Баденська флора потоку Стримба на Закарпатті



У південно-східній частині Закарпатської області України на лівобережжі р. Тересви відомо три місцезнаходження міоценової флори, а саме: в потоках Буркало, Стримба і Вільхівець. Найзначнішим з них є потік Буркало, оскільки у ньому відслонені відклади нижнього та середнього міоцену, в яких збереглася значна кількість листків, виявлених у кількох флороносних горизонтах. Флора Буркало опрацьована монографічно [5]. Іншим місцезнаходженням, що за 4 км від потоку Буркало, є потік Стримба, характеристику флори якого описано нижче.

Потік Стримба протікає поблизу с. Ганичі, що приблизно за 30 км на північний схід від м. Тячева. Місцезнаходження відкрив М.Й. Петрашкевич 1956 р. Колекцію флори зібрали співробітники Природознавчого музею Н.Я. Шварьова, М.С. Цигель і В.В. Іщенко 1985 р. Відслонення з відбитками листків розміщене на правому березі потоку за 370 м від дороги між селами Ганичі та Калини.

Від рівня води породи залягають у такій послідовності.

1. Пакет чергування темно-сірих шаруватих глин і алевролітів потужністю 45 см. Тут виявлено декілька прошарків з відбитками як фрагментарних, так і цілих листків. Звідси зібрана колекція з першого горизонту.

2. Пісковик монолітний, біля підошви шаруватий (товщина проверстків 3-5 см), потужністю 150 см. На нижній поверхні пісковика залишились сліди хвилеприбійних знаків чи ієрогліфів.

Вище за потоком через 20 - 30 м у руслі і в правому березі відслонені глинисті алевроліти потужністю 40 см, перекриті пісковиком потужністю 100 см. В алевролітах у середній частині збереглися нечисленні відбитки шматків листків. Листки розміщені в різних площинах нашарувань, часто зігнуті. Звідси зібрана колекція з другого горизонту. В покрівлі алевролітів траплялися лише поодинокі відбитки. Порівняно з першим горизонтом відбитки у другому гіршої збереженості, їх менша кількість і бідніший видовий склад.

Вік флороносних горизонтів - пізній баденій (тересвенська світа).

У колекції 66 зразків, на яких знайдено 96 відбитків (55 відбитків з першого і 41 - з другого горизонтів). З них 81 відбиток визначений до виду, 2 - до роду і 13 не визначені внаслідок поганої збереженості. Визначено 17 видів з 12 родин. Наявність рослинного детриту свідчить про те, що листки переносились на значні відстані до місця захоронення. Усі форми належать до вищих рослин.

З першого горизонту визначено 16 видів рослин. Особливістю комплексу флори з цього горизонту є численна перевага у ньому Daphnogene cinnamomea (Rossm.) Knobloch, Carpinus grandis Ung., Quercus pseudocastanea Goepp. і Carya denticulata (Weber) Schimp. Часто трапляється Liquidambar europaea A.Br. Решта видів представлені одним - трьома відбитками. З другого горизонту визначено всього шість видів. Тут найчисленнішим є Fagus silesiaca Walther et Zastawniak, часто трапляються Zelkova zelkovifolia (Ung.) Buzek et Kotlaba і Ulmus carpinoides Goepp. Порівняно з першим горизонтом листкові пластинки у другому менших розмірів.

У складі дослідженого комплексу Стримби представлені листопадні мезофільні рослини, типові для європейської тургайської флори. Серед них домінують Liquidambar europaea, Platanus platanifolia (Ett.) Knobloch, Carpinus grandis, Fagus silesiaca, наявні Parrotia pristina (Ett.) Stur. і Zelkova zelkovifolia. Вічнозелені рослини представлені двома видами: Daphnogene cinnamomea і Rhododendron borsecense Pop. Найближчим місцезнаходженням до потоку Стримба із пізньобаденською флорою є потік Буркало. Доцільно зробити порівняння між цими флорами, зокрема із рослинними комплексами тересвенської світи [5]. Наприклад, із 17 видів зі Стримби і 22 з Буркала спільними є 10 видів, а саме: Daphnogene cinnamomea, Parrotia pristina, Liquidambar europaea, Platanus platanifolia, Zelkova zelkovifolia, Carpinus grandis, Carya denticulata, Populus populina (Brongn.) Knobloch, Rhododendron borsecense, Rosa petraschkevitschii Iljinskaja. В обох комплексах численним є Daphnogene cinnamomea. У флорі Буркала наявні Ginkgo occidentalis Samyl. i Celtis trachytica Ett., не знайдені на Стримбі. Для флори Буркала характерна повна відсутність представників родини Fagaceae, тоді як у флорі Стримби Fagus silesiaca є панівним видом, і в дещо меншій кількості наявний Quercus pseudocastanea. Отже, можемо припустити, що викопні рослини із цих місцезнаходжень належали до різних фітоценозів з різними екологічними умовами, однак становили один тип флори.

Із пізньобаденською флорою Великої Угольки флору Стримби об`єднують 15 спільних видів, із ранньосарматською флорою Верхнього Водяного (доробратівська світа) [4] - дев'ять.

Комплекс флори Стримби документуємо фотозображеннями. Колекція зберігається в Державному природознавчому музеї НАН України за № 33.

Родина LAURACEAE

Daphnogene cinnamomea (Rossmassler) Knobloch

Табл. II, фіг. 4

1840 Phyllites cinnamomeus Rossm.: Rossmassler, S. 23-25, Taf. I, Fig. 1-8.

1967 Daphnogene cinnamomea (Rossm.) Knobloch: Knobloch, S. 249, 250, Textfig. 13, Taf. 1E, Fig. 5.

Матеріал. Один відбиток довгасто-овального листка цілий, решта - уривки. Екз. № 2, 3, 4 а, 11, 14, 22 а, 31.

Опис. Ймовірно, це були листки довжиною від 6,5 до 7,5 і шириною від 2,5 до 3,5 см. Основа округло-клиноподібна. Верхівка відтягнута в короткий заокруглений кінчик. Головна жилка виразна, міцна. Базальні жилки злегка дугоподібно зігнуті, відходять під кутом 20° до головної і досягають верхньої третини листка. Між головною і базальними жилками помітні тонкі, майже перпендикулярні до них третинні жилки.

Порівняння. Близький до сучасного Сinnamomum cassia Bl., (Центральний і Південний Китай, Лаос та В'єтнам).

Стратиграфічне та географічне поширення. Відбитки листків під назвою Cinnamomum lanceolatum (Ung.) Heer, C. polymorphum (A.Br.) Heer, C. scheuchzeri Heer відомі від середнього олігоцену до міоцену та пліоцену Європи. Найближчими місцезнаходженнями є Буркало (середній міоцен), Верхнє Водяне (нижній сармат), Велика Уголька (верхній баденій) на Закарпатті, більшість місцезнаходжень на Передкарпатті (баденій). Численні знахідки характерні для середнього міоцену Європи.

Родина HAMAMELIDACEAE

Parrotia pristina (Ettingshausen) Stur

1851 Styrax pristinum Ett.: Ettingshausen , S. 19, Taf. III, Fig. 9.

1867 Parrotia pristina (Ett.) Stur: Stur, S. 192, Taf. V, Fig. 2, 3.

Матеріал. Фрагмент нижньої частини листка без основи і верхівки. Екз. № 33.

Опис. Довжина листка становить 1,8 см (ймовірна 3,5 см), ширина - 1,3 см (ймовірна 2 см). Край цілісний. Кут між базальною і головною жилками становить 20°. Одна пара вторинних жилок відходить під кутом 45° від головної.

 Фрагмент нижньої частини листка без основи і верхівки

Фіг. 1 Populus populina (Brongn.) Knobloch. Екз. № 15.

Фіг. 2-4 Fagus silesiaca Walther et Zastawniak. Екз. № 54 а, № 30 а, № 61 а.

Фіг.5 Zelkova zelkovifolia (Ung.) Buzek et Kotlaba. Екз. №34.

Фіг.6 Rhododendron borsecense Pop. Екз. № 19.

Фіг.7, 8 Salix angusta A. Br. Екз. № 38, № 18 б.

Порівняння. Близький до сучасного Parrotia persica C.A.Mey (Талиш, Закавказзя, Північний Іран).

Стратиграфічне та географічне поширення. Звичайний компонент європейських міоценових флор. Найближчі місцезнаходження в міоцені Закарпаття: баденій потоку Буркало, верхній баденій Великої Угольки, сармат Верхнього Водяного та Повітруле. У Передкарпатті - баденій Косова, Мишина, Кортумової гори.

Родина ALTINGIACEAE

Liquidambar europaea A.Braun

1837 Liquidambar europaea A.Br.: A.Braun, S. 115.

1856 Liquidambar europaea A.Br.: Heer, S. 6, Taf. LI, Fig. 4; Taf. LII, Fig. 1-8.

Матеріал. Три відбитки неповних трилопатевих листків. Екз. №№ 8 а, б, 30 б.

Опис. На зразку № 8 б відбилася лише середня лопать з основою листка. Листок, імовірно, мав довжину 4 (збереглося 2,7 см) і ширину 4 см (збереглося 2 см). Край нечіткий, на ньому злегка простежуються сліди окремих зубчиків. Головна жилка виразна, міцна, починаючи з верхньої третини тоншає. Базальні жилки відходять під кутом 40° до головної. Ці відбитки визначені як Liquidambar тільки завдяки великому порівняльному матеріалу з інших місцезнаходжень.

Порівняння. Близький до сучасного L. styracciflua L., (приатлантичні райони Північної Америки на широких річкових долинах).

Стратиграфічне та географічне поширення. У міоцені - масовий вид у всій Європі.

Родина PLATANACEAE

Platanus platanifolia (Ettingshausen) Knobloch

1851 Cissus platanifolia Ett.:Ettingshausen, S. 20, Taf. 4, Fig. 1.

1964 Platanus platanifolia (Ett.) Knobloch: Knobloch, S. 601.

Матеріал. Один відбиток фрагмента листка Екз. № 12.

Опис. Фрагмент листка довжиною 5,5 (ймовірна довжина 9 см) і шириною 4,5 см (ймовірна ширина 9 см). Основа, верхівки, край не збереглись. Головна жилка міцна й виразна. На відбитку вціліла одна базальна жилка, яка відходить під кутом 29° до головної. Вторинні жилки відходять від головної під кутом 35-40°. Місцями добре видно третинні жилки, напрямлені під прямим кутом до вторинних і базальних жилок.

Порівняння. Близький до сучасного P. occidentalis L. (Північна Америка).

Стратиграфічне та географічне поширення. Баденій-пліоцен Центральної Європи.

Родина ULMACEAE

Ulmus carpinoides Goeppert

1855 Ulmus carpinoides Goepp.: Goeppert, S. 28, Taf. XIII, Fig. 4-8; Taf. XIV, Fig. 1.

Матеріал. Шість неповних відбитків листків. Екз. № № 6 в, 21, 35 а, 36 а, 56 а, 57.

Опис. Виявлені неповні листки овально-довгастої та яйцеподібної форми довжиною від 2,0 до 4,5 см і шириною від 1,6 до 2,5 см. Основа округла або злегка серцеподібна. Верхівка, очевидно, гостра (кінчик не зберігся на жодному відбитку). Край листка двоякозубчастий, зберігся фрагментарно на відбитку № 57. Вторинних жилок 10-14 пар. Третинне жилкування не простежується.

Порівняння. Близький до сучасних U. americana L. (Північна Америка), U. laevis Pall. (Європа).

Стратиграфічне та географічне поширення. Вид широко представлений у третинних флорах Європи. Найближчими місцезнаходженнями в Україні є баденій Передкарпаття (Мишин, Пістинька), панон і пліоцен Закарпаття (Ріка, Ільниця).

Ulmus pyramidalis Goeppert

1855 Ulmus pyramidalis Goepp.: Goeppert, S. 29, Taf. XIII, Fig. 10-12.

1855 Ulmus longifolia Goepp, Goeppert, S. 28, Taf. XIII, Fig. 1-3.

Матеріал. Відбиток верхньої частини листка. Екз.№ 24 в.

Опис. Відбиток представлений верхньою частиною листка завдовжки 2,5 (ймовірна довжина 6 см) і завширшки 2,0 см. Основи і верхівки нема. Край зубчастий, однак зубці простежуються нечітко. Від головної жилки відходять дев'ять пар (усіх було 12-14) тонких вторинних жилок.

Порівняння. Близький до сучасного Ulmus alata Michx.

Стратиграфічне та географічне поширення. Вид U. pyramidalis, який фігурує також під назвою U. longifolia, відомий із третинних відкладів Європи й Азії.

Zelkova zelkovifolia (Unger) Buzek et Kotlaba

Табл. I, фіг. 5

1847 Ulmus zelkovaefolia Ung.: Unger, S. 94, Taf. XXIV, Fig. 7, 9-13, Taf. XXVI, Fig. 7.

1963 Zelkova zelkovifolia (Ung.) Buzek et Kotlaba: Kotlaba, p. 59, tab. III, fig. 7, 8.

Матеріал. Відбитки фрагментів листків. Екз. № № 1 б, 7 в, 34, 35 в, 39, 40 а, 55 б.

Опис. Це були листки яйцеподібно-довгастої форми довжиною 4,0-6,5 і шириною 1,2-2,5 см. Клиноподібна основа з частиною черешка (0,4 см) збереглась на відбитку № 7 в. Верхівка злегка відтягнута, але сам кінчик не зберігся. Край із великими зубцями. Вони прості, з випуклою зовнішньою і прямою або злегка вигнутою внутрішньою стінкою. Вторинні жилки закінчуються в зубцях. У багатьох із них збереглися тоненькі гілочки, що йдуть до заглибин між зубцями.

Порівняння. Близький до сучасного Z. carpinifolia (Pall.) Dipp. (Карабах, Іран).

Стратиграфічне та географічне поширення. Масовий у баденських і сарматських відкладах Європи.

Родина FAGACEAE

Fagus silesiaca Walther et Zastawniak

Табл. І, фіг. 2-4

1991 Fagus silesiaca Walther et Zastawniak: Walther, Zastawniak, p. 156, рl. 1, fig. 1-6; pl. 2, fig. 1, fig. 1.

Матеріал. Відбитки листків. Екз. № № 30 а, 35 б, 36 б, 41-49, 50 а, б, 51- 53, 54 а, 55 а, 56 б, 59, 60.

Опис. Це яйцеподібно-довгасті або овальні листки довжиною 4,0-5,5 і шириною 2-3 см. Основа клиноподібна, або округло-клиноподібна. Верхівка гостра. Край зберігся на поодиноких відбитках, він хвилястий.

Порівняння. Близький до сучасних F. longipetiolata Seem. (Східна Азія) і F. orientalis Lipsky (Кавказ).

Стратиграфічне та географічне поширення. Вид характерний для неогену Європи.

Quercus pseudocastanea Goeppert

Табл. ІІ, фіг. 3

1852 Quercus pseudocastanea Goepp.: Goeppert, S. 274, Taf. XXV, 1-2.

Матеріал. Сім відбитків листків. Екз. №№ 1 а-д, 24 а, б.

Опис. Наявні як овально-довгасті листки ймовірною довжиною 8 і шириною 4 см, так і ланцетно-довгасті завширшки 2,3 см. Основа клиноподібна. Край листка з великими зубцями і виїмками між ними. Зубці гострі, у деяких зі щетинками на кінчику. Верхівка не вціліла. Головна жилка пряма, добре виражена. Вторинних жилок, ймовірно, було не менше 10-11 пар. Вторинні жилки прямі.

Порівняння. Близький до сучасного Q. castaneifolia C.A. Mey, (Закавказзя, північ Ірану).

Стратиграфічне та географічне поширення. Масовий вид у верхньоміоценових відкладах Європи.

Родина BETULACEAE

Betula subpubescens Goeppert

Табл. ІІ, фіг. 2

1855 Betula subpubescens Goepp.: Goeppert, S. 11, Tab. III, Fig. 9.

Матеріал. Два відбитки листків. Екз. №№ 9, 20 a.

Опис. Відбиток № 9 - майже повний яйцеподібної форми листок. Його довжина становить 6 (ймовірна - 6,5-7,0 см), ширина - 4 (ймовірна - 4,5-5,0 см). Основа не збереглась. Верхівка гостра, відтягнута у невеликий кінчик. Біля верхівки край дрібнопилчасто-зубчастий. Головна жилка чітка, від неї під кутом 40° відходять вісім пар вторинних жилок.

Порівняння. Близький до сучасного B. pubescens Ehrh. (Європа, Азія).

Стратиграфічне та географічне поширення. В Україні відомий з міоцену Передкарпаття (Кортумова гора, Клепарівська височина).

Carpinus grandis Unger

 Carpinus grandis Unger

Фіг. 1 Firmiana tridens (Ludw.) Krysht. ? 3. Екз. № 16 а.

Фіг.2 Betula subpubescens Goepp. Екз. № 9.

Фіг.3 Quercus pseudocastanea Goepp. Екз. № 1 а.

Фіг.4 Daphnogene cinnamomea (Rossm.) Knobloch. Екз. № 2.

Фіг.5 Carya denticulata (Weber) Schimp. Екз. № 7 а.

1852 Carpinus grandis Ung.: Unger, S. 39, Taf. XX, Fig. 4, 5, non. Fig. 2, 3.

Матеріал. Вісім відбитків листків. Екз. №№ 4 б, в, 5, 7 б, 23 а, 28, 29, 58.

Опис. Відбитки листків овальної або овально-довгастої форми довжиною 4,5-6,5 і шириною 2,0-3,0 см. Основа клино- або широко-клиноподібна. Верхівка гостра, збереглася лише на окремих відбитках, кінчиків не вціліло на жодному. Вторинних жилок 8-12 пар. Третинне жилкування ледь помітне. Край зубчастий. Біля основи край пилчасто-зубчастий, а у верхній половині листка - подвійнозубчастий.

Порівняння. Близький до сучасних C. betulus L. i C. caucasica Grossh. (Кавказ, Крим, Мала Азія та Північний Іран).

Стратиграфічне та географічне поширення. Неоген Європи. Найближчі місцезнаходження відомі з пліоцену і міоцену Закарпаття та міоцену Передкарпаття.

Родина JUGLANDACEAE

Carya denticulata (Weber) Schimper

Табл. II, фіг. 5

1874 Carya denticulata (Web.) Schimp.: Schimper, S. 255.

1994 Carya denticulata (Web.) Schimp.: Ильинская, с. 82, табл. 38, фиг. 1-11, табл. 39, фиг. 1, 2, табл. 40, фиг. 3, 9, рис. 57.

Матеріал. Сім відбитків окремих бокових листочків складного листка. Екз. №№ 1 в, г, 7 а, 17 а, 25-27.

Опис. Довжина бокових листочків складного листка становить 6-8, ширина 2,5-3,0 см. Їхня форма подовгувато-овальна. Основа заокруглена або округло-клиноподібна. Верхівка не збереглась. Край зубчастий, по чотири зубчики на 1 см. Головна жилка виразна, трохи зігнута. Вторинних жилок 12-14 пар (відбиток № 7 а), вони чергові, окремі майже супротивні, відходять під кутом 60° від головної, біля краю петлеподібно з'єднуються між собою, від петель гілочки ідуть у зубчики.

Порівняння. Близький до сучасного С. tonkinensis Lecomte (Індокитай).

Стратиграфічне та географічне поширення. Неоген Європи.

Родина SALICACEAE

Populus populina (Brongniart) Knobloch

Табл. I, фіг. 1

1822 Phyllites populina Brongn.: Brongniart, S. 237, Taf. 14, Fig. 4.

1976 Populus populina (Brongn.) Knobloch: Knobloch, S. 57, Tаf. XX, Fig. 5; Taf. XXXII, Fig. 1-3.

Матеріал. Один відбиток листка. Екз. № 15.

Опис. Відбиток широкояйцеподібної форми довжиною 4,7 (ймовірна довжина 6-7 см) і шириною 6 см. Основа не збереглась. Верхівка коротко загострена, ймовірно, відтягнута в короткий гострий кінчик. Край виїмчасто-зубчастий, але простежується погано. Головна жилка виразна і пряма. Базальні жилки прямі або злегка зігнуті, відходять під кутом 40° до головної. Вторинних жилок чотири-п'ять пар, вони чергові і супротивні. Третинні жилки відходять під прямим кутом від вторинних і базальних.

Порівняння. Близький до сучасних P. tremuloides Michx., P. deltoides Bartram і P. fremontii S.Wats (Північна Америка).

Стратиграфічне та географічне поширення. У Голарктиці відомий від еоцену до міоцену, рідше трапляється у пліоцені.

Salix angusta A.Braun

Табл. I, фіг. 7, 8

1856 Salix angusta A.Br.: Heer, S. 30, Taf. XIX, Fig. 1-11.

Матеріал. Три відбитки листків. Екз. № № 18 б, 37, 38.

Опис. Відбиток лінійно-ланцетного листка (екз. № 18 б) довжиною 9 і шириною 2 см. Відбиток ланцетного листка (екз. № 38) довжиною 6,5 і шириною 0,6 см. Основа клиноподібна. Головна жилка виразна. Вторинні жилки ледь помітні, їх п'ять-сім пар. Край цілісний.

Порівняння. Близький до сучасного S. viminalis L. (Європа, Азія).

Стратиграфічне та географічне поширення. Баденій Пістинки, Мишина, Рошнято, Вербівця (Передкарпаття) та раннього сармату Верхнього Водяного (Закарпаття).

Родина ERICACEAE

Rhododendron borsecense Pop

Табл. I, фіг. 6

1936 Rhododendron borsecense Pop: Pop, p. 167, tab. XXI, fig. 1.

Матеріал. Два відбитки листків. Екз. №№ 18 а, 19.

Опис. Відбитки довгасто-ланцетних, шкірястих листків. Їхня довжина становить 5,0-9,5 (ймовірна - 11 см), ширина - 3,5 см. Основа вузькоклиноподібна. Верхівка не збереглася. Край цілісний. Головна жилка виразна, її товщина біля основи досягає 1,5 мм. Вторинні жилки відходять від головної під кутом 40-60°, злегка вигнуті, біля краю петлеподібно з'єднані між собою. На відбитку № 19 їх дев'ять пар. Між вторинними є ще тонші вставні жилки.

Порівняння. Близький до сучасного R. ungernii Trautw. (Туреччина, Грузія).

Стратиграфічне та географічне поширення. Пліоцен Борсек у Румунії, сармат Угорщини. В Україні відомий з баденію Передкарпаття та Закарпаття.

Родина STERCULIACEAE

Firmiana tridens (Ludwig) Kryshtofovich

Табл. ІІ, фіг. 1

1916 Firmiana tridens (Ludw.) Krysht.: Криштофович, с. 1285.

Матеріал. Відбиток нижньої частини листка. Екз. № 16 а.

Опис. Уціліла половина нижньої частини трилопатевого листка (2?2 см). Головна жилка ледь товстіша від середньої базальної жилки й утворює з нею кут 50°. Від них відходить по одній вторинній жилці. Нижня базальна жилка тонка, проходить паралельно вздовж краю листка. Третинні жилки ледь помітні, перпендитулярні до базальних.

Порівняння. Близький до сучасного F. simplex (L.) W.F Wight (Японія).

Стратиграфічне та географічне поширення. Сармат Верхнього Водяного, пліоцен Ужгорода й Ільниці на Закарпатті.

Родина ROSACEAE

Rosa petraschkevitschii Iljinskaja

1959 Rosa petraschkevitschii Iljinskaja: Ильинская, с. 612, табл. IV, фиг. 1-6, рис. 3.

Матеріал. Два відбитки майже повних листків. Екз. №№ 6 а, 8 в.

Опис. Відбитки відображають окремі, майже повні листочки. Вони овальної форми. Відбиток № 6 завдовжки 3 (ймовірна - 3,5-4,0 см) і завширшки 2 см. Відбиток № 8 в завдовжки 2 і завширшки 1 см. Основа листочків округло-клиноподібна, верхівка коротко загострена. Край пилчасто-зубчастий, на 1 см припадає сім зубців. Головна жилка чітка і міцна. Вторинні жилки тонкі, відходять під кутом 50-70° від головної, біля краю сполучені між собою петлями. Третинні жилки не простежуються.

Порівняння. Близький до сучасного R. banksiae A.Br. (Японія, Китай).

Стратиграфічне та географічне поширення. Сармат Повітруле і Верхнього Водяного, баденій Буркало і Великої Угольки на Закарпатті, а також у верхньобаденські відклади Передкарпаття.

Література

Ильинская И.А. Верхнемиоценовая флора г. Повитруле в Закарпатской области УССР // Ботан. журн. - 1959. - Т. 44, -№ 5. - С. 609-616.

Ископаемые цветковые растения России и сопредельных государств. Т. 3. / Под ред. Л.Ю. Буданцева. - СПб., 1994. - 118 с.

Криштофович А.Н. Некоторые представители китайской флоры в сарматских отложениях на р. Крынке (обл. войска Донского) // Изв. АН. - 1916. - Сер. 6. - С. 287.

Мамчур А.П. Ранньосарматська флора Верхнього Водяного на Закарпатті // Палеонтол. зб. - 1994. - № 30. - С. 24-32.

Шварева Н.Я. Миоценовая флора ручья Буркало в Закарпатье. - К.: Наук. думка, 1993. - 88 с.

Braun A. Catalogue of fossil plants of Oeningen in Buckland // Geology and Mineralogy. - L., 1837. - P. 510-514.

Brongniart A. Sur la classification et la distribution des vegetaux fossiles en general et ceux des terrains de sediment superieur en particulier // Mem. Mus. hist. natur. - 1822. - Vol. 8. - P. 203-240.

Ettingshausen C. Die tertiaren Floren der Osterreichischen Monarchie: №1. Die tertiare Flora der Umgebungen von Wien // Abh. Geol. Reichsanstalt. - Wien, 1851. - 36 S.

Goeppert H. Beitrage zur Tertiarflora Schlesiens // Palaeontographica.- 1852. - Bd. II, - S. 259-281.

Goeppert H. Die tertiare Flora von Schossnitz in Schlesien. - Gorlitz, 1855. - 52 S.

Heer O. Flora tertiaria Helvetiae. - Winterthur, 1856. - Bd. 2. - 110 S.

Knobloch E. Haben Cinnamomum scheuchzeri Heer und Cinnamomum polymorphum (A.Br.) Heer nomenclaturisch richtige namen // Neues Jahrbuch Geol. und Palaontol. - 1964. - Bd. 10. - S. 597-603.

Knobloch E. Pflanzenfunde aus der Karpatischen Serie in der Vortiefe in Mahren // Chronostratigraphie und Neostratotypes. - 1967. - T. 1. - S. 244-256.

Knobloch E., Kvacek L. Miozane Blatterfloren von Westrand der Bohmischen Masse // Sb. ustredniho ustavu geol. - 1976. - T. 42. - 131 S.

Kotlaba F. Tertiary plants from three new localities in Southern Slovakia // Acta Musei Nat. Pragae. - 1963. - T. 19.- № 2. - P. 53-72.

Pop E. Flora Pliocenica de la Borsec // Univ. Reg. Ferd. Fac. Stinte. - 1936. - T. 1. - 189 p.

Rossmassler E. Die Versteinerungen des Braun-kohlensandsteins aus der Gegend von Altsattol in Bohmen. - Dresden; Leipzig, 1840. - Bd. 1-6. - 42 S.

Schimper W. Traite paleontologie vegetale. - Paris, 1869-1874. - T. 1-3.

Stur D. Beitrage zur Kenntnis der Flora der Susswasserquarze, der Congerien und Cerithien-Schichten im Weiner und Ungarischen Becken // Jahrb. k. k. geol. Reichsanst. - 1867. - Bd. 17. - S. 77-188.

Unger F. Cloris protogaea. Beitrage zur Flora der Vorwelt. - Leipzig, 1847. - 149 S.

Unger F. Iconographia plantarum fossilium // Denkschr. kais. Acad. Wiss. mat.-nat. Cl. - 1852. - Bd. 4. - 46 S.

Walther H. Zastawniak E. Fagaceae from Sosnica and Malczyce (near Wroclaw, Poland). A revision of original materials by Goeppert 1852 and 1855 and a study of new collections // Acta Paleobot. - 1991. - Vol. 31. - №1-2. - P. 153-199.

Weber O. Die Tertiarflora der niederreinischen Braunkohlenformation // Palaeontographica. - Cassel, 1852. - Bd. 2. - S. 117-285.



На головну



Hosted by uCoz