¬асиль ўурат - перекладач



¬ажко переоц≥нити внесок ¬асил¤ ўурата-перекладача у скарбницю св≥товоњ культури. Ќа жаль, ≥ ц¤ д≥л¤нка його творчост≥ в наш≥ дн≥ майже нев≥дома. ј вт≥м, саме ¬. ўурат пор¤д ≥з ≤ ‘ранком ≥ ѕ. √рабовським, на злам≥ ’≤’ - ’’ стол≥ть невтомно збагачував украњнську культуру шедеврами св≥товоњ л≥тератури.

ѕерекладати ¬асиль ўурат почав, ще будучи учнем г≥мназ≥њ. —талос¤ це з "благословенн¤" ≥ за порадою ≤. ‘ранка, ¤кий, дов≥давшись про л≥тературн≥ спроби юного г≥мназиста, став його першим рецензентом. —ам ¬. ўурат про це згадуЇ в "јвтоб≥ограф≥чн≥й записц≥": "ѕрочитавши к≥лька моњх стих≥в, в≥н (‘ранко - ¬. ў.-√.) зам≥тив у них дуже слабу форму ≥ похибки проти наголосу, ≥ порадив перекладати. я послухав ради. „итаючи класичних прозањк≥в, прискорював соб≥ зас≥б сл≥в, читаючи поет≥в, вчивс¤ наголосу, а ознайомлюючись з чужими л≥тературами, став дещо перекладати з ”ланда ≥ √ейне". ѕереклади ¬. ўурата почали з'¤вл¤тис¤ у р≥зних часописах у 1889 роц≥. …ого переклад новели ќ. ћ≥рбо "ўастю назустр≥ч" був опубл≥кований у "«ор≥", редактором ¤коњ був тод≥ ѕ. —кобельський, учитель академ≥чноњ г≥мназ≥њ. ¬. ўурат, учень ц≥Їњ г≥мназ≥њ, допомагав ѕ. —кобельському у його редакторськ≥й прац≥. «годом "«ор¤" надрукувала ≥ переклад балади ”ланда "Ћицарська смерть". ÷ей л≥тературний дебют ¬асил¤ ўурата в≥дм≥тив ≤ван ‘ранко у "Ќарис≥ ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури до 1890 року".

ўе й дос≥ не визначено к≥лькост≥ поетичних переклад≥в ¬асил¤ ўурата. Ќайб≥льше перекладав в≥н ≥з французькоњ, н≥мецькоњ та польськоњ л≥тератури, а в≥дносно нечисленн≥ переклади з рос≥йськоњ охоплюють 18 пр≥звищ поет≥в ≥ 40 твор≥вЕ ¬загал≥, ¬асиль ўурат перекладав ≥з французькоњ, н≥мецькоњ, англ≥йськоњ, бельг≥йськоњ, голландськоњ, датськоњ, румунськоњ, ≥тал≥йськоњ, грецькоњ, угорськоњ, польськоњ, слов≥нськоњ, болгарськоњ, сербськоњ, б≥лоруськоњ, рос≥йськоњ та чеськоњ л≥тератури, а також античних ≥ староруських автор≥в, перекладав ≥ пересп≥вував —в¤те ѕисьмоЕ

Ќа початку ’’ ст.  ирило —тудинський задумав видати антолог≥ю переклад≥в, ¤к в≥н зазначив, "найважн≥йших поет≥в чужих народ≥в, переклад≥в справд≥ вартних п≥д огл¤дом артистичним ≥ л≥тературним" [1, с. 3]. —початку хот≥в доручити цю справу ц≥л≥й громад≥ перекладач≥в, але пот≥м зупинив св≥й виб≥р на ¬. ўуратов≥ ¤к одному з "найвизнан≥ших наших письменник≥в (Е), що по р≥зних часописах та журналах розс≥¤в ц≥лий р¤д справд≥ артистичних ≥ поетичних переклад≥в".

¬асиль ўурат радо в≥дгукнувс¤ на пропозиц≥ю. ¬она вт≥лилас¤, на жаль, лише в один, перший випуск сер≥њ "ѕоез≥¤ ’≤’ в≥ку", до ¤кого вв≥йшли переклади з французькоњ (б≥льше половини матер≥алу), румунськоњ, ≥тал≥йськоњ л≥тератур. ÷≥ переклади у 1902 роц≥ публ≥кувалис¤ у 10-ти номерах "–услана". ѕрац¤ над антолог≥Їю дещо систематизувала поетичн≥ переклади ¬. ўурата ≥, кр≥м того, залишила ц≥кав≥ св≥дченн¤ перекладача про його баченн¤ сут≥ поетичного перекладу. ” невелик≥й передмов≥  . —тудинський цитуЇ лист ¬асил¤ ўурата, ¤кий висв≥тлюЇ саме ц≥ проблеми: "я перекладав весь час, що мен≥ п≥д руки попало ≥ мому настроЇви - в р≥жних часах р≥жному - в≥дпов≥дало. ј тут - повне виданн¤ переклад≥в з европейськоњ поез≥њ ’≤’ в. повинно бути бодай с¤к-так повне. «начить, на мене паде обов'¤зок дати вповн≥ не лиш те, що вже переклав, а й те, що належало б перекласти, аби образ поез≥њ ’≤’ в. бодай в приближенню вийшов повний. Ѕа заки читач зм≥ркуЇ, що ¤ нав≥ть в перекладах хочу бути собою, хочу дати йому передовс≥м себе з своњми настро¤ми ≥ поетичними уподобанн¤ми, - в≥н наперед гл¤дати буде в моњх перекладах за своњми улюбленими думками, спитаЇ: а чому нема сего? а чому пропущено те! воно б мен≥ б≥льше було по души!!! ќсь ≥ причини, дл¤ ¤ких ¤ не квапивс¤ з повним виданн¤м своњх перекладних поез≥й" [1, с. 4].

¬. ўурат невтомно працював над формою, перекладаючи, удосконалювавс¤ ≥ ¤к ориг≥нальний поет.  оли читати його власн≥ поез≥њ, то важко пов≥рити, що колись поет був недосконалий саме у форм≥ - в≥рш≥ вражають блискучою формою, багатством поетичних засоб≥в, р≥зноман≥тт¤м ритм≥в, неспод≥ван≥стю римуванн¤, чудовими зразками ал≥терац≥њ, асонансуЕ ”се це вв≥брав у себе поет, перекладаючи ген≥њв св≥товоњ л≥тератури.

≤ все ж найважлив≥шими роботами у галуз≥ перекладу Ї щурат≥вськ≥ переклади "—лова о полку ≤горев≥м" та "ѕ≥сн≥ про –оланда", а також його переклади та пересп≥ви з≥ —в¤того ѕисьма.

ѕереклад "—лова" - чи не найкращих з ус≥х переклад≥в цього твору украњнською. ѕ≥сл¤ його по¤ви у 1907 роц≥ в≥н зразу завоював не лише зах≥дного украњнського читача, а й здобув значну попул¤рн≥сть на ѕридн≥пр¤нщин≥, пор¤д з перекладами ћаксимовича, –уданського, ѕанаса ћирного. ≤ тепер в≥н вир≥зн¤Їтьс¤ у з≥ставленн≥ з перекладами –ильського, «аб≥ли, з новими перекладами, вражаЇ своЇю витончен≥стю, розум≥нн¤м ориг≥налу. ѕрацюючи над перекладом "—лова", ¬. ўурат досл≥див ≥ так зван≥ "темн≥ м≥сц¤" тексту, написав на цю тему к≥лька наукових розв≥док, актуальних ≥ сьогодн≥.

ѕерекладати "ѕ≥сню про –оланда" ¬асиль ўурат почав ще в г≥мназ≥њ: "ћоњ студ≥њ над мовою належать ще до ун≥верситетських час≥в (1892 - 1896), а вправа в техн≥ц≥ стиха прийшла мен≥ при дальших перекладах, з ¤ких згадаю передовс≥м "ѕ≥сню про –оланда", перекладену через половину вже в V≤≤ - V≤≤≤ г≥мн. кл." (ѕоез≥¤ ’≤’ в≥ка. - —. 5). ѕереклад допрацьовано у 1918 роц≥. ÷е - перший переклад в украњнськ≥й л≥тератур≥ словного старофранцузького епосу. ≤ хоча, кр≥м окремих видань 1895 ≥ 1918 рок≥в (перша публ≥кац≥¤ - "∆итЇ ≥ слово", 1894), переклад ув≥йшов до двох рад¤нських видань поез≥й та переклад≥в ¬асил¤ ўурата (1957 та 1962 року), його чомусь не використовують при ознайомленн≥ з ≥стор≥Їю французькоњ л≥тератури.

ћоже видатис¤ дивним, зв≥дк≥л¤ в учн¤ г≥мназ≥њ, хай ≥ дуже зд≥бного, таке досконале знанн¤ французьклоњ мови, що в≥н насм≥люЇтьс¤ перекладати старофранцузький епосЕ ¬асиль ўурат ≥ справд≥ знав французьку досконало. Ќев≥домо, зв≥дки з'¤вилас¤ в дом≥ його в≥тчима, ћиколи —емк≥ва, французька д≥вчтна, але на фотограф≥њ, ¤ка збер≥гаЇтьс¤ в с≥мейному арх≥в≥, бачимо юного ¬асил¤, гувернантку-французку, мат≥р ¬асил¤ ћар≥ю ≥ його в≥тчима. ѕро гувернантку м≥й батько, —тепан ўурат, не згадав у б≥ограф≥њ ¬асил¤ ўурата - дл¤ рад¤нських видань така згадка була недоречною, нав≥ть могла перекреслити вих≥д у св≥т виданн¤, але можливо, що ¤кихось точн≥ших факт≥в з цього приводу —тепан ўурат просто не знав. ћен≥ ж згадував, що гувернантка була, що навчала французькоњ мови ¬асил¤ ≥, здаЇтьс¤, була французькоњ нац≥ональност≥. ‘отограф≥¤ опубл≥кована на 8 стор≥нц≥ спогад≥в —тепана ўурата ≥ ќлександри √ургули-ўурат "ƒва крила", ¤ке нещодавно вийшло в св≥т у Ћьвов≥.

ўурат≥в переклад "ѕ≥сн≥ про –оланда" - справжн≥й шедевр перекладацькоњ майстерност≥. ћова його легка, поетична, багата, р≥знобарвна, в≥н майже адекватний французькому ориг≥налов≥.

ќкремо сл≥д сказати про переклади та пересп≥ви ¬асил¤ ўурата з текст≥в —в¤того ѕисьма. ѕерекладач глибоко розум≥в важлив≥сть поданн¤ св¤тих текст≥в народною мовою. ѕро це в≥н писав у розв≥дц≥ "ѕоез≥¤ у пророка ≤сайњ": "я старавс¤ перекладати ¤кнайв≥рн≥ше, не уймаючи н≥чого. ј скоро додав що, то х≥ба такт словам, ¤к≥ в Їврейськ≥м ориг≥нал≥ також його мали, ≥ х≥ба рим, що в нов≥ших мовах заступаЇ, по части, мелод≥йн≥сть давн≥х поез≥й. Ќастр≥й принесла жива мова з собою" (ѕоез≥¤ в пророка ≤сайњ. - Ћьв≥в, 1908). «разки переклад≥в та пересп≥в≥в ув≥йшли до зб≥рки "≤з глубини воззвах" - псалми, ≥з ≤сайњ, ™зек≥њла, ƒанињлаЕ ¬асиль ўурат працював у л≥тург≥чн≥й ком≥с≥њ, ¤ка готувала переклад л≥тург≥чних текст≥в украњнською мовою. ѕро це розпов≥дав Ѕлаженн≥ший ѕатр≥арх …осип —л≥пий отцев≥ ≤ванов≥ ƒацьку, зауважуючи, наск≥льки вдумливо, в≥дпов≥дально ставивс¤ вчений до ц≥Їњ роботи. Ќа жаль, вона не була завершенаЕ “епер, коли робота над текстами богослуж≥нь в≥дновлюЇтьс¤, перекладацький досв≥д ¬асил¤ ўурата може ≥ повинен допомогти г≥дно виконати цю надзвичайно важливу справу - дати украњнському народов≥ справд≥ достойний, глибокий ≥ точний переклад л≥тург≥чних текст≥в та —в¤того ѕисьма.

Ћ≥тература

1. ўурат ¬. ѕоези¤ ’≤’ в≥ка. - Ћьв≥в, 1903.



Ќа головну



Hosted by uCoz