У процесі геолого-знімальних робіт у керні низки свердловин біля м. Рені (пониззя Дунаю) в пліоценових відкладах знайдено черепашки великих прісноводних гастропод з різноманітною скульптурою на поверхні. Вперше їх опрацював і описав В.В. Багачов [2] як Viviparus ovidii nasonis. Він навів вісім зображень V. ovidii (а в описах V. ovidii nasonis), не зазначаючи голотипу. Та навіть побіжний огляд зображень дає підставу думати, що ми маємо справу не з одним видом. Однак В.В. Богачов [2] пояснив цю різницю широкою мінливістю морфології та розмірів черепашки. Згодом П.Ф. Гожик [4] опрацював повнішу колекцію черепашок, відібраних у керні св. № 3 на глибині 186-195 м. Окрім V. ovidii nasonis, у глинистих пісках відібрано і визначено черепашки декількох видів прісноводних і солонуватоводних молюсків, характерних для дакійського ярусу. З цих же відкладів В.Г. Бердникова [1] описала новий вид Viviparus tuberculatus з тупими горбками на поверхні черепашки. Щодо систематичного положення цих черепашок, то В.Г. Бердникова і В.В. Богачов [2], зачислили їх до роду Viviparus, хоча В.В. Богачов зазначив, що орнаментовані вівіпариди з пліоценових відкладів пониззя Дунаю не мають коренів (вихідних форм) у фауні ні дакійського, ні паннонського басейнів. Описані В.В. Багачовим черепашки чітко відрізняються за морфологією від відомих нам видів вівіпарид. Їх систематичне положення потребує подальшого дослідження. Найаргументованішою є думка С. Стефанеску [5], який зачислив багатоскульптовані, орнаментовані черепашки дакійського басейну до роду Tulotoma Heldeman, хоча типовий вид цього роду (нині поширений у басейні р. Алабами, США) також має на поверхні черепашки поперечні та два спіральні валики з тупими горбками, а також два кілі на останньому оберті.

Аналізовані нами екземпляри вівіпарид П.Ф. Гожик відібрав із керну св. № 371 (глибина 188-193 м) біля с. Джуджулешти та св. № 3 (глибина 186-189 м) біля м. Рені з відкладів нижньопридунайської підсвіти [3]. Разом зі скульптованими формами були також численні черепашки прісноводних (роди Theodoxus, Viviparus, Melanopsis) і солонуватоводних (роди Prosodacna, Congeria, Pseudocatilus, Tulotoma) молюсків. Заслуговує на увагу наявність гладкостінних Viviparus incertus Macar. - виду, поширеного лише у верхньопонтичних і нижньодакійських відкладах пониззя Дунаю і Пруту. В нашому розпорядженні було 39 цілих та понад 50 ушкоджених скульптованих черепашок, що дало змогу обґрунтувати мінливість V. ovidii nasonis і видову належність інших черепашок.

Перш ніж описувати матеріал, ми повинні зазначити, що наведені В.В. Богачовим [2] розміри Viviparus ovidii nasonis мають різні значення такого важливого показника для систематики, як коефіцієнт ширини. Він для черепашок, зображених на рис. 3-6 [2], становить 80-83, на рис. 1, 8 - 70-75. Крім того, черепашки зображені на рис. 3-6 мають випукліші оберти, їх не можна ототожнювати із зображеннями на рис. 1, 8. Ще більше віддалена форма, зображена В.В. Богачовим на рис. 7 у табл. XLVII, коефіцієнт ширини якої становить усього 64. Порівнюючи наведений В.В. Богачовим опис із рисунками, ми доходимо висновку, що найбільше відповідає опису зображення на рис. 1, 8 у табл. XLVII, які ми приймаємо за типові для Viviparus ovidii nasonis

Аналіз опрацьованого матеріалу дає підставу для висновку, що в кінці понтичного часу в пониззі Дунаю було величезне озеро з дещо підвищеною солоністю, яке існувало і в ранньому кімерії. В цьому озері внаслідок особливих гідрохімічних умов, сейсмоактивності регіону розвинулась особлива група вівіпарид, яка вимирає з відмиранням водойми. Поруч з цими багатоорнаментованими черепашками існували і гладкі форми вівіпарид бореальної зони.

Рід TULOTOMA Haldеman, 1840

Tulotoma ovidii nasonis Bog., 1961

Табл. фіг. 1

1961 Viviparus ovidii nasonis sp. nov.: Богачев, с. 293, табл. XLVI, фіг. 1, 2.

Матеріал. 16 великих та 11 малих цілих черепашок.

Опис. Черепашка велика, приплюснуто-конічна, товстостінна, має п'ять-шість ступінчастих обертів, що нерівномірно наростають. Перші два оберти гладкі; ребриста скульптура добре виражена на четвертому та п'ятому; останній оберт округло-випуклий, швидко збільшується, становить 1/3 висоти черепашки; його форма кутувата. Скульптура ребриста у вигляді товстих, добре виражених поперечних валиків та струминок у основі останнього оберта. Осьові валики звивисті, S-подібні, посередині з тупими горбками. Оберти, крім перших двох, мають широку пришовну площадку у вигляді сходинки, ширина якої становить від 1,5 до 5,0 мм. Устя округло-овальне, внутрішня губа тісно зливається зі стінкою черепашки, має вигляд мозолистого потовщення. Пупок прикритий колумелярним краєм.

Розміри, мм. Висота 50, ширина 38, висота завитка 15, висота устя 25, ширина устя 20.

Зауваження. Внутрішньовидова мінливість виявляється в ступені вираженості поперечних валиків, ширині оберта, наявності або відсутності депресії на останньому оберті.

Місцезнаходження. Пониззя рік Прут і Дунай.

Стратиграфічне поширення. Верхній понт-нижній дакій (нижньо- і середньопридунайська підсвіти).

Tulotoma bogatschevi Datsenko sp. nov.

Табл., фіг. 3

Назва виду на честь В.В. Богачова.

Голотип № 4081 з пліоценових відкладів, св. № 371, гл. 188-193 м у районі м. Рені Одеської обл. Зберігається в ІГН НАН України.

Матеріал. Три великі та шість дрібних екземплярів.

Опис. Черепашка приплюснуто-конічна, до кубареподібної, велика, товстостінна, має п'ять-шість обертів, що помірно наростають. Перші три оберти гладкі, на четвертому і п'ятому добре виражена ребриста скульптура. Останній оберт округло-випуклий, швидко збільшується, становить 1/2 висоти всієї черепашки, форма його заокруглена.

Ребриста скульптура у вигляді товстих, добре виражених поперечних валиків. Оберти, окрім перших двох, мають порявняно широку пришовну площадку, подібну на сходинку, ширина якої - від 1 до 3 мм. Устя округлої форми. Внутрішня губа злегка відділена від мушлі, у нижній частині потовщена. Пупок у вигляді щілини. Зовнішня губа округла, слабозвивиста.

Розміри, мм. Висота 42, ширина 33, висота завитка 10, висота устя 22, ширина устя 20.

Порівняння та зауваження. Від T. ovidii nasonis Bog. відрізняється формою та скульптурою черепашки, випуклими обертами, формою устя, наявністю пупкової щілини, відсутністю горбків. Поперечні валики злегка закруглені, розташовані паралельно один до одного. Пришовна площадка набагато вужча, ніж у T. ovidii nasonis Bog.

Місцезнаходження. Пониззя долини рік Дунай, Прут.

Фіг. 1, 2. Tulomata ovidii nasonis Bog.

Фіг. 3. Т. bogatschevi Datsenco sp. nov.

Фіг. 4. T. prutulense Datsenco sp. nov.

Стратиграфічне поширення. Верхній понт-нижній дакій (нижньопридунайська підсвіта).

Tulotoma prutulensis Datsenko sp. nov.

Табл., фіг. 4

Назва виду від р. Прут.

Голотип № 4013 з пліоценових відкладів, св. № 371, гл. 188-193 м у районі м. Рені Одеської обл. Зберігається в І ГН НАН України.

Матеріал. Три цілих та п'ять пошкоджених черепашок.

Опис. Черепашка притиснуто-конічна з 4,0-4,5 обертами, верхні три випуклі, рівномірно нарослі, останній оберт має кіль з тупими горбками посередині вище якого простежується чітка депресія. Шви між обертами глибокі, на останньому - широка подшовна площадка. Окрім горбків, поверхня останнього оберту має грубі чіткі поперечні валики, а поверхня передостаннього - тонкі. Устя овальне з двома чіткими перегинами - вверху з підшовною площадкою та в середній частині зовнішнього краю устя. Пупок повністю прикритий колумелярним краєм устя.

Розміри, мм. Висота 25, ширина 19, висота завитка 6.

Порівняння. За наявністю горбків цей вид подібний до V. tuberculatus Berdn.; однак відрізняється прикритістю пупка та чітким положенням перегину всередині оберта. Випуклістю завитка новий вид відрізняється і від V. ovidii nasonis.

Місцезнаходження. Пониззя долин рік Дунай і Прут.

Стратиграфічне поширення. Верхній понт-нижній дакій (нижньопридунайська підсвіта).

Література

Бердникова В.Г. О новом виде рода Viviparus из дакийских отложений юго-запада Украины // Фаунистические комплексы и флора кайнозоя Причерноморья. - Кишинев: Штиинца, 1977. - С. 78 - 80.

Богачев В.В. Материалы к истории пресноводной фауны Евразии // К.: Изд-во АН УССР, 1961. - 403 с.

Букатчук П.Д., Гожик П.Ф. Средне-верхнеплиоценовые отложения юго-запада Молдавии // Геол. журн. - 1986. - Т. 46. - № 5. - С. 21 - 26.

Гожик П.Ф., Чирка В.Г. Новые данные о плиоценовых отложениях низовий Прута и Дуная и вопросы их корреляции // О нижней границе четвертичного периода. - К: Наук. думка, 1973. - С. 66 - 72.

Stefanescu S. Etudes suz les Terrains tertiaires de Roumanie // Memoires de la Societe Geologigue de Franse, Paleontologie 1896. - № 15. - 147 р.