, чи в≥дпов≥даЇ в≥н вимогам закону. ” противному раз≥ нотар≥ус в≥дмовл¤Ї в прийн¤тт≥ запов≥ту ≥ видач≥ св≥доцтва про право на спадщину.  р≥м того, треба з'¤сувати, чи не скасовано запов≥т, про що необх≥дна в≥дм≥тка нотар≥уса.

¬идаючи св≥доцтво про право на спадщину за запов≥том, нотар≥ус зобов'¤заний перев≥рити на¤вн≥сть спадкоЇмц≥в, ¤к≥ мають право на обов'¤зкову частку в спадщин≥. “акими особами Ї неповнол≥тн≥ чи непрацездатн≥ д≥ти, непрацездатн≥ дружина, батьки та утриманц≥, ¤к≥ незалежно в≥д зм≥сту запов≥ту успадковують не менш ¤к 2/3 частки, ¤ка належала б кожному з них у раз≥ спадкоЇмства за законом (ст. 535 ÷ ).

≤з переходом спадкового майна держав≥ за¤ва щодо видач≥ св≥доцтва про право на спадщину надсилаЇтьс¤ до нотар≥альноњ контори в≥дпов≥дним ф≥нансовим органом, на територ≥њ ¤кого знаходитьс¤ спадкове майно. —в≥доцтво про право держави на спадщину видаЇтьс¤ п≥сл¤ зак≥нченн¤ шести м≥с¤ц≥в з дн¤ в≥дкритт¤ спадщини.

¬≥дмова ф≥нансового органу в≥д спадщини законом не передбачаЇтьс¤.

ƒержава стаЇ спадкоЇмницею: ¤кщо спадкодавець усе майно або частину його запов≥дав держав≥; ¤кщо у спадкодавц¤ немаЇ спадкоЇмц≥в н≥ за законом, н≥ за запов≥том; ¤кщо вс≥ спадкоЇмц≥ в≥дмовилис¤ в≥д спадщини; ¤кщо вс≥ спадкоЇмц≥ позбавлен≥ права спадкуванн¤ зг≥дно з≥ статт¤ми 528 ≥ 534 ÷ ; ¤кщо н≥ один ≥з спадкоЇмц≥в не прийн¤в спадщини; ¤кщо хтось ≥з спадкоЇмц≥в в≥дмовивс¤ в≥д спадщини на користь держави ≥ його частка переходить до держави; ¤кщо за в≥дсутност≥ спадкоЇмц≥в за законом запов≥дано лише частину майна спадкодавц¤, то решта майна переходить до держави (ст. 555 ÷ ).

«а видачу св≥доцтва про право на спадщину ст¤гуЇтьс¤ державне мито в розм≥р≥ 0,5% суми спадщини, незалежно в≥д того, хто Ї спадкоЇмцем.



Ќа головну



Hosted by uCoz