Про мікропалеонтологічну характеристику Караганських відкладів (середній міоцен) Півдня України



Караганські відклади значно поширені на півдні України. Вони складені теригенними та вапнистими породами, потужність яких зрідка перевищує 20 м і лише на Керченському півострові досягає 200 м і більше. Ці відклади досить повно схарактеризовані фауною молюсків, на яких ґрунтується їхня стратифікація. Сьогодні у карагані визначені (знизу вгору): архашенські (спаніодонтелові), варненські (ервілієві) та картвельські (барнеєві) верстви [7, 9, 10]. Мікропа-леонтологічна характеристика караганських відкладів, як зазначають дослідники, дуже бідна. У Східному Причорномор'ї у верствах зі спаніодонтелами В.А.Крашенінніков виявив Streblus beccarii (L.), Elphidium macellum (Ficht. et Mol.), E. ex gr. cubanicum Krash., Quinqueloculina consobrina (d'Orb.), Discorbis sp. та інші, а в картвельських - Streblus beccarii (L.) [8]. Поодинокі форамініфери знайшов у карагані В.Я.Дідковський [11]. В.А. Крашенінніков під час вивчення середньоміоценової фауни форамініфер Кримсько-Кавказької області описав декілька характерних для карагану видів, зауважив особливості зовнішнього вигляду черепашок картвельських верств і запропонував розглядати їх у складі карагану [6].

Вивчення середньоміоценових відкладів у розрізах свердловин у межах Східного району Північного Причорномор'я, Приазов'я та Рівнинного Криму; дало змогу значно доповнити мікропалеонтологічну характеристику караганського регіоярусу. Відкладам цих регіонів властиві латеральна та вертикальна нерівномірність розподілу форамініфер, їхній своєрідний вигляд, бідність та одноманітність видового складу, наявність лише бентосних секреційних форм, домінування в комплексах представників роду Discorbis. Водночас, кожному з регіонів властиві певні відміни, зумовлені біономічними осoбливостями палеобасейнів.

У Східному районі Північного Причорномор'я караганські відклади об'єднані у зону Discorbis figuratus [3]. Вона складена, головно, темно-сірими, темно-зеленими та яснішими глинами, рідше мергелями загальною потужністю 6-18 м. Комплекс дуже бідний, форамініфери рідкісні й поодинокі. Частіше трапляється зональний вид Discorbis figuratus Konen., який має невеликі розміри, матову, велико-пористу черепашку з досить товстою стінкою. Нерідкісні в цих відкладах харофіти [4].

Караганські відклади у Приазов'ї виявлені у Бердянському грабені, де вони складені темно-сірими, невапнистими, алевритистими глинами потужністю 2,2-8,7 м. Тут на підставі появи і масового розвитку Discorbis kartvelicus Krash., виду, типового для картвельських верств Кримсько-Кавказької області, виділено верстви з Discorbis kartvelicus. Крім цього виду, в комплексі наявні Nonionella karaganica Krash., Cassidulina? bogdanowiczi Konen., Triloculina confirmata Krash., T. tantilla sp. nov., T. tantilla caudata subsp. nov., Quinqueloculina ex gr. obliqua Reuss, Discorbis striatulus sp. nov., Neobulimina elongata (d'Orb.) та деякі інші. Сумісно трапляються поодинокі остракоди, отоліти, уламки кісток і луска риб, численні проблематики. Для форамініфер характерні дрібні розміри, тонкостінність, крихкість прозорих та напівпрозорих черепашок жовтуватого кольору. Найчисленніший Discorbis kartvelicus Krash., D. striatulus sp. nov.; у меншій кількості є Triloculina tantilla sp. nov., T. tantilla caudata subsp. nov. Інші види поодинокі, особливо Neobulimina elongata (d'Orb) (один-два екземпляри).

У Рівнинному Криму в розрізах вивчених свердловин караганські відклади (верстви з Discorbis kartvelicus) складені сірими, зеленкуватими глинами, сірими вапняками потужністю 7-8 м; залягають на відкладах чокраку з рідкісними Elphidium rugosum atschiensis Suz. і перекриті утвореннями конкського регіоярусу (зона Bulimina-Bolivina). Комплекс форамініфер описуваних відкладів має бідний видовий склад з численними особинами. Тут є Quinqueloculina consobrina (d'Orb.), Discorbis kartvelicus Krash., D. kartvelicus deplanatus subsp. nov., Cassidulina? bogdanowiczi Konen. Також трапляються діатомеї, луска риб. Форамініфери цього комплексу дрібні, тонкостінні, крихкі, переважають дискорбіси.

Особливості видового складу та характерний вигляд форамініфер свідчать, що в межах цих регіонів вони мешкали у мілководному басейні зі зміненою солоністю. Найнесприятливішими для існування були умови на території Східного району Північного Причорномор'я. Як наслідок, фауна форамініфер тут нечисленна, часто зовсім відсутня.

Дещо іншими, можливо сприятливішими, були умови у Приазов'ї та Рівнинному Криму, де комплекси численніші. І хоча їхній видовий склад відрізняється від східнопричорноморського, домінування дискорбісів зберігається.

Вивчення цієї популяції дискорбісів засвідчило, що поряд з типовим видом Discorbis kartvelicus Krash., є особини, які за певної подібності значно відрізняються від нього ознаками, і їх описують як нові - Discorbis stratulus sp. nov., D. kartvelicus deplanatus subsp. nov., D. kartvelicus elatus subsp. nov.; серед міліолід виділено Triloculina tantilla sp. nov., T. tantilla caudata subsp. nov. Наявність своєрідного виду Cassidulina? bogdanowiczi Konen. дає змогу доповнити відомості про його вертикальне поширення. Вперше його описано як зональний з конкських відкладів Східного Причорномор'я [5]. Однак у Приазов'ї та Рівнинному Криму поява цього виду зафіксована у давніших відкладах - у верствах з Discorbis kartvelicus, які складають верхню частину караганського регіоярусу. У зоні Bulimina-Bolivina (нижня частина цього регіоярусу) вид Cassidulina? bogdanowiczi Konen. поодинокий і майже непомітний серед численної і різноманітної, стеногалінної фауни цього стратиграфічного підрозділу. У зоні Cassidulina? bogdanowiczi (середня частина конкського регіоярусу) Східного Причорномор'я цей вид є масовим і утворює мономорфний комплекс; у Рівнинному Криму його супрoводжують нечисленні болівіни. Отже, простежується певна приуроченість цього виду до відкладів, які утворювались у басейнах зі зміненою солоністю.

Родина MILIOLIDAE Ehrenberg, 1839

Рід TRILOCULINA d'Orbigny, 1826

Triloculina tantilla Konenkova sp. nov.

Табл. І, фіг. 2, а-в

Н а з в а від лат. tantilla - така маленька.

Г о л о т и п №F-174/1, колекція НДІ геології ДДУ; Приазов'я, Бердянська коса, св. №1360, гл. 182,0-188,0 м, середній міоцен, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

М а т е р и а л. 16 екземплярів.

О п и с. Черепашка маленька, округла, з широко округлою основою; у поперечному перерізі сплощено-овальна, з рівним широким і округлим периферичним краєм. На її зовнішній частині видно три камери. З трьох камер багатокамерного боку середня з них дуже маленька, слабоопукла, розташована трохи скісно; на малoкамерному боці видно дві камери - трубчасті, опуклі, широкі, особливо у середній частині, і помітно звужуються до устєвого кінця. Шви тонкі, заглиблені, явні. Устя поздовжнє, трохи похиле, має витягнуто-овальну форму, облямоване тонким валикоподібним обідком. Зуб гілочкоподібний, займає майже весь устєвий отвір. Стінка тонка, гладенька, блискуча, жовтувата.

Р о з м і р и голотипу, мм: довжина 0,210, ширина 0,182, товщина 0,140. Коливання розмірів: довжина 0,154-0,196, ширина 0,140-0,168, товщина 0,098-0,126.

М і н л и в і с т ь. Простежується незначна загостреність устєвого кінця, різний ступінь опуклості середньої камери багатокамерного боку і нахилу устя; іноді нечітка двоконтурність швів на багатокамерному боці.

П о р і в н я н н я. Від Miliolina cubanica Bogd. [1, с.129-130, табл. XV, рис.1-3] відрізняється меншими розмірами і меншою опуклістю черепашки, наявністю тонких заглиблених швів; за контур черепашки зуб звичайно не виступає, а видно лише обідок устя; від Triloculina cubanica depressula Didk. [2, c. 109, табл. XVIII, рис. 5] значно меншими розмірами та сплощеністю черепашок, гладенькою поверхнею стінок, наявністю короткого і широкого зуба.

П о ш и р е н н я. Караганський регіоярус Приaзов'я (верстви з Discorbis kartvelicus).

Triloculina tantilla caudata Konenkova subsp. nov.

Табл. І, фіг. 3, а-в

 Triloculina tantilla caudata Konenkova subsp. nov

Фіг. І а-в. Triloculina confirmata Krash. ?100: а, б - вигляд з боків; в - вигляд з устя. Екз. №F-173/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 2 а-в. Triloculina tantilla Konen. sp. nov. ?100: а, б - вигляд з боків; в - вигляд з устя. Голотип №F-174/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 3 а-в. Triloculina tantilla caudata Konen. subsp. nov. ?100: а, б - вигляд з боків, в - виглядд з устя. Голотип №F-175/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 4 а-в. Discorbis kartvelicus Krash. ?100: а - вигляд з черевного боку; б - вигляд зі спинного боку; в - вигляд з периферичного краю. Екз. №F-176/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus..

Н а з в а від. лат. caudata - хвостата.

Г о л о т и п №F-175/1, колекція НДІ геології ДДУ; Приазов'я, Бердянська коса, св. №1360, гл. 182,0-188,0 м, середній міоцен, караганcький регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

М а т е р і а л. 12 екземплярів.

О п и с. Черепашка маленька, широкоовальна, з заокруглено-кутастою основою, широкоовальна у поперечному розрізі, сплощена; на зовнішньому боці видно чотири камери. На багатокамерному боці середня камера маленька, слабоопукла, дуже зігнута, на малокамерному боці має вигляд дуже маленької, вузької смуги. Останні камери мають вигляд опуклих, широких (осoбливо у середній частині), трубок, що звужуються до устєвого кінця. Шви тонкі, заглиблені, нечітко двоконтурні на багатокамерному боці. Устя поздовжнє, слабопохиле, вузькоовальне, облямоване тонким валикоподібним обідком, майже повністю зайняте гілочкоподібним зубом. В основі є маленький хвостопoдібний виріст черепашкової речовини, що ледь розширюється на вільному кінці; розташований симетрично або трохи асиметрично щодо вертикальної осі черепашки. Стінка жовтувата, гладенька, блискуча, крихка.

Р о з м і р и голотипу, мм: довжина 0,196, ширина 0,140, товщина 0,098. Коливання розмірів: довжина 0,182-0,224, ширина 0,126-0,168, товщина 0,084-0,126.

М і н л и в і с т ь. Дещо змінюються ступінь зігнутості середньої камери багатокамерного боку, нахил устя, ступінь кутастості основи, розташування і розміри хвостоподібного виросту; у деяких екземплярів на малокамерному боці середньої камери іноді не видно.

П о р і в н я н н я. Від Triloculina tantilla sp. nov. відрізняється формою черепашки, кутастістю основи, ширшими камерами та кількістю камер з зовнішнього боку, наявністю виросту в основі черепашки.

П о ш и р е н н я. Караганські відклади (верстви з Discorbis kartvelicus) Бердянського грабена (Приазов'я).

Родина DISCORBIDAE Ehrenberg, 1838

Рід DISCORBIS Lamarck, 1804

Discorbis kartvelicus deplanatus Konenkova subsp. nov.

Табл. ІІ, фіг. 1, а-в

Н а з в а від лат. deplanatus - сплощений.

Г о л о т и п №F-177/1, колекція НДІ геології ДДУ, Рівнинний Крим, св. №23, гл. 258,0-265,0 м, середній міоцен, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

М а т е р і а л. Багато екземплярів.

О п и с. Черепашка маленька, округла, зі слабохвилястим, майже рівним контуром, сплощена, з широкоокруглим периферичним краєм. На спинному слабоопуклому боці помітні 1,5-2 оберти спіралі, з яких останній перебільшує за розмірами попередні, що слабо підвищені. Часто простежується досить велика округла початкова камера. В останньому оберті камери слабоопуклі, сплощені, заокруглено-трикутні, розділені тонкими, заглибленими, слабозігнутими швами. Спіральний шов тонкий, заглиблений. Черевний бік сплощений, увігнутий біля широкого глибокого пупка. Камери - їх звичайно чотири - слабоопуклі, овальні; остання камера звичайно більша від попередніх, займає половину оберту або трохи менше. Шви тонкі, короткі, майже прямі. Устя вузькощілиноподібне, розташоване в основі останньої камери на черевному боці і простягається від пупкової зони до периферичного краю. Стінка тонка, крихка, прозора або матова, жовтувата, з дуже тонким штрихуванням.

Р о з м і р и голотипу, мм: діаметр 0,154, товщина 0,084. Коливання розмірів: діаметр 0,126-0,194, товщина 0,054-0,098.

М і н л и в і с т ь. Незначно змінюються форма черепашки від округлої до округло-овальної або округло-квадратної та розміри останньої камери, іноді простежується двоконтурність септальних швів на спинному боці; трапляються екземпляри без радіального штрихування.

П о р і в н я н н я. Від Discorbis kartvelicus Krash. [6, с.45, табл.8, фіг. 1 а, б, в] відрізняється cплощенішою черепашкою, кількістю і формою камер, меншою кількістю обертів спіралі.

П о ш и р е н н я. Караганський регіоярус (верстви з Discorbis kartvelicus) Рівнинного Криму.

Discorbis kartvelicus elatus Konenkova subsp. nov.

Табл.ІІ, фіг. 2, а-в

Н а з в а від лат. elatus - високий.

Г о л о т и п №F-178/1, колекція НДІ геології ДДУ; Приазов'я, Бердянська коса, св. №1360, гл. 182,0-188,0 м, середній міоцен, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

М а т е р і а л. Понад 20 екземплярів.

О п и с. Черепашка маленька, округла, зі слабохвилястим контуром і широкозаокругленим периферичним краєм. На спинному боці, що має форму високого загостреного конуса, простежуються 2-2,5 оберти спіралі. Останній з них значно перебільшує попередні, які за звичай невиразні. В цьому оберті налічують чотири камери крилоподібної форми, що розділені зігнутими, тонкодвоконтурними швами. Спіральний шов також тонкий, двоконтурний, слабозаглиблений. Черевний бік сплощений, увігнутий у центральній частині, де є широкий, глибокий пупок. На цьому боці видно чотири камери, з яких перші три округло-овальні, близькі за розмірами між собою, а остання овальна і більша від попередніх. Шви, що їх розділяють, тонкі, прямі, нечіткі. Поверхня камер вкрита тонким, ледве помітним радіальним штрихуванням. Устя вузькощілиноподібне, розташоване на черевному боці в основі останньої камери і простягається від пупка до периферичного краю. Стінка жовтувата тонка, крихка, матова.

Р о з м і р и голотипу, мм: діаметр 0,154, висота 0,126. Коливання розмірів: діаметр 0,126-0,168, висота 0,112-0,182.

М і н л и в і с т ь простежується у характері контуру черепашок (хвилястий або рівний) і швів спинного боку (плоскі або слабо заглиблені), а також у ступені опуклості камер цього боку, розмірах пупка, що може зіяти.

П о р і в н я н н я. Від близьких видів відрізняється загостреним спинним боком, наявністю двоконтурних швів на ньому, менш виразним штрихуванням.

П о ш и р е н н я. Караганський регіоярус (верстви з Discorbis kartvelicus) Бердянського грабена.

Discorbis striatulus Konenkova sp. nov.

Табл.ІI, фіг. 3, а-в

Н а з в а від лат. striatulus - тонкозаштрихований.

Г о л о т и п №F-179/1, колекція НДІ геології ДДУ; Приазов'я, св. №1359, гл. 200,0-202,0 м, середній міоцен, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

М а т е р і а л. Велика кількість.

О п и с. Черепашка маленька, округла, зі слабохвилястим контуром, периферичний край широко заокруглений. На спинному боці виразні 2-2,5 оберти спіралі, з яких останній значно перебільшує попередні. Початкові оберти трохи підвищені над поверхнею спинного боку, іноді простежується округла початкова камера. У кожному оберті налічують по чотири камери. В останньому оберті камери опуклі, овальні; остання займає майже половину оберта. Септальні шви тонкі, заглиблені, слабозігнуті. Спіральний шов тонкий, заглиблений. Черевний бік сплощений, дещо ввігнутий; у центральній частині розташований вузький глибокий пупок. Камери опуклі, з них перші три кулеподібні, майже однакові за розмірами; остання овальна, займає майже половину оберта і ніби перекриває попередні. Септальні шви короткі, тонкі, заглиблені, майже прямі. Устя вузькощілиноподібне, розташоване в основі останньої камери і протягається до периферичного краю. Стінка тонка, крихка, напівпрозора, жовтувата. На черевному боці поверхня камер вкрита дуже тонким штрихуванням.

 Discorbis kartvelicus deplanatus Konen. subsp. nov

Фіг. 1 а-в. Discorbis kartvelicus deplanatus Konen. subsp. nov. ?100: а - вигляд з черевного боку; б - вигляд зі спинного боку; в - вигляд з периферичного краю. Голотип №F-177/1. Рівнинний Крим, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 2 а-в. Discorbis kartvelicus elatus Konen. subsp. nov. ?100: а - вигляд з черевного боку; б - вигляд зі спинного боку; в - вигляд з периферичного краю. Голотип №F-178/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 3 а-в. Discorbis striatulus Konen. sp. nov. ?100: а - вигляд з черевного боку; б - вигляд зі спинного боку; в - вигляд з периферичного краю. Голотип №F-179/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 4 а-в. Cassidulina? bogdanowiczi Konen. ?100: а - вигляд з черевного боку, б - вигляд зі спинного боку, в - вигляд з периферичного краю. Екз. №F-180/1. Приазов'я, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

Фіг. 5-7. Cassidulina? bogdanowiczi Konen. ?100. Імерсія, прохідне світло, мікроскоп МБС-6. На спинному боці черепашок видно розташування головних і додаткових камер.

Р о з м і р и голотипу, мм: діаметр 0,196, товщина 0,112. Коливання розмірів: діаметр 0,140-0,182, товщина 0,084-0,112.

М і н л и в і с т ь незначна, простежується у ширині пупкової зони, ступені зігнутості швів, формі черепашок (від округлих до округло-овальних).

П о р і в н я н н я. Від Discorbis kartvelicus Krash. [6, с.83, табл.8, рис. 8] відрізняється формою черепашки, кількістю камер в обертах та їхньою формою, відсутністю гранул у пупковій зоні, тоншим штрихуванням і меншими розмірами. Характерною особливістю виду є різна форма камер останнього оберту на спинному (овальна) та черевному (округла) боках, а також різна форма камер черевного боку: перші три камери завжди кулеподібні, остання овальна.

П о ш и р е н н я. Масова кількість у верствах з Discorbis kartvelicus карагану Приазов'я.

Родина CASSIDULINIDAE d'Orbigny, 1939

Рід CASSIDULINA d'Orbigny, 1826

Cassidulina? bogdanowiczi Konenkova.

Табл. ІІ, фіг. 4, а-в, 5-7

1992 Cassidulina? bogdanowiczi sp. nov.: Коненкова, с. 28, рис. 1, 2.

Г о л о т и п №F-147/1, колекція НДІ геології ДДУ; Східне Причорномор'я, середній міоцен, конкський регіоярус, зона Cassidulina? bogdanoviczi.

О р и г і н а л № F-180/1, колекція НДІ геології ДДУ; Приазов'я, Бердянська коса, св. №1360, гл. 182,0-188,0 м, середній міоцен, караганський регіоярус, верстви з Discorbis kartvelicus.

М а т е р і а л. Понад 30 екземплярів.

О п и с. Черепашка маленька, округла, з хвилястим контуром; у поперечному розрізі нерівно-двоякоопукла, сплощена, периферичний край заокруглений. На спинному боці виділяються 2-2,5 оберти спіралі, останній з них більший від попередніх, які не підвищуються над поверхнею. У багатьох черепашок простежується досить велика округла початкова камера. В останньому оберті п'ять головних і додаткових камер. Головні камери неправильно-чотирикутні, сплощені, слабоопуклі; додаткові - видовжені, заокруглено-трикутні, слабоопуклі, сягають периферичного краю. Розташування цих камер утворює зірчасту фігуру, як у астеригерин. Будова спинного боку добре простежується під час вивчення черепашок у прохідному світлі в імерсії (табл. ІІ, фіг. 5-7). Спіральний та септальні шви тонкі, слабозаглиблені або плоскі. На черевному боці камери трикутні, слабоопуклі; передостання завжди більша від останньої сплощеної. Вузький неглибокий пупок часто дещо зміщений щодо центру. Септальні шви тонкі, майже прямі, слабопоглиблені. Устя напівмісячне, поздовжньо - крайове, розташоване на черевному боці. Стінка тонка, гладенька, крихка, тонкопориста.

Р о з м і р и оригіналу, мм: діаметр 0,168, товщина 0,112. Коливання розмірів: діаметр 0,140-0,196, товщина 0,084-0,140.

М і н л и в і с т ь виявляється у опуклості камер та заглибленості швів, які можуть бути зовсім плоскими, в опуклості ранніх обертів, у ступені хвилястості контуру. Зрідка трапляються черепашки з шістьма камерами в останньому оберті. У деяких екземплярів камери на черевному боці з'єднані так щільно, що пупка нема.

З а у в а ж е н н я. Близькі види не знайдені. Внаслідок неясного систематичного положення описаний вид зачислено до роду Cassidulina умовно. За будовою представники цього виду з караганських відкладів Приазов'я не відрізняються від типового з конкських відкладів Східного Причорномор'я. В конкських відкладах Рівнинного Криму черепашки цього виду трохи більші.

П о ш и р е н н я. Першу появу виду зафіксовано у верхній частині караганського регіоярусу (верстви з Discorbis kartvelicus) Приазов'я та Рівнинного Криму. У масовій кількості він є в середній частині конкського регіоярусу (зона Cassidulina? bogdanowiczi). У верхній частині конкського регіоярусу (зона Ammonia galiciana) та в сарматських відкладах цей вид не виявлено.

Література

Богданович А.К. Милиолиды и пенероплиды. - Л., М.: Гостоптехиздат, 1952. - 336 с.

Дідковський В.Я. Міліоліди неогенових відкладів південно-західної частини Російської платформи. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - 121 с.

Коненкова И.Д. Зональное расчленение миоценовых отложений Восточного Причерноморья (южный склон Украинского щита) // Стратиграфия кайнозоя Северного Причерноморья и Крыма. - Днепропетровск: Днепропетр. ун-т, 1987. - С.41-48.

Коненкова И.Д. О некоторых видах фораминифер из чокракских и караганских отложений Восточного Причерноморья (южный склон Украинского щита) // Палеонтол. сб. - 1989. - №29. - С.11-18.

Коненкова И.Д. Стратиграфическое расчленение кайнозойских отложений Митьково-Качкарского и Федоровского грабенов Восточного Приазовья по фораминиферам. Днепропетровск, - 1992 / Деп. УкрНИЭНТИ. Ук. 92.26.08. №1357. - 35 с.

Крашенинников В.А. Характеристика фауны фораминифер среднего миоцена // Атлас среднемиоценовой фауны Северного Кавказа и Крыма. - М.: Гостоптехиздат, 1959. - С. 15-103.

Куличенко В.Г. Стратификация миоценовых отложений юга УССР (по моллюскам) // Геол. журн. - 1981. - Т.41. - №5. - С.71-78.

Носовский М.Ф. Биостратиграфия среднемиоценовых отложений северной части Эвксинского бассейна (Южная Украина) // Геология и рудоносность юга Украины. - Днепропетровск: Днепропетр. ун-т, - 1971. - С. 3-18.

Обоснование стратиграфических подразделений мезо-кайнозоя Украины по микрофауне. - К.: Наук. думка, 1975. - 231с.

Стратиграфия СССР. Неогеновая система. Полутом I - М.: Недра, 1986. - 419 с.

Стратиграфія УРСР. Неоген. - К.: Наук. думка, 1975. - Т.10. - 268 c.



На головну



Hosted by uCoz