ѕал≥нолог≥чна характеристика в≥дклад≥в середньоњ юри (бат-келовей) ¬олин≥



ёрськ≥ в≥дклади на п≥вн≥чному заход≥ ”крањни (район Ўацьких озер) ≥ заход≥ Ѕ≥лорус≥ в≥дкрит≥ значною к≥льк≥стю свердловин. ƒонедавна њх сприймали ¤к нерозчленовану товщу середньоњ ≥ верхньоњ юри. ¬ 1993 р. ¬.≤. √аврилишин [2] вид≥лив у ц≥й товщ≥ дв≥ св≥ти (зверху вниз): шацьку ≥ св≥т¤зьку. Ўацька св≥та в стратотиповому розр≥з≥ складена с≥рими та св≥тло-с≥рими вапнистими п≥сковиками, ¤к≥ подекуди переход¤ть в органогенно-уламков≥ п≥скуват≥ вапн¤ки. ¬ н≥й ви¤влено в≥дбитки макрофауни, на п≥дстав≥ ¤ких визначено келовей-оксфордський в≥к вм≥сних пор≥д. —в≥т¤зька св≥та, що зал¤гаЇ нижче, представлена двома товщами (зверху вниз): с≥рими кварцовими п≥сковиками з зернами глаукон≥ту ≥ с≥рими алевритистими та п≥скуватими глинами. ¬≥к св≥т¤зькоњ св≥ти був визначений за положенн¤м у розр≥з≥.

ќстанн≥ми роками под≥бн≥ в≥дклади розкрит≥ св. 1853, 5638, 5490, що пробурен≥ –≥вненською геолог≥чною експедиц≥Їю (див. рисунок ). ёрськ≥ в≥дклади тут представлен≥ товщею вапнистих п≥сковик≥в з прошарками органогенно-уламкових вапн¤к≥в шацькоњ св≥ти. ” св. 5638 (≥нт. 263-265 м) внизу розр≥зу шацькоњ св≥ти зал¤гаЇ прошарок темно-с≥рого др≥бно галькового конгломерату. Ќижче в≥дкрито теригенну товщу невапнистих пор≥д св≥т¤зькоњ св≥ти, ¤ку можна розд≥лити за л≥толог≥чним складом на дв≥ частини. ¬ерхн¤ - це св≥тло-с≥р≥ слюдист≥ глини з р≥дк≥сними тонкими (перш≥ м≥л≥метри) прошарками вуг≥лл¤ аж до темно-с≥рих чорних вуглистих, подекуди алевритистих ≥ п≥скуватих глин, та др≥бними уламками обвугленого ф≥тодетриту ≥ черепашок фауни. Ќижн¤ частина - це перешаруванн¤ п≥скуватих глин з п≥сковиками чи п≥сковик≥в подекуди з в≥дбитками обвуглених поперечних стебел рослин та п≥ск≥в з р≥дк≥сними прошарками глин ≥ глинистих алеврол≥т≥в. ќтже, за л≥толог≥чним складом розр≥з св≥т¤зькоњ св≥ти розр≥зн¤ють так: б≥льше глинистий (св. 5490) ≥ б≥льше п≥скуватий з в≥дбитками стебел рослин (св. 5638).

 «≥ставленн¤ юрських розр≥з≥в п≥вн≥чного заходу ”крањни ≥ заходу Ѕ≥лорус≥

«≥ставленн¤ юрських розр≥з≥в п≥вн≥чного заходу ”крањни ≥ заходу Ѕ≥лорус≥ (з планом розташуванн¤ свердловин).

1 - п≥сковик; 2 - п≥сок; 3 - вапн¤к; 4 - глина; 5 - глина п≥скувата; 6 - алеврол≥т; 7 - конгломерат; 8 - пал≥нокомплекси; 9 - в≥дбитки стебел рослин.

” св≥т¤зьк≥й св≥т≥ ви¤влено два спорово-пилков≥ комплекси. ” першому - суттЇво переважаЇ пилок (74-84%) над спорами (22-16%) з поодинокими тасман≥товими водорост¤ми й акритархами (табл. ≤) (св. 5490, ≥нт. 343-348 м). —еред пилку дом≥нують Classopollis classoides Pflug (20-54%) i Sciadopityspollenites macroverrucosus (Thierg.) Iljina (15-21%). «начна к≥льк≥сть пилку Vitreisporites pallidus (Reis.) Nilsson (2-9,5%), Ginkgocycadophytus (2-7,5%) ≥ р≥зноман≥тних хвойних, здеб≥льшого з родин соснових ≥ ногопл≥дникових. ѕоодиноко трапл¤Їтьс¤ пилок Eucommiidites troedssonii Erdtman. —порова частина пал≥нокомплексу представлена репродуктивними органами головно папоротей, серед ¤ких переважа ють представники глейхен≥Ївоњ, диптер≥Ївоњ, менше матон≥Ївоњ, ц≥атейноњ ≥ осмундовоњ рослинност≥. ѕодекуди ви¤влено спори Klukisporites variegatus Couper, менше спор плаунових.

 Classopollis сlassoides

ѕерший спорово-пилковий комплекс

—в. 5490, гл. 343-348 м

‘≥г. 1, 4. Classopollis сlassoides (Pflug) Pocock et Jansonius. ? 900

‘≥г. 2. Inaperturopollenites magnus (R.Potonie) Thomson et Pflug. ? 1000

‘≥г. 3. Sciadopityspollenites macroverrucosus (Thierg.) Iljina. ? 1000

‘≥г. 5. Eucommiidites troedssonii Erdtman. ? 1000

‘≥г. 6. Ginkgocycadophytus sp. ? 900

‘≥г. 7. Vitreisporites pallidus (Reiss.) Nilsson. ? 900

 Gleicheniidites senonicus Ross

ƒругий спорово-пилковий комплекс

—в. 5638, гл. 268-270 м

‘≥г. 1. Gleicheniidites senonicus Ross. ? 900

‘≥г.2. Neoraistrickia rotundiformis (K.-M.) Tarasova. ? 900

‘≥г.3. Dictyophyllum nilssoni (Brongn.) Goepp. emend. Kruch. ? 900

‘≥г. 4, 6. Matonisporites phlebopteroides Couper. ? 600

‘≥г. 5. Osmundacidites sp. ? 900

” другому комплекс≥ (св. 5638, ≥нт.268-270 м) простежуЇтьс¤ перевага споровоњ частини над пилковою (табл. ≤≤). —еред спор суттЇво дом≥нують представники папоротей, ¤к≥ продукували Gleicheniidites (понад 50%), багато спор Matonisporites phlebopteroides Couper (13%). ’арактерною рисою Ї на¤вн≥сть плаун≥в, ¤к≥ продукували спори Neoraistrickia rotundiformis (K.-M.) Taras. (3,7%). Ќезначна участь у комплекс≥ спор ц≥атейних, диптер≥Ївих, менше марат≥Ївих папоротей.

—еред пилку голонас≥нних рослин значно поширений Classopollis classoides Pflug (9,5%), менше Sciadopityspollenites macroverrucosus (Thierg.) Iljina (1,9%), Gingocycadophytus (2,8%) ≥ Vitreisporites (1,9%).

” розр≥з≥ св≥ти св. 1853 (268-274 м) ви¤влен≥ спорово-пилков≥ спектри слабкого насиченн¤, под≥бн≥ до другого пал≥нокомплексу.

ќписан≥ комплекси спор ≥ пилку в≥др≥зн¤ютьс¤ за к≥льк≥сним вм≥стом таксон≥в, хоча за ¤к≥сним складом вони однов≥ков≥. ѕилок хейролеп≥д≥Ївих рослин (Classopollis) набуваЇ важливого значенн¤ в батський ≥ келовейський в≥к у зах≥дн≥й (ѕольща), сх≥дн≥й (ѕрикасп≥й) та п≥вденн≥й ( авказ, ѕереддобруджа) частинах ™вропейсько-C≥н≥йськоњ палеофлористичноњ област≥. ÷ей вплив зб≥льшуЇтьс¤ в п≥зньоюрську епоху, коли вм≥ст пилку дос¤гаЇ максимального значенн¤ в пал≥нокомплексах (понад 90%) ≥ св≥дчить про аридизац≥ю кл≥мату у цей час. ѕилок Sciadopityspollenites macroverrucosus (Thier.) Iljina Ї характерним таксоном батських комплекс≥в р≥зних рег≥он≥в ™враз≥њ, що даЇ змогу провадити широк≥ м≥жрег≥ональн≥ корел¤ц≥њ. «окрема, у пал≥нокомплекcах бату јнгл≥њ, ѕ≥вденноњ ‘ранц≥њ, ѕ≥вн≥чноњ Ќорвег≥њ, ѕ≥вденноњ Ўвец≥њ, ѕ≥вденноњ ѕрибалтики цей пилок дос¤гаЇ 15-30% [3]. ¬исокий вм≥ст перел≥чених таксон≥в на тл≥ незначноњ, однак ще р≥зноман≥тноњ участ≥ спор папоротей, пилку хвойних, г≥нкгових та кейтон≥Ївих рослин св≥дчить про бат-келовейський в≥к першого пал≥нокомплексу.

—пори родини Gleicheniaceae - характерн≥ таксони дл¤ батських ≥ келовейських спорово-пилкових комплекс≥в ™вропи та —ередньоњ јз≥њ [4]. ѕор¤д з ними трапл¤ютьс¤, проте в незначн≥й к≥лькост≥, спори папоротей родин Matoniaceae, Dipteridaceae i Marattiaceae, а також спори Neoraistrickia rotundiformis (K.-M.) Taras. «азначимо, що ви¤влений високий вм≥ст спор папорот≥ родин Gleicheniaceae i Matoniaceae другого пал≥нокомплексу не типовий дл¤ рег≥он≥в, з ¤кими проводили корел¤ц≥ю. « огл¤ду на те, що багато спор папоротей родини глейхен≥Ївих ви¤влено в типово автохтонних континентальних фац≥¤х - болотних, озерних, озерно-болотних [1], - можемо припустити под≥бн≥ умови осадонакопичен-н¤ в бат-келовейський час на територ≥њ ¬олин≥. √лейхен≥Їв≥ папорот≥ були одним з головних компонент≥в у склад≥ ф≥тоценоз≥в папоротей болотноњ рослинност≥ або росли б≥л¤ озер ≥ бол≥т [1]. ≤мов≥рно, матон≥Їв≥ папорот≥ там також трапл¤лис¤. «агалом ц≥ родини папоротей - теплолюбн≥ рослини. ѕро автохтонн≥сть фац≥й св≥дчить також на¤вн≥сть поперечних в≥дбитк≥в стебел рослин, що спогл¤дали у в≥дкладах.

ќтже, у теригенн≥й п≥щано-глинист≥й товщ≥ св≥т¤зькоњ св≥ти ви¤влено два спорово-пилков≥ комплекси верхньоњ частини середньоњ юри (бат-келовейського в≥ку), приурочен≥ до певних фац≥альних тип≥в пор≥д. ѕерший з перевагою пилковоњ частини над споровою, еп≥зодичними тасман≥товими водорост¤ми ≥ акритархами в≥дображаЇ прибережно-морськ≥ л≥торальн≥ умови накопиченн¤ в≥дклад≥в (св. 5490). ƒругий тип, де дом≥нуЇ спорова частина над пилковою з в≥дбитками звугл≥лих стебел рослин ≥ ф≥тодетриту, св≥дчить про заст≥йн≥ слабопрот≥чн≥ озерно-болотн≥ умови накопиченн¤ в≥дклад≥в у цей час (св. 5638). јналог≥чн≥ умови накопиченн¤ в≥дклад≥в засв≥дчують зм≥ни л≥толог≥чного складу св≥ти за прост¤ганн¤м.

Ћ≥тература

Ѕолховитина Ќ.ј. —поры глейхениевых папоротников и их стратиграфическое значение. - ћ.: Ќаука, 1968. - 100 с.

√аврилишин ¬.≤.. —тратиграф≥¤ юрських в≥дклад≥в ¬олин≥ // √еолог≥¤ ≥ геох≥м≥¤ горючих копалин. - 1993. - є1 (82). - C. 8-11.

»льина ¬.».. ѕалинологи¤ юры —ибири. - ћ.: Ќаука., 1985. - 237 с.

ѕрактическа¤ палиностратиграфи¤. - Ћ.: Ќедра, 1990. - 348 с.



Ќа головну



Hosted by uCoz