Нові таксони виділені під час палінологічного вивчення зразків із нижньокрейдових відкладів Причорноморської западини. Відклади нижньої крейди майже суцільним чохлом покривають цю територію. Потужність їх коливається в дуже широких межах: 1,50-320,0 м. Підстельний кристалічний фундамент розбитий на окремі блоки і перекритий нижньокрейдовими відкладами як морського, прибережно-морського, так і континентального генезису. Формування нижньокрейдових відкладів та їхня потужність на території Причорноморської западини значно залежать від блокової будови кристалічного фундаменту. Нижня крейда відкрита тут буровими свердловинами на різних глибинах, наприклад на території Первомайського району (св. № 77, 119, 106) вона залягає на глибинах 55,0-88,5 м. У південному напрямі, згідно з блоковою будовою фундаменту, ці відклади є на глибинах 132,8-144,0 м (св. № 087, 082, 089, 0111, 049, 068, 086), ще південніше - на глибині 1370 м (св. № 17, 9, 22), досягаючи на заході глибини 220 м (св. № 33), а на сході - до 664,5 м (св. № 390, 391). Матеріалом для спорово-пилкових досліджень слугував керн, пошарово відібраний з 49 свердловин. Усього проаналізовано 260 зразків.
Оболонки спор і пилку, що зберігаються в осадових породах, є носіями генетичних ознак рослин, що належать до таксонів у ранзі виду, роду, родини і вищих таксонів. Тому, хоча викопні спори і пилок належать уже вимерлим рослинам, морфологія їхньої оболонки є свідченням еволюційного рівня рослин-продуцентів. Оболонки спор і пилку відрізняються стійкістю до впливу навколишнього середовища і добре зберігаються у викопному стані. Їхня морфологічна будова залежить головно від систематичної належності рослин-продуцентів, оскільки репродуктивні органи - це консервативна частина рослин. Достовірну систематичну належність можна визначити тільки в тому випадку, коли ми маємо справу з виділеними спорами із спорангіїв чи з пилком пильника, а не з дисперсними. Займаючись цим питанням, В.А. Красилов [4] зазначав, що навіть в разі виділення мезозойських спор з органів спороносіїв не завжди можна виявити їхню генетичну належність, оскільки немає можливості визначити аналоги серед сучасних рослин.
Питання морфологічного розвитку спор і пилку в органах спороносіння досліджували відомі палінологи А.Н. Сладков [9], Л.Г. Маркова [5] й ін.
Щоб уникнути номенклатурного хаосу, потрібно чітко і послідовно дотримуватись Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури (МКБН), який пропонує бінарну номенклатуру за законом пріоритету і метод номенклатурних типів для родових і видових таксонів.
Метою вивчення палінологічних об'єктів є визначення їхньої належності за природною системою, що ґрунтується на генетичному принципі. Визначення спор і пилку за природною системою класифікацій дає змогу отримати додаткові дані про виникнення і розвиток класів, родин і родів рослин, а також точніше з'ясувати межі ярусів для континентальних і прибережно-морських товщ.
Ми для класифікації вивчених викопних спор і пилку ранньокрейдових рослин Причорноморської западини використали оновлену систематику вимерлих і сучасних рослин А.Л. Тахтаджяна [10] та штучні класифікації Р. Потоньє [11], Ж. Пфляйфорда [12], які містять усі таксони, що відповідають правилам МКБН. Питаннями класифікації займались також Н.А. Болховітіна, Е.Д. Заклінська, К.Н. Кара-Мурза [1], М.А. Воронова [2, 3], Н.Д. Мчедлишвілі, С.Р. Самойлович [7], Л.В. Ровнина [8].
У крейдовий час, крім предків сучасних рослин, були реліктові, юрські і давніші форми, які вимирали впродовж крейдового і палеоген-неогенового часу й не залишили нащадків. Визначення паліноморф цих видів за природною класифікацією можливе лише в тому випадку, якщо будуть знайдені відбитки зі спорангіями, що вміщують спори. На жаль, такі знахідки трапляються зрідка, а на території Причорноморської западини взагалі не виявлені, тому лише деякі зі спор вдалося приурочити до викопних рослин. Деяка частина спор і пилку крейдового часу не визначена за природною системою. Тому в описі паліноморф ми дотримувались морфологічної класифікації, а в тих випадках, коли вдавалось визначити їхню належність до материнських рослин, - називали за природною системою.
У випадку, якщо викопний вид пилку чи спор вдається визначити до роду, йому дають родову назву за природною системою. Видову назву дають завжди нову, навіть тоді, коли ознаки викопних спор і пилку збігаються з ознаками сучасних, оскільки, можна припустити, що впродовж крейдового і палеоген-неогенового часу спори і пилок, як і самі рослини, еволюціонували, змінювались і не можуть бути подібними до крейдових предків.
Паліноморфи описані з дотриманням правил Міжнародного кодексу ботанічної номенклатури, ухваленого Міжнародним ботанічним конгресом у м. Сант-Луїсі (США) 1999 р., що є останнім документом [6].
В описі спор зафіксовано головні морфологічні ознаки: наявність чи відсутність облямівки, форма щілини розкриття, товщина і характер поверхні екзини, а також розмір та обрис тіла.
Описана колекція зберігається у відділі палеонтології і стратиграфії мезозойських відкладів ІГН НАН України.
Відділ POLYPODIOPHYTA
Клас POLYPODIOPSIDA
Порядок SCHIZAEALES
Родина SCHIZAEACEAE
Таксони зближені з родиною Schizaeaceae
Рід APPENDICISPORITES Weyland et Krieger, 1953
Appendicisporites incostus Schevсhuk sp. nov.
Табл., фіг. 1
Назва від лат. incostus - безреберний.
Голотип № 1132, Причорноморська западина, Інгульська площа, св. № 0121, інт.263-266 м, аптський ярус.
Матеріал. Три екземпляри доброї збереженості.
Опис. Спори трипроменеві, діаметром 53 мк, трикутно-округлої форми. Проксимальна поверхня конусоподібно припіднята, дистальна - округловипукла. Випуклі боки мають ущільнення до 6 мк. Щілина розкриття пряма, дорівнює радіусу спори і дещо збільшується по кутах спори. Значно виступають заокруглені кути променів у вигляді відростків Уздовж променів щілини помічений дугоподібний гребінь. Дистальна і проксимальна поверхні мають гладку, інколи крапкувату структуру. Колір буруватий.
Порівняння і зауваження. Спор з подібною морфологічною будовою не знайдено. До роду Appendicisporites описаний таксон зачислений за такою ознакою, як наявність відростків, які виступають за контур спори. Проте в описаної спори немає ребристої екзини, що характерно для спор роду Appendicisporites Weyland et Krieger. Тому видова назва спори Appendicisporites incostus sp. nov. свідчить про її особливість.
Поширення. Причорноморська западина. Апт.
Рід LYGODIUMSPORITES R. Potonie, Thomson et Thiergart, 1950
Lygodiumsporites boulder Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 2
Назва від лат. boulder - валунний.
Голотип. Причорноморська западина, Вознесенська ділянка, св. № 0111, інт. 126,2-128,2 м, аптський ярус.
Матеріал. Два екземпляри доброї збереженості.
Опис. Спора трикутної форми. Діаметр 48 мк. Щілина розкриття дорівнює радіусу спори, уздовж неї на різних боках простежуються невеликі валики, товщина яких збільшується від середини спори до кінця щілини, ніби облямовує її (товщина валиків від 1 до 5 мк). Зовнішній контур рівний, екзина гладка. Колір бурий.
Порівняння і зауваження. За розміром, гладкою екзиною подібні до спор Concavisporites ordinatus Brelie, відрізняються особливою будовою валиків уздовж щілини розкриття.
Поширення. Причорноморська западина. Апт.
Порядок DICKSONIALES
Родина DICKSONIACEAE
Таксони зближені з родиною Dicksoniaceae
Рід CONCAVISPORITES (Pflayford, 1952) Delcourt et Sprumont, 1955
Concavisporites ukrainicus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 3
Назва від лат. ukrainicus - географічна назва України.
Голотип № 6033, Причорноморська западина, Новофіліповська ділянка, св. № 391, інт. 556,6-557,6 м. Аптський ярус.
Матеріал. Чотири екземпляри доброї збереженості.
Опис. Форма спори округлотрикутна, зовнішній контур хвилястий. По контуру спори екзина потовщена у вигляді щільних, різних за розміром горбків. Спора трипроменева. Щілина розкриття хвиляста, дорівнює радіусу спори. Діаметр 36 мк. Перпендикулярно до променів щілини розташовані тонкі перетинки (прямі або ввігнуті зморшки). Екзина тонка до 1,0-1,5 мк товщини, крапкувата. Колір жовто-бурий.
Порівняння і зауваження. Зі спорами Concavisporites jurienensis Balme і Cibotiumspora jurienensis (Balme) Filatoff має подібну щілину розкриття. Однак наявністю потовщеної екзини на зовнішньому контурі відрізняються від інших спор. Дещо подібні зовнішньою формою до описаної спори Collarisporites aequatorialis (Krutzsch) Fokina, а проте щілина розкриття без перетинок і екзина горбкувата. Від спор Gleicheniidites apilobatus Brennerта Deltoidospora junctum (K.-M.) Singch. відрізняються зовнішньою формою та розмірами.
Поширення. Причорноморська западина. Апт.
Concavisporites variabila Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 4
Назва від лат. variabila - непостійний.
Голотип. Причорноморська западина, св. № 19, інт. 430,6 - 431,0 м. Аптський ярус.
Матеріал. Три екземпляри задовільної збереженості.
Опис. Спора трикутної форми з заокругленими кутами. Діаметр 18-20 мк. Щілина розкриття трипроменева, щільна, хвилястої форми, дорівнює 2/3 радіуса спори. Екзина тонка. На кінцях променів є перетинки. Екзина на кутах променів стає ще тоншою. Скульптура смугаста. Колір жовтий.
Порівняння і зауваження. За розміром, формою і скульптурою екзини вид подібний до Tripartina variabilis Mal., який, однак, немає перетинок на кінцях променів щілини розкриття. Дещо подібні до описаного виду спори Concavisporites (Obtusisporis) minimus W.Kr., та в них немає потоншення екзини на кутах спори і менш щільна щілина розкриття. У спор Undalatisporites pannuceus (Brenner) Singh. теж немає перетинок наприкінці променів, товстіша щілина і чіткіший малюнок екзини.
Поширення. Причорноморська западина. Апт.
Concavisporites compositus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 5
Назва від лат. сompositus - складний.
Голотип № 6203, Причорноморська западина, Каховська ділянка, св. № 21к, інт. 369 - 370 м. Баремський ярус.
Матеріал. Чотори екземпляри доброї збереженості.
Опис. Спора округлотрикутної форми з трипроменевою щілиною розкриття, яка дорівнює радіусу спори. Діаметр 47 мк. Уздовж щілини розкриття простежується щільна, товста (до 4 мк) екзина, яка потовщується до 6 мк на кінцях щілини й облямовує її кінці в межах контуру спори. Скульптура екзини мозкоподібна, а до центра спори стає крапкуватою. Колір бурий.
Порівняння і зауваження. Незначно подібні до спор Concavisporites chettensis Krutz. та Inapertisporites rotundus Helmar, однак відрізняються складною скульптурою екзини.
Поширення. Причорноморська западина. Барем.
Антетурма SPORITES
Турма MONOLETES
Субтурма AZONOMONOLETES
Інфратурма ORNATI
Формарід SCHIZAEOSPORITES Potonіe, 1951
Schizaeosporites punctatus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 6
Назва від лат. рunctatus - крапкуватий.
Голотип № 1146, Причорноморська западина, Інгульська площа, св. № 0121, інт. 291,1-297,1 м. Баремський ярус.
Матеріал. Три екземпляри задовільної збереженості.
Опис. Спора білатеральна, бобоподібної форми з однопроменевою щілиною розкриття, яка не завжди чітко простежується. Екваторіальний діаметр 50,94 мк, вертикальний - 28,3 мк. Зовнішній контур дещо хвилястий. Екзина тонка, ребриста, між ребрами крапкувата. Ребра простягаються паралельно до щілини розкриття, вузькі висотою до 2-3 мк. Мають округлий гладкий контур; западини між ними широкі - до 10 мк. Колір жовто-бурий.
Порівняння і зауваження. Наявність ребристої екзини і бобоподібна форма дали змогу зачислити описаний таксон до роду Schizaeosporites (Potonie, 1951). Від спор Schizaea certa (Bolch.) Bolch. відрізняється крапкувато-шагреневою екзиною, рідкісно розташованими ребрами. Значно більше подібний до спор сучасного виду Schizaea melanesica Selling з островів Фіджі і Нової Каліфорнії.
Поширення. Причорноморська западина. Барем.
Schizaeosporites appendiculatus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 7
Назва від лат. аppendiculatus - з придатками.
Голотип № 6209, Причорноморська западина, Каховська ділянка, св. № 21к, інт. 373,8-379 м. Баремський ярус.
Матеріал. Два екземпляри доброї збереженості.
Опис. Спори бобоподібної форми з однопроменевою щілиною розкриття. Екваторіальний діаметр 51 мк, вертикальний - 30 мк. Екзина ребриста, товста. Ребра гладкі, високі, до 10 мк ширини. Кожне ребро за контуром спори закінчується великими відростками до 7 мк з гладкою екзиною. Колір жовто-бурий.
Порівняння і зауваження. Наявність ребристої екзини і бобоподібна форма дала змогу зачислити описаний таксон до роду Schizaeosporites (Potonie, 1951). Від спор Appendicisporites matesovae (Bolch.) Norrіs., відрізняється зрідка розташованими ребрами з гладкою екзиною.
Поширення. Причорноморська западина. Барем.
Турма ZONALES
Інфратурма AURICULATI
Формарід BIRETISPORITES Delcourt et Sprumont, 1955
Biretisporites compactus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 8
Назва від лат. сompactus - щільний.
Голотип № 6043, Причорноморська западина, Новофіліповська ділянка, св. № 391, інт. 557,6-558,9 м. Аптський ярус.
Матеріал. Три екземпляри доброї збереженості.
Опис. Спори трипроменеві, округлотрикутної форми. Діаметр спори 35 мк. Лінія зовнішнього контуру хвиляста. Проксимальна поверхня конусоподібно припіднята, дистальна - округловипукла. Екзина спор має вічкувату структуру, її товщина 2,5 мк. Щілина розкриття пряма, вздовж її променів простягаються губи у вигляді потовщеної екзини, їхня висота в поперечному перерізі 5 мк. Колір коричнево-бурий.
Порівняння і зауваження. Подібні за формою і товщиною екзини до спор Biretisporites potoniaei Delcourt and Sprumont з відкладів лейасу, однак мають іншу структуру екзини - шагреневу. Не виявлено подібності зі спорами Biretisporites potoniaei Delcourt et Sprumont у таких авторів, як Норіс та Плейфорд [12]. Описаний вид віднесений до роду Biretisporites за такими ознаками: розміром, наявністю губ, що протягаються вздовж щілини розкриття.
Поширення. Причорноморська западина. Апт.
Інфратурма CINGULATI
Формарід MUROSPOROIDES (Somers) M.Voronova, 1982
Murosporoides anomalus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 9
Назва від лат. anomalus - аномальний.
Голотип № 6205, Причорноморська западина, Каховська ділянка, св. № 21к, інт. 360-361 м. Аптський ярус.
Матеріал. Три екземпляри доброї збереженості.
Опис. Спори трипроменеві, трикутно-округлої форми з рівними сторонами і заокругленими кутами. Діаметр 50 мк. Лінія зовнішнього контуру рівна. Екваторіальна облямівка гладка, між кутами спори простежуються трапецієподібні потовщення гладкої екзини (завширшки 5-6 мк), дещо звужуються на кутах спор. Щілина розкриття пряма, простягується до екваторіальної облямівки. Інколи уздовж променів є ущільнення екзини до 1-2 мк. Промені щілини розкриття дорівнюють радіусу спори. Екзина як дистального, так і проксимального боків щільна. На проксимальному боці розташований пірамідально припіднятий валик завтовшки 2,5 мк. Він облямовує навкруги промені щілини розкриття. Колір світло-бурий.
Порівняння і зауваження. Спори Murosporoides anomalus sp. nov. за розміром, формою, орнаментом дистальної поверхні подібні до спор Murosporoides floridus (Balme) M.Voronova із одновікових відкладів Дніпровсько-Донецької западини, однак відрізняються наявністю валика на проксимальній поверхні.
Поширення. Причорноморська западина. Апт.
Відділ GNETOPHYTA
Клас EPHEDROPSIDA
Порядок EPHEDRALES
Пояснення до таблиці (усі форми ? 1000)
1 - Appendicisporites incostus Schev.; 2 - Lygodiumsporites boulder Schev.; 3 - Concavisporites ukrainicus Schev.; 4 - Concavisporites variabila Schev.; 5 - Concavisporites compositus Schev.; 6 - Schizaeosporites punctatus Schev.; 7 - Schizaeosporites appendiculatus Schev.; 8 - Biretisporites compactus Schev.; 9 - Murosporoides anomalus Schev.; 10 - Ephedripites virgatus Schev.
Родина EPHEDRACEAE
Рід EPHEDRIPITES Naumova, 1953
Ephedripites virgatus Schevchuk sp. nov.
Табл., фіг. 10
Назва від лат. virgatus - плетений.
Голотип № 1143, Причорноморська западина, св. № 0121, інт. 284-288 м. Баремський ярус.
Матеріал. Три екземпляри доброї збереженості.
Опис. Пилкові зерна продовгувато-бобоподібно-овальні, з завуженими кінцями і щільною екзиною. Широкі, рідкісні ребра екзини обвивають тіло по діагоналі. Тіло пилкових зерен широкоовальне з широко хвилястим контуром завдяки ребрам, що його обвивають. Колір бурий.
Порівняння і зауваження. Дещо подібні до описаного виду Schizaea evidens Bolch. із неокомських відкладів Вілюйської западини, однак різниця в тому, що у пилку Ephedripites virgatus sp. nov. ребра товстіші і ширші. Пилок Steevesipollenites virgatus Schvetzova має шапкоподібні вирости на полюсах і менші за розміром порівняно з описаним пилком. Пилок Ephedripites barghootnii Pocock, E. staplinii Pocock відрізняється овально-округлою формою.
Місцезнаходження. Причорноморська западина. Барем.
Література
Болховитина Н.А., Заклинская Е.Д., Кара-Мурза Э.Н. и др. Выделение номенклатурных типов и правила описания ископаемых спор и пыльцы // Систематика и методы изучения ископаемых пыльцы и спор. - М.: Наука, 1964. - С. 14-29.
Воронова М.А. Миоспоры раннего мела Украины.- К.: Наук. думка, 1984. - 120 с.
Воронова М.А. Палиностратиграфия нижнего мела и развитие раннемеловых флор Украины.-К.: Наук. думка, 1994. - 219 с.
Красилов В.А. О спорах и спороношениях некоторых мезозойских папоротников // Значение палинологического анализа для стратиграфии и палеофлористики. - М.: Наука, 1966. - С. 90-93.
Маркова Л.Г. Значимость морфологических признаков при описании и определении ископаемых пыльцы и спор // Систематика и методы изучения ископаемых пыльцы и спор. - М.: Наука, 1964. - С. 39-44.
Міжнародний кодекс ботанічної номенклатури. - Сент-Луис, 1999.
Мчедлишвили Н.Д., Самойлович С.Р. Вопросы классификации и номенклатуры в палинологии // Тр. ВСЕГЕИ. Нов. сер. - 1977. - Т. 279. - С. 16-25.
Ровнина Л.В. Использование генетической классификации при определении ископаемых спор и пыльцы // Методические аспекты палинологии. - М.: Недра, 1987. - с. 47-53.
Сладков А.Н. О морфологии пыльцы и спор современных растений в СССР в связи с методами ее практического применения. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977 - 255 с.
Тахтаджян А.Л. Проблемы палеоботаники // Сб. науч. тр.- М.: Наука,1986 - 176 с.
Potonie R. Synopsis der Gattungen der Sporae disparsae // Bein Geol. Ib. - 1956. - Bd. 23. - 103 S.; 1958 - Bd. 31. - 114 S.; 1960. - Bd. 39. - 189 S.; 1966. - Bd. 72. - 244 S.; 1970. - Bd. 87. - 222 S.
Playford G. Palynology of Lower Cretaceous (Swan River) strata of Saskatchewan and Manitoba // Paleontology. - 1971. - Vol. 14 - № 4. - P. 533-565.