"√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки" ≤вана ‘ранка: парем≥ограф≥чний аспект



ѕ≥д час роботи над фундаментальним тритомним корпусом "√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки" ≤ван ‘ранко, окр≥м основних теоретичних питань, вир≥шував важлив≥ практичн≥ проблеми, пов'¤зан≥ з≥ збиранн¤м, систематизац≥Їю та виданн¤м парем≥йних текст≥в, що загалом вход¤ть у компетенц≥ю парем≥ограф≥њ. „≥тко продумавши схему опрацюванн¤ з≥браного матер≥алу, що враховувала найнов≥тн≥ш≥ тогочасн≥ дос¤гненн¤ украњнських та заруб≥жних парем≥ограф≥в, досл≥дник консеквентно вт≥лював њњ у житт¤, створивши один ≥з найкращих вз≥рц≥в наукового виданн¤ присл≥в'њв ≥ приказок.

”крањнська парем≥ограф≥чна традиц≥¤ дофранкового пер≥оду була представлена низкою неперес≥чних пам'¤ток, ¤к≥ в≥дпов≥дали пров≥дним галузевим тенденц≥¤м ≥ за р≥внем виконанн¤ не поступалис¤ св≥товим аналогам. «б≥рники ћиколи «акревського, ћ.Ќомиса (ћатв≥¤ —имонова), ѕавла „убинського св≥дчать про беззаперечний поступ украњнських досл≥дник≥в у сфер≥ збиранн¤, систематизац≥њ та виданн¤ скарб≥в народного мудросл≥в'¤.

ѕоступ украњнськоњ парем≥ограф≥њ в≥дбувавс¤ у контекст≥ загальноЇвропейськоњ фольклористичноњ науки, ¤ка у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. поповнилас¤ низкою ірунтовних зб≥рник≥в: у Ќ≥меччин≥ побачило св≥т п'¤титомне виданн¤  арла ‘р≥др≥ха ¬≥льгельма ¬андера "Deutsches Sprichworter Lexikon" (1867-1880), у ѕольщ≥ - "Ksiega przyslow, przypowiesci i wyrazen przyslowiowych polskich" (1889-1894) —амуел¤ јдальберіа, у —ловаччин≥ зб≥рка "Slovenska prislovi, porekadla a uslovi" (1897) јдольфа ѕетра «атурецкого, у –ос≥њ - "ѕословицы русского народа" (1862) ¬олодимира ƒал¤, у „ех≥њ - "Mudroslovi narodu slovanskeho vе prislovich" (1893) ‘рант≥шека „елаковського, у Ѕолгар≥њ - "Ѕългарски притчи или пословици и характерни думи" (1890-1897) ѕетко –ачева —лавейкова та ≥н. ” цих зб≥рниках, р≥зних за обс¤гом охопленого матер≥алу, структурою, формою та способом упор¤дкуванн¤, окреслились й утвердились основн≥ парем≥ограф≥чн≥ принципи, що й до сьогодн≥ залишаютьс¤ актуальними.

ѕершочерговим парем≥ограф≥чним завданн¤м дл¤ ≤.‘ранка, ¤к ≥ дл¤ б≥льшост≥ парем≥ограф≥в того часу, став виб≥р класиф≥кац≥йноњ системи. Ќа початку ’’ ст. було ч≥тко сформовано три системи: 1) алфав≥тна; 2) тематична; 3) опорно-гаслова (опорно-гн≥здова або опорно-стрижнева) так звана система "¬андера - ‘ранка - јдальберіа".

јлфав≥тну систему використовували у початковий пер≥од розвитку украњнськоњ парем≥ограф≥њ ( лимент≥й «≥нов≥њв, ќлекс≥й ѕавловський, …осиф Ћевицький) ≥ активно нею послуговувались аж до середини ’≤’ ст. (¬асиль —мирницький, √ригор≥й ≤лькевич, ќлександр Ўишацький-≤лл≥ч). «г≥дно з њњ нормами, впор¤дкуванн¤ матер≥алу в≥дбувалос¤ за першою л≥терою початкового слова у парем≥њ. "ѕеревагою ц≥Їњ системи були простота ≥ зручн≥сть у користуванн≥, недол≥ком - те, що часто одн≥ ≥ т≥ ж присл≥в'¤ залежно в≥д зм≥ни першоњ букви або пор¤дку сл≥в потрапл¤ли в р≥зн≥ м≥сц¤ книги, отже, порушувавс¤ семантичний р¤д парем≥й" [14, c. 27]. ”пор¤дкуванн¤ за алфав≥том призводило до втрати семантичних зв'¤зк≥в м≥ж текстами, ускладнювало њх систематичне наукове опрацюванн¤, адже базувалос¤ на механ≥чному розпод≥л≥ з≥браного матер≥алу. ¬ипадков≥сть розм≥щенн¤ та семантична неспор≥днен≥сть текст≥в, поЇднуваних штучною алфав≥тною системою, звужували перспективи њх анал≥зу. ќсобливо виразно обмежен≥сть зазначеноњ класиф≥кац≥њ ви¤вл¤лас¤ у процес≥ упор¤дкуванн¤ ≥ роботи над ірунтовними зб≥рниками загального типу.

“ематична класиф≥кац≥йна система, що прийшла на зм≥ну алфав≥тн≥й, набула широкоњ попул¤рност≥ у середин≥ ’≤’ ст. ¬она базувалась на розпод≥л≥ зразк≥в за в≥дпов≥дними тематичними групами. –озрахована на опрацюванн¤ значноњ к≥лькост≥ матер≥алу тематична класиф≥кац≥¤ передбачала презентац≥ю нац≥онального парем≥йного фонду ¤к ц≥л≥сноњ системи, ви¤вл¤ла спр¤мован≥сть на об'Їднанн¤ семантично спор≥днених зразк≥в у межах певних рубрик, ц≥л≥сний анал≥з ¤ких даЇ змогу "зробити ¤ке-небудь зведенн¤ й висновок, загальний п≥дсумок про духовн≥ й моральн≥ особливост≥ народу, про його життЇв≥ стосунки ¤к вони ви¤вилис¤ в присл≥в'¤х ≥ приказках..." [7, c. 15]. «а принципами тематичного розпод≥лу, враховуючи його переваги, було виконано перш≥ зб≥рники нац≥онального типу ("Mudroslovi narodu slovanskeho v prislovich" ‘.„елаковського, "ѕословицы русского народа" ¬.ƒал¤, "”крањнськ≥ приказки, присл≥в'¤ ≥ таке ≥нше" ћ.Ќомиса). ”крањнський парем≥олог ћ.Ќомис у своњй прац≥ виокремив двадц¤ть тематичних рубрик, у ¤ких висв≥тлено найр≥зноман≥тн≥ш≥ сторони житт¤ нашого народу.

«азначена класиф≥кац≥¤, що, за словами ёр≥¤ Ўевельова, в≥дображаЇ романтичний п≥дх≥д до розум≥нн¤ парем≥йного матер≥алу, в основ≥ маЇ семантичний анал≥з текст≥в, а, отже, "завжди досить умовна, приблизна, н≥коли не може хоч ск≥льки-небудь вичерпати багатоман≥тност≥ значень ≥ конкретних застосувань окремих присл≥в'њв" [16, c. 17]. —кладна специф≥ка жанру, зокрема пол≥семантизм багатьох текст≥в, суб'Їктив≥зуЇ, робить антинауковим будь-¤кий тематичний розпод≥л парем≥й. “ематична система спр¤мована на конкретизовану рубрикац≥ю парем≥йного корпусу, що призводить до певного ≥гноруванн¤ багатозначност≥ ¤к специф≥чноњ риси жанру, суттЇвого звуженн¤ актуал≥зац≥йних можливостей зразк≥в. —истематизуючи недол≥ки тематичного упор¤дкуванн¤, √.ѕерм¤ков зупинивс¤ на трьох найважлив≥ших: "ѕо-перше, б≥льш≥сть приказкових вислов≥в... вживаЇтьс¤ в переносному смисл≥, тобто в≥дзначаЇтьс¤ багатотемн≥стю ≥ не може бути втиснута в меж≥ одн≥Їњ вузькоњ теми. ѕо-друге, вс≥ предметно-тематичн≥ класи, запропонован≥ парем≥ологами, взаЇмно перехрещуютьс¤ ≥ тому не дають (≥ не можуть дати) однозначного р≥шенн¤... ѕо-третЇ, сам розпод≥л на тематичн≥ групи дуже дов≥льний ≥ кожен досл≥дник ≥ укладач зб≥рника робить його по-своЇму" [15, c. 9]. ћикола ƒмитренко, п≥дтримуючи загальну негативну оц≥нку анал≥зованоњ системи, акцентував увагу на тому, що жанр парем≥й "...чинить значний оп≥р тематичн≥й систематизац≥њ в м≥ру своЇњ глибинно р≥зноман≥тноњ семантики, пост≥йного переосмисленн¤ ≥ багатющоњ асоц≥ативност≥" [8, c. 202].

ќпорно-гаслова система, що виникла на противагу тематичн≥й, ув≥йшла у науковий об≥г у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. ¬перше њњ використав  .‘.¬.¬андер у виданн≥ п'¤титомного корпусу н≥мецьких парем≥й "Deutsches Sprichworter Lexikon" (1867-1880), а продовжив, дещо спростивши ≥ удосконаливши, —.јдальбері у виданн≥ "Ksiega przyslow polskich" (1889-1894). ≤.‘ранко ірунтовно обсервував обидва зб≥рники, зосередивши основну увагу на вивченн≥ та характеристиц≥ новоњ дл¤ тогочасноњ парем≥ограф≥њ опорно-гасловоњ системи, ¤ка, за словами ученого, передбачала зведенн¤ низки текст≥в "..п≥д титулом того слова, що в них найважн≥йше або характеристичне, чи то буде ≥менник, прикметник, д≥Їслово, чи ¤ка инша часть мови, без огл¤ду на те, чи те слово стоњть на початку, чи в середин≥, чи на к≥нц≥ припов≥дки, ≥ т≥ ірупи пор¤дкуЇть с¤ по њх титуликах (темах, по н≥м. Stichwort) поазбучно" [22, c. XVIII]. ƒосл≥дник спостер≥г ≥ в≥дзначив подв≥йну користь упор¤дкуванн¤ матер≥алу за опорними словами, адже такий спос≥б "раз що запоб≥гаЇ м≥шаню матер≥¤л≥в неналежних до себе, запираЇ ворота дов≥льности, не позвол¤ючи пор¤дкувати п≥сл¤ пон¤ть, ¤к≥ н≥би то висловлен≥ в приказках, а змушуЇ держати с¤ сл≥в, ¤к≥ Ї в њх текст≥, запоб≥гаЇ п≥дсуваню ¤кихось власних чи доіматичних чи ф≥льософ≥чних погл¤д≥в там, де њх може й зовс≥м не бути, а по друге; подаЇ досл≥дникови, л≥нів≥стови, етноірафови матер≥¤л упор¤дкований привичним йому лЇксиконовим способом ≥ зведений уже в групи знов таки не самов≥льно, а п≥сл¤ найпевн≥йшого можливого кр≥тер≥¤ - самого тексту припов≥док" [22, c. XVIII].

„≥тко з'¤сувавши дл¤ себе низку переваг апробованоњ у зб≥рниках  .‘.¬.¬андера та —.јдальберіа класиф≥кац≥йноњ системи, а також ви¤вивши низку суттЇвих недол≥к≥в тематичного принципу (суб'Їктивне виокремленн¤ тематичних груп, неврахуванн¤ реального зм≥сту образних парем≥њ та ≥н.), ≤.‘ранко вперше на украњнському ірунт≥ використав систематичний розпод≥л парем≥й за опорними словами. «а прикладом своњх Ївропейських попередник≥в украњнський досл≥дник вид≥лив у кожному зразков≥ слово з найб≥льшим смисловим навантаженн¤ (опорне слово або гасло), ¤ке виступало сп≥льним елементом дл¤ низки текст≥в, що об'Їднувалис¤ у рубрику. ” рубриц≥ вчений розм≥стив зразки за абеткою, що додало зручност≥ в опрацюванн≥ одногаслових парем≥йних одиниць ≥ њх численних вар≥ант≥в. ’арактеризуючи працю ≤.‘ранка, ё.Ўевельов слушно наголосив, що вона ¤к результат роботи науковц¤-позитив≥ста Ї "передус≥м дов≥дкова, дл¤ вченого досл≥дника" [25, c. 57]. «азначимо, що одним ≥з головних критер≥њв такоњ оц≥нки став анал≥з класиф≥кац≥йноњ системи, ¤ка у ‘ранковому виданн≥ спр¤мована на максимально спрощений пошук зразк≥в ≥ одночасне збереженн¤ Їдност≥ семантичних пол≥в.

≤.‘ранко доповнив опорно-гаслову систему низкою додаткових компонент≥в, сукупне використанн¤ ¤ких позитивно вплинуло на остаточне формуванн¤ простого ≥ зручного у користуванн≥ зб≥рника. ќдним ≥з таких доповнень стало впровадженн¤ наскр≥зноњ та потематичноњ нумерац≥њ зразк≥в. Ќаскр≥зна нумерац≥¤ вказуЇ на загальну к≥льк≥сть ≥нвар≥антних текст≥в, ¤ких у виданн≥ 31 091, а потематична числить зразки, об'Їднан≥ п≥д певним гаслом (наприклад, у рубриц≥ "Ѕог" њх 385, "√олова" - 341, "√рош≥, √р≥ш" - 180, "ƒати" - 238, "ƒорога" - 164, "ƒ≥дько" - 240 ≥ т. д.). —ам досл≥дник висловив спод≥ванку, що ц¤ так звана "подв≥йна бухгалтер≥¤"Е покажетьс¤ практичною ≥ здобуде соб≥ признанЇ" [22, c. XVII].

Ѕезперечно, жодна ≥з класиф≥кац≥йних систем не Ї ун≥версальною, у кожн≥й можна виокремити низку суттЇвих недол≥к≥в. ѕроблеми опорно-гасловоњ ви¤вл¤ютьс¤ п≥д час опрацюванн¤ багатокомпонентних зразк≥в, у ¤ких потенц≥йно на¤вн≥ дек≥лька центральних лексем, що здатн≥ виконувати функц≥ю опорного слова. «рештою, долаючи "оп≥р матер≥алу", парем≥ографи встановили ч≥тк≥ критер≥њ виокремленн¤ головного слова, зг≥дно з ¤кими "у присл≥в'¤х, що мають два або й б≥льше опорних сл≥в, пров≥дним Ї те слово, на ¤ке припадаЇ основний лог≥чний наголос, а при труднощах у його визначенн≥ надаЇтьс¤ перевага першому з них за м≥сцем розташуванн¤ у парем≥йн≥й одиниц≥" [13, c. 6]. ƒокладний анал≥з принцип≥в виокремленн¤ стрижневого слова у зб≥рнику "√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки" даЇ змогу констатувати, що саме цими критер≥¤ми послуговувавс¤ ≤.‘ранко. Ќаприклад, у текст≥ "—ивий сок≥в, сив≥ його очи; не буде з того іазди, хто ходит по ночи" [2, с. 495], що маЇ два опорних слова "сок≥л" ≥ "іазда", ¤к головне досл≥дник виокремлюЇ "іазда", оск≥льки воно утворюЇ центральний, лог≥чно наголошений образ припов≥дки, в ¤кому зосереджено його основний ¤дерний семантичний зар¤д. «а умови сп≥вм≥рност≥ опорних сл≥в, що у двокомпонентних парем≥¤х, зважаючи на њх семантичний ≥ лог≥чний паралел≥зм, трапл¤Їтьс¤ нер≥дко, ("ƒобре говорит, а злоЇ творит" [3, с. 7], "Ќема дров по грабину, а городовини по ог≥рки" [3, с. 51]) ≤.‘ранко, ¤к цього вимагають норми сучасноњ парем≥ограф≥њ, п≥д час розпод≥лу в≥ддавав перевагу першому. ¬ажливо, що у процес≥ виокремленн¤ опорних сл≥в та загального розм≥щенн¤ матер≥алу науковець враховував подв≥йну сутн≥сть парем≥й, а саме на¤вн≥сть у них пр¤мого та переносного смислових пласт≥в. √оловним ≥ визначальним у текст≥ вчений визнавав переносне (образне) значенн¤, ¤ке у б≥льшост≥ зразк≥в розвинулос¤ внасл≥док розширенн¤ д≥апазону використанн¤, частого в≥дтворюванн¤, неодноразового переосмисленн¤. «датн≥сть парем≥й набувати переносного значенн¤, на думку досл≥дника, Ї одн≥Їю з головних ознак жанру, що спри¤Ї його активному побутуванню, максимально розширюючи функц≥ональну спроможн≥сть ≥ семантичний потенц≥ал кожного зразка, в≥дкриваючи нов≥ горизонти дл¤ реал≥зац≥њ певних прагматичних ц≥лей.

ѕосл≥довники ≤.‘ранка на нив≥ парем≥ограф≥њ удосконалили опорно-гн≥здову систему, доповнивши њњ тематичною цикл≥зац≥Їю, що передбачаЇ об'Їднанн¤ низки спор≥днених рубрик у межах певноњ теми (ћихайло ѕаз¤к, наприклад, виокремив так≥ цикли: "ѕрирода. ѓњ ¤вища", "„ас, пори року, м≥с¤ц≥, дн≥ тижн¤", "’л≥боробство, сад≥вництво, рослини", "ƒомашнЇ господарство, реч≥ побуту", "“варини, птахи, зв≥р≥", "“ранспорт, ремесла, профес≥њ" тощо; ќлександр ∆игульов - "ѕромислов≥сть ≥ ремесло", "—≥льське господарство", "ѕрац¤", "—≥м'¤ ≥ шлюб", "«доров'¤ ≥ хвороби", "ѓжа" та ≥н.). ќднак опорно-гаслова класиф≥кац≥¤, незважаючи на ц≥лий комплекс важливих рац≥ональних доповнень, уже не задовольн¤Ї вимог сучасноњ науки ≥ на зм≥ну њй впроваджуютьс¤ ≥сторико-тематична (ћихайло ѕаз¤к, Ќатал≥¤ Ўумада, ћар≥¤ Ћ≥джвой, ¬≥ктор≥¤ Ѕобкова), комб≥нована (ќлександр ∆игульов), структурно-сем≥отична (за семантичними парами та в≥дпов≥дними структурами) (√ригор≥й ѕерм¤ков, ћаат≥  уус≥) класиф≥кац≥њ. ƒосл≥дженн¤ сучасних парем≥ограф≥в спр¤мован≥ на виробленн¤ ун≥версальноњ м≥жнародноњ класиф≥кац≥йноњ системи, ¤ка б враховувала найтонш≥ нюанси жанровоњ сутност≥ (пол≥вар≥антн≥сть, багатозначн≥сть, структурну неоднор≥дн≥сть ≥ т. д.).

” комплекс≥ парем≥ограф≥чних проблем важливим Ї виробленн¤ ч≥ткоњ методолог≥њ опрацюванн¤ матер≥алу. ћетодолог≥чна система ‘ранковоњ прац≥ сформувалась унасл≥док генеруванн¤, узагальненн¤ та переосмисленн¤ низки актуальних ≥ ефективних принцип≥в, апробованих у найірунтовн≥ших Ївропейських виданн¤х. ”никаючи њх механ≥чного перенесенн¤ на украњнський ірунт, учений створив ориг≥нальну схему досл≥дженн¤ парем≥й, головним критер≥Їм ¤коњ стало врахуванн¤ складноњ внутр≥шньоњ природи жанру. ≤.‘ранко точно окреслив найвагом≥ш≥ атрибути парем≥ограф≥чноњ студ≥њ високого наукового р≥вн¤, запропонувавши п'¤ть основних методолог≥чних принцип≥в, ¤к≥ здатн≥ забезпечити цей р≥вень: збереженн¤ мовних особливостей, точна паспортизац≥¤ ("географ≥чне ум≥сцевленн¤"), по¤сненн¤ текст≥в, компаративний анал≥з, розширенн¤ вар≥антних гн≥зд [23, c. I-II].

«азначена схема дала змогу досл≥дников≥ провадити планом≥рний науковий анал≥з парем≥йного матер≥алу; робити достов≥рн≥ висновки про особливост≥ побутуванн¤, мовну специф≥ку, нац≥ональний характер цих "др≥бних твор≥в", розв'¤зуючи семантичну невизначен≥сть окремих зразк≥в шл¤хом розбору њх актуал≥зац≥йного контексту, або наведенн¤ ≥ноземних паралелей; зд≥йснювати ≥нш≥, не менш вагом≥, узагальненн¤. ƒл¤ багатьох покол≥нь парем≥ограф≥в ‘ранкова методолог≥¤ опрацюванн¤ жанрового репертуару залишаЇтьс¤ в≥дправною точкою у напр¤м≥ його комплексного, всестороннього вивченн¤.

ќдним ≥з головних принцип≥в ≤.‘ранка ¤к збирача ≥ записувача парем≥йного матер≥алу було максимальне збереженн¤ мовних особливостей зразк≥в. ѕарем≥олог ч≥тко усв≥домлював, що автентичн≥сть парем≥й маЇ значну наукову ц≥нн≥сть, оск≥льки даЇ багатий ірунт дл¤ характеристики рег≥ональноњ (д≥алектноњ) мовноњ специф≥ки р≥зних р≥вн≥в - синтаксичного, лексичного, морфемного, фонетичного. —аме тому текстами парем≥й з≥ зб≥рника "√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки", що найкраще засв≥дчують систематичне збереженн¤ ориг≥нального живого народного слова, ≥ до сьогодн≥ активно послуговуютьс¤ л≥нгв≥сти-д≥алектологи, використовуючи ¤к високо¤к≥сний ≥люстративний матер≥ал на п≥дтвердженн¤ в≥дпов≥дних д≥алектних норм.

≤.‘ранко ¤к теоретик ≥ практик "у справ≥ збиранн¤ фольклорного матер≥алу" неодноразово в≥дзначав, що правильний запис зразк≥в усноњ словесност≥ за принципом "пиши ¤к чуЇш" Ї загальнообов'¤зковою вимогою ф≥ксац≥њ ¤к≥сного народознавчого продукту. ƒосл≥дник наголошував, що "д≥алектн≥ властивост≥ говору належно усюди заховувати, а не зм≥н¤ти њх на л≥тературн≥" [18, c. 451]. —в≥дома мовна ун≥ф≥кац≥¤ фольклорного матер≥алу неприйн¤тна, адже вона н≥велюЇ м≥сцевий колорит тексту, руйнуЇ ореол безпосередност≥ вислову, зменшуЇ естетичну варт≥сть, а в≥дтак призводить до втрати його науковоњ ц≥нност≥. Ќегативн≥ насл≥дки такоњ ун≥ф≥кац≥њ ≤.‘ранко обірунтовано виокремлював. «окрема у в≥денському виданн≥ "√алицьк≥ припов≥дки ≥ загадки" √.≤лькевича в≥н пом≥тив, що "вс≥ припов≥дки мають украњнськ≥, м¤гк≥ зак≥нчен¤: ходить, робить" [22, c. XI], ¤к≥ не властив≥ дл¤ галицьких д≥алект≥в, а, отже, не надаютьс¤ до повноц≥нного л≥нгв≥стичного обсервуванн¤.

«береженн¤ мовноњ автентичност≥ у фольклорних текстах дл¤ ≤.‘ранка мало принципово важливе значенн¤. Ќа початку ’’ ст., коли по-новому постала проблема формуванн¤ украњнськоњ л≥тературноњ мови, саме фольклор ("народна мова"), за переконанн¤м науковц¤, мав стати одним ≥з основних джерел њњ виробленн¤ та поповненн¤. јктивно ф≥ксуючи ≥ використовуючи багатогранн≥сть ≥ "незакаламучену" чистоту мовного скарбу народу, синтезуючи його д≥алектн≥ риси "в одну орган≥чну ц≥л≥сть", досл≥дник намагавс¤ утвердити ≥ збагатити загальнонац≥ональну л≥тературну мову, унормувати њњ, заповнити численн≥ прогалини. " ожна л≥тературна мова доти жива ≥ зд≥бна до житт¤..., - пише учений, - доки маЇ тенденц≥ю збагачуватис¤ чимраз новими елементами з питомого народного житт¤ ≥ з в≥дм≥н та д≥алект≥в народного говору" [21, c. 207]. ” цьому аспект≥ ‘ранк≥в зб≥рник галицьких припов≥док, у ¤кому нав≥ть у ¤кост≥ ключових сл≥в подано широку гаму д≥алектизм≥в (бомкати, ворохобити, впел≥ситис¤, впилити, гайнувати, гл≥тно, головник, гранка, іуздратис¤, іаламаіати, дебел≥ти, догурити, дригол≥ти, дрисливий, завкридно, загиритис¤, залудити, заскаритис¤, здруцкати, каланити, канькати, капарити, к≥бзувати, конопадити, спанош≥ти, спазолитис¤, сустр≥нь, ськати, телепати та ≥н.), а також представлено у вс≥й життЇдайн≥й крас≥ чистоту, ¤сн≥сть ≥ зрозум≥л≥сть народноњ мови, суттЇво вир≥зн¤Їтьс¤ на тл≥ попередн≥х здобутк≥в науковц¤. ѕрац¤ за задумом ученого мала стати не т≥льки величезним з≥бранн¤м парем≥йного матер≥алу, а й повноц≥нним джерелом оновленн¤ та збагаченн¤ л≥тературноњ мови. ѕо¤снюючи функц≥ональну активн≥сть д≥алект≥в њх позитивним впливом на л≥тературну мову, ≤.‘ранко зазначав, що д≥алект маЇ право на житт¤ доти, "доки сп≥льна л≥тературна мова не вироблена" [21, c. 207]. « остаточним њњ становленн¤м в≥дбуваЇтьс¤ поступове звуженн¤ д≥алектного фону, д≥алектизм використовуЇтьс¤ лише з певною художньо-стил≥стичною метою ¤к зас≥б мовноњ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ та б≥льшого увиразненн¤ мовленн¤. ¬≥дтак, п≥сл¤ утвердженн¤ норм л≥тературноњ мови необірунтовано часте зверненн¤ до д≥алектноњ лексики, в≥дверте зловживанн¤ нею, на думку науковц¤, може призвести до перетворенн¤ њњ "в жаргон ¤коњсь спец≥альноњ купи людей" [21, c. 207]. ¬≥дображенн¤ багатства народноњ мови дл¤ ≤.‘ранка було одночасно ≥ необх≥дною науковою вимогою ірунтовного досл≥дника, ≥ творчим пошуком митц¤, ¤кий розгл¤дав словесний скарб народу ¤к д≥Ївий ≥ ефективний базис у процес≥ утвердженн¤ й ун≥ф≥кац≥њ Їдиноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови, в≥дчував у народному мовленн≥, припов≥дковому насамперед, неповторну й ориг≥нальну "естетику нестертого слова".

 ритер≥Їм встановленн¤ автентичност≥ фольклорного тексту, визначенн¤ географ≥њ його поширенн¤ Ї паспортизац≥¤. ѕринцип паспортизац≥њ, у ‘ранков≥й терм≥нолог≥њ принцип "географ≥чного ум≥сцевленн¤", в украњнськ≥й науц≥ було застосовано вже у перших публ≥кац≥¤х фольклорного матер≥алу. «окрема, ћихайло ћаксимович у своЇму зб≥рнику "ћалороссийские песни, изданные ћ.ћаксимовичем" (1827) посл≥довно паспортизував тексти, в≥дзначивши важлив≥сть цього компонента дл¤ подальших фольклористичних студ≥й. « часом анал≥зований принцип, дещо вдосконалений, утвердивс¤ у методолог≥њ записуванн¤ твор≥в усноњ словесност≥, став њњ нев≥д'Їмним атрибутом.

"”м≥сцевленн¤" парем≥йних одиниць передбачаЇ не т≥льки констатац≥ю факту побутуванн¤ певного присл≥в'¤, приказки чи пор≥вн¤нн¤ у зазначен≥й м≥сцевост≥, а й даЇ змогу диференц≥ювати тексти на нац≥ональн≥ та локальн≥, розкриваЇ широке поле дл¤ наукових пошук≥в д≥алектолог≥в, ≥сторик≥в мови та ≥нших гуман≥тар≥њв. ƒоц≥льн≥сть паспортизац≥њ наочно п≥дтверджуЇ д≥ахронний анал≥з парем≥й, висновки ¤кого презентують комплекс ≥сторичних зм≥н у межах певного зразка чи усього парем≥йного фонду певного рег≥ону, м≥сцевост≥, села.

ќбірунтовуючи необх≥дн≥сть систематичного застосуванн¤ згаданого принципу щодо парем≥й, ≤.‘ранко писав, що "важне знач≥нЇ мають геоіраф≥чн≥ ремарки при припов≥дках записаних д≥¤лектом; вони дуже часто позвол¤ють сконтролювати в≥рн≥сть самого запису" [22, c. XI]. —амому ж упор¤дников≥ б≥льш ¤к тридц¤титис¤чного припов≥дкового корпусу довелос¤ докласти чимало зусиль дл¤ систематичноњ паспортизац≥њ ус≥х зразк≥в, оск≥льки в≥н оперував не лише власними записами, а й матер≥алами численних кореспондент≥в (¬олодимир √натюк, “имотей Ѕордул¤к, ћихайло ѕавлик, ¬асиль ўурат, ќсип ћаковей, ћихайло «убрицький, ћихайло ћочульський, ќлекса ≤ванчук, ќмел¤н Ѕулка, ¬асиль ƒеркач, ћикола ћихалевич та ≥н.), ¤к≥ не завжди застосовували комплекс запропонованих наукових вимог щодо ф≥ксац≥њ припов≥док, а також опрацьовував непаспортизован≥ тексти ≥з рукописних зб≥рник≥в, м≥сцев≥сть постанн¤ ¤ких доводилось встановлювати шл¤хом приск≥пливого текстолог≥чного анал≥зу. —воЇр≥дним доповненн¤м до "географ≥чного ум≥сцевленн¤" текст≥в у зб≥рнику виступив точний перел≥к ус≥х населених пункт≥в, у ¤ких вони були записан≥, а це, за п≥драхунками самого досл≥дника, 178 м≥сцевостей √аличини, що "репрезентують майже вс≥ пов≥ти заселен≥ –усинами" [22, c. XI].

” методолог≥чн≥й схем≥ упор¤дкуванн¤ зб≥рника "√алицько-руських народних припов≥док" ч≥льне м≥сце займаЇ новаторський принцип посл≥довного по¤сненн¤ зм≥сту парем≥йних одиниць. ¬исв≥тленн¤ точноњ семантики парем≥њ, ¤ке рос≥йський досл≥дник ¬.ƒаль називав "окремою ≥ важливою працею" [7, c. 8], Ї своЇр≥дною м≥кростуд≥Їю, що потребуЇ глибокого проникненн¤ в "орган≥зм" тексту, ≥ передбачаЇ обов'¤зкове врахуванн¤ актуал≥зац≥йного моменту, позамовноњ реальност≥. “лумаченн¤ завжди спр¤мован≥ на розкритт¤ закладеного у припов≥дкових формулах глибокого семантичного потенц≥алу. якщо втрачаЇтьс¤ семантична прозор≥сть парем≥њ ≥ кожна наступна актуал≥зац≥¤ не Ї св≥домою, осмисленою, в≥дбуваЇтьс¤ њњ поступовий перех≥д у пасив фольклорного фонду. “ак≥ зразки у структур≥ поетапного розвитку жанру переход¤ть на останн≥й р≥вень - стад≥ю "спогад≥в про жанр". ≤.‘ранко, пом≥тивши цю властив≥сть на приклад≥ де¤ких текст≥в, в≥дзначив прикметну дл¤ жанру рису: "припов≥дка ¤к монета: поки в об≥гу, кождий знаЇ њњ ц≥ну, а вийде з об≥гу, то й робить с¤ нераз просто загадкою, особливо коли вона оперта на ¤к≥йсь гр≥ сл≥в або ¤вл¤Їть с¤ рем≥н≥сценц≥Їю ¤коњсь мандр≥вноњ анекдоти або ¤когось м≥сцевого, давно забутого факту" [22, c. XIX].

≤де¤ розкритт¤ зм≥сту парем≥й в украњнськ≥й парем≥ограф≥њ виникла давно. ѕопередники ≤.‘ранка (ћ.«акревський, ћ.Ќомис, ѕ.„убинський та ≥н.) у своњх виданн¤х до окремих зразк≥в спорадично додавали ремарки, в ¤ких лакон≥чно розкривали њх значенн¤. Ќаприклад, ћ. «акревський у своЇму зб≥рнику "ћалоросийские пословицы, поговорки и загадки, и галицкие приповедки" частково застосував елементарну схему по¤снень: "”брати в шори" - сир≥ч, обдурити; "” перуц≥ родивс¤" - щасливий. ƒещо ускладнив цю схему ћ.Ќомис: "Ќехай Ѕог боронить в≥д скаженоњ миш≥" - ѕоглумка над тим, хто л¤каЇ, що зробить те та те [є 3486], "ўо один, то один, а що два, то два: два завше не один" -  азав жид, над≥вши ¤рмолок соб≥ на кол≥но - побачив пенька б≥л¤ дороги ≥ думав, що розб≥йник... [є 4358] та ≥н. ѕовн≥ш≥ ≥ систематичн≥ш≥ спроби по¤сненн¤ зразк≥в з'¤вл¤лис¤ у студ≥¤х Ївропейських парем≥ограф≥в ( .‘.¬.¬андер, —.јдальбері, ѕ.—лавейков), проте вони також в≥дзначалис¤ певною непосл≥довн≥стю, обмежен≥стю (по¤снювальн≥ коментар≥ додавались не до вс≥х парем≥й).

—туд≥¤ ≤.‘ранка у цьому аспект≥ позитивно вир≥зн¤Їтьс¤ на загальному тл≥, адже украњнський досл≥дник, скориставшись порадою ѕетербурзькоњ јкадем≥њ Ќаук, ¤ку було висловлено б≥лоруському збирачев≥ присл≥в'њв ≥ приказок ≤ванов≥ Ќосовичу, створив парем≥ограф≥чний зб≥рник тлумачного типу, в ¤кому систематично ≥ фахово розкрив семантику кожного (за незначними вин¤тками) зразка. ”пор¤дник, враховуючи семантичну невизначен≥сть де¤ких парем≥й, намагавс¤ подавати по¤сненн¤ "черпан≥ ≥з уст народу", проте частково змушений був в≥д≥йти в≥д запланованоњ схеми, поза¤к користувавс¤ матер≥алами й таких збирач≥в, ¤к≥ "р≥дко коли звертали увагу" [20, c. 327] на встановленн¤ значеннЇвоњ виразност≥ тексту. Ћише завд¤ки ц≥леспр¤мованому пошуку необх≥дноњ ≥нформац≥њ про зм≥стове наповненн¤ "затемнених" текст≥в (з≥ставленн¤, генетичний анал≥з, вивченн¤ актуал≥зац≥йного аспекту тощо) ≤.‘ранков≥ вдалос¤ скоротити до м≥н≥муму прогалини у систем≥ по¤снень. ¬исоко оц≥нюючи ч≥тк≥сть семантичних трактувань у "√алицько-руських народних припов≥дках", сучасна досл≥дниц¤ Ћариса —крипник наголосила, що ‘ранк≥в зб≥рник "з повним правом можна вважати першим тлумачним фразеолог≥чним словником украњнськоњ мови" [17, c. 239].

”сп≥шне застосуванн¤ принципу по¤сненн¤ парем≥й стало не т≥льки важливим парем≥ограф≥чним здобутком ≤.‘ранка, а й ц≥нним доповненн¤м до парем≥олог≥чного доробку досл≥дника. Ќауковець особисто в≥дм≥тив його теоретичну вагом≥сть, зазначивши, що "при сих по¤снен¤х ¤вл¤Їть с¤ можн≥сть торкнути с¤ многих народн≥х звичањв, в≥рувань, повед≥нок, д≥¤лЇктичних окрем≥шностий та инших етнольоі≥чних та ¤зикових по¤в, ¤к≥ попадають п≥д руки збирачеви ≥ можуть мати немале знач≥нЇ дл¤ вс¤кого будущего досл≥дника" [22, c. XIX]. —ьогодн≥ ц≥нн≥сть поданих у по¤снювальних ремарках етнограф≥чних, л≥нгв≥стичних та ≥сторичних в≥домостей важко переоц≥нити, адже в них ц≥л≥сно ≥ об'Їмно презентовано житт¤ галицького украњнц¤ к≥нц¤ ’≤’ - початку ’’ ст., з них д≥знаЇмос¤ про особливост≥ нац≥ональноњ кухн≥ ("√арбуз без пшона ≥ без молока то лише свин≥ люб¤т" - «вичайна приправа гарбуза: його вар¤ть, колот¤ть, засипають пшоном ≥ заливають молоком ≥ так знов вар¤ть [2, с. 321]), про од¤г (" оли-с не іазда, не вбирай с≥ в кожух" -  ожух з великим на плеч≥ виверненим ковн≥ром уважаЇть с¤ не лише практичною, але й почесною од≥жю статочного господар¤. Ѕ≥долас≥, голодранцеви н≥ в≥дки роздобути такоњ одеж≥ [2, с. 494]), сел¤нський агрокалендар ("як на «нес≥нЇ цьв≥т, то на ѕетра хл≥б" - √осподарська приказка. ÷ьв≥т розум≥Їть с¤: зб≥жЇ цвите [2, с. 252]), ≥сторичн≥ под≥њ ("√оло, ¤к би “атари перейшли" - ѕам'¤ть про граб≥вницьк≥ походи “атар живе ще досить ¤сно в т¤мц≥ нашого народа [2, с. 381]), сприйн¤тт¤ украњнц¤ми ≥нших нац≥й ("¬≥дважний ¤к ∆ид в танци" - ∆иди в оп≥н≥њ народа не визначають с¤ в≥двагою, а до танцю в≥дваги не потр≥бно... [2, с. 204]), рел≥кти давн≥х в≥рувань ("Ѕодай т≥ сила божа поразила!" - ѕрокл¤тЇ; "сила божа" у¤вл¤Ї с¤ тут очевидно ¤к перун [1, с. 99]), реал≥њ з побуту сел¤н ("ƒобре з ватров ≥ в ѕетр≥вку" - ¬атра - огонь. ¬арт≥сть огню в≥дчувають особливо в горах, де приходить с¤ в≥д осел≥ до осел≥ переходити нераз далек≥ простори. √≥рн¤ки (√уцули, Ѕойки) в дороз≥, де лише с¤дуть спочивати, зараз розкладають огонь, а √уцули звичайно провад¤ть ≥з собою "шкапЇ", а на ньому в "терху" котелик ≥ кукуруз¤ну муку, з ¤коњ тут же й вар¤ть кулешу [1, с. 141]) та ≥нш≥ аспекти. ‘ранков≥ коментар≥ м≥ст¤ть також ≥нформац≥ю наукового характеру. ” них досл≥дник вказуЇ на зв'¤зок парем≥й з ≥ншими жанрами ("Ќа сел≥ дохтор п≥ч, а свин¤ астроном" - ѕриказка основана на анекдот≥ про астронома, що ночуючи у мужика бачив, ¤к той л≥чить с¤ л¤гаючи животом на гор¤чу п≥ч, а вив≥щувавши з з≥р, що в ночи буде гарна погода, вел≥в постелити соб≥ на двор≥, хоч мужик остер≥гав його, що "моњ свин≥ ворожать дощ", ≥ справд≥ дощ застукав його [3, с. 25]), ви¤вл¤Ї де¤к≥ аспекти розвитку украњнськоњ мови ("¬≥к Їм зв≥кував, а в так≥ кавз≥ не бував" - ... авза - останок давньоњ латинсько-польськоњ правничоњ терм≥нольоі≥њ. лат. causa, знач., судова справа, тут загальн≥йше: погана справа, лиха пригода [2, с. 216]), анал≥зуЇ рег≥ональн≥ д≥алектн≥ мовн≥ особливост≥ ("Ќе пий з ¬ласом, бо покимиш пласом" - "ѕокимиш" гуц. д≥¤лЇкт, зам. пот¤миш в знач., д≥станеш, об≥рвеш, обахмориш. "ѕласом" - обухом в≥д топ≥рц¤ [2, с. 232]), розгл¤даЇ чужомовн≥ впливи ("To ще дурна √апа" - √апа - јгаф≥¤, √апка. ≤м'¤ √апа з≥йшло на с≥нон≥м дурноњ ж≥нки мабуть п≥д впливом польського gap - дурень [2, с. 315]) тощо. Ћакон≥зм, ч≥тк≥сть викладу, точн≥сть, глибока ≥нформативн≥сть та приск≥плив≥сть у ремарках - результат багатор≥чноњ прац≥ проникливого фольклориста, ¤кий, завд¤ки своЇму глибокому науковому досв≥ду та всеохопному баченню фольклору ¤к ц≥л≥сноњ, взаЇмопов'¤заноњ системи, зум≥в висв≥тлити невичерпний внутр≥шн≥й потенц≥ал, що криЇтьс¤ в украњнських присл≥в'¤х ≥ приказках.

ѕор≥вн¤льний анал≥з украњнського парем≥йного матер≥алу з присл≥в'¤ми та приказками ≥нших народ≥в (¤к д≥знаЇмос¤ ≥з листуванн¤ ≤.‘ранка та ћихайла ƒрагоманова) зац≥кавив упор¤дника корпусу "галицько-руських" припов≥док ще задовго до початку роботи над зб≥рником. ≤де¤ з≥ставно-пор≥вн¤льного вивченн¤ зразк≥в народноњ мудрост≥ розвинулась у середовищ≥ компаратив≥ст≥в, проте нав≥ть найсм≥лив≥ш≥ з них не наважувались ірунтовно простуд≥ювати парем≥йний матер≥ал (зважаючи на складн≥сть анал≥зу ≥ невичерпний обс¤г роботи) у зазначеному напр¤м≥. ћ.ƒрагоманов, зокрема, в одному з лист≥в до ≤.‘ранка з≥знававс¤, що намагавс¤ охарактеризувати на основ≥ пор≥вн¤нн¤ парем≥њ р≥зних народ≥в, але "з перел¤ку перед великою працею кинув зан≥матись ними", водночас додав, що "х≥ба хто вже дуже, дуже вчений в≥зьметьс¤" [10, c. 62] до ц≥Їњ справи. ≤.‘ранка, однак, не зн≥тили скептичн≥ зауваженн¤ ћ.ƒрагоманова та ≥нших науковц≥в, а, навпаки, додали охоти до "систематичного ≥ пор≥внюючого виданн¤ припов≥докЕ, щоб показати, ¤кий % Ї украњнських ориг≥нальних, а к≥льки вз¤то в≥д велико- ≥ б≥лорус≥в та пол¤к≥в, а к≥льки знов нав≥двор≥ть..." [19, c. 383-384]. ѕоставивши перед собою таке надскладне завданн¤, що вимагало "роботи на довший час", учений вз¤вс¤ за опрацюванн¤ найв≥дом≥ших нац≥ональних зб≥рник≥в присл≥в'њв та приказок. јнал≥зуючи кожне нове виданн¤, ≤.‘ранко провадив скрупульозне "в≥дстежуванн¤" паралелей до украњнських парем≥й. «вичайно, досл≥дников≥ важко було повн≥стю залучити до пор≥вн¤нн¤ усе з≥бране в них багатство. Ќаприклад, про труднощ≥ у розбор≥ матер≥алу з≥ зб≥рника  .¬андера досл≥дник писав у лист≥ до ћ.ƒрагоманова в≥д 5 кв≥тн¤ 1892 р: "ќтсе перед к≥лькома дн¤ми через силу одержав ¬андера "Sprichworter Lexicon", п'¤ть величезних том≥в, кожний м≥стить коло 60 000 припов≥док. ¬изичили мен≥ його з «агреба з умовою - звернути за 4 тижн≥. ’от¤чи докладно прочитати ц≥лий лексикон, а не осл≥пнути, треба хоч р≥к часу. я почав було читати ≥ винотовувати форсовно, ≥ п≥сл¤ другого разу оч≥ так розбол≥лис¤, що мусив покинути думку - пор≥вн¤ти весь матер≥ал" [20, c. 327]. ѕроте, незважаючи на ц≥лу низку проблем, компаративний аспект у зб≥рнику ≤.‘ранка представлено на високому р≥вн≥.

ѕершу спробу ви¤вити дек≥лька н≥мецьких паралелей до украњнських припов≥док (головно з переносним значенн¤м) зробив у рукописному вар≥ант≥ свого зб≥рника √.≤лькевич. Ќа жаль, видавц≥ цей важливий елемент досл≥дженн¤ залишили поза увагою. Ѕ≥льше пощастило ћ.«акревському, у зб≥рнику ¤кого без жодних купюр було подано ц≥лу низку украњнських присл≥в'њв ≥ приказок з њх слов'¤нськими (польськими, чеськими та ≥н.) в≥дпов≥дниками. ¬ажливим здобутком украњнськоњ пор≥вн¤льноњ парем≥олог≥њ стали прац≥ ≤вана “имошенка "¬изантийские пословицы слав¤нские паралели к ним" ≥ "Ћитературные первоисточники и прототипы трехсот русских пословиц и поговорок", ¤к≥ були спр¤мован≥ на ви¤вленн¤ грецьких та римських паралелей до украњнських текст≥в.

” друг≥й половин≥ ’≤’ ст. у Ївропейськ≥й парем≥ограф≥њ з≥ставно-пор≥вн¤льний принцип почали активно застосовувати у багатьох виданн¤х. Ќайпом≥тн≥шим досл≥дженн¤м под≥бного характеру став зб≥рник  .‘.¬.¬андера "Deutsches Sprichworter Lexikon", в ¤кому "об≥к н≥мецьких надруковано масу анальог≥чних припов≥док француських, ≥тал≥йських, шведських, данських, чеських, польських, хорватських та мад¤рських у ориі≥налах, рос≥йських та ор≥Їнтальних у перекладах" [22, c. XX]. ”сп≥шно продовжив традиц≥ю пор≥вн¤льного анал≥зу парем≥й ≤.‘ранко. ƒосл≥дник, акумулюючи дос¤гненн¤ Ївропейських парем≥ограф≥в ≥ пристосовуючи њх до анал≥зу украњнського матер≥алу, проводив глибоке компаративне вивченн¤ "величезноњ припов≥дковоњ л≥тератури р≥зних народ≥в", ув≥в до наукових студ≥й багатий нац≥ональний парем≥йний контингент, виокремив у ньому дом≥нантний автохтонний елемент, а також переконливо дов≥в ≥снуванн¤ чималого ≥нтернац≥онального пласту. ѕр≥оритетним дл¤ ≤.‘ранка було все ж вивченн¤ ориг≥нального нац≥онального сегмента у парем≥йному фонд≥, ¤кий, за слушним зауваженн¤м досл≥дника, особливо ц≥нний, адже "вводить нас у дух ¤зика, в психольог≥ю народа, показуЇ in flagranti процес творенн¤ м≥сцевоњ та ≥сторичноњ традиц≥њ, в≥рувань, повед≥нок, жарт≥в та ущипливих вигадок..." [22, c. XIX]. —вого часу √.≤лькевич також небезп≥дставно (на основ≥ проведених украњнсько-н≥мецьких паралелей) в≥дзначив важлив≥сть глибшого студ≥юванн¤ "припов≥дковоњ мудрост≥" ¤к ключа до п≥знанн¤ "точного образу народу".

«важаючи на характер пор≥вн¤льноњ студ≥њ, що вимагав залученн¤ ¤кнайб≥льшоњ к≥лькост≥ ≥нонац≥онального матер≥алу, ≤.‘ранков≥ доводилось наполегливо шукати необх≥дну л≥тературу. «рештою, йому вдалос¤ знайти ≥ ірунтовно опрацювати низку зб≥рник≥в присл≥в'њв ≥ приказок, головно слов'¤нських народ≥в. ѕарем≥олог сам в≥дзначив, що "...перев≥в найстаранн≥йше пор≥внанЇ наших припов≥док з польськими (зб≥рки јдальберіа та Ѕжозовского), словацькими («атурецкого), чеськими („ел¤ковского), б≥лоруськими (Ќосовича), староруськими (—≥мон≥); далеко менше використано росийську зб≥рку ƒал¤, литовську Ўл¤йхера, сербо-лужицьку ћуки; та головним ≥ найбогатшим жерелом пор≥внань служила п'¤титомова зб≥рка ¬андера" [22, c. XX]. –≥дше дл¤ з≥ставленн¤ ≤.‘ранко використовував латинськ≥ парем≥њ з≥ зб≥рника ≈разма –оттердамського "Adagia", користуючись франкфуртським виданн¤м 1670 р., а також посилавс¤ на грецьк≥ та латинськ≥ зразки, проанал≥зован≥ у досл≥дженн¤х ≤.“имошенка.

 омпаративний анал≥з парем≥й, так званий з≥ставно-пор≥вн¤льний принцип, орган≥чно доповнив загальну методолог≥чну схему опрацюванн¤ галицьких припов≥док. « його допомогою ≤.‘ранко зум≥в ви¤вити "≥нтернац≥ональний, почасти загальнолюдський, а почасти мандр≥вний характер... част≥ "сентенц≥й", а нац≥ональний ≥нших" [20, c. 327]. ѕор≥вн¤льний компонент у "√алицько-руських народних припов≥дках", що охоплюЇ семантичний, структурний, функц≥ональний, мовно-культурний р≥вн≥, маЇ значну наукову ц≥нн≥сть ≥ дл¤ сучасних досл≥дник≥в, оск≥льки пропонуЇ готовий матер≥ал, на основ≥ ¤кого можна робити точн≥ й актуальн≥ висновки.

—пробу охарактеризувати специф≥ку украњнсько-болгарських паралелей у зб≥рнику ≤.‘ранка зробив ћикола ћал¤рчук у розв≥дц≥ "Ѕългарските пословици в научната дейност на »ван ‘ранко". ƒосл≥дник, анал≥зуючи 500 болгарських присл≥в'њв з≥ зб≥рника "Ѕългарски притчи или пословицы и характерны думы" ѕ.–.—лавейкова, використаних ≤.‘ранком дл¤ пор≥вн¤нн¤ з украњнськими в≥дпов≥дниками, зазначив, що "‘ранко не задовольн¤вс¤ одним лише встановленн¤м зовн≥шньоњ под≥бност≥, а шукав глибокий внутр≥шн≥й смисловий екв≥валент м≥ж украњнськими ≥ болгарськими присл≥в'¤ми" [11, c. 273]. —еред украњнсько-болгарських паралелей ћ.ћал¤рчук виокремив в≥с≥м груп парем≥й, що розр≥зн¤ютьс¤ за ступенем семантичноњ спор≥дненост≥ (в≥д аналог≥чних до неточних в≥дпов≥дник≥в).

ѕод≥бн≥ студ≥њ дають змогу точн≥ше збагнути основн≥ аспекти добору ≥ншомовних паралелей до ‘ранкового зб≥рника припов≥док, накреслити д≥Їв≥ схеми проведенн¤ з≥ставлень, використовуючи сучасн≥ науково-методолог≥чн≥ прийоми. –ос≥йський парем≥олог √.ѕерм¤ков у передмов≥ до своЇњ ірунтовноњ прац≥ "ѕословицы и поговорки народов ¬остока" в≥дзначав, що "в присл≥вному фонд≥ будь-¤коњ мови можна знайти в≥дпов≥дник дл¤ кожного присл≥в'¤ чи приказки з ≥ншоњ мови. јле саме в≥дпов≥дник, а не таке ж присл≥в'¤. ” них буде той же смисл, те ж сп≥вв≥дношенн¤ об'Їкт≥в, але сам≥ ц≥ об'Їкти (реал≥њ) будуть ≥ншими" [15, c. 18]. ¬≥дтак, пересв≥дчуЇмос¤, що, застосовуючи принцип компаративного анал≥зу щодо значного пласту парем≥йного матер≥алу, ≤.‘ранко зум≥в не лише систематизувати м≥жнародн≥ закони моделюванн¤ зразк≥в, а й в≥добразити нац≥ональну специф≥ку жанровоњ стил≥стики, передати ориг≥нальну та неповторну "ауру" украњнського народного "велемудр≥¤".

—истематично застосовуючи принцип максимального розширенн¤ вар≥антних гн≥зд, що вже частково був використаний у прац¤х попередник≥в - ћ.Ќомиса, ѕ.„убинського, ћихайла  омарова, ≤.‘ранко зум≥в повн≥ше в≥добразити парем≥йний фонд зах≥дноукрањнського рег≥ону. ƒосл≥дник намагавс¤ практично довести, що широк≥ вар≥антн≥ гн≥зда Ї ц≥нним науковим матер≥алом, синхронний та д≥ахронний анал≥з ¤кого даЇ змогу ви¤вити рег≥ональну специф≥ку окремих зразк≥в (рег≥ональна вар≥антн≥сть), простежити ≥сторичн≥ зм≥ни у структур≥ тексту (≥сторична вар≥антн≥сть). ¬ажлив≥сть ф≥ксац≥њ ¤кнайб≥льшоњ к≥лькост≥ вар≥ант≥в дл¤ подальшого студ≥юванн¤ п≥дтверджують сучасн≥ парем≥ологи, зазначаючи, що на њх ірунт≥ можна також провадити досл≥дженн¤ спр¤мован≥ на "з'¤суванн¤ особливостей народноњ стил≥стики, багатства народного мовленн¤" [14, c. 10].

¬ар≥анти пол≥вар≥антних текст≥в у ‘ранковому зб≥рнику не вход¤ть н≥ до наскр≥зноњ, н≥ до потематичноњ нумерац≥њ ≥ нар≥вн≥ з≥ зразками, що не мають вар≥антноњ парадигми, становл¤ть м≥н≥мальну одиницю в≥дбору. « метою компрес≥њ зб≥рника ≥ уникненн¤ зайвих повторень у вар≥антах подано лише т≥ частини, що ви¤вл¤ють розб≥жн≥сть з ≥нвар≥антним текстом ("Ќ≥хто не в≥даЇ, ¤к б≥дний об≥даЇ" ( олом.) ...¤к хто... (≤льк.) [2, с. 201], "’оць не добре танцюЇ, але довго" ( ол.) ...файно... м≥цно (ƒул.) [3, с. 10], "«ложив с≥ ¤к божечка" (Ѕор.) ...хоць го за рамц≥ вкладай (Ќаг.) [3, с. 197], "« чужого коньи ≥ на серед дороги зл≥зай" (ѕетр.) ...серед калабухи... (≤льк.) ...≥ в болото злази (явор.) [3, с. 258]. ≤.‘ранко розгл¤дав кожен вар≥ант (рег≥ональний, ≥сторичний та ≥н.) ¤к окрему самост≥йну парем≥йну одиницю, що виникла в результат≥ нового творчого акту ≥ набула при цьому властивоњ т≥льки њй колоритност≥ й ориг≥нальност≥.

Ўирока вар≥антн≥сть парем≥й по¤снюЇтьс¤ оновленн¤м ≥ частою зам≥ною њх компонентного складу. Ќезважаючи на те, що присл≥в'¤ та приказки перес≥чно вважають ст≥йкими словесними формулами, виокремлюючи незм≥нн≥сть ¤к основну жанрову ознаку, њхн¤ ст≥йк≥сть усе ж в≥дносна. ÷ю в≥дносн≥сть доводить, наприклад, пор≥вн¤нн¤ текст≥в з≥ зб≥рника ≤.‘ранка з текстами п≥зн≥ших видань. «г≥дно з твердженн¤м ѕетра ћишуренка незм≥нн≥сть найчаст≥ше характерна лише дл¤ основного зм≥сту стереотипного художнього вислову, водночас його загальна форма зазнаЇ зм≥н, модиф≥куЇтьс¤.  омпонентний склад парем≥њ вар≥юЇтьс¤: зам≥нюютьс¤ окрем≥ лексичн≥ компоненти присл≥в'¤, що майже завжди створюЇ навколо шаблонного вислову широку гаму смислових ≥ стил≥стичних в≥дт≥нк≥в [12, c. 115-116].

ѕрипов≥дковий жанр актуал≥зуЇтьс¤ у повс¤кденному сп≥лкуванн≥, вбираЇ у себе дух ситуац≥њ, тож, щоб зберегти њњ тональн≥сть, потр≥бн≥ певн≥ зам≥ни, ¤к≥ адаптуватимуть текст до умов його застосуванн¤. «датн≥сть компонент≥в присл≥в'¤ до зам≥н Ї, ¤к ми вже зазначали, основною умовою творенн¤ численних вар≥ант≥в. “ака тенденц≥¤ спри¤Ї ¤скравому в≥дображенню у парем≥¤х рег≥ональних та ≥сторичних особливостей р≥зного іатунку. “акож вар≥ативн≥сть додаЇ жанров≥ життЇвоњ сили, допомагаЇ йому пристосуватис¤ до умов комун≥кативноњ ситуац≥њ, в≥дреагувати на зм≥ни у сам≥й структур≥ мови. Ќеактуальн≥ елементи тексту у будь-¤ку мить можна зам≥нити ≥ цим обновити функц≥ональну здатн≥сть ц≥лого присл≥в'¤.

«ам≥ни в ≥нвар≥антному текст≥ не Ї спонтанними, вони в≥дбуваютьс¤ за певними налагодженими схемами. ” парем≥¤х на¤вн≥ взаЇмозам≥нн≥ лексичн≥ компоненти, ¤к≥ ур≥зноман≥тнюють загальний парем≥йний масив. ≈стонський досл≥дник јрве  р≥кман в≥дзначав, що "вар≥юванн¤ присл≥вних текст≥в не може бути вар≥юванн¤м лише њх форм: зм≥ни в план≥ вираженн¤ так чи ≥накше викликають зм≥ни в план≥ зм≥сту" [9, c. 102]. –≥зн≥ типи зам≥н дають змогу простежити ступен≥ м≥цност≥ семантичного зв'¤зку вар≥анта з ≥нвар≥антом. Ќаприклад, зам≥на лексичних компонент≥в присл≥в'¤ семантично спор≥дненим словом викликаЇ незначн≥ семантичн≥ коливанн¤, що про¤вл¤ютьс¤ у ледь вловимих нап≥втонах. —пр¤мован≥сть присл≥в'њв до розширенн¤ асоц≥ативного р¤ду часто впливаЇ на трансформац≥ю загальноњ структури тексту, ≥ вносить додатков≥ експресивно-емоц≥йн≥ в≥дт≥нки до його зм≥сту. —тил≥стично зумовлен≥ зам≥ни "...створюють необмежен≥ можливост≥ дл¤ використанн¤ традиц≥йного присл≥в'¤ у найр≥зноман≥тн≥ших обставинах мовного сп≥лкуванн¤ ≥ цим спри¤ють активному функц≥онуванню влучних народних вираз≥в у живому мовленн≥" [9, c. 125]. ÷≥лковите ж оновленн¤ зм≥сту присл≥в'¤ часто призводить до втрати зв'¤зку м≥ж оновлюваним (≥нвар≥антом) та оновленим (вар≥антом). ≤.‘ранко, залучивши до зб≥рника велику к≥льк≥сть об'Їмних вар≥антних гн≥зд ("Ѕаба з воза, кон¤м лекше" (≤льк.) ...кобил≥... (Ћев.) ...коньом... (ѕетр.) ...лекше к≥лкам (Ћев.) ...лекше на колеса (Ќаг.) [1, с. 11]), на фактичному матер≥ал≥ показав специф≥ку њх творенн¤, диференц≥ац≥њ та функц≥онуванн¤.

‘ранков≥ принципи опрацюванн¤ парем≥йного матер≥алу слугують класичним прикладом ч≥ткоњ науковоњ методолог≥њ, першочерговим ≥ опорним пунктом ¤коњ стало з'¤суванн¤ внутр≥шньоњ природи жанру. Ќа тверде переконанн¤ науковц¤, сам жанр диктуЇ досл≥дников≥, ¤кий саме ≥нструментар≥й необх≥дно використовувати дл¤ його усп≥шного та продуктивного анал≥зу. ¬≥дтак, парем≥ограф≥чна концепц≥¤ упор¤дника "√алицько-руських народних припов≥док" сформувалас¤ у т≥сному взаЇмозв'¤зку ≥з теоретичним осмисленн¤м жанру, що в ц≥лому дало змогу створити комплексне досл≥дженн¤, ¤ке спричинило значний поступ у галуз≥. ¬м≥ло поЇднавши теоретичний ≥ практичний аспекти, науковець подв≥йно осмислив сутн≥сть парем≥й. ” його ≥нтерпретац≥њ визначальними ознаками парем≥йноњ одиниц≥ виступили традиц≥йн≥сть, ст≥йк≥сть та глибокодумн≥сть, що, власне, спонукало його розгл¤дати в межах "припов≥дки" чималий спектр видових форм. Ќе менш важливим р≥шенн¤м досл≥дника стало те, що в≥н в≥дмовивс¤ робити будь-¤к≥ апр≥орн≥ висновки ≥ вдававс¤ до узагальнень, лише пров≥вши ретельний генетичний анал≥з, врахувавши реальн≥ умови побутуванн¤ й актуал≥зац≥њ кожного анал≥зованого зразка.

≤.‘ранко, мотивуючи методику своњх фольклористичних студ≥й, п≥дкреслював, що "в найнов≥ший час чимраз ширше починаЇ торувати соб≥ шл¤х ц≥лком наукове розум≥нн¤ ≥ по¤сненн¤... усних народних твор≥в ¤к матер≥алу ≥сторичного, ¤к документа: ¤к в сучасн≥й ≥сторичн≥й науц≥ зникло або повол≥ зникаЇ апр≥ористичне трактуванн¤ предмета, тобто п≥дт¤гуванн¤ чи нав≥ть п≥дфарбовуванн¤ ≥сторичних документ≥в п≥д певн≥ наперед вз¤т≥ схеми та конвенц≥њ, ≥ вступаЇ м≥сце ≥ндуктивному в≥дбудуванню минулого за допомогою ¤кнайдокладн≥шого критичного розгл¤ду ≥ досл≥дженн¤ кожноњ цеглини, кожного документа ≥ кожноњ вм≥щеноњ в ньому детал≥, - так ≥ в етнограф≥чн≥й науц≥, ¤ка п≥д впливом вищезазначеного методу стаЇ частиною ≥стор≥њ культури; на м≥сце давн≥шого некритичного користуванн¤ сирим матер≥алом усноњ народноњ л≥тератури повол≥ вступаЇ критичне опрацюванн¤ того матер≥алу дл¤ наукових ц≥лей" [24, c. 60]. ¬икористанн¤ цього критичного п≥дходу щодо вивченн¤ парем≥й дало змогу досл≥дников≥ створити потужну тритомну описово-анал≥тичну студ≥ю, у ¤к≥й проведено ретельний науковий зондаж величезного пласту "живого" припов≥дкового матер≥алу, розгл¤нуто його саме ¤к реальний "документ" у контекст≥ загального культурного розвою нац≥њ.

Ќауковець зробив чималий внесок не т≥льки у розвиток методолог≥њ записуванн¤, систематизац≥њ та вивченн¤ парем≥й, а й загалом удосконалив систему принцип≥в анал≥зу всього фольклорного матер≥алу. ≤.‘ранков≥ вдалос¤ поставити украњнську фольклористичну науку нар≥вн≥ з нов≥тн≥ми дос¤гненн¤ми ≥ вимогами тогочасноњ Ївропейськоњ народознавчоњ методолог≥њ. —воЇю сподвижницькою працею вчений показав г≥дний насл≥дуванн¤ приклад молодшим покол≥нн¤м украњнських фольклорист≥в.

Ћ≥тература

√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки / «≥брав, упор¤дкував ≥ по¤снив др. ≤ван ‘ранко. “. ≤, кн. 1 // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1901. “. ’. 200 с.

√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки / «≥брав, упор¤дкував ≥ по¤снив др. ≤ван ‘ранко. “. ≤, кн. 2 // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1905. “. ’VI. 400 с.

√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки / «≥брав, упор¤дкував ≥ по¤снив др. ≤ван ‘ранко. “. I≤, кн. 1 // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1907. “. ’XIII. 300 с.

√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки / «≥брав, упор¤дкував ≥ по¤снив др. ≤ван ‘ранко. “. I≤, кн. 2 // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1908. “. ’XIV. 300 с.

√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки / «≥брав, упор¤дкував ≥ по¤снив др. ≤ван ‘ранко. “. I≤≤, кн. 1 // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1909. “. ’XV≤≤. 300 с.

√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки / «≥брав, упор¤дкував ≥ по¤снив др. ≤ван ‘ранко. “. I≤≤, кн. 2 // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1910. “. ’XV≤≤≤. 300 с.

ƒаль ¬. Ќапутное // ѕословицы русского народа. —борник ¬.ƒал¤: ¬ 2 т. ћосква, 1989. “. ≤. —. 5-22.

ƒмитренко ћ.  рилата енциклопед≥¤ народу // ¬≥тчизна. 1984. є 11. —. 201-203.

 рикман ј. Ќекоторые аспекты семантической неопределенности пословицы // ѕаремиологический сборник. ћосква, 1978. —. 82-104.

Ћистуванн¤ ≤.‘ранка ≥ ћ.ƒрагоманова // ћатер≥али дл¤ культурноњ й громадськоњ ≥стор≥њ «ах≥дньоњ ”крањни.  ињв, 1928. “. ≤. —. 62.

ћал¤рчук Ќ. Ѕългарските пословици в научната дейност на »ван ‘ранко // »звести¤ на етнографски¤ институт и музей. —офи¤, 1964. “. V≤≤. —. 267-275.

ћишуренко ѕ. ƒо питанн¤ вар≥юванн¤ украњнських народних присл≥в'њв за њх лексичним складом // √овори ≥ ономастика Ќаддн≥пр¤нщини. ƒн≥пропетровськ, 1970. —. 115-125.

ѕаз¤к ћ. ¬≥д упор¤дника // ѕрисл≥в'¤ та приказки. ѕрирода. √осподарська д≥¤льн≥сть людини / јЌ ”–—–, ≤нститут мистецтвознавства, фольклору та етнограф≥њ ≥м. ћ.“.–ильського; ”пор¤д. ћ.ѕаз¤к; ¬≥дп. ред. —.¬.ћишанич.  ињв, 1989. —. 5-8.

ѕаз¤к ћ. ”крањнськ≥ присл≥в'¤ та приказки. ѕроблеми парем≥олог≥њ та парем≥ограф≥њ.  ињв, 1984. —. 202.

ѕерм¤ков √. √рамматика пословичной мудрости // ѕословицы и поговорки народов ¬остока. ћосква, 1969. —. 7-68.

ѕутилов Ѕ. ¬ведение // ѕословицы, поговорки, загадки в рукописных сборниках ’VIII-’’ веков. ћосква; Ћенинград, 1961. —. 5-20.

—крипник Ћ. ‘разеолог≥¤ украњнськоњ мови.  ињв, 1973. —. 279.

‘ранко ≤. ¬ справ≥ збиранн¤ етнограф≥чних матер≥ал≥в // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1981. “. 32. —. 450-451.

‘ранко ≤. Ћисти (1874-1885) // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1986. “. 48. —. 766.

‘ранко ≤. Ћисти (1886-1894) // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1986. “. 49. —. 810.

‘ранко ≤. Ћ≥тературна мова ≥ д≥алекти // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1982. “. 37. —. 205-210.

‘ранко ≤. ѕередмова до першого тому (виданн¤ "√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки") // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1905. “. ’VI. —. V-’XV.

‘ранко ≤. “имчасова опов≥стка (виданн¤ "√алицько-руськ≥ народн≥ припов≥дки") // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1901. “. ’. —. ≤-VI≤≤.

‘ранко ≤. як виникають народн≥ п≥сн≥ // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1980. “. 27. —. 57-65.

Ўевельов ё. Ќомис - ƒаль - јдальбері. « проблем украњнськоњ парем≥олог≥њ середини 19 стор≥чч¤ // ‘ольклорний зб≥рник ћатв≥¤ Ќомиса 1864-1984. —аут-Ѕавнд-Ѕрук, Ќ.ƒж., 1985. —. 41-59.



Ќа головну



Hosted by uCoz