“ворчу св≥дом≥сть (св≥дом≥сть образного в≥дображенн¤) та њњ генезу досл≥джуЇмо ¤к систему в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ, що видозм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д ≥сторико-соц≥ального зм≥сту епохи. “обто мовитьс¤ про певн≥ типи св≥домост≥ (м≥фолог≥чний, фольклорний, художн≥й, документальний), ¤к≥ синхрон≥зуютьс¤ з≥ зростаючою функц≥Їю св≥домост≥ ¤к системи анал≥тично-образноњ. ” цьому контекст≥ користуЇмос¤ визначенн¤м типу л≥тературно-художньоњ св≥домост≥, ¤кий подаЇ ™.„орно≥ваненко: "“ип л≥тературно-художньоњ св≥домост≥ - це властива певн≥й ≥сторичн≥й епос≥ система у¤влень про сп≥вв≥дношенн¤ етичного й естетичного начал, про функц≥њ л≥тератури в житт≥ сусп≥льства й людини, зм≥ст л≥тератури, њњ специф≥ку в р¤д≥ ≥нших форм сусп≥льноњ св≥домост≥ та ≥нших вид≥в мистецтва, про в≥дношенн¤ л≥тератури до фольклору, про специф≥ку л≥тературноњ творчост≥ й природу слова. “ип л≥тературно-художньоњ св≥домост≥ характеризуЇтьс¤ певним р≥внем розвитку усв≥домленого художнього вимислу й усв≥домленого л≥тературного авторства, в≥дношенн¤м до традиц≥њ та засоб≥в њњ передач≥, певним розум≥нн¤м природи умовност≥ (¤к сп≥вв≥дношенн¤ св≥ту л≥тератури з реальною д≥йсн≥стю ≥ потойб≥чним св≥том) ≥ сп≥вв≥дношенн¤ форми й зм≥сту, р≥внем розвитку л≥тературноњ самосв≥домост≥, розум≥нн¤м сутност≥ роду й жанру, трактуванн¤м пон¤тт¤ "мова л≥тератури" [28, с. 68].

” контекст≥ досл≥дженн¤ ус≥х р≥вн≥в св≥дом≥сного в≥дображенн¤ акцентуЇмо на розвитков≥ форм вираженн¤ ≥нформац≥йно-художньоњ св≥домост≥, методах в≥дображенн¤ сусп≥льного та життЇвого простор≥в, на принципах та системах художньо-ф≥лософськоњ ≥нтенсиф≥кац≥њ вираженн¤ ≥нформац≥њ (модерн≥стичн≥ форми ≥ методи), на комун≥кативно-образн≥й та естетичн≥й природ≥ нац≥онального ≥нформац≥йного в≥дображенн¤ саме в контекст≥ його ≥нтелектуал≥зац≥њ.

ќбразне в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ - це комун≥кативна система, ¤ка еволюц≥онуЇ в≥дпов≥дно до р≥вн¤ сусп≥льноњ св≥домост≥.  омун≥кативну сутн≥сть художнього мисленн¤ (художнього тексту) свого часу ч≥тко визначила болгарська досл≥дниц¤ ћ.—лавова, хоч вона й акцентувала на специф≥ц≥ дит¤чого сприйн¤тт¤, все ж, на њњ думку, перед нами розкриваютьс¤ загальн≥ комун≥кативн≥ основи творчоњ св≥домост≥: "¬≥ковий критер≥й у дит¤ч≥й л≥тератур≥ моделюЇ особливий тип естетичноњ комун≥кац≥њ м≥ж письменником (зр≥ла людина) та рецип≥Їнтом (п≥дростаюча людина), коли дорослий актуал≥зуЇ дит¤че в соб≥ ≥ прагне до творчоњ реал≥зац≥њ через дит¤чий код, а дитина стаЇ "сп≥вавтором" ≥з вир≥шальним голосом при вибор≥ репертуару й стратег≥й тексту, що забезпечують його "потенц≥ал сприйн¤тт¤" [26, с. 10]. ѕеремодельовуючи цю думку у контекст≥ досл≥джуваноњ проблеми, можна сказати, що фольклорна св≥дом≥сть - спец≥альна система, особливий тип естетичноњ комун≥кац≥њ м≥ж колективним автором, виконавцем (≥нтерпретатор-сп≥вавтор) та слухачем (споживач ≥нформац≥њ). ”с≥ вони "працюють" у контекст≥ кодового пол¤ фольклорного образу-сюжету.  олективний автор трансформуЇ прадавню архетипно-образну основу, автор-≥нтерпретатор, транслюючи (≥нтерпретуючи) текст, демонструЇ вар≥ативний суб'Їктив≥зм ≥нформац≥њ. —лухач (споживач), долучаючи текст до свого ≥нформац≥йного фонду (пам'¤т≥), отримуЇ ориг≥нальну систему народного образного (часто м≥фолог≥чного) у¤вленн¤ про св≥т та св≥т людських в≥дносин. “обто естетична комун≥кац≥¤ фольклору пол¤гаЇ саме у вар≥ативност≥ творчого канону, у специф≥ц≥ ≥нформац≥йного пол≥фон≥зму на р≥вн≥ трьох суб'Їкт≥в, що функц≥онують в аур≥ фольклорного тексту (фольклорного матер≥алу).

ќбразна комун≥кативна сфера творчоњ св≥домост≥ маЇ глибок≥ корен≥ в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ. Ѕазовим горизонтом Ї архетипний. јрхетипи (Archetypes; Archetyp) - клас псих≥чних зм≥ст≥в, под≥њ ¤кого не мають свого джерела в окремому ≥ндив≥дуум≥. "—пециф≥ка цих зм≥ст≥в, - зауважуЇ ¬.«еленський у "“олковом словаре по аналитической психологии", - пол¤гаЇ у њх належност≥ до типу, що несе у соб≥ властивост≥ всього людства ¤к такого соб≥ ц≥лого. ÷≥ типи, або "архетипн≥ залишки" ёнг назвав архетипами..." [15, с. 42]. ƒосл≥дник зазначаЇ, що архетип походить в≥д лат. "типос" (печать, в≥дбиток) ≥ означаЇ певне архањчне утворенн¤, що охоплюЇ м≥фолог≥чний мотив. јрхетип Ї тенденц≥Їю до утворенн¤ у¤влень такого мотиву - у¤влень, ¤к≥ можуть значно коливатис¤ в детал¤х, не втрачаючи при цьому своЇњ базовоњ схеми.

јрхетип≥чна сфера ¤к несв≥доме пеленгуванн¤ ≥нформац≥њ - це усереднена картина псих≥чного житт¤. ¬она хоч ≥ не Ї складовою св≥домост≥ на реальному пон¤ттЇвому план≥, все ж Ї найпершим ≥нформац≥йним ф≥ксатором життЇвого досв≥ду. ¬≥д перших несв≥домих в≥дбитк≥в св≥ту картина в≥дображенн¤ синтезуЇтьс¤ в ≥нформац≥йн≥ архетип≥чн≥ мотиви несв≥домого р≥вн¤. јрхетип≥чн≥ мотиви створюють своЇр≥дне комун≥кативно-психолог≥чне поле переб≥гу внутр≥шньоњ ≥нформац≥њ.

ѕосл≥довник  .√.ёнга ≈.Ќойманн зауважуЇ, що "пор¤д ≥з перв≥сним значенн¤м архетип у той же час маЇ виправданий ≥сторичний аспект. —творенн¤ мисл¤чоњ особистост≥ розвиваЇтьс¤, проход¤чи р¤д "незм≥нних" образ≥в, ≥ в цьому процес≥ ≈gо пост≥йно встановлюЇ нов≥ зв'¤зки з архетипами... «датн≥сть розп≥знавати, зрозум≥ти та ≥нтерпретувати ц≥ образи зм≥нюЇтьс¤ залежно в≥д р≥вн¤ св≥домост≥ у процес≥ ф≥логен≥чноњ та онтогенетичноњ ≥стор≥њ розвитку людства" [23, с. 10]. ”чений п≥дкреслюЇ анал≥тично-образну еволюц≥ю творчоњ св≥домост≥ в контекст≥ трансформац≥њ, "наповненн¤" архетип≥в. "–озкритт¤ людських ≥ культурних шар≥в, ≥з ¤ких утворюютьс¤ ц≥ символи, зг≥дно з перв≥сним значенн¤м слова "BILDEND" Ї ≥нформуючим. “ак св≥дом≥сть оволод≥ваЇ образами (BILDER) та знанн¤м "BILDUNG", розширюЇ своњ горизонти ≥ присвоюЇ енергетичний зар¤д зм≥стового, що утворюЇ новий псих≥чний потенц≥ал [23, с. 15].

јрхетип≥чний образ (форма представленн¤ архетипу у св≥домост≥; на ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ архетип≥чний мотив - завжди схема чи зразок думки чи вчинку, що властив≥ людин≥ взагал≥ й у вс≥ часи ≥ повс¤кчас [15, с. 41]) - основа фольклорного архетипу. ѕон¤тт¤ фольклорний архетип (фольклорний образ) - це св≥дченн¤ процесу актив≥зац≥њ св≥дом≥сноњ функц≥њ людини ≥ перенесенн¤ у сферу осмисленн¤ житт¤ основних образних мотив≥в, на ¤к≥ впливають традиц≥¤, м≥грац≥¤ текст≥в (смислово-образних конструкц≥й), етноспадков≥сть. ¬иникненн¤ на баз≥ архетипноњ сфери пон¤ттЇво-образного пласта св≥домост≥ засв≥дчить утворенн¤ образних архетип≥в. ѕ≥зн≥ше вид≥литьс¤ умовно названа архетипною ≥нформац≥¤ (трет≥й р≥вень архетип≥в) - затверджен≥ досв≥дом означенн¤ й персонал≥њ соц≥уму, стандарти психолог≥њ повед≥нки, ≥сторична ≥нформац≥¤ ≥ т. п. [4, с. 3].

” досл≥дженн≥ архетипноњ бази мисленн¤ ми, безперечно, спираЇмос¤ на прац≥  .√.ёнга ("—погади, сновид≥нн¤, роздуми", "ѕсихолог≥чн≥ типи", "ѕсихолог≥¤ несв≥домого", " ритика психоанал≥зу", "јрхетип ≥ символ" та на прац≥ його посл≥довник≥в ≥ досл≥дник≥в, зокрема, ≈.—ем'юелса, Ѕ.Ўортера, ‘.ѕлота " ритичний словник анал≥тичноњ психолог≥њ  .√.ёнга", ≈р≥ка Ќойманна "«ародженн¤ й розвиток св≥домост≥", √.“ома, ’. ехеле "—учасний психоанал≥з" та ≥н. “акож використовуЇмо власн≥ розробки, присв¤чен≥ проблем≥ еволюц≥йноњ функц≥њ архетипу у фольклорн≥й та сучасн≥й св≥домост≥.

ѕоступове виокремленн¤ образноњ та анал≥тичноњ функц≥њ св≥домост≥ спонукаЇ до утворенн¤ внутр≥шньо-смислових р≥вн≥в творчого в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ: м≥фолог≥чного, фольклорного, художнього, публ≥цистичного, наукового, що засв≥дчуЇ комун≥кативне начало людськоњ д≥¤льност≥ на св≥дом≥сному, соц≥альному, художньо-культурному, естетичному р≥вн¤х. “обто мовитьс¤ про комун≥кативну еволюц≥ю образного мисленн¤ в≥д архетипного р≥вн¤ до художнього та публ≥цистичного. ¬≥дпов≥дно вир≥зьбились ус≥ р≥вн≥ соц≥альноњ та образноњ комун≥кац≥њ. ¬ образному сп≥лкуванн≥ в≥дбулас¤ структурно-концептуальна диференц≥ац≥¤ композиц≥йних структур мисленн¤: ≥дейна синхрон≥зац≥¤ ≥нформац≥йного вираженн¤, тематична, сюжетна, образна й загальна - ф≥лософська. „≥тко вир≥зьбились ≥ творчо-≥нформац≥йн≥ р≥вн≥ сучасноњ св≥домост≥: архетипний, м≥фолог≥чний, фольклорний, художн≥й, публ≥цистичний, науковий. ” так≥й генетичн≥й конструкц≥њ ми розум≥Їмо творчу св≥дом≥сть ¤к ≥нформац≥йно-художню, вид≥л¤ючи у цьому пон¤тт≥ саме ≥нформац≥йну сутн≥сть образного в≥дображенн¤, залучаючи до нењ вс≥ в≥дпов≥дн≥ р≥вн≥ ≥нформац≥йного вираженн¤.

јнал≥з еволюц≥йних процес≥в творчоњ св≥домост≥ даЇ змогу зробити висновок про формуванн¤ вищого р≥вн¤ творчого в≥дображенн¤ - модульноњ нац≥ональноњ образноњ св≥домост≥ (супертворчоњ, здатноњ концептуально виражати глобальн≥ проблеми бутт¤), виробленн¤ естетично-художн≥х критер≥њв св≥дом≥сноњ повед≥нки. —кладн≥сть завданн¤ пол¤гаЇ в тому, що проблема еволюц≥њ форм ≥ метод≥в вираженн¤ ≥нформац≥њ у контекст≥ образноњ ≥нтелектуал≥зац≥њ, починаючи з м≥фолог≥чного мисленн¤, дос≥ системно не досл≥джувалас¤. ћи в≥дштовхуЇмос¤ в≥д досл≥джень, що стосуютьс¤ конкретних св≥дом≥сних р≥вн≥в - м≥фолог≥чного, художнього, публ≥цистичного, ф≥лософського, наукового, що торкалис¤ проблем розвитку образного ≥нтелекту, специф≥ки художнього мисленн¤. ÷е дало можлив≥сть в≥дтворити систему еволюц≥њ образних форм св≥домост≥ саме в ≥нтелектуально-образному контекст≥, виробити критер≥њ досл≥дженн¤ њњ ефективност≥.

“еоретичний досв≥д в≥тчизн¤них та заруб≥жних учених спри¤Ї ірунтовному анал≥зов≥ пон¤тт¤ ≥нформац≥йна св≥дом≥сть, розгл¤дов≥ њњ структури, соц≥альноњ та творчоњ функц≥њ. «окрема, говор¤чи про проблему ≥нформац≥йного в≥дображенн¤, ми спиралис¤ на прац≥ —.¬асильЇва, ќ.ЋеонтьЇва, Ћ.–Їзникова, ¬.“угар≥нова. ” цих прац¤х йдетьс¤ про генезис суб'Їктив≥зац≥њ ≥нформац≥њ. ћи виводимо так≥ р≥вн≥ ф≥ксац≥њ та суб'Їктив≥зац≥њ ≥нформац≥њ: 1. јрхетипний р≥вень (несв≥доме пеленгуванн¤ ≥нформац≥њ): несв≥дома м≥н≥мальна ф≥ксац≥¤ ≥нформац≥њ, несв≥дома середн¤ ф≥ксац≥¤ ≥нформац≥њ, несв≥дома максимальна ф≥ксац≥¤ ≥нформац≥њ. 2. ћ≥фолог≥чне (умовно реальне) мисленн¤: умовно реальна м≥н≥мальна суб'Їктив≥зац≥¤, умовно реальна середн¤ суб'Їктив≥зац≥¤, умовно реальна максимальна суб'Їктив≥зац≥¤. 3. ’удожнЇ (в≥дображене) мисленн¤: в≥дображена м≥н≥мальна суб'Їктив≥зац≥¤, в≥дображена середн¤ суб'Їктив≥зац≥¤, в≥дображена максимальна суб'Їктив≥зац≥¤. 4. ѕубл≥цистичне (реальне, документальне) мисленн¤: реальна м≥н≥мальна суб'Їктив≥зац≥¤, реальна середн¤ суб'Їктив≥зац≥¤, реальна максимальна суб'Їктив≥зац≥¤.

–≥вн≥ суб'Їктив≥зац≥њ ≥нформац≥њ дають можлив≥сть досл≥дити еволюц≥ю форм ≥ метод≥в ≥нтелектуально-образноњ комун≥кац≥њ в контекст≥ жанровоњ трансформац≥њ реальноњ основи факту у вс≥х горизонтах, починаючи з м≥фолог≥чного мисленн¤.

ѕрац≥, у ¤ких вивчають образно-≥нтелектуальний генезис ≥нформац≥йноњ св≥домост≥, њњ еволюц≥ю, засв≥дчують лог≥чн≥сть системних зв'¤зк≥в ус≥х тип≥в св≥дом≥сного в≥дображенн¤ (архетипний, м≥фолог≥чний, художн≥й, публ≥цистичний, науковий), наголошують на тому, що м≥фоархетипна св≥дом≥сть ¤к первинна система образноњ комун≥кац≥њ, виокремивши з себе нов≥ пласти мисленн¤, залишаЇтьс¤ сугестивно-знаковою й визначальною системою дл¤ вс≥х епох, оск≥льки вона впроваджена на р≥вн≥ ментального вираженн¤ ≥нформац≥њ у суперсистему етн≥чна св≥дом≥сть, виражаючи њњ у нових творчих формах ≥ збер≥гаючи фондову ≥нформац≥йно-знакову базу.

ќсмисленн¤ ≥нтелектуально-образних параметр≥в м≥фолог≥чного та фольклорного мисленн¤ - надзвичайно складне завданн¤, бо лог≥чно-пон¤ттЇва сфера часто розчинена саме в сугестивно-образному ≥нформац≥йному контекст≥. ÷¤ проблема системно не висв≥тлювалась, але в методиц≥ њњ висв≥тленн¤, концептуальних п≥дходах, виокремленн≥ специф≥ки м≥фолог≥чного, фольклорного мисленн¤, окресленн≥ специф≥ки жанр≥в, образного сприйн¤тт¤ у прац¤х досл≥дник≥в ус≥х покол≥нь вимальовуЇтьс¤ комун≥кативна природа синкретичного пер≥оду вираженн¤ ≥нформац≥њ, ф≥лософ≥¤ њњ сутност≥. јнал≥зуючи м≥фолог≥чне мисленн¤, зазначаЇмо, що це умовно-реальний зр≥з св≥домост≥, горизонт "поетичноњ лог≥ки" (за я.√олосовкером). ÷¤ "поетичн≥сть" закладена в структур≥ архетипного образу, бо вона, ¤к зазначаЇ  .ёнг, починаЇтьс¤ з архетипу ("вид несв≥домоњ ≥дењ", що трансформуЇтьс¤ в архетип≥чний образ, "заповнений матер≥алом усв≥домленого досв≥ду" [31, с. 79]. ѕрипускаючи, що комун≥кативн≥сть м≥фопоетики пол¤гаЇ в тому, що ≥нформац≥¤ сприймаЇтьс¤ ¤к дан≥сть на неусв≥домленому р≥вн≥, можна д≥йти висновку, що вона в≥днаходить св≥й емоц≥йний дубль, ¤кий н≥би не спроектований у¤вою (утрачаЇ деталев≥, фактурн≥ контури, п≥д час "трансл¤ц≥њ", але внутр≥шн¤, почуттЇва субстанц≥¤ доходить в≥д джерела до того, хто сприймаЇ). ќск≥льки емоц≥йне ¤дро факту лишаЇтьс¤ природним, то називаЇмо цей факт умовно-реальним.

 омун≥кативн≥сть функц≥њ фольклорного тексту й образу зокрема, ви¤вл¤Їтьс¤ в ус≥х чинниках, ¤к≥ визначали методолог≥ю й розум≥нн¤ генезису, еволюц≥њ, умовно-реального мисленн¤ фольклористичними школами 1850 рр. в ™вроп≥ ≥ зокрема в –ос≥њ, у контекст≥ ¤ких працювала й украњнська фольклористика. ћ≥фолог≥чна школа у под≥бност≥ сюжет≥в фольклорних твор≥в багатьох ≥ндоЇвропейських народ≥в убачала кор≥нн¤ сп≥льноњ культури цих народ≥в ¤к насл≥док њхньоњ минулоњ етн≥чноњ Їдност≥ - так званого пранароду. “обто мова йшла про сп≥льну прасистему мисленн¤. ¬≥дпов≥дно до теоретичних засад ц≥Їњ школи, кожен жанр моделюЇ м≥фолог≥чну прасистему. ѕроблему генезису сюжет≥в, њх типолог≥ю, вар≥ативн≥сть, ≥стор≥ю мотив≥в, поетичну структуру розгл¤дали ≥ представники теор≥њ самозародженн¤ сюжет≥в. ≤з дистанц≥њ часу доходимо висновку, що на ранн≥й стад≥њ м≥фосв≥домост≥ етногруп, етнос≥в первинним етапом руху св≥домост≥ до ускладнених форм ≥нформац≥йно-образного в≥дображенн¤ була самозароджуван≥сть сюжет≥в (сюжетного мисленн¤) ¤к структури пост≥йних початкових кл≥ше-формул. –озширенн¤ соц≥оформ людського ≥снуванн¤ призводить до м≥грац≥йно-св≥дом≥сних процес≥в. «алишаютьс¤ найкращ≥ вар≥анти, критер≥¤ми в≥дбору ¤ких Ї типове, ориг≥нальне та те, що найточн≥ше виражаЇ етнотрадиц≥њ на соц≥ально-психолог≥чному зр≥з≥ св≥домост≥. ¬ украњнськ≥й та св≥тов≥й фольклористиц≥ ’≤’ ст. уже диференц≥юЇтьс¤ пон¤тт¤ фольклорна пам'¤ть, фольклорне мисленн¤, фольклорна св≥дом≥сть. ÷е св≥дчить про те, що фольклорний тв≥р розгл¤даЇтьс¤ не лише ¤к текстова чи мовно≥мпров≥зац≥йна дан≥сть, а ¤к продукт образно-комун≥кативного мисленн¤, ¤кий м≥стить соц≥опсихолог≥чну систему функц≥онуванн¤ фольклорного мисленн¤. ” терм≥нолог≥чному контекст≥ фольклористика синхрон≥зуЇтьс¤ з л≥тературознавством (пон¤тт¤ художн¤ пам'¤ть, художнЇ мисленн¤, художн¤ св≥дом≥сть). ѕринцип образного в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ - основний критер≥й творчого процесу.

”крањнська фольклористична школа ще у своњх витоках прагнула розгл¤нути генетично-образний аспект розвитку фольклорного мисленн¤. ѕоетапно це визначалос¤ на таких р≥вн¤х осмисленн¤: ≥сторичному, ментал≥тетно-психолог≥чному, образному. «вичайно, ц≥ р≥вн≥ спочатку не диференц≥ювалис¤ у зв'¤зку з недопрацьован≥стю (невиокремлен≥стю) проблематики й невироблен≥стю терм≥нолог≥чного ≥нструментар≥ю. јле досв≥д першов≥дкривач≥в надзвичайно ц≥нний, бо це теоретична база дл¤ подальшого опрацюванн¤ закон≥в синкретичноњ творчост≥.

ўе в передмов≥ до виданн¤ "≤сторичн≥ п≥сн≥ малорос≥йського народу" ¬.јнтонович ≥ ћ.ƒрагоманов фактично акцентували на на¤вност≥ ≥сторичного аспекту св≥домост≥ народу-творц¤: "≤сторичн≥ п≥сн≥ малорос≥йського народу" - ус≥ п≥сн≥, в ¤ких в≥дтворилис¤ зм≥ни сусп≥льного ладу цього народу, - ¤к ≥нш≥ п≥сн≥ в≥дтворили в соб≥ ≥стор≥ю його рел≥г≥йно-обр¤дового, ≥нш≥ - с≥мейного, економ≥чного житт¤. ¬≥д≥бравши в друкованих ≥ рукописних зб≥рниках п≥сн≥ в цьому смисл≥ слова ≥сторичн≥, ми одержали поетичну ≥стор≥ю сусп≥льних ¤вищ у ѕ≥вденн≥й –ус≥ в крайньому раз≥ в≥д ≤’ ст. до таких сучасних под≥й, ¤к скасуванн¤ панщини" [16, с. 111]. ѕоетична ≥стор≥¤ це, безперечно, продукт образноњ св≥домост≥ народу, що в≥дображаЇ вс≥ соц≥ально-духовн≥ процеси сусп≥льства. ћ.ƒрагоманов, досл≥джуючи проблеми функц≥онуванн¤ народноњ п≥сн≥ у прац≥ "ѕсованнЇ украњнських народних п≥сень", писав про зв'¤зок соц≥ального оточенн¤ ≥ фольклорноњ св≥домост≥: "“ака р≥ч ¤к поез≥¤ простонародн¤, та й писана, не живе сама по соб≥ без психолог≥чного ірунту.  оли поез≥¤ вмираЇ чи псуЇтьс¤, то значить Ї щось у душ≥ народу або сусп≥льност≥, що вмираЇ чи псуЇтьс¤..." [12, с. 198]. ”чений акцентував увагу на процес≥ "вбиранн¤" у себе фольклорних письменницьких твор≥в з обов'¤зковим п≥дпор¤дкуванн¤м њх характеров≥ фольклорного твору. «анепокоЇнн¤ ћ.ƒрагоманова викликало вимиранн¤ "нац≥онально-побутовоњ" п≥сн≥. ”чений п≥дкреслював ц≥каву деталь: естетичний р≥вень украњнськоњ п≥сн≥ наст≥льки високий, що в≥н не терпить привнесень новоњ доби ("збочень") - деморал≥зац≥њ, ¤к це на його погл¤д в≥дбуваЇтьс¤ у великоруськ≥й народн≥й п≥сн≥. “ому украњнська п≥сн¤ швидше вимираЇ, н≥ж "прилаштовуЇтьс¤" до нових сусп≥льних умов [12, с. 199].

“онкий пласт формотворенн¤ народноњ св≥домост≥ - ж≥ноче й чолов≥че начало досл≥джував ћ.ћаксимович у прац≥ "ќ малороссийских народных песн¤х". "ѕ≥сн≥ ж≥ноч≥, по-перше, Ї вираженн¤ суму за батьк≥вщиною, в≥д ¤коњ були в≥длучен≥ д≥ви обманами козак≥в... показують притиски й знущанн¤, ¤к≥ терп≥ла ћалорос≥¤ в≥д  аневських та ≥нших пан≥в. ѕ≥сн≥ любов≥, здаЇтьс¤, належали спочатку ж≥ноч≥й стат≥, разом ≥з самим почутт¤м вони сповнен≥ палкоњ пристраст≥... ѕ≥сн≥ чолов≥к≥в, де пом≥тна н≥жн≥сть почутт¤ любов≥, належать, здаЇтьс¤, до останнього часу... ƒо п≥сень ж≥ночих можна в≥днести св¤тков≥ й обр¤дов≥, ¤к≥ несуть на соб≥ печать давньоњ слов'¤нськоњ м≥фолог≥њ [22, с. 441-442].

ѕро процеси, ¤к≥ в≥дбуваютьс¤ у фольклорн≥й св≥домост≥ (¤к живому творчому орган≥зм≥), в≥в мову ‘. олесса. "’арактерною ознакою живучост≥ традиц≥йноњ поез≥њ Ї њњ пливкий стан, що пот¤гаЇ за собою пост≥йну м≥нлив≥сть, пост≥йне перетворенн¤ й переродженн¤. ”сна творч≥сть н≥коли не стоњть на одному м≥сц≥, а пост≥йно йде вперед, неначе проходить процес живого орган≥зму, чи то зд≥ймаючись угору у своЇму розвитку, чи спадаючи в долину, здобуваючи нов≥ терени та р≥вночасно понехтуючи давн≥" [19, с. 35]

” прац≥ ≤.‘ранка "як виникають народн≥ п≥сн≥" йдетьс¤ про психолог≥ю створенн¤ п≥сн≥ та ≥нтерпретац≥ю тексту, специф≥ку колективноњ поез≥њ. ќсобливо акцентовано увагу на в≥дм≥нност¤х (специф≥ц≥) колективноавторського та суто ≥ндив≥дуальноавторського: "Ќародний поет творить свою п≥сню з того матер≥алу враж≥нь та ≥дей, ¤ким живе ц≥ла маса його земл¤к≥в. “вор¤чи њњ, в≥н не стаЇ ≥ не може стати вище в≥д ≥нших; ≥з скарб≥в своЇњ ≥ндив≥дуальноњ душ≥ в≥н у головних контурах не може зачерпнути ан≥ ≥ншого, ан≥ ≥нших форм, кр≥м тих, що становл¤ть щоденну поживу ц≥лоњ маси..." [27, с. 55]. ≤.‘ранко точно п≥дкреслюЇ специф≥ку творчоњ пам'¤т≥ ≥нтерпретатора тексту: "¬ м≥ру кращоњ або г≥ршоњ пам'¤т≥ сп≥вака одн≥ строфи випадають, прибувають ≥нш≥, вирван≥ з ¤коњсь ≥ншоњ п≥сн≥, т≥ знову п≥дл¤гають пов≥льн≥й зм≥н≥ та скороченню, ≥ в такий спос≥б п≥сн¤ повол≥ розщеплюЇтьс¤ на велику к≥льк≥сть вар≥ант≥в, в ¤ких перв≥сний мотив ≥з часом п≥дл¤гаЇ перетворенню, затемненню або розвиненню, то в один, то в другий б≥к, ≥ з ¤ких пот≥м при в≥дпов≥дних обставинах можуть виробитис¤ окрем≥ п≥сн≥ на близьк≥, але мало м≥ж собою схож≥ мотиви" [27, с. 57].

≈волюц≥¤ фольклорноњ науки в розробц≥ концептуальних засад вивченн¤ народноњ спадщини ¤к св≥тогл¤дноњ та творчоњ систем в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ багато в чому завд¤чуЇ видатному украњнському фольклористов≥ ¬.√натюку. ¬≥н глибоко розум≥в значенн¤ народноњ пам'¤т≥ у контекст≥ етногенезу: "ƒоки народ живе, доти його житт¤ мусить мати конкретн≥ форми на зверха, ¤к≥ мус¤ть об'¤вл¤тис¤ м≥ж ≥ншим ≥ в його народн≥й поез≥њ. ÷≥лковитий загин народноњ поез≥њ означав би й загин народу" [8, с. 86]. ”чений акцентуЇ на безперервному процес≥ функц≥онуванн¤ народноњ пам'¤т≥. “обто йдетьс¤ про ≥снуванн¤ системи зникненн¤ й оновленн¤ фольклорних текст≥в ¤к ≥нформац≥йного базису св≥домост≥. ” контекст≥ терм≥нолог≥чного та пон¤ттЇвого апарату своЇњ епохи ¬.√натюк говорить ≥ про базову м≥фолог≥чн≥сть фольклорноњ св≥домост≥, про своЇр≥дну "поетичну лог≥ку" або св≥дом≥сть умовноњ реальност≥. ” перших спробах визначенн¤ м≥фогенезису вчений точно в≥дчуваЇ пам'¤ттЇву етапн≥сть ≥ св≥дом≥сно-концептуальн≥ "перетворенн¤" архетип≥в несв≥домого, ¤к≥ передаютьс¤ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤: "...м≥фолог≥¤ одноњ епохи перем≥нюЇтьс¤ в поез≥ю дальшоњ епохи, а поез≥¤ в казки ще дальшоњ" [8, с. 207]. ‘актично мовитьс¤ про розпод≥л м≥фолог≥чного р≥вн¤ св≥домост≥ на художн≥й та лог≥чний (фольклорний та науковий), про зникненн¤ чуттЇвоњ однозначност≥ у раз≥ сприйн¤тт¤ колишньоњ м≥фолог≥чноњ ≥нформац≥њ та посиленн¤ лог≥чного, рац≥онального начала, отже, йдетьс¤ про вид≥ленн¤ св≥домост≥ людини ¤к ≥дентиф≥кованоњ модел≥, в≥дстороненого, суб'Їктив≥зованого погл¤ду на св≥т.

ќск≥льки украњнська фольклористика функц≥онувала в контекст≥ рос≥йських фольклористичних шк≥л, то в науковому план≥, безперечно, синхрон≥зувалас¤ з тенденц≥¤ми њх розвитку. –ос≥йська фольклористика вже в ’’ ст. ви¤вила певне розум≥нн¤ фольклорного мисленн¤ ¤к живого процесу функц≥онуванн¤ народноњ образноњ ≥нформац≥њ. “ак Ѕ.ѕутилов у прац≥ "ћетодологи¤ сравнительно-исторического изучени¤ фольклора", говор¤чи про способи й характер в≥дтворенн¤ у фольклор≥ св≥тогл¤ду колективу, його соц≥ального досв≥ду, морал≥, зазначаЇ, що у¤ва колективу заломлюЇтьс¤ кр≥зь специф≥чну св≥тогл¤дно-естетичну систему, ¤ка властива саме фольклору ≥ ¤ка може бути визначена ¤к художн¤ св≥дом≥сть колективу. Ѕудучи обумовленою загальним св≥тогл¤дом ≥ утвореною в≥д нього, фольклорна св≥дом≥сть маЇ в≥дносну самост≥йн≥сть ≥ не зб≥гаЇтьс¤ ≥з загальним св≥тогл¤дом у своњй структур≥ та характер≥ моделюванн¤ об'Їктивноњ д≥йсност≥ [25, с. 181]. ”чений в≥дзначив, що дл¤ фольклорноњ св≥домост≥ характерн≥ специф≥чн≥ просторов≥ й часов≥ у¤вленн¤, своњ пост≥йн≥ пон¤тт¤ про систему стосунк≥в м≥ж людьми, своЇ у¤вленн¤ про ф≥зичну природу людини ≥ навколишнього св≥ту, про житт¤ й смерть. ‘ольклорн≥й св≥домост≥ властива сво¤ естетика, своњ засоби орган≥зац≥њ художнього матер≥алу, своЇ поетичне баченн¤ св≥ту. ¬изначенн¤ фольклорноњ св≥домост≥ ¤к творчого процесу даЇ ¬.√оцак. Ќауковець "об'Їктивно ≥снуюче ц≥ле", ¤ке може бути використаним в одному текст≥, називаЇ "еп≥чним знанн¤м" [9, с. 45]. ѕро своЇр≥дн≥сть функц≥онуванн¤ пам'¤т≥ говорить ѕ.Ѕогатирьов: "¬с≥ народн≥ твори, в ¤ких творче начало пов'¤зане з виконанн¤м, мають сп≥льну дл¤ них специф≥чну рису: вони виконуютьс¤ переважно з пам'¤т≥... ≤ в≥дпов≥дно под≥бне виконанн¤ з пам'¤т≥ призводить до неусв≥домленоњ чи усв≥домленоњ зм≥ни почутого або баченого твору" [3, с. 394-395]. ƒосл≥дник —.јзбелЇв зазначаЇ, що реальна ≥стор≥¤ твору в≥дбуваЇтьс¤ у двох принципово в≥дм≥нних формах (хоч ≥ т≥сно м≥ж собою пов'¤заних): у форм≥ виконанн¤, тобто передач≥ усного тексту одними особами ≥ншим, або у форм≥ мислимого процесу, ¤кий може бути творчим (активна переробка почутого або створенн¤ нового), або нетворчим (пасивне збер≥ганн¤ у пам'¤т≥ почутого)" [1, с. 265].

” контекст≥ ≥сторичноњ ретроспективи пом≥тно, ¤к в≥тчизн¤на та св≥това фольклористичн≥ школи активно намагалис¤ осмислити першообразну сутн≥сть м≥фофольклорноњ св≥домост≥. “ак ћ.ћаксимович у прац≥ "ќбъ¤снени¤ некоторых украинских песен" уточнюЇ сфери св≥дом≥сного впливу: "...минуле дл¤ традиц≥йноњ св≥домост≥ - це сфера в≥чних ≥дей ≥ найвища рел≥г≥йна та моральна ц≥нн≥сть, воно ≥ передуЇ тепер≥шност≥, ≥ визначаЇ майбутнЇ, ≥ ≥снуЇ н≥би поза часом" [21, с. 619]. ќ.¬еселовський у прац≥ "»сторическа¤ поэтика" формулюЇ пон¤тт¤ мотиву: "...Ќайпрост≥ша опов≥дна одиниц¤, ¤ка образно в≥дпов≥ла на запити перв≥сного розуму, або побутового спостереженн¤" [7, с. 305]; ¬.ѕропп говорить про "абстрактн≥ у¤вленн¤", "¤к≥ лежать в основ≥ опов≥д≥ у казц≥ ≥ Ї њњ семантичною, "внутр≥шньою формою" [24, с. 81-82]; ћ.јльбед≥ль акцентуЇ на етно≥сторичному субстрат≥ ≥ндуњстських м≥ф≥в про "юного Ѕога", що в≥н Ї, висловлюючись метафорично, "т≥Їю ланкою, схопившись за ¤ку, можна вит¤гнути всю заплутану ланку складного синкретичного образу "юного Ѕога", ¤к ≥ м≥ж ≥ншим кожного ≥ншого м≥фоперсонажу. «верненн¤ до цього субстрату даЇ можлив≥сть об'Їднати характеристики божества, що здаютьс¤ суперечливими й хаотичними, в Їдину зв'¤зану систему ≥ створити умови дл¤ њх морфолог≥чного й генетичного анал≥зу, а також дл¤ адекватного розум≥нн¤ м≥фолог≥чного образу" [2, с. 16]. ј.ƒандес акцентуЇ на розмежуванн≥ мотиву й функц≥њ (мотив ¤к узагальнена тематична конф≥гурац≥¤, що займаЇ певне м≥сце в класичн≥й систем≥, ≥ функц≥¤ - мотифема ¤к елемент синтагматичний, виступають на двох р≥вн¤х (етичному та ем≥чному), а конкретна реал≥зац≥¤ мотиву в текст≥ називаЇтьс¤ аломотивом [32, с. 75]). “ричленну класиф≥кац≥ю мотиву ф≥ксують багато сучасних фольклорист≥в (мотифема, мотив, аломотив).

ѕроблему мотиву висв≥тлено у прац¤х —.“омпсона, ≤.‘ранка, Ѕ.ѕутилова. ѕроблема фольклорних мотив≥в, њх генетичних виток≥в порушена у прац¤х ќ.ѕотебн≥, ќ.¬еселовського.

¬ осмисленн≥ ≥нтелектуального начала м≥фофольклорного мисленн¤ ц≥кава концепц≥¤-класиф≥кац≥¤ фольклорних текст≥в ј.ѕав≥ньњ, базована на психолог≥чному принцип≥ в≥дображенн¤ вс≥х вид≥в творчост≥ народу. ÷¤ концепц≥¤ акцентуЇ на пон¤ттЇво-смисловому рухов≥ ≥нформац≥йного св≥дом≥сного в≥дображенн¤, а, отже, вир≥зьблюЇ первинний етап ≥нтелектуал≥зац≥њ ≥нформац≥њ. ‘ольклорне мисленн¤ д≥литьс¤ тут на три горизонти: 1) фольклор ≥нтелекту - це опов≥дн≥ форми л≥тератури (байка, казка, опов≥дь, м≥ф, легенда), а також мовн≥ форми (розпов≥дн≥) - приказка, загадка; 2) фольклор почутт¤ (музично-сп≥вов≥ жанри); 3) фольклор вол≥ (пластичн≥ мистецтва) [33, с. 6]. Ѕезперечно, цей под≥л досить умовний, в≥н не вид≥л¤Ї соц≥осферу побутуванн¤ тексту в контекст≥ комун≥кац≥њ, але тут на¤вна спроба по¤снити генезис фольклорного мисленн¤ на р≥вн≥ рац≥онал≥зац≥њ почутт¤ (рух, динам≥ка), довести те, що розщепленн¤ м≥фомисленн¤ й утворенн¤ все ще синкретичноњ фольклорноњ (але вже за ознаками художньоњ) св≥домост≥ - це рух до св≥дом≥сного ≥ндив≥дуального дистанц≥онуванн¤ в≥д життЇвого факту (суб'Їктив≥зоване мисленн¤), утворенн¤ анал≥тично-образноњ ≥ндив≥дуальноавторськоњ творчоњ функц≥њ.

”загальнюючи прац≥ вчених про структуру та психолог≥ю творенн¤ фольклорного тексту, доходимо висновку, що можна говорити про певну естетичну систему художн≥х засоб≥в народноњ образноњ св≥домост≥, бо вс≥ вони мають т≥ ≥нформац≥йно-естетичн≥ коди-кл≥ше, ¤к≥ вибудовують загальну естетичну концепц≥ю колективного автора (≥нформац≥йно-художн¤ св≥дом≥сть народу). ÷¤ народна естетична концепц≥¤ вбираЇ архетипну св≥дом≥сну ≥нформац≥ю (неусв≥домлен≥ факти), Ї перех≥дною м≥ж умовно-реальним та реальним фактом.

”супереч складност≥ концептуально-≥деолог≥чних канон≥в украњнська фольклористика у 70-80-т≥ рр. ’’ ст. повернулас¤ до розробки проблем художньоњ св≥домост≥, що стали базовими дл¤ розум≥нн¤ формотворчих процес≥в у фольклор≥. –озвитку украњнськоњ фольклористики в рад¤нський час ≥, зокрема проблемам теор≥њ народноњ творчост≥ присв¤чена книга ≤.Ѕерезовського "”крањнська рад¤нська фольклористика". √енетичн≥ джерела украњнськоњ народноњ поез≥њ передвоЇнних рок≥в, шл¤хи й характер взаЇмод≥њ новоњ фольклорноњ традиц≥њ та профес≥онального мистецтва досл≥джуютьс¤ в ≥нш≥й прац≥ ≤.Ѕерезовського "”крањнська народна творч≥сть. 20-30 роки ’’ ст." ќсновн≥ тенденц≥њ розвитку народноњ поетичноњ творчост≥ п≥сл¤воЇнного пер≥оду розгл¤нуто у прац¤х ¬.Ѕойка "—учасна народнопоетична творч≥сть на ”крањн≥", "ѕоетичне слово народу ≥ л≥тературний процес", де акцентовано увагу на фольклорних традиц≥¤х, новаторств≥, колективному та ≥ндив≥дуальному творчому началу, проблем≥ фольклорних традиц≥й у становленн≥ украњнськоњ рад¤нськоњ поез≥њ. «агальн≥ процеси фольклоротворенн¤, а саме, специф≥ку народноњ творчост≥, принципи колективного авторства, в≥дтворенн¤ нац≥ональних рис у фольклор≥ досл≥джено в ≥сторичному контекст≥ функц≥онуванн¤ фольклорного мисленн¤ у прац≥ ћ.√рица¤, ¬.Ѕойка, Ћ.ƒунаЇвськоњ "”крањнська народна творч≥сть". ¬ украњнськ≥й фольклористичн≥й науц≥ 1970-80 рр. проблему сп≥вв≥дношенн¤ ≥ндив≥дуального й колективного у фольклорн≥й творчост≥ в контекст≥ образотворенн¤ порушила ћ.Ўумада. "—уть колективност≥, - зауважувала вчена, - пол¤гаЇ, зрештою, не у самому фактов≥ колективного творенн¤ т≥Їњ чи ≥ншоњ п≥сн≥ (хоч так≥ випадки мали м≥сце ран≥ше ≥ можлив≥ тепер), а у в≥дношенн≥ мас до цього виду народноњ творчост≥, у характер≥ њњ використанн¤ в народному побут≥ незалежно в≥д генезису.  ожен фольклорний тв≥р, ¤кий ув≥брав у себе художн≥й досв≥д попередн≥х фольклорних зразк≥в ≥ побудований за њх канонами, уже за способом художнього вираженн¤ Ї колективним [29, с. 116]. ћ.Ўумада висловила думку про зм≥нн≥сть ≥ сп≥вв≥дношенн¤ колективного й ≥ндив≥дуального залежно в≥д ≥сторичноњ ситуац≥њ, у колективност≥ ¤к ≥сторично зм≥нн≥й категор≥њ розгл¤нула зв'¤зок естетичноњ специф≥ки фольклору ≥з соц≥альною. ѕроблем≥ специф≥ки художньоњ вигадки, жанровоњ класиф≥кац≥њ, генезису сюжетних мотив≥в казки присв¤чена прац¤ Ћ.ƒунаЇвськоњ "”крањнська народна казка". ƒосл≥дниц¤ анал≥зуЇ природу казкових символ≥в, маг≥чн≥сть казковоњ св≥домост≥, ¤ка часто ф≥ксуЇтьс¤ ≥ в ≥нших жанрах народноњ творчост≥.

—еред украњнських досл≥дник≥в другоњ половини ’’ ст., незважаючи на продовженн¤ ≥деолог≥чного пресингу в науц≥ й неможлив≥сть повноц≥нноњ розробки ментал≥тетно-образноњ проблематики, все ж з'¤вл¤ютьс¤ прац≥, що системно висв≥тлюють специф≥ку фольклорного мисленн¤ на р≥вн≥ структури. ” цьому план≥ ц≥нна прац¤ ќ.ƒе¤ "ѕоетика украњнськоњ народноњ п≥сн≥". јвтор ви¤вив типов≥ композиц≥йн≥ принципи й засоби украњнськоњ народноњ п≥сн≥, њњ художн≥й метод, вплив усност≥ побутуванн¤ та колективност≥ виконанн¤ й сприйн¤тт¤ на композиц≥ю п≥сн≥. “обто вчений досл≥див увесь формотворчий спектр народноњ п≥сн≥, вид≥л¤ючи головн≥ структурно-творч≥ дом≥нанти: 1. Ќа¤вн≥сть у народн≥й поетиц≥ традиц≥йних стаб≥льних м≥кроструктур ≥ "блок≥в" полегшуЇ творчий процес створенн¤ п≥сн≥ ¤к композиц≥йно-смисловоњ Їдност≥, а також процес њњ запам'¤товуванн¤ ≥ в≥дтворенн¤ [11, с. 250]. 2. ”чений звернув увагу "на композиц≥њ ступеневого звуженн¤ образу" [11, с. 29], що пов'¤зано з естетикою монументал≥зму ≥ трапл¤Їтьс¤ переважно в давн≥х п≥сн¤х. “обто йдетьс¤ про визначенн¤ в≥ку п≥сн≥. 3. “ип≥зац≥¤ д≥йсност≥ у творчому процес≥ в≥дбуваЇтьс¤, головно, у межах стереотип≥в колективноњ художньоњ св≥домост≥. 4. ѕ≥дкреслено важливий принцип функц≥онуванн¤ фольклорноњ пам'¤т≥: поруч з ≥снуванн¤м у пам'¤т≥ опорних елемент≥в (ритм, рима, структурна динам≥ка) ≥ "закостен≥лих деталей" (деталей-образ≥в - архетипних залишк≥в), пригадуванн¤ ¤ких полегшуЇтьс¤ лог≥чним мисленн¤м, ≥снуЇ можлив≥сть синон≥м≥чноњ зам≥ни елемент≥в, що заповнюють в≥дсутнЇ у тканин≥ п≥сн≥, теж по-своЇму розвантажуЇ пам'¤ть" [11, с. 29]. 5. ” народн≥й п≥сн≥, на в≥дм≥ну в≥д л≥тературноњ, л≥ричне "¤" завжди зб≥гаЇтьс¤ з авторським, оск≥льки воно виступаЇ ¤к вт≥ленн¤ певноњ родинноњ, соц≥альноњ, в≥ковоњ, фаховоњ та ≥нших категор≥й [11, с. 35].

≈волюц≥¤ архетипного, м≥фолог≥чного, ≥сторичного, њх поЇднанн¤, взаЇмовплив зрим≥ше постаЇ у прац¤х украњнських учених та вчених ≥з колишн≥х рад¤нських республ≥к п≥сл¤ за≥деолог≥зованих 1930-1980 рр. ÷е новий р≥вень наукового осмисленн¤ м≥фофольклорноњ проблематики, де базова синкретична св≥дом≥сть представлена ¤к концептуальний етн≥чний субстрат, що визначаЇ ментал≥тет, долю ц≥лого етносу. ”чен≥ ч≥тко диференц≥юють р≥вн≥ творчого мисленн¤, починаючи з архетипного. “ак у прац≥ ќ. иченка "¬ступ до теор≥њ фольклору" сформульовано так≥ етапи становленн¤ образноњ св≥домост≥: 1) злит≥сть древньоњ св≥домост≥ дифузним комплексом предмет≥в - думок - д≥й; 2) посилена робота фантаз≥њ, м≥фолог≥чне "перевертеньство", прагненн¤ не лише виробл¤ти (додавати до природи) необх≥дн≥ реч≥, але й визначати њх призначенн¤; 3) можлив≥сть п≥знанн¤ речей та њх внутр≥шн≥х ≥дей у формах загальних пон¤ть про реч≥, тобто узагальненн¤х, образних пор≥вн¤нн¤х, паралел≥змах; 4) вираженн¤ у¤влень (узагальненн¤ пор≥вн¤нь, паралел≥зм≥в у р≥зних сферах нижчоњ та вищоњ м≥фолог≥њ), формуванн¤ й закр≥пленн¤ зм≥сту образу, його семантики; 5) етап ритму слова, народженн¤ словесного образу ¤к усталеноњ ун≥версальноњ структурно-семантичноњ Їдност≥ [18, с. 88]. јктивно осмислюЇ сферу еволюц≥њ образного горизонту ¤к архетипноњ базовоњ основи Ћ. опаниц¤ у прац≥ "‘ормул¤рний мотив: поетичний переказ архетипу", у ¤к≥й досл≥дниц¤ торкаЇтьс¤ складноњ сфери сп≥вв≥дношенн¤ м≥фу, архетипу, њх впливу на жанри фольклору, зокрема, п≥сн≥. "ѕ≥сн¤ ¤к найб≥льш екзистенц≥йний жанр усноњ культури обираЇ архетипн≥ мотиви, образи дл¤ створенн¤ картини св≥ту не т≥льки ¤к найб≥льш ун≥версальн≥ за своњм зм≥стом, а й ¤к т≥, зустр≥ч ≥з ¤кими завжди викликаЇ сильн≥ емоц≥њ (у тому числ≥ естетичн≥), здатн≥ встановити найперше внутр≥шню гармон≥ю (приготуванн¤ чар-з≥лл¤, причаруванн¤, маг≥чн≥ д≥њ з≥ сл≥дом, частуванн¤ сакральними напо¤ми, сп≥льна трапеза)" [20 с. 147]. ƒосл≥дниц¤ детально анал≥зуЇ еволюц≥ю розум≥нн¤ архетипно-≥нформац≥йного в≥дображенн¤ саме на р≥вн≥ м≥фопоетики у прац¤х в≥тчизн¤них ≥ заруб≥жних учених, починаючи, безперечно, ≥з  .√.ёнга. ¬ибудовуючи систему розум≥нн¤ поетичного мисленн¤ в п≥сн≥, Ћ. опаниц¤ прагне створити ланцюг адекватност≥ структури цього розум≥нн¤: "—интез ≥дей  .√.ёнга про колективне несв≥доме - архетипи, що спиралис¤ на м≥стичну "партиципац≥ю" Ћ.Ћев≥-Ѕрюл¤ та пон¤тт¤ "колективних у¤влень ≈.ƒюркгейма, ≥дей ретуал≥зму та опис д≥й лог≥чних механ≥зм≥в м≥фолог≥чного мисленн¤, що створюють знаков≥ системи - метафоричн≥сть, лог≥ку "бриколажа" (за  .Ћев≥-—тросом), ¤кщо не адекватн≥ поетичному мисленню в п≥сн≥, але багато в ч≥м стали близькими йому" [20, с. 146].

"≈тно-астральний архетипний аспект розгл¤нуто у розв≥дц≥ Ћ.Ўурка "ƒо питанн¤ етн≥чноњ земл≥ в героњчному епос≥". "≈п≥чна земл¤" ("сво¤" ≥ "чужа") Ї тим класичним м≥сцем, - зауважуЇ автор, - у ¤кому розгортаютьс¤ под≥њ, що через реальне, бажано-реальне та ≥деальне висв≥тлюють один з найважлив≥ших мотив≥в народного героњчного епосу - поЇднанн¤ особистого житт¤ з народним у форм≥ визначеноњ наперед дол≥ геро¤. ≤сторичне та м≥фолог≥чне мисленн¤ на р≥зних етапах формуванн¤ ≥сторичного епосу мають неоднакове сп≥вв≥дношенн¤. ѕроте саме њх поЇднанн¤ Ї ефективним засобом зображенн¤ фатального зв'¤зку з "еп≥чною (своЇю) землею" та "еп≥чним (своњм) народом" [33, с. 34].

√овор¤чи про психолог≥чно-≥нформац≥йний генезис, ми акцентуЇмо на етн≥чно-психолог≥чних дом≥нантах украњнського народу, ¤к≥ виражають характер його образноњ комун≥кац≥њ. ¬иход¤чи з геопсихолог≥чних особливостей, що формували украњнську синкретичну св≥дом≥сть [йдетьс¤ про на¤вн≥сть прафеномену (архетипу) у культурно-≥сторичному пол≥ бутт¤ ”крањни, що пов'¤заний з л≥н≥Їю ¬еликого степового кордону], можна припустити, що горизонтальний зр≥з њњ уособлюЇтьс¤ з ж≥ночим началом - м≥норне, вертикальний, що Ї чолов≥чим началом, - см≥хове. “рет¤ дом≥нанта пром≥жна (сп≥льна) - героњчне [5, с.173-178]. ÷≥ дом≥нанти визначають характер образноњ ментальност≥ украњнського етносу. ћи прагнули досл≥дити њхн≥й ви¤в на кожному зр≥з≥ образноњ св≥домост≥ - м≥фолог≥чному, фольклорному, художньому, публ≥цистичному.

ќбразну сферу фольклорного тексту досл≥джено у численних прац¤х учених р≥зних покол≥нь. јкцентуЇмо лише на естетично-образн≥й сфер≥, виход¤чи з концепц≥њ ¬.√усЇва, сформульован≥й у його прац≥ "Ёстетика фольклора": "≈стетика фольклору - це естетика колективноњ творчост≥, вона виражаЇ колективно вироблен≥, широко прийн¤т≥ народними масами, традиц≥йн≥ у¤вленн¤ про прекрасне ≥ потворне, п≥днесене й нице, траг≥чне й ком≥чне. ” фольклор≥ безпосередньо й активно виражаЇтьс¤ естетичний ≥деал мас або точн≥ше р≥зних соц≥альних колектив≥в, що утворюють народ на р≥зних стад≥¤х його ≥сторичного розвитку" [10, с. 268]. Ќа естетичн≥й функц≥њ фольклору наголошуЇ Ћ.ƒунаЇвська у прац≥ "”крањнська народна казка": "≈стетична функц≥¤ фольклору ви¤вл¤Їтьс¤ у ¤скравому, динам≥чному зображенн≥ под≥й, розважальност≥, г≥пербол≥зац≥њ ф≥зичних та духовних ¤костей персонаж≥в, тому психолог≥чному впливов≥ на слухач≥в, що викликаЇ у них в≥дчутт¤ сп≥впереживанн¤, тривоги й радост≥" [13, c. 6].

ћи наголошуЇмо на пон¤тт≥ ≥нформац≥йно-естетичний аспект форм ≥ндив≥дуального самовираженн¤ сучасноњ фольклорноњ пам'¤т≥. ÷ей аспект важко вид≥лити внасл≥док злитост≥ художн≥х форм п≥сн≥, ¤ка вт≥люЇ загальну естетичну сутн≥сть народноњ поетики. ћожна лише говорити про на¤вн≥сть народного естетичного ≥деалу, що моделюЇ в народному творчому процес≥ всю поетику вираженн¤ почутт≥в, принципи композиц≥њ та вислову, сп≥льн≥ дл¤ загальноњ сп≥вавторськоњ ≥нформац≥йно-естетичноњ системи (над≥ндив≥дуальна образна св≥дом≥сть). ќднак простежуЇтьс¤ на¤вн≥сть суто виражального ≥ндив≥дуального пласта, що в найкращих зразках п≥дноситьс¤ до авторськоњ св≥домост≥ ≥ Ї перех≥дним етапом до ≥ндив≥дуальноњ авторськоњ творчост≥.

ѕроблеми м≥фофольклорноњ св≥домост≥, њњ еволюц≥њ, впливу м≥фосв≥домост≥ на сучасне образне мисленн¤ частково порушували так≥ заруб≥жн≥ вчен≥:  .Ћев≥-—трос, ќ.јфанасьЇв, ќ.‘рейденберг, ƒ.‘резер, –.Ѕарт, ¬.ѕропп, ≈.ћелетинський, Ѕ.ѕутилов, ¬.“оропов, ¬.≤ванов, Ѕ. ирдан, ћ.јльбед≥ль; в≥тчизн¤н≥ автори: ќ.ѕотебн¤, —.√рица, Ћ.ƒунаЇвська, ј.≤ваницький, ћ.ѕаз¤к, ќ.“аланчук, ћ.ƒмитренко, ¬. ачкан, ¬.ƒавидюк, ¬.ѕогребенник, ¬.—ок≥л, —.ћишанич, ќ.ћишанич, ћ.Ќовикова, ≤.ƒенисюк, √.—крипник, ѕ.Ѕуд≥вський, ё.Ѕрiцина, ћ.√римич, ¬.≤вашк≥в, ћ.≤ванк≥в, “.√ол≥ченко, ќ.Ќицевич, ћ.‘едченко, ћ.ƒ¤ченко, √.—ок≥л та ≥н.

—труктуру й побутуванн¤ календарно-обр¤довоњ поез≥њ досл≥джували ≤.‘ранко, ≤.—венц≥цький,  .—осенко, “.√ол≥ченко, —.≤ванк≥в, —.≤ванова, ћ.Ћасло- уцюк, Ќ.ѕаз¤к, ≤.–ебошапка, ћ.“кач, ќ.„ебанюк, Ќ.якименко, ¬.’мель.

Ќа арх≥тектон≥ц≥ фольклорного мисленн¤, особливост¤х його сучасного розвитку акцентували досл≥дники ћ.ћаксимович, ѕ. ул≥ш, ћ.ƒрагоманов, ¬.јнтонович, ≤.‘ранко, ¬.√натюк, ‘. олесса, ќ.ƒей, ≤.Ѕерезовський, ћ.ѕаз¤к, ‘. ейда, ¬.Ѕойко, Ћ.ƒунаЇвська, Ќ.Ўумада,  .‘ролова, —.√рица, –. ирч≥в, Ћ. опаниц¤, √.ƒовженок.

ѕроанал≥зован≥ прац≥ дають змогу простежити св≥дом≥сну еволюц≥ю фольклорного мисленн¤, ч≥тко сформулювати горизонти в≥дображенн¤ первинноњ ≥нформац≥њ, у ¤ких уже закладена система ≥нтелектуальних параметр≥в в≥дображенн¤ факту: 1) системний св≥т св≥домост≥ (ч≥тке прочитанн¤ методу в≥дображенн¤, формулюванн¤ теми, ≥дењ); 2) на¤вн≥сть системно-структурного творчого аспекту (модель твору, сюжет, жанр зображально-виражальна система в≥дбитт¤ ≥нформац≥њ); 3) м≥грац≥йна система ≥нтелектуально-образних запозичень (смислових, сюжетних, образних).

—аме виход¤чи з м≥фоконцепц≥њ сприйн¤тт¤ св≥ту, ми прагнемо в≥дтворити лог≥ку генезису та еволюц≥њ форм ≥ метод≥в ≥нтелектуальноњ комун≥кац≥њ, починаючи з образу св≥ту, людини, акцентували на специф≥ц≥ виходу св≥домост≥ з архетип≥чного опису св≥ту, ≥з р≥вн¤ "гарантованоњ однозначност≥" (у¤вна ц≥л≥сн≥сть картини св≥ту, що складена з чуттЇвих ≥нтерпретац≥й) [17, с. 10]. “ут ми користуЇмос¤ моделлю  арлоса  астанеди про "розщепленн¤" архетипноњ св≥домост≥ ≥ створенн¤ усв≥домленоњ ≥нформац≥йноњ аури (умовно перший, ≥нтелектуальний по¤с сприйн¤тт¤).

јнал≥зуючи "зимовий обр¤д", доходимо висновку, що кожна з ≥нформац≥йних систем, виступаючи елементом загальноњ структури, може розгл¤датис¤ ¤к система нижчого пор¤дку. ѕро це св≥дчить анал≥з системи (горизонту) етнокосмос ¤к базовоњ. јнал≥з системи етноекстер'Їр, архетип≥в етичноњ повед≥нки св≥дчить про ≥Їрарх≥чн≥сть, багатор≥внев≥сть системи маг≥чно-величальний обр¤д, про присутн≥сть процес≥в керуванн¤ та передач≥ ≥нформац≥њ в≥д системи м≥кросв≥т (зона найпервинн≥ших архетип≥в людськоњ св≥домост≥ ) до системи макросв≥т (етносв≥товий космос) [6, с. 164].

ƒосл≥дженн¤ еволюц≥њ м≥фолог≥чного мисленн¤ дало змогу вийти на пон¤ттЇв≥ параметри сучасного мисленн¤ - архетип≥чний образ, м≥фолог≥чний образ, фольклорний образ, художн≥й образ, документальний образ - ≥ п≥ти дал≥ до системного розум≥нн¤ р≥вн≥в в≥дображеного (художнього) ≥ реального (документального) мисленн¤ (пон¤тт¤ метод фольклорний ¤к ≥мпров≥зац≥йно-≥нформац≥йна модель в≥дбитт¤ тип≥зованоњ колективноавторськоњ св≥домост≥), метод художн≥й ¤к ≥ндив≥дуал≥зована система образного в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ), метод публ≥цистичний ¤к документально достов≥рне в≥дображенн¤ ≥нформац≥њ з використанн¤м образно-емоц≥йних параметр≥в суб'Їктив≥зац≥њ).

ћ≥фолог≥чна св≥дом≥сть засв≥дчуЇ св≥й базовий феномен дл¤ наступних р≥вн≥в мисленн¤: художнього, публ≥цистичного, наукового. ћи вид≥л¤Їмо саме аспект нац≥ональноњ образно-психолог≥чноњ ≥дентиф≥кац≥њ, починаючи з архетипного горизонту.

ѕон¤тт¤ нац≥ональна художньо-≥нформац≥йна св≥дом≥сть п≥дкреслюЇ складний шл¤х формуванн¤ ≥нтелектуально-≥нформац≥йного по¤су художньоњ св≥домост≥ украњнського етносу. ” цьому контекст≥ наш≥ погл¤ди зб≥гаютьс¤ з концепц≥Їю ќ.«абужко стосовно пер≥одизац≥њ новоњ украњнськоњ культури й розвитку нац≥ональноњ ≥дењ (пер≥оди: "мовноњ партикул¤ц≥њ", "украњноф≥льський", франк≥вський, "розстр≥л¤не в≥дродженн¤") [14, c. 116]. ” концепц≥њ досл≥дниц≥ ч≥тко простежуЇтьс¤ еволюц≥¤ ≥нтелектуального ≥нформац≥йного насиченн¤ св≥домост≥ нац≥њ у зв'¤зку з формуванн¤м ≥ утвердженн¤м нац≥ональноњ ≥дењ (пол≥тичний ≥нтелектуал≥зм), у зв'¤зку з художн≥м ≥нтелектом - (художн≥й ≥нтелектуал≥зм). ¬≥дм≥нн≥сть м≥ж концепц≥Їю ќ.«абужко ≥ нашою концепц≥Їю пол¤гаЇ в тому, що ми подаЇмо ≥нтелектуально-св≥дом≥сну еволюц≥ю, починаючи з перв≥сних форм ≥нформац≥йно-образного вираженн¤ (архетипний, м≥фолог≥чний, фольклорний р≥вн≥), по¤снюючи њх базов≥сть дл¤ формуванн¤ сучасноњ художньоњ св≥домост≥.

Ќапрацьований теоретичний масив дав змогу ≥з класичних фольклористичних, ≥сторичних, народознавчих, л≥тературознавчих та журнал≥стикознавчих шк≥л осмислити, уточнити або виокремити так≥ пон¤тт¤ у контекст≥ умовно-реального (м≥фофольклорного) мисленн¤: етнокосм≥чний горизонт пам'¤т≥, архетип≥чний р≥вень в≥дображенн¤, архетип≥зац≥¤ ≥нформац≥њ, системн≥сть фольклорного мисленн¤, структура м≥фу, м≥фолог≥чна св≥дом≥сть, фольклорна св≥дом≥сть, комун≥кативн≥сть м≥фопоетики, м≥форозгерметизац≥¤, розгерметизац≥¤ документальноњ основи факту, сугестивна ≥нформац≥¤, сугестивно-≥нформац≥йний аспект, кордони суб'Їктив≥зац≥њ, суб'Їктивна система авторського в≥дображенн¤, естетичний народний ≥деал, естетичне охудожненн¤ образу, ≥нформац≥йно-естетичний аспект форм ≥ндив≥дуального самовираженн¤, ≥нформац≥йно-сугестивне доп≥нгуванн¤ св≥домост≥, головн≥ психо-соц≥альн≥ дом≥нанти, генеза м≥фолог≥чноњ образност≥, образна функц≥¤ св≥домост≥, схована композиц≥¤ народноњ п≥сн≥, сюжетна пульсац≥¤, колективний ≥нформац≥йний суб'Їктив≥зм, етно≥нформац≥йний св≥дом≥сний аспект, колективний автор, жанрово-≥мпров≥зац≥йний аспект, ≥нформац≥йний пол≥фон≥зм.

Ћ≥тература

јзбелев —.Ќ. ќсновные пон¤ти¤ текстологии в применении к фольклорному материалу // ѕринципы текстологического изучени¤ фольклора. ћосква; Ћенинград: Ќаука, 1986. —. 27.

јльбедиль ћ.‘. ќ реконструкции мифологической семантики протоиндийских текстов // Ћитература и культура древней и средневековой »ндии. ћосква: Ќаука, 1987. —. 11-25.

Ѕогатырев ѕ.√. ¬опросы теории народного искусства. ћосква, 1971. —. 394-395.

Ѕур¤к ¬.ƒ. јрхетиполог≥¤  .√.ёнга ≥ системн≥сть фольклорного мисленн¤ // Ќациональна¤ психологи¤ и духовные ценности народа. ƒонецк: ƒƒ”, 1994. —. 31-34.

Ѕур¤к ¬.ƒ. √оловн≥ психолог≥чно-художн≥ дом≥нанти ≥нформац≥йно-художньоњ св≥домост≥ у контекст≥ генезису форм ≥ метод≥в вираженн¤ факту // ¬≥сник ƒн≥пропетровського ун≥верситету. —ер≥¤ л≥тературознавство та журнал≥стика. ƒонецьк: ƒЌ”, 1998. ¬ип. 2. —. 173-178.

Ѕур¤к ¬.ƒ. ѕоетика ≥нформац≥йно-образноњ св≥домост≥. ≈волюц≥¤ форм ≥ метод≥в вираженн¤ ≥нформац≥њ (факту) в контекст≥ ≥нтелектуал≥зац≥њ творчоњ св≥домост≥. ƒонецьк: ¬ид-во ƒн≥пропетр. ун-ту, 2001.

¬еселовский ј.Ќ. »сторическа¤ поэтика. ћосква: ¬ысша¤ школа, 1984.

√натюк ¬.ћ. ¬ибран≥ статт≥ про народну творч≥сть.  ињв: Ќаук. думка, 1966. —. 86.

√ацак ¬.ћ. Ёпический певец и его текст // “екстологическое изучение эпоса: Cб. статей. ћосква, 1971. —. 45.

√усев ¬.≈. Ёстетика фольклора. ћосква: Ќаука, 1967.

ƒей ќ.≤. ѕоетика украњнськоњ народноњ п≥сн≥.  ињв: Ќаук. думка, 1978. —. 259.

–озв≥дки ћихайла ƒрагоманова про украњнську народну словесн≥сть ≥ письменство // «б≥рник ф≥лолог≥чноњ секц≥њ наукового товариства ≥мен≥ Ўевченка. “. 3. Ћьв≥в, 1890.

ƒунаЇвська Ћ.‘. ”крањнська народна казка.  ињв: ¬ища школа. 1987.

«абужко ќ.—. ‘≥лософ≥¤ украњнськоњ ≥дењ та Ївропейський контекст: ‘ранк≥вський пер≥од.  ињв: ќснови, 1993.

«еленский ¬. “олковый словарь по аналитической психологии. —анкт-ѕетербург: ¬@ , 2000.

»сторические песни малороссийского народа с объ¤снени¤ми Ќ.јнтоновича и ћ.ƒрагоманова.  иев, 1874. “. 1. —. 111.

 астанеда  . ѕутешествие в »кстлан. —казки о силе / –ед.: ё.—мирнов, ».—тарых; ѕер. с англ. ј.—идерского, ».—тарых.  иев: —офи¤, 1995. “. 3-4.

 иченко ј.—. ¬ведение в теорию фольклора. „еркассы. 1998.

 олесса ‘. ћ. ‘ольклористичн≥ прац≥.  ињв, 1970. —. 35.

 опаниц¤ Ћ. ‘ормульний мотив - поетичний переказ архетипу // Ћ≥тература. ‘ольклор. ѕроблеми поетики. ¬ип. 7.  ињв: ¬ѕ÷ " ињвський ун-т", 2000. —. 147.

ћаксимович ћ. ќбъ¤снени¤ некоторых украинских песен // —обрание сочинений ћ.ј.ћаксимовича: ¬ 3-х т.  иев, 1876. “. 1.

ћаксимович ћ.ј. ќ малороссийских народных песн¤х // —обр. соч. 1877. “. 2. —. 441-442.

Ќойманн Ё. ѕроисхождение и развитие сознани¤ / ѕер. с анг. ћосква, 1998. —ери¤ "—озвезди¤ мудрости".

ѕропп ¬.я. ћорфологи¤ сказки. ћосква: Ќаука, 1969.

ѕутилов Ѕ.Ќ. ћетодологи¤ сравнительно-исторического изучени¤ фольклора. Ћенинград: Ќаука, 1976. —. 224.

—лавова ћ.“. ¬олшебное зеркало детства. —татьи о детской литературе.  иев: »здательско-полиграфический центр " иевский университет", 2002. —. 94.

‘ранко ≤. як виникають народн≥ п≥сн≥ // ‘ранко ≤. ¬ибран≥ статт≥ про народну творч≥сть.  ињв: ¬ид-во јЌ ”–—–, 1955.

„орно≥ваненко ™.ћ. Ћ≥тературний процес в ≥сторико-культурному контекст≥: –озвиток ≥ зм≥на тип≥в л≥тератури ≥ художньо л≥тературноњ св≥домост≥ в рос≥йськ≥й словесност≥ ’≤-’’ стол≥ть. ќдеса: ћа¤к, 1997.

Ўумада Ќ.—. —учасна п≥сенн≥сть слов'¤нських народ≥в / јЌ ”–—–. ≤н-т мистецтвознавства, фольклору та етнограф≥њ ≥м. ћ.“.–ильського.  ињв: Ќаук. думка, 1981.

Ўурко Ћ. ƒо питанн¤ "еп≥чноњ земл≥" в героњчному епос≥ // Ћ≥тература. ‘ольклор. ѕроблеми поетики. ¬ип. 11.  ињв: ¬ѕ÷ " ињвський ун-т", 2001. —. 34.

ёнг  .√. ќб отношении аналитической психологии к поэзии // ёнг  ., Ќойманн Ё. ѕсихоанализ и искусство. ћосква, 1996.

Dundes A. From etic to emic units in the strucrural study of Folktales. J. Amer. Folklore. 1962. 75.

Povinja A. Teoria del folklor. Cordoba. 1954.