Мікропалеонтологічна характеристика валанжинських відкладів рівнинного Криму



У Рівнинному Криму значно поширені нижньокрейдові відклади, представлені потужним теригенно-карбонатним комплексом, що розкритий низкою свердловин по всій території. Сьогодні стратифікація утворень нижньої крейди у цьому регіоні ґрунтується винятково на вивченні амонітів, белемнітів, двостулкових і черевоногих молюсків [7, 8] та поодиноких, не завжди добре збережених форамініфер. Форамініфери головно виявлені в барем-альбській частині нижньокрейдового розрізу, а в неокомському розрізі і, зокрема у валанжині, їх знайдено лише окремі екземпляри [2].

На Керченському півострові утворення валанжину поступово змінюють беріаські, що тісно та генетично пов'язані. Потужність валанжинського розрізу тут досягає 400 м. Він складений сірими органогенно-уламковими вапняками і мергелями, в низах розрізу з прошарками піщано-алевритистих відкладів. Вік цих утворень визначений умовно за спорами, пилком і поодинокими форамініферами.

У Рівнинному Криму валанжинські відклади простягаються вузькою смугою вздовж передгір'я. Тут вони представлені теригенними та вапнистими породами, потужність яких зрідка перевищує 70 м. Вони схарактеризовані фауною молюсків, за якою виконано їхню стратифікацію [8].

Оскільки мікропалеонтологічна характеристика відкладів валанжину у Рівнинному Криму дуже бідна, то ми виконали детальне мікрофауністичне дослідження цих утворень у розрізі св. Солдатівська-1, розташованої дещо на північний схід від м. Сімферополь (див. рисунок).

 Місцезнаходження свердловини Солдатівська - 1 на території Рівнинного Криму.

Місцезнаходження свердловини Солдатівська - 1 на території Рівнинного Криму.

В інт. 1403-1481 м цієї свердловини за фауною молюсків найповніше і палеонтологічно надійно схарактеризовано розріз валанжину. Він складений темно-сірими глинистими відкладами, в деяких інтервалах з домішкою піщаного матеріалу і великою кількістю звуглених рослинних рештків. З цього ж інтервалу ми визначили комплекс форамініфер бідного та одноманітного видового складу з нерівномірним вертикальним розподілом. Головними мікрофауністичними компонентами є бентосні секреційні форми, серед яких домінують представники роду Lenticulina. Крім того, визначені Mjatliukaena chapmani Mjatl., Planularia tricarinella (Reuss). У верхній частині розрізу (інт. 1403-1417 м) в глинисто-піщанистому прошарку виявлені представники роду Trocholina, які є найхарактернішими для відкладів валанжинського ярусу Криму, Азербайджану, Дагестану, Західної Європи.

З огляду на те, що валанжинські відклади цього регіону слабко схарактеризовані мікрофауністичними рештками, ми описали п'ять видів форамініфер: Lenticulina incomparabile Mjatliuk, Lenticulina nodosa (Reuss), Lenticulina muchorica Mjatliuk, Lenticulina schutskajae (Samyschkina et Saidova), Planularia tricarinella (Reuss), Mjatliukaena chapmani Mjatliuk.

Колекція за № 12801 зберігається у монографічних фондах Палеонтологічного музею геологічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка.

Ряд LAGENIDA Lankester, 1885

Родина LAGENIDAE Schultze, 1854

Підродина LENTICULININAE Sigal, 1952

Рід LENTICULINA Lamarck, 1804

Lenticulinella schutskajae (Samyschkina et Saidova), 1975

Табл., фіг. 1

1975б Lenticulinella schutskajae (Samyschkina et Saidova): Самышкина, с. 64, табл.ІІ, фиг. 6 а, б.

1983 Lenticulinella schutskajae (Samyschkina et Saidova): Самышкина, с. 117-118, табл. ХХІ, фиг. 6 а, б.

Матеріал. Чотири екземпляри (Екз. № ФРК-4).

Опис. Черепашка заокруглено-кутаста, складається з одного повного, а інколи й неповного оберту спіралі. Порожнина між внутрішніми закінченнями камер заповнена вапнистою речовиною у вигляді натічного диска. Збоку ромбоподібна. Спинний край дугоподібно вигнутий, черевний - майже прямий або слабко ввігнутий. Усього налічують до десяти камер, з яких початкова - маленька овальної форми, наступні - вигнуто-трикутної, що поступово збільшуються в розмірах у напрямі до устьового кінця. Септальні шви двоконтурні, слабко вигнуті, периферійний край черепашки облямований ніжним прозорим кілем. Септальна поверхня останньої камери врізана або слабко випукла. Устя променисте, розташоване в периферійному куті останньої камери. Стінка вапняна, дрібнопориста.

Розміри, мм. Великий діаметр (Д1) - 0,53; малий діаметр (Д2) - 0,40; товщина (Т) - 0,18.

Порівняння. Від виду Lenticulinella zmuriensis, описаного К.Г. Самишкіною з баремських відкладів Дагестану, відрізняється наявністю вузьких і численних камер, яких налічують до 14-15, а від виду Lenticulina schutskajae (Samyschkina et Saidova) - меншою кількістю камер.

Місцезнаходження. Рівнинний Крим, св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м, валанжин.

Стратиграфічне і географічне поширення. Нижній апт і барем Дагестану; валанжин Рівнинного Криму.

Lenticulina incomparabile Mjatliuk, 1983

Табл., фіг. 2

1983 Lenticulina incomparabile sp. nov.: Мятлюк, с. 35, табл. 2, фиг. 7, 8.

1988 Lenticulina incomparabile Mjatliuk: Мятлюк, с. 89, табл. 38, фиг. 3-8.

Матеріал. Чотири екземпляри (Екз. № ФРК-1).

Опис. Черепашка інволютна, двояковипукла, складена 1,5 обертами спіралі, в останньому з яких десять слабко вигнутих камер з заокругленими вузькими внутрішніми кінцями. В центрі є слабко опуклий круглий пупковий диск. Шви - широкі темні прозорі смужки, слабко дугоподібно вигнуті на початку останнього оберту. На краю камер помітна широка смужка стінки, а в кутах - сліди усть у вигляді роздвоєних каналів. Устя розташоване у верхньому куті останньої камери і представлене трикутним отвором без промінців. Стінка товста вапняна. Периферійний край рівний.

Розміри, мм. Д1 - 0,53; Д2 - 0,50; Т - 0,30.

Порівняння. Значно подібний до описаного Є. В. Мятлюк [10], однак відрізняється меншою кількістю камер в останньому оберті.

Місцезнаходження. Рівнинний Крим, св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м, валанжин.

Стратиграфічне і географічне поширення. Нижній валанжин Прикаспійської низовини, Ембінської нафтоносної області, Північно-Східної Англії (Йоркшир); валанжин Рівнинного Криму.

Lenticulina nodosa (Reuss), 1863

Табл., фіг. 4

1863 Robulina nodosa Reuss sp. nov.: Reuss, S. 74. Taf. IX, Fig. 6 a, b.

1936 Cristellaria subangulata Reuss var. crassisepta: Казанцев, с. 17, табл. ІІ, рис. 28, 29, 32.

1951 Lenticulina nodosa (Reuss): Bartenstein, Brand, S. 281, Taf. 4, Fig. 103.

1972 Lenticulina nodosa (Reuss): Дулуб, с. 36, 37, табл.VII, фиг. 6 а, б.

1974 Lenticulina nodosa (Reuss): Bartenstein, S. 539, Taf. І, Fig. 1-7, 10-12, 16, 17; Taf. ІІ, Fig. 5-6, 9-12.

1979 Lenticulina nodosa (Reuss): Каптаренко-Черноусова и др., с. 186, табл. 9, фиг. 6 а, б.

1983 Lenticulina nodosa (Reuss): Самышкина, с. 111, табл. 20, фиг. 7 а, б.

1988 Lenticulina nodosa (Reuss): Мятлюк и др., с. 90, табл. 39, фиг. 1-5.

Матеріал. Шість екземплярів (Екз. № ФРК-2).

Опис. Черепашка спірально-площинна, двояковипукла, щільно завернута у спіраль, напівінволютна, складається з 1,5 - 2,0 обертів спіралі. Спинний край заокруглений, черевний - вигнутий. В останньому оберті налічується 10-13 камер. Початкова камера маленька, заокруглена. До неї внутрішнім закінченням прилягає вигнуто-трикутна камера. Наступні - такої ж вигнуто-трикутної форми, що поступово збільшуються у розмірах, утворюють один внутрішній оберт спіралі або півоберт. Септальні шви непомітні. Септальна поверхня останньої камери серцеподібна, випукла. Устя - великий отвір, оточений зубцями, розташований на невеликому виступі в периферійному куті останньої камери. Стінка товста вапняна, поверхня гладка.

Розміри, мм: Д1 - 0,73; Д2 - 0,65; Т - 0,45.

Порівняння. За зовнішнім виглядом та описом ідентичні до виявлених Є.В. Мятлюк [1] у Прикаспійській низовині і на п-ві Мангишлак, і відрізняються лише меншими розмірами черепашки. Від описаних В.Г. Дулуб [5] та Г. Бартенштейном і Е. Брандом [13] відрізняються формою черепашки, яка є опукліша і має заокруглений периферійний край.

Місцезнаходження. Рівнинний Крим, св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м, валанжин.

Стратиграфічне і географічне поширення. Нижній валанжин, нижній готерив Прикаспійської низовини, Німеччини, Північно-Східної Англії, Польщі, Нідерландів, Румунії, Болгарії; верхній беріас, нижній валанжин п-ва Мангишлак; готерив-барем Північно-Західного Кавказу і Криму; готерив східної частини північної Атлантики; валанжин Рівнинного Криму.

Lenticulina muchorica Mjatliuk, 1988

Табл., фіг. 6

1988 Lenticulina muchorica sp. nov.: Мятлюк, с. 91-92, табл. 41, фиг. 3, 4.

Матеріал. Чотири екземпляри (Екз. № ФРК-3).

Опис. Черепашка спірально-площинна, дещо видовжена, загострена біля устьового кінця, з обох боків випукла. Тип навивання переважно інволютний, інколи напівінволютний, складений 1,5 - 2,0 обертами, з яких видно лише останній. Спинний край широко заокруглений, черевний - слабко ввігнутий. В останньому оберті 8,0-8,5 камер. Початкова камера округла, інші вузькі, трикутної форми, вигнуті. Остання камера витягнута, її септальна поверхня слабко випукла. Ширина камер удвічі більша від їхньої висоти. Шви двоконтурні, випуклі, слабко розширюються до випуклого прозорого диска, який займає близько 1/4 частини діаметра черепашки і плавно переходить від випуклої частини в центрі до периферійного краю. В останніх двох камерах шви плоскі або заглиблені. Периферійний край загострений без кіля. Устя променисте, розташоване на периферійному куті останньої камери. Стінка товста вапняна. Поверхня гладка.

Розміри, мм. Д1 - 0,53; Д2 - 0,40; Т - 0,18.

Порівняння. Повністю відповідають екземплярам Lenticulina muchorica, що описала Є.В. Мятлюк з нижнього валанжину Прикаспійської низовини [9].

Місцезнаходження. Рівнинний Крим, св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м, валанжин.

Стратиграфічне і географічне поширення. Нижній валанжин Прикаспійської низовини, межиріччя Волги-Уралу; валанжин Рівнинного Криму.

Рід PLANULARIA Defrance, 1824

Planularia tricarinella (Reuss), 1863

Табл., фіг. 3

1863 Cristellaria tricarinella sp. nov.: Reuss, S. 68, Taf. VII, Fig; 9, Taf. XII, Fig. 2-4.

1951 Cristellaria tricarinella (Reuss): Джафаров, Агаларова, Халилов, с. 29б, табл. 4, рис. 12.

1957 Cristellaria (Astacolus) tricarinella (Reuss): Bartenstein, Bettenstaedt, Bolli, Taf. 3, Fig. 56; Taf. 4, Fig. 84-85.

1960 Hemicristellaria tricarinella (Reuss): Горбачик, Шохина, с. 25, табл. VIII, фиг. 6 а, б; 7 а, б.

1972 Planularia tricarinella (Reuss): Дулуб, с. 37-38, табл. VII, рис. 8 a, б.

1979 Planularia tricarinella (Reuss): Каптаренко-Черноусова и др., с. 45, табл. 11, фиг. 9.

Матеріал. Чотири екземпляри (Екз. № ФРК-5).

Опис. Спірально-площинна вузька черепашка з паралельними боковими сторонами складена шістьма широкими низькими камерами, що поступово збільшуються та розширюються у напрямі спинного боку. З огляду на швидкий ріст камер форма черепашки видовжена, до устьового кінця загострена. Шви тонкі, випуклі, вигнуті. Спинний бік черепашки на початку заокруглений, а далі більше випрямлений; має три паралельні кіля, центральний з яких виступає більше, ніж бічні. Черевний бік облямований двома слабко вираженими кілями. Устя променисте. Стінка черепашки вапняна, склоподібна.

Розміри, мм. Д1 - 0,45; Д2 - 0,30; Т - 0,10.

Порівняння. Подібний до виду Planularia tricarinella описаного В.Г. Дулуб [5] відрізняється лише меншою кількістю камер.

Місцезнаходження. Рівнинний Крим, св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м, валанжин.

Стратиграфічне і географічне поширення. Нижня крейда північних районів Німеччини, Криму, Тринідаду, Кавказу, Волино-Подільського краю Східнoєвропейської платформи і Передкарпатського прогину; валанжин Рівнинного Криму.

Ряд AMMODISCIDA Furssenko, 1958

Надродина AMMODISCACEA Reuss, 1862

Родина AMMODISCIDAE Reuss, 1862

Підродина AMMODISCINAE Reuss, 1862

Рід MJATLIUKAENA Suleimanov, 1969

Mjatliukaena chapmani Mjatliuk, 1973

Табл., фіг. 5

1973 Mjatliukaena chapmani sp. nov.: Мятлюк, с. 22, табл. 8, фиг. 5, 6.

1988 Mjatliukaena chapmani Mjatliuk: Мятлюк, с. 31, табл. 1, фиг. 16-19.

 Опис

Фіг. 1. Lenticulina schutskajae (Samyschkina et Saidova) ? 60: вигляд збоку. Екз. ФРК-4.

Фіг. 2. Lenticulina incomparabile Mjatliuk ? 80: вигляд збоку. Екз. № ФРК-1.

Фіг. 3. Planularia tricarinella (Reuss) ? 85: вигляд збоку. Екз. № ФРК-5.

Фіг. 4. Lenticulina nodosa (Reuss) ? 60: вигляд збоку. Екз. № ФРК-2.

Фіг. 5. Mjatliukaena chapmani Mjatliuk ? 80: вигляд збоку. Екз. № ФРК-6.

Фіг. 6. Lenticulina muchorica Mjatliuk ? 80: вигляд збоку. Екз. № ФРК-3.

Матеріал. П'ять екземплярів (Екз. № ФРК-6).

Опис. Черепашка округла, дископодібна, дуже тонка, плоска, складається з невеликої округлої початкової камери і шести вузьких обертів трубкоподібної камери; останній оберт майже удвічі ширший від попередніх. Спіральний шов заглиблений, спочатку неясний, чіткіший між двома, трьома останніми обертами. Периферійний край округлий або сплющений, вузький. Стінка тонка, криптокристалічна, кремениста. Устя кінцеве округлої форми, розташоване на кінці останнього оберту.

Розміри, мм: Довжина - 0,28; товщина - 0,08.

Порівняння. За зовнішніми ознаками, описом та розмірами ідентичний до Mjatliukaena chapmani [9].

Місцезнаходження. Рівнинний Крим, св. Солдатівська-1, інт. 1403-1481 м, валанжин.

Стратиграфічне і географічне поширення. Верхній барем і нижній апт Прикаспійської низовини; середній і верхній апт п-ва Мангишлак; валанжин Рівнинного Криму.

Література

Атлас характерных фораминифер нижнемеловых отложений Прикаспийской низменности, полуострова Мангышлак и Устюрта. - Л.: Недра, 1988. - 263 с.

Волошина А.М. К характеристике нижнемеловых отложений Равнинного Крыма по фауне фораминифер // Палеонтол. сб. - 1966. - № 3. - Вып. 1.- С. 107-110.

Горбачик Т.Н., Шохина В.А. Атлас нижнемеловой фауны Северного Кавказа и Крыма. Фораминиферы. - М.: Гостоптехиздат, 1960. - С. 17-123.

Джафаров Д.И., Агаларова Д.А., Халилов Д.М. Справочник по микрофауне меловых отложений Азербайджана. - Азнефтеиздат: 1951. - 265 с.

Дулуб В.Г. Фораминиферы верхнеюрских и нижнемеловых отложений Волыно-Подольской окраины Русской платформы и Предкарпатского прогиба // Материалы по палеонтологии и стратиграфии нефтегазоносных районов западных областей УССР.- 1972. - Вып. 27.- С. 5-54.

Казанцев В.И. Материалы к познанию фораминифер неокома и юры Эмбинского района. - Л.: Гостоптехиздат, 1936. - 25 с.

Лещух Р.Й. Ранньокрейдова фауна Рівнинного Криму та Північного Причорномор'я.- К.: Наук. думка, 1987. - 267 с.

Лещух Р.Й. Нижня крейда заходу і півдня України. - К.: Наук. думка, 1992. - 208 с.

Мятлюк Е.В. Описание нових фораминифер // Новые роды и виды древних растений и безпозвоночных СССР. - Л.: Недра, 1973. - с. 19-28.

Мятлюк Е.В. Нове фораминиферы из нижнего мела Прикаспийской низменности и Горного Мангышлака // Палеонтол. журн. - 1983. - № 1. - С.28-38.

Самышкина К.Г. Фораминиферы и стратиграфия меловых отложений Восточного Кавказа (северо-восточный склон Большого Кавказа и Восточного Предкавказья).- М.: Наука, 1983. - 169 с.

Фораминиферы мела Украины. Палеонтологический справочник / Под ред. О.К. Каптаренко-Черноусова, Л.Ф. Плотникова, Е.С. Липник- К.: Наук. думка, 1979. - 260 с.

Bartenstein H., Brand E. Mikropalaontologische Untersuchungen zur Stratigraphie des norddeutschen Valendis // Abh. Senckenb. Naturf. Ges. - 1951. - № 485. - S. 239-336.

Bartenstein H., Bettenstaedt F., Bolli H. Die Foraminiferen der Unterkreide von Trinidad // Eclogae Geol. Helvetiae. - 1957. - Bd. 50. - №. 1. - S. 5-67.

Reuss A. Die Foraminiferen des norddeutschen Hils und Gault. // K. Akad. Wiss. Wien, math.-naturwiss. - 1863 (1862). - Bd. 46. - T. 1. - S. 5-100.



На головну



Hosted by uCoz