Ќовела ≤вана ‘ранка "ћ≥й злочин"



"ћи Ї часткою земл≥, ≥ «емл¤ Ї часткою нас.

«апашн≥ кв≥ти - наш≥ сестри,

олень, к≥нь, великий орел - наш≥ брати.

Ѕаранц≥ на водах р≥к, с≥к диких кв≥ток,

п≥т пон≥ ≥ чолов≥к, а - все це одного роду, нашого роду"

≤з промови вожд¤ —≥Їта¤, 1855 р≥к

Ќазвана новела вперше надрукована в "Ћ≥тературно-науковому в≥снику", 1898р., т. ≤, кн. 3. ÷ього ж року в автопереклад≥ н≥мецькою мовою оприлюднена в журнал≥ "Die Wage", ч.34, п≥д заголовком "Mein Verbrechen". Ѕула вм≥щена в альманаху "ƒубове лист¤. јльманах на згадку про ѕ.ќ. ул≥ша" ( ., 1903). 1905р. передрукована у зб≥рц≥ "Ќа лон≥ природи" та й ≥нш≥ опов≥данн¤" (Ћьв≥в).

ѕ≥дкреслю, що цей останн≥й прижиттЇвий передрук новели саме в ц≥й зб≥рц≥ не випадковий. Ћюдина ≥ природа, р≥дне довк≥лл¤ ≥ його художнЇ зображенн¤, густота локального колориту, пост≥йне повертанн¤ письменника "до дн≥в своњх початку", до, так би мовити, малоњ ≤таки - все це фокусувалос¤ в проблем≥ "Ќа лон≥ природи".

"ћ≥й злочин" за жанром - новела спомину. ¬ражаЇ нас у н≥й глибина морально-етичноњ проблематики, поЇднаноњ з проникливим психолог≥змом ≥ ¤вищами екзистенц≥йного характеру.

ћистецьке структуруванн¤ особистих спомин≥в - вельми характерне ≥ пост≥йне ¤вище у св≥т≥ ≤.‘ранка. "Ќа дн≥ моњх спогад≥в!.." јбо ще: "Ќеначе в≥ сн≥, виринають перед моЇю душею забут≥ т≥н≥ давньоњ минувшини, рисуютьс¤ виразними силуетами на тл≥ крайобразу мойого р≥дного села ≥ промовл¤ють до мене давно нечутими, простими, тихими словами. ≤ ворушать моЇ серце, ≥ витискають сльози на оч≥. „и маю вас ловити, т≥н≥, с≥ттю слава" [2, т. 22, с. 318].

¬≥д пост≥йного спогаду про одну под≥ю в далекому дитинств≥ "ворушилос¤" сумл≥нн¤ письменника. ÷ей спогад промовл¤в не "тихими" словами. «адум новели виношувавс¤, коли творилис¤ перлини "≤змарагду", коли наступали "дн≥ журби". √либок≥ внутр≥шн≥ процеси, особлив≥ стани душ≥ викликали спогад на поверхню особистого творчого житт¤ письменника.

Ќовела зображуЇ "одну незвичайну под≥ю, що вже в≥дбулась". «вернемо увагу на такий психолог≥чний феномен. явища дит¤чоњ жорстокост≥ далеко не р≥дк≥сн≥. јтав≥стичн≥ ≥нстинкти в д≥тей, ще не сформованих у морально-етичному сенс≥, про¤вл¤ютьс¤ часто. јле буваЇ, що такий випадок набираЇ категор≥ального вим≥ру ≥ стаЇ в≥дчутним у вс≥й життЇв≥й драм≥ людини. ≤.‘ранко виразно зазначив уже в заголовку новели, що йдетьс¤ не про еп≥зод, а саме про екзистенц≥йного характеру под≥ю.

ўе ‘ома јкв≥нський говорив, що жорсток≥сть, ¤ка про¤вл¤Їтьс¤ у ставленн≥ до тварин, може бути спр¤мована ≥ на людину. ” промов≥ вожд¤ ≥нд≥анських племен —уквал≥ш та ƒуал≥ш (вони насел¤ли територ≥ю штату ¬ашингтон), адресованоњ губернаторов≥ —т≥венсонов≥, згадуЇтьс¤ "великий орел". ” новел≥ ≤.‘ранка йдетьс¤ про маленького "болот¤ного пташка".

Ќовела починаЇтьс¤ промовистою риторичною ф≥гурою. «аголовок ≥ перший абзац новели створюють в≥дпов≥дний "обр≥й оч≥кувань" ≥ налаштовують читача на драматичне сприйн¤тт¤ подальшого тексту:

"Ќ≥, не вдержу! Ќе можу довше видержати"! ћушу признатис¤ до гр≥ха, хоч знаю наперед, що на душ≥ мен≥ не буде легше в≥д того. јдже в≥дплата тут неможлива, то ¤ка ж в≥дплата може винагородити невинно пролиту кров, надолужити замордоване житт¤.

“ак, у мене на сумл≥нню заб≥йство" [2, т. 20, с. 62].

ќпов≥дь, ¤к бачимо, ведетьс¤ в≥д першоњ особи - новела набираЇ ознаки спов≥дальност≥. ÷е такий тип художньоњ структури, коли "... критер≥Їм в≥дбору ≥ концентрац≥њ матер≥алу виступаЇ гуман≥стичне "становище особистост≥, њњ духовна б≥ограф≥¤!" [1, с. 40]. ¬думливий досл≥дник способ≥в нарац≥њ у мал≥й проз≥ автора новели "ћ≥й злочин" ћикола Ћегкий зазначаЇ, що названий тв≥р будуЇтьс¤ за принципом "поз≥рного ототожненн¤ автора ≥ суб'Їкта викладу". “ут ужито терм≥н ™.Ќахл≥ка - "автоб≥ограф≥чний паралел≥зм" (¤к писав ј.¬ойтюк, ≥детьс¤ про "психолог≥чну однотипн≥сть" геро¤ ≥ автора"). ¬одночас цей же автор вказуЇ на елемент "новоњ" естетики, насамперед, сильну хвилю л≥ричну, ¤ка "руйнуЇ еп≥чну викладову систему" [1, с. 146]. ѕ≥дкреслимо також особливе внутр≥шнЇ напруженн¤ психолог≥чного процесу, зображеного в новел≥.

"Ќа сумл≥нн≥" - вбивство. ѕ≥сл¤ цього визнанн¤ йдуть характерн≥ роздуми-узагальненн¤ про повед≥нку людини на «емл≥, про най≥стотн≥ш≥ прикмети њњ бутт¤. ћожемо тут говорити вже не лише про антрополог≥ю, а й про онтолог≥ю тексту. ” структуру новели вводитьс¤ медитативний компонент. Ћюдина - "великий, систематичний" ≥ головне - "раф≥нований" убивц¤. ”се живе, що убиваЇтьс¤ людиною, це "наш≥ брати", ¤ких " ми мордуЇмо без гризоти сумл≥нн¤" ≥ нав≥ть не спостер≥гаЇмо цього".

ќпов≥дач (вир≥шальною м≥рою в≥д автора) визнаЇ: "як чолов≥к, що замолоду вибирав пташин≥ гн≥зда, ловив мотил≥в, збирав комах, [...], ¤ маю на сумл≥нн≥, повно, немало тис¤ч таких уб≥йств". ”се це забулос¤, однак "...не вигасаЇ ≥ оживаЇ все наново, болить тим г≥рше в моњм нутр≥, чим б≥льше силкуЇтьс¤ забути, затерти його [2, т. 20, с. 62]. ќтже, зображуЇтьс¤ феномен, психолог≥чне ¤вище - переживанн¤, ¤ке вперто не п≥ддаЇтьс¤ "вит≥сненню" у п≥дсв≥дом≥сть. "Ќещасна под≥¤" щоразу постаЇ у пам'¤т≥ з ус≥ма подробиц¤ми, хоча вже минуло "б≥льше ¤к тридц¤ть" рок≥в: "я був тод≥ невеличкий с≥льський хлопчина ≥ б≥гав, граючись, по л≥сах ≥ пол¤х мойого р≥дного села" [2, т. 20, с. 63].

ќпис ранньоњ весни в≥дзначаЇтьс¤ багатством колоритних, вельми характерних деталей.

«вернемо увагу на колоративи: земл¤ ще "с≥ра", але вже пом≥тно на н≥й "св≥жу зелень", а це: "... скваплив≥ остр≥ листки тростини, ще позвиван≥ в остр≥ шила листки хр≥ну". ¬же "...заб≥л≥лос¤ в≥д дикого часнику". «аб≥л≥ли ≥ засин≥ли "п≥дл≥щики". √острий з≥р ≥ дитини, ≥ письменника (образи персонажа ≥ автора взаЇмо в≥дображаютьс¤ повною м≥рою - аж до ототожненн¤), ¤кий зупинивс¤ на таких подробиц¤х предметного ≥ водночас л≥ризованого пейзажу, дивуЇ тепер≥шнього читача своЇю спостережлив≥стю ≥ залюблен≥стю в свою "малу ≤таку".

” пейзажну картину вводитьс¤ образ художньо амб≥валентний. ¬≥н до де¤коњ м≥ри Ї антиципац≥Їю, сигнал≥зуючи немовби подальше драматичне напруженн¤ внутр≥шнього сюжету новели. Ќа "вершках  арпат" ще видно сн≥гов≥ шапки, що здавалис¤ ≥скристими д≥амантовими коронами. ÷е вранц≥. јле п≥зн≥ше р≥чка вже "... клекот≥ла гн≥вно в своњх т≥сних берегах ≥ притискалас¤ вниз своњми жовтаво-брудними водами: се були ¤краз от≥ блискуч≥ д≥аманти, розтоплен≥ весн¤ним сонцем". ≤ так - ще один колоратив. ƒ≥алектика бутт¤ взагал≥. “а д≥ти рад≥ють весн≥, бавл¤тьс¤ б≥л¤ могутнього дуба ("ћикитич≥в дуб"). «'¤вл¤Їтьс¤ знайомий нам з новели "ћавка" образ берези. "“их≥ криниц≥" в гущавин≥ л≥су, куди приходили пити (¤к це спостер≥гали д≥ти) лиси, борсуки, дик≥ кабани. ўупаки у глибоких чистих млин≥вках. „ервоноок≥ плотиц≥.

ƒ≥ти "дуже докладно" обстежували своЇ маленьке весн¤не довк≥лл¤. ≤ ось громадка хлопчик≥в побачила в кущ≥ маленьку пташину. ќпов≥дач - маленький ще тод≥ персонаж зловив њњ. ѕол≥лог хлопчик≥в:

"¬с≥ хлопц≥ позб≥галис¤, аби побачити малого бранц¤.

- јх, ¤кий гарний!

- “акого пташка ¤ ще не бачив н≥коли

- √л¤ньте лише на його оч≥ (п≥дкр. моЇ - «.√.)

- ј його п≥р'¤чко!" [2, т. 20, с. 64].

ћомент новел≥стичноњ "незвичайност≥": згущуЇтьс¤, а водночас уводитьс¤ в нарац≥йний плин одна з найвагом≥ших деталей: п≥дкреслена незахищен≥сть пташка.

–≥дк≥сний у п≥дг≥рськ≥й околиц≥ "болот¤ний пташок" не полет≥в, не поб≥г в≥д пересл≥дувач≥в - "в≥н сид≥в тихо, затулений у моњй долон≥" (перед цими словами був докладний опис "болот¤ного пташка". ѕодробиц≥ такого "портрета" ще раз п≥дкреслюють, з одного боку, його красу, з ≥ншого - власне беззахисн≥сть: "дзьобок тоненький" ≥ "так≥ ж сам≥ довг≥, тонесеньк≥ ноги" (п≥дкр. моЇ. - «.√.). ƒ≥алог "здобичника" й ≥ншого хлопчика подаЇ нам детал≥ психолог≥чного характеру: "Ѕудеш його пекти? - јбо ¤ знаю". [2, т. 20, с. 65].

” кл≥тц≥ пташина поводитьс¤ вкрай сумовито ≥ тихо - "сумно ≥ зрезигновано". ≤ тут уводитьс¤ своЇр≥дна ф≥гура психолог≥чного паралел≥зму: "ћен≥ самому зробилос¤ сумно", - визнаЇ опов≥дач - головний персонаж. ѕташина н≥чого не њсть. ” душ≥ хлопчика йде напружена боротьба м≥ж прагненн¤м залишити пташину в кл≥тц≥ ("...в≥н такий гарненький! ≤ ¤ ж зловив його!) ≥ випустити њњ на волю.

ћинаЇ перший день. " оли ¤ вечером повернув додому", - розпов≥даЇ хлопчик , - то побачив, що пташок не доторкнувс¤ до њж≥; в≥н т≥лько сид≥в у кутку, високо вгору прост¤гнув тоненьку шийку ≥, не мигаючи оком, гл¤д≥в кр≥зь в≥кно надв≥р, де серед пурпуровоњ пожеж≥ заходило сонце за сн≥гову шапку ’ребти-гори ≥ в≥д часу до часу потакував головою так сумовито ≥ безнад≥йно, що ¤ не м≥г довше дивитис¤ на нього". [2, т. 20, с. 65].

Ќаведений уривок тексту новели маЇ дек≥лька пласт≥в, що орган≥чно взаЇмов≥дображаютьс¤. …де розвиток новел≥стичного сюжету за вельми скупими зовн≥шн≥ми под≥¤ми. «гущуЇтьс¤ психолог≥чна напружен≥сть. Ќарац≥¤ позначаЇтьс¤ ≥нтонац≥Їю в≥д автора ("пурпурова пожежа" - так не м≥г би висловитись с≥льський хлопчик). ≤ нарешт≥, промовиста деталь до характеристики м≥сц¤ д≥њ з њњ ч≥тким тональним колоритом ("’ребта-гора").

"ћоже, се н≥чна пташина", - подумав хлопчик у виразному намаганн≥ заспокоњти сумл≥нн¤. ћоже, в≥н њстиме вноч≥. ќднак настав ранок: "ѕташок усе ще сид≥в на т≥м сам≥м м≥сц≥ [...], усе ще прост¤гав шийку високо догори ≥ все ще, не змигаючи оком, гл¤д≥в на широк≥й, високий св≥т [...] ≥ в≥д часу до часу потакував головокою" [2, т. 20, с. 67]. ћи п≥дкреслили детал≥, що повторюютьс¤. «нову маЇмо тут ≥нтонац≥ю в≥д автора, деталь антиципац≥йного, ¤к побачимо дал≥, характеру ("широкий, далекий св≥т"). ќбраз пташини ледь пом≥тно персон≥ф≥куЇтьс¤ ("потакував головкою") ≥ набираЇ майже знакових прикмет, стаючи символом беззахисност≥ в екзистенц≥йному вим≥р≥.

ƒуша маленького хлопчика кричить: "ѕусти його! ѕусти його! - ѕощо його мучити". “а злий первень людського нутра перемагаЇ, шукаючи проте ¤когось виправданн¤ ("... ¤ мушу вид≥ти, чим в≥н годуЇтьс¤!). ’лопчик намагаЇтьс¤ знайти в≥дпов≥дну њжу (слимачки", "хробачки", "жаб'¤ча ≥кра"), але пташок не звертаЇ уваги "на т≥ ласощ≥". ≤ знову пасаж "в≥д автора": "«давалос¤, що т≥лько сонце, ≥ тепло, ≥ весна там, на широк≥м вольн≥м св≥т≥, займала всю його увагу" [2, т. 20, с. 66].

ѕройшов ще один день. ”вечер≥ хлопчик подумав (зв≥льненн¤ пташка в≥дт¤гаЇтьс¤, психолог≥чно "обгрунтовуЇтьс¤"), що вноч≥ пташина може стати здобиччю кота. "Ћ≥пше буде, коли ще сьогодн≥ в≥н переночуЇ у мене. ј завтра ран≥с≥нько ¤ занесу його на те саме м≥сце, де його зловив ≥ пущу на волю" [2, т. 20, с. 66].

ќбраз душевноњ боротьби, змаганн¤ пол¤рних первн≥в аж до проблеми дв≥йництва - у ≤.‘ранка пост≥йний Ѕ≥лий ≥ „орний ангели у пов≥ст≥, що творилас¤ в добу мистецького, ф≥лософського ≥ художнього синтезу.

“рет≥й ранок у новел≥стичному час≥ Ї немовби повторенн¤м попереднього. ќднак тут спостер≥гаЇмо нов≥ детал≥, що згущують психолог≥зм твору. ” попередн≥х описах ми читали: "не змигаючи оком"... ј третього ранку: "¬≥н усе ще не бравс¤ до н≥¤коњ поживи ≥ сид≥в, ослаблений ≥ втомлений, у куточку, очима все ще зазираючи кр≥зь в≥кно на волю. ¬≥н спок≥йно дав себе вз¤ти ≥ погл¤нув на мене тими самими невимовно сумовитими очен¤тами, ¤кими дививс¤ кр≥зь шиби на сонце та на ¤блунев≥ г≥лки" (авторська ≥нтонац≥¤ розвиваЇтьс¤).

’лопчик в≥дчуваЇ у руц≥ "... його (пташка - «.√.) м'¤ке п≥р'¤чко ≥ його тепле т≥ло" ≤ тут вступаЇ в гру атав≥стичний ≥нстинкт: "ј смачне мусить бути його м'¤со" - стр≥льнула мен≥ нараз думка..." ѕригадаймо млосний запах м'¤са в новел≥ ћ. оцюбинського" "ўо записано в книгу житт¤". ј в душ≥ хлопчика боротьба триваЇ. "” найглибш≥й глибин≥" озиваЇтьс¤ голос добрий. ¬≥н нав≥ть розтулив долоню, але пташка не полет≥ла. ≤ тут стаЇтьс¤ щось алог≥чне, ≥ррац≥ональне:

-≈т, що там! - скрикнула дит¤ча вперт≥сть, ≥ в найближч≥й хвилин≥ ¤ в≥дкрутив головку малому, чорному пташков≥" (ѕригадаймо, ¤к пташок "потакував головкою, немов стверджуючи св≥т зла). ≤ дал≥: "¬≥н задр≥бот≥в раз чи два своњми тоненькими н≥жками, з шийки витекли дв≥ чи три крапельки кров≥, ≥ малого, чорного пташка не стало. ¬ моњй долон≥ лежав холодний, бездушний труп" [2, т. 20, с. 37]. ћи пам'¤таЇмо "тепле т≥ло" пташки. ќпозиц≥¤ "холодний труп" указуЇ ще на одну особлив≥сть моменту. јвтор не говорить, що хлопчик довго тримав маленьке т≥льце, аж воно захололо Ќазвана опозиц≥¤ радше п≥дкреслюЇ емоц≥йну атмосферу моменту. « нього орган≥чно випливаЇ подальший психолог≥чний одномоментний (ск≥льки важать у життЇв≥й драм≥ людини так≥ знаков≥ миттЇвост≥!) процес: "≤ нараз зломилас¤, розв≥¤лас¤ вс¤ мо¤ вперт≥сть, мо¤ завз¤т≥сть, моЇ самолюбство". ≤ так, джерелом "людського безголов'¤" (див. в≥рш "якби ¤ знав" ≥з останнього циклу зб≥рки "Semper tiro") Ї оц¤ тр≥ада. ÷е, звичайно, серед ≥нших амб≥валентних рис людськоњ психолог≥њ. ≤ опов≥дач продовжуЇ (звернемо увагу на дом≥нантн≥, наскр≥зн≥ образи великого Ѕожого св≥ту сонц¤): "јдже ¤ зн≥вечив зовс≥м безц≥льно таке гарне, невинне житт¤! ќсь тут, на вольн≥м Ѕож≥м св≥т≥, перед лицем свого ¤сного, теплого весн¤ного сонц¤ ¤ видав ≥ сповнив жорстокий, н≥чим не мотивований засуд на смерть" [2, т. 20, с. 67].

Ѕезц≥льн≥сть, невмотивован≥сть жорстокост≥... та "Ѕ≥лий ¤нгол" (ще раз вдаюс¤ до образу з пов≥ст≥ "як ёра Ўикманюк бр≥в „еремош") перемагаЇ. ’лопчик в≥дчув гостре сум'¤тт¤ душ≥, з ¤коњ вже н≥коли не м≥г усунути спомину про вбивство "гарного пташка", з його "невимовно сумними очен¤тами". ћабуть, уперше в св≥тов≥й л≥тератур≥ так посл≥довно п≥дкреслюЇтьс¤ такий образ - лейтмотив. Ѕезмовний траг≥чний "д≥алог" людини-вбивц≥ ≥ маленького пташка. Ћюдини, позбавленоњ емпат≥њ.

™ ще один лейтмотив в опов≥данн≥. ÷е образ резигнац≥њ ≥ своЇр≥дного ствердженн¤ екзистенц≥йного негативу. ” душ≥ наратора живе той пташок завжди ≥ "...гл¤дить з тихою резигнац≥Їю, потакуЇ головкою" [2, т. 20, с. 68].

ќднак наратор повертаЇтьс¤ до образу хлопчика: "” м'¤кому, вразливому дит¤чому серц≥ не довго тривали т≥ турботи". який своЇр≥дний оксюморон; п≥дкреслюЇтьс¤ в≥чна парадоксальн≥сть бутт¤. јле спомин ожив. ћинуло двадц¤ть рок≥в. ќпов≥дач-автор опинивс¤ в тюрм≥: "... без милосерд¤ толочено, розтоптувано, без ц≥л≥ ≥ без ума н≥вечено та руйновано" вс≥ його найкращ≥ над≥њ ≥ пориви. ≤ йому пригадалис¤ невимовлен≥ "несамовито страшн≥ слова пташини: "јх, мо¤ весна пропала! я в невол≥! «наю вже, знаю, чим-то воно ск≥нчитьс¤!". Ћейтмотивний образ очей пташки розвиваЇтьс¤ градац≥йно. ќпов≥дач ф≥ксуЇ такий психолог≥чний момент: "... шпигонули мене в саме серце його сумн≥, повн≥ тихоњ резигнац≥њ очен¤та" [2, т. 20, с. 68].

‘≥ксуЇтьс¤ також процес кристал≥зац≥њ спомину, "у хвил¤х тривоги ≥ розпуки; коли так гостро в≥дчуваЇтьс¤ д≥¤ "¤коњсь упертоњ, завз¤тоњ ≥ нерозумноњ сили". ћи натрапили на знакове слово, ¤ке по¤снюЇ ≥ психолог≥ю ≥ поетику твору. ÷е слово "кристал≥зац≥¤".  ристал≥зувавс¤ спомин, ≥ процес творенн¤ дав у висл≥д≥ в≥дпов≥дно скристал≥зовану новел≥стичну структуру. ≤ ось такий поворот теми, пуант: ц¤ сила показуЇ невловим≥ привиди свободи ≥ щаст¤, щоб "в найближч≥й хвил≥ без причини ≥ без ц≥л≥ скрутити голову. ќтак завершуЇтьс¤ дуже своЇр≥дний психолог≥чний паралел≥зм.

Ћюдина схильна перенести своЇ позитивне ставленн¤ на все, з ким ≥дентиф≥куЇ себе. ќднак у твор≥ ≤.‘ранка маЇмо гостре (екзистенц≥йне) почутт¤ вини, гр≥ховност≥ й покути. јвтор зобразив феномен генерал≥зац≥њ одного випадку на весь екзистанс людини. √енетично людина задана все ж на добро.

™ ще один аспект бутт¤, порушений в опов≥данн≥: св≥т дитини без св≥ту дорослих. "—амодостатн≥ми" у цьому сенс≥ Ї ћалий ћирон ≥ √андз¤ (вона проте "опозиц≥йна" до матер≥). ƒитини, здатноњ в≥дчути красу св≥ту Ѕожого ≥ маленькоњ ≥стоти - весь час п≥дкреслюЇтьс¤, що пташок був гарний, нав≥ть незвичний у своњй крас≥.

"¬ипадок" став "незвичайною под≥Їю". "Ћютий б≥ль" ламаЇ силу вол≥, але й приносить очищенн¤. ≤мпл≥кац≥йний катарсис завершуЇ новелу.

ѕопри всю суб'Їктивн≥сть новели, що особливо про¤вилос¤ у зображенн≥ власного стану, коли сам ≤.‘ранко зазнав життЇвого краху (тюрма, ставленн¤ до нього рутенського середовища), в≥н ви¤вив "¤снозор≥сть у сфер≥ найтемн≥ших глибин людськоњ душ≥, кажучи його ж словами (статт¤ "ѕринципи ≥ безпринципн≥сть"). ћаЇмо три вим≥ри антрополог≥њ тексту: злочин, що веде до покути, до етики майбутнього (еколог≥¤ природи ≥ еколог≥¤ душ≥), ум≥нн¤ загл¤нути в "найтемн≥ш≥ глибини" ≥ суб'Їктивний св≥т автора, що зливаЇтьс¤ з наратором. ¬елике у малому...

Ћ≥тература

Ћегкий ћ. ‘орми художнього викладу в мал≥й проз≥ ≤вана ‘ранка. Ћьв≥в, 1999.

‘ранко ≤. «≥бр. тв. у 50 т.  ., 1976-1986.



Ќа головну



Hosted by uCoz