ѕ≥сн≥ так званого "легкого жанру" в украњнському народнокультурному середовищ≥ львова першоњ половини ’’ стол≥тт¤



ѕитанн¤ про ≥снуванн¤ украњнського фольклору Ћьвова було порушено дл¤ наукового з'¤суванн¤ у к≥нц≥ ’’ ст. ¬≥домий украњнський фольклорист професор –оман  ирч≥в у своњй допов≥д≥ "”крањнський фольклор Ћьвова", виголошен≥й у 1999 р. у  раков≥, на основ≥ проанал≥зованих ≥сторичних факт≥в та де¤ких фольклорних матер≥ал≥в уперше д≥йшов висновку, що "украњнський фольклор Ћьвова в минулому ≥ тим б≥льше, в нов≥тн≥й час - безсумн≥вна об'Їктивна реальн≥сть". "Ќа жаль, - констатував дал≥ вчений, - до њњ вивченн¤ приступаЇмо з певним зап≥зненн¤м ≥ неминучими очевидними втратами" [16, c. 95-105].

—пец≥альн≥ польов≥ досл≥дженн¤ фольклору, ¤к≥ провадила авторка ц≥Їњ статт≥ у Ћьвов≥ з 1999 р. ≥ дотепер, дають п≥дстави дл¤ б≥льш-менш ц≥л≥сного окресленн¤ жанрово-тематичного складу, функц≥ональних особливостей украњнського фольклору м≥ста, дл¤ текстолог≥чного студ≥юванн¤ де¤ких краще збережених твор≥в [31; 32; 33]. ƒ≥йсно, за понад п≥встол≥тн≥й пер≥од в≥д часу найактивн≥шого нац≥онально-культурного житт¤ украњнц≥в у Ћьвов≥ й в≥дпов≥дно њхнього досить продуктивного фольклоротворенн¤ (1920-1944 рр.) значна частина фактичного матер≥алу в≥д≥йшла в небутт¤, так ≥ не будучи заф≥ксованою. ≤нша, ¤ка "дожила" до к≥нц¤ ’’ ст., здеб≥льшого представлена довол≥ пошкодженими текстами, часто њх фрагментами. “акий поруйнований стан украњнськоњ уснопоетичноњ традиц≥њ у Ћьвов≥ по¤снюЇтьс¤ передус≥м њњ утрудненим функц≥онуванн¤м в умовах жорстких ≥деолог≥чних пересл≥дувань у м≥ст≥ окупац≥йними режимами, особливо останн≥м - рад¤нським (1944-1991). ¬одночас де¤к≥ п≥сн≥, зокрема ≥ власне льв≥вського походженн¤, збереглись у сучасному репертуар≥ старшого покол≥нн¤ льв≥в'¤н пор≥вн¤но добре. ÷≥ твори ф≥ксовано неодноразово, часто з емоц≥йними коментар¤ми щодо њх побутуванн¤ в молод≥жному середовищ≥ дорад¤нського Ћьвова, - а отже, вони були функц≥онально значущими, поширеними серед украњнського м≥ського загалу. …детьс¤, у першу чергу, про п≥сн≥ з так званого "легкого жанру".

≤ще за час≥в австр≥йського пануванн¤ (з 1772 р.) Ћьв≥в став пом≥тним Ївропейським культурним центром, привабливим осередком аристократичноњ знат≥ й р≥зних соц≥альних верств населенн¤. “ут культивувалис¤ модн≥ вишукан≥ стил≥ в мистецтв≥, побут≥, розвагах тощо. ќск≥льки тод≥ у Ћьвов≥ мешкали переважно представники ≥нших нац≥ональностей, то й продукц≥¤ урбан≥стичноњ культури здеб≥льшого була неукрањнською. ”же починаючи з ’’ ст., ≥ особливо з 1920 рок≥в, зм≥цн≥ла украњнська верства у Ћьвов≥ поступово витворюЇ власн≥ верс≥њ громадськоњ м≥ськоњ культури з урахуванн¤м нац≥ональних потреб ≥ нових Ївропейських тенденц≥й.

” перш≥ дес¤тил≥тт¤ ’’ ст. модними в ™вроп≥ формами розваги були театрально-музичн≥ вистави жарт≥вливого зм≥сту ≥з широким залученн¤м п≥сенного й хореограф≥чного матер≥алу. ѕопул¤рними стають так≥ жанров≥ р≥зновиди театрального мистецтва, ¤к музична комед≥¤, оперетка, водев≥ль, ревю; виокремлюютьс¤ спец≥альн≥ театри розважального жанру - кабаре. ¬ останн≥х гл¤дач знаходить приЇмну розвагу в постановках, скомпонованих ≥з жарт≥вливо-сатиричних сценок ≥ п≥сенно-танцювальних номер≥в. “од≥ ж у ™вроп≥ не згасають традиц≥њ вишуканих розваг, зокрема бал≥в, ¤к≥ провод¤тьс¤ вже не т≥льки дл¤ вищих аристократичних к≥л, а й стають попул¤рними, зокрема, серед студентства. Ќайширший загал город¤н маЇ змогу гуртуватис¤ дл¤ в≥дпочинку п≥д час м≥ських масових культурних д≥йств, ¤к-от: карнавал≥в, циркових видовищ, "фестин", танц≥в тощо. ” вс≥х цих розвагах важливим або й основним Ї музичний компонент. ™вропейський в≥дпочинковий прост≥р активно заповнюють нов≥ музичн≥ ритми, а саме танцювальн≥: вальсу, таніо, фокстроту. ¬они озвучують в≥дкрит≥ м≥ськ≥ танцмайданчики, р≥зноман≥тн≥ салони ≥ концертн≥ зали, лунають з рад≥о, грамплат≥вок, нарешт≥ - з уст самих город¤н.

 ультурне м≥ське дозв≥лл¤ украњнц≥в-льв≥в'¤н формувалось ≥ще до ѕершоњ св≥товоњ в≥йни. «окрема, пом≥тний внесок у його орган≥зац≥ю зробила "забавова ком≥с≥¤" товариства украњнських студент≥в-медик≥в у 1912 р., започаткувавши дуже попул¤рн≥ тод≥ серед м≥сцевого студентства танцювальн≥ вечори ≥ пров≥вши бал медик≥в [17, c. 231]. ѕожвавленн¤ украњнського культурного житт¤ у Ћьвов≥ розпочалось десь ≥з перед середини 1920 рок≥в. “од≥, п≥сл¤ повоЇнних лихол≥ть ≥ притишенн¤ репрес≥й серед украњнського населенн¤ польським режимом, у б≥льш-менш пол≥тично стаб≥льн≥ умови м≥ста з'њжджаЇтьс¤ обдарована молодь з пров≥нц≥њ та визр≥ла в ем≥ірац≥њ творча ел≥та. ¬≥дбуваЇтьс¤ об'Їднанн¤ нових ≥нтелектуальних сил у неформальн≥ гуртки, мистецьк≥ школи, л≥тературн≥ редакц≥њ, профес≥йн≥ та студентськ≥ товариства [21, c. 147-151; 19; 24, c. 86-91]. ѕ≥д ег≥дою цих осередк≥в у Ћьвов≥ з ор≥Їнтац≥Їю на Ївропейськ≥ зразки налагоджуЇтьс¤ активне украњнське дозв≥лл¤. «окрема, почали проводитись cезони "бал≥в", на ¤к≥ збиралас¤ вишукана публ≥ка з украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ всього краю, та "фестини" - своЇр≥дн≥ народн≥ гул¤нн¤ п≥д в≥дкритим небом дл¤ ширших верств населенн¤ [14; 15, c. 14-16]. ≤ в балах, ≥ у "фестинах" головним розважальним елементом були танц≥. ¬ њх репертуар≥ найактивн≥ше простежувавс¤ симб≥оз традиц≥йно-нац≥онального ≥ модно-Ївропейського, наприклад, коломийки чергувалис¤ ≥з легкими вальсами, таніо тощо. ¬одночас танц≥ виокремлюютьс¤ ¤к самост≥йна розвага молод≥, улаштовувана силами ¤коњсь орган≥зац≥њ, товариства на спец≥ально в≥дведених танцмайданчиках чи в залах. «окрема, пам'¤тними були танцювальн≥ вечори, що в≥дбувались у 1930 роках у зал≥ "централ≥" товариства "—ок≥л" (вул. –уська, 20). “ам украњнська молодь мала змогу в≥дв≥дувати курси навчанн¤ народного ≥ так званого "салонного" танцю, а п≥зн≥ше про¤вл¤ти своњ навички упродовж танцювального сезону [4].

ѕрестижн≥ м≥ськ≥ танцювальн≥ вечори, так само ¤к ≥ бали, фестини чи ≥нш≥ розваги, озвучувала "жива" музика у виконанн≥ оркестру чи капели переважно з профес≥йних музикант≥в. ќстанн≥ у Ћьвов≥ здавна брали участь у творенн≥ народном≥ських музичних традиц≥й, зокрема в концертуванн≥ п≥д в≥дкритим небом у склад≥ р≥зноман≥тних "подв≥рових" оркестр≥в, "ревелЇрс≥в" тощо чи ос≥бно [10; 9]. ѓхн≥м завданн¤м було п≥дбирати ≥ виконувати в≥дпов≥дний п≥сенно-≥нструментальний репертуар, ¤кий би задовольн¤в уподобанн¤ широких к≥л льв≥в'¤н. ƒедал≥ гостр≥ше поставала проблема створенн¤ нових украњнських п≥сень, зокрема, у стил≥ модних танцювальних ритм≥в дл¤ озвученн¤ м≥ських розваг. ÷≥ твори мали би заповнити увагу украњнського город¤нина, ¤кий на той час перебував п≥д потужним пресом насаджуваноњ ус≥ма можливими засобами польськомовноњ п≥сенноњ продукц≥њ.

¬одночас в украњнському культурному дозв≥лл≥ з 1920 рок≥в поступово прищеплюЇтьс¤ модний у ™вроп≥ музично-театральний жанр - ревю. —творюютьс¤ ≥ стають попул¤рними вокально-≥нструментальн≥ квартети - так зван≥ ревелЇрси, що виступають з концертними програмами, скомпонованими з п≥сень ≥ скетч≥в, у р≥зних в≥дпочинкових м≥сц¤х, у т≥м числ≥ ≥ просто на вулиц≥ [25, c. 60]. Ѕ≥льш≥ можливост≥ дл¤ реал≥зац≥њ розважального задуму в жанр≥ "ревю" мали профес≥йн≥ чи експериментальн≥ театри, до постановок ¤ких залучались комплекс мистецьких засоб≥в та б≥льша к≥льк≥сть виконавц≥в. ¬арто наголосити, що на ранньому етап≥ зародженн¤ украњнська п≥сн¤ "легкого жанру" викристал≥зовуЇтьс¤ саме з новостворених вистав-ревю ≥ музичних комед≥й тод≥шн≥х профес≥йних ≥ експериментальних театр≥в. ѕершою украњнською ласт≥вкою в жанр≥ "ревю" у Ћьвов≥ була програма "Ѕ≥г пес через овес" у студ≥йному театр≥ "«олотий усм≥х" п≥д кер≥вництвом молодого тод≥ композитора јнатол≥¤  ос-јнатольського (наприк≥нц≥ 1920 рок≥в). “рохи згодом з'¤вились твори у сп≥вавторств≥ драматург≥в √ригора Ћужицького ≥ ёри Ўкрумел¤ка, композитор≥в ¬олодимира Ѕалтаровича ≥ ¬асил¤ Ѕезкоровайного, режисера ѕетра —ороки "1+1=3" (ревю); "ѕодружж¤ у двох помешканн¤х" (музична комед≥¤) [29, c. 206-208]. ќстанн≥й тв≥р набув значноњ попул¤рност≥ в √аличин≥ в постановках театральних труп "÷в≥ркун", "Ѕогема", яреми —тадника, а п≥сн≥ з ц≥Їњ вистави "¬альс", "ѕ≥сн¤ молодого возного" припали до вподоби украњнськоњ публ≥ки [29, c. 206-208; 27, c. 32]. Ћьв≥в'¤ни, котр≥ пам'¤тають тогочасне театральне житт¤, вказують на мандр≥вн≥ украњнськ≥ театри 1930 рок≥в (так≥ ¤к "÷в≥ркун", —арамаги, …осифа —тадника, яреми —тадника, "«аграва") ¤к на один ≥з найважлив≥ших шл¤х≥в поширенн¤ украњнських п≥сень "легкого жанру" в межах ус≥Їњ √аличини [8].

¬одночас так зван≥ "рев≥њ" почали активно впроваджувати в житт¤ аматорськ≥ просв≥т¤нськ≥ драмгуртки Ћьвова ≥ виконувати, так би мовити, стац≥онарно з≥ сцени читальн≥. як згадують старожили одн≥Їњ з найпом≥тн≥ших украњнських громад Ћьвова 1930 рок≥в - колишнього п≥дм≥ського села «нес≥нн¤, у той час щонед≥л≥ в м≥сцев≥й читальн≥ при повн≥й зал≥ гл¤дач≥в в≥дбувались "рев≥њ" [5]. ÷е були музичн≥ вистави, що в≥дображали найприм≥тн≥ш≥ м≥сцев≥ под≥њ у жарт≥вливо-сатиричному план≥, парод≥ювали в≥домих ос≥б, засуджували ус≥л¤к≥ сусп≥льно-громадськ≥ негаразди. ќдним ≥з автор≥в знес≥нчанських рев≥й був м≥сцевий драматург ћирон ћатв≥Їйко. ѕод≥бн≥ театральн≥ вистави дл¤ передм≥сть Ћьвова готували ≥ драмгуртки студентських орган≥зац≥й [17, c. 231].

ѕом≥тний внесок у формуванн¤ украњнськоњ "легкоњ" п≥сн≥ у Ћьвов≥ зробили в 1930 роках молод≥жна " апела яблонського" та њњ заповз¤тий учасник, молодий композитор Ѕогдан ¬еселовський [2]. …ого ранн≥ твори "ѕрийде ще час", "“и ≥ твоњ кар≥ оч≥", "”см≥х" набули широкоњ попул¤рност≥, ув≥йшли в фольклорну традиц≥ю Ћьвова.

–озкв≥т украњнськоњ п≥снетворчост≥ "легкого" жанру у Ћьвов≥ припав на пер≥од н≥мецькоњ окупац≥њ та пов'¤заний ≥з виникненн¤м ≥ д≥¤льн≥стю театру малих форм "¬еселий Ћьв≥в". ¬≥домост≥ про цей театр д≥йшли до нас ≥з численних тогочасних газетних в≥дгук≥в, реценз≥й, ≥з друкованих ≥ усних спогад≥в льв≥в'¤н [25, c. 59-69; 3, c. 448-463; 1].  ращ≥ мистецьк≥ сили м≥ста об'Їднались у задум≥ створити вкрай необх≥дний льв≥в'¤нам украњнський так званий театр-"рев≥ю": письменник ≥ актор «енон “арнавський, ¤кий найперше започаткував театр "¬ар'Їте", письменники-сатирики ≤ван  ерницький, Ѕогдан Ќижанк≥вський, ≈двард  озак (в≥н же в≥домий художник-карикатурист), композитори јнатол≥й  ос-јнатольський, ™вген  озак, ќсип  урочка, «енов≥й Ћисько, художник-декоратор ¬асиль Ћасовський, режисер ¬олодимир Ѕлавацький та ≥н. “еатр, названий "¬еселий Ћьв≥в", в≥дкрито 7 грудн¤ 1942 р. у прим≥щенн≥ ≤нституту народноњ творчост≥. ќдна за одною в≥дбувались вистави при "надто переповнен≥й зал≥": "Ћьв≥вська публ≥ка знаходить тут те, чого вимагаЇ в≥д театру малих форм: розвагу приЇмну, культурну, по-мистецьки зорган≥зовану" [25, c. 60].

ѕостановки "¬еселого Ћьвова" в≥дображали актуальн≥ й типов≥ под≥њ з м≥сцевого побуту, ≥нтерпретован≥ в характерному стил≥ льв≥вськоњ см≥ховоњ традиц≥њ. ќдним ≥з головних персонаж≥в багатьох вистав був притаманний дл¤ Ћьвова "легкий тип" - в≥трог≥н ≥ шибайголова ћ≥сько ћакульондра, ¤кого усп≥шно з≥грав ярема —тадник. Ѕагато жарт≥в ≥з його уст поширювалось серед льв≥в'¤н в усному побутуванн≥. Ќа жаль, ш≥стдес¤т л≥т в≥д часу "¬еселого Ћьвова" та втрата чи поки що нев≥доме м≥сцезнаходженн¤ сценар≥њв постановок не дають змоги конкретн≥ше в≥дстежити взаЇмозв'¤зок цього та ≥нших сцен≥чних образ≥в театру ≥з фольклорною традиц≥Їю м≥ста. ” народн≥й пам'¤т≥ краще збереглись де¤к≥ п≥сн≥ з репертуару "¬еселого Ћьвова". «окрема так≥, ¤к " оханн¤ наче ірипа" (сл. я.ћасл¤ка, муз. ќ. урочки), "” Ћьвов≥ на –инку" - зазнали колективного шл≥фуванн¤ й набули вар≥антних ви¤в≥в.

ћистецька реал≥зац≥¤ "легкого жанру", ¤кий репрезентував театр "¬еселий Ћьв≥в", була п≥дтримана ≥ схвалена широкою льв≥вською громадськ≥стю. ÷е був перший наскр≥зь льв≥вський, украњнський, народний ≥ профес≥йний водночас мистецький проект, ¤кий залишив дотепер св≥й ¤скравий сл≥д у фольклорн≥й св≥домост≥ м≥ста.

”крањнськ≥ танцювально-п≥сенн≥ традиц≥њ продовжились у Ћьвов≥ на початках нового б≥льшовицького пануванн¤ (1944-1949). “од≥ за ≥нерц≥Їю довоЇнноњ попул¤рност≥ танцювальних вечор≥в, у м≥ст≥ створюЇтьс¤ дек≥лька загальном≥ських осередк≥в њх проведенн¤: ѕерша школа (тепер≥шн¤ јкадем≥чна і≥мназ≥¤ по вул. —.Ѕандери), "с≥льгоспбуда" (прим≥щенн¤ тод≥шнього с≥льськогосподарського ≥нституту, тепер корпус "Ћьв≥вськоњ пол≥техн≥ки" на пл. —в. ёра), в ≤Ќ“≥ (≤нститут≥ народноњ творчост≥ по вул.  ороленка, де ран≥ше функц≥онував "¬еселий Ћьв≥в"). Ќайпом≥тн≥шою тогочасною "джаз-капелою" був гурт "Ќе журись", до ¤кого входили переважно музиканти-аматори з≥ студентського середовища, б≥льш≥сть ≥з ¤ких були переселенц¤ми з Ќадс¤нн¤ [7]. ¬они силами свого молодечого запалу зум≥ли розбудити ≥ згуртувати все тогочасне молод≥жно-студентське середовище Ћьвова.  оли в к≥нц≥ 1940 рок≥в розпочалась чергова хвил¤ репрес≥й, тепер п≥д гаслом "боротьби з бандер≥вц¤ми", що найб≥льше заторкнула студентство, ус≥ стих≥йн≥ молод≥жн≥ розваги були зл≥кв≥дован≥, а багатьох музикант≥в, зокрема ≥ з гурту "Ќе журись" - репресовано. «авершивс¤ пер≥од активного побутуванн¤ старого льв≥вського репертуару "легкого жанру". ” к≥нц≥ 1980 рок≥в музичний колектив "Ћьв≥вське ретро" (художн≥й кер≥вник ќлександр «ел≥нський) повернув льв≥в'¤нам де¤к≥ призабут≥ украњнськ≥ м≥ськ≥ шл¤гери ≥ зразки фольклору у своњх програмах-"рев≥¤х", театр-студ≥¤ "Ќе журись" (художн≥й кер≥вник ќстап ‘едоришин) в≥дродив традиц≥њ "кабаре". ÷≥ колективи найб≥льше спричинились до попул¤ризац≥њ творчост≥ у стил≥ так званого "льв≥вського ретро", актив≥зували народну пам'¤ть льв≥в'¤н, ¤ка дотепер залишаЇтьс¤ основним ≥ невичерпним джерелом досл≥дженн¤ дл¤ фольклориста.

ƒо п≥сень "легкого жанру", збережених у фольклорн≥й традиц≥њ Ћьвова, належать народн≥ романси, танцювальн≥ ≥ жарт≥влив≥ шл¤гери. ¬они виникли й поширились у загальном≥ському середовищ≥ ¤к результат взаЇмовплив≥в народного ≥ профес≥йного мистецтва (л≥тератури, музики, театру). Ќародний романс займаЇ пром≥жне м≥сце м≥ж профес≥йним романсом ≥ народною л≥ричною п≥снею [35, c. 9]. ” ’’ ст. романси широко функц≥ональнували: ув≥йшли в побут р≥зних соц≥альних верств ≥ в≥кових груп населенн¤ завд¤ки сцен≥чному виконанню й домашньому музикуванню, а також, втрачаючи ознаки камерност≥, зазвучали просто неба в гуртах любител≥в сп≥ву, з танцмайданчик≥в, на так званих молод≥жних вулиц¤х.

—тарожили Ћьвова згадують, що в м≥жвоЇнне двадц¤тил≥тт¤ поширеною формою молод≥жного сп≥лкуванн¤ були веч≥рн≥ сходини "б≥л¤ читальн≥" чи в ≥нших визначених м≥сц¤х з≥ сп≥вом, часто "п≥д г≥тару" або з ≥ншим музичним супроводом. «деб≥льшого там звучали л≥ричн≥ твори, насамперед, п≥сн≥-романси.  р≥м класичних, загальнов≥домих в ”крањн≥, зразк≥в (¤к-от "Ќ≥ч ¤ка м≥с¤чна", "÷в≥те терен", "—тоњть гора висока¤" та ≥н.), пом≥тну частину становили твори з≥ стр≥лецького репертуару (" олись, д≥вчино мила", "як з Ѕережан до  адри", "Ќакрила н≥чка та й тихесенько", "ћаЇва н≥чка леготом дише" та ≥н.). ¬изначальною ознакою попул¤рност≥ згаданих п≥сень серед м≥ськоњ молод≥ була њх задушевна мелод≥¤, ¤к правило, у ритм≥ вальсу. ѕ≥сенн≥ тексти переважноњ б≥льшост≥ цих твор≥в в≥дображали традиц≥њ фольклорноњ естетики й морал≥, зг≥дно з ¤кими ≥нтимн≥ переживанн¤ л≥ричного геро¤ облагороджують його душу.

« актив≥зац≥Їю украњнськоњ профес≥йноњ новотворчост≥ дл¤ естради, театру ≥ танцювального супроводу народноп≥сенний репертуар поповнюють шл¤гери - легко запам'¤товуван≥ попул¤рн≥ п≥сн≥ переважно в ритм≥ таніо, вальсу, фокстроту. —еред найв≥дом≥ших у Ћьвов≥: "ѕрийде ще час" (муз. ≥ сл. Ѕ.¬еселовського), "”см≥х" (муз. Ѕ.¬еселовського, сл. я.ћасл¤ка), "¬же ос≥нь" (муз. ≥ сл. ¬.“рит¤ка), "¬ернис¤ знов до мене" (муз. ј. ос-јнатольського, сл. я.ћасл¤ка) та ≥н. ѕор≥вн¤но з першотекстами ц≥ п≥сн≥ зазнали де¤ких зм≥н, переважно в б≥к спрощенн¤ складн≥ших дл¤ уснонародного в≥дтворенн¤ музичних ≥ вербальних елемент≥в, композиц≥йного стисненн¤, несуттЇвоњ художньоњ вар≥антност≥ чи псуванн¤ внасл≥док призабутост≥. ѕростежимо де¤к≥ з цих зм≥н на конкретному приклад≥.

јвторський текст п≥сн≥ "”см≥х" м≥стить дв≥ восьмир¤дков≥ строфи ≥ присп≥в [2, c. 14]. ” вар≥ант≥, записаному в≥д льв≥в'¤н у 2002 р., Ї одна шестир¤дкова строфа ≥ присп≥в. ѕор≥вн¤Їмо перш≥ строфи цих текст≥в:

 строфи

“в≥р з≥тканий ≥з низки романтичних образ≥в, ¤к≥ створюють наскр≥зний, притишений веч≥рн≥ми сут≥нками м≥ста, журливий настр≥й. ѕобудова строфи з чотирьох двов≥рш≥в, об'Їднаних сур¤дно, даЇ змогу непом≥тно вилучити один ≥з них. “ак, у тепер≥шньому вар≥ант≥ настроЇвий лад сконденсований у вужчих художн≥х межах, водночас текст скорегований до б≥льшоњ зрозум≥лост≥ зображуваного: "≤ т≥льки в мр≥¤х ти знов повернеш на хвил¤х вечора у св≥тл≥ л≥хтарень" на м≥сц≥ "≤ прийде знову веч≥рн≥й спомин на тиху розмову в с¤йв≥ л≥хтарень". Ќасл≥дком народного шл≥фуванн¤ Ї й зам≥на маловживаного "стр≥ванн¤" на б≥льш доречне у цьому контекст≥ традиц≥йне "прощанн¤". «ам≥на особового займенника "мен≥" на присв≥йний "моЇ" зумовлена потребою ¤кось поправити зруйноване перехресне римуванн¤.

ѕрисп≥в у цьому твор≥, ¤к ≥ в ≥нших шл¤герах, збережений майже без зм≥н. ¬≥дсутн≥сть другоњ строфи у фольклорному вар≥ант≥ св≥дчить про тенденц≥ю до скороченн¤ тексту в тому випадку, коли в≥н не м≥стить нових елемент≥в композиц≥њ, а, отже, суттЇво не впливаЇ на художньо-≥дейне вир≥шенн¤ твору.

” де¤ких випадках авторський текст може зазнавати продуктивних фольклоротворчих зм≥н. “ак, наприклад, таніо "ѕрийде ще час" в одному ≥з сучасних вар≥ант≥в [7] маЇ суттЇв≥ текстов≥ зм≥ни, ¤к≥, очевидно, в≥дбулись п≥д впливом колективного шл≥фуванн¤ в д≥вочому гурт≥ п≥д час молод≥жних "вулиць":

1. Ћ≥ричним героЇм постаЇ не закоханий хлопець, ¤к у першоджерел≥, а д≥вчина, в≥д особи ¤коњ мовитьс¤. 2. «'¤вл¤Їтьс¤ необх≥дний ≥з погл¤ду народу зачин, в ¤кому вказано причину душевних страждань ≥ бажань героњн≥. 3.  ≥нц≥вка м≥стить фольклорн≥ кл≥ше. 4. Ќизка зм≥н пов'¤зана ≥з зображенн¤м деталей у п≥сн≥, з посл≥довн≥стю викладу. 5. Ѕудова твору зведена до традиц≥йноњ чоритир¤дковоњ строф≥ки з присп≥вом на в≥дм≥ну в≥д авторськоњ восьмир¤дковоњ, унасл≥док чого присп≥в повторюЇтьс¤ удв≥ч≥ част≥ше. “ак≥ зм≥ни засв≥дчують, що в≥домий авторський тв≥р став народним у повному розум≥нн≥: за художньо-зм≥стовими ≥ функц≥ональними характеристиками.

«агалом, у тогочасних шл¤герах, ¤к≥, нагадаЇмо, були призначен≥, в першу чергу, дл¤ танцювального репертуару, головну роль в≥д≥гравала мелод≥¤: ритм≥чна, ¤скрава, розгорнена. ¬≥ршовий текст додавав романтичноњ настроЇвост≥ й нац≥онального характеру.

Ќе випадково в украњнському репертуар≥ Ћьвова м≥стились своњ нац≥ональн≥ верс≥њ загальнов≥домих у ™вроп≥ шл¤гер≥в ("Ќоктюрно", "“амара", "“а останн¤ нед≥л¤", "–озамунде" та ≥н.). ÷е давало змогу украњнц¤м в≥дчувати пр¤мий контакт з Ївропейською культурою, не послуговуючись польським посередництвом. —тарожили Ћьвова здеб≥льшого пам'¤тають ≥ украњнськ≥, ≥ польськ≥ верс≥њ згаданих твор≥в, зауважують, що њх найб≥льше сп≥вали вуличн≥ "грайки", оркестри, а також молодь на р≥зних веч≥рках, танц¤х ≥ т.д. ѕор≥вн¤льний анал≥з на¤вних вар≥ант≥в, записаних в≥д льв≥в'¤н, засв≥дчуЇ зм≥ни в текстах унасл≥док процесу фольклоризац≥њ. “ак, наприклад, таніо "“амара", походженн¤ ¤кого нам поки що не вдалось з'¤сувати, в≥д двох виконавц≥в записано з р≥зними початками:

 “амара

¬ар≥антн≥ розб≥жност≥ трапл¤ютьс¤ й у присп≥в≥ на лексичному р≥вн≥ ("останнЇ" - "циганське" таніо, "п≥сеньку" - "п≥сню на" прощанн¤, "нав≥ки" - "назавжди", "чар" - "плач" душ≥, "прийшов вже" - "ще прийде" час).

«агалом, дл¤ анал≥зованих твор≥в (романс≥в, шл¤гер≥в) притаманн≥ мотиви одв≥чних ≥нтимних переживань, вимушеного розставанн¤ закоханих, ос≥нньоњ зажури в почутт¤х. ќбраз осен≥ - один ≥з найб≥льш влучних у в≥дпов≥дному поетичному контекст≥ ¤к уособленн¤ пригаслих почутт≥в, тл≥нност≥ мирських ут≥х ≥ водночас багатства людськоњ душ≥.

ѕорвались вже і≥тари струни дзв≥нк≥, Ќадвор≥ ос≥нь, ≥ ос≥нь в серц≥ моњм. ѕожовкло вже лист¤, в туз≥ стигнуть пол¤, ≤ нин≥ за щаст¤м втомилась душа мо¤. ¬же ос≥нь. ≤ не сповн¤тьс¤ спод≥ванн¤. ¬же ос≥нь. “ак сумно на душ≥ мен≥. ¬же ос≥нь. ≤ не повернетьс¤ коханн¤. ќдне осталось мен≥ - ос≥нн≥ дн≥ (Е) [12].

“аніо "¬же ос≥нь", фрагмент ¤кого зацитовано, вдало в≥дображаЇ сп≥взвучн≥сть людськоњ душ≥ з ос≥нн≥м станом природи, м≥стить характерну дл¤ твор≥в "легкого жанру" романтично-м≥норну настроЇв≥сть без надм≥рного песим≥зму чи траг≥зму. ” такому ж поетичному ключ≥ виконане ≥нше назване в народ≥ "ќс≥ннЇ таніо" (муз. ™.  озака).

¬'¤не лист. ¬же йдуть ос≥нн≥ дн≥ —увор≥ та сумн≥. ƒавно минуло щаст¤. ¬'¤не лист, а ти - мов май цв≥теш, ј, може, та в душ≥ у тебе ос≥нь теж (Е) [10].

’оч "ос≥нь" ≥ звучить у твор≥ лейтмотивом, ≥ нав≥ть в одному ≥з вар≥ант≥в супроводжуЇтьс¤ таким сентиментальним украпленн¤м, ¤к "Еѕонур≥ та сумн≥. ’то сльози втре мен≥?", загалом цей багатий поетичний образ не спонукаЇ до песим≥зму, а будить спод≥ванн¤ на кращ≥ зм≥ни ("ћине ос≥нь ≥ настане: рад≥сть, щаст¤ ≥ весна!"). ј попередню сентиментальну деталь можна сприймати ¤к ви¤в само≥рон≥њ у льв≥вському характер≥ л≥ричного геро¤.

—л≥д зауважити, що дл¤ б≥льшост≥ записаних у Ћьвов≥ м≥ських романс≥в ≥ шл¤гер≥в притаманна ≥де¤ "без над≥њ спод≥ванн¤", пошуку можливоњ розради. Ќаприклад,

≤ сумно стало, бо коханн¤ вже нав≥к нас попращало. јж за р≥к знов прийду ¤. Ќе трать над≥й! “о ж не треба плакать, мр≥Ї моњх мр≥й! [11]

≤нш≥ к≥нц≥вки: "ќ не забудь, ¤ молю т¤", "може, ще згадаЇш, хоч за к≥лька л≥т", "може, дол¤ нас ще колись зведе" ≥ т.д. Ќотки обнад≥йливост≥ чи душевного примиренн¤, що проступають ≥з зажурливого тла, Ї ц≥кавою своЇр≥дн≥стю згаданих твор≥в у контекст≥ розповсюдженого в новочасн≥й загальноукрањнськ≥й фольклорн≥й традиц≥њ впливу так званого жорстокого романсу, ¤кий у ’’ ст. поширивс¤ в √аличин≥ внасл≥док контакт≥в ≥з п≥вн≥чно-сх≥дними сус≥дами. “ак≥ романси в≥дзначалис¤ сентиментальною сюжетикою ≥з траг≥чною, часто з натурал≥стичним зображенн¤м цин≥чного кровопролитт¤, к≥нц≥вкою (наприклад, про холоднокровне вбивство коханоњ людини у в≥дпов≥дь на њњ зраду чи про самогубство з в≥дчаю ≥ т.д.) [26, c. 202-209]. ƒе¤к≥ впливи жорстокого романсу в пом'¤кшених ви¤вах знаходимо у п≥дльв≥вському с≥льському репертуар≥ [18, c. 25, 192-196]. “а й льв≥в'¤ни згадують, що в середин≥ ’’ ст. м≥ська молодь, ¤ка т≥сно контактувала з с≥льським оточенн¤м, любила сп≥вати з-пом≥ж молод≥жноњ л≥рики й попул¤рн≥ тогочасн≥ романси, ¤к-от: "¬ моњм город≥ астри б≥л≥", "√ей, волошки, волошки", "«гадай-но, д≥вчино, весн¤ний раночок" та ≥н. ” цих творах завуальовано проступають мотиви знев≥ри й самогубства через коханн¤. ќднак, нагадаЇмо, що под≥бн≥ мотиви не характерн≥ дл¤ украњнських романс≥в Ћьвова, в ¤ких душевн≥ стражданн¤ л≥ричного геро¤ не н≥вечать його люд¤ност≥, не приземлюють до цин≥чних вчинк≥в, ¤к то в жорстоких романсах, а збагачують, облагороджують його внутр≥шн≥й св≥т. ÷е по¤снюЇтьс¤, по-перше, особливост¤ми льв≥вськоњ ментальност≥: сприймати житт¤ позитивно, з легкою само≥рон≥Їю, думати й чинити шл¤хетно, ¤к личить культурн≥й людин≥. ѕо-друге, специф≥кою "легкого жанру": приЇмно розважити, зворушити, а не шокувати слухача страшною ≥стор≥Їю.

Ќев≥д'Їмною складовою льв≥вських "рев≥й" були жарт≥влив≥ п≥сн≥. ” фольклорн≥й традиц≥њ Ћьвова в к≥нц≥ ’’ ст. вони представлен≥ ¤к в≥домими у р≥зних вар≥антах (" оханн¤ наче ірипа", ” Ћьвов≥ на –инку", "ƒ≥вчино, ¤ мр≥ю"), так ≥ р≥дк≥сними зразками ("„и ви чули, пане брате", "¬же нин≥ з тоњ кризи" та ≥н.).

ќдна з найпопул¤рн≥ших у 1940 роках п≥сн¤ з репертуару "¬еселого Ћьвова" - " оханн¤ наче ірипа" в процес≥ побутуванн¤ зазнала фольклорного шл≥фуванн¤. ¬ авторському текст≥ [12] м≥ститьс¤ три чотирир¤дков≥ строфи ≥ восьмир¤дковий присп≥в. ћелод≥йне вир≥шенн¤ твору привертаЇ увагу розгорнутою композиц≥Їю з ¤скравими детал¤ми, широким д≥апазоном звучанн¤. ÷¤ п≥сн¤ з≥ своњм м≥стким поетично-мелод≥йним текстом розрахована на профес≥йне виконанн¤ ≥ слухацьку аудитор≥ю. ¬одночас тв≥р швидко набув попул¤рност≥ й поширивс¤ в уснонародному побутуванн≥. ѕричиною такого усп≥ху була вдала жарт≥вливо-≥рон≥чна ≥нтерпретац≥¤ вже замусованого журливого мотиву про романтичн≥ стражданн¤ геро¤. ’удожньо-≥дейний задум твору пол¤гаЇ в зображенн≥ коханн¤ ¤к пристрасного почутт¤, ¤ке виводить людину з ф≥з≥олог≥чноњ р≥вноваги, жарт≥вливо прир≥внюЇтьс¤ до недуги. Ћедь пом≥тн≥ еротичн≥ вкрапленн¤, майстерно завуальован≥ засобами "езоп≥вськоњ мови" ("а в голов≥ верзетьс¤ таке, що просто встид" ≥ т.д.) надають п≥сн≥ привабливоњ перчинки в традиц≥¤х близькоњ льв≥в'¤нам бат¤рськоњ фривольност≥.

” б≥льшост≥ записаних в≥д старожил≥в вар≥ант≥в перв≥сний текст зв≥льн¤Їтьс¤ в≥д зайвих, з погл¤ду народу, сюжетних перипет≥й ≥ зводитьс¤ до жарт≥вливого визначенн¤ формули стану закоханост≥. «окрема, у першому вар≥ант≥ разом з≥ спрощенн¤м мелод≥њ та редукц≥Їю частини присп≥ву, в≥н перетворивс¤ в другу строфу, а перв≥сн≥ друга ≥ трет¤ строфи взагал≥ заникли. Ѕ≥льш≥сть льв≥в'¤н знають п≥сню вин¤тково за присп≥вом, ≥ це можна розц≥нювати ¤к њњ народний вар≥ант (2).

¬ар≥ант 1.

Ќедуг на св≥т≥ сила, а з них найб≥льша - та, ўо люди њй надали "коханн¤" на ≥м'¤. Ќедуга ц¤ в≥дв≥чна, в≥д нењ не втечеш, Ќе раз бува хрон≥чна, не раз на хвильку лиш.

ј нав≥ть в сн≥, аг≥-аг≥, ѕрисн¤тьс¤ н≥жки дв≥.

ј рано, ¤к лиш встанеш, в об≥ймах коц держиш ≤ сам соб≥ не в≥риш, себе не вп≥знаЇш. Ќедугу цю в≥дв≥чну не видержить н≥ к≥нь, ≤ так соб≥, хлопчиска, сп≥вайте вже "ам≥нь" [10].

¬ар≥ант 2.

 охан¤ наче ірипа, приходить хтозна-¤к: —початку Ї гар¤чка ≥ апетиту брак. ј серце так товчетьс¤, ¤к з-за ст≥ни сус≥д, ≤ в голов≥ верзетьс¤ таке, що вам аж встид.

ј рано, ¤к лиш встанеш, в об≥ймах коц держиш, ≤ сам соб≥ не в≥риш, себе не вп≥знаЇш.  оханн¤ наче грипу не видержить ≥ к≥нь. ≤ разом, хлопц≥, разом, пиш≥ть соб≥ "ам≥нь" [9].

¬ар≥антн≥ зм≥ни ч≥тко простежуютьс¤ й у вузько текстуальних ситуац≥¤х, зокрема, у к≥нц≥вц≥ п≥сн≥. ¬ар≥ант 1: "Ќедугу цю в≥дв≥чну не видержить н≥ к≥нь. ≤ так соб≥, хлопчиска, сп≥вайте вже "ам≥нь"; вар≥ант 2: " оханн¤, наче ірипу, не видержить ≥ к≥нь. ≤ разом, хлопц≥, разом, пиш≥т соб≥ "ам≥нь"; вар≥ант 3: " оханн¤, наче ірипа, не видержить ≥ к≥нь, не тратьте, куме, сили, пиш≥ть соб≥ "ам≥нь".

÷≥ приклади засв≥дчують творчу взаЇмод≥ю профес≥йного й народного художнього мисленн¤ в середовищ≥ м≥ста, зокрема процес народного шл≥фуванн¤ (фольклоризац≥њ) авторськоњ п≥сн≥.

≤нша, не менш попул¤рна, п≥сн¤ з репертуару "¬еселого Ћьвова", що в найрозповсюджен≥шому вар≥ант≥ розпочинаЇтьс¤ "” Ћьвов≥ на –инку зустр≥в ¤ д≥вчинку", маЇ дещо в≥дм≥нну природу творенн¤. „отирир¤дкова строф≥чна будова ц≥Їњ п≥сн≥, традиц≥йний стиль њњ мелод≥њ, що дисонуЇ з тогочасними модними тенденц≥¤ми авторського п≥снетворенн¤, вказують на фольклорну першооснову. “екстов≥ вар≥анти зазначеного твору суттЇво р≥зн¤тьс¤ м≥ж собою сюжетним наповненн¤м, позначен≥ впливами народновуличноњ естетики ≥з вкрапленн¤ми бат¤рськоњ лексики. ¬ар≥антн≥ вузькотекстуальн≥ зм≥ни в≥ддзеркалюють своЇр≥дн≥ синон≥м≥чн≥ про¤ви в м≥сцев≥й гов≥рц≥: "прекрасна", "прифектна" (панна); (хоч зара) "всечис¤", "скажис¤"; (волосс¤) "дрантиве", "паршиве", "фальшиве"; "саджа", "шварцу" (на оках) ≥ т.д. “ому Ї п≥дстави вважати п≥сню "” Ћьвов≥ на –инку" народною, що побутувала ≥ще до час≥в "¬еселого Ћьвова", була вдало зреал≥зована в постановц≥ цього театру, завд¤ки ¤кому поширилась ≥з вуличного середовища на р≥зн≥ верстви украњнського м≥ського населенн¤. ќтже, п≥сн¤ позначена впливом профес≥йного мистецтва, мабуть, здеб≥льшого у функц≥ональних рисах.

” пам'¤т≥ де¤ких льв≥в'¤н, ¤к≥, ¤к правило, були учасниками аматорських драмгуртк≥в у 1930 роках, збереглись жарт≥влив≥ п≥сн≥ з тогочасних вистав-"рев≥й". ќсоблив≥стю цих п≥сень Ї майстерно поЇднан≥ в них розважальний елемент ≥з виховним. ” текстах пом≥тне м≥сце займають своЇр≥дн≥ спонуканн¤ й заклики до слухацькоњ аудитор≥њ бути активн≥шими ≥ згуртован≥шими в нац≥онально-культурному житт≥ Ћьвова, зокрема брати участь у "рев≥¤х" ("√альо, оферми, гальо, похнюпи, в наш≥й осел≥ рев'¤ йде!", "Ќе л¤каЇмось погроз, рев≥йо даЇм ще раз! ’ай румл¤ть!" тощо). ÷≥ твори густо вс≥¤н≥ "перлами" льв≥вськоњ гов≥рки, що додають зображуваному м≥сцевоњ неповторност≥, викликають усм≥шку й дов≥ру слухач≥в ("Ѕ≥гме правда! Ѕ≥гме брешеш!", "панна —тас¤ фест писката", "з того буде іри¤", "смали на ревйо й добра Ї!" тощо).

ѕ≥дсумовуючи, варто в≥дзначити:

1. «апропоноване досл≥дженн¤, ¤ке базуЇтьс¤ здеб≥льшого на фольклорних матер≥алах, спогадах, потребуЇ ще доповнень та уточнень у результат≥ проведенн¤ глибших в≥дпов≥дних музикознавчих, театрознавчих, л≥тературознавчих, етномузиколог≥чних студ≥й.

2. «≥браний фольклорний матер≥ал засв≥дчуЇ, що п≥сн≥ так званого "легкого жанру" були нев≥д'Їмним життЇвост≥йким компонентом в культурному дозв≥лл≥ украњнц≥в-льв≥в'¤н першоњ половини ’’ ст., результатом њх нац≥ональноњ профес≥йно-народноњ творчоњ реал≥зац≥њ в контекст≥ тогочасних нац≥ональних ≥ загальноЇвропейських тенденц≥й.

3. —постереженн¤ за на¤вними текстами де¤ких досл≥джуваних п≥сень дають п≥дстави стверджувати њхню вар≥антну багатоман≥тн≥сть, факти фольклоризац≥њ авторських твор≥в чи профес≥ональноњ апробац≥њ народних. ’арактерними рисами цих текст≥в Ї елементи льв≥вськоњ гов≥рки та народносм≥ховоњ традиц≥њ.

4. ƒосл≥джуван≥ п≥сн≥ так званого "легкого жанру" вт≥люють оновлену, пор≥вн¤но з традиц≥йно фольклорною, естетику. ¬она зор≥Їнтована на Ївропейськ≥ стандарти, оперта на духовн≥ ц≥нност≥ украњнського м≥ста, особливост≥ власне льв≥вського ментал≥тету.

Ћ≥тература

јнтонюк Ќ. ”крањнське культурне житт¤ в "√енеральн≥й √уберн≥њ" (1939-1944): «а матер≥алами пер≥одичноњ преси. Ћьв≥в, 1997.

¬еселовський Ѕ. ѕрийде ще часЕ (ѕ≥сн≥ ≥ танцювальн≥ мелод≥њ). „астина I. / ”пор¤д. ≥ ред. ќ.«ел≥нський. Ћьв≥в, 2001.

ƒовгалюк ≤., Ўнерх —. ≤нститут Ќародноњ “ворчост≥ у Ћьвов≥ та культурно-осв≥тнЇ житт¤ √аличини в 1941-1944 рр. // «аписки Ќ“Ў. ѕрац≥ музикознавчоњ ком≥с≥њ. “. CCXXXII. Ћьв≥в, 1996. —. 448-463.

«ап. 11.04.2002 р. в м. Ћьвов≥ в≥д Ѕилень ћар≥њ ¬ладислав≥вни (1919 р.н., м. Ћьв≥в, сер. спец. осв.) // ќсобистий арх≥в автора (дал≥ скорочено - ќ.а.а.).

«ап. 19.11.1999 р. в м. Ћьвов≥ в≥д √ронь ћар≥њ ћихайл≥вни (1914 р.н., м. Ћьв≥в, 7 кл. осв.) // ќ.а.а.

«ап. 3.03.2002 р. в м. Ћьвов≥ в≥д ƒенисюк √анни  азимир≥вни (1923 р.н., м. ’одор≥в Ћьв≥вськоњ обл., вища осв.), —≥чкор≥з ћирослави  азимир≥вни (1927 р.н., м. ’одор≥в Ћьв≥вськоњ обл., вища осв.) // ќ.а.а.

«ап. 25.06.2004 р. в м. Ћьвов≥ в≥д ћисЇчка ќмел¤на ћихайловича (1927 р.н., с. Ѕушкович≥ ѕеремишльського пов., тепер ѕольща, з 1945 р. у Ћьвов≥, сер. спец. осв.).

«ап. 29.06.2002 р. в м. Ћьвов≥ в≥д —≥чкор≥за Ћатина ћихайловича (1921 р.н. м. ќз≥рна “ерноп≥льськоњ обл., проф. медицини) // ќ.а.а.

«ап. 15.11.2000 р. в м. Ћьвов≥ в≥д ‘урди “еодора —тепановича (1910 р.н., с. ƒорош≥в ¬ел. Ћьв≥вськоњ обл., сер. спец. осв.) // ќ.а.а.

«ап. 29.06.2000 р. в м. Ћьвов≥ в≥д яреми ћирона ћар'¤новича (1929 р.н., м. Ћьв≥в, вища муз. осв.) // ќ.а.а.

«ап. 11.11.1998 р. в м. Ћьв≥в-¬инники в≥д √оть ≤рини ¬олодимир≥вни (1927 р.н., м. ¬иники, 8 кл. осв.) // ќ.а.а.

«нову у Ћьвов≥ "Ћьв≥вське ретро" / ћагн≥тоальбом. Ћьв≥в, 1992.

« ≥нформац≥њ  ≥цери ќлександра ќмел¤новича (1932 р.н., м. Ћуцьк, вища мед. осв.), ќл≥йовськоњ ћар≥њ —тепан≥вни (1930 р.н., м. Ћьв≥в, вища мед. осв.) та ≥н. // ќ.а.а.

« ≥нформац≥њ старожил≥в-льв≥в'¤н: ѕопович Ќатал≥њ Ћьв≥вни (1906 р.н.), ћочульськоњ ќльги “ит≥вни (1916 р.н.), «варич “екл≥ (1908 р.н.) та ≥н. // ќ.а.а.

 ерницький ≤. Ѕудн≥ ≥ нед≥л¤. Ќью-…орк, 1973.

 ирч≥в –. ”крањнський фольклор Ћьвова // Pred 100 laty i dzisiaj: Ludoznawstwo i etnografia miedzy Wiedniem, Lwowem, Krakowem a Praga / Materialy z sesji naukowej towarzyszacej LXXIV Walnemu Zgromadzeniu Deligatow PTL. Krakow, 1998.

 овалюк –. ”крањнський студентський рух на зах≥дно-украњнських земл¤х ’I’-’’ ст. Ћьв≥в, 2001.

Ќародна п≥сенн≥сть п≥дльв≥вськоњ «венигородщини («б≥рник) / «аписала й упор¤д. ќ.’арчишин. Ћьв≥в, 2005.

Ќога ќ., яц≥в –. ћистецьк≥ товариства, об'Їднанн¤, угрупуванн¤, сп≥лки Ћьвова (1860-1998 рр.). ћатер≥али до дов≥дника. Ћьв≥в, 1998.

Ћаврент≥й –. ”крањнський молодий театр "«аграва" (ƒек≥лька штрих≥в до творчого портрета) // ¬≥сник Ћьв≥вського ун≥верситету. —ер≥¤ мистецтвознавство. ¬ип. 2. Ћьв≥в, 2002. —. 304-325.

Ћисько «. ћузичний Ћьв≥в // Ћьв≥в: Ћ≥тературно-мистецький зб≥рник (¬ 700-т≥ роковини заснуванн¤ кн¤жого города) / «а ред. Ѕ.–оманенчука.  ињв; ‘≥л¤дельф≥¤, 1954. —. 143-151.

ћедведик ѕ. ƒ≥¤ч≥ украњнськоњ музичноњ культури (ћатер≥али до б≥об≥бл≥ограф≥чного словника) // «аписки Ќ“Ў. “. CCXXXII. Ћьв≥в, 1996.

ћузыкальный энциклопедический словарь / √л. ред. √.¬. елдыш. ћосква, 1990.

ќвс≥йчук ¬. јндрей Ўептицький ≥ мистецька школа у Ћьвов≥ // ”крањнська академ≥¤ мистецтва. ƒосл≥дницьк≥ та науков≥ прац≥. ¬ип. 1.  ињв, 1994. —. 86-91.

ѕаламарчук ќ. ј музи не мовчали (Ћьв≥в 1941-1944). Ћьв≥в, 1996.

ѕомеранцева Ё.¬. Ѕаллада и жестокий романс // ѕроблемы художественной формы. –усский фольклор. “. XIV. Ћенинград, 1974. —. 202-209.

–евуцький ¬. ¬≥ра Ћевицька. ∆итт¤ ≥ сцена. “оронто; Ќью-…орк, 1998.

–евуцький ¬. "«аграва" 1933-1938.  ≥лька сл≥в про театр. Ћьв≥в, 2000.

–удницький Ћ. ƒраматург≥¤ √ригора Ћужицького // «аписки Ќ“Ў. ѕрац≥ ф≥лолог≥чноњ секц≥њ. “. ——XXIV. Ћьв≥в, 1992. —. 185-209.

—ловник ≥ншомовних сл≥в / «а ред. ќ.ћельничука.  ињв, 1974.

’арчишин ќ. Ќовочасний фольклор Ћьвова: творенн¤, функц≥онуванн¤, специф≥ка репертуару // ћатер≥али до украњнськоњ етнолог≥њ. «б. наук. праць. ¬ип. 2 (5).  ињв, 2002. —. 435-437.

’арчишин ќ. —тан≥слав Ћюдкевич у льв≥вському фольклор≥ // Ќародознавч≥ зошити. 2001. є 2. —. 297-304.

’арчишин ќ. ”крањнський фольклор Ћьвова до 1939 р. (за матер≥алами польових досл≥джень) // Ќародознавч≥ зошити. 2000. є 3. —. 542-547.

яцкевич Ћ. Ќекролог ј. ос-јнатольського // —вобода. 1984. 16 лютого.

ященко Ћ. ”крањнськ≥ народн≥ романси // ”крањнськ≥ народн≥ романси / јЌ ”–—–. ≤н-т мистецтвознавства, фольклору ≥ етнолог≥њ. ”пор¤д. Ћ.ященка.  ињв, 1961.



Ќа головну



Hosted by uCoz