"÷ар≥вна родом ≥з високого, блискучого замку". ≤ван ‘ранко про естетичну сутн≥сть народноњ казки



 азка - один ≥з найпопул¤рн≥ших вид≥в усноњ народноњ словесност≥, проте в украњнськ≥й фольклористиц≥ вона найменше вивчена. ” той час ¤к у багатьох крањнах ™вропи нац≥ональний казковий епос ще з ’≤’ ст. прагнули видавати багатотомними корпусами, у розшматован≥й –ос≥йською та јвстро-”горською ≥мпер≥¤ми ”крањн≥ т≥льки зр≥дка з'¤вл¤лис¤ окрем≥ публ≥кац≥њ запис≥в ентуз≥аст≥в-збирач≥в. ѕершу спробу зм≥нити цей стан зробив ≤ван –удченко, бо дуже вже контрастно вигл¤дало те, що рос≥йський фольклорист ќлександр јфанасьЇв упродовж 1855-1864 рр. видав такий корпус аж у 8 випусках, в ¤ких опубл≥кував близько 600 текст≥в, у т.ч. чимало украњнських. ≤.–удченков≥ досадно було, що на украњнськ≥ казки рос≥йськ≥ та польськ≥ л≥тератори звертали увагу "набагато ран≥ше ≥ в певному розум≥нн≥ б≥льше, н≥ж на рос≥йськ≥", використовували њх у своњх творах, переробках ≥ при цьому "керувалис¤ майже завжди своњми пол≥тичними тенденц≥¤ми" [1, c. VI], трактуючи њх ¤к р≥зновид свого нац≥онального фонду. ‘ольклорист усв≥домлював, що украњнська усна словесн≥сть надзвичайно багата на твори цього та ≥нших жанр≥в. ¬≥н критично ставивс¤ до таких переклад≥в ≥ переробок, бо при цьому втрачалас¤ њхн¤ естетична ≥ науково-етнограф≥чна ц≥нн≥сть. ≤.–удченко наголошував, що варт≥сними Ї т≥льки автентичн≥ записи з народних уст, з≥ збереженн¤м фонетичних ≥ лексичних особливостей, що, дотримуючись ц≥Їњ вимоги, в≥н змушений збер≥гати нав≥ть насл≥дки штучного зрос≥йщенн¤ - потворне суржикове п≥длаштуванн¤ окремих опов≥дач≥в у мов≥ казкових персонаж≥в.

ѕеред ≤.–удченком постала проблема недосконалост≥ науковоњ класиф≥кац≥њ твор≥в фольклору, зокрема казок - казки м≥ф≥чн≥, героњчн≥, пастуш≥, зооморфн≥, антропоморфн≥ ≥ т. ≥н. “акий под≥л в≥н ц≥лком слушно вважав зовс≥м штучним, а тому в≥ддав перевагу народному, тематичному групуванню - про зв≥р≥в, про птиць, нечисту силу, зм≥њв, богатир≥в, про билицю, бувальщину. “а й вид≥ленн¤ власне казки серед опов≥дних твор≥в ви¤вилос¤ досить хитким, тому в≥н п≥шов тим самим шл¤хом, що й ≥нш≥ видавц≥ того часу, ≥ поруч з казками пом≥стив р≥зн≥ опов≥дки ≥нших жанр≥в. «ауважимо: через неглибоке теоретичне осмисленн¤ жанру казки таке трапл¤Їтьс¤ ≥ тепер нав≥ть в академ≥чних виданн¤х.

≤.–удченко, украњнський патр≥от, прагнув ¤комога б≥льше ≥ сумл≥нн≥ше видати "цих дорогоц≥нних пам'¤тник≥в народноњ творчост≥ ¤к джерел дл¤ вивченн¤ народного житт¤. ÷е ≥ Ї моЇю справжньою метою ≥ бажанн¤м" [1, c. VIII], - писав в≥н. “а саме цьому запов≥тному бажанню, кр≥м методолог≥чних труднощ≥в, особистих обставин та, головне, впливу ≥мперського антиукрањнства (заборона 1876 р. емським указом украњнського друку, цензорський донос про женевське виданн¤ роману "’≥ба ревуть воли, ¤к ¤сла повн≥?" та ≥н.) не судилось зд≥йснитис¤. ƒругий випуск став останн≥м, хоч у к≥нц≥ книжки сто¤ло пов≥домленн¤: "“рет≥й випуск готуЇтьс¤ до друку" [2]. «≥бран≥ ≤.–удченком у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. записи украњнських народних казок, ¤к≥ в≥н планував видати щонайменше у п'¤ти книгах, дос≥ лежать у в≥дд≥л≥ рукопис≥в ≥ р≥дк≥сних книг Ѕ≥бл≥отеки –ос≥йськоњ јкадем≥њ наук у —анкт-ѕетербурз≥. ўоб у¤вити соб≥, ¤кий ун≥кальний скарб украњнського казкового епосу було похоронено, досить сказати, що ќ.јфанасьЇв у восьми випусках рос≥йських та украњнських казок зм≥г набрати менше 600 текст≥в, а ≤.–удченко мав т≥льки самих украњнських б≥льше 1800!

” друг≥й половин≥ ’≤’ ст. у п≥дрос≥йськ≥й ”крањн≥ поруч з ≤.–удченком над вивченн¤м скарб≥в украњнськоњ словесност≥ ≥нтенсивно працювали ¬олодимир јнтонович, ћихайло ƒрагоманов. ” передмов≥ до зб≥рника "ћалорусские народные предани¤ и рассказы" ( ињв, 1876) ћ.ƒрагоманов запропонував досконал≥шу на той час класиф≥кац≥ю твор≥в фольклору, його доповнив ѕавло „убинський, ¤кий у другому том≥ "“рудов этнографическо-статистической экспедиции в «ападно-–усский край" (—ѕб, 1878) пом≥стив велику доб≥рку нових запис≥в твор≥в фольклорноњ прози, та це не задовольн¤ло потреб публ≥кац≥њ з≥браного матер≥алу таких талановитих записувач≥в, ¤к јндр≥й ƒим≥нський, ≤ван ћанжура, —тепан –уданський та ≥н. ” збиранн≥ та публ≥кац≥њ свого вин¤тково багатого й естетично ц≥нного казкового епосу поневолена ”крањна на к≥нець ’≤’ ст. залишалас¤ далеко позаду в≥д багатьох крањн ™вропи.

Ќ≥мецьк≥ ф≥лологи брати якоб ≥ ¬≥льгельм •р≥мм своњми прац¤ми "ƒит¤ч≥ ≥ родинн≥ казки" (1812-1814), "Ќ≥мецьк≥ легенди" (1816-1818), "Ќ≥мецька м≥фолог≥¤" (1835) та ≥нш≥ збудили вчених ™вропи до замилуваного вивченн¤ народних казок, з'¤суванн¤ њх под≥бност≥ у р≥зних народ≥в в≥д Їдиного предка "прам≥фа", започаткувавши цим м≥фолог≥чну школу у фольклористиц≥ њхньоњ доби. ѓхн≥й сп≥вв≥тчизник ф≥лолог “еодор Ѕенфей ц≥лим томом передмови до перекладу знаменитих старо≥нд≥йських опов≥док "ѕанчатантра" (1859) через пор≥вн¤нн¤ казкових сюжет≥в доводив, що њх под≥бн≥сть - це результат запозичень з ≤нд≥њ ≥ цим спонукав до з'¤суванн¤ шл¤х≥в м≥грац≥њ сюжет≥в у св≥т≥ не т≥льки казок, а й ≥нших жанр≥в фольклору. “ак з≥ щабл¤ на щабель рухалас¤ теоретична думка ≥ методолог≥¤ у Ївропейськ≥й фольклористиц≥, а пор≥вн¤льно-≥сторичн≥ студ≥њ нац≥ональних фонд≥в вимагали все повн≥шого ≥ досконал≥шого њх з≥бранн¤ та публ≥куванн¤. ”же у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. у зв'¤зку з цим процесом почалис¤ спроби каталог≥зувати казков≥ сюжети (≤.√ан, —.Ѕар≥нг √олд, ‘.—т≥л, –.“емпл, ≈. оскен, √.√омм, ≤.якобс, ¬.Ўовен, Ћ. олмачевський, ѕ.¬лад≥м≥ров та ≥н.). ” прац¤х б≥льшост≥ фольклорист≥в увагу сконцентровано на зб≥жност≥ формальних ознак казок, проте ц≥ твори також викликали зац≥кавленн¤ у ф≥лософ≥в, психолог≥в, соц≥олог≥в, не кажучи вже про л≥тератор≥в. ¬изначний н≥мецький учений ¬.¬ундт на основ≥ казок написав 250-стор≥нкову монограф≥ю "Volkerpsychologie" (перевидана 1900 р. у трьох томах). ¬изр≥вав черговий етап поступу у Ївропейськ≥й фольклористиц≥. —аме на початку 1890 рок≥в, Ћ≥тературне товариство ≥мен≥ “араса Ўевченка у Ћьвов≥ переформувалос¤ у Ќаукове товариство ≥мен≥ “араса Ўевченка (Ќ“Ў) за зразками под≥бних народознавчих наукових ≥нституц≥й у Ївропейських крањнах, а центр таких украњнознавчих студ≥й через пол≥тичн≥ репрес≥њ з п≥дрос≥йськоњ ”крањни перем≥стивс¤ до Ћьвова - у п≥давстр≥йську займанщину.

—аме у цей час ≤ван ‘ранко, ¤кий вже пройшов своЇр≥дний фольклористичний вишк≥л п≥д впливом ћ.ƒрагоманова ≥ мав досв≥д усп≥шних студ≥й над украњнською родинно-побутовою та сусп≥льно-громадською л≥рикою, стаЇ в Ќ“Ў чоловою ф≥гурою у досл≥дах фольклору ≥ ¤к голова ≈тнограф≥чноњ  ом≥с≥њ гуртуЇ б≥л¤ себе пле¤ду молодих талановитих фольклорист≥в й етнограф≥в - ¬олодимира √натюка, ќсипа –оздольського, ‘≥ларета  олессу, ќстапа Ќижанк≥вського, ƒениса —≥чинського, «енона  узелю, ≤лар≥она —вЇнц≥цького та ≥н. ¬ осередку Ќ“Ў, де згуртувалис¤ так≥ визначн≥ корифењ украњнознавства, ¤к ќмел¤н ќгоновський, ‘ед≥р ¬овк, ќлександр  олесса, спри¤тливим фактором дл¤ усп≥шноњ прац≥ фольклорист≥в стало ≥ те, що поруч з ≤.‘ранком був ще один вихованець кињвськоњ школи јнтоновича-ƒрагоманова - ћихайло √рушевський. “ак сформувавс¤ продуктивний, високопрофес≥йний загальноукрањнський тандем талановитих науковц≥в, ¤кий розпочав ¤к≥сно новий етап украњнознавчих студ≥й, зокрема фольклористичних, в окрем≥й ≈тнограф≥чн≥й  ом≥с≥њ, що заоп≥кувалас¤ виданн¤м "≈тнограф≥чного «б≥рника" з 1895 р. та "ћатер≥ал≥в до украњнськоњ етнолог≥њ" з 1899 р.

¬ин¤ткова роль у формуванн≥ та профес≥йному вишкол≥ молодих фольклорист≥в-етнограф≥в належала ≤.‘ранков≥. —в≥й журнал "∆итЇ ≥ слово" в≥н зробив њхньою трибуною, очолив ≈тнограф≥чну  ом≥с≥ю, його заступником став ‘ед≥р ¬овк. ¬ивчати фольклор у  ом≥с≥њ почали в≥дпов≥дно до нов≥тн≥х дос¤гнень ≥ вимог тогочасноњ Ївропейськоњ народознавчоњ методолог≥њ: фольклорно-етнограф≥чн≥ матер≥али ф≥ксували з повним збереженн¤м ус≥х њхн≥х особливостей, публ≥кували комплексно ≥ системно в площин≥ пор≥вн¤льно-етн≥чних з≥ставлень ≥ паралелей, з'¤совуючи њхню наукову, естетичну та сусп≥льну ц≥нн≥сть. ћаЇмо вс≥ п≥дстави стверджувати, що то була ‘ранкова школа нов≥тньоњ украњнськоњ фольклористики. ƒоктор ≤.‘ранко разом з≥ своњми молодими однодумц¤ми, фольклористами ≥ л≥тераторами - ќстапом Ќижанк≥вським, ‘≥ларетом  олессою, ƒенисом —≥чинським, ќсипом –оздольським, ћихайлом ѕавликом, Ѕогданом Ћепким, —ильвестром яричевським, ™рон≥мом  алитовським - виправл¤Ї одне з суттЇвих упущень украњнських фольклорист≥в минулого: вимогу збирати ≥ публ≥кувати п≥сенн≥ твори з мелод≥¤ми, про що у 1894 р. подаЇ в≥дозву в галицьк≥й украњнськ≥й та польськ≥й прес≥ (у газетах "ƒ≥ло", "Kurjer Lwowski" ≥ журналах "∆итЇ ≥ слово", "«ор¤", "Ќарод").

¬одночас ≤.‘ранко прагне надолужити й ≥нше важливе упущенн¤ украњнських фольклорист≥в - обмаль запис≥в ≥ публ≥кац≥й опов≥дних твор≥в фольклору - казок, анекдот≥в, легенд, переказ≥в, опов≥дань тощо. ÷е упущенн¤ зумовили р≥зн≥ причини. ¬ умовах тривалоњ нац≥ональноњ невол≥, коли пан≥вна влада через нищенн¤ нац≥ональноњ школи тримала народ у темр¤в≥, денац≥онал≥зувала осв≥чену верству (св≥тську ≥ духовну), горстц≥ св≥домоњ патр≥отичноњ ≥нтел≥генц≥њ було не до казок та анекдот≥в. Ѕудити нац≥ональну св≥дом≥сть, ≥сторичну пам'¤ть, почутт¤ нац≥ональноњ г≥дност≥ найб≥льше м≥г ≥сторичний л≥ро-епос та ще перекази. “ому саме ≥з великого зац≥кавленн¤ до цих жанр≥в починалас¤ украњнська фольклористика у перш≥й половин≥ ’≤’ ст., зрештою, ¤к ≥ в ≥нших поневолених народ≥в. ƒо реч≥, стереотипне тлумаченн¤ цього ¤вища ¤к прикметноњ риси т≥льки доби романтизму Ї не чим ≥ншим, ¤к ун≥версальним шаблоном, уз¤тим ≥з загальноњ характеристики ¤вищ романтизму - певного ≥сторичного етапу культурного процесу.

≤ншою причиною послабленоњ уваги фольклорист≥в до збиранн¤ опов≥дних твор≥в, зокрема казок, були труднощ≥ њх повноц≥нноњ ф≥ксац≥њ. ÷≥ проблеми ¤скраво описав у спогадах ≤.–удченко: "Ќ≥чого про те казати - ¤ке нелегке це д≥ло.  оли сп≥вають тоб≥ п≥сню, то ти с¤к-так, а њњ присп≥Їш записати, - або, ¤к уже просп≥ваЇ, просиш розказати - ≥ записати. Ќе таке з казками буваЇ.  азка кажетьс¤ швидко; той, що розказуЇ, по дв≥ч≥ вам одного казати не стане. ќце, було, просиш розказати казку. –озказуЇ тоб≥, ти й слухаЇш. як розкаже вже до к≥нц¤, то ти береш мерщ≥й п≥ро та пап≥р ≥ давай списувати, щоб чого не забути. —писуЇш-списуЇш - аж утомишс¤. ѕрочитаЇш сам соб≥: н≥! здаЇтьс¤, мов не так. ѕросиш знову розказати. ћарна прац¤! ”друге, п≥др¤д, одну казку ≥ не прохай, щоб тоб≥ розказали. ќт ти одкладаЇш ту казку до ≥ншого часу: колись, думаЇш, попрошу, то ще цю саму розкаже. ∆ди ж того часу! ќт ≥ д≥ждеш його. - –озкажи, ќстапе! - прошу, було, - отаку-то казку. "ќце! я вже казав тоб≥!" - “а ¤ пройду: чи ¤ так записав, ¤к казано, чи, може, де помиливс¤. - " азать-то, - каже, - казать, - та де того кaзника вз¤ть?" - “а там у тебе в голов≥ пошукай! - кажу. "“ак-то його й знайти одразу!..". ј дал≥ ќстап ≥ згодитьс¤ ≥ почне казать. ¬≥н каже, а ¤ дивлюс¤ на записану казку: чи ¤ так записав, та де не так, то вже й полагоджу. ќт з таких-то казок, часом на об≥рван≥м пап≥рц≥ писаних, склалась у мене чимала купка казок" [3, c. 339].

≤.‘ранко на власному досв≥д≥ практично вчив молодих своњх вихованц≥в ¬.√натюка, ќ.–оздольського, тод≥ ще студент≥в ун≥верситету, ¤к записувати фольклор, а його заступник в ≈тнограф≥чн≥й  ом≥с≥њ ‘.¬овк писав у листах докладн≥ ≥нструкц≥њ дл¤ збиранн¤ етнограф≥чних матер≥ал≥в. ћетодичний аспект п≥дготовки молодих фольклорист≥в був досить актуальним. «≥браний у р≥зн≥ часи фольклорний матер≥ал, ¤к писав п≥зн≥ше ¬.√натюк, показував, що серед опов≥дач≥в, ¤к ≥ записувач≥в, були люди р≥зного обдаруванн¤, у т.ч. й дуже прим≥тивн≥, ¤к≥, опов≥даючи, спотворювали р≥ч, а записувач≥ те редагували не кращим способом. "ƒоброго опов≥дача можна пор≥вн¤ти з артистом мал¤рем, а злого - з мал¤рем богомазом, - писав √натюк. - як тут штука не винна, що до нењ присус≥джуютьс¤ богомази, так ≥ твори народноњ л≥тератури не в≥дпов≥дають за те, що њх обезображують зл≥ опов≥дач≥.  оли хочемо любуватис¤ народними творами, звертаймос¤ до добрих опов≥дач≥в ≥ т≥льки в≥д них записуймо" [4, c. VIII]. Ќе випадковий той факт, що ¬.√натюк з перших експедиц≥й продемонстрував високий р≥вень науковоњ ф≥ксац≥њ текст≥в, а ќ.–оздольський першим у фольклористиц≥ дл¤ запис≥в використав фонограф - так≥ результати мала школа ≤.‘ранка ≥ ‘.¬овка.

ѕринаг≥дно зауважимо, що в тод≥шньому осередку Ќ“Ў не вс≥ з таким ентуз≥азмом ставилис¤ до вивченн¤ фольклору, ¤к ≤.‘ранко та ћ.√рушевський. "“ов[ариство] ≥м[ен≥] Ўевч[енка] заходжуЇтьс¤ збирати етнограф≥чн≥ матер≥¤ли, та варто бачити т≥ гримаси, ¤к≥ робл¤ть головач≥ того тов[ариства], особливо ¬ерхратський, на саму згадку про т≥ матер≥¤ли, - писав ≤.‘ранко 25 с≥чн¤ 1895 року ћ.ƒрагоманову. - ¬ њх очах усе те н≥чого не варто, - от поодинок≥ слова, се друге д≥ло!  р≥м √рушевського ≥ дек≥лькох молодих студент≥в, н≥хто не ≥нтересуЇтьс¤ тими речами" [5, c. 17].

ќф≥ц≥йно тимчасову редакц≥ю першого "≈тнограф≥чного «б≥рника" ћ.√рушевському довелос¤ вз¤ти на себе, дл¤ титулу виданн¤ "уз¤ти притертий вже терм≥н етнограф≥чного зб≥рника, хоч з програми його не виключаютьс¤ т≥ сторони науки про нар≥д, ¤к≥ об≥ймаЇ собою новий терм≥н фольклору" [6, c. VIII]. ‘актично виданн¤ зб≥рника готував ≤.‘ранко. ” лист≥ 7 с≥чн¤ 1896 р. в≥н писав Ћюдмил≥ ƒрагоманов≥й, дружин≥ тод≥ вже пок≥йного вченого: "“епер хоча "∆[итЇ] ≥ сл[ово]" перестане виходити, ¤ маю змогу вм≥щувати етнограф≥чний матер≥¤л в "≈тнограф≥чн≥м зб≥рнику", що видаЇ “ов[ариство] ≥м. Ўевченка ≥ котрого редакц≥ю (розум≥Їтьс¤, негласно!) ¤ проводжу" [5, c. 67].

ќтже, ≤.‘ранко робив усе можливе, щоб зм≥нити "сумне становище" в украњнськ≥й фольклористиц≥, ¤к висловивс¤ ћ.√рушевський в уже згадан≥й передмов≥ до виданн¤ ≈тнограф≥чного зб≥рника, особливо щодо занедбанн¤ вивченн¤ казок, анекдот≥в та ≥нших опов≥дних жанр≥в. ÷ю прогалину в≥н прагне виповнити шл¤хом, по-перше, публ≥кац≥њ спец≥альних зб≥рник≥в ≥ нових запис≥в текст≥в казок, анекдот≥в, легенд, по-друге, - через ч≥тк≥ше визначенн¤ диференц≥ац≥њ цих жанр≥в, по-третЇ, - через ознайомленн¤ з найвизначн≥шими прац¤ми про ц≥ жанри у Ївропейськ≥й фольклористиц≥, по-четверте, - через њх творче використанн¤ у красному письменств≥. ” тому ж першому том≥ "≈тнограф≥чного зб≥рника", ¤к пов≥домл¤Ї 17 листопада 1895 р., незважаючи на величезне завантаженн¤ власною науковою, журнал≥стською, л≥тературною ≥ громадською працею, в≥н "зредагував 25 казок –оздольського, додавши до кожноњ покажчик паралел≥в, к≥лько м≥г (оп'¤ть прихапцем, серед дес¤ти ≥нших праць) з≥брати" [5, c. 58]. ” передмов≥ до ц≥Їњ публ≥кац≥њ в≥н зазначаЇ, що подаЇ лише частину того фольклорного матер≥алу, ¤кий "в остатн≥х роках згромадив молодий ≥ вельми пильний та старанний збирач", а ще залишилис¤ "на боц≥ новели та гумористичн≥ анекдоти, леіенди, опов≥данн¤ про особи ≥ под≥њ ≥сторичн≥ ≥ т. и." [7, c. 1].

” передмов≥ до цих запис≥в народних казок ќ.–оздольського ≤.‘ранко даЇ визначенн¤ жанр≥в опов≥дних твор≥в, застер≥гши при цьому, що в≥н залишаЇ "на боц≥ вс¤к≥ ф≥лософ≥чн≥ под≥ли сењ словесности п≥сл¤ зм≥сту", ¤к≥ вже уложив ћ.ƒрагоманов до своЇњ зб≥рки "ћалорусские народные предани¤ и рассказы", а дотримуЇтьс¤ под≥лу скромн≥шого ≥ прост≥шого "по формам л≥тературним" [7, c. 1], тобто ≤.‘ранко даЇ зрозум≥ти, що його не задовольн¤ло неч≥тке окресленн¤ жанр≥в лише за тематично-зм≥стовими прикметами, що виразн≥шим у зм≥ст≥ кожного з опов≥дних жанр≥в Ї вид≥ленн¤ структурно-композиц≥йних елемент≥в. “аких вид≥в в усн≥й народн≥й словесност≥ в≥н вид≥л¤Ї 7: казка, легенда, новела, фацец≥¤ (анекдот), м≥ф≥чн≥ опов≥данн¤, "опов≥данн¤ про особи, под≥њ та м≥сцевости ≥сторичн≥ - н≥мецьким терм≥ном зван≥ зaіами (Sagen)" та "байки зв≥р¤ч≥, притч≥ й апологи". ƒо кожного з названих вид≥в ≤.‘ранко подав стисле по¤сненн¤. " оли до сего додамо ще так≥ твори, що сто¤ть на границ≥ м≥ж поез≥Їю ≥ прозою, ¤к р≥жн≥ апокриф≥чн≥ молитви, примови та формули, то будемо мати вичерпний увесь скарб усноњ прозовоњ словесности людовоњ" [7, c. 3], - завершував свою класиф≥кац≥ю.

Ѕезперечно, ‘ранкова класиф≥кац≥¤ жанр≥в опов≥дних твор≥в - а вона завжди до певноњ м≥ри умовна! - це був крок до ч≥ткост≥ у визначенн≥ розмањтт¤ вид≥в народноњ прозовоњ словесност≥, ≥ вона служила довол≥ стаб≥льним ор≥Їнтиром дл¤ украњнських фольклорист≥в у ’’ ст. поза московсько-б≥льшовицьким режимом. ¬≥дзначимо, що власне народну казку в≥н досить ч≥тко розмежував з новелою, анекдотом, байкою, р≥зними видами опов≥дань, наголосивши, що вважаЇ "казку, т. Ї. опов≥данЇ, в ¤к≥м д≥йсн≥сть перем≥шана з чудесним елементом, так що ц≥л≥сть ¤вл¤Їтьс¤ своб≥дним виплодом фантаз≥њ, без н≥¤коњ поб≥чноњ, церковно-морал≥зуючоњ ц≥ли" ¤к самодостатн≥й естетичний феномен. ≤.‘ранко в≥дкинув повторюван≥ з час≥в брат≥в •р≥мм ≥ до сьогодн≥ твердженн¤ про м≥ф≥чну основу народноњ казки. “ут же зауважив: "ќпов≥данн¤ сего роду, нев≥рно назван≥ деким "опов≥данн¤ми м≥тичними", майже вс≥ завандрували до нас ≥з далекоњ чужини, з јз≥њ та ™гипту ≥ ¤вл¤ютьс¤, ¤к про се легко переконатис¤ з пор≥вн¤ного досл≥ду, калейдоскоповим переписуванн¤м та комб≥нуванн¤м досить нечисленних мотив≥в" [7, c. 1-2]. ”чений, очевидно, мав на уваз≥ ѕ.„убинського, ¤кий окремим в≥дд≥лом подавав "казки м≥ф≥чн≥" [8, c. 3-4], а його твердженн¤ про сх≥дне запозиченн¤ казкових мотив≥в було даниною ще тод≥ неподоланих у ™вроп≥ хибних стереотип≥в мисленн¤ "≥нд≥ан≥ст≥в".

≤ все ж ‘ранкове визначенн¤ сутност≥ власне казки ¤к ц≥л≥сного фантастичного художнього феномена, в≥льного в≥д морал≥заторства ≥ пр¤мого дидактизму, на ц≥ле стол≥тт¤ випередило погл¤ди б≥льшост≥ фольклорист≥в, ¤к≥ не змогли осмислити в казц≥ н≥ сенсу чудесноњ фантастики, н≥ сенсу щасливоњ розв'¤зки конфл≥кту, н≥ причин в≥дсутност≥ алегоризму та под≥бност≥ мотив≥в у казках нав≥ть досить в≥ддалених географ≥чно ≥ культурно-цив≥л≥зац≥йно етнос≥в, ¤к≥ врешт≥ розгубилис¤ у домислах про час по¤ви казок, п≥дм≥нили осмисленн¤ ф≥лософ≥њ народного казкового епосу прим≥тивним етнограф≥змом, вульгарним соц≥олог≥змом або розпорошили своЇ шуканн¤ естетичного сенсу мистецького витвору народного ген≥¤ у фасетковому структурному членуванн≥ та каталог≥зац≥њ його елемент≥в.

«вичайно, шкода, що ≤.‘ранко не залишив нам фундаментальноњ монограф≥њ про народну казку - у нього просто на це не вистачало часу, - але ‘ранка-ученого нер≥дко доповнював ‘ранко-мистець. Ќе випадково упродовж 1896-1898 рр. в≥н пише дл¤ журналу "ƒзв≥нок" цикл ≥з 19 своњх казок дл¤ д≥тей, ¤к≥ об'ЇднуЇ у зб≥рц≥ " оли ще зв≥р≥ говорили" [9]. «годом у новому виданн≥ ц≥Їњ зб≥рки (Ћьв≥в, 1903) письменник доповнив цей цикл ще 20-м твором - казкою "як зв≥р≥ правувалис¤ з людьми". Ѕлискучий творчий усп≥х у жанр≥ л≥тературноњ казки ≤.‘ранко демонструЇ 1900 року трьома випусками семи твор≥в, об'Їднаних у зб≥рц≥ "—тароруськ≥ опов≥данн¤" [10]. ” цей же пер≥од учений перевидав раритетну книжечку московського виданн¤ ще з першоњ половини ’≤’ ст. "Ќаськ≥ украњнськ≥ казки запорожц¤ ≤ська ћатиринки" - зб≥рочку одного з п≥онер≥в л≥тературноњ казки у нов≥й украњнськ≥й л≥тератур≥ ќсипа Ѕод¤нського - з≥ своњм докладним коментарем та розв≥дкою "Ќац≥ональний колорит у казках Ѕод¤нського" [11].

«ауважимо: в 90-т≥ - початок 900-х рок≥в у л≥тературних творах ≤.‘ранка ¤скраво пом≥тне ≥нтенсивне використанн¤ елемент≥в казкового зображенн¤ - досить згадати попул¤рн≥ в≥ршован≥ казки "Ћис ћикита" (1890), "јбу- асимов≥ капц≥" (1895), " оваль Ѕасс≥м", зб≥рку "—≥м казок" (1900) з творами " азка про ƒобробит", "«в≥р¤чий буджет", зб≥рку "—тароруськ≥ опов≥данн¤" (1900), в ¤к≥й ус≥ твори мають казковий характер, зб≥рку "ћ≥с≥¤. „ума.  азки ≥ сатири" (1906) з творами такого ж плану "як пан соб≥ б≥ди шукав", "як –усин товкс¤ по т≥м св≥т≥", "—вин¤", "як то «года д≥м будувала", а також твори, що не ув≥йшли до зб≥рок - "ќпозиц≥¤", "ѕоЇдинок («имова казка)", "Ѕлощиц¤", "Ѕез прац≥" та ≥н. ќсмислюючи л≥тературну казку на фундамент≥ традиц≥йноњ народноњ в лаборатор≥њ своЇњ л≥тературноњ творчост≥, ≤.‘ранко осмислював сутн≥сть власне художнього феномену народноњ казки, мав дл¤ цього багатий св≥товий фонд казок. ѕринаг≥дно в≥н висловив своњ м≥ркуванн¤ з таких проблем казкознавства, на ¤к≥ фактично й до сьогодн≥ не знаходимо переконливоњ в≥дпов≥д≥ в об'Їмних монограф≥¤х досл≥дник≥в-фольклорист≥в, а саме: про казку ¤к ун≥кальний витв≥р народного ген≥¤, про час њњ виникненн¤, сутн≥сть њњ фантастики, про морально-етичний аспект њњ зм≥сту ≥ його вплив на рецип≥Їнта.

« часу брат≥в •р≥мм фольклористи прагнули з'¤сувати генезу народноњ казки, њњ в≥к ≥ м≥сце походженн¤, твор¤чи на цьому своњ "теор≥њ", зосереджуючи свою увагу на ≤нд≥њ ¤к крањн≥ з дуже багатими еп≥чними ≥ казковими традиц≥¤ми. ” вишукуванн≥ таких "запозичень" трапл¤лис¤ переб≥льшенн¤, ≥ цей погл¤д на к≥нець ’≤’ ст. науковц≥ достатньо ще не скорегували. „ас по¤ви казки перш≥ досл≥дники пов'¤зували з початками людськост≥, з≥ св≥тогл¤дом перв≥сноњ людини. “ак≥ досл≥дженн¤ часто виходили за меж≥ достов≥рного, ставали своЇр≥дною "модою" в науц≥ - ≥ дос≥ в казковому епос≥ в≥дшукують, а точн≥ше, часто домислюють в казкових чудесах архетипи перв≥сного св≥тосприйманн¤, дл¤ чого найб≥льше в≥дпов≥дних ≥люстрац≥й знаход¤ть в етнограф≥чних матер≥алах абориген≥в з низьким ступенем цив≥л≥зац≥йного розвитку. —аме таку позиц≥ю щодо часу по¤ви казки ≤.‘ранко аргументовано заперечив у зв'¤зку з по¤сненн¤ми польського фольклориста ¬олодимира Ѕугел¤ генези поширеного у св≥т≥ казкового сюжету про братовбивство та сестровбивство, викритого за допомогою чар≥вноњ соп≥лки. ” прац≥ "Tlo ludowe "Balladyny", надрукован≥й 1893 року у варшавському журнал≥ "Wisla", польський досл≥дник, з≥бравши масу Ївропейських, аз≥йських, африканських та американських вар≥ант≥в згаданого сюжету, прагнув довести його походженн¤ саме з одного джерела - перв≥сного св≥тогл¤ду людини, з в≥руванн¤ у метемпсихозу. ≤.‘ранко писав: "—то¤чи на т≥м, що головною темою сењ казки Ї т. зв. метемпсихоза, тобто в≥руванн¤ про перех≥д душ≥ пок≥йника в ¤кесь ≥нше т≥ло, д. Ѕугель зупин¤Їтьс¤ на т≥м, що казка повстала в р≥зних сторонах св≥ту ≥ у р≥зних народ≥в зовс≥м незалежно, виплила у вс≥х з одного джерела - сп≥льного вс≥м в≥руванн¤ про метемпсихозу. ¬ своњм розбор≥ Ѕуглевоњ статт≥ в "∆ит≥ ≥ слов≥" (т. ≤≤≤, с. 150-154) ¤ виказав нест≥йн≥сть ≥ наукову безпл≥дн≥сть сього погл¤ду та звернув увагу на те, що основою казки не Ї метемпсихоза, а чудесне ви¤вленн¤ страшного злочину ≥ що за тим казка повстала не в лон≥ перв≥сноњ, дикоњ сусп≥льности, де ц≥на людського житт¤ була невелика, а ненастанна боротьба м≥ж племенами робила смерть щоденним ¤вищем, але мусила повстати в лон≥ культурноњ сусп≥льности, де людське житт¤ було бережене гр≥зними законами ≥ де почутт¤ страшного злочину в убивств≥ творило важну часть рел≥г≥йного культу" [12, c. 450].

” згадан≥й ‘ранков≥й реценз≥њ фольклористичних статей у журнал≥ "Wisla", зокрема статт≥ ¬.Ѕугел¤, ≤.‘ранка насторожило те, що на зм≥ну м≥грац≥йн≥й теор≥њ у фольклористиц≥ в той час приходила антрополог≥чна, адепти ¤коњ - а таким себе за¤вл¤в ¬.Ѕугель - впадали у протилежну крайн≥сть - "треба в≥дкинути думку про вандр≥вку там, де ходить о в≥дтворенн¤ в поез≥њ в≥дносин житт¤ загальнолюдських" [13, c. 419], бо все под≥бне, мовл¤в, витворили незалежно однаков≥ життЇв≥ умови. ‘ранкова критика такого екстрем≥зму, ¤к показали прац≥ багатьох антрополог≥ст≥в, була завбачливою, його позиц≥¤ культурно-≥сторичного аспекту анал≥зу фольклорних ¤вищ залишаЇтьс¤ найб≥льш продуктивною у фольклористиц≥ ≥ до нашого часу.

¬супереч н≥г≥л≥стичному ставленню до фольклору вчених-консерватор≥в, а ще б≥льше частини тод≥шн≥х радикальних пол≥тик≥в н≥би соц≥ал≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ, особливо до народних казок, ‘ранко виклично за¤вив: "Ќаша нин≥шн¤ байка ≥ казка, се та сама ѕопелюшка, що закл¤та живе в брудн≥й одеж≥, в душн≥й кухн≥, але направду вона цар≥вна родом ≥з високого, блискучого замку" [14, c. 74]. ѕро цей н≥г≥л≥зм ≥ нерозум≥нн¤ естетичноњ сутност≥ народноњ казки писав п≥зн≥ше ≥ ¬.√натюк: "≤з сього бачимо одначе, ¤к нест≥йк≥ закиди де¤ких одиниць, що виступають проти читанн¤ й ширенн¤ казок, особливо серед молод≥, буц≥мто вони фальшивим представленн¤м реч≥ привчають молодь до неправди. ƒивно, що так≥ люди не подумають, що не можна в≥дноситис¤ до н≥¤коњ казки, ¤к до математичноњ формули та розкладати њњ на правду й неправду, тим б≥льше, що й нин≥ ще не вс≥ правди в≥дом≥, ≥ не раз трудно означити, де й ¤ка саме правда" [15, c. 164]. ¬.√натюк по-своЇму тлумачив ту важливу тезу, ¤ку ≤.‘ранко заклав ще у самому визначенн≥ народноњ казки: "опов≥данЇ, в ¤к≥м д≥йсн≥сть перем≥шана з чудесним елементом, так що ц≥л≥сть ¤вл¤Їтьс¤ своб≥дним виплодом фантаз≥њ, без н≥¤коњ поб≥чноњ, церковно-морал≥зуючоњ ц≥ли". —аме збагнути народну казку ¤к мистецький витв≥р, ¤к феномен мистецтва, ¤к Їдн≥сть реального ≥ нереального, а не ¤к прим≥тивну ≥люстрац≥ю до життЇвих ¤вищ було не п≥д силу не те що простаков≥-обивателю, а й багатьом фах≥вц¤м-фольклористам.

≈стетичну сутн≥сть фантастичного у казц≥ ≤.‘ранко з великою майстерн≥стю по¤снив д≥т¤м - а виходить що й дорослим! - у "Ѕайц≥ про байку": "«начить, д≥тоньки люб≥, не тим ц≥кава байка, що говорить неправду, а тим, що п≥д лушпиною тоњ неправди криЇ звичайно велику правду. √овор¤чи н≥би про зв≥р≥в, вона одною бровою п≥дморгуЇ на людей, немов даЇ њм знати:

- “а чого ви, братчики, см≥Їтес¤? јдже се не про б≥дних баран≥в, вовк≥в та осл≥в мова, а про вас самих з вашою глупотою, з вашим л≥нивством, з вашою захланн≥стю, з ус≥ми вашими зв≥р¤чими примхами та забагами. јдже ж ¤ навмисне даю њм ваш≥ рухи, ваш≥ думки, ваш≥ слова, щоб ви ¤кнайкраще зрозум≥ли - не њх, а себе самих!" [16, c. 169].

ќтже, народна казка не ≥люструЇ людське житт¤, не Ї алегор≥Їю в буквальному розум≥нн≥, ¤к це видаЇтьс¤ де¤ким фольклористам ≥ педагогам (про це вони пишуть нав≥ть у шк≥льних п≥дручниках) за аналог≥Їю з л≥тературною, авторською казкою, не маЇ подв≥йного плану зображенн¤. Ќародна казка, краще сказати, в елементарних художн≥х образах моделюЇ людську повед≥нку ≥ мисленн¤ без конкретики часу ≥ простору, у самодостатн≥й мистецьк≥й ц≥лост≥. ¬исловлюючись ‘ранковою метафорою, вона красун¤-цар≥вна у чудесному с¤ючому замку на виднокол≥, що вабить, манить, ¤к солодкий сон, своЇю ≥рреальн≥стю. ќсмислити цей мистецький феномен народного твор≥нн¤ важко, ≥ ¬.√натюков≥ п≥зн≥ше доводилос¤ ще не раз по¤снювати особливост≥ цього жанру. "√оловною њњ признакою Ї чудесний елемент, з ¤ким подибуЇмос¤ на кожд≥м кроц≥, ≥ брак ус¤ких ≥сторичних спомин≥в, - писав ¬.√натюк. - ” казц≥ не означуЇтьс¤ н≥коли н≥ час, н≥ м≥сце под≥њ, ¤ка може в≥дбуватис¤ все ≥ всюди без найменших в≥дм≥н у текст≥. „ерез те й зачинаЇтьс¤ вона звичайно словами: "Ѕув одного разу чолов≥к"; "Ѕуло де не було, був один іазда" ≥ т. п. јле хоч ¤к вона переповнена чарами й чудами, то, з другого боку, нема в н≥й н≥коли морал≥зац≥йних мотив≥в" [15, c. 163].

ƒруга важлива теза у ‘ранков≥й концепц≥њ народноњ казки - наголошенн¤ на особливости сприйманн¤ њњ рецип≥Їнтом, ¤ке забезпечуЇтьс¤ самою природою жанру: динам≥чн≥стю сюжету, ¤скрав≥стю конфл≥кту, виразн≥стю образ≥в, а ще й майстерн≥стю опов≥д≥ (усний бо тв≥р!) - все так легко "стравне", ¤к манна каша дл¤ дитини (зрозум≥ло, ≥ дл¤ дорослого). ≤ все те служить дл¤ рецип≥Їнта задл¤ одн≥Їњ потреби - п≥знати самого себе, св≥й моральний стан, визначити власн≥ моральн≥ координати в оточуючому св≥т≥. “рет¤ теза пол¤гаЇ у тому, що народна казка - багатющий скарб високоњ моральност≥. "я бажав би, щоб наш≥ д≥ти в ≥нтерес≥ здорового ≥ морального розвою ¤кнайдовше витали фантаз≥Їю в т≥м св≥т≥ простих характер≥в ≥ простих в≥дносин, у св≥т≥, де все видно ¤сно ≥ симпат≥њ не потребують д≥литис¤, - писав ≤.‘ранко. - ¬≥дси вони винесуть перш≥ ≥ м≥цн≥ основи замилуванн¤ до чесноти, правдомовности ≥ справедливости, а надто любов до природи ≥ охоту придивл¤тис¤ близько њњ творам, прислухатис¤ њњ таЇмн≥й мов≥, чути себе близькими до нењ, п≥дгл¤дати, а дал≥ й просл≥джувати њњ велик≥ загадки" [16, c. 74].

‘ункц≥њ молодих ‘ранкових сп≥вроб≥тник≥в ≥ учн≥в в Ќ“Ў на пол≥ фольклористики - ¬.√натюка, ќ.–оздольського, ‘. олесси - згодом в≥дпов≥дно до њх уподобань ≥ зд≥бностей розд≥лилис¤: ќ.–оздольський та ‘. олесса, освоњвши методику використанн¤ фонографа дл¤ запису мелод≥й, стали займатис¤ збиранн¤м переважно п≥сенного фольклору, ¬.√натюк з феноменальними зд≥бност¤ми збирача, ¤к визначив ≤.‘ранко, найб≥льше уваги прид≥лив опов≥дним жанрам ≥ дос¤г у ц≥й д≥л¤нц≥ ун≥кальних усп≥х≥в не т≥льки на пол≥ украњнськоњ, а й загальнослов'¤нськоњ фольклористики. ¬же п≥д час експедиц≥й на «акарпатт¤, будучи ще студентом ун≥верситету, ¬.√натюк записав 470 твор≥в народноњ прози, а в 1899, працюючи секретарем ≈тнограф≥чноњ  ом≥с≥њ, в≥н п≥д кер≥вництвом њњ голови - ≤.‘ранка ≥ з його безпосередньою участю видав перше в украњнськ≥й фольклористиц≥ окреме з≥бранн¤ анекдот≥в, що м≥стить 700 твор≥в [17]. ≤.‘ранко до анекдот≥в подав сюжетн≥ паралел≥ у фольклорних зб≥рниках Ївропейських крањн, за його висловом, "¤к причинки до пор≥вн¤них студ≥й на сему пол≥, доси ледво ще розпочатих" (прим≥тка на прик≥нцев≥й стор≥нц≥ виданн¤). —ам же ¬.√натюк у "ѕередньому слов≥" висловив под¤ку ≤.‘ранков≥ "за ц≥нн≥ вказ≥вки, ¤кими ¤ користувавс¤ при укладаню отсього тому" [17, c. ’≤≤].

—воЇю енциклопедичною осв≥чен≥стю, об≥знан≥стю з найнов≥шими науковими прац¤ми визначних учених Ївропейських крањн у галуз¤х фольклористики, етнограф≥њ, етнолог≥њ, психолог≥њ, соц≥олог≥њ, ф≥лософ≥њ та ≥нших наук гуман≥тарного проф≥лю ≤.‘ранко прагнув виховати молодих науковц≥в, прагнув того, щоб вони сто¤ли на р≥вн≥ найнов≥ших ≥дей ≥ дос¤гнень св≥товоњ науки. ƒл¤ цього в≥н дбав, аби важлив≥ науков≥ виданн¤ з Ївропейських крањн надходили до б≥бл≥отеки Ќ“Ў, дл¤ цього використовував своњх кореспондент≥в за кордоном ћихайла ƒрагоманова, ‘едора ¬овка, јгатангела  римського та ≥н., особисто зав'¤зував листуванн¤ з авторами видань, науковими закладами, видавництвами, б≥бл≥отеками, налагоджував взаЇмообм≥н з виданн¤ми Ќ“Ў. яскравим прикладом такоњ турботи Ї ‘ранк≥в лист у вересн≥ 1907 р. ћ.√рушевському ¤к голов≥ Ќ“Ў: "ƒ≥ло таке, що ¤ досить довго розпитував у н≥мецьких антиквар≥в про книгу „айльда "Englisch and Shcottisch ballads" ≥ все д≥ставав в≥дпов≥дь, що книга розпродана. ¬ласне вчора д≥став ¤, нарешт≥, в≥дом≥сть в≥д ‘≥ккера з √ейдельберіа, що маЇ оферту в≥д когось, у кого Ї та книжка (10 том≥в), ≥ згоджуЇтьс¤ продати њњ за 240 марок (288 кор[он]) - покупка виЇмково корисна, коли зважити, що книга потр≥бна дл¤ кождого фольклориста ≥ в жодн≥й галицьк≥й б≥бл≥отец≥ не знаходитьс¤. я позволив соб≥ над≥¤тис¤, що ¬и не будете мати н≥чого против того, щоб збагатити б≥бл≥отеку нашого “овариства, а грош≥ будуть йому в≥дворотно поштою вислан≥. –озум≥Їтьс¤, коли б ¬и вважали сей видаток занадто люксусовим дл¤ б≥бл≥отеки, ¤ буду просити вислати плату за нењ на м≥й рахунок" [18]. як видно з ‘ранкового листуванн¤ з ј. римським, з такою ж наполеглив≥стю в≥н домагавс¤, щоб були украњнськ≥ переклади потр≥бних фольклористам ≥ноземних видань: праць французького фольклориста ≈. оскена, англ≥йського етнографа ¬.ј. лоустона та ≥н. “ак≥ переклади вчений робив сам ≥ залучав до цього молодих сп≥вроб≥тник≥в. Ќа жаль, його приклад украњнська народознавча наука ≥ дос≥ не засвоњла. —аме д¤куючи найб≥льше ≤.‘ранков≥ та Ќ“Ў, украњнська фольклористика початку ’’ ст., ¤к н≥коли до того, розвивалас¤ у т≥сному контакт≥ з Ївропейською народознавчою наукою.

‘ранков≥ ≥дењ в украњнському казкознавств≥ на початку ’’ ст. принаймн≥ щодо збиранн¤ нац≥онального казкового фонду - а це було першочерговою потребою та умовою њх ≥сторичного та теоретичного вивченн¤ - прагнув зреал≥зувати ¬.√натюк, готуючи фундаментальне виданн¤ украњнського казкового епосу. ≤з нагромадженн¤м матер≥алу, широкими пор≥вн¤льними студ≥¤ми в "золотий в≥к" Ївропейського казкознавства у к≥нц≥ ’≤’ - на початку ’’ ст. назр≥вала потреба в класиф≥кац≥њ та каталог≥зац≥њ тип≥в сюжет≥в опов≥дних твор≥в фольклору, в м≥жнародному об'Їднанн≥ зусиль науковц≥в. 1907 року з ≥н≥ц≥ативи фольклорист≥в  . рона (K.Krohn), ј.ќлр≥ка (A.Olrik),  .—≥дова (K.Sydow) у ф≥нському м≥ст≥  аарле була заснована ћ≥жнародна ‘едерац≥¤ ‘ольклорист≥в (Folklore Fellows) з друкованим органом "Folklore Fellows Communications" (FFC). ≤p професором √ельс≥нського ун≥верситету ёл≥юсом  роном та його сином  арлом ¬.√натюк мав жвав≥ зв'¤зки, ¤к ≥ з членом згаданоњ федерац≥њ јнтт≥ јматусом јрне, ¤кому написав про свою готовн≥сть стати членом названоњ сп≥лки фольклорист≥в. ¬.√натюк нав'¤зав ¤кнайт≥сн≥ш≥ зв'¤зки Ќ“Ў з ћ≥жнародною ‘едерац≥Їю ‘ольклорист≥в. ÷ей новий осередок фольклорист≥в у ™вроп≥ д≥став назву "ф≥нськоњ школи" ≥ дав сильний поштовх дл¤ використанн¤ географо-≥сторичного та географо-статистичного метод≥в вивченн¤ тип≥в казкових тем у м≥жнародному масштаб≥. 1910 року у третьому том≥ FFC було опубл≥ковано покажчик казкових тип≥в, ¤кий уклав јнтт≥ јматус јрне "Verzeichnis der Marchentypen mit Hulfe von Fachgenossen ausgearbeitet von Antti Arne" (Helsinki, 1910). ¬ основу систематики ј.ј.јрне вз¤в казки Ївропейських народ≥в, под≥ливши њх на групи: ≤.  азки про тварин; ≤≤. ¬ласне казки: ј) „ар≥вн≥ казки, ¬) Ћеіендарн≥ казки, —) Ќовел≥стичн≥ казки ≥ D)  азки про дурного чорта (великана); ≤≤≤. јнекдоти. ” кожн≥й груп≥ казки об'Їднан≥ в гн≥зда за типом сюжету, мотиву чи еп≥зоду з вид≥ленн¤м номер≥в: дл¤ ≤ групи - в≥д 1 до 299, у ≤≤ груп≥ - в≥д 300 до 1199, у ≤≤≤ - в≥д 1200 до 1999. јвтор покажчика заповнив т≥льки ту к≥льк≥сть номер≥в, на ¤ку зм≥г вишукати матер≥ал. —каж≥мо, у ≤ груп≥ в≥н знайшов т≥льки дек≥лька дес¤тк≥в казок про тварин у Ївропейському фонд≥, ≥нш≥ номери з 299 на цю групу залишились незаповненими.

ќкр≥м численних реценз≥й на виданн¤ народних казок, укладанн¤ рег≥ональних (" азки з Ѕачки", 1910) ≥ попул¤рних ("Ќародн≥ казки", 1913) зб≥рник≥в ¬.√натюк ще перед ѕершою св≥товою в≥йною розпочав роботу над фундаментальним корпусом украњнського народного казкового епосу. ¬≥н прив≥тав покажчик ј.ј.јрне ¤к певний стимул до вивченн¤ цього народного скарбу, хоч розум≥в очевидну умовн≥сть ≥ формальну штучн≥сть тоњ каталог≥зац≥њ, але все ж таки, коли йому у т¤жких умовах в≥йни пощастило опубл≥кувати першу частину свого з≥бранн¤ казок про тварин [19], в≥н здивував св≥т, бо ¤кщо ф≥нський досл≥дник зм≥г в≥днайти у ™вроп≥ т≥льки дек≥лька дес¤тк≥в таких твор≥в, то ¬.√натюк подав њх понад 400 т≥льки з зах≥дних рег≥он≥в ”крањни, при тому 361 ц≥лком ориг≥нальних. ¬изначний чеський фольклорист ѓрж≥ ѕол≥вка назвав √натюкове виданн¤ "найвизначн≥шим зб≥рником казок про тварин, ¤ким не може похвалитис¤ жадна слов'¤нська л≥тература та навр¤д чи в ≥нших народ≥в знайдетьс¤ щось под≥бне" (цит. за вид.: [20, c. 87]).

Ќа жаль, траг≥чне воЇнне ≥ п≥сл¤воЇнне лихол≥тт¤ в ”крањн≥ об≥рвало подвижницьку працю ¬.√натюка над публ≥кац≥Їю дивовижного казкового скарбу украњнц≥в. –озшматована ≥ноземними окупантами ”крањна б≥льш ¤к на 70 рок≥в опинилас¤ у найт¤жчому ¤рм≥, особливо народовбивчого рос≥йського мес≥ан≥стичного комуно-б≥льшовицького ≥мпер≥ал≥зму. Ќародна казка ¤к витв≥р мистецького ген≥¤, за марксистсько-лен≥нською терм≥нолог≥Їю, "труд¤щих" разом з њњ творц¤ми ≥ досл≥дниками стала першою жертвою вульгарно-догматичноњ моно≥деолог≥њ украњновбивчого режиму. ўоб зрозум≥ти глибину ‘ранкового осмисленн¤ природи народноњ казки ≥ ц≥ну прац≥ його учн≥в у ц≥й д≥л¤нц≥ украњнськоњ науки та побачити, на ¤кому узб≥чч≥ св≥тового казкознавства ми опинилис¤ сьогодн≥ п≥сл¤ т¤жкоњ руњни у ’’ ст., мусимо бодай у головних моментах зробити ≥нтроспекц≥ю тоњ приховуваноњ в рад¤нськ≥й л≥тератур≥ ≥нкв≥зиц≥њ.

јдепти так званоњ пролетарськоњ культури ще з к≥нц¤ XIX ст. нав'¤зували громадськост≥ думку, що казка не вартна серйозноњ уваги вчених, њњ не треба давати читати молод≥, бо вона, мовл¤в, пуста видумка в≥дсталих ≥ нањвних людей, своњм ≥деал≥змом ≥ фантастикою розмиваЇ класово-матер≥ал≥стичний погл¤д труд¤щих на св≥т, на станов≥ стосунки в сусп≥льств≥. ” московсько-б≥льшовицьк≥й ≥мпер≥њ ≥деологи кремл≥вського аг≥тпропу вже у перш≥ роки свого владарюванн¤ п≥шли у наступ широким фронтом проти фольклору ¤к, мовл¤в, витвору доби феодал≥зму з≥ шк≥дливими дл¤ труд¤щих консерватизмом, м≥стикою, забобонами, фатал≥змом, рел≥г≥йним морал≥заторством тощо. ¬они кинули клич творити новий фольклор. Ќародна казка стала б≥льмом в оц≥ б≥льшовицьких культуртрегер≥в, насамперед у сфер≥ шк≥льноњ осв≥ти, ¤ку ново¤влен≥ революц≥онери заповз¤лис¤ по-своЇму докор≥нно перебудувати. –ос≥йський виконавець нових директив в осв≥т≥ —.ѕолтавський уже в 1919 р. пише зазивну книгу "Ќовому ребенку нова¤ сказка" [21], в ¤к≥й батькам ≥ виховател¤м настирливо радить ≥мпров≥зувати нов≥ казки дл¤ пролетарського класового вихованн¤, заким ще створ¤ть так≥ казки письменники.

¬ ”крањн≥ окупац≥йна б≥льшовицька влада, створивши у ’арков≥ св≥й мар≥онетковий ур¤д, орган≥зувала там у 1920 роках ≥ св≥й центр погрому усього нац≥онально-культурного житт¤. ”продовж 1920-1932 рр. проведено низку репресивних заход≥в, спр¤мованих на знищенн¤ кобзар≥в, л≥рник≥в, народних музичних ≥ хорових капел, традиц≥йних украњнських музичних ≥нструмент≥в ¤к "нац≥онал≥стичних", "класово ворожих" буд≥вникам соц≥ал≥зму ≥ комун≥зму. ѕро ц≥ репрес≥њ документальн≥ матер≥али останн≥м часом з≥брав ретельний харк≥вський досл≥дник  ость „еремський [22]. Ќародна казка ви¤вилас¤ у центр≥ уваги харк≥вських "реформатор≥в" комун≥стичного вихованн¤ ≥ навчанн¤ д≥тей. «апопадлива виконавиц¤ кремл≥вських директив ≈.яновська у 1923 р. пише статтю "—казка как фактор классового воспитани¤", а в 1925 р. розгортаЇ њњ у 99-стор≥нкову брошуру з промовистою назвою "Ќужна ли сказка пролетарскому ребенку?", ¤ка тут же була перекладена украњнською мовою [23]. ” розумуванн≥ авторки про те, що казки спри¤ють шк≥дливому вихованню, формуванню рел≥г≥йност≥, страху, забобонност≥ у д≥тей, що письменникам потр≥бно створити нов≥ ≥дейн≥ казки без художньоњ фантаз≥њ дл¤ соц≥ального, класового вихованн¤, неважко вп≥знати т≥ ж настанови кремл≥вських ≥деолог≥в, ¤кими керувавс¤ уже згаданий —.ѕолтавський у 1919 р.  олеги ≈.яновськоњ, прац≥вники ’арк≥вськоњ досл≥дноњ педагог≥чноњ станц≥њ, ¤к вона ≥менувалас¤, ≤.—окол¤нський, ќ.«алужний, ќ.ѕопов та ≥нш≥ реформатори в≥д педагог≥ки, пропов≥дуючи "в≥дмиранн¤ школи", в ≥м'¤ того ж класового вихованн¤, в≥дкидали не т≥льки казку, гру, ¤к засоби вихованн¤ д≥тей, а всю дит¤чу л≥тературу [24, c. 10]. ѕерифер≥йн≥ наставники в≥д осв≥ти ≥ вихованн¤ молод≥ прислухалис¤ до московського ≥мперського центру, де в прес≥ вже неодноразово лунали голоси проти народноњ казки [25]. ¬решт≥ 1927 року застережливе директивне слово супроти народноњ казки почула громадськ≥сть з ћоскви в≥д ком≥сара з позашк≥льноњ осв≥ти, голови √оловпол≥тосв≥ти при Ќаркомос≥ ––‘—–, найб≥льшого "спеца" з комун≥стичного вихованн¤ п≥дростаючого покол≥нн¤ Ќ. . рупськоњ [26, c. 156].

«вичайно, широка громадськ≥сть не сприймала вульгарносоц≥олог≥чних вивих≥в московських ком≥сар≥в в≥д соцвиху, ¤к тод≥ ≥менували так≥ установи. ѕо¤ва 1929 року зб≥рки казок датського письменника √анса ’р≥ст≥ана јндерсена з приватного видавництва " осмос" викликала бурю у високих канцел¤р≥¤х окупац≥йноњ влади ”крањни. 8 червн¤ того ж року ѕрезид≥¤ ÷ентрального бюро  аб≥нету дит¤чого руху при ÷  Ћ —ћ”, а 3-5 серпн¤  олег≥¤ Ќ ќ ”–—– видали спец≥альн≥ постанови, в ¤ких засуджували виданн¤ казок √.’.јндерсена ≥ вимагали громадського осуду у прес≥ самоњ можливост≥ використанн¤ казки у вихованн≥ ≥ навчанн≥, що, зрозум≥ло, й в≥дбулос¤ [27]. «агримован≥ п≥д украњнц≥в ем≥сари ≥мперського центру, ¤к≥ у своњх пр≥звищах пом≥н¤ли зак≥нченн¤ "ов" на "≥в", заклично й однозначно виносили смертний присуд казц≥ у лектур≥ дл¤ молод≥ [28]. ќсь так народна казка була оголошена просто класово ворожим ≥ контрреволюц≥йним витвором, бо вона, мовл¤в, не т≥льки ≥деал≥зуЇ щедр≥сть ≥ гуманн≥сть класового ворога (виконуючи умову, цар, король, пан в≥ддаЇ свою дочку, царство чи п≥вцарста ≥ ≥нше багатство казковому персонажу-переможцю), а й своЇю фантастикою в≥двол≥каЇ увагу труд¤щих в≥д завдань комун≥стичного буд≥вництва.

ѕроте невдовз≥ б≥льшовицьк≥ культуртрегери збагнули, що казку, ¤к ≥ взагал≥ фольклор, знищити не можна, а треба поставити на службу свого режиму. Ќа початку 30-х рок≥в у процес≥ фронтального стал≥нського погрому нац≥онально-культурного пожвавленн¤ в "союзних" республ≥ках, тод≥шн≥й трубадур б≥льшовицькоњ ≥деолог≥њ ћаксим √орький 17 серпн¤ 1934 р. на з≥гнаному до ћоскви з≥бранн≥ рад¤нських письменник≥в витлумачив парт≥йне завданн¤ творчого методу "соцреал≥зму", фольклору ≥ казки, бо "той же фольклор в наш≥ дн≥ п≥дн≥с ¬олодимира Ћен≥на на висоту м≥ф≥чного геро¤ давнини, р≥вного ѕрометеЇв≥" [29, c. 75]. ѕрикладом посадженого в презид≥ю з'њзду старого неписьменного ашуга з ƒагестану —улеймана —тальського, що вже римував замовн≥ величальн≥ в≥рш≥ б≥льшовицьким вожд¤м, основоположник ≥ вчитель соцреал≥зму продемонстрував учасникам з'њзду, ¤к це можна робити. ≤деолог≥чна машина запродукувала декоративних акин≥в, ашуг≥в, кобзар≥в, колгоспних поетес ≥ т. ≥н., ¤к≥ в одному хор≥ з п≥њтами-блюдолизами творили т.зв. рад¤нський фольклор ≥ л≥тературу. ƒал≥ йшли бутафорн≥ огл¤ди народноњ творчост≥, зв≥ти, столичн≥ дн≥ "соц≥ал≥стичноњ за зм≥стом, нац≥ональноњ за формою культури" поневолених нац≥й. ≤ все це в пар≥ з багатом≥льйонними жертвами терору, голодомор≥в!.. ÷арському режимов≥, що також "визвол¤в" ≥ "захищав" тих "возз'Їднаних ≥нородц≥в", далеко було до такого фарисейства. ¬≥н, ¤к писав –оман  упчинський, був "господарський: в≥н щороку стинав парост≥ з украњнськоњ верби. Ѕольшевицький спекулював ≥накше: в≥н п≥дтинав вербу при корен≥, а парост≥ (л≥тературу, мал¤рство, театр, музику ≥ т. д.) лишав на дерев≥. ¬ перш≥м випадку щороку в≥дростали нов≥ паростки, але стовбур був здоровий, в друг≥м - паростки розросталис¤, але лист¤ жовкло, бо всихала ц≥ла верба" [30, c. 92]. ќсь з таким же фарисейством найстрах≥тлив≥ша тиран≥¤ ’’ ст. прагнула використати дл¤ свого культу жанрову форму ген≥ального витвору народу - казку.

”крањнська наука, ¤к ≥ все житт¤ нац≥њ, була ≥зольована в≥д св≥ту. “≥льки у 1920 роках, коли б≥льшовицький режим ще укор≥нювавс¤ ≥ заманював у свою смертоносну пастку нац≥ональну ≥нтелектуальну ел≥ту, ¤ка втекла за кордон, у т≥й пастц≥ тримали в чек≥стськ≥й облоз≥ горстку украњнознавц≥в в јкадем≥њ з ћихайлом √рушевським на чол≥. ¬≥н тод≥ у своњй "≤стор≥њ украњнськоњ л≥тератури" [31, c. 330-368] ще встиг зробити посутн≥й ≥ об'Їктивний огл¤д основних здобутк≥в Ївропейського, зокрема сх≥дноЇвропейського казкознавства станом на 1920 роки, тобто до запануванн¤ в ц≥й частин≥ континенту ≥деолог≥њ московсько-б≥льшовицького тотал≥таризму. Ќам залишаЇтьс¤ т≥льки доповнити узагальненн¤ми щодо стану досл≥дженн¤ жанрово-естетичноњ природи казки сх≥дноЇвропейськими фольклористами в умовах ≥деолог≥чних оков марксистсько-лен≥нських догм. як ми бачимо, украњнське казкознавство у цей пер≥од фактично зупинилос¤ на прац≥ ћ.√рушевського, прац≥, в ¤к≥й автор п≥сл¤ ≤.‘ранка висловив дек≥лька нових, ц≥нних дл¤ дальших пошук≥в положень: про нац≥ональн≥ особливост≥ украњнськоњ казковоњ традиц≥њ, про ≥нтернац≥ональну ≥ нац≥ональну панм≥кс≥ю, дифуз≥ю в н≥й елемент≥в ≥нших жанр≥в, про "степень одомашненн¤ або орган≥чного засвоЇнн¤ ≥нтернац≥ональних, мандр≥вних тем украњнським елементом" [31, c. 367] (п≥дкресленн¤ ћ.√рушевського. - ћ.„.), про те, ¤к творчий ген≥й нац≥њ виповнюЇ новою художньою варт≥стю св≥й казковий репертуар. ” з'¤суванн≥ ц≥Їњ "нац≥онал≥зац≥њ ≥нтернац≥ональних тем" казок ћ.√рушевський бачив набагато важлив≥ш≥ ≥ перспективн≥ш≥ завданн¤ казкознавц≥в, н≥ж у ви¤вленн≥ "сп≥льности чи запозиченн¤ тем народноњ словесности" [31, c. 368] (п≥дкресленн¤ ћ.√рушевського. - ћ.„.), бо саме це зробить њњ "проречистою книгою бутт¤ нашого народу" [31, c. 368]. ÷им побажанн¤м ученого, на жаль, не судилос¤ зд≥йснитис¤, бо, ¤к знаЇмо, уже у той час народна казка ревнител¤ми класового пролетарського вихованн¤ була п≥ддана острак≥зму, а з початку 1930 рок≥в за командою стал≥нського кремл≥вського кер≥вництва розгорнуто широким фронтом ≥мперський шов≥н≥стичний погром усього нац≥онально-культурного житт¤ поневолених народ≥в, украњнського в першу чергу, ф≥зично винищено кадри украњн≥ст≥в-науковц≥в, мистецько-творчих, науково-педагог≥чних, культосв≥тн≥х прац≥вник≥в, розгромлено науков≥ ≥ культосв≥тн≥ ≥нституц≥њ. ќкупац≥йн≥ культуртрегери розпочали селекц≥ю з парт≥йно-комсомольського середовища колаборантських кадр≥в т.зв. рад¤нськоњ науки, ¤к≥ зобов'¤зан≥ були коп≥ювати, перепов≥дати, цитувати догматичн≥ постулати "войовничого" марксизму-лен≥н≥зму ≥ побудован≥ на них писанн¤ учених метропол≥њ.

ѕроте ≥ рос≥йське казкознавство в лещатах вульгарносоц≥олог≥чного догматизму та жорстокоњ ≥деолог≥чноњ цензури не могло в≥льно розвиватис¤. ћетод т. зв. соцреал≥зму був накинений ≥ на фольклор, класов≥сть ≥ парт≥йн≥сть досл≥дженн¤ оголошена головною засадою науковост≥, розв≥нчуванн¤ ворожоњ "буржуазно-нац≥онал≥стичноњ", "куркульськоњ", "контрреволюц≥йноњ", "≥деал≥стичноњ" та ≥ншоњ ≥деолог≥њ - бойовим завданн¤м "передовоњ", "Їдино правильноњ" рад¤нськоњ науки. «в≥сно, за законами генерального ≥мперського мордобит≥¤ цей ≥деолог≥чний прес центру давав найпотворн≥ш≥ насл≥дки на перифер≥њ. Ќайревнив≥ш≥ пров≥дники класового тлумаченн¤ фольклору бачили ворожий зм≥ст не лише у казкових цар¤х, корол¤х, панах та ≥нших персонажах, а й у св≥тогл¤д≥ опов≥дач≥в-≥нформант≥в таких твор≥в, а њх збирач≥в-фольклорист≥в звинувачували у "кулацьк≥й аі≥тац≥њ", у "кулацькому опрацюванн≥" текст≥в [32, c. 5, 56]. ƒосить сказати, що виданий ћиколою јндреЇвим многотрудний покажчик казкових сюжет≥в у 1929 р., - по сут≥ переклад в≥домоњ прац≥ ф≥нського автора, пристосованоњ до рос≥йського матер≥алу [33], - оф≥ц≥йною наукою був визнаний шк≥дливим, а п≥дготований ним до початку 1940 рок≥в такий самий покажчик украњнських казкових сюжет≥в (без розд≥лу "јнекдоти") залишивс¤ в рукопис≥ ≥ опинивс¤ в јрх≥в≥ “б≥л≥ського державного л≥тературного музею [34, c. 3]. –еакц≥йним оголошено надрукований 1928 року в сер≥њ FFC ірунтовно доповнений визначним американським казкознавцем —т≥сом “омпсоном покажчик казкових сюжет≥в його ф≥нського попередника, ¤кий ≥ до сьогодн≥ маЇ св≥тову славу ¤к покажчик јрне-“омпсона (перевиданий 1961, 1964, 1973) [35].

«а таких умов стриман≥ш≥ до вульгарносоц≥олог≥чного трактуванн¤ фольклору науковц≥, ¤к ¬олодимир ѕропп, п≥зн≥ше ™леазар ћелетинський та ≥нш≥ пот¤гнулис¤ до структурно-типолог≥чного анал≥зу так званоњ чар≥вноњ казки аз≥атських народ≥в, насл≥дуючи ≥ доповнюючи зразки того ≥ндоЇвропењзму, ¤кому в Ївропейськ≥й фольклористиц≥ ’’ ст. дала своЇр≥дний ≥мпульс розвитку ф≥нська школа [36] [37]. ÷ей аспект досл≥дженн¤ "морфолог≥ст≥в", розбираючи сюжетн≥ та функц≥ональн≥ складники казки, формал≥зуючи њх у схемах та формулах, м≥стить ц≥нн≥ спостереженн¤, ¤к ≥ прац≥ Ївропейських неом≥фолог≥в, антрополог≥ст≥в ≥ психоанал≥тик≥в, що переважно опирали своњ спостереженн¤ на фольклор≥ т. зв. культурно в≥дсталих народ≥в јвстрал≥њ й ќкеан≥њ, туземноњ јмерики, ѕ≥вденноњ ≥ ÷ентральноњ јфрики. јле н≥ неом≥фологи, н≥ представники ≥сторико-географ≥чного напр¤му ф≥нськоњ школи - "антрополог≥сти", н≥ морфолог≥сти-структурал≥сти, ¤к≥ намагалис¤ прикласти до анал≥зу казки методи реконструкц≥њ, вироблен≥ пор≥вн¤льно-≥сторичним мовознавством, та викласти результати своњх спостережень за зразком точних наук у формулах, схемах, таблиц¤х, не з'¤совували конкретно-зм≥стову естетичну сутн≥сть казки ¤к жанру фольклорного епосу, њњ нац≥ональн≥ особливост≥, њњ ф≥лософ≥ю, њњ морально-етичн≥ ≥деали, ¤к≥ у кожного народу мають своњ нац≥ональн≥ особливост≥, св≥й ≥сторико-культурний ірунт ≥ питому стил≥стику. «'¤суванн¤ генези казки на модел¤х укладу житт¤, побуту ≥ св≥тосприйманн¤ туземц≥в на стад≥њ перв≥сноњ цив≥л≥зац≥њ, механ≥чне перенесенн¤ цих моделей на ≥стор≥ю розвитку казкового епосу етнос≥в р≥зних континент≥в, з р≥зними кл≥матичними умовами, своњми культурними традиц≥¤ми ≥ т. ≥н. вигл¤даЇ б≥льш г≥потетично, ¤к доказово, а р≥зн≥ формально-стил≥стичн≥, композиц≥йн≥, сюжетн≥, функц≥ональн≥ його ≥нтерпрепарац≥њ завершуютьс¤ суперечною формальною каталог≥зац≥Їю, в ¤ку, ¤к ви¤вл¤Їтьс¤, не вписуЇтьс¤ н≥ казковий епос т. зв. культурно в≥дсталих народ≥в, н≥ народ≥в јз≥њ ≥ —ходу -  итаю, ≤ндокитаю, япон≥њ, ≤ндонез≥њ. ” цих народ≥в склалас¤ своЇр≥дна культура, досить в≥дм≥нна в≥д Ївропейськоњ, ≥ казковий епос маЇ своЇ нац≥ональне обличч¤. ћимовол≥ згадуЇтьс¤ ‘ранкове застереженн¤ щодо вад зм≥сту праць французького фольклориста ≈. оскена "Les contes popularies de Lorraine" (Paris, 1886) та англ≥йського етнографа ¬.ј. лоустона "Popular tales and fictions, their migrations and transformations, by W.A.Clouston, t. I-II" (London, 1887) у тому, що специф≥кац≥¤ матер≥алу у прац¤х цих учених б≥льше под≥бна до сухо б≥бл≥ограф≥чних досл≥д≥в, а метод ¬.ј. лоустона "розс≥кати кожну казку на њњ др≥бн≥ складов≥ част≥ не зовс≥м може вдовольнити ≥ не позвол¤Ї д≥йти н≥ до ¤ких певних вивод≥в" [38, c. 39].

¬ умовах сувороњ ≥зол¤ц≥њ фольклорист≥в –ад¤нського —оюзу в≥д св≥товоњ науки й абсолютноњ залежност≥ в≥д "Їдино в≥рного вченн¤ марксизму-лен≥н≥зму" науковц¤м залишалас¤ можлив≥сть або зовс≥м зр≥катис¤ своЇњ прац≥, або, ¤к кажуть, у м≥ру своЇњ моральноњ з≥псутост≥ п≥длаштовуватис¤ п≥д ≥деолог≥чн≥ директиви та догми того "вченн¤". ” рос≥йськ≥й фольклористиц≥ - у центрах метропол≥њ, ¤к ћосква, Ћен≥нград - така група казкознавц≥в, ¤к ¬олодимир ѕропп, ≈рна ѕомеранцева, —оф≥¤ ћ≥нц, ™леазар ћелетинський хоч краЇм вуха вловлювала, що д≥Їтьс¤ у заруб≥жному казкознавств≥ (там був доступ до наукових б≥бл≥отек з ≥ноземними виданн¤ми, прињзд ≥ноземних науковц≥в, санкц≥онован≥ владою контакти тощо). ћабуть, цим ≥ по¤снюЇтьс¤, що у прац¤х цих автор≥в в≥дчутний хоч далекий в≥дгук того заруб≥жного казкознавства, де з 1935 р. в≥дбувалис¤ м≥жнародн≥ казкознавч≥ конгреси, виходило чимало поважних наукових праць, у т.ч. р≥зн≥ дов≥дков≥ виданн¤, ¤к, скаж≥мо, —.“омпсона "Motif-Index of Folk Literature" ("ѕокажчик фольклорних мотив≥в", 1932-1935), ….Ѕольте, ѓ.ѕол≥вки "Anmerkungen zu den Kinder- und Hausmarchen der Bruder Grimm" ("ѕрим≥тки до дит¤чих ≥ домашн≥х казок брат≥в •р≥мм", 1913-1932), …. жижановського "Polska bajka ludowa w ukladzie systematycznym" (" ласиф≥кац≥¤ польськоњ народноњ казки", 1947) чи двотомний "—ловник фольклору, м≥фолог≥њ ≥ легенди" (Funk and Wagnalls standard dictionary of folklore, mythologiy and legend, 1949-1950) ≥ т. ≥н. ” колон≥альн≥й пров≥нц≥њ науковц¤м не можна було виходити за рамки того, що дозволено в ћоскв≥. “ому не дивно, що за доби стал≥нщини украњнськ≥ студенти вищих шк≥л не мали нав≥ть ¤когось правов≥рного рад¤нського пос≥бничка з фольклору, а в "≤стор≥њ фольклористики в ™вроп≥" (Storia del folklore in Europa. Topino, 1952) ≥тал≥йського науковц¤ ƒжузеппе  окк'¤ра ≥ слова нема не те що про украњнський фольклор, а й про те, що такий великий народ у ™вроп≥ ≥снуЇ!

«≥ смертю кремл≥вського тирана наступило хвилеве послабленн¤ кайдан≥в ≥деолог≥чного догматизму. ” казкознавств≥ характерною у цьому Ї монограф≥¤ того часу ™леазара ћелетинського "√ерой волшебной сказки" (ћосква, 1958). ” н≥й автор зробив огл¤д заруб≥жного казкознавства, зрозум≥ло, кр≥зь окул¤ри догматичного марксизму, бо усв≥домлював, що з≥ смертю тирана-догматика не вмерла його небезпечна ф≥лософ≥¤. ≤ все ж таки в≥н побачив реальний стан у св≥товому казкознавств≥, головн≥ш≥ проблеми ¤кого так≥: сюжетн≥ схеми Ївропейськоњ казки не можуть бути ун≥версальними, у них багато нев≥дпов≥дностей до своЇр≥дних казок народ≥в —ходу ≥ вони зовс≥м непридатн≥ до по-своЇму ц≥кавих казок абориген≥в јвстрал≥њ, ќкеан≥њ, туземноњ јмерики, ѕ≥вденноњ ≥ ÷ентральноњ јфрики, через те казки цих народ≥в вивчають переважно етнографи ≥ не стають вони об'Їктом загальнотеоретичних проблем казкознавства; у досл≥дженн¤х генези казки беруть за основу сюжет, а не њњ головного персонажа - нос≥¤ ≥дењ ≥ прив'¤зують корен≥ казки, ¤к ≥ ран≥ше, то до перв≥сних звичањв та у¤влень (тепер≥шн≥ неом≥фологи лорд ‘.–еглан, ян де ‘р≥з та ≥н.), то до психолог≥чних рис перв≥сного мисленн¤ ("антрополог≥сти" ≈.Ћанг, ≈.—.√артланд, ƒж.„.’арр≥с, √.Ќауман), то до "в≥чних", "незм≥нних" "психолог≥чних комплекс≥в" (психоанал≥тики «.‘рейд,  .ёнг, ќ.–анк та ≥н.).

Ќедол≥ком праць ван √еннепа, Ѕ.ћалиновського, ‘.Ѕоаса та ≥нших, ¤к≥ не погоджувалис¤ з судженн¤ми про казку уже згаданих автор≥в, ™.ћелетинський вважаЇ те, що вони "обмежилис¤ анал≥зом перв≥сних в≥дносин ≥ не змогли розкрити сусп≥льний смисл та специф≥чн≥ особливост≥ казки ¤к ¤вища мистецтва" [37, c. 4-5]. ¬аду досл≥джень ≥сторико-географ≥чного напр¤му (ј.ј.јрне, ¬.јндерсон,  . рон,  .¬. фон —≥дов, —.“омпсон) ™.ћелетинський вбачав у тому, що розвиток казкових сюжет≥в вони розгл¤дали "¤к механ≥чний процес, незалежний в≥д конкретноњ нац≥ональноњ ≥стор≥њ ≥ сусп≥льного житт¤ народ≥в, серед ¤ких живуть казки" [37, c. 5]. як бачимо, тут автор повторив те, що значно конкретн≥ше висловив ≤.‘ранко ще в 1895 р., на самому початку зародженн¤ цього напр¤му у фольклористиц≥: "ќттим-то т. зв. антрополог≥чна школа, згори признаючи так≥ реч≥, ¤к казки, новели, в≥руванн¤ та виображенн¤ людов≥, витворами в кожд≥м краю самост≥йними, незалежними в≥д ≥сторичного розвою народу, нев≥длучними про¤вами людськоњ природи, так ¤к ¤к≥-небудь функц≥њ ф≥з≥олог≥чн≥, в≥дразу ставить себе поза границ¤ми науки ≥ндуктивноњ та анал≥тичноњ. ѕоклик на в≥дносини культурн≥ ≥ економ≥чн≥, котр≥ буц≥мто укладаютьс¤ в р≥зних далеких в≥д себе сторонах аналог≥чно, Ї так само фальшивий, бо ми не знаЇмо народу, у котрого би в≥дносини культурн≥ ≥ економ≥чн≥ укладалис¤ незалежно в≥д вплив≥в других народ≥в" [13, c. 420].

ѕро досл≥дженн¤ "формальноњ поетичноњ структури чар≥вноњ казки поза њњ сусп≥льним зм≥стом ≥ ≥деалами" (прац≥ ј.ќльр≥ка, –.-“.’р≥ст≥ансена, Ћев≥с оф ћенара, ћ.Ћют≥) ™.ћелетинський висловивс¤ лакон≥чними загальниками: трактують казку по-р≥зному, м≥ст¤ть ц≥нн≥ спостереженн¤, але мають "принцип≥альн≥ недол≥ки, типов≥ дл¤ вс≥Їњ зах≥дноњ казкознавчоњ л≥тератури" [37, c. 5]. ћабуть, з м≥ркувань колег≥альноњ сол≥дарност≥ серед автор≥в цього напр¤му в≥н незаслужено не назвав ¬.ѕроппа та ≥нших, ¤к≥ за формал≥зм були об'Їктом оф≥ц≥йноњ критики.

як загальну методолог≥чну причину вс≥х вад св≥тового казкознавства за межами рад¤нськоњ ≥мпер≥њ ™.ћелетинський вважав ф≥лософ≥ю позитив≥зму. ќбережний автор, поринаючи у св≥т заруб≥жного казкознавства, ф≥гурально кажучи, не наважувавс¤ вилазити з≥ скафандра ф≥лософ≥њ марксистськоњ догматики з њњ постулатами про вторинн≥сть св≥домост≥, мисленн¤, мистецтва ≥ т. ≥н., про ≥люстраторську функц≥ю мистецтва до сусп≥льно-пол≥тичних процес≥в, хоч сама казка йому нагадувала час в≥д часу про св≥й ≥деал, свою мистецьку самодостатн≥сть, в≥льну в≥д будь-¤кого ≥люстраторства, хоч змушувала його визнати, що "вс≥ ц≥ особливост≥ чар≥вноњ казки утруднюють њњ соц≥ально-пол≥тичний анал≥з у св≥тл≥ "ча¤ний народных" [37, c. 7], тобто догми цитованого ≥ перецитованого ¬.Ћен≥на. јле ¤к в≥н не мудрував у своњх м≥ркуванн¤х про чар≥вну казку, в≥д плиткого вульгарно-соц≥олог≥чного постулату про њњ ≥люстраторство в≥дступити не м≥г ≥ змушений був свою працю завершувати тою ж догмою парт≥йного вожд¤: у казц≥ основним Ї "незр≥ле ще, фантастичне вираженн¤ "ча¤ний и ожиданий", у н≥й вт≥лено "мр≥ю про перемогу сусп≥льного ладу, в ¤кому зд≥йснились би принципи соц≥¤льноњ р≥вности ≥ демократичноњ справедливости" [37, c. 263].

’вилеве послабленн¤ ≥деолог≥чного терору у п≥сл¤стал≥нський пер≥од - влучно назване в≥длигою - у фольклористиц≥, ¤к ≥ в ≥нших гуман≥тарних науках, оживило працю вчених. ¬ ”крањн≥ академ≥чний колектив ≤ћ‘≈ на чол≥ з ћаксимом –ильським видав у двох томах нарис "”крањнська народна поетична творч≥сть" ( ињв, 1955-1958), ¤кий з аналог≥чною назвою став базою навчальних пос≥бник≥в дл¤ вищоњ школи в наступн≥ роки. «годом цей колектив розпочав багатотомне сер≥йне виданн¤ украњнськоњ народноњ творчост≥, але корпус≥в казок, анекдот≥в, дум видати так ≥ не зм≥г. “рактуванн¤ фольклору, ¤к ≥ все, що належало до мистецтва, залишалос¤ закутим у догми бути на служб≥ тотал≥тарному режимов≥, служити соц≥ально-пол≥тичними ≥люстрац≥¤ми до сусп≥льних процес≥в. "ƒ≥йсн≥сть первинна, фольклор вторинний", "виразник св≥тогл¤ду трудових мас", "збро¤ боротьби за своњ класов≥ ≥нтереси" [39, c. 6-7, 179]; казковий вовк, зрозум≥ло, ¤к ≥ ведм≥дь,  ощ≥й та ≥нш≥ так≥ персонаж≥ - "народн≥ гнобител≥"; без соц≥ального алегоризму "казка була би не потр≥бна народов≥" [40]; "реальн≥ прототипи образу лиса треба шукати серед тих людей, мораль ≥ спос≥б житт¤ ¤ких були глибоко чуж≥ народов≥"; "фантастичн≥ опов≥данн¤ про тварин ¤к р≥д казковоњ поез≥њ виникли в гострих перипет≥¤х соц≥ально-класовоњ боротьби ≥ несуть на соб≥ њњ виразний в≥дбиток" [41, c. 138, 140, 232-233] - ось так≥ наставленн¤ з навчальних пос≥бник≥в столиц≥ метропол≥њ отримують учител≥ ≥ студенти. Ќенависний народов≥ режим наст≥льки бо¤вс¤ реального фольклору, що з навчальних пос≥бник≥в дл¤ вищоњ школи вилучив найпопул¤рн≥ший його жанр - анекдот [42].

ѕостулати такого вульгарносоц≥олог≥чного зм≥сту у фольклористиц≥ та ≥нших науках виробл¤ли ≥ в претенз≥йних академ≥чних прац¤х. « цього погл¤ду ¤скравою ≥люстрац≥Їю Ї претенз≥йна на ун≥версал≥зм об'Їмна монограф≥¤ рад¤нського теоретика фольклору ¬≥ктора √усЇва "Ёстетика фольклора" (Ћенинград, 1967). јвтор ц≥Їњ прац≥, ¤к кажуть, з порога в≥дкидав ус≥ школи ≥ напр¤ми у буржуазн≥й фольклористиц≥ ≥ декларував св≥й п≥дх≥д до фольклору "з позиц≥й марксистсько-лен≥нськоњ естетики" [43, c. 6]. ƒл¤ нього весь фольклор - це т≥льки в≥дображенн¤ д≥йсност≥, в≥дображенн¤, ¤ке мислитьс¤ ¤к ≥люстрац≥¤ до тоњ ж таки д≥йсност≥. ќтже, ≥ казка у його розум≥нн≥ Ї саме такою ж ≥люстрац≥Їю. "„ерез це ми вважаЇмо, - пише ¬.√усЇв, - що основною жанровою прикметою казки Ї в≥дображенн¤ де¤ких суттЇвих кол≥з≥й ≥ конфл≥кт≥в у сфер≥ соц≥альних ≥ родинно-побутових стосунк≥в, вир≥шенн¤ ¤ких у конкретно-≥сторичн≥й д≥йсност≥ ви¤вилос¤ неможливим, через що воно ≥ набуло характеру фантастичноњ вигадки" [43, c. 124-125]. ≤ дал≥ в≥н додаЇ: "÷≥ дв≥ нерозривно пов'¤зан≥ особливост≥ казки - в≥дображенн¤ соц≥ального або побутового конфл≥кту ≥ фантастична вигадка, ¤ка визначаЇ њњ жанрову форму, - можуть л¤гти в основу класиф≥кац≥њ самоњ казки ¤к жанру" [43, c. 125]. ÷е написано в 1960 роках, п≥сл¤ так званого викритт¤ культу —тал≥на ≥ в≥дновленн¤ "лен≥нських норм" у т≥й же ≥деолог≥њ ≥мперського б≥льшовизму. як бачимо, тепер рад¤нський теоретик фольклору уже не оперуЇ так спрощено ≥ пр¤мол≥н≥йно соц≥олог≥чними категор≥¤ми, ¤к його попередники у 1920-1930 роках. ¬≥н уже не проголошуЇ фольклор творч≥стю феодальноњ верх≥вки, не встановлюЇ "кулацьке походженн¤" фольклорних персонаж≥в, в≥н нав≥ть називаЇ багато праць заруб≥жних фольклорист≥в, з ¤кими н≥би дискутуЇ, утверджуючи "конкретно-≥сторичний, науково-соц≥олог≥чний принцип на баз≥ марксистсько-лен≥нського вченн¤ про народ". ÷ьому припудрюванню старих догм з цитатами  .ћаркса, ¬.Ћен≥на, ¬.Ѕел≥нського, ћ.„ернишевського, ћ.√орького та ≥нших про народ, народн≥сть, парт≥йн≥сть, класов≥сть мистецтва ¬.√усЇв присв¤тив спец≥альну монограф≥ю "ћарксизм и русска¤ фольклористика конца ’≤’ - начала ’’ в." (ћосква; Ћенинград, 1961). јле, ¤к кажуть, вовк ≥ в овеч≥й шкур≥ залишивс¤ вовком.

"” руках вульгаризатор≥в ≥ догматик≥в в≥д науки ц≥ постулати служили методолог≥чною зброЇю дл¤ поверхових, суто ≥люстративних описувань ≥ водночас дл¤ припиненн¤ будь-¤ких спроб учених вникнути у складн≥сть ¤вищ, - пише визначний рос≥йський теоретик фольклору вже п≥сл¤ розвалу ≥мпер≥њ. - ¬с≥ сумноњ пам'¤т≥ проробочн≥ кампан≥њ, наклеюванн¤ р≥зного роду ¤рлик≥в на автор≥в неординарних, а то й справд≥ видатних праць, звинуваченн¤ в без≥дейност≥, анти≥сторизм≥ й ≥нших гр≥хах мали "теоретичну" основу ¤краз у цих постулатах. Ќа жаль, вони проникли ≥ в серйозну науку, хоч нер≥дко мали характер захисного засобу. ¬ останн≥ дес¤тил≥тт¤ обставини у в≥тчизн¤н≥й науц≥ значно зм≥нилис¤, досл≥дники могли просто ≥гнорувати звичн≥ формули. јле в загальнотеоретичному план≥ порахунку з ними не було зроблено, що й дозволило посл≥довникам моно≥деолог≥чного догматизму в≥рити у непорушн≥сть своњх постулат≥в та час в≥д часу пл¤мувати в≥дступник≥в" [44, c. 48-49].

ѕ≥д вагою таких методолог≥чних директив з ≥мперського центру перифер≥йним авторам нав≥ть у той час п≥сл¤стал≥нсько≥њ "в≥длиги" залишалос¤ т≥льки одне - насл≥дувати ≥деолог≥чних метродавц≥в, цитувати тих самих "класик≥в", дл¤ безпеки "не висовуватись" за визначен≥ в центр≥ рамки. Ќаприклад, √алина —ухобрус, дотримуючись того ж наставленн¤ про в≥дображенн¤ класового зм≥сту, змогла д≥йти до такого висновку щодо народних казок про тварин: "¬исм≥юючи зв≥р≥в-цар≥в, м≥н≥стр≥в, губернатор≥в, судд≥в, вони дуже дотепно, в алегоричн≥й форм≥, викривають гнобител≥в труд¤щих мас" [45, c. 10]. «а ≥нерц≥Їю цього ж соц≥олог≥чного ≥люстраторства у тлумаченн≥ народноњ казки п≥шли й ≥нш≥ автори [46, c. 9-44]. ”крањнський досл≥дник народних казок про тварин, насл≥дуючи свого рос≥йського наставника, пише: "¬ багатьох образах украњнського "зв≥риного епосу" й справд≥ дзв≥нко в≥длунюЇ ≥рон≥¤, спр¤мована своњм в≥стр¤м проти негативних життЇвих начал, що уособлювались в образах р≥зноман≥тних представник≥в тваринного св≥ту, ви¤вл¤лос¤ глузливе ставленн¤ широких верств трудового народу до њх вчинк≥в, висм≥ювались вади характеру зв≥р≥в (!), ¤к≥ мали своњ аналог≥њ в житт≥ людей" [46, c. 32]. “аких автор≥в км≥тливий п'¤тикласник м≥г би поставити у скрутне становище, спитавши: "ј хто ж то заховавс¤ у т≥й коз≥ з с≥мома козен¤тами ≥ вовком чи у тих котиков≥, п≥вников≥ ≥ лисов≥ з в≥домих народних казок?"

ѕом≥тну спробу пробитис¤ до естетичноњ сутност≥ народноњ казки кр≥зь моноблокову ст≥ну соц≥олог≥чних догматик≥в та хащ≥ написаного про народну казку поза сферою марксистськоњ ф≥лософ≥њ у 80-90-х роках ’’ ст. зробила украњнська фольклористка Ћ≥д≥¤ ƒунаЇвська [47]. Ќа цьому шл¤ху пошуку ≥стини у 1990 роках був ≥ в≥домий б≥лоруський казкознавець ј.‘¤дос≥к [48].

≤ все ж на к≥нець ’’ ст. треба погодитис¤ з казкознавц¤ми, авторами пор≥вн¤льного вказ≥вника сюжет≥в сх≥днослов'¤нських казок, що хоч казкознавство ≥снуЇ понад сотню рок≥в ¤к галузь фольклористики, у науков≥й л≥тератур≥ ще нема "всеохоплюючого визначенн¤ казки, ¤ке спроможне було би об≥йн¤ти все розмањтт¤ казковоњ вигадки, казкових сюжет≥в ≥ словесно-мовноњ структури казки" [49, c. 3].

—ьогодн≥ висновок з≥ сказаного мав би бути один: там, де йдетьс¤ про феноменальний витв≥р духовност≥ етносу, нац≥њ, - а таким Ї народна казка, - там намаганн¤ розкрити сутн≥сть мистецького ¤вища методом космопол≥тичних ун≥версал≥й марна. ¬важаЇмо, що дл¤ осмисленн¤ сутност≥ народноњ казки ¤к жанру фольклору у св≥товому казкознавств≥ ’’ ст. компаратив≥стська, антрополог≥чна, психоанал≥тична, структурал≥стська теор≥њ створили т≥льки каталог художньоњ фактури твор≥в, т≥льки передумови дл¤ дальшоњ прац≥. ƒогматичн≥ пол≥тичн≥ концепц≥њ трактуванн¤ народного мистецтва, насаджуван≥ у ’’ ст. тотал≥тарними режимами рад¤нськоњ ≥мпер≥њ та нац≥онал-соц≥ал≥стичноњ Ќ≥меччини, тим б≥льше не дозволили науковц¤м наблизитис¤ до розв'¤занн¤ названоњ проблеми. ƒивно т≥льки, що де¤к≥ вчен≥, в≥льн≥ в≥д оков ц≥Їњ догматики, ¤к, наприклад, професор ≤нд≥анського ун≥верситету –≥чард ƒорсон, ≥менували трактуванн¤ народноњ творчост≥ п≥д згаданими тотал≥тарними режимами "нац≥ональними теор≥¤ми фольклору" [50, с. 93-112]. ћабуть, п≥д "нац≥ональними" авторов≥ мислилис¤ сепарован≥ в≥д загального процесу розвитку теоретичноњ думки у фольклористиц≥ ≥деолог≥чн≥ концепц≥њ н≥мецького нацистського расизму та рос≥йського ≥мперського марксистсько-лен≥нського ≥нтернац≥онал≥зму. ” рад¤нськ≥й ≥мпер≥њ нац≥ональний аспект фольклору, ¤к ≥ нац≥ональний аспект трактуванн¤ народноњ казки, пров≥зорично був лише декларований, а фактично заборонений. ¬ласне заглибленн¤ в морально-етичний нац≥ональний зм≥ст фольклору поневолених народ≥в засадничо суперечило сам≥й ≥деолог≥чн≥й сутност≥ марксизму-лен≥н≥зму з його наставленн¤м на ц≥лковите знищенн¤ самих нац≥й ¤к "буржуазного пережитку", на т.зв. пролетарський ≥нтернац≥онал≥зм.

“о що ж маЇмо у казкознавств≥ у к≥нц≥ ’’ ст.?

ћаЇмо велику к≥льк≥сть наукових праць про казку, гаданн¤ над тим, що ран≥ше люди створили - м≥ф чи казку, ¤к≥-то в н≥й архетипи, зв≥дки-то могли б уз¤тис¤ в казц≥ тварини, р≥зн≥ монстри ≥ чудесн≥ реч≥, ¤кий народ у ¤кого запозичив той чи той сюжет, ¤к звести б у таблиц≥, формули, каталоги под≥бн≥ мотиви, структурн≥ елементи, њх функц≥ональн≥сть, трапл¤ютьс¤ шуканн¤ ознак часу та простору тощо. ћенше всього звертають увагу на ф≥лософ≥ю цього народного диво-витвору, на скарб морально-етичних ц≥нностей, закладених у ньому, на нац≥ональн≥ барви св≥тобаченн¤ ≥ св≥тосприйманн¤ у тому проречистому дивослов≥. як не дивно, але в науков≥й л≥тератур≥ про народн≥ казки нема ¤сноњ в≥дпов≥д≥, чому у них головними темами Ї конфл≥кти м≥ж р≥дними братами з р≥зним майновим статусом, з р≥зною в≥ковою та ≥нтелектуальною зр≥л≥стю, чому зведен≥ д≥ти так≥ р≥зн≥ моральними ¤кост¤ми - д≥дов≥ скромн≥, чуйн≥, чемн≥, працьовит≥, щедр≥, правдомовн≥, а бабин≥ - нахабн≥, вередлив≥, зарозум≥л≥, егоњстичн≥, л≥нив≥, скуп≥, жорсток≥, бездушн≥, брехлив≥... „омусь досл≥дники казок менше за все шукають в≥дпов≥дь на те, чому вигнан≥ бездушним господарем через старечий в≥к ≥ господарську непридатн≥сть к≥т, пес, к≥нь, осел у царств≥ диких зв≥р≥в, на жертву ¤ких њх приречено, стають, ¤к кажуть, геро¤ми дн¤, здобувають повагу ≥ нав≥ть славу серед своњх диких родич≥в, а то ще й њм допомагають у скрутному становищ≥. “≥ ж цап ≥ баран, ¤ким традиц≥йно присвоЇно у побутовому мовленн≥ означенн¤ "дурний", "нерозторопний", у пар≥ перехитрують л≥сових ненаситних хижак≥в. „омусь громаду, ¤ку методично пожираЇ ненаситний страх≥тливий дракон, р¤туЇ в≥д загибел≥ у лицарському поЇдинку не цар чи король з≥ своњм могутн≥м в≥йськом, а непоказний лицар-котигорошко чи простий кожум'¤ка, - та й то не на проханн¤ дорослих, а на жал≥бне умовл¤нн¤ д≥тей.

ƒосл≥дники казок ¤кось поза увагою залишають той очевидний тематичний р¤д у казках, в ¤кому все зневажене, покривджене, беззахисне ≥ безпом≥чне в природ≥ ≥ в людському сусп≥льств≥, - все те, про що кажуть "на кого Ѕог, на того й люди", - у народних казках винагороджуЇтьс¤, п≥дноситьс¤, стаЇ зразком поваги, справедливост≥, морально вивищуЇтьс¤ над кривдниками ≥ гординею. —праведлив≥сть, чесн≥сть, люд¤н≥сть, розум дом≥нують у казках над багатством, жорсток≥стю, помстою, пихатою глупотою, зарозум≥л≥стю, а щедр≥сть, безкорислива жертовн≥сть - над скнар≥стю, скуп≥стю, корисливою п≥дступн≥стю. „омусь народна казка даЇ зрозум≥ти, що моральн≥ ¤кост≥ людина набуваЇ не через проголошенн¤ батьками моральних чеснот своњм д≥т¤м, а через прищепленн¤ таких моральних ¤костей тривалим практичним життЇвим досв≥дом, коли виховуваний ≥ не п≥дозр≥ваЇ, що його виховують. ƒо того ж виховують часто не своњ р≥дн≥ батьки, ¤к≥, ¤к кажуть, в≥д надм≥рноњ любов≥ душ≥ не чують у своЇму чад≥, а розсудлив≥ чуж≥ люди, ≥ р≥дн≥ батьки пот≥м аж вп≥знати не можуть, ¤к перем≥нивс¤ њхн≥й син чи дочка.

Ќема ч≥ткоњ ¤сност≥ нав≥ть в об'Їмистих монограф≥¤х, чому зм≥ст казковоњ опов≥д≥ неодм≥нно мусить бути фантастичним, чому розв'¤зка конфл≥кту неодм≥нно мусить бути позитивна, оптим≥стична, чому до такого ф≥налу багатопод≥йний казковий сюжет часто рухаЇтьс¤ через градац≥йне нагромадженн¤ драматичних кол≥з≥й, нер≥дко пов'¤заних з п≥дступним вбивством ≥ чудод≥йним оживленн¤м казкового геро¤ та його пом≥чник≥в. „омусь п≥дступний братовбивц¤ мусить бути викритий нав≥ть тою рослинкою, що виросла на могил≥ жертви його злочину, чомусь казка не розкритих злочин≥в не знаЇ. „омусь казка проголошуЇ, що жодноњ ваги не маЇ н≥ означенн¤ м≥сц¤, н≥ часу под≥й, не малюЇ портрети, пейзаж≥, ≥нтер'Їри ≥ т. ≥н., ¤к у л≥тературних творах, дл¤ ≥ндив≥дуал≥зац≥њ характер≥в персонаж≥в, а все т≥льки окреслюЇ загальниками, аж до таких абстракц≥й, ¤к ѕравда,  ривда, «лидн≥ або т≥льки характерним по≥менуванн¤м - “овчикам≥нь, Ћомикам≥нь, ¬ернигора, ¬ернидуб, «≥трил≥с, —учимотузок, —лухало, —корох≥д, —тр≥лець, ќб'њдайло, ќбпивайло, ћорозько, ƒроворуб та ≥н.

«в≥сно, фольклор - усне мистецтво, ф≥ксоване т≥льки людською пам'¤ттю. “ому у його творах не може бути н≥чого зайвого, непотр≥бного, такого, що обт¤жуЇ пам'¤ть. Ќавпаки, у фольклорних творах усе п≥дпор¤дковане, ¤к ми назвали б, законов≥ економ≥њ слова ≥ найлегшому запам'¤товуванню. —ама народна мудр≥сть каже про в≥дточен≥сть своњх твор≥в: "« п≥сн≥ слова не викинеш", "Ќарод скаже, ¤к зав'¤же". “ак у присл≥в'¤х ≥ приказках, загадках, замовл¤нн¤х ≥ голос≥нн¤х, р≥зних примовках ≥ дотепах та жартах - усе до прикладу, ¤к кажуть люди, нер≥дко тим розмовним в≥ршем, ¤ким в≥ртуозно волод≥ють талановит≥ народн≥ опов≥дач≥. Ќас дивуЇ, ¤к дошк≥льн¤, ¤ке наслухалос¤ народних казок, майже слово в слово запам'¤товуЇ њх ≥ протестуЇ, коли ми посп≥шаючи переказуЇмо њх стисло, навпростець, ¤к кажуть. ƒивуЇ, бо, ставши школ¤рем, те дошк≥льн¤ вже з труднощами вивчаЇ напам'¤ть л≥тературний тв≥р. “о ж чи не суперечать у казц≥ лакон≥змов≥ й ощадност≥ вислову т≥ пот≥шн≥ балагурн≥ початки ≥ зак≥нченн¤ та багаторазов≥ повторенн¤ под≥бних вислов≥в-формул у сам≥й опов≥д≥? ƒл¤ чого вони потр≥бн≥?

Ќема у науков≥й л≥тератур≥ переконливоњ в≥дпов≥д≥ на те, чому не т≥льки сьогодн≥, а вже й зо два стол≥тт¤ тому казка перестала бути продуктивним жанром народноњ творчост≥. ‘ольклористи ще в XIX ст. пом≥тили, що вони записують рел≥кти жанру, що в народ≥ уже тод≥ можна було почути, що казка - то витв≥р далекого минулого, що в≥н б≥льше п≥дходить дл¤ пот≥хи д≥тей, н≥ж дорослих. ” ’’ ст. украњнським збирачам казок зр≥дка трапл¤лис¤ вони т≥льки в окремих "оазисах" - у рег≥он≥  арпат, ѕол≥сс¤ та де¤ких ≥нших закутинах, ¤ких менше торкнулас¤ ≥нтенсивна м≥грац≥¤, урбан≥зац≥¤, ≥ндустр≥ал≥зац≥¤. “а й т≥ записи св≥дчать про очевидну деградац≥ю жанру казки, про переродженн¤ њњ в ≥нш≥ жанров≥ форми опов≥дальноњ творчост≥ - у новелу, анекдот. ћетодолог≥¤ т. зв. рад¤нськоњ науки дл¤ по¤сненн¤ законом≥рностей розвитку мистецтва накидала ус≥м плутан≥ м≥ркуванн¤  .ћаркса з його прац≥ "¬ступ (з економ≥чних рукопис≥в 1857-1858 рок≥в)", де њњ автор намагавс¤ ¤кось пов'¤зати духовний розвиток сусп≥льства з його матер≥ально-виробничими, техн≥чними, ≥ндустр≥альними зм≥нами, ≥ розум≥ючи, ¤к ц≥ процеси все ж таки не т≥льки не зб≥гаютьс¤, а нав≥ть суперечать один одному, змушений був неодноразово скаржитис¤, ¤к важко "визначити њх специф≥ку", ¤к важко по¤снити таЇмниц≥ "художньоњ насолоди", недос¤жн≥сть мистецькоњ майстерност≥, неповторн≥сть витвор≥в народного ген≥¤ минулих епох.

Ѕез осмисленн¤ цих та ≥нших багатьох "чому", "дл¤ чого", ¤ких бракуЇ у досл≥дницьких прац¤х про казку, без осмисленн¤ первинних прикметних, сутн≥сних, морально-естетичних, а не лише формально-структурних, вторинних, пох≥дних ознак жанру (фантастичний зм≥ст, незвичайн≥ персонаж≥, формальне обрамленн¤ сюжету, щаслива розв'¤зка тощо) до зб≥рник≥в казок залучають велику к≥льк≥сть народних опов≥дань реал≥стичного зм≥сту з новел≥стично-анекдотичними сюжетами, ¤к≥ з власне казкою н≥чого сп≥льного не мають, переважно ц≥лковито суперечать њњ природ≥.

ѕрикро ≥ нудно читати у прац¤х про казку г≥потетичн≥ гаданн¤: коли вона виникла, що було ран≥ше - м≥ф чи казка, ¤к у казковий епос прийшли домашн≥ тварини, дик≥ зв≥р≥, зм≥њ, рослини ≥ р≥зн≥ чудесн≥ реч≥ та монстри ≥ т. ≥н. Ќ≥чого не про¤снюЇ у ф≥лософ≥њ казки ≥ констатац≥¤ таких структурних ознак казки, ¤к на¤вн≥сть ≥н≥ц≥альних, мед≥альних ≥ ф≥нальних традиц≥йних формул, сортуванн¤ персонаж≥в на добротворц≥в ≥з пом≥чниками ≥ злотворц≥в, под≥бн≥сть казкових сюжет≥в в епос≥ р≥зних народ≥в, що переживали, мовл¤в, однаково ступен≥ соц≥ально-економ≥чного розвитку ≥ т.д. ¬ульгарним соц≥олог≥змом в≥дгонить намаганн¤ де¤ких автор≥в (рад¤нських в обов'¤зковому пор¤дку!) ≥люструвати "класовий зм≥ст" казки, бачити в н≥й ≥люстрац≥ю до певних ≥сторичних етап≥в сусп≥льного розвитку. ” таких писанн¤х, ¤к кажуть, за деревами не видно л≥су.

Ќа сьогодн≥ украњнське казкознавство вигл¤даЇ досить убого уже хоч би тому, що не з≥брано ≥ не видано корпус основного нац≥онального казкового фонду, про що мр≥¤ли ≤.‘ранко, ¬.√натюк та ≥нш≥ корифењ украњнськоњ фольклористики. ” багатотомн≥й сер≥њ скарб≥в украњнського фольклору опубл≥ковано Їдиний том "найб≥льш типових", ¤к зазначив його упор¤дник ≤.Ѕерезовський, казок про тварин [51], ¤кий п≥зн≥ше перевидавали. ¬иданн¤ попул¤рних та рег≥ональних зб≥рок аж н≥¤к проблеми не вир≥шуЇ. ’оч багатство украњнського казкового епосу загальнов≥доме у св≥т≥, наукове досл≥дженн¤ його довол≥ скромне, а до того ж було штучно зупинене ≥ марі≥нал≥зоване московсько-б≥льшовицькою окупац≥Їю. “а й у св≥товому казкознавств≥ увагу б≥льше концентрували не на осмисленн≥ природи казки, а на ≥люзорн≥й ун≥версальност≥ њњ вторинних структурно-типолог≥чних ознак, що ≥люструють формальну структуру твору, але не розкривають його сутност≥ ≥ нац≥ональних особливостей.

Ѕез осмисленн¤ природи народноњ казки год≥ спод≥ватис¤ науково обірунтованого розмежуванн¤ казки з ≥ншими жанрами фольклорноњ прози - новели, анекдоту, легенди, притч≥ та ц≥лого букету жарт≥вливо-розважальних жанр≥в - небилиць, кумул¤тивних ("ланцюжкових"), докучливих безконечник≥в, жарт≥в, дотеп≥в, в≥ршованих сп≥ваних опов≥дань з тваринними та рослинними персонажами, ¤к "ƒва п≥вники, два п≥вники горох молотили" чи "’одить гарбуз по городу" чи "мови" птах≥в та земноводних [52, c. 493-508]. ј все це розмањтт¤ твор≥в народноњ словесност≥ горнуть до казки. «вичайно, в ус≥х наукових класиф≥кац≥¤х ≥снуЇ до певноњ м≥ри умовн≥сть, бо в реальност≥ ≥снуЇ дифуз≥¤ м≥ж розмежовуваними елементами, але в казкознавств≥ вона ц≥лком хаотична. ≤з зб≥рника у зб≥рник, з п≥дручника в п≥дручник, з монограф≥њ у монограф≥ю переписують емп≥ричну, еклектичну за критер≥¤ми внутр≥жанрову класиф≥кац≥ю - казки про тварин (але ж там Ї ≥ птахи, ≥ комахи, ≥ люди - та й чи можна перел≥чити про кого ≥ про що опов≥даЇтьс¤ у казках!), казки чар≥вн≥ чи героњчно-фантастичн≥ (а ¤ка казка не чар≥вна ≥ не фантастична!) ≥ т. ≥н. ≤ван ‘ранко не випадково у своЇму визначенн≥ акцентував, що казка - художн¤ ц≥л≥сть, в ¤к≥й "д≥йсн≥сть перем≥шана з чудесним елементом".

“о ж з ¤кими важливими положенн¤ми у ‘ранков≥й концепц≥њ народноњ казки розминулос¤ казкознавство у ’’ ст.? Ќа наше переконанн¤, насамперед з тим, що казка Ї мистецьким витвором дл¤ самоп≥знанн¤ людини. ¬она, ¤к маг≥чне дзеркало, осв≥чуЇ ус≥ закутки людського бутт¤, щоб у тому промен≥ було видно ≥деал морального, без прагненн¤ до ¤кого людський р≥д втрачаЇ людську подобу. « цього поход¤ть ус≥ вторинн≥ ознаки казки: фантастичний зм≥ст, щасливе зак≥нченн¤ конфл≥кту, нехтуванн¤ ознаками часу ≥ простору д≥њ, "контурне" окресленн¤ характеру персонаж≥в, багатократн≥ випробуванн¤ њхньоњ повед≥нки, на¤вн≥сть чудесних елемент≥в, могутн≥й п≥знавально-виховний вплив на авдитор≥ю, ≥нтернац≥ональний перегук казкових мотив≥в ≥ сюжет≥в та багато ≥ншого.

«в≥сно, ≥деал в реальност≥ не ≥снуЇ. ¬≥н продукт у¤ви, специф≥чна форма людськоњ св≥домост≥, Їдн≥сть реального з ≥рреальним. Ќародн≥ у¤вленн¤ ≥деалу справедливост≥, люд¤ност≥, гуманност≥, доброзичливост≥, чесност≥, вд¤чност≥, доброчинност≥, правдомовност≥, дружби, працьовитост≥, великодушност≥, благородства, скромност≥, мудрост≥, жертовност≥, лицарства виражен≥ у найр≥зноман≥тн≥ших художн≥х образах казки ¤к ц≥лост≥. ѕов'¤зувати його вираженн¤ з окремим персонажем (героЇм) чи будь-¤ким ≥ншим окремим елементом тоњ орган≥чноњ ц≥лост≥, це все одно, що намагатис¤ побачити св≥й образ не спотвореним у розбитому дзеркал≥. ј ск≥льки праць написано то про окремий тип казкових персонаж≥в, то про њхн≥х чудесних пом≥чник≥в, то про сам≥ стереотипн≥ формули казковоњ опов≥д≥! ≤ таке фасеткове баченн¤ тоњ ц≥лост≥ н≥чого не дало дл¤ њњ розум≥нн¤. Ћюдськ≥ взаЇмини у казц≥ змодельован≥ на взаЇминах тварин, будь-чого чи кого, але це природно, це сприймаЇтьс¤ легко, без напруженн¤ у¤ви чи думки, бо так сама людина сприймаЇ св≥т, бо дл¤ нењ ≥накшого ≥ бути не може. «рештою, дл¤ сутност≥ зм≥сту це принципового значенн¤ не маЇ, бо казка мистецький тв≥р, а вс≥ види мистецтва ірунтуютьс¤ на умовност≥.

ќск≥льки ≥деал в реальност≥ не ≥снуЇ, то його мистецьке вт≥ленн¤ й утвердженн¤ в казц≥ мусить бути неодм≥нно фантастичне, з найдивовижн≥шими перетворенн¤ми, драматичними випробуванн¤ми ≥ з обов'¤зковим щасливим завершенн¤м - ≥накше ≥деал не був би художньо зреал≥зований. ”твердженн¤ морально-етичного ≥деалу не потребуЇ конкретизац≥њ н≥ в час≥, н≥ в простор≥, не потребуЇ реал≥стичноњ правдопод≥бност≥.  азка це нер≥дко сама й декларуЇ отими примовками "десь-не-десь, колись, в ¤комусь царств≥", "за цар¤ ѕанька, ¤к була земл¤ тонка, за цар¤ √ороха, ¤к було людей троха".

Ќародна казка не Ї алегор≥Їю ≥ нав≥ть ≥накомовленн¤м, ¤к це пишуть де¤к≥ досл≥дники, плутаючи народну казку з л≥тературною, авторською. “ому-то ≤.‘ранко у своЇму визначенн≥ акцентував: без н≥¤коњ поб≥чноњ морал≥зуючоњ ц≥л≥. ≤ це зрозум≥ло: ≥деал сам по соб≥ м≥стить потенц≥ал, зар¤д великоњ моральноњ потужност≥. “лумачити це рецип≥Їнту казки - все одно, що по¤снювати ц≥нн≥сть знайденого ним золота. ≤нша справа з авторською, л≥тературною казкою. ѓњ "зар¤джаЇ" своњм суб'Їктивним мисленн¤м ≥ чутт¤м ≥ндив≥дуальний творець-автор у конкретних обставинах, з визначеним ним завданн¤м впливу на рецип≥Їнта. “им-то за своЇю генетичною основою народна казка ≥ л≥тературна, авторська, мають суттЇв≥ в≥дм≥нност≥, хоч л≥тературна казка "вбрана" переважно у фольклорну стил≥стику. ‘ранко-письменник ген≥ально про≥люстрував це власним прикладом.

≤деал - це збудник ≥ регул¤тор повед≥нки, вчинк≥в, прагнень людини, це щось у¤вне, под≥бне до реального ≥ разом з тим в≥дм≥нне в≥д нього. ≤деал - це духовне перетворенн¤ реального задл¤ чогось нереального, але бажаного, потр≥бного, ≥люзорно можливого, а практично неможливого, фантастичного, казкового, утоп≥чного. ≤деал м≥стить у соб≥ певну ц≥леспр¤мован≥сть, запрограмован≥сть, прагненн¤ того, чого взагал≥ не може бути, але що було б можливим у б≥льш досконалому влаштуванн≥ св≥ту. ≤деал - це прагненн¤ в≥чне, нестримне, безк≥нечне. ≤деал водночас пов'¤зуЇ людину з д≥йсн≥стю ≥ пориваЇ њњ до втеч≥ в≥д емп≥ричноњ буденност≥, тому в≥н моб≥л≥зуЇ енерг≥ю людських почутт≥в ≥ вол≥, даЇ спр¤мован≥сть д≥¤льност≥, основу њњ ц≥нн≥сноњ ор≥Їнтац≥њ. ÷е критер≥й оц≥нки всього оточуючого ≥ мотор ц≥леспр¤мованоњ повед≥нки. ќсь чому у народн≥й казц≥ нема пр¤мих повчань, морал≥заторства, бо вони там були б зайв≥. ƒо всього ж маЇмо пам'¤тати, що казковий ≥деал "об'Їктивований", бо в≥н Ї випл≥д загалу, а не ≥ндив≥да. ¬≥н, ¤к народна л≥рика, резонуЇ з≥ струнами душ≥ кожноњ нормальноњ людини. ќсь чому цей мистецький витв≥р народного ген≥¤ маЇ такий могутн≥й виховний вплив на людину. ¬исоке мистецтво вихованн¤ саме ≥ пол¤гаЇ у тому, щоб виховуваний ≥ не п≥дозр≥вав, що його виховують.

¬думлив≥ досл≥дники казки завжди в≥дзначали њњ могутн≥й п≥знавально-виховний вплив на людину ≥ разом з тим зауважували, що в н≥й в≥дсутн≥й голий дидактизм, морал≥заторство. Ќа цьому акцентував ≤.‘ранко, цю думку не раз повторював ¬.√натюк та ≥нш≥ казкознавц≥. ¬изначний педагог  ост¤нтин ”шинський народн≥ казки вважав найдавн≥шими блискучими прикладами народноњ педагог≥ки, "≥ ¤ не думаю, - писав в≥н, - щоб хто-небудь був спроможний змагатис¤ в цьому випадку з педагог≥чним ген≥Їм народу... я р≥шуче ставлю народну казку недос¤жно вище в≥д ус≥х опов≥дань, написаних навмисне дл¤ д≥тей осв≥ченою л≥тературою" [53, c. 245-246]. ѕро велику силу впливу казки на моральне вихованн¤ д≥тей ≥ взагал≥ людини з перших рок≥в њњ житт¤ писав ≤.‘ранко, писав ¤к про кор≥нчики, з ¤ких ростуть моральн≥сть ≥ естетичн≥ потенц≥њ людини.

Ќародна казка - це максима у мистецькому вираженн≥ таких позитивних моральних екстрем, ¤к правда, мудр≥сть ≥ розум, працелюбн≥сть, в≥рн≥сть ≥ дружба, вд¤чн≥сть, милосердн≥сть, щедр≥сть (душевна ≥ матер≥альна), краса (душевна, внутр≥шн¤ ≥ ф≥зична, зовн≥шн¤), скромн≥сть, лицарська мужн≥сть. ƒ≥аметральну протилежн≥сть цих та ≥нших позитивних моральних екстрем виразно в≥ддзеркалюють казков≥ персонаж≥-антиподи, от≥ антагон≥сти-добротворц≥ ≥ злотворц≥, ¤к≥ своЇю повед≥нкою, вчинками дають змогу слухачев≥ ч≥тко й однозначно визначитис¤ з≥ своњми симпат≥¤ми й антипат≥¤ми. Ќа цьому також акцентував ≤.‘ранко. «верн≥мо увагу на те, що д≥аметрально протилежн≥ ≥ душевно нелегк≥ дл¤ переживанн¤ морально-етичн≥ екстреми казка виражаЇ у найлегш≥й дл¤ сприйманн¤ забавно-розважальн≥й форм≥. ¬ украњнськ≥й казц≥ цьому служать от≥ "до прикладу" мовлен≥ небиличн≥ початки ≥ к≥нц≥вки, под≥бного зм≥сту повтори за ходом опов≥д≥ ≥ майже пост≥йна "приправа" усього добрим гумором. Ћюдська немилосердн≥сть до нем≥чних у старост≥ домашн≥х тварин д≥стаЇ у казц≥ серйозний урок, але у серпанку не помсти, а щасливого повороту злих нам≥р≥в ≥ доброго гумору. «ахмел≥лий вовк-р¤т≥вник захот≥в ще й засп≥вати у таЇмн≥й —≥рков≥й гостин≥ ("—≥рко"), приречений стати жертвою л≥сових хижак≥в пан  оцький ненароком перел¤кав њх насмерть ("ѕан  оцький"), хитр≥сть цапа ≥ барана так перел¤кала голодних вовк≥в, що вони не т≥льки не поласували м'¤сом, а й втекли в≥д своЇњ каш≥ ("÷ап ≥ баран"), а м≥зерна мишка послужила прикладом того, що усп≥ху люди дос¤гають т≥льки згуртованою силою ("–≥пка"). ” цьому не т≥льки приваблив≥сть казковоњ опов≥д≥, а й душевне ур≥вноваженн¤ настрою слухача, добрий зар¤д дл¤ його морально-психолог≥чного п≥дсиленн¤. ÷е своЇр≥дна, ¤к тепер кажуть, арттерап≥¤ - оздоровленн¤ мистецтвом. “им-то недарма кажуть, що казка чар≥вна.

—аме таке естетичне вираженн¤ зм≥сту морально-етичного ≥деалу, вт≥леного у казц≥, забезпечуЇ його ¤скрав≥сть ≥ силу естетичного, виховного впливу твору на людину, того, ¤к писав ≤.‘ранко, "здорового ≥ морального розвою", тих людських взаЇмин, "де все видно ¤сно ≥ симпат≥њ не потребують д≥литис¤", де закладаютьс¤ "перш≥ ≥ м≥цн≥ основи замилуванн¤ до чесноти, правдомовност≥ ≥ справедливост≥, а надто любов до природи".

як в≥домо, на означенн¤ казки Ї ще в народ≥ терм≥н "байка", ¤кий походить в≥д давнього слов'¤нського слова "ба¤ти" - говорити, чарувати, ворожити. ” писемних пам'¤тках кн¤жоњ доби опов≥дач≥в казок, легенд, притч, талановитих знавц≥в народноњ мудрост≥, ¤к≥ вм≥ли художн≥м словом заворожувати, нав≥ювати в≥дпов≥дний настр≥й, називали "баюнами". ” народному мовленн≥ слово "ба¤ти" заф≥ксоване фольклористами ≥ в XIX ст.: " азали б казку, ба¤ли б байку до самого св≥ту" (≤.–удченко); "ўо говор¤ть, то й виговор¤ть. - ўо бають, то й вибають" (ћ.Ќомис). ÷≥каво, що так≥ профес≥онали-баюни у кн¤ж≥й ”крањн≥ були при дворах знат≥ (кн¤з≥в, бо¤р) ¤к духовн≥ наставники, ¤к≥ вечорами, на сон, облагороджували душу свого господар¤, кн¤зенк≥в, впливаючи таким способом на морально-психолог≥чне, морально-етичне гартуванн¤ майбутнього кн¤з¤-вожд¤, кн¤з¤-воњна, полководц¤, лицар¤, ¤кий на ратному пол≥ виступав на чол≥ своЇњ дружини, давав њй власний приклад хороброст≥, завз¤тт¤ до перемоги над ворогом, проголошував моральний ≥мператив в екстремальн≥й ситуац≥њ, ¤ким не можна було знехтувати. «гадаймо, кн¤зь —в¤тослав ≤горович (’оробрий), син кн¤гин≥ ќльги, випов≥даючи в≥йну, заздалег≥дь пов≥домл¤в супротивник≥в: "≤ду на вас", а опинившись на Ѕалканах у в≥йн≥ з греками у неспри¤тлив≥й ситуац≥њ, промовив до свого в≥йська: "ѕропаде та слава, ¤к тепер соромно уступимо перед греками. ¬≥д предк≥в одержали ми мужн≥сть. ѕригадаймо ж, ¤ка непереможна була до цих час≥в наша сила й м≥цно биймос¤ за своЇ спас≥нн¤. ÷е не наш звичай вт≥качами йти додому. Ќам або жити з перемогою, або славно пол¤гти, ¤к сл≥д хоробрим мужам". …ого бойовий клич "ѕол¤жемо, а не осоромимо украњнськоњ земл≥, бо мертв≥ не мають сорому" став крилатим висловом (цит. за вид.: [54, c. 34]). як пише л≥тописець, на вс≥ застереженн¤ про небезпеку поразки в≥д половц≥в кн¤зь ≤гор в≥дпов≥в: "якщо нам, не бившис¤ з ними, вернутис¤ додому, то сором нам буде г≥рше смерт≥" [55, c. 337]. “ак чин¤ть, незважаючи на попередженн¤ ≥ небезпеки, лицар≥ нашого казкового епосу. "¬олю здобути або дома не бути" - було дев≥зом нашого героњчного козацтва. "ѕеремога наша в руках Ѕога, але геройство наше в наших руках" [54, c. 35], - писав ћихайло  олодз≥нський (полковник √узар), командир  арпатськоњ —≥ч≥, ¤кий героњчно загинув 1939 р. на «акарпатт≥ з≥ своњми побратимами в оборон≥ р≥дного краю в≥д угорських агресор≥в. “ак≥ моральн≥ ¤кост≥ украњнських лицар≥в стол≥тт¤ми формував фольклор, у т. ч. казковий епос - скарб нашоњ етнопедагог≥ки ще з дохристи¤нськоњ доби. ’ристи¤нство у цьому план≥ т≥льки п≥дсилило нац≥ональн≥ виховн≥ ≥деали. ƒобре видно це на "ѕоученн≥" ¬олодимира ћономаха, де читаЇмо: "”сього ж паче - убогих не забувайте, але, наск≥льки Ї змога, по сил≥ годуйте ≥ подавайте сирот≥, ≥ за вдовицю вступ≥тесь сам≥, а не давайте сильним погубити людину. Ќ≥ правого, н≥ винного не вбивайте [i] не повел≥вайте вбити його; ¤кщо [хто] буде достоњн [нав≥ть] смерт≥, то не погубл¤йте н≥¤коњ душ≥ христи¤нськоњ"; "—тарих шануй, ¤к отц¤, а молодих - ¤к брат≥в", "Ћж≥ бережис¤, ≥ п'¤нства, ≥ блуду, бо в сьому душа погибаЇ". ” таких морально-етичних сентенц≥¤х чути в≥длунн¤ не т≥льки сумл≥нн¤ правов≥рного христи¤нина, а й багатов≥ковоњ культурноњ традиц≥њ, вираженоњ у фольклор≥, народноњ морал≥ й етики. ѕро це автор "ѕоученн¤" виразно сам за¤вл¤Ї: "ј се - м≥зерного, слабого ума мойого поученн¤. ѕослухайте мене, ¤кщо не все прийм≥те, то [хоч] половину" [54, c. 457].

 азки Ї в ус≥х народ≥в св≥ту ≥ вс≥ вони, зрозум≥ло, в≥ддзеркалюють морально-етичний ≥деал свого творц¤ - етносу, нац≥њ. —аме цей морально-етичний ≥деал, в ¤кому вт≥лен≥ найфундаментальн≥ш≥ у¤вленн¤ про моральн≥ ¤кост≥ ≥ вимоги щодо людських взаЇмин (бути чесним, милосердним, не красти, не вбивати, допомагати в б≥д≥, говорити правду, дотримувати слова, захищати слабшого ≥ т.д.), ≥деал, в ¤кому винагороджуЇтьс¤ см≥лив≥сть, великодушн≥сть, скромн≥сть, працьовит≥сть, побратимство ≥ т. ≥н., що складаЇ зм≥ст загальнолюдськоњ морал≥, - саме цей ≥деал найб≥льше спор≥днюЇ казки вс≥х народ≥в св≥ту, нав≥ть тих народ≥в, що перебували на в≥ддалених ступен¤х цив≥л≥зац≥йного розвитку.

ћав рац≥ю ≤.‘ранко, ¤кий ус≥м, хто шукав час по¤ви казок, њхню генезу, зауважив, що "основою казки не Ї метемпсихоза, а чудесне ви¤вленн¤ страшного злочину", що "казка повстала не в лон≥ перв≥сноњ дикоњ сусп≥льности, де ц≥на людського житт¤ була невелика, а ненастанна боротьба м≥ж племенами робила смерть щоденним ¤вищем, але мусила повстати в лон≥ культурноњ сусп≥льности, де людське житт¤ було бережене гр≥зними законами ≥ де почутт¤ страшного злочину в убивств≥ творило важну часть рел≥г≥йного культу" [56, c. 450]. ќт тут-то ми п≥дходимо до ще одноњ загадки, на ¤ку не даЇ ¤сноњ в≥дпов≥д≥ казкознавство: чому народне автентичне казкотоворенн¤ в ”крањн≥ та й в ≥нших Ївропейських крањнах уже у ’≤’ ст. перестало бути продуктивним ≥ фольклористи вже тод≥ збирали фактично рел≥кти прадавнього скарбу. „и не прислухатис¤ нам до ‘ранковоњ думки про те, що казка "мусила повстати в лон≥ культурноњ сусп≥льности", а "не в лон≥ перв≥сноњ дикоњ", прислухатис¤ до м≥ркуванн¤, аргументованого самою сутн≥стю казки, а не г≥потетичними "архетипами", "тотемами" м≥фолог≥в та шукач≥в в≥дпов≥д≥ на це важливе питанн¤ р≥зних ≥нших шк≥л ≥ напр¤м≥в? « усього видно, що те лоно культурноњ сусп≥льност≥, з гр≥зними морально-етичними законами, ≥накше кажучи, ≥деалами, що творили "важну часть рел≥г≥йного культу", формувалос¤ тис¤чол≥тт¤ми в добу ще природного рел≥г≥йного культу - ¤зичництва, через ¤ке перейшли ус≥ народи св≥ту. ћорально-етичн≥ ≥деали народного казкарства - це скарб загальнолюдський, ф≥гурально кажучи, це д≥амант, ¤кий без проблем вклавс¤ у золоту оправу морального кодексу вс≥х п≥зн≥ших монотењстичних культ≥в, в ”крањн≥, зрозум≥ло, христи¤нства. яскравою ≥люстрац≥Їю цього Ї украњнськ≥ народн≥ казки, в ¤ких давн≥ традиц≥йн≥ казков≥ мотиви поЇднан≥ з≥ старозав≥тними ≥ новозав≥тними б≥бл≥йними персонажами. Ќаприклад, у казц≥ "ƒочка ≥ пасербиц¤", записан≥й у друг≥й половин≥ ’≤’ ст. ќскаром  ольберіом на ѕокутт≥, в ¤к≥й вт≥лено ≥деал милосерд¤ ≥ чуйност≥, персонажами серед ≥нших Ї Ѕогомат≥р з ≤сусом-немовл¤м (вона просить у зведених дочок полотна на крижму), св¤т≥ ѕетро та ѕавло [57]. —аме це зблизило народну казку з апокрифом.

—формований у св≥й час, у свою добу цив≥л≥зац≥йного розвитку людства морально-етичний ≥деал ≥нтегрував максиму екстрем моральних людських чеснот. “≥льки художн¤ форма, т≥льки тв≥р мистецтва може найлегше, найзручн≥ше, найдоступн≥ше й адекватно виразити, передати ≥деал. Ќародна казка саме й стала такою формою, таким твором мистецтва. ÷ей живий образ омр≥¤ного, що живе у св≥домост≥ кожноњ людини, у людських у¤вленн¤х, став всезагальним, неповторним, неперевершеним скарбом на вс≥ часи, став морально-етичним ≥нвар≥антом, що у св≥товому казкотворенн≥, в розмањтт≥ нац≥онально-етн≥чного культурного ≥ природного середовища вт≥лювавс¤ у р≥знолику художню стил≥стику. —аме сп≥льн≥сть зм≥стовоњ сутност≥ народноњ казки найб≥льше спри¤ла ≥нтернац≥ональному взаЇмообм≥ну з нац≥ональних фонд≥в, особливо коли там була ще й культурна та географ≥чна близьк≥сть, але це аж н≥¤к не н≥велювало творчоњ потенц≥њ кожного етносу.

Ќе важко пом≥тити, що з розвитком цив≥л≥зац≥йних процес≥в - руйнуванн¤ патр≥архальноњ замкнутост≥, бурхливоњ урбан≥зац≥њ, науково-техн≥чного прогресу, в≥дчуженн¤ людини в≥д природного середовища, - ≥, ¤к не парадоксально, одна в≥д одноњ - загострюютьс¤ суперечност≥ у людських стосунках: чим б≥льше згромадженн¤ людей, тим б≥льша в≥дчужен≥сть м≥ж ними, чим вищ≥ науково-техн≥чн≥ дос¤гненн¤, тим б≥льша загроза масового знищенн¤ людей, чим б≥льше техн≥чних вигод дл¤ житт¤, тим б≥льша загроза життЇдайному довк≥ллю ≥ т.д. ” зв'¤зку з цим у казковому епос≥ все б≥льше зм≥н зазнавали естетичн≥ "параметри" утвердженн¤ морально-етичного ≥деалу: поруч ≥з романтично-героњчним все б≥льшу вагу набирало ком≥чно-сатиричне. ‘≥гурально кажучи, дом≥нуючою стала см≥хотерап≥¤ слабостей людського роду, ≥ сатирична казка передала естафету своЇму давньому "при¤телю" - анекдоту, еп≥грам≥ й ≥ншим сатиричним жанрам, ¤к≥ утверджують той самий позитивний морально-етичний ≥нвар≥ант шл¤хом запереченн¤ його антипода. як образно висловивс¤ в≥домий швейцарський письменник ‘р≥др≥х ƒюрренматт, "наш св≥т так само прив≥в до гротеску, ¤к в≥н прив≥в до атомноњ бомби" [58, с. 26]. “ому-то сьогодн≥ народна казка у њњ первозданному вигл¤д≥ непродуктивний жанр, а анекдот - буйно кв≥тучий, тому-то жанрове розмежуванн¤ м≥ж ними хоч ≥нод≥ буваЇ проблематичним, але на меж≥ казка - анекдот найвиразн≥шим розд≥льником Ї позиц≥¤ ≥деал - анти≥деал.

”крањнц≥ мають багатющий фонд казкового епосу, але в≥н ≥ дос≥, на жаль, повн≥стю не виданий, ¤к про це мр≥¤ли корифењ украњнськоњ фольклористики. —ерйозною проблемою фольклорноњ текстолог≥њ у галуз≥ казкознавства Ї не т≥льки науково обірунтоване його упор¤дкуванн¤, а насамперед художньо ¤к≥сний в≥дб≥р нагромадженого, бо у збиранн≥ фольклорноњ прози вин¤ткову вагу мають два чинники - в≥дпов≥дна профес≥йна квал≥ф≥кац≥¤ записувача ≥ талановит≥сть опов≥дача. ” майбутньому формуванн≥ нац≥онального корпусу казкового епосу треба зважити на √натюкове застереженн¤, щоб до нього не брати т≥ записи, ¤к≥ "обезображують зл≥ опов≥дач≥".

÷≥нн≥ спостереженн¤ украњнських досл≥дник≥в ≥ видавц≥в народноњ казки - ≤.–удченка, ћ.ƒрагоманова, ћ.—умцова, ≤.‘ранка, ¬.√натюка, ћ.√рушевського та ≥нших - у час окупац≥йного московського режиму, та й за ≥нерц≥Їю ще й дос≥, у прац¤х фольклорист≥в нер≥дко залишаютьс¤ поза увагою, бо нема великих украњнських монограф≥й, бо украњнськ≥ фольклористи минулого у важких умовах намагалис¤ найперше збирати матер≥ал, а теоретичн≥ прац≥ в≥дкласти на майбутнЇ (¬.√натюк про це неодноразово за¤вл¤в). ј тому бачимо бездумне переписуванн¤, цитуванн¤, переказуванн¤ часто банальних, космопол≥тично формал≥зованих, трив≥альних наукопод≥бних псевдов≥дкритт≥в чужинецьких св≥тил. ”крањнське теоретичне казкознавство у ’’ ст. фактично зак≥нчилос¤ московсько-стал≥нським погромом ”крањни в к≥нц≥ 20-х рок≥в, зак≥нчилос¤ ц≥нною узагальнюючою працею ћ.√рушевського у його "≤стор≥њ украњнськоњ л≥тератури" [59]. јле ¤к бачимо на приклад≥ ‘ранкових нав≥ть, здавалось би, принаг≥дних суджень про народну казку дл¤ вираженн¤ справд≥ фундаментальних ≥дей ≥ думок не обов'¤зково потр≥бн≥ об'Їмн≥ монограф≥њ. Ќавпаки - у таких нер≥дко губл¤тьс¤ вс≥ думки.

Ќин≥ перед украњнським казкознавством непочатий край досл≥дницькоњ ≥ видавничоњ прац≥, ¤ка мала б в≥дкрити перед св≥том, кажучи словами ‘ранкового сподвижника у нашому казкознавств≥ ћ.√рушевського, проречисту книгу бутт¤ украњнського народу. —аме до такоњ енерг≥йноњ ≥ всеб≥чноњ досл≥дчоњ прац≥ спонукаЇ ‘ранкове баченн¤ тоњ "чар≥вноњ цар≥вни родом ≥з високого блискучого замку".

Ћ≥тература

–удченко ». ѕредисловие // Ќародные южнорусские сказки. ¬ыпуск 1. »здал ».–удченко.  иев, 1869. —. V-XI.

Ќародные южнорусские сказки. ¬ыпуск 2. »здал ».–удченко.  иев, 1870.

—иваченко ћ.™. ≤ван –удченко ¤к збирач ≥ публ≥катор украњнських народних казок // —иваченко ћ.™. Ћ≥тературознавч≥ та фольклористичн≥ розв≥дки.  ињв, 1974. C. 337-401.

√натюк ¬. Ќародн≥ байки. Ћьв≥в, 1918.

‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1986. “. 50.

√рушевський ћ. ѕередмова // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1895. “. ≤. C. VII-VIII.

‘ранко ≤. √алицьк≥ народн≥ казки / ¬ Ѕерлин≥ пов. Ѕродського ≥з уст народа списав ќ.–оздольський. ¬пор¤дкував ≥ пор≥вн¤нн¤ додав ≤.‘ранко // ≈тнограф≥чний зб≥рник. Ћьв≥в, 1895. “. ≤. C. 1-3.

„убинский ѕ. ћалорусские сказки // “руды этнографическо-статистической экспедиции в «ападно-–усский край. ѕетербург, 1878. C. 3-5.

‘ранко ≤.  оли ще зв≥р≥ говорили.  азки дл¤ д≥тей. ќпов≥в ≤ван ‘ранко. Ћьв≥в, 1899.

—тароруськ≥ опов≥данн¤. ¬ибрав ≥ перепов≥в ≤.‘ранко. Ћьв≥в, 1900.

Ѕод¤нський ќ. Ќаськ≥ украњнськ≥ казки запорожц¤ ≤ська ћатиринки. ¬идав ≥ по¤снив ≤ван ‘ранко. Ћьв≥в, 1903.

‘ранко ≤. Ќац≥ональний колорит у казках Ѕод¤нського // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1982. “. 34. —. 449-456.

‘ранко ≤. ƒв≥ школи в фольклористиц≥ // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1981. “. 29. —. 416-424.

‘ранко ≤.  оли ще зв≥р≥ говорили. ѕередмова // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1979. “. 20. —. 74-172.

√натюк ¬. ”крањнськ≥ народн≥ казки. ѕереднЇ слово. Ћьв≥в, 1913. ÷ит. за виданн¤м: «Ќ“Ў. Ќью-…орк, 1981. “. 201.

‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1979. “. 20.

√алицько-руськ≥ анекдоти. «≥брав ¬олодимир √натюк // ≈тнограф≥чний зб≥рник. - Ћьв≥в, 1899. - “. VI.

‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1986. “. 50. —. 328-329. …детьс¤ про друге виданн¤ 1884-1896 рр. прац≥ американського л≥тературознавц¤ ≥ фольклориста ‘.„айльда (1825-1896).

”крањнськ≥ народн≥ байки: («в≥риний епос). «≥брав ¬олодимир √натюк. Ћьв≥в: Ќакладом Ќаук. тов. ≥мен≥ Ўевченка, 1916. “. ≤-≤≤ (≈тнограф≥чний зб≥рник; “. 37-38).

ћушинка ћ. ¬олодимир √натюк. ѕариж; Ќью …орк; —≥дней; “оронто, 1987 («Ќ“Ў. “. 207).

ѕолтавский —. Ќовому ребенку нова¤ сказка. —аратов, 1919.

„еремський  . ѕоверненн¤ традиц≥њ. « ≥стор≥њ нищенн¤ кобзарства. ’арк≥в, 1999.

яновська ≈. „и потр≥бна казка пролетарськ≥й дитин≥? ѕереклад ј.ѕанова. ’арк≥в: ƒ¬”, 1926.

Ќа фронт≥ культури.  ињв: –ад¤нська школа, 1935.

Ќа пут¤х к новой школе. 1924. є 1; 1926. є 11.

Ќа пут¤х к новой школе. 1927. є 4.

ƒив.: Ћ≥тература ≥ мистецтво. 1929. 29 червн¤; 13 липн¤; ƒит¤чий рух. 1929. є 6. —. 49-52; є 7. —. 43-49; є 8-9. —. 82-84; є 10-11. —. 83; 1930. є 1.—. 44-50; є 4. —. 7-8; Ћ≥тературна газета. 1932. 12 вересн¤.

ƒив.: ћирон≥в ћ. та √уревич –. ћи проти казки. (ћатер≥али ÷ентрального бюро  аб≥нету дит¤чого руху, грудень 1929). ’арк≥в;  ињв: ƒ¬”. 1930. 72 с.; Ћитвин≥в —. √еть казку! // «а комун≥стичне вихованн¤ дошк≥льника. 1931. є 3. —. 36.

« допов≥д≥ ќ.ћ.√орького на першому всесоюзному з'њзд≥ рад¤нських письменник≥в 17 серпн¤ 1934 року // ”крањнський фольклор.  ритичн≥ матер≥али.  ињв, 1978. C. 72-75.

 упчинський –. Ќевисп≥ван≥ п≥сн≥. Ќью-…орк, 1983.

√рушевський ћ. ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури: ” 6 т., 9 кн.  ињв, 1993. “. 1.

Ќ≥кольск≥ ћ.ћ. ∆ывЄлы ¢ звыча¤х, абрадах ≥ вераньн¤х беларускага с¤л¤нства. ћ≥нск, 1933.

јндреев Ќ.ѕ. ”казатель сказочных сюжетов по системе јарне. Ћенинград, 1929.

—равнительный указатель сюжетов. ¬осточнослав¤нска¤ сказка. —оставители: Ћ.√.Ѕраг, ».ѕ.Ѕерезовский,  .ѕ. абашников, Ќ.¬.Ќовиков. Ћенинград, 1979.

Thompson S. The Types of the Folk-Tale. Helsinki, 1928. FFC. є 74.

ѕропп ¬.я. ћорфологи¤ сказки. Ћенинград, 1928 (перевидано 1969, перекладено ≥ноземними мовами).

ћелетинский ≈.ћ. √ерой волшебной сказки. ћосква, 1958.

‘ранко ≤. Ћист до ј.ё. римського 17 кв≥тн¤ 1895 р. // ‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1986. “. 50. —. 39-40.

–усское народное поэтическое творчество: ѕособие дл¤ вузов / ѕод общей ред. ѕ.√.Ѕогатырева. 2-е изд. ћосква, 1976. —. 6-7, 179.

јникин ¬.ѕ. –усска¤ народна¤ сказка. ѕособие дл¤ учителей. ћосква, 1959.

јникин ¬.ѕ.,  руглов ё.√. –усское народное поэтическое творчество. ћосква, 1983. —. 138, 140, 232-233.

ƒив.:  равцов Ќ.»., Ћазутин —.√. –усское устное народное творчество. ”чебник дл¤ филол. ф-тов ун-тов. ћосква, 1977. ” цьому, ¤к ≥ в його другому, виправленому виданн≥ 1983 р. про анекдоти ≥ не згадуЇтьс¤.

√усев ¬.≈. Ёстетика фольклора. Ћенинград, 1967.

ѕутилов Ѕ.Ќ. ‘ольклор и народна¤ культура. —анкт-ѕетербург, 1994.

—ухобрус √. ”крањнська опов≥дальна творч≥сть // ”крањнськ≥ народн≥ казки, легенди, анекдоти.  ињв, 1957. C. 3-29.

Ѕерезовський ≤. ”крањнськ≥ народн≥ казки про тварин //  азки про тварин.  ињв: Ќаукова думка, 1979. C. 9-44.

ƒунаЇвська Ћ.‘. ”крањнська народна казка.  ињв, 1987. ј також низка њњ публ≥кац≥й цих рок≥в.

‘¤дос≥к ј.—. Ѕеларуска¤ сацы¤льна-бытава¤ казка. ћ≥нск, 1995.

ќ систематизации сюжетов сказок восточных слав¤н и сравнительном их изучении // —равнительный указатель сюжетов. ¬осточнослав¤нска¤ сказка. —оставители: Ћ.√.Ѕраг, ».ѕ.Ѕерезовский,  .ѕ. абашников, Ќ.¬.Ќовиков. Ћенинград, 1979. C. 3-28.

Dorson R.M. Current Folklore Theories // Current Antropology. V. 4. 1963. є 1, February.

 азки про тварин. ”пор¤дкуванн¤, вступна статт¤ та прим≥тки ≤.ѕ.Ѕерезовського.  ињв, 1976.

 азки про тварин.  ињв, 1979.

”шинський  .ƒ. ¬ибран≥ педагог≥чн≥ твори.  ињв, 1949.

 олодз≥нський ћ. ”крањнська воЇнна доктрина. “оронто, 1957.

Ћ≥топис руський.  ињв, 1989.

‘ранко ≤. «≥бр. твор≥в: ” 50 т.  ињв, 1981. “. 34.

Kolberg O. Pokucie. Krakow, 1889. Cz. IV. Ќазвана казка тут п≥д є 2. ” виданн≥:  ольбері ќ.  азки ѕокутт¤. ”жгород, 1991 ц¤ казка вилучена, бо у н≥й "на¤вн≥ рел≥г≥йн≥ мотиви (є 2)", "що не даЇ змоги публ≥кувати" (с. 322).

Durrenmatt Fr. Theater-Schriften und Reden. Zurich: Verlag der Arche, 1966.

√рушевський ћ.  азка // √рушевський ћ. ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури: ” 6 т., 9 кн.  ињв, 1993. “. 1. —. 330-368.



Ќа головну



Hosted by uCoz