«а ф≥зико-географ≥чним районуванн¤м ”крањни [7] ∆итомирське ѕол≥сс¤ Ї частиною ”крањнського ѕол≥сс¤ ≥ належить до зони зм≥шаних л≥с≥в. «авд¤ки геоструктурному положенню в межах ”крањнського кристал≥чного щита ∆итомирське ѕол≥сс¤ пом≥тно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших ф≥зико-географ≥чних областей ”крањнського ѕол≥сс¤. ƒо головних в≥дм≥нностей можна зачислити так≥: вище г≥псометричне положенн¤ територ≥њ, менша, пор≥вн¤но з ≥ншими районами ѕол≥сс¤ заболочен≥сть територ≥њ, менша потужн≥сть плейстоценових в≥дклад≥в. ÷≥ в≥дм≥нност≥ вплинули ≥ на характер рослинного покриву територ≥њ, ¤ку ми вивчали.

≤стор≥¤ розвитку рослинност≥ б≥льшоњ частини ”крањнського ѕол≥сс¤ прот¤гом неоплейстоцену (особливо середнього ≥ п≥знього) реконструйована досить детально [1-6]. Ќайменше вивчене у цьому план≥ Ї ∆итомирське ѕол≥сс¤. ƒл¤ ц≥Їњ територ≥њ реконструйовано рослинн≥сть лише окремих етап≥в п≥знього неоплейстоцену [8].

ќсновою виконаних нами реконструкц≥й стали детальн≥ пал≥нолог≥чн≥ досл≥дженн¤ нижньо- та середньонеоплейстоценових в≥дклад≥в опорного розр≥зу б≥л¤ зах≥дноњ околиц≥ м.  оростиш≥в (∆итомирська обл.). «разки дл¤ вивченн¤ люб'¤зно надан≥  .ё. ™сипчуком та Ѕ.ƒ. ¬озгр≥ним.

–озр≥з розташований у межах моренноњ слабохвильовоњ р≥внини з окремими лесовими островами по л≥вому берез≥ р. “етер≥в, у зах≥дн≥й ст≥нц≥ кар'Їру цегл¤ного заводу, абс. в≥дм≥тка +197 м.

¬ивчали друге в≥дслоненн¤ розр≥зу, у ¤кому в≥дкрит≥ в≥дклади еоплейстоцену, нижнього та частково середнього неоплейстоцену.

Ќаведемо короткий л≥толог≥чний опис вивчених в≥дклад≥в, зроблений Ѕ.ƒ. ¬озгр≥ним. —тратиграф≥чне розчленуванн¤ виконано за схемою ”–ћ—  [11].

” п≥дошв≥ нижньонеоплейстоценових в≥дклад≥в Ї утворенн¤ крижан≥вського та широк≥нського педогоризонт≥в еоплейстоцену (загальна потужн≥сть 1,2 м).

Ќижньонеоплейстоценовий мартоноський педогоризонт - викопний ірунт червонувато-бурий, нап≥вг≥дроморфний, вилугуваний, др≥бногрудкуватоњ структури, важкосуглинистий, потужн≥стю 0,7 м.

—ульський горизонт - суглинок легкий бурувато-палевий з с≥рими, жовтими ≥ вохристими пл¤мами та смугами, з≥ сл≥дами лубенського ірунтоутворенн¤, потужн≥стю 0,3 м. Ћубенський педогоризонт представлений двома викопними ірунтами. Ќижн≥й: бурий л≥совий, з ознаками г≥дроморф≥зму, з гор≥хувато-призмопод≥бною структурою, середньосуглинистий, потужн≥стю 0,9 м. ¬ерхн≥й: г≥дроморфний ірунт др≥бногор≥хуватоњ структури, темно-бурий, з с≥рими та вохристими пл¤мами, середн≥й до важкого, потужн≥стю - 0,6 м.

¬≥дклад≥в тил≥гульського горизонту у розр≥з≥ нема.

—ередньонеоплейстоценовий завад≥вський педогоризонт представлений двома г≥дроморфними бурокол≥рними викопними ірунтами та прошарком сизувато-с≥рого лесового суглинку над ними. «агальна потужн≥сть 1,2 м.

” покр≥вл≥ завад≥вського педогоризонту Ї в≥дклади дн≥провського горизонту: комплекс водольодовикових, льодовикових, озерно-льодовикових та еолово-делюв≥альних в≥дклад≥в потужн≥стю 2,9 м.

ƒетальн≥ пал≥нолог≥чн≥ досл≥дженн¤ описаних вище в≥дклад≥в дали нам змогу визначити й описати чотири спорово-пилков≥ комплекси, ¤к≥ характеризують мартоноськ≥, сульськ≥, лубенськ≥, завад≥вськ≥ в≥дклади та один спектр з дн≥провських в≥дклад≥в (див. рисунок).

” склад≥ спорово-пилкового комплексу, ¤кий характеризуЇ мартоноськ≥ в≥дклади (гл. 8,0-7,3 м), дом≥нуЇ пилок деревних пор≥д (80,9-83,6%). ” ц≥й груп≥ переважають пилков≥ зерна Pinus (64,7-68,0%). „аст≥ше трапл¤ютьс¤ Pinus sp. subg. Diploxylon Koehne, а серед них Pinus sp. sect. Eupitus Spach. ” невелик≥й к≥лькост≥ заф≥ксован≥ Pinus sp. subg. Haploxylon Koehne (переважно Pinus sp. sect. Cembrae Spach та Pinus sp. sect. Strobus Schaw). ѕилок лист¤них рослин пом≥рноњ зони (3,8-7,9%) та широколист¤них рослин пом≥рнотеплоњ зони (4,7-7,7%) Ї майже в однакових сп≥вв≥дношенн¤х. —клад широколист¤них та термоф≥льних рослин довол≥ р≥зноман≥тний: Tilia cf. cordata Mill (0,9-3,0%), Tilia cf. platyphyllos Scop. (0,9%), Carpinus cf. betulus L. (0,9%), Fagus cf. taurica Popl. (0,9%), Quercus cf. robur L., Quercus sp. (у сум≥ 1,9%), Ulmus sp. (0,9%), Corylus sp. (1,9%), Juglans cf. cinerea L. (0,9-3,0%), Moraceae (0,9%).

ѕилок трав'¤нистих рослин нечисленний (12,3-15,3%). —еред ц≥Їњ групи не простежуютьс¤ пом≥тн≥ дом≥нанти: Chenopodiaceae - 0,9-4,0%, Poaceae - 1,9-4,9%, Artemisia sp. - 3,0-3,8%, Asteraceae - 1,9-2,0%. ѕилок р≥знотрав'¤ становить 3,2-3,8% ≥ належить до рослин родин Apiaceae, Ranunculaceae, Cannabaceae, Rosaceae, Polygonaceae.

” вс≥х спектрах комплексу ви¤влено спори (0,9-2,5%), ¤к≥ належать Polypodiaceae, зр≥дка - Sphagnum sp.

—порово-пилковий комплекс ≥з сульських в≥дклад≥в пом≥тно зб≥днений. ” його склад≥ пор≥вн¤но з мартоноським комплексом, зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть пилку деревних пор≥д (до 85,0%), переважно завд¤ки Pinus sp. sect. Eupitys Spach. (79,3%), теплолюбн≥ види Pinus subg. Haploxylon Koehne не ви¤влен≥. √рупа лист¤них пор≥д дуже зб≥днена: Tilia cf. cordata Mill (4,9%) та Juglans sp. (0,9%).

—порово-пилкова д≥аграма нижньо- та середньонеоплейстоценових в≥дклад≥в розр≥зу б≥л¤ м.  оростиш≥в

«азначимо, що пилок Tilia р≥зноњ збереженост≥, де¤к≥ зерна з ¤вними ознаками перев≥дкладенн¤. ѕилок трав'¤нистих рослин нечисленний: Chenopodiaceae (3,9%), Artemisia sp. (4,9%) та поодинок≥ Rosaceae, Primulaceae, Ranunculaceae, Plantaginaceae. —пори не знайден≥.

” спорово-пилковому комплекс≥ з лубенських в≥дклад≥в, на в≥дм≥ну в≥д мартоноських, зменшуЇтьс¤ участь пилку деревних пор≥д до 68,7-69,4% (переважно завд¤ки Pinus sp. - 51,7-54,3%) та зб≥льшуЇтьс¤ участь пилку трав'¤нистих рослин. ћайже у вс≥х спектрах дом≥нуЇ Pinus sp. subg. Diploxylon Koehne, ≥ лише у спектр≥ зразка з глибини 6,8 м трапл¤ютьс¤ пилков≥ зерна Pinus sp. sect. Cembrae Spach та Pinus sp. sect. Strobus Schaw. Ќа в≥дм≥ну в≥д мартоноського комплексу, у склад≥ лубенського не в≥дм≥чено пилку Carpinus cf. betulus L. та Fagus cf. taurica Popl.

«азначимо, що за сп≥вв≥дношенн¤ми головних груп пилку (деревних пор≥д, трав'¤нистих рослин та спор) ус≥ спектри лубенського комплексу майже ≥дентичн≥, водночас за сп≥вв≥дношенн¤ми в межах груп дещо в≥др≥зн¤ютьс¤. “ому в склад≥ описуваного комплексу можна вид≥лити два п≥дкомплекси, ¤к≥ характеризують лубенськ≥ ірунти, що сформувались у дещо р≥зних кл≥матичних умовах.

¬≥дм≥нною особлив≥стю першого п≥дкомплексу (гл. 7,0-6,6 м) Ї довол≥ високий вм≥ст пилку лист¤них рослин пом≥рноњ зони (10,1-11,3%) та незначна участь у склад≥ спектр≥в пилку широколист¤них пор≥д (4,5-4,8%). « ц≥Їњ групи в≥дм≥чен≥ пилков≥ зерна Tilia cf. cordata Mill (1,3-2,0%), Quercus sp. (1,3-1,4%), Corylus sp. (1,3-1,4%), Elaeagnus sp. (0,6%). “ермоф≥льн≥ рослини представлен≥ пилком Juglans cf. cinerea L. та Juglans cf. nigra L. (у сум≥ складають 1,4-1,9%).

” груп≥ трав'¤нистих рослин дом≥нують представники родин Chenopodiaceae (5,4-6,3%) та роду Artemisia (6,8-6,9%). ѕилок ≥нших род≥в рослин родини Asteraceae становить 2,5-2,7%. –≥знотрав'¤ (2,5-2,7%) представлене довол≥ р≥зноман≥тно: Ranunculaceae, Fabaceae, Lamiaceae, Brassicaceae, Cannabaceae, Polygonaceae, Rosaceae, Cichoriaceae.

« водних та прибережно-водних рослин (0,9-1,4%) ви¤влен≥ пилков≥ зерна Sparganium sp. та Potamogeton sp. —пори (1,3-2,7%) належать до родин Polypodiaceae та Bryales.

—пектри другого п≥дкомплексу (гл. 6,6-5,5 м) пор≥вн¤но з першим, в≥др≥зн¤ютьс¤ зменшенн¤м участ≥ пилку рослин пом≥рноњ зони, причому ¤к роду Betula, так ≥ Alnus та зб≥льшенн¤м вм≥сту пилку широколист¤них пор≥д пом≥рнотеплоњ зони (до 6,7%) переважно завд¤ки Tilia cf. cordata Mill (до 5,8%). ” склад≥ спектр≥в не заф≥ксован≥ пилков≥ зерна Quercus sp. та Juglans cf. nigra L., характерн≥ дл¤ першого п≥дкомплексу.

” груп≥ трав'¤нистих рослин (26,1-30,5%) також в≥дбулись де¤к≥ зм≥ни. ¬м≥ст пилку Chenopodiaceae не перевищуЇ 2,9%, ще б≥льше пор≥вн¤но з першим п≥дкомплексом, зб≥льшилас¤ к≥льк≥сть Artemisia sp. (8,8-12,4%) та ≥нших представник≥в родини Asteraceae (9,7-10,5%). «меншилас¤ участь р≥знотрав'¤ (3,7-3,8%), зб≥днивс¤ його таксоном≥чний склад: Lamiaceae, Ranunculaceae, Fabaceae. ¬одн≥ та прибережно-водн≥ рослини представлен≥ поодинокими пилковими зернами Sparganium sp. —пори належать родин≥ Polypodiaceae та роду Sphagnum (0,9%).

” склад≥ спорово-пилкового комплексу, ¤кий характеризуЇ завад≥вськ≥ в≥дклади (гл. 5,5-4,7 м), ч≥тко простежуютьс¤ три п≥дкомплекси, ¤к≥ в≥дпов≥дають двом грунтам оптимальних стад≥й ірунтоутворенн¤ та орельському лесовому прошарку над ними.

ѕерший п≥дкомплекс (гл. 5,5-5,0 м) в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д лубенського зб≥льшенн¤м участ≥ пилку деревних пор≥д (до 74,3-78,4%). —еред ц≥Їњ групи переважаЇ Pinus sp. (66,0-66,4%), та, на в≥дм≥ну в≥д лубенських спектр≥в, окр≥м пилку Pinus sp. subg. Diploxylon Koehne, зустр≥чаЇтьс¤ пилок Pinus sp. sect. Cembrae Spach., Pinus sp. sect. Strobus Schaw. √рупа лист¤них рослин (11,5-12,2%) пом≥тно зб≥днена, широколист¤н≥ породи представлен≥ лише пилком Tilia cf. cordata Mill (2,8-2,9%). ѕилок рослин пом≥рноњ зони належить Betula cf. humilis Schrank, Betula sp. (у сум≥ 3,8-4,8%) та Alnus sp. (1,9-2,9%). « термоф≥льних рослин (4,7%) заф≥ксовано пилков≥ зерна Juglans cf. cinerea L. та Juglans cf. nigra L. „агарники належать до Rhamnus sp. ѕилок трав'¤нистих рослин нечисленний (18,9-19,2%). ѕереважають представники родин Poaceae (5,8-6,6%), Chenopodiaceae (2,9-3,9%) та роду Artemisia (2,8-3,8%). ѕилок р≥знотрав'¤ (3,7%) належать рослинам родин Ranunculaceae, Lamiaceae, Polygonaceae. ѕилков≥ зерна водних рослин - Sparganium sp. та Potamogeton sp.

¬≥дм≥нною особлив≥стю спектр≥в другого п≥дкомплексу (гл. 5,0-4,7 м) Ї зменшенн¤ участ≥ Pinus до 55,2-51,6% та зб≥льшенн¤ пилку лист¤них рослин (до 19,1-20,98%), причому ¤к рослин пом≥рноњ зони (10,0-11,8%), так ≥ широколист¤них пор≥д пом≥рно-теплоњ зони (до 8,3%); серед останньоњ групи знову з'¤вл¤Їтьс¤ пилок Carpinus cf. betulus L. (0,8-1,7%), Tilia cf. platyphyllos Scop. (0,9%), Quercus cf. robur L. (0,8-1,7%), Ulmus cf. laevis Pall (0,8%). як ≥ у першому п≥дкомплекс≥ дещо переважають пилков≥ зерна Tilia cf. cordata Mill (4,1-5,1%). „агарники представлен≥ пилком Corylus sp. « термоф≥льних рослин в≥дм≥чен≥ поодинок≥ пилков≥ зерна Juglans cf. cineria L.

ѕор≥вн¤но з першим п≥дкомплексом зб≥льшений вм≥ст пилку трав'¤нистих рослин (22,3-24,2%). ѕричому пилок Poaceae (4,1-5,1%), Asteraceae (4,1-4,2%) та Artemisia sp. (5,0-5,9%) Ї майже в однакових к≥лькост¤х. ”часть р≥знотрав'¤, на в≥дм≥ну в≥д спектр≥в першого п≥дкомплексу, зб≥льшуЇтьс¤ до 5,0%. ÷е: Ranunculaceae, Plantaginaceae, Rosaceae, Lamiaceae. ƒещо зб≥льшуЇтьс¤ також вм≥ст пилку водних та прибережно-водних рослин (2,4-2,5%), ¤кий належить до род≥в Typha sp., Potamogeton sp., Sparganium sp. —пори (0,8-1,7%) - родини Polypodiaceae.

“рет≥й п≥дкомплекс, ¤кий характеризуЇ орельський лесовий прошарок (гл. 4,7-4,5 м), в≥др≥зн¤Їтьс¤ подальшим зменшенн¤м участ≥ Pinus до 42,6% та зростанн¤м участ≥ пилкових зерен лист¤них рослин (до 2,5%), переважно завд¤ки Betula sp. (12<2%) та Alnus sp. (2,7%). —еред пилку широколист¤них пор≥д (10,1%) дом≥нуЇ Tilia cf. cordata Mill (4,7%). ѕилков≥ зерна Ulmus cf. glabra Huds., Ulmus cf. laevis Pall., Ulmus sp. у сум≥ становл¤ть 2%. ¬≥дм≥чено поодинокий пилок Quercus cf. robur L., Carpinus cf. betulus L.. Ќа в≥дм≥ну в≥д спектр≥в першого ≥ другого п≥дкомплексу, нема пилкових зерен Juglans.

—еред пилку трав'¤нистих рослин (30,4%) пор≥вн¤но з≥ спектрами описаними вище, зб≥льшилас¤ участь Chenopodiaceae (до 8,2%) та Asteraceae (до 10,2%). ѕилок Poaceae становить 5,4%. “аксоном≥чний склад пилку р≥знотрав'¤ (5,2%) под≥бний до спектр≥в другого п≥дкомплексу. « г≥гроф≥т≥в заф≥ксовано лише пилков≥ зерна Cyperaceae (1,4%). —пор нема.

Ќа жаль, нам вдалос¤ отримати лише один спорово-пилковий спектр, ¤кий характеризуЇ нижню частину дн≥провського горизонту (гл. 4,4 м). ” його склад≥ дом≥нуЇ пилок Pinus sp. sect. Eupitys Spach. (86,4%). « лист¤них рослин ви¤влено лише пилков≥ зерна Betula sp. (1,9%). √рупа трав'¤нистих рослин нечисленна (11,5%) ≥ представлена пилком Artemisia sp. (4,8%), Chenopodiaceae (1,9%), Asteraceae (1,9%) та Poaceae (2,9%).

¬иконан≥ досл≥дженн¤ св≥дчать про те, що в межах територ≥њ, ¤ку вивчали, у ранньому та на початку середнього неоплейстоцену панували л≥си, та њхн≥й склад залежно в≥д кл≥матичних флуктуац≥й у певн≥ в≥др≥зки часу дещо зм≥нювавс¤.

ƒо в≥дм≥нних особливостей рослинного покриву мартоноського часу можна зачислити широкий розвиток соснових та м≥шаних л≥с≥в; на¤вн≥сть у склад≥ соснових л≥с≥в, окр≥м пан≥вних Pinus sp. sect. Eupitys Spach., поодиноких представник≥в теплолюбних вид≥в Pinus subg. Haploxylon Koehne; пом≥тне р≥зноман≥тт¤ у л≥сових угрупованн¤х широколист¤них пор≥д пом≥рнотеплоњ зони: Tilia cf. cordata Mill. (переважають), Tilia cf. platyphyllos Scop., Carpinus cf. betulus L., Fagus cf. taurica Pall., Quercus cf. robur L., Quercus sp., Ulmus sp., Corylus sp.; на¤вн≥сть у л≥сах термоф≥льних рослин Juglans cf. cinerea L. та поодиноких Moraceae; незначну участь у рослинному покрив≥ трав'¤нистих асоц≥ац≥й та в≥дсутн≥сть у њхньому склад≥ ч≥тких дом≥нант.

’арактерною особлив≥стю рослинного покриву сульського часу було дом≥нуванн¤ соснових л≥с≥в, у ¤ких уже не росли теплолюбн≥ види Pinus, та зб≥дненн¤ л≥сових угруповань на лист¤н≥ рослини (з ц≥Їњ групи у склад≥ л≥с≥в трапл¤лись лише Alnus sp. та Tilia cf. cordata Mill), а у добре захищених рефуг≥умах залишались поодинок≥ Juglans sp.

–ослинний покрив лубенського часу в≥др≥зн¤вс¤ незначним зменшенн¤м площ, зайн¤тих л≥сами ≥ розширенн¤м участ≥ трав'¤нистих асоц≥ац≥й. Ћ≥сов≥ угрупованн¤ цього часу пор≥вн¤но з мартоноськими, мали зб≥днений таксоном≥чний склад. «окрема, в них не ви¤влено Fagus sp., Carpinus cf. betulus L.., Ulmus sp., Moraceae.

” склад≥ л≥с≥в ранньолубенського часу, окр≥м Pinus sp., пом≥тну роль в≥д≥гравали Betula sp. та Alnus sp., натом≥сть участь широколист¤них пор≥д пом≥рнотеплоњ зони була незначною: Tilia cf. cordata Mill., Quercus cf. robur L., Corylus sp., Elaeagnus sp. « термоф≥льних рослин у невелик≥й к≥лькост≥ ви¤влен≥ Juglans cf. cinerea L. та Juglans cf. nigra L. —еред трав'¤нистих рослин дом≥нували представники родин Chenopodiaceae та роду Artemisia sp. ƒо в≥дм≥нних особливостей ранньолубенського рослинного покриву можна зачислити також таксоном≥чне р≥зноман≥тт¤ р≥знотрав'¤ та на¤вн≥сть водних ≥ прибережноводних рослин.

Ћ≥сов≥ угрупованн¤ п≥зньолубенського часу в≥др≥зн¤лис¤ зменшенн¤м участ≥ рослин пом≥рноњ зони (Alnus sp. ≥ Betula sp.), та зб≥льшенн¤м участ≥ в њхньому склад≥ Tilia cf. cordata Mill. ” трав'¤нистих асоц≥ац≥¤х пом≥тно зб≥льшилос¤ представник≥в родини Asteraceae, особливо роду Artemisia.

«авад≥вський час в≥др≥зн¤вс¤ складними палеогеограф≥чними умовами, що в≥дображено в характер≥ рослинного покриву. ” розр≥з≥, ¤кий вивчали, завад≥вський педогоризонт представлено не у повному обс¤з≥, тому отриман≥ нами матер≥али дозвол¤ють реконструювати лише дек≥лька етап≥в зм≥н рослинного покриву прот¤гом цього часу.

’арактерними особливост¤ми першого етапу Ї: широкий розвиток соснових та березово-соснових л≥с≥в з участю в≥льхи, незначна участь у склад≥ л≥сових угруповань широколист¤них та термоф≥льних рослин, представлених переважно Tilia cf. cordata Mill. та Juglans sp.

ƒо в≥дм≥нних особливостей другого етапу можна зачислити: зменшенн¤ у склад≥ л≥с≥в участ≥ Pinus; зб≥льшенн¤ участ≥ лист¤них пор≥д, а також пом≥тну њхню систематичне р≥зноман≥тт¤: Alnus sp., Betula sp., Carpinus cf. betulus L., Tilia cf. cordata Mill., Tilia cf. platyphyllos Scop., Quercus cf. robur L., Ulmus cf. laevis Pall., Corylus sp., Juglans sp.; зб≥льшенн¤ участ≥ у рослинному покрив≥ трав'¤нистих асоц≥ац≥й, особливо мезоф≥льного р≥знотрав'¤, а також водних та прибережно-водних рослин.

“рет≥й етап вир≥зн¤вс¤ зникненн¤м з л≥сових угруповань Juglans, зб≥льшенн¤м у њхньому склад≥ участ≥ Betula; пом≥тним зменшенн¤м у рослинному покрив≥ водних та прибережно-водних рослин, де¤ким зб≥льшенн¤м площ, вкритих Chenopodiaceae та Asteraceae (р≥д Artemisia).

” ц≥лому л≥си завад≥вського часу за участю широколист¤них пор≥д пом≥рнотеплоњ зони та термоф≥льних рослин переважали лубенськ≥ ≥ за складом були под≥бними до мартоноських, проте в≥др≥зн¤лис¤ в≥д них широким розвитком Alnus sp. та Betula sp.

ќтриманих нами матер≥ал≥в недостатньо дл¤ реконструкц≥њ рослинного покриву дн≥провського часу. ћожна лише припустити, що у ранньодн≥провський час, на ц≥й територ≥њ були поширен≥ соснов≥ л≥си з поодинокими Betula sp., а в склад≥ нечисленних трав'¤нистих угруповань трапл¤лис¤ представники родин Asteraceae, Chenopodiaceae та Poaceae.

«аконом≥рност≥ зм≥ни рослинного покриву ∆итомирського ѕол≥сс¤ прот¤гом раннього неоплейстоцену под≥бн≥ до ви¤влених нами дл¤ ранньонеоплейстоценового покриву л≥состеповоњ зони ”крањни [9, 10]. ÷е, зокрема: пануванн¤ у мартоноський час у межах сучасноњ л≥совоњ та л≥состеповоњ зон ”крањни м≥шаних л≥с≥в, у ¤ких дом≥нували Pinus sp. sub. Diploxylon Koehne, за участю поодиноких теплолюбних вид≥в Pinus sp. sub. Haploxylon Koenhe; пост≥йна участь у мартоноських л≥сах Quercus sp., Tilia platyphyllos Scop, Tilia cf. cordata Mill та Juglans cinerea L., Carpinus cf. betulus, Ulmus sp.; зб≥дненн¤ складу рослинних угруповань сульського часу. –ослинний покрив лубенського часу, пор≥вн¤но з мартоноським, в≥др≥зн¤вс¤ розширенн¤м участ≥ трав'¤нистих асоц≥ац≥й, у т≥м числ≥ мезоф≥льного р≥знотрав'¤, а також зменшенн¤м участ≥ термоф≥льних елемент≥в. √оловна в≥дм≥нн≥сть пол¤гаЇ в р≥зному сп≥вв≥дношенн≥ у рослинному покрив≥ пор≥внюваних територ≥й л≥сових та трав'¤нистих угруповань. ¬одночас характер зм≥ни складу л≥с≥в в≥д мартоноського до сульського та лубенського часу повн≥стю зб≥гаЇтьс¤.

ƒо рег≥ональних в≥дм≥нностей ранньонеоплейстоценових л≥сових угруповань ∆итомирського ѕол≥сс¤ пор≥вн¤но з такими л≥состеповоњ зони можна зачислити ширшу участь у њхньому склад≥ Pinus sp. (у т≥м числ≥ вид≥в, ¤к≥ належали до секц≥й Cembrae Spach. та Strobus Schaw), а також Betula sp., Carpinus cf. betulus L., пом≥тну на¤вн≥сть у мартоноських та лубенських л≥сах Juglans дек≥лькох вид≥в.

Ќа сучасному етап≥ досл≥джень Ї певн≥ складност≥ щодо з≥ставлень середньонеоплейстоценових завад≥вських рослинних угруповань р≥зних територ≥й.

ƒо головних з них можна зачислити так≥: завад≥вський педокомплекс маЇ складну будову ≥ в багатьох розр≥зах трапл¤ютьс¤ лише його окрем≥ фрагменти; часто пал≥нокомплекси, описан≥ у л≥тератур≥ ¤к завад≥вськ≥, характеризують р≥знов≥ков≥ геолог≥чн≥ утворенн¤; дл¤ багатьох розр≥з≥в завад≥вських в≥дклад≥в ”крањни в л≥тератур≥ наведен≥ лише флористичн≥ граф≥ки.

ўе б≥льш≥ труднощ≥ виникають у раз≥ з≥вставленн¤ пал≥нокомплекс≥в, ¤к≥ характеризують завад≥вськ≥ викопн≥ ірунти з торфами та с≥рими глинами м≥ндель-риського м≥жльодовиков'¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ ѕередкарпатт¤ (розр≥з  рукенич≥, ¤кий у р≥зний час вивчали ћ.¬. «денюк [6] ≥ ќ.“. јртюшенко [2]) та  ињвського ѕол≥сс¤ [3].

” розвитку м≥ндель-риськоњ рослинност≥ ѕередкарпатт¤ ќ.“. јртюшенко вид≥лила п'¤ть фаз, ≥ т≥льки четверта з них (фаза соснових ≥ березово-соснових л≥с≥в за участю ¤лини та широколист¤них пор≥д) дещо под≥бна до реконструйованоњ нами рослинност≥ завад≥вського часу. ’арактерною особлив≥стю л≥с≥в ѕередкарпатт¤ та  ињвського ѕол≥сс¤ м≥ндель-риського м≥жльодовиков'¤ була широка участь у њхньому склад≥ термоф≥льних рослин - представник≥в неогеновоњ флори: Tsuga, Juglans, Carya, Pterocarya, Ostrya, Rhus, Nyssa, Moraceae. « ц≥Їњ групи в л≥сах завад≥вського часу ∆итомирського ѕол≥сс¤ ви¤влено лише Juglans.

¬одночас за складом реконструйована нами завад≥вська рослинн≥сть дуже близька до рослинност≥ цього часу „ерн≥г≥вського ѕол≥сс¤ [1]. –озр≥з завад≥вських в≥дклад≥в, ¤кий досл≥джували –.я. јрап та Ѕ.ƒ. ¬озгр≥н [1], повн≥ший пор≥вн¤но з вивченим нами. “ому за результатами пал≥нолог≥чних досл≥джень –.я. јрап дл¤ завад≥вського часу визначила ш≥сть фаз розвитку рослинност≥, натом≥сть ми змогли реконструювати лише три. ¬и¤влений нами склад завад≥вського рослинного покриву, а також законом≥рност≥ його зм≥н з часом мають багато сп≥льного з трьома фазами розвитку завад≥вськоњ рослинност≥, ¤к≥ реконструювала –.я. јрап. ” л≥сах завад≥вського часу „ерн≥г≥вського ѕол≥сс¤, ¤к ≥ ∆итомирського, з термоф≥льних рослин трапл¤ютьс¤ переважно представники родини Juglandaceae, окрем≥ Juglans та поодинок≥ Carya (у л≥сових угрупованн¤х „ерн≥г≥вського ѕол≥сс¤).

ќтже, ви¤влен≥ нами законом≥рност≥ зм≥ни рослинного покриву ∆итомирського ѕол≥сс¤ у ранньому та на початку середнього неоплейстоцену досить добре зб≥гаютьс¤ з≥ зм≥нами однов≥кового рослинного покриву сум≥жних територ≥й, що даЇ змогу над≥йн≥ше корелювати однов≥ков≥ утворенн¤ р≥зних рег≥он≥в ”крањни.

Ћ≥тература

јрап –.я., ¬озгр≥н Ѕ.ƒ. –ослинн≥сть завад≥вського (м≥ндель-риського) часу басейну р.ќстер // ”кр. ботан. журн. - 1989. - “. 46. - є2.-—.25-29.

јртюшенко ќ.“., ’ристофорова “.‘.,  арева ќ.¬. ћ≥ндель-риське м≥жльодовикове торфовище в околиц¤х с.  рукенич≥ Ћьв≥вськоњ област≥ // ”кр. ботан. журн. - 1967. - “. 14. - є 4. - —. 76-84.

јртюшенко ј.“. ќ растительности миндель-рисского (лихвинско-днепровского) межледниковь¤ на территории ”краины по материалам спорово-пыльцевых исследований // ѕроблемы биоценологии, геоботаники и ботанической географии. - Ћ.: Ќаука, 1973. - —. 38-51.

јртюшенко ј.“., јрап –.я., Ѕезусько Ћ.√. »стори¤ растительности западных областей ”краины в четвертичном периоде. -  .: Ќаук. думка, 1982. - 135 с.

Ѕезусько Ћ.√. ћатер≥али до ≥стор≥њ розвитку рослинност≥ ћалого ѕол≥сс¤ у ранньо-середньочетвертинний час // VI з'њзд ”кр. ботан. т-ва. -  .: Ќаук. думка, 1977. - —. 270-271.

√еренчук  .≤., ƒемедюк ћ.—., «денюк ћ.¬. ƒо четвертинноњ палеогеограф≥њ —апсько-ƒн≥стровського межир≥чч¤ // ѕалеогеограф≥чн≥ умови територ≥њ ”крањни в пл≥оцен≥ ≥ антропоген≥. -  .: Ќаук. думка, 1966. - —. 1-20.

ћаринич ќ.ћ., Ћанько ј.≤., ўербань ћ.≤. та ≥н. ‘≥зична географ≥¤ ”–—–. -  .: ¬ища школа, 1982. - 208 с.

ѕашкевич √.ќ. ƒе¤к≥ дан≥ про розвиток рослинност≥ на територ≥њ ∆итомирського ѕол≥сс¤ п≥д час дн≥провсько-валдайського м≥жльодовикового пер≥оду // ”кр. ботан. журн. - 1962. - “. 19. - є 5. - —.64-67.

—≥ренко ќ.ј. ќсобливост≥ розвитку рослинност≥ на —ход≥ ”крањни у ранньому та середньому плейстоцен≥ // ”кр. ботан. журн. - 1994 - “. 51. - є 6. - —.45-51.

—≥ренко ќ.ј. ѕал≥ностратиграф≥¤ нижньонеоплейстоценових в≥дклад≥в зон л≥состепу та зм≥шаних л≥с≥в≥ ”крањни // јспекти геолог≥чноњ науки на рубеж≥ тис¤чол≥ть. -  .: ¬ид-во ≤√Ќ, 2001. - —.26-34.

—тратиграфические схемы докембри¤ и фанерозо¤ ”краины / ѕод ред. ƒ.‘.¬олодина. -  .: √еопрогноз, 1993.