ћ≥сце нотар≥ату в систем≥ правоохоронних орган≥в



«аконодавство про нотар≥ат регулюЇ сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають м≥ж нотар≥альними органами та особами, ¤к≥ звертаютьс¤ за вчиненн¤м нотар≥альних д≥й. ќтже, нотар≥альне процесуальне право - це система правових норм, котр≥ регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини, що виникають у процес≥ зд≥йсненн¤ нотар≥альних д≥й м≥ж нотар≥альними органами та особами, ¤к≥ звертаютьс¤ за вчиненн¤м цих д≥й.

ѕредметом нотар≥ального процесуального права ≥ Ї сусп≥льн≥ в≥дносини, що регулюютьс¤ цим правом.

Ќотар≥альне процесуальне право не Ї самост≥йною галуззю права ”крањни. ѕитанн¤ про його м≥сце в систем≥ права ”крањни Ї сп≥рним у юридичн≥й л≥тератур≥. ≤снуЇ думка, що нотар≥альне процесуальне право входить до предмета регулюванн¤ цив≥льного процесуального права. ÷е по¤снюють тим, що ≥ суд, ≥ нотар≥ат зд≥йснюють ту ж саму функц≥ю захисту прав ≥ законних ≥нтерес≥в. «аперечуючи це, можна вказати, що нотар≥ат функц≥ю захисту прав ≥ законних ≥нтерес≥в зд≥йснюЇ, ¤к вин¤ток, т≥льки п≥д час вчиненн¤ трьох нотар≥альних д≥й: вчиненн¤ виконавчих напис≥в, протест≥в вексел≥в ≥ посв≥дченн¤ несплати чек≥в.

¬чин¤ючи решту нотар≥альних д≥й, нотар≥уси зд≥йснюють охорону прав та ≥нтерес≥в. ѕри цьому захист прав нотар≥альними органами не маЇ остаточного характеру. јкти нотар≥альних орган≥в можуть бути оспорен≥ в суд≥ чи арб≥тражному суд≥.  р≥м того, захист права нотар≥альним органом не зд≥йснюЇтьс¤, ¤кщо вимога оспорюЇтьс¤ другою стороною.

Ќотар≥альне процесуальне право Ї самост≥йним в≥дносно цив≥льного процесуального права, оск≥льки д≥¤льн≥сть нотар≥альних орган≥в маЇ безсп≥рний характер, п≥д час вчиненн¤ нотар≥альних д≥й не використовуЇтьс¤ змагальна форма процесу, нотар≥ус встановлюЇ юридичн≥ факти в основному на п≥дстав≥ документ≥в.  р≥м того, нотар≥альн≥ органи Ї органами державного управл≥нн¤, ≥ њхн¤ д≥¤льн≥сть маЇ адм≥н≥стративний характер. “ому Ї вс≥ п≥дстави вважати, що нотар≥альне процесуальне право входить до предмета регулюванн¤ адм≥н≥стративного процесуального права.

ѕитанн¤ про м≥сце нотар≥ального процесу в правов≥й систем≥ носить теоретичний характер, ≥ в≥дносно вир≥шенн¤ цього питанн¤ в юридичн≥й л≥тератур≥ немаЇ Їдиноњ думки. “ак, б≥льш≥сть вчених в≥днос¤ть нотар≥альний процес до несудових форм захисту цив≥льних прав та охоронюваних законом ≥нтерес≥в, ≥нод≥ вважають самост≥йним, але поЇднують його з цив≥льним процесом.

ѕро схож≥сть нотар≥ального процесу з адм≥н≥стративним процесом св≥дчить ≥ к≥лька ≥нших ознак:

у нотар≥альному процес≥ не вир≥шуютьс¤ сп≥рн≥ питанн¤; нотар≥альн≥ акти вчин¤ютьс¤ на п≥дстав≥ факт≥в, в на¤вност≥ ¤ких нотар≥уси можуть впевнитис¤ безпосередньо на п≥дстав≥ наданих документ≥в;

нотар≥ус д≥Ї одноособово ≥ маЇ свою специф≥чну компетенц≥ю;

в раз≥ неможливост≥ встановити певн≥ обставини за допомогою доказ≥в, ¤кими волод≥Ї особа, нотар≥ус не може вчин¤ти нотар≥альне провадженн¤ та роз'¤снюЇ особ≥ њњ можлив≥сть зверненн¤ до суду за встановленн¤м в≥дпов≥дноњ обставини або факту; нотар≥альна структура керуЇтьс¤ та контролюЇтьс¤ ћ≥н≥стерством юстиц≥њ.

“ак≥ ознаки дозвол¤ють пор≥вн¤ти нотар≥ус≥в з органами реЇстрац≥њ акт≥в громад¤нського стану, ознаки ¤ких дуже схож≥, хоча в нотар≥альному процес≥ завданн¤ та засоби мають значно ширш≥ меж≥. якщо пор≥внювати дал≥, в≥дпов≥дальн≥сть нотар≥ус≥в на ц≥й п≥дстав≥ суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д в≥дпов≥дальност≥ орган≥в реЇстрац≥њ акт≥в громад¤нського стану та њх посадових та службових ос≥б. Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥нших орган≥в державного управл≥нн¤ органи нотар≥ату характеризуютьс¤ особливим положенн¤м посадових ос≥б, а також њх компетенц≥Їю. Ќотар≥ус - це посадова особа, ¤ка в своњй д≥¤льност≥ при зд≥йсненн≥ нотар≥альних функц≥й незалежна. ¬≥н п≥дкорюЇтьс¤ т≥льки закону, в той час ¤к ≥нш≥ посадов≥ особи орган≥в державного управл≥нн¤ при зд≥йсненн≥ своњх обов'¤зк≥в повинн≥ виконувати вказ≥вки вищесто¤щих кер≥вник≥в.

ѕредметом нотар≥альноњ д≥¤льност≥ Ї безсп≥рн≥ справи, що зумовило специф≥чний метод вир≥шенн¤ нотар≥альними органами в≥днесених до њх компетенц≥њ питань. ќргани нотар≥ату не застосовують змагальну форму процесу, а встановлюють юридичн≥ факти, ¤к правило, на п≥дстав≥ наданих њм письмових документ≥в. ¬ нотар≥альному процес≥ в≥дсутн≥ публ≥чн≥ начала. Ќа в≥дм≥ну в≥д суду, ¤кий в б≥льшост≥ випадк≥в розгл¤даЇ справи у в≥дкритих судових зас≥данн¤х, нотар≥уси повинн≥ збер≥гати таЇмницю вчинюваних нотар≥альних д≥й. ÷е зб≥льшуЇ дов≥ру до нотар≥ус≥в, попереджаЇ виникненн¤ с≥мейних конфл≥кт≥в та ≥нших небажаних результат≥в. ѕосада нотар≥уса д≥йсно Ї публ≥чною, що визначаЇтьс¤ доступн≥стю нотар≥альноњ д≥¤льност≥, сл≥д зауважити, що сам зм≥ст нотар≥альноњ д≥¤льност≥ позбавлений характеру публ≥чност≥. ÷е забезпечуЇтьс¤ таЇмницею вчинюваних нотар≥альних д≥й.

Ќотар≥уси та ≥нш≥ посадов≥ особи, ¤к≥ вчин¤ють нотар≥альн≥ д≥њ, несуть в≥дпов≥дальн≥сть за розголошенн¤ таЇмниц≥ вчинюваних нотар≥альних д≥й.

—пециф≥чн≥сть положенн¤ в систем≥ орган≥в державного управл≥нн¤, спец≥альн≥ д≥њ, врегульован≥ законом правила провадженн¤, ¤к≥ забезпечують правильне та ч≥тке виконанн¤ нотар≥альних функц≥й та гарантують права кл≥Їнт≥в, обумовлен≥ задачами та принципами д≥¤льност≥ нотар≥ату. —уть нотар≥альноњ д≥¤льност≥ пол¤гаЇ в тому, що вона маЇ посв≥дчувальний, п≥дтверджуючий характер, юридичне закр≥плюЇ цив≥льн≥ права з метою попередженн¤ в≥д можливого подальшого њх порушенн¤. «а своЇю функц≥ональною природою нотар≥альн≥ органи найб≥льш близьк≥ до суду, оск≥льки ≥ т≥, й ≥нш≥ зд≥снюють в ≥нтересах громад¤н та юридичних ос≥б Їдину функц≥ю контролю цив≥льних правов≥дносин. ÷ей контроль маЇ попередн≥й характер при вчиненн≥ нотар≥альних д≥й, коли в≥дсутн≥й сп≥р про право та немаЇ правопорушенн¤, на в≥дм≥ну в≥д судового наступного контролю, за допомогою ¤кого в процес≥ вир≥шенн¤ спору визначаЇтьс¤ правопорушник, до ¤кого застосовуютьс¤ заходи впливу.

ћ≥сце нотар≥ального процесу в правов≥й систем≥ ”крањни визначаЇтьс¤ законодавством ”крањни. ÷ив≥льним кодексом та ≥ншими нормативними актами визначаЇтьс¤ обов'¤зковий пор¤док нотар≥ального посв≥дченн¤ угод у випадках, зазначених в закон≥ (ст. 47 ÷ ), та ≥нш≥ випадки обов'¤зкового вчиненн¤ нотар≥ального провадженн¤. Ќедодержанн¤ в цих випадках нотар≥альноњ форми т¤гне за собою нед≥йсн≥сть угоди з певними юридичними насл≥дками, а також неприйн¤тт¤ до розгл¤ду документ≥в без в≥дпов≥дного нотар≥ального оформленн¤ тощо. “ак, статтею 227 ÷  передбачаЇтьс¤, що формою договору куп≥вл≥-продажу жилого будинку маЇ бути нотар≥ально посв≥дчений догов≥р, ¤кщо хоча б одн≥Їю з стор≥н Ї громад¤нин. ѕри цьому й ≥нш≥ угоди, а не т≥льки визначен≥ в закон≥, дл¤ њх б≥льшоњ юридичноњ в≥рог≥дност≥ можуть бути нотар≥ально посв≥дчен≥.

ѕро зв'¤зок нотар≥ального процесу з галуз¤ми матер≥ального права сл≥д зробити зауваженн¤ щодо недоц≥льност≥ в цих нормативних актах викладати механ≥зм вчиненн¤ нотар≥ального провадженн¤. Ќа погл¤д автора, доц≥льно докладно викладати механ≥зм зд≥йсненн¤ нотар≥ального провадженн¤ в «акон≥ "ѕро нотар≥ат", оск≥льки це надасть змогу розробл¤ти комплексний п≥дх≥д до впровадженн¤ визначених законодавчими нормами матер≥альних прав ф≥зичних або юридичних ос≥б в практику д≥¤льност≥ нотар≥ату, узгодити њх з нормами нотар≥ального процесу. Ќа ц≥й п≥дстав≥ Ї можлив≥сть зробити й зворотн≥й висновок, що у випадках, коли нотар≥альний процес не в змоз≥ забезпечити охорону або захист прав громад¤н або юридичних ос≥б через недосконал≥сть (невизначен≥сть) норм матер≥ального права, то в цьому випадку необх≥дно вносити в≥дпов≥дн≥ доповненн¤ в норми матер≥ального права з метою конкретизац≥њ правов≥дносин, зм≥ни, ¤кщо норми права в ц≥й галуз≥ протир≥чать загальним правовим нормам тощо.

ѕ≥сл¤ винесенн¤ постанови про накладенн¤ арешту на нерухоме майно органи ћ≥н≥стерства внутр≥шн≥х справ, суди звертаютьс¤ до державних нотар≥альних контор про внесенн¤ в≥домостей до Ѕазового реЇстру певного реЇстрац≥йного округу. “аким чином, нотар≥альний процес спри¤Ї не т≥льки громад¤нам та юридичним особам в охорон≥ та захист≥ њх прав, а й державним органам у њх д≥¤льност≥ щодо захисту прав та ≥нтерес≥в громад¤н, орган≥зац≥й та держави. ќтже, нотар≥уси ¤к особисто мають виконувати правоохоронну та правоза-хисну функц≥ю, так ≤ на них покладаютьс¤ обов'¤зки щодо спри¤нн¤ у зд≥йсненн≥ ≥ншим державним правоохоронним органам њх повноважень.

Ќотар≥альний процес маЇ т≥сний зв'¤зок з цив≥льним судочинством, оск≥льки особам, ¤к≥ вважають своњ права порушеними нев≥рним вчиненн¤м або неправом≥рною в≥дмовою у вчиненн≥ нотар≥ального провадженн¤, законодавством надане право зверненн¤ до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом ≥нтерес≥в. ƒо суду звертаютьс¤ ≥ в раз≥ виникненн¤ спору про право щодо розпод≥лу спадкового майна, продовженн¤ строк≥в на прийн¤тт¤ спадщини, оскарженн¤ виконавчого напису та в ≥нших випадках.

јле зв'¤зок м≥ж нотар≥альним процесом та цив≥льним судочинством маЇ бути б≥льш визначеним. “ак, в ≤нструкц≥њ про пор¤док вчиненн¤ нотар≥альних д≥й нотар≥усами ”крањни в ч. 4 п. 114 передбачаЇтьс¤, що нотар≥уси в окремих випадках можуть прийн¤ти дов≥дки, видан≥ п≥дприЇмствами, установами ≥ орган≥зац≥¤ми за м≥сцем роботи чи проживанн¤, ¤кщо вони разом з ≥ншими документами п≥дтверджують родинн≥ та ≥нш≥ в≥дносини спадкоЇмц≥в ≥з спадкодавцем. Ќа наш погл¤д, ≤нструкц≥¤ маЇ встановлювати, в ¤кому конкретному випадку вони приймаютьс¤. ќдразу виникаЇ питанн¤: чи надане законодавством право нотар≥усу анал≥зувати докази або докази, ¤к≥ в≥н маЇ приймати, повинн≥ бути безсп≥рними, однозначними.

¬ цив≥льному судочинств≥ передбачено встановленн¤ факт≥в, що мають юридичне значенн¤, ¤к≥ не Ї безсп≥рними ≥ потребують судового п≥дтвердженн¤ шл¤хом досл≥дженн¤ та анал≥зу доказ≥в, ≥ саме так в пор¤дку окремого провадженн¤ в цив≥льному судочинств≥ встановлюЇтьс¤ факт родинних в≥дносин громад¤н з метою отриманн¤ спадщини. «в≥дси випливаЇ неврегульован≥сть питанн¤, ¤кщо нотар≥ус у цьому конкретному випадку не прийн¤в вищезазначену дов≥дку, куди особ≥ необх≥дно звертатись - до провадженн¤ по оскарженню нотар≥альних д≥й або за встановленн¤м юридичного факту родинних в≥дносин? як в цьому випадку маЇ д≥¤ти судд¤? Ќа нашу думку, положенн¤ «акону та ≤нструкц≥њ повинн≥ викладатись таким чином, щоб правов≥дносини, ¤к≥ вони регулюють, набували однозначност≥. ¬ цьому випадку визначити належн≥сть юридичних обставин до повноважень нотар≥ату або суду буде нескладно.

Ќа п≥дстав≥ вищенаведеного можна говорити про те, що завд¤ки специф≥чним методам нотар≥альний процес характеризуЇтьс¤ ¤к самост≥йний безсп≥рний, що безпосередньо зв'¤заний з такими галуз¤ми права ¤к цив≥льне, с≥мейне, ф≥нансове, земельне, житлове, м≥жнародне, цив≥льне процесуальне право.



Ќа головну



Hosted by uCoz