—труктурна типолог≥¤ ком≥чного в украњнських народних родинно-побутових жарт≥вливих п≥сн¤х



ќсобливост≥ ком≥чного, форми його ви¤ву, засоби створенн¤, законом≥рност≥ функц≥онуванн¤ в житт≥ та мистецтв≥ в≥ддавна ц≥кавили ф≥лософ≥в, л≥тературознавц≥в, мистецтвознавц≥в.  ом≥чне ¤к "вид творчост≥, суть ¤кого зводитьс¤ до св≥домого конструюванн¤ певноњ системи ¤вищ чи пон¤ть, а також системи сл≥в з метою викликати ефект ком≥чного" [1, с. 7], на¤вне у р≥зних видах мистецтва, зокрема у л≥тератур≥, мал¤рств≥, арх≥тектур≥, граф≥ц≥, к≥но ≥ звичайно ж у фольклор≥. ” перел≥чених видах мистецтва ком≥чний ефект дос¤гаЇтьс¤ за допомогою специф≥чних дл¤ кожного з них засоб≥в. јби з'¤сувати природу ком≥чного у фольклор≥, ос¤гнути особливост≥ його творенн¤, трактуванн¤ та сприйманн¤, скористаЇмос¤ надбанн¤ми вчених-л≥тературознавц≥в, оск≥льки л≥тературн≥ твори за своЇю суттю найближч≥ до уснопоетичних.

¬арто зазначити, що ком≥чне ¤к у художн≥й л≥тератур≥, так ≥ в народн≥й поез≥њ - ¤вище надзвичайно складне ≥ багатогранне. «окрема у фольклорних жарт≥вливих п≥сн¤х це ви¤вл¤Їтьс¤ у синкретичному поЇднанн≥ р≥зних аспект≥в ком≥чного, а саме структурного (охоплюЇ засоби ≥ способи створенн¤ ком≥чного), естетичного (порушуЇ проблеми, пов'¤зан≥ з особливост¤ми культури ком≥зму, естетичними почутт¤ми, зумовленими сприйманн¤м ком≥чного), морально-етичного (анал≥зуЇ морально-етичн≥ норми украњнського народу кр≥зь призму ком≥чного), психолог≥чного (зосереджуЇтьс¤ на специф≥ц≥ створенн¤ та сприйманн¤ ком≥чного). ¬ивченн¤ ком≥чного за такими аспектами спри¤Ї глибшому розум≥нню ц≥Їњ естетичноњ категор≥њ в уснопоетичних жарт≥вливих п≥сн¤х. ќднак ми детальн≥ше зупинимос¤ на досл≥дженн≥ структурного аспекту ком≥чного, з'¤суЇмо його специф≥ку.

јнал≥зуючи родинно-побутов≥ жарт≥влив≥ п≥сн≥, варто пам'¤тати, що цьому жанров≥ усноњ словесност≥, ¤к ≥ будь-¤кому ≥ншому, властива зм≥стовн≥сть, тобто зор≥Їнтован≥сть на певний тип зм≥сту, ¤кий своЇю чергою потребуЇ певноњ форми, композиц≥њ, щоб ¤комога глибше виразити той чи ≥нший ≥дейно-емоц≥йний сенс. ∆анр - це, перш за все, ≥сторично сформована модель твору певного типолог≥чного роду, ¤ка в≥дображаЇ його най≥стотн≥ш≥ прикмети зм≥сту ≥ форми. ∆анров≥сть, на думку ћихайлини  оцюбинськоњ, - "це щось таке, чого не можна в≥докремити, вийн¤ти з твору, вона об≥ймаЇ всю його ц≥л≥сть, Ї одн≥Їю з умов його ≥снуванн¤" [2, с. 175].

∆анр твору регламентуЇ його сюжетику, зумовлену жанровою зм≥стовн≥стю та призначенн¤м. ∆арт≥влива п≥сн¤ запрограмована на в≥дтворенн¤ ком≥чних ситуац≥й, под≥й, вчинк≥в, що реал≥зуютьс¤ у в≥дпов≥дному сюжет≥ ≥ композиц≥њ за допомогою в≥дпов≥дних художн≥х засоб≥в, також дл¤ нењ характерна функц≥ональна р≥знопланов≥сть. ќтож, родинно-побутова жарт≥влива п≥сн¤ маЇ розважити, розвеселити, подарувати естетичну насолоду, висм≥¤ти негативн≥ риси характеру, нег≥дн≥ вчинки, повед≥нку, утвердити морально-етичн≥ норми, перевиховати тощо. ƒл¤ дос¤гненн¤ ус≥х цих завдань народн≥ сп≥вц≥ ¤к нос≥њ певного естетичного смаку, споконв≥чних п≥снетворчих традиц≥й, мистецького св≥тобаченн¤ витворили надзвичайно глибок≥ за зм≥стом, емоц≥йно розмањт≥ та ц≥кав≥ з погл¤ду художнього оформленн¤ п≥сенн≥ зразки.

¬ивчаючи родинно-побутов≥ жарт≥влив≥ п≥сн≥, з'¤совуючи особливост≥ сюжетотворенн¤ та побудови композиц≥њ, прийоми ≥ засоби створенн¤ ком≥чного ефекту, виникаЇ потреба структурноњ типолог≥њ головних форм ком≥чного, використаних у творах цього жанру. ¬она зумовлена специф≥кою досл≥джуваного матер≥алу та необх≥дн≥стю ≥нструментар≥ю, за допомогою ¤кого можна ос¤гнути особливост≥ ком≥зму, його поетику у народних жарт≥вливих п≥сн¤х.

”чен≥-л≥тературознавц≥ у своњх прац¤х вид≥лили найвиразн≥ш≥ в≥дт≥нки см≥ху (гумор - сатира, ≥рон≥¤ - сарказм, жарт - насм≥шка) [4], види см≥ху (висм≥юванн¤, добрий, злий, цин≥чний, життЇрад≥сний та обр¤довий см≥х) [5], назвали головн≥ форми ком≥чного - гротеск, ≥рон≥ю, парод≥ю, гумор, сатиру, сарказм [3, с. 547-548], однак не вс≥ судженн¤ з њхн≥х теор≥й доречн≥ у фольклористичних студ≥¤х. ¬≥домо, що народна жарт≥влива п≥сн¤, ¤к ≥ будь-¤кий зразок того чи ≥ншого фольклорного жанру, творитьс¤ за принципами та законами, в≥дм≥нними в≥д постулат≥в створенн¤ л≥тератури. “ому не вс≥ форми ком≥чного, засоби ≥ способи њх вираженн¤ в художн≥й л≥тератур≥ можна беззастережно застосувати п≥д час анал≥зу фольклорних твор≥в. ‘ольклор ¤к особливий вид словесност≥ потребуЇ й особливих метод≥в та прийом≥в досл≥дженн¤.  ритер≥¤ми дл¤ вид≥ленн¤ головних форм ком≥чного у народних жарт≥вливих родинно-побутових п≥сн¤х вважаЇмо ¤к≥сть об'Їкт≥в висм≥юванн¤, силу та ≥нтенсивн≥сть см≥ху, його мету, завданн¤ та емоц≥йно-експресивн≥ ви¤ви. ќтож, чим складн≥ша ситуац≥¤, важлив≥ша проблема стали об'Їктами см≥ху у жарт≥вливих п≥сн¤х, тим гостр≥ш≥ засоби використано дл¤ њх висм≥юванн¤. ¬арто зазначити, що м≥ру, в≥дт≥нок ≥ мету см≥ху, так би мовити, задаЇ об'Їкт висм≥юванн¤. ¬≥дпов≥дно до складност≥ ≥ важливост≥ описаних под≥й народ см≥Їтьс¤ з≥ своњх вад ≥скристо, життЇствердно, оптим≥стично, поблажливо, п≥дбадьорливо, по-доброму або ж гн≥вно, похмуро, осудливо. «а допомогою таких в≥дт≥нк≥в см≥ху в≥дбуваЇтьс¤ утвердженн¤ певних естетичних ≥деал≥в, норм народноњ морал≥, правил повед≥нки. ÷≥каво та особливо красномовно, що в украњнських жарт≥вливих п≥сн¤х дом≥нуЇ спр¤мован≥сть не на те, щоб смертельно вразити, покарати, знищити гр≥шника, ледар¤, брехуна, п'¤ницю, а навпаки, переконати њх у ганебност≥ такого способу житт¤, вил≥кувати в≥д моральних недуг, спонукати до вдосконаленн¤. ќднак трапл¤ютьс¤ жарт≥влив≥ п≥сн≥, у ¤ких гостро викрито ≥ висм≥¤но негативн≥ вчинки.

«алежно в≥д на¤вност≥ у народних жарт≥вливих родинно-побутових п≥сн¤х названих ознак можна виокремити дв≥ головн≥ форми або два ступен≥ ком≥чного - ком≥зм гумористичний ≥ ком≥зм сатиричний, у ¤ких закладено велике розмањтт¤ засоб≥в створенн¤ ком≥чного ефекту гумористичного та сатиричного план≥в.

’арактерними ознаками гумористичного ком≥зму Ї те, що найчаст≥ше його об'Їктами стають вчинки, ¤вища, под≥њ, ¤к≥ суперечать усталеним нормам морал≥, етики, правилам повед≥нки в р≥зних ситуац≥¤х, пон¤тт¤м народу про нормальне. ѕроте ц≥ порушенн¤ не сприймаютьс¤ особливо небезпечними, фатальними, а такими, ¤ких легко та швидко можна позбутис¤. ” народних п≥сн¤х гумористичного плану в≥дтворено буденн≥ проблеми, звичн≥ щоденн≥ клопоти, д≥йов≥ особи ¤ких зображен≥ такими, ¤кими вони Ї, з≥ своњми вадами ≥ чеснотами, нема гострого осуду њхньоњ повед≥нки, натом≥сть на¤вна своЇр≥дна налаштован≥сть на добродушне сприйманн¤ не зовс≥м зразкових вчинк≥в, на всепрощенн¤ та примиренн¤, в≥ра у те, що зроблен≥ помилки ≥ людськ≥ недол≥ки не дуже серйозн≥, в≥д них не варто чекати великоњ загрози та можна легко виправити.

 ом≥зм сатиричний, на в≥дм≥ну в≥д гумористичного, посл≥довно й суворо розкриваЇ конкретн≥ вади, ¤к≥ спричинюють траг≥чн≥ насл≥дки, гостро висм≥юЇ њх, боретьс¤ з≥ злом, несправедлив≥стю, ≥нод≥ морал≥зуЇ, даючи зрозум≥ти, що зображуване не маЇ права на ≥снуванн¤. «а допомогою сатиричного в≥дображенн¤ д≥йсност≥ жарт≥влив≥ п≥сн≥ демонструють небезпеку ≥ передбачають можлив≥ результати легковажноњ повед≥нки, безтурботного, розгульного житт¤, пи¤цтва ≥ таким способом застер≥гають в≥д б≥ди, намагаютьс¤ вберегти в≥д спокус та навернути на шл¤х ≥стини.

—п≥льною рисою гумористичного ≥ сатиричного ком≥зму Ї њхн¤ налаштован≥сть на в≥дтворенн¤ ¤вищ, ¤к≥ певною м≥рою в≥дхил¤ютьс¤ в≥д усталених норм та в основ≥ ¤ких закладено р≥зн≥ ступен≥ емоц≥йно-критичного, естетичного ставленн¤ до д≥йсност≥, що зумовлюЇ сприйманн¤ цих ¤вищ ¤к ком≥чних. √ранню, ¤ка в≥дмежовуЇ сатиричний ком≥зм в≥д гумористичного, Ї гострота в≥дображенн¤ ком≥чного у кожн≥й ≥з цих форм. ƒл¤ народних жарт≥вливих п≥сень характерна своЇр≥дна амб≥валентн≥сть см≥ху, оск≥льки симб≥оз засоб≥в та прийом≥в створенн¤ сатиричного ≥ б≥льшою м≥рою гумористичного ком≥зму, порушена проблематика, зумовлюють сприйманн¤ одн≥Їњ ситуац≥њ, з одного боку, критично, осудливо, а з ≥ншого, позитивно, ствердно, з лаг≥дною посм≥шкою. ÷≥каво, що гумористичний та сатиричний ком≥зм ¤к головн≥ форми категор≥њ ком≥чного у фольклор≥ дуже часто поЇднуютьс¤ з елементами драматичного, траг≥чного, л≥ричного. ¬заЇмозв'¤зки м≥ж ними у жарт≥вливих п≥сн¤х рухом≥ та гнучк≥, що спри¤Ї реал≥стичному, правдивому в≥дтворенню життЇвих перипет≥й.

ўо стосуЇтьс¤ засоб≥в створенн¤ ком≥чного ефекту сатиричного чи гумористичного план≥в в уснопоетичних творах, то варто скористатис¤ класиф≥кац≥Їю рос≥йського вченого я.≤.√рудошн≥кова, ¤кий пропонуЇ под≥л¤ти њх на три групи - образн≥, сюжетно-композиц≥йн≥ та стильов≥ [6, с. 215]. як в≥домо, кожен функц≥ональний елемент тексту Ї частиною системи, утвореноњ за законами естетики, ≥ несе особливе естетичне навантаженн¤. ќтож, ус≥ художн≥ засоби, ус≥ головн≥ прийоми створенн¤ ком≥чного слугують дл¤ того, аби красиво ≥ гуманно висм≥¤ти негативне та спонукати позбутис¤ його. ¬≥дпов≥дно до специф≥ки досл≥джуваного матер≥алу велике розмањтт¤ художн≥х засоб≥в та прийом≥в у жарт≥вливих п≥сн¤х доц≥льно вивчати за такою м≥н≥-структурою: сюжетно-композиц≥йн≥, образн≥ та стильов≥.

јнал≥зуючи той чи ≥нший фольклорний тв≥р, не сл≥д забувати, що уснопоетичний тв≥р - це система, що п≥дпор¤дковуЇтьс¤ законам фольклорноњ естетики, тому кожен њњ елемент незалежно в≥д р≥вн¤ застосуванн¤ та м≥сц¤ у певн≥й класиф≥кац≥њ призначений дл¤ створенн¤ високомистецького зразка фольклорноњ см≥ховоњ культури, ¤кий Ї нос≥Їм та виразником народного розум≥нн¤ ком≥чного, його естетичних смак≥в та уподобань, всього, що в≥н любить ≥ поважаЇ в людин≥, що вважаЇ г≥дним насм≥шки й осуду, його норм морал≥.

Ќа сюжетно-композиц≥йному р≥вн≥ розгл¤датимемо художн≥ засоби, що слугують дл¤ створенн¤ ком≥чного ефекту гумористичного або сатиричного план≥в у площин≥ сюжету ≥ композиц≥њ. ƒо таких засоб≥в належать: 1) ком≥чн≥ ситуац≥њ; 2) ком≥чн≥ обставини; 3) ком≥чна ≥нтрига; 4) конфл≥ктн≥сть; 5) ком≥чн≥ роздуми. ” ком≥чних ситуац≥¤х персонаж або персонаж≥ д≥ють неадекватно до обставин, що склалис¤, њхн¤ повед≥нка не узгоджуЇтьс¤, а ≥нод≥ й суперечить тому, що в≥дбуваЇтьс¤ довкола, наприклад,

Ќе топила, не варила, не буду й топити, ¬ив≥р¤ла миленького, чи не буде бити. ѕобив раз - негаразд, т≥ло почорн≥ло, ѕлакав же в≥н ц≥лу н≥ч, що в мене бол≥ло [7, с. 136].

ѕод≥бн≥ ком≥чн≥ ситуац≥њ та ком≥чн≥ обставини у жарт≥вливих п≥сн¤х спри¤ють розкриттю та про¤вам характер≥в героњв, демонструють њхн≥ чесноти ≥ вади. “радиц≥йним ≥ важливим засобом створенн¤ ком≥чноњ ситуац≥њ Ї ком≥чна ≥нтрига, за допомогою ¤коњ життЇв≥ под≥њ подано таким способом ≥ в так≥й посл≥довност≥, що вони викликають см≥х. ѕрикладами ком≥чноњ ≥нтриги можуть бути повороти д≥њ в≥д звичайного розвитку под≥й до нетипового, неспод≥ван≥сть, непередбачуван≥сть переб≥гу под≥й тощо ("≤ вчора у куми, ≥ сьогодн≥ у куми") [7, с. 141].

 ом≥чн≥ ситуац≥¤, ≥нтрига та обставини т≥сно переплетен≥ ≥ пов'¤зан≥ м≥ж собою, мають певне ≥дейне призначенн¤, взаЇмодоповнюють одна одну та забезпечують можлив≥сть розвитку, збагаченн¤ прийом≥в створенн¤ ком≥чного на ≥нших р≥вн¤х. ÷≥ засоби реал≥зуютьс¤ за допомогою прийому нанизуванн¤ однотипних деталей, ¤кий деколи доповнюЇ прийом "повторенн¤ з наростанн¤м". ÷ей терм≥н використав ƒмитро Ѕалашов на позначенн¤ типового засобу драматизац≥њ д≥њ у балад≥. ”чений зазначаЇ, що "повторенн¤ в балад≥ пост≥йно пересуваЇ д≥ю на новий ступ≥нь, нагн≥таючи драматичну напружен≥сть ≥ посилюючи стр≥мк≥сть опов≥д≥" [8, с. 8]. ѕовторенн¤ з наростанн¤м у жарт≥вливих п≥сн¤х також драматизуЇ описуван≥ под≥њ, оск≥льки однотипн≥ детал≥ нанизуютьс¤ з певною градац≥Їю, що додаЇ напруженост≥ ком≥чн≥й ситуац≥њ: "ќй пила, пила ¤ у понед≥лок, та й пропила ¤ увесь барв≥нок; ...пила у в≥второк - пропила ¤ грошей сорок; ...пила у середу - пропила усю череду. ќй буду пити ще й у четвер, ой сама соб≥, так ¤к тепер; ...буду пити у п'¤тницю - проп'ю р¤бу телицю; ...буду пити у суботу - проп'ю всю роботу; ...буду пити у нед≥лю - проп'ю усю над≥ю" [9, с. 469]. «азвичай так≥ прийоми використовуютьс¤ дл¤ сатиричного ком≥зму.

як не дивно, але ком≥чними можуть бути роздуми персонаж≥в, передан≥ за допомогою монолог≥чного мовленн¤. –озм≥рковуючи про под≥њ, у ¤ких були учасниками, про випадки з житт¤ ≥нших, героњ анал≥зують своњ або чињсь вчинки, робл¤чи або п≥дказуючи певн≥ висновки, що дуже ¤скраво характеризують њхнЇ ставленн¤ до св≥ту, вм≥нн¤ долати життЇв≥ труднощ≥, сп≥лкуватис¤ з людьми тощо ("Ћюлька ж мо¤ червона¤ звечора курилась") [7, с. 135].  ом≥чн≥ роздуми т≥сно пов'¤зан≥ з прийомами самоанал≥зу та взаЇмокритики, про ¤к≥ йтиметьс¤ дал≥.

ўе одним засобом дос¤гненн¤ ком≥чного ефекту Ї конфл≥ктн≥сть ¤к своЇр≥дна модель ком≥чного. Ќайчаст≥ше вона про¤вл¤Їтьс¤ в конкретних ситуац≥¤х, у ¤к≥ потрапл¤ють героњ, демонструючи њхню винах≥длив≥сть чи безпорадн≥сть, розум чи неуцтво, вм≥нн¤ боротис¤ з р≥зними обставинами у житт≥, наприклад,

як ћикита воли мав - ѕо вс≥м сел≥ кумував.
як не стало вол≥в,
“о оставс¤ без кум≥в.
ќставсь кожух та свита,
Ќе кум мен≥ ћикита.
- ’од≥м, ж≥нко, на м≥сто
“а продамо намисто.
як продали намисто,
¬торгували рубл≥в сто,
—тали воли торгувать,
—тали куми прибувать [9, с. 450, 453].

Ќа р≥вн≥ композиц≥њ конфл≥ктн≥сть реал≥зуЇтьс¤ завд¤ки д≥алогам м≥ж персонажами, з ¤ких д≥знаЇмос¤ про умови та причини виникненн¤ ком≥чноњ ситуац≥њ. ¬арто зазначити, що монологи та д≥алоги, ¤к≥ розкривають ком≥чн≥ роздуми ≥ конфл≥кти, найчаст≥ше подан≥ у форм≥ запитань, в≥дпов≥дей, запитань без в≥дпов≥дей, запитань, в ¤ких Ї в≥дпов≥дь чи нат¤к на нењ, демонструють риси характеру чи зовн≥шност≥ героњв, њхню повед≥нку, ставленн¤ до себе та ≥нших людей, погл¤ди на св≥т, ¤к≥ стають об'Їктами висм≥юванн¤.

ќкр≥м засоб≥в створенн¤ ком≥чного ефекту на сюжетно-композиц≥йному р≥вн≥, потр≥бно звернути увагу ≥ класиф≥кувати засоби образного р≥вн¤. Ќа образному р≥вн≥ маЇмо справу з персонажами, ¤к≥ д≥¤тимуть у певних ком≥чних ситуац≥¤х. ¬ласне њхн≥ повед≥нка, мисленн¤, аргументац≥¤ та мотивуванн¤ вчинк≥в залежатимуть в≥д св≥тогл¤ду, життЇвих ц≥нностей, рис характеру, вихованн¤, вм≥нь, зд≥бностей. “обто ф≥лософськ≥ погл¤ди на св≥т, моральн≥ вартост≥, зовн≥шн≥сть, риси характеру геро¤ впливатимуть на його р≥шенн¤, повед≥нку, здатн≥сть розв'¤зувати певн≥ проблеми ≥ конфл≥кти. ” жарт≥вливих п≥сн¤х дуже часто предметом ком≥чного може стати ¤кась одна найважлив≥ша, дом≥нуюча риса характеру, зовн≥шност≥, ¤ка задаЇ подальший розвиток д≥й.

¬ажливими прийомами створенн¤ гумористичного чи сатиричного ком≥зму на образному р≥вн≥ Ї: портрет ком≥чного персонажа, ¤кий малюють ≥нш≥ персонаж≥, зображуючи його зовн≥шн≥сть, ум≥нн¤, вчинки; його характер, найчаст≥ше ви¤влений у повед≥нц≥, ставленн≥ до оточуючих.

«азвичай ком≥чн≥сть портрета ≥ характеру ¤когось персонажа дос¤гаЇтьс¤ завд¤ки використанню засоб≥в, що певною м≥рою п≥дпор¤дковуютьс¤ засобам образного р≥вн¤ та слугують дл¤ њх доповненн¤. ƒо п≥дсистеми прийом≥в створенн¤ ком≥чного на образному р≥вн≥ належать: 1) р≥зного роду переб≥льшенн¤ ≥ применшенн¤ (карикатура); 2) контрасти; 3) нев≥дпов≥дност≥; 4) узагальненн¤; 5) самоанал≥з та взаЇмокритика ком≥чних персонаж≥в, ≥рон≥чн≥ самоанал≥з ≥ взаЇмокритика; 6) порушенн¤ лог≥чних та праксеолог≥чних норм; 7) висм≥юванн¤ вад в≥д протилежного; 8) алегор≥¤.  ожен ≥з них виконуЇ покладен≥ на нього завданн¤ та п≥дсилюЇ роль засоб≥в ≥нших р≥вн≥в.

“ак, за допомогою переб≥льшенн¤ або применшенн¤ зазвичай малюють карикатурн≥ портрети персонаж≥в, у ¤ких найчаст≥ше спотворено њхн≥ обличч¤, ф≥гуру, од¤г. «деб≥льшого у народних жарт≥вливих п≥сн¤х об'Їктами см≥ху стають люди, ¤к≥ мають незначн≥ вади зовн≥шност≥, проте завд¤ки г≥пербол≥зац≥њ або л≥тот≥ ц≥ вади наст≥льки переб≥льшен≥ чи применшен≥, що зумовлюють або по¤снюють певну ком≥чну ситуац≥ю ("¬ поле мене не бери, бо болить головка", "ј ¤ свого мужика нар¤дила паном") [9, с. 447, 463]. Ќаприклад, щоб по¤снити синов≥, чому його не любл¤ть д≥вчата, хоча в≥н дорослий ≥ багатий, мати виголошуЇ таку промову:

¬ тебе стан, ¤к у баби, ¬ тебе оч≥, ¤к у жаби,
¬уса так≥, ¤к у рака,
ј сам рудий, ¤к собака.
ўе й без верхньоњ губи,
як ц≥луЇш видно зуби.
ј на нос≥ така гулька,
як у м≥ст≥ за гр≥ш булка [9, с. 439].

ƒовол≥ р≥зк≥ ≥ жорсток≥ пор≥вн¤нн¤ у портрет≥ юнака викликають, з одного боку, усм≥шку, адже змальовано надзвичайно колоритний образ "завидного жениха", ¤кий по¤снюЇ ставленн¤ д≥вчат до нього, а з ≥ншого, сп≥вчутт¤ ≥ жаль, бо його в≥дштовхують, не приймають до свого гурту однол≥тки.

 онтрасти в погл¤дах, вчинках, ум≥нн¤х - це ще один важливий зас≥б створенн¤ ком≥чного, за допомогою ¤кого надзвичайно ¤скраво та промовисто у жарт≥вливих п≥сн¤х розкриваютьс¤ негативн≥ риси характеру людини, вади, недол≥ки, оск≥льки вони протиставлен≥ чеснотам та позитивним ¤кост¤м, що в народ≥ вважаютьс¤ зразковими ("—тарий свою стару хвалить", "ј в сус≥да хата б≥ла", "¬асиль добрий, ¬асиль добрий, ¬асилиха лиха") [9, с. 458, 466-467].

ўо стосуЇтьс¤ нев≥дпов≥дностей, то њх часто використовують у народних жарт≥вливих п≥сн¤х, ≥ реал≥зуютьс¤ вони, наприклад, ¤к нев≥дпов≥дност≥ в≥ку людини та њњ вчинк≥в, почутт≥в ≥ меркантильних ≥нтерес≥в (залиц¤нн¤ чи одруженн¤ старого чолов≥ка з молодою д≥вчиною), соц≥ального чи профес≥йного статусу ≥ повед≥нки (розпусн≥сть одруженого чолов≥ка, зам≥жньоњ ж≥нки, або д¤ка, св¤щеника тощо), слова ≥ вчинку тощо. “ак≥ нев≥дпов≥дност≥ зазвичай допомагають повн≥ше розкрити весь спектр в≥дт≥нк≥в у характер≥ ком≥чного персонажа.

«авд¤ки прийому узагальненн¤ у жарт≥вливих п≥сн¤х зосереджено головну увагу на людських рисах характеру та вчинках, ¤к≥ з погл¤ду народноњ морал≥, етики, св≥тогл¤ду, вважаютьс¤ наст≥льки негативними та загрозливими дл¤ громади, що стають об'Їктами см≥ху. „и не Їдиним способом, ¤кий допоможе позбутис¤ њх, Ї висм≥юванн¤. “ому узагальнюючи в ¤комусь образ≥ одну чи дек≥лька вад, наприклад, л≥нивство, пи¤цтво, марнотратство, лицем≥рство, безгосподарн≥сть, перелюбство, народн≥ сп≥вц≥ спод≥ваютьс¤, що насм≥шка над ними ¤кнайшвидше вплине на њх нос≥¤ та вил≥куЇ його. ¬ласники згаданих вад потрапл¤ють у ком≥чн≥ ситуац≥њ та зазнають насм≥шок саме завд¤ки на¤вност≥ цих недол≥к≥в.

¬ажливими та незам≥нними дл¤ створенн¤ ком≥чного ефекту гумористичного чи сатиричного план≥в вважаЇмо самоанал≥з та взаЇмокритику. ÷≥ засоби спри¤ють не лише створенню ¤скравих, колоритних, переконливих ком≥чних образ≥в, а й певною м≥рою додають њм повчальност≥. «окрема, самоанал≥з персонажа чи критика його вчинк≥в ≥ншими геро¤ми нав≥юЇ висновки, що в≥н поводитьс¤ неправильно, що пора виправитис¤, жити за усталеними сусп≥льними та морально-етичними нормами. ѕрийоми самоанал≥зу ≥ взаЇмокритики використовуютьс¤ здеб≥льшого дл¤ висм≥юванн¤ неохайних, невм≥лих господинь, безв≥дпов≥дальних п'¤ниць, ледар≥в, котр≥, незважаючи на своњ недол≥ки, все ж таки усв≥домлюють њх нег≥дн≥сть, що даЇ над≥ю на вдосконаленн¤ цих людей. –адикальн≥шим засобом у боротьб≥ з нос≥¤ми негативних рис характеру Ї ≥рон≥чна самокритика та взаЇмокритика, ¤к≥ схвалюючи ¤кусь ваду, насправд≥ засуджують њњ. ÷≥ прийоми част≥ше застосовують дл¤ створенн¤ ком≥зму сатиричного плану.

ѕорушенн¤ лог≥чних та праксеолог≥чних норм також слугують у жарт≥вливих п≥сн¤х дл¤ творенн¤ ком≥чного. ѕомилков≥ висновки у певних ситуац≥¤х, лог≥чна плутанина, абсурдн≥сть д≥алог≥в м≥ж персонажами зумовлюють сприйманн¤ та осмисленн¤ осп≥ваних под≥й ¤к ком≥чних, ≥, в≥дпов≥дно, спонукають до њх анал≥зу та критики.  ом≥чн≥ героњ жарт≥вливих п≥сень, котр≥ виконують ¤вно непотр≥бну роботу, використовуючи нев≥дпов≥дн≥ знар¤дд¤ прац≥ чи засоби дл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ мети, ускладнюючи прост≥ завданн¤, повод¤тьс¤ так не випадково. Ќа њхню думку, така повед≥нка найб≥льш прийн¤тна у ц≥й ситуац≥њ, а ≥нших способ≥в вир≥шенн¤ нагальних життЇвих проблем просто не ≥снуЇ.

ѕоширеним та одним ≥з улюблених засоб≥в створенн¤ ком≥чного в украњнських жарт≥вливих п≥сн¤х вважаЇмо прийом висм≥юванн¤ вад та недол≥к≥в людини в≥д протилежного. “ак, ком≥чний персонаж, вихвал¤ючись своњми чеснотами, демонструЇ притаманн≥ йому вади. Ќародн≥ п≥снетворц≥, насм≥хаючись над у¤вними позитивними рисами у характерах героњв, насправд≥ пропагували ≥стинн≥ ц≥нност≥ та ≥деали.

ќсобливоњ уваги науковц≥в потребують алегоричн≥ украњнськ≥ народн≥ жарт≥влив≥ п≥сн≥. ÷≥ твори в≥дзначаютьс¤ неповторно колоритним в≥дображенн¤м людських стосунк≥в за допомогою художн≥х образ≥в, ¤к≥ викликають безпомилков≥ асоц≥ац≥њ та паралел≥ з приховуваним. «азвичай у таких п≥сн¤х д≥ють комахи, тварини, птахи, рослини, над≥лен≥ рисами характеру, зовн≥шност≥, манерою повед≥нки людей, ¤к≥ стали об'Їктами глузуванн¤. Ќаприклад, у жарт≥влив≥й п≥сн≥ "ќй, що то за шум учинивс¤" змальовано гумористичну картину смерт≥ розчарованого у подружньому житт≥ комара (чолов≥ка), ¤кий

«н¤всь, полинув на д≥брову, “а й с≥в соб≥ на дубочку,
—хилив свою головоньку ≥к листочку,
ј н≥женьки к кореньочку.
ƒе вз¤лись буйн≥ в≥три - збуйнували,
“а комара на пом≥ст ≥звалили.
як упав комар на помост≥,
ѕобив, потрощив комар кост≥ [10, с. 1169].

÷≥ травми спричинили його смерть, поховали б≥долаху випадков≥ люди на роздор≥жж≥, хоча в≥н заслуговував на урочистий похорон, бо ви¤вл¤Їтьс¤ був "над ус≥ма комар¤ми командище". ѕ≥д алегоричним образом нещасного комара приховано долю чолов≥ка, котрий одруживс¤ з безгосподарною ж≥нкою, не зазнав с≥мейного щаст¤, не зум≥в зм≥нити своЇ житт¤.

’удожн≥ засоби стил≥стичного р≥вн¤, вважаЇмо такими, що найб≥льшою м≥рою слугують ¤к допом≥жн≥, п≥дсилювальн≥ стосовно ус≥х названих вище. “обто будь-¤к≥ каламбури, пр≥звиська, ≥нтонац≥йн≥ зм≥ни, см≥шн≥ звукосполученн¤, призначен≥ дл¤ того, щоб створити ¤скрав≥ш≥ ком≥чн≥ образи, в≥дтворити под≥њ з повс¤кденного житт¤ украњнц≥в, колоритн≥ше висм≥¤ти ту чи ≥ншу ваду, справити сильн≥ше враженн¤, додати осп≥ван≥й ситуац≥њ б≥льше ком≥чних штрих≥в. ¬арто пам'¤тати, що у жарт≥вливих родинно-побутових п≥сн¤х зазвичай одночасно використано засоби створенн¤ ком≥чного ефекту сюжетно-композиц≥йного, образного та стильового р≥вн≥в. ¬они взаЇмодоповнюють один одного, ≥ таким способом посилюють вплив твору, задовольн¤ють естетичн≥ потреби слухач≥в, водночас, розважаючи њх. ≤, в≥дпов≥дно, р≥зн≥ аспекти досл≥дженн¤ ком≥чного (структурний, психолог≥чний, естетичний тощо) так само нев≥дд≥льно пов'¤зан≥ м≥ж собою, ¤к ≥ засоби створенн¤ ком≥чного ефекту.

Ћ≥тература

ƒземидок Ѕ. ќ комическом. ћосква: ѕрогресс, 1974.

 оцюбинська ћ. Ћ≥тература ¤к мистецтво слова.  ињв: Ќаукова думка, 1965.

ћайданченко ѕ.≤.  ом≥чне // ”крањнська л≥тературна енциклопед≥¤: ” 5 т.  ињв: "”крањнська рад¤нська енциклопед≥¤" ≥мен≥ ћ.ѕ.Ѕажана, 1990. “. 2. —. 547-548.

Ѕорев ё. ќ комическом. ћосква: »скусство, 1957.

ѕропп ¬. ѕроблемы комизма и смеха. ћосква: »скусство, 1976.

√рудошников я.». ѕриемы создани¤ комического эффекта в русском народном поэтическом творчестве // “руды ¬оронежского университета, 1961. “. ’≤≤≤. —. 213-222.

Ќародн≥ п≥сн≥ в записах ћиколи √огол¤ / ”пор¤д., п≥сл¤мова ≥ прим≥т. ќ.ƒе¤.  ињв: ћузична ”крањна, 1985.

Ѕалашов ƒ.ћ. »стори¤ развити¤ жанра русской баллады. ѕетрозаводск, 1966.

ѕ≥сн≥ ѕод≥лл¤. «аписи Ќаст≥ ѕрис¤жнюк в сел≥ ѕогребище. 1920-1970 рр.  ињв: Ќаукова думка, 1976.

“руды этнографическо-статистической экспедиции в «ападно-русский край, снар¤женной императорским русским географическим обществом. ћатериалы и исследовани¤, собр. д. чл. ѕ.ѕ.„убинским. —ѕб, 1874. “. 5.



Ќа головну



Hosted by uCoz