≈стетико-художн≥й прост≥р альманаху " орол≥вський л≥с": брак ≥деалу



Ћ≥тературне житт¤ ”крањни ≥ Ћьвова зокрема в 1990-т≥ роки характеризувалос¤ р≥зноман≥тн≥стю ≥мен, твор≥в, груп. ”с≥ вони впродовж невеликого пром≥жку часу сформували св≥й л≥тературно-мистецький ландшафт, ¤кий вагомо характеризуЇ постмодерний розвиток нашоњ культури. ƒе¤к≥ з ≥мен зникли з л≥тературного обр≥ю, ≥нш≥ своњми публ≥кац≥¤ми та виступами поповнюють сьогодн≥шнЇ л≥тературне житт¤, орган≥зують його.

ѕочинаючи з к≥нц¤ 1980-их, а може, й ран≥ше, в украњнському письменств≥ формуЇтьс¤ альтернативна до оф≥ц≥йноњ л≥тератури мистецька сила. ѕроцес оновленн¤ л≥тературного процесу розпочавс¤ саме з≥ зростанн¤ т≥Їњ к≥лькост≥ письменник≥в, котр≥ писали на заборонен≥ чи непрестижн≥ теми, зм≥цнювавс¤ через по¤ву нових текст≥в, њх доступн≥сть, змогу писемно й усно попул¤ризувати (проведенн¤ л≥тературних вечор≥в, "найживуч≥шими" з ¤ких стали пер≥одичн≥ л≥тературн≥ зустр≥ч≥ впродовж 1995-1999 рр. п≥д назвою "“ретЇ тис¤чол≥тт¤", орган≥зован≥ ¬.Ќебораком). ¬ажливою проблемою, ¤ка супроводжувала л≥тературне житт¤ 1990-их рр., залишалос¤ ф≥нансуванн¤ мистецьких проект≥в (публ≥кац≥њ, орган≥зац≥¤ вечор≥в, поњздки з метою доланн¤ своЇњ ≥зол¤ц≥њ, творче сп≥лкуванн¤). ¬ир≥шенн¤ ц≥Їњ проблеми дало би змогу про¤витис¤ розмањттю ≥ новизн≥ естетичних починань молодих письменник≥в, ¤скраво засв≥дчило би здоров'¤ та повноту л≥тературного процесу в ”крањн≥ к≥нц¤ ’’ ст.

ѕочинаючи з 2000 року, вже п≥д ег≥дою јсоц≥ац≥њ украњнських письменник≥в (ј”ѕ), у Ћьвов≥ в останню п'¤тницю кожного м≥с¤ц¤ провод¤тьс¤ мистецьк≥ зустр≥ч≥ з в≥домими та молодими поетами ≥ прозањками, м≥сцевими та запрошеними з ≥нших м≥ст (не т≥льки ”крањни). ¬едуч≥ (¬.Ќеборак, а в≥дтак ≤.Ћучук, ћ.—авка й ≥нш≥) представл¤ли льв≥в'¤нам - студентськ≥й молод≥, поважн≥й професур≥, прихильникам украњнськоњ поез≥њ загалом - творч≥сть ƒ.ѕавличка, ј.—одомори, ћ.—авки, ¬≥хти —ад, ќ.—ливинського та ≥нших. ÷≥ автори виступали з розпов≥д¤ми про свою творч≥сть, читали власн≥ тексти.

Ќа одному з таких л≥тературних вечор≥в Ќ.‘едорак на запитанн¤ ¬.Ќеборака, ¤к сьогодн≥ орган≥зуЇтьс¤ л≥тературний процес, в≥дпов≥в, що, перш за все, його розвивають ф≥лологи за осв≥тою, б≥льш≥сть ≥з котрих маЇ ступ≥нь кандидата ф≥лолог≥чних наук. —аме цей контингент учасник≥в, на нашу думку, здатен спр¤мовувати, подолавши роз'Їднан≥сть, дебютант≥в, продукувати високомистецьк≥ твори, завд¤ки чому художнЇ житт¤ стаЇ ц≥льним, ≥нтегруЇтьс¤ сп≥льною ≥деЇю.

„ерговим п≥дтвердженн¤м р≥зноспр¤мованост≥ сучасного л≥тературного житт¤ Ћьвова, ц≥кавим моментом розвитку украњнськоњ л≥тератури 1990-их рок≥в стала по¤ва альманаху " орол≥вський л≥с", назву, концепц≥ю та структуру ¤кого розробив ¬.Ќеборак. ѕроанал≥зуЇмо поетичний, прозововий, перекладний та граф≥чний матер≥ал альманаху, оск≥льки в≥н вийшов на злам≥ ’’ та ’’≤ ст. (його презентац≥¤ в≥дбулась у Ћьвов≥ в ѕалац≥ мистецтв 28 с≥чн¤ 2000 року) ≥ за к≥льк≥стю представлених у ньому автор≥в ≥ вибраних текст≥в вважаЇтьс¤ своЇр≥дним зв≥том льв≥вських письменник≥в.

Ќазва альманаху - " орол≥вський л≥с" - символ≥чна. …ого рубрики мовби "шифрують" зм≥ст. ” ц≥й книз≥ сучасне житт¤ осмислене у двох площинах. «малювати людину, њњ чутт¤ себе у св≥т≥, п≥дкреслити це ун≥версальними назвами розд≥л≥в, персонажами майже м≥стичного д≥йства, серед ¤ких Ї легендарн≥ й ≥сторичн≥ постат≥, й показати њњ в конкретних соц≥ально-побутових умовах - завданн¤ упор¤дника й учасник≥в л≥тературного зб≥рника. ѕевна в≥докремлен≥сть, ≥снуванн¤ у безлик≥й народн≥й мас≥, самореал≥зац≥¤ чи самоопануванн¤ св≥ту - мотиви альманаху. ∆ив≥, реальн≥ героњ, наш≥ сучасники-автори ховаютьс¤ за масками, прилучаючи себе до багатого духовного ун≥версуму.

ѕривид, Ћ≥с людей, Ћицар, ћонах, Ћьох, ћ≥нерва - так≥ ном≥нац≥њ рубрик вказують на м≥фопоетичний ≥ ф≥лософський зм≥ст, а з≥ставленн¤ назв розд≥л≥в ≥ зм≥сту текст≥в у них допомогаЇ п≥знати сучасне житт¤, його траг≥зм "у зв'¤зку з глобал≥зац≥Їю, урбан≥зац≥Їю та ≥ншими чаклунствами блаженноњ пам'¤т≥ двадц¤того стол≥тт¤", передати свою тривогу за нього. ÷≥ архетипн≥ постат≥, ол≥тературнен≥ ран≥ше у багатьох творах, уведен≥ в альманах, стали точними модел¤ми морально-екзистенц≥йних дом≥нант нашого часу - самотност≥ (ћонах), народу, масовост≥ (Ћ≥с), гротескно заниженого ≥снуванн¤, зникненн¤ особистост≥ (ѕривид, Ћьох), суперечливоњ та складноњ життЇвост≥ (всеохопний образ ћ≥нерви ¤к покровительки творчост≥, мудрост≥, в≥йни), пор¤дност≥, духовноњ чистоти ¤к чогось надзвичайного дл¤ сьогоденн¤ (Ћицар, ƒами), а сам образ  орол≥вського л≥су втратив своЇ традиц≥йне значенн¤ ≥деалу ≥ став виразником ц≥л≥сноњ сп≥льноти, духовно-культурний ≥ матер≥альний прост≥р ¤коњ заполонили хаос, безладд¤, ¤ким не завжди може протисто¤ти закохана ≥ творча людина. —аме коханн¤ ≥ творч≥сть упродовж в≥к≥в були джерелом збереженн¤ себе, збагачували та зм≥цнювали людину, а сьогодн≥ героњ ≤.Ћучука, ћ.—авки п≥д тиском побуту не можуть залишитись у св≥т≥ своњх ц≥нностей.

ћетою учасник≥в альманаху було також наголосити через уведенн¤ м≥фолог≥чних постатей на сп≥льност≥ дл¤ р≥зних епох траг≥чних переживань, духовноњ порожнеч≥, ¤к≥ великого загостренн¤ набули в наш час, з≥ставити њх ≥з тривким гуманним життЇвим полем. “акий рух структури зб≥рника - тонка естетична паралель ≥з минулим ¤к метод само≥нтерпретац≥њ та саморозгерметизац≥њ своЇњ замкнутост≥ в сучасному св≥т≥ - незвичний ≥ глибокий. ¬≥н даЇ змогу пол≥тичним, соц≥альним, культурним реал≥¤м у текстовому пол≥ альманаху не втратити свого зв'¤зку з часом, з≥ставл¤ючи чи протиставл¤ючи, ≥Їрарх≥зувати сутн≥сть сучасного бутт¤.

Ѕути щирим у сучасност≥, показати г≥перреальну м≥ру "заблокованост≥" [4] людини в соц≥ально-побутових умовах, ¤к≥ не дають розширитис¤, ствердитис¤ особистост≥, њњ насназ≥, ун≥кальност≥, а зумовлюють "коротк≥сть" њњ ≥снуванн¤, буттЇву нерозгорнут≥сть - теж мета зб≥рника.

¬≥ктор Ќеборак у 1994 р. в одному з ≥нтерв'ю так говорив про своЇ зверненн¤ до художнього м≥фолог≥чного простору: "ј дл¤ нас маска - це Ї ц≥кавий прийом, це спос≥б бути собою, тому що маску од¤гнуто все-таки на своЇ обличч¤" [2, с. 165]. ћаска " орол≥вський л≥с" ≥ назви њњ розд≥л≥в, ¤к ми вже сказали, - широкий образ сучасноњ реальност≥. ћандр≥вники в час≥ - автори зб≥рника, котр≥ грають рол≥ Ћицар¤, ƒами, ћонаха,  орол≥вського ѕривида, Ѕлукальц¤, ѕустельника, —в¤щеника, Ћ≥сового гост¤ - з'Їдналис¤ сп≥льною метою зупинитис¤ в епос≥ к≥нц¤ ’’ ст., ожили, в≥днайшовши своњ прототипи, та ви¤вилос¤, що благородн≥ почутт¤ загубилис¤, висок≥ прагненн¤ зникли, натом≥сть у св≥домост≥ людини все б≥льше м≥сц¤ займають прозањчн≥сть, буденн≥сть. ¬исока естетика - антично-ренесансний м≥ф  орол≥вського л≥су ¤к ≥деалу, довершеного буттЇвого середовища - руйнуЇтьс¤, оголюЇтьс¤ правдою нового житт¤, показом драматичних под≥й у душ≥ людини. ¬ласне, маски не схематизують, а радше п≥дкреслюють типов≥сть того чи ≥ншого сусп≥льного ¤вища, ¤ке вони означують. ≤ навпаки - героњ, сюжети льв≥вських автор≥в ц≥Їю аналог≥Їю вдало введен≥ у св≥тову чи нац≥ональну художню систему, порушеним проблемам надано ц≥л≥сност≥ й ц≥льност≥.

„и не найб≥льше шокують нецензурн≥ фрази героњв та еротичн≥ сцени в ум≥щених текстах альманаху. ѕочинаючи в≥д перекладу, граф≥ки й аж до словесного змалюванн¤ сучасного житт¤, перед нами постаЇ реальн≥сть без будь-¤ких прикрас, що примушуЇ замислитис¤: може, варто в≥дмовитис¤ в≥д того найпрост≥шого, вже знаного в л≥тератур≥ натурал≥стичного зображенн¤ та цитуванн¤ ≥ дати поетам свободу художн≥й у¤в≥, створити таку поетично-образну формулу под≥й ≥ людей, матер≥альноњ невлаштованост≥ й духовноњ б≥дност≥ (черствост≥, аморальност≥, користолюбства), ¤ка би не була перенасичена цими засобами. ¬ украњнськ≥й л≥тератур≥ 1990-их рок≥в Ї така традиц≥¤ поетичноњ практики: намаганн¤ мислити д≥йсн≥сть у поетичн≥й суб'Їктивно-спонтанн≥й чи ≥нтелектуальн≥й площин≥, подавати њњ в ун≥версальних реал≥¤х, звертаючись до актуальних проблем, зд≥йснюЇтьс¤ саме так у Ќ.‘едорака, ћ.—авки, ≤.Ћучука. ” цих автор≥в образи сн≥гу-спрута, м≥ста, мешканц≥в холодноњ к≥мнати, героњв ф≥льму, њхн≥х почутт≥в в≥дображають сусп≥льн≥ процеси, стверджують невмерлу життЇрад≥сн≥сть. –озкриваючи в умовному образ≥ холоду, зим≥вл≥, в≥дносинах людей руйн≥вний дух часу, льв≥вськ≥ поети показують, що з≥ткненн¤ њхн≥х героњв ≥з навколишн≥м житт¤м, п≥знанн¤ вс≥х його негаразд≥в не веде до протесту, незадоволень, а показуЇ байдуж≥сть протисто¤ти њм, неможлив≥сть назавжди сховатис¤ в≥д них у почутт≥ коханн¤, св≥т≥ материнства, дружби. ¬они почувають свою потр≥бн≥сть у невеликому кол≥ людей.

Ќай¤скрав≥шим образом духовного приземленн¤, черствост≥, складност≥ житт¤ людини Ї холод, зима. ¬≥хта —ад у в≥рш≥ "2000" в≥дтворюЇ внутр≥шн≥й св≥т ж≥нки, зокрема почутт¤ самотност≥, порожнеч≥, њњ мисленнЇву ун≥ф≥кац≥ю з часом - зимою, - а також намаганн¤ подолати њх, силу теплоти почутт¤. Ћ≥рична героњн¤ ћ.—авки - молода акторка - перетворюЇ гру на живе почутт¤, однак њњ багатий духовний св≥т, талант, належно не оц≥нен≥ режисером, не можуть пробити закритост≥ його до проблем ≥ншоњ людини, адже тод≥ порушитьс¤ влаштован≥сть ≥ задоволенн¤ дос¤гнутим становищем.

Ќ.‘едорак творить образ холодного м≥ста. «им≥вл¤ людини в ньому - це образ духовноњ мерзлост≥, нечутливост≥, нав≥ть своЇњ меншост≥, безц≥льност≥. ќднак автор показуЇ: ≥ п≥д вагою сн≥гу не припин¤Їтьс¤ житт¤, люди своЇю в≥рою, фанатичною над≥Їю - "людиська занадто зат¤т≥ й жив≥" [5, с. 33], - суЇтою бентежать холодну статику. ¬ Їдност≥ "холод плюс людськ≥ драми, хот≥нн¤, переживанн¤" казково-химерно народжуЇтьс¤, виростаЇ з боротьби нова реальн≥сть. Ќаприк≥нц≥ поетичного циклу Ќ.‘едорак ореал≥стичнюЇ зображувану картину в≥йн ≥ холоду. Ѕагата художн¤ у¤ва автора створила це д≥йство, в ¤кому поЇдналис¤ соц≥альний часо-прост≥р ≥ модерн≥стська традиц≥¤ експресувати, м≥фолог≥зувати.

«агалом, зображен≥ в альманаху окрем≥ моменти соц≥ально-побутового житт¤, з ¤ких виростаЇ ц≥л≥сний образ непривабливих сьогодн≥шн≥х реал≥й, стають дл¤ нас спонукою до житт¤ б≥льш усв≥домленого, ц≥нн≥сного, в ¤ке дом≥нантною частиною повинн≥ повернутис¤ добро, допомога, любов, щаст¤ тощо. ѓх тематичний брак у зб≥рнику - вдала естетична тактика: констатуЇ, що таким справд≥ Ї житт¤, й одразу задумуЇмос¤: чи таким воно повинно бути? як результат зростаЇ почутт¤ ностальг≥њ за химерним, ц≥кавим св≥том. ѕисьменники його домислюють, оказковують, твор¤чи нов≥ граматичн≥ та семантичн≥ зв'¤зки, щоби ще б≥льше збагатити сьогоденн¤, вийти з його одноман≥тност≥, подолати малопл≥дн≥сть, зробити глибшою та очевидною конкретику факту, пр¤моту простоњ правди житт¤. ћежа реал≥стичного та вигаданого художнього св≥ту ≥нколи ч≥тка. ѕоети н≥би навмисно йдуть до ц≥Їњ пол¤рност≥, р≥зноман≥тност≥. Ќа нашу думку, це головна зовн≥шн¤ зм≥нна, ¤ка визначаЇ обличч¤ сучасноњ л≥тератури. « ц≥Їњ еклектики творитьс¤ нова художн¤ реальн≥сть.

ѕоетичний ≥ прозовий матер≥ал альманаху даЇ нам змогу побачити особливост≥ пр¤муванн¤ сучасноњ л≥тератури, ¤к≥, зокрема, вплинули на переклади та граф≥ку. “ексти зб≥рника " орол≥вський л≥с" св≥дчать, що поглиблюЇтьс¤ реал≥стичне зображенн¤ сучасного житт¤. ¬оно визначаЇтьс¤ максимально точним в≥дтворенн¤м сучасност≥, переважають змалюванн¤ побуту, натурал≥зм у проз≥, в≥ддаЇтьс¤ перевага опису, часто в поЇднанн≥ з моментал≥змом, ¤ким розкриваЇтьс¤ житт¤ чи почутт¤. ÷≥нн≥сн≥ ор≥Їнтац≥њ цих митц≥в б≥льше конкретн≥, заземлен≥, н≥ж ун≥версальн≥. ¬они мають схильн≥сть любити "м≥ське", "с≥льське", шукають екзистенц≥йних життЇвих ситуац≥й, намагаютьс¤ показати занепад духовност≥, зобразити соц≥альн≥ б≥ди (твори ћ.ягоди, Ќ.—н¤данко, ћ.ћишкала). ≤нша група автор≥в альманаху вдаЇтьс¤ до химерност≥, казковост≥, гри, що Ї реакц≥Їю на духовне заземленн¤, запод≥¤не соц≥альними зм≥нами, звернена до ≥ррац≥онального, промовисто зм≥щених художн≥х площин. ѓхнЇ складне асоц≥ативне мисленн¤ оживлюЇ д≥йсн≥сть, творить св≥т щирих почутт≥в, злагоди, св¤ткового настрою. ћета письменник≥в - показати, що житт¤ ц≥каве, д≥Їве, ≥ конкретне середовище в суб'Їктивному простор≥ теж здатне створити небуденну под≥ю. ¬оно св≥дчить про опору життЇвим обставинам, в≥рн≥сть усьому люд¤ному, беззисковому.

≈стетична спр¤мован≥сть зб≥рника позначилась ≥ на перекладах, зокрема античних твор≥в. ѕростежуютьс¤ радикальн≥ зм≥щенн¤ на тематично-словесному р≥вн≥: лексичн≥ компоненти високого класичного мистецтва в њхньому буквальному переклад≥ одержали "низьке" трактуванн¤. јнтиестетизм деталей виразний, однак за њх вульгарн≥стю, непристойн≥стю ховаЇтьс¤ прагненн¤ максимально точно передати внутр≥шню реал≥ю тогочасного геро¤: змалювати ззовн≥ його бутт¤ не лише ¤к насолоду, гармон≥ю, але ≥ ¤к св≥т тривог, виживанн¤. ћаЇмо показ житт¤ античного геро¤ у спектр≥ його ф≥зичних прагнень ≥ нетабуйованого мовленн¤.

јкцентуванн¤ на низькому в людин≥, змалюванн¤ њњ ≥стинноњ природи (через увагу до чуттЇвост≥, морал≥ тощо) даЇ змогу зрозум≥ти позатекстову дидактичну мету альманаху: побачити важлив≥сть дл¤ сучасност≥ поц≥нуванн¤ гуманного начала в людин≥, його п≥дтримати ≥ плекати в соб≥. —аме св≥т поетичноњ у¤ви здатен протисто¤ти груб≥й, сувор≥й д≥йсност≥, в≥днайти чи створити њњ згублене обличч¤. ÷е - нова поетична форма практики, ¤кою альманах≥вц≥ приход¤ть до ствердженн¤ чи показу ≥снуванн¤ гуманного та чуттЇвого в людин≥.

" орол≥вський л≥с" - ц≥л≥сний м≥ф про 1990-т≥ роки, незважаючи на те, що контрастно ≥снують у ньому низьке та високе. ÷е - строЇний образ сучасноњ духовноњ реальност≥: внутр≥шньоњ гармон≥њ (в≥ри, любов≥, чесност≥), бруду житт¤ й етично-естетичноњ пам'¤т≥, ≥деалу. " орол≥вський л≥с" - символ нероз'Їднаних д≥йсностей, ¤к≥ впливають одна на одну, незважаючи на в≥дстань часу та зм≥ну ц≥нностей. ÷е перш за все ≥ образ окремоњ особистост≥ - чистоти, любов≥, добра, сюжет њњ заглибленн¤ в себе та минуле й у св≥т людей - бруд, черств≥сть, ¤к≥ завдають духовних травм. «≥ставленн¤ реальностей набуваЇ вин¤тковоњ поетично-ф≥лософськоњ моделюючоњ здатност≥ - широко змалювати драматизм сучасного ≥снуванн¤. ’удожн¤ тканина зб≥рника в≥д цього не руйнуЇтьс¤. ÷ей прийом, навпаки, м≥цно цементуЇ њњ окрем≥ теми та мотиви, переконливо творить майже об'Їктивну картину сучасност≥ [1, с. 39]. “ака мистецька форма по¤сненн¤ св≥ту збагачуЇтьс¤ використанн¤м цифр, пон¤ть ≥з р≥зних галузей знань, наукових сфер, але в художньо перетвореному вигл¤д≥ (поез≥¤ Ќ.√ончара, ћ.ягоди). ¬ альманас≥ р≥вноправно функц≥онують абстрактна образн≥сть ≥ конкретне називанн¤ ознак, предмет≥в, наприклад: "променуюча ¤сн≥сть чистоти", "б≥лий образ", "чистий образ думки" ≥ жах, кров, б≥ль, "арх≥тектура хаосмосу", "дзюрава крањна" [3, с. 55, 56]. ¬асиль •абор в "ќд≥ новел≥" розкриваЇ основн≥ мотиви такого баченн¤: "... тебе р¤тують у цьому св≥т≥ твоњ б≥л≥ слони... - отож поган¤Їш њх ≥ щодн¤ пасеш на зелених гал¤винах у¤ви, одне слово - живеш!" [3, с. 52].

—оц≥альна тематика була ≥, ¤к бачимо в " орол≥вському л≥с≥", надал≥ залишаЇтьс¤ родючим ірунтом дл¤ творчост≥. « огл¤ду на ≥мператив оновленн¤, ¤кий ≥снуЇ в л≥тератур≥ та спонукаЇ њњ до дистанц≥юванн¤ в≥д попередник≥в, ми не пом≥чаЇмо спроби "пом'¤кшити" шл¤х≥в розвитку - в≥д≥йти в≥д зображенн¤ соц≥ально та духовно непривабливоњ сучасност≥. Ќавпаки, учасники альманаху " орол≥вський л≥с" перекладами, шокуючими темами намагаютьс¤ показати, що такою в≥двертою л≥тература була не завжди, але такою Ї зараз, ≥ цього не треба приховувати. ≤ навпаки: знайденн¤ в античн≥й чи рос≥йськ≥й л≥тературах схожих настроњв ≥ сили почутт¤ покликане п≥дкреслити специф≥ку сучасноњ художньоњ д≥йсност≥ ≥ творчост≥ зокрема. —интез соц≥ально-конкретного естетичного баченн¤ з м≥фолог≥чним дав змогу льв≥вським письменникам зосередитись ≥ виразно показати приборканн¤ духу людини сусп≥льно-пол≥тичними умовами, його обмеженн¤ та градац≥ю, зб≥дненн¤, нав≥ть божев≥лл¤.

¬≥ддаючи пр≥оритет змалюванню зовн≥шнього оточенн¤, його духовноњ та матер≥альноњ нестаб≥льност≥, альманах≥вц≥ все ж таки прагнуть спр¤мувати нас до ≥ншоњ духовноњ опори в сучасному хаотичному св≥т≥, т¤гнутис¤ до нењ з метою осмисленн¤ та в≥дновленн¤ ц≥л≥сност≥ свого "¤", всього св≥ту через ви¤вленн¤ ≥стини, краси, добра. Ќею здеб≥льшого Ї коханн¤, творч≥сть, родина. ” широкому соц≥отематичному анатомуванн≥ сучасност≥ загрози дл¤ майбутнього нашого письменства немаЇ.

Ћ≥тература

 аневска¤ ћ. »стори¤ и миф в постмодернистском русском романе // »звести¤ јкадемии Ќаук. —ери¤ литературы и ¤зыка. є2. 2000. “. 59. —. 37-47.

 арнавал в украњнськ≥й л≥тератур≥: ≤нтерв'ю з ¬.Ќебораком // «устр≥ч≥. 1994. є1 (8). —. 159-166.

 орол≥вський л≥с: јльманах / ”пор. ¬.Ќеборак. Ћьв≥в, 2000.

 остенко Ћ. √ен≥й в умовах заблокованоњ культури // Ћ≥тературна ”крањна. 1991. 26 верес.

‘едорак Ќ. ¬≥йни ≥ зим≥вл≥ //  орол≥вський л≥с: јльманах. / ”пор. ¬.Ќеборак. Ћьв≥в, 2000.



Ќа головну



Hosted by uCoz