¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ в≥дбулис¤ зм≥ни настанов наук, особливо гуман≥тарних, розширились ≥ розгалузились досл≥джуван≥ проблеми. «умовлено це передовс≥м загальними тенденц≥¤ми ≥нтегрованост≥ цих проблем, причому ¤к внутр≥шньою (в даному випадку - м≥ждисципл≥нарною), так ≥ зовн≥шньою (в контекст≥ нашого досл≥дженн¤ - пол≥культуролог≥чною). ”рахуванн¤ ≥нокультурного наукового досв≥ду давно стало не т≥льки обов'¤зковим методолог≥чним п≥дірунт¤м наукових досл≥джень, а й тим, що називаЇтьс¤ науковою коректн≥стю. ≤тал≥йський письменник з≥ св≥товою славою, професор к≥лькох пров≥дних ун≥верситет≥в св≥ту, ун≥кальний учений-енциклопедист ”мберто ≈ко, даючи поради вченим, застер≥гав њх в≥д св≥домих чи несв≥домих обмежень у вивченн≥ наукових контекст≥в: "ѕрочитати вам доведетьс¤ все, що ≥снуЇ з даного предмета, тобто все значуще, що ≥снуЇ; а першоджерела до того ж прочитати в ориг≥нал≥" [6, с. 62]. ќкр≥м того, контекстуально-пор≥вн¤льний анал≥з наукових розв≥док, нав≥ть тод≥, коли в≥н не Ї пр≥оритетним, розширюЇ горизонти досл≥дженн¤, окреслюЇ проблему ще й з погл¤ду ≥нтегрованост≥ њњ у св≥тову науку. —аме ц≥ м≥ркуванн¤ стали мотивац≥Їю ≥ точкою в≥дл≥ку у спроб≥ проанал≥зувати здобутки сучасноњ заруб≥жноњ (а саме рос≥йськоњ) фольклористики.

—воЇр≥дний хронолог≥чний зр≥з пропонованоњ розв≥дки - 90-т≥ роки минулого стол≥тт¤ - початок нашого: саме цей пер≥од позначений не т≥льки ≥ не ст≥льки ослабленн¤м наукових контакт≥в, ск≥льки об'Їктивним ≥ законом≥рним бажанн¤м нац≥ональних наукових шк≥л працювати незалежно, формуючи свою автентичн≥сть, в≥дд≥л¤ючи зерна нац≥ональних здобутк≥в в≥д полови "≥нтернац≥ональних" вплив≥в. ƒес¤ти рок≥в ви¤вилос¤ достатньо дл¤ украњнськоњ фольклористики, аби вона "окр≥пла", визначилас¤ в своњх "уподобанн¤х", себто тенденц≥¤х ≥ концептуальних напр¤мах, в≥дродила св≥й високий науковий статус, стала самодостатньою. ¬ласне з цих позиц≥й доречно огл¤нути досв≥д заруб≥жних науковц≥в, що ми ≥ спробуЇмо дал≥ зробити.

ќдразу зазначимо, що претендувати на вичерпне висв≥тленн¤ здобутк≥в рос≥йськоњ фольклористики ми не можемо з огл¤ду на обмежений обс¤г статт≥, - спробуЇмо окреслити лише певн≥ тенденц≥њ розвитку фольклористичноњ науки цього пер≥оду. ќб'Їкт уваги становитимуть ірунтовн≥ теоретичн≥ досл≥дженн¤, вагом≥ ¤к дл¤ рос≥йськоњ, так ≥ дл¤ св≥товоњ науки, своЇр≥дним "коеф≥ц≥Їнтом корисноњ д≥њ" ¤ких вважатиметьс¤ ступ≥нь попул¤рност≥ цих розв≥док у св≥тов≥й науц≥.

ѕерше, що привертаЇ увагу в рос≥йськ≥й фольклористиц≥ зазначеного пер≥оду - це в≥дродженн¤ питанн¤ про сутн≥сть фольклору ¤к р≥зновиду духовноњ культури, а в≥дтак, ≥ проблеми жанрових "кордон≥в" фольклористики ¤к науки. ƒостатньо звернутис¤ до двох фундаментальних розв≥док санкт-петербурзьких вчених - Ѕориса ѕутилова [5] та  ост¤нтина Ѕогданова [2], аби переконатис¤, що питанн¤ про значенн¤ терм≥на "фольклор" не втратило своЇњ гостроти з час≥в, коли уперше 22 серпн¤ 1864 р. було проголошене ”њл'¤мом ƒжоном “омсом: саме тод≥ в англ≥йському щотижневику "The Atheneum" побачила св≥т статт¤ "Folk-Lore". Ѕ.ѕутилов у своњй монограф≥њ у першому ж њњ розд≥л≥ "‘ольклор ¤к вербальна культура" п≥дтримав дискус≥ю з цього приводу: "ѕитанн¤ про меж≥ й обс¤г пон¤тт¤ "фольклор" ви¤вилис¤ дл¤ нашоњ науки неймов≥рно складними. “ут в≥д≥грали роль два головн≥ фактори: об'Їктивний (завжди непросто вид≥лити в сфер≥ культури, громадського житт¤ особливий, реально ≥снуючий, внутр≥шньо ц≥л≥сний, зумовлений низкою пост≥йних ознак комплекс ¤вищ) ≥ суб'Їктивний (спричинений розвитком науки, виникненн¤м та зм≥ною шк≥л ≥ напр¤м≥в, неминучим з≥ткненн¤м р≥зних точок зору ≥ п≥дход≥в)" [5, с. 3]. јвтор довол≥ вичерпно розкрив ≥стор≥ограф≥ю проблеми, багато в чому цей розд≥л нагадуЇ статтю ¬≥ктора √усЇва "‘ольклор. ≤стор≥¤ терм≥на та його сучасн≥ значенн¤" [3], з т≥Їю р≥зницею, що Ѕ.ѕутилов актуал≥зуЇ сучасне семантичне наповненн¤ терм≥на, традиц≥йно закр≥плене його значенн¤: "ќтотожненн¤ предметного пол¤ фольклору з усною народною творч≥стю закр≥пилос¤ у теоретичних прац¤х, у навчальних планах, програмах, пос≥бниках дл¤ вуз≥в, у широкому сусп≥льно-культурному вжитку; в≥дпов≥дно склалас¤ система викладанн¤, п≥дготовки фах≥вц≥в, њх атестац≥њ, спец≥ал≥зац≥њ наукових заклад≥в тощо. ‘ольклористика визначилас¤ ¤к ф≥лолог≥чна наука - з ¤вною тенденц≥Їю до перетворенн¤ њњ в один ≥з розд≥л≥в л≥тературознавства" [5, с. 9-10].

јвтор, ¤кий маЇ не т≥льки науковий, а й педагог≥чний досв≥д (в≥н тривалий час викладав фольклор у вищ≥й школ≥), усв≥домлюЇ ¤к позитивн≥, так ≥ негативн≥ насл≥дки такого трактуванн¤ фольклору. якщо перш≥, на наш погл¤д, лежать на поверхн≥, то другим, себто негативним, варто прид≥лити б≥льше уваги, тим паче, що на них детально зупин¤Їтьс¤ Ѕорис ѕутилов. ¬≥н зазначаЇ, що "≥дентиф≥кац≥¤ фольклору з усною словесн≥стю вивела з його предметного пол¤ значн≥ пласти матер≥ал≥в, ¤к≥ ви¤вилис¤ на ¤кийсь час взагал≥ поза сферою науковоњ уваги, почасти були "роз≥бран≥" ≥ншими науками" [5, с. 9]. ќкр≥м того, обмеженн¤ предметного пол¤ фольклору народнопоетичною словесн≥стю спричинило втрату численних живих ≥ значущих його зв'¤зк≥в, а ≥де¤ синкретизму, ¤к пише автор, "завойована свого часу", втратила св≥й ≥стинний смисл ≥ своЇ значенн¤, оск≥льки синкретизм почали трактувати лише ¤к зовн≥шню ознаку. ќсобливо важливою, на наш погл¤д, Ї наступна теза вченого: "¬ивченн¤ фольклорного слова обмежилос¤ вивченн¤м слова поетичного - при тому, що саму категор≥ю фольклорноњ художност≥ розум≥ли ≥ приймали в межах л≥тературноњ естетикиЕ ќбс¤г пон¤тт¤ "усна словесн≥сть" звузивс¤ до Енабору жанр≥в, ¤к≥ в≥дпов≥дають критер≥¤м "художност≥" Еособливо бол≥сно в≥дбилас¤ л≥тературознавча позиц≥¤ фольклористики на трактуванн≥ сучасного фольклору: повне небажанн¤ ≥ неспроможн≥сть зрозум≥ти специф≥чну природу словесного фольклору, його принципову нер≥внозначн≥сть з л≥тературою, - сутн≥сну, функц≥ональну, рольову, структурну - а це мало (≥ продовжуЇ мати) найдраматичн≥ш≥ насл≥дки, ¤к≥ зумовили те, що сучасний фольклор залишивс¤ дл¤ нашоњ науки "за с≥мома замками" [5, с. 10]. ƒо реч≥, саме цю думку автора через ш≥сть рок≥в п≥дтвердив, пробуючи заповнити прогалину (а саме - проанал≥зувати сучасну фольклорну д≥йсн≥сть),  ост¤нтин Ѕогданов [2].

Ѕорис ѕутилов анал≥зуЇ один ≥з постулат≥в ф≥лолог≥чноњ фольклористики: "фольклор - мистецтво слова" ≥ доводить, що ц¤ формула не просто недосконала, а й хибна через низку причин. ”чений вважаЇ, що за умов визнанн¤ за фольклором статусу сфери мистецтва, виникаЇ питанн¤: "Е„ому тод≥ (мистецтва - ќ.√.) лише слова? Ќародне мистецтво багатогранне, воно про¤вл¤Їтьс¤ у найр≥зноман≥тн≥ших формах, ¤к≥ подекуди обход¤тьс¤ без слова, але з ним перес≥каютьс¤ функц≥онально або семантично. ¬идаЇтьс¤ виправданим поширенн¤ терм≥ну "фольклор" на вс≥ види народного мистецтва; ¤кщо виникаЇ потреба у диференц≥ац≥њ, то вона може бути внесена означенн¤ми "словесний", "музичний", "танцювальний", "театральний", "живописний" тощо" [5, с. 11]. Ќа перший погл¤д, учений розм≥рковуЇ про реч≥, давно засвоЇн≥, принаймн≥, украњнською фольклористикою, про що св≥дчать розв≥дки наших класик≥в ≤вана ‘ранка, ћихайла √рушевського, ‘≥ларета  олесси, ¬олодимира √натюка, але в≥н повторюЇ ц≥ загальнов≥дом≥ тези, проектуючи њх на сучасний стан фольклористики, ≥ тут варто звернути увагу на акцентован≥ ним тенденц≥њ њњ розвитку: "” сусп≥льств≥ дописемному такоњ диференц≥ац≥њ не в≥дбулос¤ (п≥дкресленн¤ наше. - ќ.√.) - ≥ нав≥ть важко довести, чи процес культурного розвитку рухавс¤ в напр¤мку до такоњ диференц≥ац≥њ. —инкретизм зм≥нював своњ форми, але продовжував залишатис¤ визначальним чинником. [Е] Ўтучно виокремлюючи власне художн≥ складов≥ (з будь-¤кого артефакту народноњ культури. - ќ.√.) ми мимовол≥ зб≥днюЇмо естетику народного житт¤, випускаЇмо з-п≥д уваги багатство й р≥зноман≥тн≥сть њњ "нерегул¤рних" про¤в≥в" [“ам само]. ≤ знову автор зосереджуЇ нашу увагу на начебто очевидних фактах - Їдност≥ "естетичного" та функц≥онального у фольклор≥, але п≥дкреслюЇ ун≥версально-дом≥нуючу роль саме другого чинника: "‘ольклор н≥де ≥ н≥коли не живе ¤к мистецтво у власному розум≥нн≥ слова, тобто ¤к феномен, спр¤мований сам на себе, призначений дл¤ вир≥шенн¤ переважно художн≥х завдань. …ого естетична сутн≥сть так чи ≥накше про¤вл¤Ї себе в рамках специф≥чних позаестетичних завдань; б≥льше того, вона ≥ визначаЇтьс¤ ними. ‘ункц≥ональн≥сть (котру ми розум≥Їмо не в елементарному сенс≥ безпосередньо рольового призначенн¤, а в б≥льш широкому, глибинному, що охоплюЇ структурно-семантичн≥ засновки) - це те, що робить словесний фольклор орган≥чною приналежн≥стю етнограф≥чноњ д≥йсност≥, вивод¤чи його з≥ сфер власне л≥тературних" [5, с. 12]. Ќапевно, виход¤чи саме з цих м≥ркувань, учений композиц≥Їю своЇњ монограф≥њ акцентуЇ увагу власне на такому розум≥нн≥ фольклору. ѕерший розд≥л, ¤к уже зазначалос¤, називаЇтьс¤ "‘ольклор ¤к вербальна культура", другий - "‘ольклор ¤к творчий процес". ” монограф≥њ досл≥джено природу ≥ специф≥ку фольклору ¤к орган≥чноњ частини культури етносу та окремих його груп, характер стосунк≥в фольклору з етнограф≥чною д≥йсн≥стю, типолог≥ю фольклорних функц≥й, контекстн≥ зв'¤зки, законом≥рност≥ ≥ механ≥зми фольклорного процесу, вар≥ативн≥сть, сп≥вв≥дношенн¤ рег≥онального та локального, проблеми фольклорних жанр≥в, мотив≥в, трансформац≥й, парод≥юванн¤. ќтже, монограф≥¤ Ї теоретичною, хоча й ≥люстрована багатим практичним матер≥алом Ївропейських народ≥в, а також народ≥в ѕ≥вн≥чноњ јмерики, ќкеан≥њ. Ѕуло б доречним пор≥вн¤ти њњ з досл≥дженн¤ми саме теоретичними, ≥ тут на гадку спадаЇ п≥дручник ¬лад≥м≥ра јн≥к≥на "“еор≥¤ фольклору" [1].

Ќезважаючи на пропедевтичну спр¤мован≥сть книги ¬лад≥м≥ра јн≥к≥на, в анотац≥њ зазначено, що предметом досл≥дженн¤ Ї теоретичн≥ проблеми фольклористики, розгл¤нут≥ "систематично ≥ з повнотою, необх≥дною дл¤ з'¤суванн¤ специф≥ки народного традиц≥йного мистецтва слова в його живому побутуванн≥". « проголошеного стаЇ очевидним ракурс, у ¤кому досл≥джуЇтьс¤ фольклор (мистецтво слова), себто бачимо принципову в≥дм≥нн≥сть у п≥дходах Ѕ.ѕутилова ≥ ¬.јн≥к≥на, незважаючи на те, що другий активно цитуЇ першого. —воЇ розум≥нн¤ специф≥ки фольклору ¬.јн≥к≥н передаЇ такими тезами: "‘ольклор - частка побутових ¤вищ, сукупн≥сть ¤ких вивчаЇ етнограф≥¤.Е‘ольклор багатший на ознаки, н≥ж просте побутове ¤вище. ќтже, треба брати до уваги не т≥льки ознаки побутових ¤вищ, а й ту специф≥ку, ¤ка в≥др≥зн¤Ї його в≥д будь-¤кого ≥ншого побутового ¤вища. ‘ольклор - не т≥льки побутове ¤вище, а й художн¤ творч≥сть у формах усного слова" [5, с. 7]. «алишимо поза увагою стиль автора, важливо, що сумн≥в≥в стосовно спр¤мованост≥ подальших теоретичних м≥ркувань вже немаЇ, але задл¤ "чистоти експерименту" звернемос¤ безпосередньо до авторського тексту: "як ф≥лолог≥чна дисципл≥на фольклористика м≥стить у соб≥ вивченн¤ ус≥х властивостей ≥ особливостей художнього слова, але маЇ справу з≥ специф≥чною традиц≥йною усною творч≥стю, њњ неписемними формами. «в≥дси - широке коло проблем, ¤к≥ не вивчаЇ жодна ≥нша дисципл≥на. ¬они належать лише фольклористиц≥, точн≥ше - Етеор≥њ фольклору" [1, с. 5].

Ћекц≥њ курсу згруповано таким чином: 1. ”сний традиц≥йний процес. 2. ∆анротворенн¤, функц≥ональн≥сть фольклору. ’арактер художн≥х узагальнень. 3. —тилетворенн¤, структура та фольклорний стиль. 4. ’удожн¤ система фольклору, загальнорос≥йське та локальне, типолог≥¤.

”¤вленн¤ про конкретний зм≥ст курсу даЇ перел≥к тем лекц≥й.

ѕерша частина - "‘ольклорний процес": а) загальне пон¤тт¤ про фольклорну традиц≥ю; б) вар≥анти та верс≥њ фольклорного твору; г) контам≥нац≥¤; д) ≥мпров≥зац≥йн≥ форми та види творчост≥.

„астина друга - "∆анротворенн¤, функц≥њ та художн≥ узагальненн¤": а) жанротворч≥ фактори; б) проблема синкретизму та синтезу; в) творчий метод фольклору.

„астина трет¤ - "—тилетворенн¤, структура та фольклорний стиль": а) стилетв≥рн≥ ознаки та структура образност≥; б) час ≥ прост≥р ¤к момент образноњ структури; в) композиц≥¤ та сюжет; г) поетичне мовленн¤ та формули (мовленнЇва стереотип≥¤).

„астина четверта - "—истемн≥сть, загальнорос≥йське та локальне, типолог≥¤": а) художн¤ система; б) загальнорос≥йське та локальне; в) фольклорна типолог≥¤" [1, с. 7-8].

¬бачаю, що концепц≥¤ автора, його розум≥нн¤ фольклору передус≥м ¤к мистецтва слова (незважаючи на на¤вн≥сть розд≥лу "—инкретизм") Ї повн≥стю зрозум≥лою. «вичайно, закони жанру п≥дручника, навчального пос≥бника зумовили певну дидактичн≥сть ≥ пропедевтичн≥сть викладу матер≥алу, але нав≥ть це не виправдовуЇ одноплановост≥ розум≥нн¤ фольклору лише ¤к "мистецтва слова".

“ому, ¤к уже зазначалос¤, спробуЇмо розгл¤нути концепц≥ю Ѕориса ѕутилова в њњ творчому, ≥ нав≥ть парадоксальному продовженн≥ у монограф≥њ  ост¤нтина Ѕогданова. ћонограф≥¤ в≥дзначаЇтьс¤, так би мовити, нетрадиц≥йним трактуванн¤м традиц≥йних проблем, намаганн¤м "осучаснити", модерн≥зувати фольклористику, зробити њњ б≥льш "гнучкою" ≥ чуйною до тих тенденц≥й сучасност≥, ¤к≥ автор квал≥ф≥куЇ ¤к фольклорн≥. ћонограф≥¤ в≥дверто полем≥чна, дискус≥йна, подекуди провокац≥йна, на авторському науковому св≥тогл¤д≥ ≥ стил≥ позначивс¤ вплив зах≥дноЇвропейських й американських шк≥л. јле не менше враженн¤, н≥ж зм≥ст монограф≥њ та однойменного докторського досл≥дженн¤, справл¤Ї той факт, що першим опонентом на захист≥ докторськоњ дисертац≥њ була представник класичноњ фундаментальноњ етнол≥нгв≥стичноњ школи —в≥тлана “олста¤. ј це вже означаЇ, що розв≥дка варт≥сна в науковому план≥. «м≥ст п≥дтверджуЇ припущенн¤.

ѕозиц≥¤ автора за¤влена у розд≥л≥ "«агальна характеристика роботи": "Ѕ≥льш≥сть фольклорних жанр≥в, - пише вчений, - ¤к≥ ми зазвичай пов'¤зуЇмо з народною творч≥стю, поступово в≥дход¤ть з житт¤ не т≥льки м≥ського мешканц¤, а й с≥льського. ¬ивченн¤ таких жанр≥в, Ї то билина, казка чи ≥сторична п≥сн¤, сьогодн≥ значною м≥рою нагадуЇ роботу археолога або палеоантрополога, ¤к≥ звертаютьс¤ до ретроспективних метод≥в анал≥зу ≥ г≥потетичних по¤снювальних моделей. јле що це означаЇ? „и можна вважати, що, позбувшись традиц≥йноњ фольклорноњ культури, наш сучасник безповоротно розставс¤ з тим, що колись надавало сенс ц≥й культур≥? ўо саме можна назвати фольклором сьогодн≥? Ќе в≥дмовл¤ючис¤ в≥д принципового, хоча й не позбавленого певного метаф≥зичного забарвленн¤ переконанн¤ староњ фольклористики про те, що у¤вленн¤ про духовну культуру неможливе поза колектив≥зуючими ≥ безособовими формами творчост≥, природно думати, що так≥ форми ≥снують ≥ сьогодн≥" [3, с. 3]. ќчевидним та результативним Ї д≥алог автора з Ѕ.ѕутиловим, ¤кий власне ≥ пропонував шукати шл¤х≥в ≥ методик, ¤к≥ б давали змогу залучити в поле зору сучасних досл≥дник≥в "новий фольклор". якщо виходити з загальноприйн¤тоњ тези про те, що жанр - це Ї час, точн≥ше, породжене часом св≥тов≥дчутт¤, ¤ке шукаЇ ≥ викристал≥зовуЇтьс¤ у форми, зумовлен≥ естетикою доби, можна припустити, що в наш час форми побутуванн¤ фольклорних ¤вищ суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д традиц≥йних, причому наст≥льки, що ми не завжди квал≥ф≥куЇмо њх ¤к фольклорн≥. —аме про це пише  .Ѕогданов у властив≥й йому полем≥чн≥й манер≥: "ќкр≥м авторських, харизматично ≥ндив≥дуал≥зованих об'Їкт≥в матер≥альноњ ≥ вербальноњ культури, соц≥альна повс¤кденн≥сть демонструЇ актуальн≥сть у культурному вжитку сучасника речей ≥ ¤вищ, ≥деолог≥чне функц≥онуванн¤ ¤ких Ї "байдужим" до њх "авторського походженн¤". ÷е ц≥нност≥ властиво не ≥ндив≥дуал≥зуючого, а колектив≥зуючого характеру. Еƒосл≥джуючи колективн≥ форми культури, фольклористика пост≥йно ≥ надто очевидно ризикуЇ репрезентативн≥стю своњх узагальнень. ўо вважати колективними формами культури, а що - н≥? Ќасл≥дуючи у¤вленн¤, що склалис¤ стосовно звичного "метатексту" фольклорноњ д≥йсност≥ (обмеженоњ певними жанрами, сюжетами, вербальними й акц≥ональними формулами) сучасна фольклористика разом з тим не може не брати до уваги експл≥кац≥њ фольклорноњ спадщини у, здавалос¤ би, "нефольклорних" (кон)текстах культури ≥ повс¤кденност≥ - в умовах м≥ського побуту, в текстах л≥тературного, публ≥цистичного дискурсу тощо. “радиц≥йне визначенн¤ фольклористики ¤к науки, що вивчаЇ усну народну творч≥сть, неминуче коригуЇтьс¤ в цьому випадку сп≥вв≥днесенн¤м р≥зних аспект≥в "колектив≥зуючоњ" наррац≥њ ≥ форм комун≥кац≥њ, "масових" стереотип≥в соц≥ального дискурсу" [3, с. 4].

” розв≥дц≥  .Ѕогданова вир≥шуютьс¤ методолог≥чн≥ проблеми, що постають перед фольклористикою у зв'¤зку з розширенн¤м пон¤тт¤ "фольклор" у гуман≥тарних науках [3, с. 4]. ”чений констатуЇ "мультидисципл≥нарн≥сть" фольклористики. Ќа його думку, "сучасний досл≥дник фольклору опин¤Їтьс¤ перед парадоксальною ситуац≥Їю: в≥н маЇ справу з таким об'Їктом досл≥дженн¤, ¤кий "опираЇтьс¤" його вин¤тково фольклористичному тлумаченню" [3, с. 4]. јвтор вважаЇ, що сьогодн≥ сем≥отика, герменевтика, феноменолог≥¤ стають ¤к н≥коли актуальними ≥ пом≥чними дл¤ фольклористичних студ≥й. “ому метою свого досл≥дженн¤  .Ѕогданов вважаЇ "з'¤суванн¤ методолог≥чних перспектив ≥нтегративного (м≥ждисципл≥нарного) анал≥зу у сфер≥ фольклористики" [3, с. 6]. ¬≥н не приховуЇ зах≥дноЇвропейських вплив≥в на своњ погл¤ди: "ƒл¤ сучасноњ зах≥дноњ фольклористики розум≥нн¤ фольклорного тексту ¤к тексту, що ≥снуЇ в режим≥ гетерогенноњ рецепц≥њ, може вважатис¤ достатньо сформованим" [3, с. 6]. ”чений наголошуЇ на феномен≥ "розпливанн¤" фольклористики ¤к науки ≥ по¤снюЇ це "розпливанн¤м" предмет≥в ≥нших гуман≥тарних наук, "зм≥шуванн¤м жанр≥в" взагал≥ в сучасн≥й ≥нтелектуальн≥й сфер≥. Ѕез сумн≥ву, полем≥чна розв≥дка  .Ѕогданова заслуговуЇ окремого, мабуть не менш полем≥чного анал≥зу, що виходить за меж≥ теми ц≥Їњ статт≥. ƒл¤ нас важливим Ї констатац≥¤ трьох принаймн≥ методолог≥чних засад, концепц≥й, ¤к≥ умовно назвемо традиц≥йно-л≥тературознавчими (¬.јн≥к≥н), традиц≥йно-синкретичними (Ѕ.ѕутилов) та новаторсько-експериментальними ( .Ѕогданов). Ѕудь-¤ка класиф≥кац≥¤ - це умовн≥сть, а в даному випадку - умовн≥сть подв≥йна, оск≥льки ми обрали дл¤ розгл¤ду лише три монограф≥чн≥ теоретичн≥ розв≥дки. Ќа њх матер≥ал≥ нам вдалос¤ визначити суттЇво диференц≥йован≥ методолог≥чн≥ засади, на ¤ких учен≥ будують своњ концепц≥њ, ≥ зробити висновок про на¤вн≥сть пол¤рних точок зору на фольклор ¤к ¤вище народноњ культури ≥ фольклористику ¤к науки. Ќа наш погл¤д, концепц≥¤  .Ѕогданова, при вс≥й своњй новаторськ≥й привабливост≥, Ї, так би мовити, рег≥онально обмеженою ≥ не може бути повн≥стю актуал≥зована в украњнському культурному контекст≥.

Ќе випадково у статт≥ увагу прид≥лено питанн¤м методолог≥њ: р≥знопол¤рн≥сть ≥ полем≥чн≥сть проблеми, в≥дсутн≥сть монопол≥њ, певного ≥дейного кл≥ше Ї позитивним ≥ продуктивним чинником розвитку сучасноњ фольклористики.

Ћ≥тература

јникин ¬.ј. “еори¤ фольклора.  урс лекций. ћосква, 1996.

Ѕогданов  .ј. ѕовседневность и мифологи¤: исследование по семиотике фольклорной действительности. —ѕб, 2001.

Ѕогданов  .ј. ѕовседневность и мифологи¤: исследование по семиотике фольклорной действительности. јвтореф. диссЕ докт. филол. наук. ћосква, 2002.

√усев ¬.≈. ‘ольклор (истори¤ термина и его современные значени¤) // —оветска¤ этнографи¤, 1966. є 2. —. 3-46.

ѕутилов Ѕ.Ќ. ‘ольклор и народна¤ культура. —ѕб, 1994.

Umberto Eco. Come si fa una tesi di laurea. Le materiale umanastiche. Milan, Bompiani, 1977.