≈кспрес≥он≥зм у творчост≥ ≤вана ‘ранка



ќстанн≥м часом попул¤рною стала дискус≥¤ на тему "„и був ‘ранко  амен¤рем?"

” рад¤нськ≥ часи це питанн¤ звучало ¤к риторичне. «вичайно, був! ѕарадигма франкового "камен¤рства" включаЇ св≥дом≥сть, рац≥онал≥зм, наукову основу, опору на факт, соц≥альну заангажован≥сть, дом≥нанту" зм≥сту тощо. ќбмежен≥сть ц≥Їњ тези - в њњ категоричност≥. Ѕ≥льшовицький лозунг - "’то не з нами, той проти нас" - у сфер≥ л≥тератури проектувавс¤ в боротьбу з так званим "непролетарським", "реакц≥йним" або "буржуазним" мистецтвом; а щодо творчост≥ ≤вана ‘ранка - в намаганн¤ звести художн≥й метод письменника до рамок всепоглинаючого правов≥рного реал≥зму. ѕричиною такого л≥тературознавчого екстрем≥зму, на наш погл¤д, Ї той парадокс, що пропов≥дники марксистсько-лен≥нськоњ ≥деолог≥њ були погано об≥знан≥ з д≥алектичним матер≥ал≥змом. ¬они, скаж≥мо, морщилис¤ в≥д того, що √егель був д≥алектиком т≥льки в метод≥, а в систем≥ залишавс¤ метаф≥зиком, тод≥ ¤к сам≥ й у систем≥, й у метод≥ опиралис¤ на метаф≥зику ≥ схоластику. « трьох основних закон≥в д≥алектики дл¤ ≥деолог≥чноњ основи бравс¤ лише закон "запереченн¤ запереченн¤". ≤з закону "про Їдн≥сть ≥ боротьбу протилежностей" в пошан≥ була т≥льки та частина, що стосувалас¤ "боротьби", а закон про "перех≥д к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥" й зовс≥м ≥гнорувавс¤.

Ќа жаль, ≥нерц≥ю цього ¤вища ми ще спостер≥гаЇмо в умовах посттотал≥тарноњ д≥йсност≥. ѕ≥д прапором боротьби з б≥льшовизмом в л≥тературознавств≥ постаЇ його "антитеза" -" б≥льшовизм навивор≥т". ≤ знову питанн¤ "„и був ‘ранко  амен¤рем?" звучить риторично. «вичайно, н≥! ѕисьменник лукавив, коли писав, що не вважаЇ себе автором "майстерверк≥в"! Ќасправд≥ найб≥льше значенн¤ його творч≥сть мала дл¤ розвитку украњнського л≥тературного процесу саме через њњ причетн≥сть до витонченого, аристократичного модерну! ѕарадигма ц≥Їњ "антитези" - п≥дсв≥дом≥сть, ≥ррац≥онал≥зм, емоц≥йн≥сть, ≥деал≥зм, суб'Їктив≥зм, романтизм, переважанн¤ у творах у¤ви та фантаз≥њ, п≥дкреслений ≥ндив≥дуал≥зм, культ форми.

≤ "теза", й "антитеза" Ї ≥сторично зумовленими й ≥сторично виправ-даними. јле, мабуть, прийшов час розбирати ≥деолог≥чн≥ барикади. ¬ умовах нашоњ тепер≥шньоњ так би мовити посттотал≥тарноњ д≥йсност≥ пора згадати, що складником гегел≥вськоњ тр≥ади Ї ще й "синтез".

Ќа наш погл¤д, еволюц≥¤ естетичноњ св≥домост≥ ‘ранка в≥дбувалас¤ не т≥льки за законом "запереченн¤ запереченн¤", а й за законами "переходу к≥льк≥сних зм≥н у ¤к≥сн≥(л≥тературно - критична спадщина письменника заф≥ксувала його зац≥кавлен≥сть здобутками р≥зних, часом протилежних за своњми ≥дейно - естетичними настановами, л≥тературних напр¤мк≥в ≥ спроби теоретично обірунтувати необх≥дн≥сть њхнього синтезу на ¤к≥сно вищому р≥вн≥); а також Їдност≥ й боротьби протилежностей (властиво, не т≥льки боротьби, а й Їдност≥). ћи не можемо назвати творчий метод ‘ранка н≥ однозначно реал≥стичним, н≥ романтичним, н≥ натурал≥стичним, н≥ модерн≥стським, оск≥льки головною його рисою Ї синтезуюча здатн≥сть. ѕисьменника не можна вважати адептом ¤когось одного л≥тературного напр¤мку вже хоча б тому, що абсолютно "чист≥" л≥тературн≥ напр¤ми знаЇ лише теор≥¤, реально ж вони завжди ≥снують у взаЇмозв'¤зках ≥ взаЇмод≥њ, про що св≥дчить творч≥сть кожного видатного художника, ¤ка завжди тою чи ≥ншою м≥рою њх синтезуЇ" [6, с. 163].

—аме синтезуюча здатн≥сть, на нашу, думку дозволила ‘ранков≥ - "ц≥лому чолов≥ков≥" - поЇднувати в одн≥й особ≥  амен¤ра й автора "майстерверк≥в". «авд¤ки синтезуюч≥й здатност≥ письменник зум≥в творчо застосувати ¤к на р≥вн≥ теоретичного осмисленн¤, так ≥ вт≥ленн¤ в художн≥й практиц≥ не т≥льки елементи загальнов≥домих ≥ попул¤рних на той час романтизму, реал≥зму, натурал≥зму, ≥мпрес≥он≥зму, але й напр¤м≥в, ¤к≥ за житт¤ ‘ранка т≥льки формувалис¤. ƒо останн≥х зокрема належали експрес≥он≥зм ≥ нав≥ть сюрреал≥зм. «вичайно, зв'¤зок ‘ранка ≥з кожним зазначеним напр¤мом заслуговуЇ окремого досл≥дженн¤, але на раз≥ ми обмежимос¤ т≥льки виокремленн¤м елемент≥в поетики експрес≥он≥зму з творчост≥ письменника.

як в≥домо, експрес≥он≥зм утворивс¤ ¤к противага до реал≥стичного типу творчост≥ загалом ≥ до ≥мпрес≥он≥зму зокрема. –еал≥стичний тип творчост≥ маЇ м≥метичну основу, в≥дображальний характер ≥ Ї рац≥онал≥стичним за своЇю суттю. …ого ф≥лософ≥¤ - ф≥лософ≥¤ позитив≥зму.

‘≥лософська основа експрес≥он≥зму та сама, що й у модерн≥зму в ц≥лому. Ќасамперед це так звана "ф≥лософ≥¤ житт¤" - суб'Їктивно - ≥деал≥стична теч≥¤ у ф≥лософ≥њ, що виникла в Ќ≥меччин≥ (‘.Ќ≥цше, ¬.ƒ≥льтей) ≥ ‘ранц≥њ (ј.Ѕергсон), у центр≥ ¤коњ - розум≥нн¤ житт¤ ¤к абсолютного, безмежного начала св≥ту, р≥зноман≥тного у своњх про¤вах. Ќа початку XX ст., з його в≥йнами та революц≥¤ми, людство поступово втрачаЇ дов≥ру до розуму, до можливост≥ на рац≥онал≥стичних засадах впровадити позитивн≥ зм≥ни в пол≥тичний, соц≥альне - економ≥чний та культурний устр≥й сусп≥льства. —ам св≥т ≥ людське бутт¤ в ньому здаютьс¤ деформованими, хаотичними, абсурдними. “ому нова ф≥лософ≥¤, а за нею ≥ л≥тература Ї ≥ррац≥ональним в своњй основ≥.

–еал≥стичний тип творчост≥, ¤кий, на думку ƒ.Ќаливайка, складаЇтьс¤ з трьох основних напр¤м≥в (реал≥зм, натурал≥зм, ≥мпрес≥он≥зм), загалом т¤ж≥Ї до так званого об'Їктив≥зму. —вого часу ‘лобер висловлював думку про те, що автор у своЇму твор≥ повинен бути под≥бним до Ѕога у ¬сесв≥т≥: маЇ бути присутн≥м у всьому ≥ водночас невидимим н≥де. ѕод≥бноњ точки зору дотримувалис¤ ≥ брати √онкури: "јвтор у своЇму твор≥, ¤к пол≥ц≥¤ в м≥ст≥, повинен перебувати скр≥зь ≥ н≥де" [2, с. 461]. Ќайб≥льше суб'Їктивним та ≥ндив≥дуал≥зованим серед зазначених напр¤мк≥в Ї ≥мпрес≥он≥зм. ≤мпрес≥он≥сти намагалис¤ у творах фотограф≥чне точно в≥добразити у творах своњ суб'Їктивн≥ враженн¤ в≥д реальноњ д≥йсност≥. ƒе¤к≥ твори ≥ нав≥ть цикли твор≥в ‘ранка Ї близькими до ≥мпрес≥он≥зму("ўука", "Ћесишина чел¤дь", ѕ≥д оборогом", "√алицьк≥ образки"), але це - тема окремого досл≥дженн¤. Ќа раз≥ дл¤ нас важливо усв≥домити, що, так само, ¤к св≥товий експрес≥он≥зм в аспект≥ поглибленого суб'Їктив≥зму спадкоЇмно пов'¤заний з≥ своњм ≥дейно естетичним антиподом, ≥мпрес≥он≥змом, - так само у ‘ранка "рац≥о" ≥мпрес≥он≥стичних твор≥в м≥стком суб'Їктив≥зму поЇднуЇтьс¤ з "емоц≥о" елемент≥в експрес≥он≥зму.

¬ ≥мпрес≥он≥зм≥ ¤к в≥дображальному мистецтв≥ вектор д≥њ спр¤мований в≥д реал≥й зовн≥шнього св≥ту до внутр≥шнього св≥ту митц¤. ¬ експрес≥он≥зм≥ ¤к мистецтв≥ вираженн¤ - навпаки : в≥д внутр≥шнього св≥ту художника до реал≥й зовн≥шнього середовища. –оль автора в цьому процес≥ зводитьс¤ до рол≥ своЇр≥дноњ призми, через ¤ку вс≥ ц≥ впливи пропускаютьс¤, дл¤ того щоб посилити, послабити, сфокусувати або розс≥¤ти њхню д≥ю. «вичайно, ≤ван ‘ранко не м≥г бути добре об≥знаним з ≥дейно-естетичною доктриною експрес≥он≥зму, ¤ка за його житт¤ т≥льки починала формуватис¤, але ген≥альн≥сть украњнського письменника пол¤гаЇ в тому, що в≥н дуже тонко в≥дчував т≥ об'Їктивн≥ обставини, ¤к≥ впливали на загальний розвиток св≥товоњ л≥тератури, ≥ це йому давало можлив≥сть правильно передбачати, а деколи нав≥ть випереджати поступ л≥тературного процесу. ƒо ген≥ального просто ‘ранко формулюЇ, по сут≥, один ≥з основних принцип≥в експрес≥он≥стичного мистецтва. Ќа його думку, те, що «ол¤, √онкури, ≥нш≥ письменники-натурал≥сти називали "людськими документами", повинно пропускатис¤ кр≥зь призму ≥ндив≥дуальност≥ й поетичноњ фантаз≥њ автора; "призма ц¤ -скор≥ше слабо опукле дзеркало, що в≥дображаЇ реч≥ ≥ людей незвичайно точно в ус≥х детал¤х, хоч ≥ порушуЇ ¤коюсь м≥рою природн≥ пропорц≥њ м≥ж цими детал¤ми" [9, т. 28, с. 153].

ƒо реч≥, спадкоЇмними зв'¤зками експрес≥он≥зм пов'¤заний ≥ з натурал≥змом, до попул¤ризац≥њ ¤кого в ”крањн≥ маЇ (тепер вже безсумн≥вно!) в≥дношенн¤ й ≤. ‘ранко. ≈кспрес≥он≥сти запозичили в натурал≥зму увагу до непривабливих, дискомфортних стор≥н реальноњ д≥йсност≥, демократизац≥ю тематики (урбан≥стичн≥ мотиви, живопис соц≥ального "дна"), б≥оф≥з≥олог≥чне трактуванн¤ повед≥нки персонаж≥в ≥, чи не найголовн≥ше, бажанн¤ епатувати читача зображуваними картинами. —уттЇва р≥зниц¤ м≥ж цими напр¤мами в тому, що, заснований на позитив≥стському рац≥онал≥зм≥, натурал≥зм вражаЇ читача фотограф≥чне точними картинами брутальноњ, потворноњ д≥йсност≥, а ≥ррац≥ональний у своњй основ≥ експрес≥он≥зм епатуЇ в≥дображенн¤м пол≥тичних, соц≥ально-економ≥чних, морально-етичних вад сусп≥льства в кривому (чи "слабо опуклому") дзеркал≥. “аким чином, експрес≥он≥сти не гребують прийомом навмисноњ деформац≥њ т≥Їњ самоњ д≥йсност≥. Ѕ≥льше того, теоретики л≥тератури вважають, що "деформац≥¤ заради загостреноњ передач≥ найсильн≥ших людських почутт≥в стаЇ основою стилю експрес≥он≥ст≥в". ‘≥з≥олог≥чне напруженн¤, що Ї характерним дл¤ њхньоњ творчост≥, "ви¤вл¤Їтьс¤ в стил≥зац≥њ та ламаност≥ художньоњ форми, в п≥дкреслених контрастахЕ, р≥зких зм≥щенн¤х план≥в" [4, с. 38].

‘ранко вм≥Ї епатувати рецип≥Їнта ≥ натурал≥стичним фактограф≥змом, ≥ г≥пербол≥зованим, а часом нав≥ть деформованим, зображенн¤м реальноњ д≥йсност≥. ¬м≥Ї в≥н також епатувати л≥тературну критику, провод¤чи "псих≥чну атаку" на њњ позиц≥њ, так само, ¤к це робили н≥мецьк≥ експрес≥он≥сти. ¬ тогочасних украњнських ≥ н≥мецьких л≥тературах були схож≥ проблеми: потр≥бно було "долати ≥нерц≥ю патр≥архальщи, солодкавост≥, прикрашуванн¤, пров≥нц≥йноњ др≥б'¤зковост≥" [5, с. 143-144]. ‘ранко см≥ливо за¤вл¤Ї, що н≥¤к≥ правила та обмеженн¤ дл¤ письменника не обов'¤зков≥, кр≥м правил доброго смаку, що "вс¤кий тв≥р буде добрий, кр≥м вкучного та безхарактерного" [9, т. 30, с. 218]; що "характерний, пануючий оклик наших час≥в - це повна емансипац≥¤ особи автора з рамок схоластики, повний розрив з ус¤ким шаблоном" [9, т. 30, с. 217].

ќголосивши вотум недов≥ри рац≥онал≥змов≥, експрес≥он≥сти апелюють не так до розуму, ¤к до серц¤ читача. ћовою експрес≥њ вони звертаютьс¤ до емоц≥йноњ, почуттЇвоњ сфери людського Їства. ≈кспрес≥он≥сти шукали жорстк≥, пронизлив≥, часом дискомфортн≥, дисгармон≥йн≥ засоби художнього зображенн¤, ¤к≥ були б здатн≥ розворушити почутт¤, що на њхню думку, мало спри¤ти зд≥йсненню основноњ мети творчост≥ - розкрито ≥ донесенню до рецип≥Їнта того нервового напруженн¤, котре переживали сам≥ митц≥. ‘ранко, ¤кий з величезною повагою ставивс¤ до розумовоњ "науковоњ п≥дкладки" в творах мистецтва, все ж не м≥г не пом≥тити пануючоњ в к≥нц≥ XIX - напочатку XX ст. тенденц≥њ до посиленн¤ емоц≥йного звучанн¤ у творчост≥ представник≥в модерноњ л≥тератури. ѕро "нов≥шу белетристику" в ”крањн≥ в≥н пише: "«верхн≥х под≥й в њњ зм≥ст входить дуже мало опис≥в ще менше; факти що твор¤ть њњ головну тему, - се звичайно внутр≥шн≥, душевн≥ конфл≥кти та катастрофи. Ќе об'Їктивне протокольне представленн¤ мають на мет≥ автори, а збудженн¤ в душ≥ читач≥в аналог≥чного чутт¤ чи настрою вс¤кими способами, ¤к≥ даЇ мова ≥ злучен≥ з нею функц≥њ нашоњ фантаз≥њ" [9, т. 41, с. 525-526]. Ќав≥ть б≥льше правдивий ≥ посл≥довний позитив≥ст ‘ранко час в≥д часу й сам дозвол¤Ї соб≥ творч≥ експерименти в царин≥ "емоц≥о". ” переважн≥й б≥льшост≥ - це своЇр≥дн≥ ≥рреальн≥ вкрапленн¤ в канву загалом реал≥стичних твор≥в. Ќав≥ть у добу соцреал≥зму неможливо було з≥гнорувати присутн≥сть зазначених еп≥зод≥в у творчост≥ ‘ранка. ≤. —тебун, наприклад, пише: " оли св≥дом≥сть мовчить, ≥з закамарк≥в пам'¤т≥ виповзають т≥ враженн¤, що в≥дбилис¤ в н≥й, не створивши зв'¤заного лог≥чного ланцюга. ¬иникають дивовижн≥ химери сн≥в"... [8, с. 119].

‘ранкознавц≥ намагалис¤ ≥ намагаютьс¤ проникнути в таЇмниц≥ творчоњ лаборатор≥њ письменника саме через "чорн≥ ходи" ≥ррац≥онального, що ведуть до п≥двалин його п≥дсв≥домост≥. ћ. ™вшан, анал≥зуючи пов≥ст≥ "ѕерехресн≥ стежки" та "¬еликий шум", зазначаЇ, що "обидв≥ вони робл¤ть пригноблююче враженн¤ своњм настроЇм..., ¤кийсь "' надприродний" елемент втискаЇтьс¤ в т≥ пов≥ст≥, розкриваЇ њх композиц≥ю ≥, хто знаЇ - чине сам≥ творч≥ задуми автора". Ќа думку ™вшана, "це наче настр≥й чорноњ меланхол≥њ, ¤кий находить на думку неспод≥вано, здавлюЇ њњ ¤к спазм ≥ кладе перед оч≥ дик≥, страшн≥ ¬≥з≥њ" [3, є 6, с. 43].

–.ѕ≥хманець пише про образ загадкового потопленика у ф≥лософському опов≥данн≥ "“ерен у ноз≥", що це, за лог≥кою ёнга, "наповнен≥ ≥ндив≥дуальним досв≥дом архетипн≥ форми "колективного безсв≥домого" еруптують на поверхню своњ внутр≥шн≥ поклади, вивертають "гар¤чу магму з п≥дспудних надр". Ќа думку досл≥дника, "образ криваво-червоного ока, що наводить жах на пана —уботу з пов≥ст≥ "¬еликий шум",... джерелами с¤гаЇ збурено-роз'¤треноњ псих≥ки геро¤" [7, с. 316].

” зазначених еп≥зодах ≥з ‘ранкових твор≥в знаходимо рису, характерну дл¤ творчост≥ експрес≥он≥ст≥в, у ¤ких "п≥двищена експресивн≥сть спотворюЇ реал≥стичну художню форму...; ¤вища житт¤ часто постають у вигл¤д≥ калейдоскопа фантастичних, кошмарних вид≥нь" [4, с. 38].

јле зверн≥мос¤ врешт≥-решт в≥д теоретичного осмисленн¤ проблеми "‘ранко й експрес≥он≥зм" до њњ практичного аспекту : ¤к про¤вл¤ютьс¤ елементи поетики експрес≥он≥зму на р≥вн≥ конкретних художн≥х твор≥в письменника? ≤люстративного матер≥алу в цьому план≥ у ‘ранка не бракуЇ. ” новел≥ "Ќа робот≥" глибиною експрес≥њ вражаЇ образ зустр≥нутого в царств≥ «адухи мученика - р≥пника:

"јж ось туй недалеко мене крик розл¤гс¤. ѕригл¤даюс¤ ближче. –≥пник. ≤ чого в≥н так заводить? я вдивл¤юс¤ в нього ще л≥пше √осподи! ўо йому таке? ѕрава рука ≥ права нога в нього потрощен≥ на камуз.  ров обстила, к≥стки подрухотан≥ стирчать. ј в≥н штильгукаЇ та все кричить: "¬≥ддай ми моЇ здоровлЇ, - ока¤ннику, жиде! ¬озьми соб≥ тоту прокл¤ту заробленину≥ ¬озьми си моњ грош≥ кровав≥, - всьо возьми! Ћиш в≥ддай ми моЇ здоровлЇ! ¬ мене д≥ти др≥бн≥! Ѕез руки не зароблю на них! ћо¤ хата далеко. Ѕез ноги не зайду до нењ! [9, т. 14, с. 301-302].

ƒл¤ того, щоб пробити ст≥ну в≥дчуженн¤, в≥дстороненост≥ у взаЇминах з читачем, ‘ранко застосовуЇ "вибухову сум≥ш" - поЇднанн¤ елемент≥в натурал≥зму й експрес≥он≥зму. ” "Ќаверненому гр≥шнику" под≥бним чином в≥н зображаЇ вс≥ жахи пекла, ¤к≥ постали перед головним героЇм - ¬асилем ѕ≥втораком:

"≤ от йому бачитьс¤, що в≥н уже впав на сам сп≥д пекла, що тут прискакують до нього страшн≥, гидк≥ маровища, шарпають його, рвуть ≥ торочать ≥з нього внутреност≥, вал¤ть зал≥зними довбн¤ми в голову, видовбують розпеченими долотами оч≥. …ому бачитьс¤, що його руки й ноги колесують зубчастими колесами, що його по¤ть розтопленов смолов. …ому тепер в страшенних образах привиджувалис¤ вс≥ тот≥ кари, котр≥ не раз чув з казальниць приоб≥цюван≥ пи¤кам" [9, т. 14, с. 359].

ƒетальн≥ описи пекельних мук, жорсток≥ фантаз≥њ на тему покаранн¤ за гр≥хи, ¤к≥ у середньов≥чч≥ використовувалис¤ з метою повчанн¤, наверненн¤ гр≥шник≥в на праведний шл¤х, про¤вл¤лис¤ ≥ в барочному гротеску, ≥ в м≥стичному романтизм≥, ≥ в сучасному ‘ранков≥ натурал≥зм≥, ≥, зрештою, в експрес≥он≥зм≥. ” ‘ранка страшн≥ в≥з≥њ √рин¤, ¬асил¤ ѕ≥вторака - це лише ≥рреальн≥ еп≥зоди, ¤к≥ п≥двищують емоц≥йну тональн≥сть у загалом реал≥стичного типу творах. “ому њхн¤ по¤ва рац≥онально по¤снюЇтьс¤ (у першому випадку нап≥всв≥домим в≥д задухи станом √рин¤, а в другому -гар¤чковим маренн¤м ¬асил¤).

’удожник-експрес≥он≥ст ∆орж –уо писав: "∆ивопис дл¤ мене - зас≥б дл¤ того, щоби забути про житт¤, крик у ноч≥, стримуване схлипуванн¤, прихована посм≥шка. я мовчазний друг тих, хто страждаЇ мовчки" [1, с.53]. ќбраз крику в н≥чн≥й п≥тьм≥, крику, ¤кого н≥хто не чуЇ - типовий дл¤ творчост≥ експрес≥он≥ст≥в. «гадаймо хоча б класичну в цьому аспект≥ картину ≈. ћунка - " рик". ÷¤ назва, характерна дл¤ живописних полотен експрес≥он≥ст≥в, ц≥лком п≥д≥йшла б до насичених звуковими образами л≥тературних картин ‘ранка.

” ¬асил¤ ѕ≥вторака "шум в голов≥ заглушував ус≥ гадки, переливавс¤ у вс≥л¤к≥ найв≥дразлив≥ш≥, найстрашн≥ш≥ голоси, ¤к≥ коли-небудь чув на своњм в≥ц≥. “ут був ≥ скрип корби, котров вит¤гав посл≥дн≥й раз сина з ¤ми, ≥ глухий звук падучого т≥ла, ≥ т¤жке бовтненн¤ у глибоку пропасть, ≥ роздираючий душу вереск мл≥ючоњ матер≥, ≥ все, все, що мов тараном, розвалило його щаст¤, мов громом, роздрухотало його житт¤" [9, т. 14, с. 359].

ќчищенн¤ через крик приходить до ¬асил¤ у момент найвищого емоц≥йного напруженн¤, коли з ус≥х бок≥в насуваютьс¤ на нього жертви бориславськоњ нафтовоњ лихоманки:

"≤з ус≥х кут≥в вони тиснутьс¤ до нього, стогнуть, плачуть, пищать, регочутьс¤ ≥ т≥сн≥ше його обступають, наступають на його ноги, на груди, давл¤ть, тлумл¤ть, њх дотик холодний, мов крига, проймаЇ його до костей, ваготить на н≥м, мов навален≥ гори. ƒух йому запираЇ, смертельний п≥т заливаЇ оч≥, ≥ нараз з глибини збол≥лоњ душ≥ вириваЇтьс¤ страшний крик: "«милуйтес¤ надо мнов. ўо ¤ вам винен? ’≥ба ¤ хот≥в лиха дл¤ вас? ’≥ба ¤ щаслив≥ший в≥д вас?" [9, т. 14, с. 359-360].

¬ опов≥данн≥ "ѕанталаха" елементи експрес≥он≥зму знаходимо в описах м≥стичного страху —пориша, його н≥чних кошмар≥в, фантасмагористичних вид≥нь, коли "найменший шелест перем≥нювавс¤ в його сонн≥й у¤в≥ на остре, свистюче гарчанн¤, ≥ при т≥м в≥дголос≥ в≥н за кождим разом зривавс¤, мов опарений" [9, т. 17, с. 269]. ўоправда, вс¤ м≥стика, з ¤кою пов'¤заний страх —пориша, по¤снюЇтьс¤ врешт≥-решт ц≥лком реал≥стично, ¤к результат пережитого стресу. ≈лементи експрес≥он≥зму, ¤к≥ вдало синтезуютьс¤ з елементами натурал≥зму, з вол≥ автора не виход¤ть за рамки реал≥стичноњ доктрини. «датн≥сть натурал≥зму й експрес≥он≥зму утворювати м≥ж собою синтетичн≥ сполуки ≥люструють також де¤к≥ еп≥зоди роману "ѕерехресн≥ стежки". ѕриклад - кошмарний сон, у ¤кому ™вген≥й бачить фантастичну вес≥льну дарабу, при керм≥ ¤коњ "стоњть молодий керманич, уродливий гуцул з чорним довгим волосс¤м, у б≥л≥й, р¤сно вишит≥й сорочц≥, стоњть ≥ не ворухнетьс¤" [9, т. 20, с.257].  оли дараба пропливаЇ повз –афаловича, в≥н вп≥знаЇ у молодому себе. ƒараба щезаЇ за чорною скелею...

"™вген≥й забув уже про дарабу ≥ вдивл¤Їтьс¤ в новий предмет. ќсь в≥н уже недалеко берега... —е не дерев'¤на колода, се б≥ле т≥ло ж≥ноче. ¬ипручалис¤ мармуров≥ груди з рожево-вишневими пуп'¤нками. –озкидан≥ по вод≥ руки, виринаЇ, то знов тоне в вод≥ голова з лицем, п≥дн¤тим до неба. ’вил¤ гойдаЇ те т≥ло, розч≥суЇ довге золотисте волосс¤. ќсь лице до половини п≥дн¤лос¤ з води. ќч≥ в≥дчинен≥, ≥ на них примерз нав≥ки вираз невимовного страху, нестерпноњ муки. ”ста нап≥вотворен≥, лице бл≥де, т≥льки на чол≥ царюЇ надземний супок≥й" [9, т. 20, с. 258].

≈п≥зод з≥ сном –афаловича при бажанн≥ можна було б переробити на самост≥йний ≥ самоц≥нний експрес≥он≥стичний тв≥р, але в≥рн≥сть на р≥вн≥ св≥домост≥ ≥дейно-естетичн≥й "прис¤з≥", ¤ку склав ‘ранко свого часу доктрин≥ "наукового реал≥зму", примушувала письменника впродовж тривалого часу доводити, що "≥ один у пол≥ - воњн". Ќа початку XX стол≥тт¤, коли декаданс, модерн≥зм активно утверджувалис¤ в л≥тератур≥, ‘ранко продовжуЇ чесно обгороджувати реал≥стичними рамками (сну, або хворобливого стану псих≥ки) т≥ м≥сц¤ у творах, де "мр≥њ безумн≥, немов той табун, вигравають по полю, гриви на в≥тер, ≥ ржуть, дзв≥нко копитами б'ють" [9, т. 3, с. 342].

” "ѕерехресних стежках" ц≥лком реал≥стично (збудженим станом псих≥ки, близьким до афекту) по¤снюЇтьс¤ ≥ фантасмагористичне вид≥нн¤ –ег≥ни, в опис≥ ¤кого чи не най¤скрав≥ше з ус≥х твор≥в письменника, про¤вл¤Їтьс¤ поетика експрес≥он≥зму:

"Ѕлискучий кам≥нець на сон¤чн≥й вершин≥ - ™вген≥Їве лице, молоде, св≥же, ¤к було тод≥, коли обоЇ йшли вулицею з≥ школи фортеп'¤новоњ гри... турк≥т ф≥акр≥в... лице т≥тки... воно б≥льшаЇ, наближаЇтьс¤, робитьс¤ страшенною гнилою машкарою, розхил¤Ї гнил≥ уста, показуЇ чорн≥ щербат≥ зуби ≥ сточений червами ¤зик ≥ бубонить прокл¤т≥ слова:

- Ќай вас Ѕог благословить! Ќай вас Ѕог благословить!" [9, т. 20, с. 433].

≈лементи експрес≥он≥зму знаходимо також у де¤ких поетичних творах ‘ранка. ѕ≥двищеною експресивн≥стю в≥др≥зн¤ютьс¤ зокрема поез≥њ, в ¤ких автор досл≥джуЇ темну сторону людського Їства. Ќаприклад:

ƒосв≥дний нурок ≥з мене: що в власному "¤" там тањтьс¤

Ќа болотистому дн≥ - знаю, голубчики, й се!

„ерепи стовчених мр≥й, к≥ст¤ки неоправданих план≥в,

«ломки др≥бних пожадань, трупи обманних над≥й.

јх, а кр≥м того, гидк≥ слимаки самолюбства, медузи

«авист≥, хроби гризот, кефалоподи п≥длот [9, т. 3, с. 343].

ѕод≥бне баченн¤ "п≥двалин" людського "¤" зустр≥чаЇмо ≥ в ≥нших в≥ршах поета:

“и знов л≥таЇш надо мною, галко,

≤ кр¤чеш гор¤ п≥сню монотонну;

√л¤диш у серц¤ глибину бездонну

≤ бачиш гниль, гидоту беззаконну -

Ќе страх тоб≥ н≥чого ≥ не жалко [9, т. 3, с. 152].

¬ контекст≥ експрес≥он≥стичного несприйн¤тт¤ ≥деал≥стичного погл¤ду на людську сутн≥сть читаЇтьс¤ ‘ранкове застереженн¤, що в "тихому заливн≥ свого серц¤" " можна знайти не т≥льки "перли ≥ алмази", "тепло ≥ розк≥ш раю, й пахощ≥ без краю":

ј ¤к знайде гидк≥њ черви,

≤ г≥рк≥сть сл≥з, розбит≥ нерви,

ƒокори хорого сумл≥нн¤,

ѕрокл¤тт¤ свого покол≥нн¤,

«нев≥ру чорну, скрип розстрою,

“о що почать з такою грою? [ 9, т. 3, с.108]

ƒе¤к≥ поез≥њ ‘ранка своЇю антим≥л≥таристською тематикою та образною системою нагадують картини в≥домого н≥мецького художника-експрес≥он≥ста √.√роса. ќсь уривок ≥з ‘ранкового в≥рша "“ри скирти" :

 упц≥ вози зупинили,

«мови соб≥ не чинили,

—кочили вс≥ три у один.

"ќсь нам п≥дмога неждана!

—≥но ¤когось-то пана,

ј пан же, чей, не голоден

“ону н≥¤ка там шкода,

ј нашим кон¤м вигода,

Ќадберем з кожноњ купи".

ўо котрий с≥но те рушить,

«араз ≥ ахнути мусить -

¬ кожд≥й п≥д с≥ном лиш трупи [9, т. 3, с. 386-387].

¬ поетиц≥ експрес≥он≥зму витриманий також в≥рш "Sic transit..."

Ѕула тво¤ ос≥нь спок≥йна й багата,

¬≥д бур життьових у безпечний сховалась ти кут;

„асом лиш грижа до твоЇњ загл¤не к≥мнати,

«агл¤не й в≥д≥йде, немов скаже до себе "не тут" [9, т. 3, с. 388].

≤ в поетичних творах ≤. ‘ранка, ≥ в його проз≥ в≥дшукуЇмо чимало доказ≥в практичного вт≥ленн¤ в художн≥й творчост≥ тих теоретичних постулат≥в ≥дейно-естетичноњ концепц≥њ письменника, ¤к≥ Ї близькими до положень експрес≥он≥стичноњ доктрини.

ƒел≥катн≥сть теми "‘ранко ≥ сюрреал≥зм", ¤ка вписуЇтьс¤ у контекст ширшого досл≥дженн¤ - "‘ранко ≥ модерн≥зм", примушуЇ зробити насамк≥нець к≥лька уточнень.

ѕо-перше, в нашому досл≥дженн≥ йдетьс¤ не про м≥сце ‘ранка в Ївропейському експрес≥он≥зм≥, а про м≥сце експрес≥он≥стичних тенденц≥й у творчому метод≥ ‘ранка.

ѕо-друге, пафос нашого досл≥дженн¤ спр¤мований не на зворушливе зображенн¤ ‘ранкового "причаст¤" до св≥тового модерн≥зму за посередництвом експрес≥он≥зму, а на з'¤суванн¤ того факту, що у власних естетичних пошуках письменник часом випередив розвиток св≥тового л≥тературного процесу.

¬одночас наше досл≥дженн¤ - крок до спростуванн¤ надуманого протиставленн¤ "‘ранко - модерн≥зм". ÷≥лком погоджуЇмось з думкою Ќ.Ўумило про те, що "вчений-ерудит, письменник широкого д≥апазону, ≤.‘ранко з висоти знань р≥зночасових культур у зах≥дноЇвропейському модерн≥зм≥ вбачав лише один з багатьох можливих шл¤х≥в, а точн≥ше, одну ≥з стежок подальшого розвитку л≥тератури ≥, можливо, не найв≥дпов≥дн≥шу украњнському ментал≥тетов≥" [10, с. 776].

≈лементи експрес≥он≥зму у творчост≥ ‘ранка св≥дчать також про ген≥альн≥сть письменника в аспект≥ синтезуванн¤ елемент≥в р≥зних л≥тературних напр¤мк≥в на вищому р≥вн≥ художнього узагальненн¤. ѕисьменник не т≥льки спостер≥гав з висоти знань за багатьма шл¤хами ≥ стежками подальшого розвитку л≥тератури, але й ¤к невтомний, допитливий мандр≥вник намагавс¤ ними подорожувати. ј деколи доводилос¤ ≥ власн≥ стежки прокладати, дл¤ того щоб на широк≥ шл¤хи њх перетворили вже наступн≥ покол≥нн¤ л≥тератор≥в.

Ћ≥тература

Ѕайер …. ’удожники и социализм. ћ., 1966.

√онкуры Ё. и ∆. ƒневник. ћ., 1964 - “. 1.

™вшан ћ. ≤ван ‘ранко: Ќарис його л≥тературноњ д≥¤льност≥ // —учасн≥сть. 1967. є 5-6.

ћалахов Ќ. ћодернизм:  ритический очерк / ѕод ред. ¬. ¬анслова. ћ., 1986.

ћотылева “.   спорам о реализме XX века // ¬опросы литературы. 1962. є 10.

Ќаливайко ƒ. »скусство: направленн¤, течени¤, стили.  ., 1985.

ѕ≥хманець –. ѕсихолог≥чн≥ концепц≥њ ≤вана ‘ранка у св≥тл≥ нов≥тн≥х наукових в≥дкритт≥в // ≤ван ‘ранко - письменник, мислитель, громад¤нин: ћатер≥али м≥жнар. наук. конф. Ћьв≥в, 1998.

—тебун ≤. ѕитанн¤ реал≥зму в естетиц≥ ≤вана ‘ранка.  ., 1958.

‘ранко ≤. «≥бр. тв. у 50 т.  ., 1976-1986.

Ўумило Ќ. ѕолем≥ка ≤вана ‘ранка ≥ "молодомуз≥вц≥в" // ≤ван ‘ранко - письменник, мислитель, громад¤нин: ћатер≥али м≥жнар. наук. конфер. Ћьв≥в, 1998.



Ќа головну



Hosted by uCoz