ќсобливост≥ ≥д≥остилю ≤вана ƒрача: ≥мпл≥цитн≥сть семантики поетичного слова



ѕроблеми експл≥цитного й ≥мпл≥цитного вираженн¤ ≥нформац≥њ в мов≥ стосуютьс¤ визначенн¤ певних стильових особливостей р≥зних текст≥в.  .√аузенблас стосовно цього слушно зазначаЇ: "ћожна загально розр≥зн¤ти стиль експл≥цитний та ≥мпл≥цитний" [15, с. 101]. Ќа думку досл≥дника, тенденц≥¤ до експл≥цитност≥ висловлюванн¤ характеризуЇ передовс≥м спец≥альний стиль, зокрема науковий, а також тексти правовоњ кодиф≥кац≥њ. Ќатом≥сть у де¤ких стил¤х пом≥тну роль в≥д≥граЇ "≥мпл≥цитн≥сть, або ц≥леспр¤мована неекспл≥цитн≥сть" [15, с. 101]. ≤детьс¤ насамперед про певн≥ висловлюванн¤ в дипломатичн≥й сфер≥ [пор. ще 2, с. 55-57] чи т≥, ¤к≥ досить часто ви¤вл¤ютьс¤ у звичайн≥й комун≥кац≥њ.

ќсобливу увагу привертають художн≥ тексти, одн≥Їю з визначальних ознак ¤ких виступаЇ њхн¤ здатн≥сть м≥стити ≥мпл≥цитну (п≥знавальну й емотивну) ≥нформац≥ю. ” багатьох прац¤х саме художн¤ мова репрезентуЇ анал≥зован≥ там ви¤ви ≥мпл≥цитност≥ [див., напр., 2, с. 61-64; 4; 7; 8, с. 92-113; 9; 10, с. 153-158; 13; 15, с. 102-103].

ƒосл≥дники осмислюючи про текст ¤к комун≥кативне ¤вище, поширюють сп≥вв≥дношенн¤ експл≥цитност≥ - ≥мпл≥цитност≥ на комун≥кац≥ю взагал≥, вмотивовано пов'¤зуючи його з активною ≥нтерпретувальною позиц≥Їю адресата твор≥в. «окрема ј.ƒушек зазначаЇ: "ћовл¤чи про експл≥цитну й ≥мпл≥цитну комун≥кац≥ю, говоримо практично про риси тексту, але тим часом те, що людина "виносить" ≥з тексту, а що йому приписуЇ, Ї передовс≥м справою њњ власного оц≥нюванн¤, й, отже, також њњ загальних ментальних, ≥нтелектуальних ≥ емоц≥йних диспозиц≥й" [14, с. 116].

“ерм≥н "≥мпл≥цитн≥сть" досить активно використовують у сучасн≥й л≥нгв≥стиц≥, однак немаЇ ч≥тост≥ щодо його природи. ћи виходимо з того, що окреслюване ним пон¤тт¤ охоплюЇ широке й р≥зноман≥тне коло л≥нгвальних факт≥в, ¤к у њх мовносистемному, так ≥ дискурсивному ви¤вах. Ќе зосереджуючись спец≥ально на проблем≥ з'¤суванн¤ значень згаданого терм≥на (вона потребуЇ окремого висв≥тленн¤), зазначимо: дл¤ нас ≥мпл≥цитн≥сть - це непр¤ма (тобто опосередкована) виражен≥сть певних компонент≥в семантики знакових мовоодиниць, а також зм≥стових фрагмент≥в висловлюванн¤, тексту, ¤к≥ встановлюють та ≥нтерпретують нос≥њ мови з допомогою додаткових мисленнЇвих операц≥й, ≥накше кажучи, шл¤хом домислюванн¤. ќстаннЇ може бути р≥зне за характером ≥ спиратис¤ на л≥нгвальну парадигматику, контекст, комун≥кативну ситуац≥ю та пов'¤зан≥ з нею позамовн≥ знанн¤. ќтже, ≥мпл≥цитн≥сть Ї нев≥дд≥льною в≥д експл≥цитност≥. ј саме сп≥вв≥дношенн¤ обох площин вираженост≥ ≥нформац≥њ стаЇ прикметою комун≥кативних величин - висловлювань, ц≥лих текст≥в ≥з њхньою стильовою та жанровою диференц≥ац≥Їю. ѕри цьому в≥сь експл≥цитност≥ - ≥мпл≥цитност≥, на ¤к≥й простежуЇтьс¤ р≥зний ступ≥нь пр¤мо ≥ приховано реал≥зованоњ семантики, перетинаЇтьс¤ з багатьма ¤вищами, що спостер≥гаютьс¤ в комун≥кативних процесах у р≥зних сферах сп≥лкуванн¤, включаючи ≥ словесне мистецтво. «окрема, в художн≥х текстах найпом≥тн≥ше простежуЇтьс¤ зв'¤зок вказаноњ дихотом≥њ з ≥ншими, наприклад, ≥з розмежуванн¤м однозначност≥ й багатозначност≥, денотац≥њ та конотац≥њ. «агалом саме ≥мпл≥цитн≥ значенн¤ мовних знак≥в, у тому числ≥ й лексичних, взаЇмод≥ючи з експл≥цитними, значною м≥рою спричин¤ють ефект образност≥, орган≥чно притаманний художньому мовленню. јдже "≥мпл≥цитне виступаЇ ¤к специф≥чний зас≥б творенн¤ художнього слова" ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ "в будь-¤кому жанр≥ художньоњ л≥тератури, в народн≥й творчост≥. ј це означаЇ, що воно Ї специф≥чною рисою художнього слова взагал≥" [2, с. 62-63]. «ауважимо, що в конкретних творах ор≥Їнтован≥сть њхн≥х автор≥в на вираженн¤ ≥мпл≥цитноњ ≥нформац≥њ Ї б≥льш чи менш пом≥тною. “ому, мабуть, можна твердити про т¤ж≥нн¤ прозањк≥в, поет≥в до ≥мпл≥цитного ≥д≥остилю. ƒодамо, що всеб≥чний анал≥з украњнських художн≥х текст≥в ≥з погл¤ду менш чи б≥льш пом≥тноњ насиченост≥ њх ≥мпл≥цитно вираженими фрагментами зм≥сту не зд≥йснювавс¤. ќднак ознайомленн¤ з творами сучасних украњнських поет≥в даЇ змогу зробити попередн≥й висновок про те, що серед них Ї постат≥, дл¤ ¤ких ≥мпл≥цитний спос≥б реал≥зац≥њ естетичноњ ≥нформац≥њ виступаЇ виразною рисою њхньоњ словесноњ творчост≥. ÷е стосуЇтьс¤ насамперед тих митц≥в, котрим властив≥ метафоричн≥сть, символ≥чн≥сть образного мисленн¤. ƒо них належить й ≤ван ƒрач, поетика ¤кого спираЇтьс¤ на використанн¤ подекуди складних дл¤ сприйн¤тт¤ ориг≥нальних метафор ≥ словесних символ≥в на зразок сонц¤, на що звертають увагу л≥тературознавц≥ [див. 12, с. 6].

” пропонован≥й статт≥ ми обмежилис¤ л≥нгв≥стичною ≥нтерпретац≥Їю насамперед тих випадк≥в ƒрачевого слововживанн¤, ¤к≥ демонструють так≥ риси його ≥д≥остилю, ¤к метафоричн≥сть ≥ пов'¤зана з нею прихован≥сть вираженн¤ лексичних значень, њх конотативних компонент≥в. ѕредметом розгл¤ду Ї тексти, вм≥щен≥ у виданн¤х ≤вана ƒрача "¬ибран≥ твори" (у двох томах) [5] ≥ "’рам сонц¤" [6].

ѕоетичне слово ≤вана ƒрача розкв≥тло в пам'¤тн≥ 60-т≥ роки дивним сон¤шником, вибухнуло потужною сон¤чною енерг≥Їю ≥, напоЇне г≥ркувато-терпким ц≥лющим соком калини, очистилось в≥д минущого та облудного попелу нашоњ доби, щоби з бол≥сним прозр≥нн¤м укл¤кнути перед „орнобильською ћадонною. ¬оно впродовж дес¤тил≥ть будить не т≥льки душу, але ≥ розум, щемливо хвилюЇ тих, хто прилучавс¤ ≥ прилучаЇтьс¤ до нього, проникаЇ в його мистецьку глибину. ƒо поез≥њ ≤.ƒрача не байдуж≥ нав≥ть т≥, хто не особливо прагнув нею захоплюватись. ” них принаймн≥ виникала реакц≥¤ певного неприйн¤тт¤ його ≥ндив≥дуально-стильовоњ манери.

ƒосл≥дженн¤ ƒрачевоњ поетики, ви¤вленн¤ естетичних засад його мовотворчост≥ потребують не т≥льки зац≥кавленого й усеб≥чного л≥нгвостил≥стичного анал≥зу, але ≥ викликають ширш≥ роздуми, узагальненн¤, що стосуютьс¤ природи словесноњ образност≥, специф≥ки поетичноњ мови.

як в≥домо, в поез≥њ суб'Їктивн≥ образи, в ¤ких в≥дбиваЇтьс¤ реальний св≥т, злит≥ воЇдино з невловимими порухами людських почутт≥в, думок. ≤ своЇр≥дний парадокс ¤краз у тому, що саме вона покликана в и с л о в и т и, тобто експл≥кувати феномени, ¤к≥ не завжди легко п≥ддаютьс¤ с л о в е с н о м у вираженню. —правжн¤ поез≥¤ пост≥йно долаЇ цей парадокс. ћитець нер≥дко переживаЇ пекельн≥ муки творчого пошуку потр≥бного м≥сткого слова. ” цьому з≥знаЇтьс¤ й ≤.ƒрач:

∆одне слово не хоче ословитись.

Ѕунт сл≥в. Ќеслава сл≥в. —трайкують слова.

Ќайн≥кчемн≥ше слово

 онозитьс¤, ¤к слово пророчеЕ

≤ лише з кров'ю вулкан прориваЕ

("∆одне слово не хоче встати").

ѕоети пост≥йно намагаютьс¤ в≥днайти адекватну словесну форму дл¤ самовираженн¤, прагнуть до мовноњ ориг≥нальност≥, уникають "тиску" художньоњ мови - знаковоњ системи, що складаЇтьс¤ впродовж ≥сторичного розвитку будь-¤коњ нац≥ональноњ л≥тератури ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ також у традиц≥йних готових художньо-словесних формулах, експресемах тощо. ÷е - природний творчий стан кожного митц¤. ѕодекуди так≥ прагненн¤ спр¤мовуютьс¤ на вибудову ¤коњсь штучноњ мови, на конструюванн¤ асемантичних фонетичних комплекс≥в. “ак≥ формальн≥ спроби, без сумн≥ву, мають право на ≥снуванн¤, та, напевно, т≥льки ¤к ц≥кав≥ факти поетично-мовного експериментуванн¤. ƒл¤ поез≥њ, ¤ка не зводитьс¤ до експерименту, Ї ≥нший шл¤х до мовнообразноњ своЇр≥дност≥ й неповторност≥. …ого ¤скраво демонструЇ творч≥сть ≤.ƒрача. ѕоет естетично перетворюЇ зм≥стовний план лексичних одиниць сучасноњ украњнськоњ мови, внасл≥док чого семантика загальновживаних мовних знак≥в, р≥зноман≥тних терм≥ноназв чи традиц≥йних експресем стаЇ спец≥ально-модельованою внутр≥шньою формою тих нових ≥ндив≥дуальних ≥ часто ≥мпл≥цитних значень, ¤к≥ виникають ≥ реал≥зуютьс¤ в художньому контекст≥. ≤накше кажучи, виникаЇ властива дл¤ ƒрачевого поетичного мовленн¤ часто метафорична двопланов≥сть мовно-звукових форм, що ірунтуЇтьс¤ на асоц≥ативних зв'¤зках, ¤к≥, незважаючи на ≥мпл≥цитн≥сть вираженн¤ прихованоњ семантики, можуть бути довол≥ складними та багатоступеневими. јле художн≥ тексти здеб≥льшого ви¤вл¤ють њњ, допомагають вловити напр¤мок образного мисленн¤ поета. ј подекуди в≥н сам з'¤совуЇ, своЇр≥дно тлумачить вторинн≥ (стосовно загальномовних) поетично-контекстуальн≥ значенн¤:

ѕоез≥Ї, сонце моЇ оранжеве!

ўомит≥ ¤кийсь хлопчисько

¬≥дкриваЇ тебе дл¤ себе,

ўоб стати нав≥ки сон¤шником

("Ѕалада про сон¤шник").

—емантичне прирощенн¤ "сонце - це поез≥¤", що з'¤вилос¤ й експл≥куЇтьс¤ у твор≥ "Ѕалада про сон¤шник", простежуЇтьс¤, розгортаЇтьс¤ в ≥нших контекстах, у ¤ких м≥ст¤тьс¤ метафоричн≥ структури з ц≥Їю експресемою, що ними насичена, наприклад, поез≥¤ "—он¤чний етюд":

я продаю сонц¤ - оранжев≥, туг≥,

« тривожними музичними очима.

... Ѕер≥ть сонц¤ - клад≥ть мен≥ серц¤,

як м≥д¤ки з осугою - журбою.

ј ще "сонце в≥ри - чисте ≥ просте", "сонце м≥ри - з в≥жками на храпах", "сонце смутку", "блискот¤ть сонц¤ протуберанц¤ми сторч головою". Ѕез сумн≥ву, з'¤суванн¤ ≤.ƒрачем значенн¤, формою вираженн¤ ¤кого стала лексема "сонце" з њњ загальномовною семантикою, допомагаЇ простежити асоц≥ативний зв'¤зок сонце - поез≥¤ - поет - поетична творч≥сть, що л≥г в основу, зокрема, таких ≥з наведених метафор, ¤к "сонц¤Е з тривожними музичними очима", "сонце м≥ри - з в≥жками на храпах" тощо. ј це спри¤Ї адекватн≥й ≥нтерпретац≥њ адресатами ≥нформативних компонент≥в, прихованих у р≥зних поетичних висловлюванн¤х.

«датн≥сть мовних знак≥в вступати в найр≥зноман≥тн≥ш≥ асоц≥ативно-семантичн≥ зв'¤зки, розширювати лексичну валентн≥сть аж до руйнуванн¤ нормативноњ сполучуваност≥ сл≥в ≥ набувати таким чином вторинних суб'Їктивно-образних та ≥мпл≥цитних значень засв≥дчуЇ невичерпн≥сть загальновживаноњ мови ¤к мистецького засобу ≥ дозвол¤Ї поетам, естетично орган≥зовуючи њњ, творити власну ≥ндив≥дуально-художню мову, а читачам - сприймати њњ. —аме так≥ естетичн≥ можливост≥ сучасноњ украњнськоњ мови максимально ≥ майстерно використовуЇ ≤ван ƒрач. …ого метафорична образн≥сть - це насл≥док глибоких зм≥стових трансформац≥й слова, ¤к≥ ≥нколи спираютьс¤ на незвичн≥ ≥ндив≥дуальн≥ асоц≥ац≥њ. «начною м≥рою саме тому ƒрачеву поез≥ю оц≥нювали (особливо читацький загал) неоднозначно. “а незаперечним Ї те, що вже в перш≥й зб≥рц≥ "—он¤шник" (1962) в≥н демонструЇ ориг≥нальну мовностильову манеру, що Ї дл¤ нього природною ≥ ¤к≥й в≥н залишаЇтьс¤ в≥рним на вс≥х наступних етапах творчост≥. ƒо реч≥, у поем≥ ≤.ƒрача "—оната ѕрокоф'Їва" (1972) натрапл¤Їмо на ц≥кав≥ р¤дки про мистецьку позиц≥ю в≥домого композитора:

" ардинальним здобутком (чи вадою, коли хочете)

мого житт¤ завжди були пошуки ориг≥нальноњ

своЇњ музичноњ мови. я ненавиджу мавпуванн¤Е"

ј ось поетове трактуванн¤ творчост≥ художника ¬рубел¤:

¬≥н суть п≥знав. ¬≥н розтинав основу

¬≥дкинувши ледачу простоту...

("¬рубел≥вський етюд").

Ќаведен≥ висловлюванн¤ про неприйн¤тн≥сть насл≥дувального мавпуванн¤, ледачоњ простоти сп≥взвучн≥ з погл¤дами самого поета. јдже образна система, зм≥стовий план його твор≥в ви¤вл¤Ї ≥нтелектуально-почуттЇву експрес≥ю, суб'Їктивне баченн¤ та п≥знанн¤ св≥ту, проникненн¤ в людську душу, внутр≥шнЇ "¤". ”се це диктуЇ ≥ в≥дпов≥дну мовностильову форму, одн≥Їю з найпом≥тн≥ших прикмет ¤коњ Ї пост≥йне т¤ж≥нн¤ до метафори, ¤ка ірунтуЇтьс¤ на зм≥щенн≥, порушенн≥ звичних норм лексичноњ сполучуваност≥. ÷е породжуЇ ефект новизни поетичних у¤влень ≥ образ≥в: "дощ≥в поламан≥ хребти", "р¤дно мене абстрактом матер≥ зустр≥ло", "епоха петл≥ зривала з дверей", "агрес≥¤ пом≥дор≥в", "кал≥граф≥чний шал", "сонце тополю т¤гне до неба за вуха зелен≥", "в≥тер суглоби дор≥г хусткою витер". якби поставити соб≥ за мету навести ¤кнайб≥льше под≥бних приклад≥в, то цей перел≥к ум≥стив би пом≥тну частину ƒрачевих поетичних текст≥в, ¤к≥ п≥дтверджують ≥ще одну ≥стину, що стосуЇтьс¤ мистецтва загалом ≥ поетичноњ творчост≥ зокрема:

’удожнику - немаЇ скутих норм,

¬≥н норма сам.

¬≥н сам в своЇму стил≥Е

("—мерть Ўевченка").

ћетафора у творах ≤.ƒрача - не просто ориг≥нальний мовно-виражальний зас≥б, що орнаментуЇ художн≥й текст. ” його стил≥ це - метафоризац≥¤ ¤к спос≥б поетового проникливого, ≥мпульсивного, у¤вно-асоц≥ативного мисленн¤. ј його об'Їктивац≥¤ передбачаЇ таке словесне вт≥ленн¤, ¤ке пом≥тно т¤ж≥Ї до ≥мпл≥цитного способу вираженн¤ поетичних значень. «ауважимо водночас: ƒрачев≥ метафори (нав≥ть ≥з ускладненою асоц≥ативн≥стю) - це все-таки не штучно естетизован≥ словесно-образн≥ шаради, хоч у них часто простежуЇтьс¤ момент розгадуванн¤, що ≥нколи вимагаЇ ос¤гненн¤ глибоко прихованих концепт≥в. ¬они в≥дбивають пост≥йне ≥нтелектуально-почуттЇве напруженн¤ поета, котрий прагне ос¤гнути тањну бутт¤:

“аЇмниц¤ бутт¤ - мо¤ бол≥сна рано,

ѕрадавн≥й м≥й зболений кореню, де ти?

“аЇмниц¤, наша в≥чна жар-птиц¤,

Ќаше серце бездонн¤м висотуЇЕ

("“аЇмниц¤ бутт¤").

«розум≥ло, що таке напруженн¤, ¤ке приховане в поетичному слов≥, його глибина та мистецька висота не можуть не вимагати адекватних естетично-п≥знавальних зусиль читач≥в, спр¤мованих на домислюванн¤ ≥мпл≥цитних значень. ѕевного р≥вн¤ читацькоњ ерудиц≥њ потребуЇ ≥ пом≥тна ≥нформативна насичен≥сть ƒрачевих поетичних твор≥в, њх ≥нтелектуальн≥сть. ¬≥н часто звертаЇтьс¤ до постатей, ¤к≥ репрезентують не т≥льки украњнську ≥стор≥ю, але й украњнське та св≥тове мистецтво, що вимагаЇ вживанн¤ р≥зноман≥тних назв культурно-≥сторичних реал≥й, сусп≥льних ¤вищ. ѕоет також використовуЇ, зокрема метафоризуЇ, наукову терм≥нолексику р≥зних галузей знанн¤, наприклад:

ѕротон викручуЇтьс¤ в мадригал≥.

’оваютьс¤ кварки - порода злючаЕ

("∆ага п≥знанн¤").

“а незважаючи на це, поез≥¤ ≤.ƒрача не ор≥Їнтована на вузьке коло естет≥в-ерудит≥в. јдже новизна, ориг≥нальн≥сть, словесна винах≥длив≥сть його поетичного мовленн¤ найповн≥ше ви¤вл¤ютьс¤ насамперед у семантичному перетворенн≥ зм≥стового плану загальновживаноњ, часто специф≥чно побутовоњ, лексики. ¬≥н поетизуЇ звичайн≥ реал≥њ. ≤ з'¤вл¤ютьс¤: "Ѕалада про бл¤ху", "Ѕалада про ступу", "‘артух ружовий" тощо. ≤нод≥ образну трансформац≥ю супроводжують жарт, ≥рон≥¤, ¤к≥ можуть орган≥чно поЇднуватис¤ з ф≥лософсько-поетичним узагальненн¤м ("∆арт≥влива балада про теор≥ю в≥дносност≥"). ¬≥дштовхуючись в≥д семантики побутов≥зм≥в, ≤.ƒрач творить ориг≥нальн≥ метафори. ≤нколи вс¤ поез≥¤ - це низка таких метафоричних образ≥в ("Ѕалада золотоњ цибул≥").

Ќастанову на естетизац≥ю побутових реал≥й, особливо в ранн≥х творах, можна частково по¤снити св≥домим прагненн¤м ≤.ƒрача утвердити свою ≥ндив≥дуальн≥сть, кинути виклик традиц≥йн≥й висок≥й поетиц≥:

÷е вже занадто, це занадто -

ћен≥ наш≥птували сонети,..

я об≥йшовс¤ без них,

ќсп≥вуючи штани

("Ѕалада про випран≥ штани").

ќднак це, напевно, зумовлено ще ≥ його поетичним св≥тобаченн¤м, глибокими мотивами творчост≥, джерела ¤коњ - в р≥дн≥й батьк≥вськ≥й хат≥, де мати "голкою ловить сонце на рушники":

„и був у нас хоч один л≥тератор,

який не ган¤в би курей з городу?!

("Ѕалада про генеалог≥ю").

¬бачати диво у звичайному притаманне дит¤чому сприйн¤ттю й в≥дкриттю св≥ту. Ќа жаль, ц¤ творчо-п≥знавальна здатн≥сть ≥з в≥ком згасаЇ. ¬она полишаЇ нав≥ть ≥ декого з поет≥в. ≤.ƒрач намагавс¤ не загубити њњ:

я хочу бачити св≥т розплющеними очима,..

ќрли дивл¤тьс¤ на сонце розплющеними очима.

ƒ≥ти дивл¤тьс¤ на св≥т розплющеними очима

("Ѕалада розплющених очей").

≤ його схильн≥сть до в≥дшукуванн¤ поетичност≥ в життЇв≥й проз≥ с¤гаЇ незабутн≥х вражень ≥з сон¤шникового дитинства. ѕотребу пост≥йно бачити високе в найбуденн≥шому породжують щир≥ син≥вськ≥ почутт¤ до р≥дноњ дом≥вки, села, батьк≥вського краю, його природи та людей. ≤ тому ƒрачева поез≥¤ - це не т≥льки його "дивоцв≥т", "полум'¤на жар-птиц¤" та њњ "пол≥т над циклотронами ≥ тронами". Ћ≥ричний герой з≥знаЇтьс¤:

Ћюблю тебе, заболочену,

з закасаною сп≥дницею, з в'¤зкою плоск≥н≥

на згорблених плечах, з тихою посм≥шкою

втоми - маму свою п≥знаю в тоб≥, сива

мо¤

("ѕоез≥њ").

ѕор¤д ≥з прозањчною, побутовою лексикою у творах ≤.ƒрача пом≥тно вир≥зн¤Їтьс¤ ще один њњ пласт - поетичн≥ експресеми на зразок: сонце, жайворонки, калина, крила, шабл¤, криниц¤, джерело, п≥сн¤, топол¤. ÷ей перел≥к можна доповнити багатьма ≥ншими словесними символами. “ак≥ експресеми також зазнають зм≥стових трансформац≥й, унасл≥док чого з'¤вл¤ютьс¤ ƒрачев≥ ориг≥нальн≥ словесн≥ образи:

“ополь золот≥ кунтуш≥

ƒо дзвону, до сивого клекоту

Ќасипали в келих душ≥

≈лектронних тривог лелек

("Ѕалада ≥з знаком запитанн¤").

¬ластиве дл¤ поета мовоперетворенн¤ веде до виникненн¤ поетичноњ семантики сл≥в, подекуди наст≥льки прихованоњ, що њњ буваЇ складно ≥нтерпретувати й описати у вигл¤д≥ стислих л≥нгв≥стичних по¤снень. „и можливо, наприклад, точно витлумачити, що означаЇ лексема хребти у словосполученн≥: "дощ≥в поламан≥ хребти"? Ќа таке питанн¤ можна в≥дпов≥сти ≥ншими питанн¤м: нав≥що вимагати в≥д художнього слова того, що не в≥дпов≥даЇ його сутност≥? јдже покликанн¤ поез≥њ у протилежному:

як же мало в точност≥ в≥дточеност≥!

¬м≥й, митцю, належати неточност≥

("“очн≥сть ≥ неточн≥сть").

≤.ƒрача приваблюЇ не поверхова очевидн≥сть, а глибинна асоц≥ативно-у¤вна под≥бн≥сть лексично окреслених реал≥й, ¤вищ, пон¤ть, зближуючи та почуттЇво об'Їднуючи ¤к≥, в≥н створюЇ ≥мпл≥цитн≥ образн≥ структури. ” них лексеми з њх загальномовними значенн¤ми - це часто лише своЇр≥дний поштовх, приблизний нат¤к, ключ, що в≥дмикаЇ те асоц≥ативно-зм≥стове поле, в межах ¤кого розгортаЇтьс¤ не ст≥льки звичайне сприйн¤тт¤, ск≥льки сп≥втворч≥сть читача. ¬она потребуЇ мисленнЇвих зусиль, актив≥зац≥њ п≥знавально-естетичних зд≥бностей, готовност≥ проникнути у св≥т поетових метафор, символ≥в, що характеризуЇ ≥мпл≥цитний спос≥б обм≥ну ≥нформац≥Їю.

ѕевна ускладнен≥сть метафоричного мисленн¤ та його словесного вираженн¤ - пом≥тна риса художнього мовленн¤ ≤.ƒрача. “а њњ не варто абсолютизувати й убачати лише в н≥й ви¤ви його творчоњ ≥ндив≥дуальност≥. ” ƒрачевих текстах чимало метафор ірунтуЇтьс¤ на узвичаЇних семантико-асоц≥ативних зв'¤зках або на таких, що легко простежуютьс¤ в м≥кро- чи макроконтекстах. …ому властив≥ також прозор≥сть, ¤сн≥сть поетичного висловлюванн¤:

ј ¤к же ти, а ¤к же ц¤ змордована кл¤тьба

≤ рук моњх заломлена гонитва

«а тим, що зветьс¤ дол¤ ≥ судьба

("ѕоема дл¤ ж≥ночого голосу").

¬≥н також майстерно ≥мпров≥зуЇ на теми украњнського фольклору, наприклад, у цикл≥ з≥ зб≥рки "ƒо джерел" п≥д промовистою назвою "Ѕалади з криниц≥ фольклору":

—≥ли удови, крилоньки ≥склали,

ј посередин≥ - ¬довин¤

("Ѕалада про вдовин¤").

ѕоез≥њ ≤.ƒрача притаманне зм≥стове багатство. ” н≥й ≥нформативна наповнен≥сть, ф≥лософське осмисленн¤ тањни бутт¤, самоп≥знанн¤ та проникненн¤ в сутн≥сть мистецтва, власноњ творчост≥ супроводжуютьс¤ то вибухом почутт≥в, то глибоким л≥ризмом, а подекуди тонкою ≥рон≥Їю. …ого поетичному слову властиве пол≥фон≥чне оркестрове звучанн¤, в ¤кому планетарно-косм≥чн≥ тони "в≥чних партитур" народжуютьс¤ з бол≥сно-тремтливого голосу скрипки. јдже

... слово з музики, з њњ г≥рких агон≥й,

≤ мати слова - скрипка

("—лово").

” цьому потужному повноголосс≥ пост≥йно звучить ≥ розгортаЇтьс¤ калинова мелод≥¤:

Е мене колисала калина

¬ краю калинов≥м тонкими руками,

≤ кров калинова, ¤к п≥сн¤ Їдина,

√орить мен≥ в серц≥ г≥ркими з≥рками

(" алинова балада").

÷¤ п≥сн¤ - ≥ материнський обер≥г, ≥ найчутлив≥ший камертон, що ви¤вл¤Ї фальшив≥ ноти марносл≥в'¤, "ословлен≥сть - дурну ≥ випадкову", ¤коњ в життЇвому сум'¤тт≥ буваЇ важко уникнути:

≤ не знаЇш ти, коли вирине скрипка

ƒит¤чим св¤тим джерелом плюскотливим,

ј коли захлинутьс¤ шаленою м≥ддю

Ќестримн≥ й повстр≥млив≥ тар≥лки облуди

("„орнобильська ћадонна").

–ано чи п≥зно справжн≥ поети в≥дчувають ≥ нещир≥сть облудноњ патетики, ≥ солодкувату словесну оману, на ¤к≥ можна спокуситис¤, лиш на мить притлумивши в соб≥ високе мистецьке покликанн¤. Ѕагатьом близька св≥тла ≥стина, усв≥домлена ≤.ƒрачем: "с≥ль п≥знанн¤ - це пл≥д ка¤тт¤Е" јле не кожному дано так в≥дверто висловити г≥ркий б≥ль надм≥рноњ покути:

ј мен≥, а мен≥, славослову,

¬ас - бо славив, дурний вертопрах,

¬≥д≥брало розбещену мову,

≤ н≥мотствую геть у в≥ках

("„орнобильська ћадонна").

“а ¤кщо творчий процес, мистецьке самовираженн¤ - ¤вища глибоко суб'Їктивн≥, то власн≥й творчост≥, вт≥лен≥й у слов≥, об'Їктивован≥й ним, поет уже не може одноос≥бно чинити присуд. ѕоез≥¤ ≤.ƒрача - це надбанн¤ украњнськоњ л≥тератури, њњ знають ≥ поза межами ”крањни. …ого поетичне слово належить не т≥льки сьогодн≥шн≥й доб≥, а й тому в≥чноплинному часу, ¤кий приск≥пливо зважуЇ ≥ завжди справедливо поц≥новуЇ митц≥в, визначаЇ м≥сце њхн≥х здобутк≥в у духовн≥й скарбниц≥ украњнськоњ культури.

«авершуючи висв≥тленн¤ тих особливостей ƒрачевого ≥д≥остилю, а також певних рис поетичноњ мови загалом, ¤к≥ пов'¤зан≥ з ≥мпл≥цитним вираженн¤м ≥нформац≥њ, зауважимо.

ѕо-перше, ≥мпл≥цитн≥сть ¤к опосередкован≥сть реал≥зац≥њ ц≥леспр¤мовано змодельованих словесних значень Ї одн≥Їю з визначальних прикмет художньоњ мови.

ѕо-друге, сп≥вв≥дношенн¤ експл≥цитноњ та ≥мпл≥цитно вираженоњ семантики в поетичних текстах буваЇ р≥зним. ÷е залежить в≥д характеру творчого мисленн¤ поета ≥ жанрово-стильовоњ специф≥ки художн≥х твор≥в.

ѕо-третЇ, до сучасних украњнських поет≥в, котр≥ пом≥тно т¤ж≥ють до ≥мпл≥цитноњ комун≥кац≥њ у сфер≥ словесного мистецтва, належить ≤.ƒрач, тексти ¤кого демонструють р≥зн≥ ви¤ви ≥мпл≥цитност≥. Ќайпом≥тн≥шими серед останн≥х Ї насл≥дки такого метафоричного перетворенн¤ лексичних значень, ¤ке веде до подекуди глибокоњ прихованост≥ зм≥сту поетичних висловлювань. ¬одночас анал≥зован≥ тексти здеб≥льшого м≥ст¤ть довол≥ виразн≥ ≥ндикатори ≥мпл≥цитност≥, що даЇ змогу читачам за умови актив≥зац≥њ њхнього власного творчого потенц≥алу ос¤гнути глибинн≥, зм≥стов≥ й емотивн≥ пласти ƒрачевих поез≥й.

Ћ≥тература

јрутюнова Ќ. ќбраз (опыт концентрального анализа) // –еференци¤ и проблемы текстообразовани¤. ћ., 1988.

Ѕагдасар¤н ¬. ѕроблема имплицитного (логико-методологический анализ). ≈реван, 1983.

√ол¤нич ћ. ¬нутр≥шн¤ форма слова ≥ художн≥й текст.  оломи¤, 1997.

ƒолинин  .. »мплицитное содержание высказывани¤ // ¬опросы ¤зыкознани¤. 1983. є6.

ƒрач ≤. ¬ибран≥ твори: ” 2 т.  ., 1986.

ƒрач ≤. ’рам сонц¤.  ., 1988.

 ривоносов ј. "“екст" и логика // ¬опросы ¤зыкознани¤. 1984. є3.

 ухаренко ¬. »нтерпретаци¤ текста. Ћ., 1979.

Ќев≥домська Ћ. Ћ≥нгв≥стична ≥нтерпретац≥¤ тексту: проблема п≥дтексту та псевдоп≥дтексту // ”крањнська мова в св≥т≥. ≤вано-‘ранк≥вськ, 2000.

Ќикитин ћ. ќсновы лингвистической теории значени¤. ћ., 1988.

—н≥тко ќ. ¬нутр≥шн¤ форма слова ≥ зм≥ст ном≥нативних одиниць // ћовознавство. 1989. є6.

“каченко ј.ќ. ѕоетичний св≥т ≤вана ƒрача.  ., 1986.

‘едосюк ћ.ё. »мплицитна¤ предикаци¤ в текстах пьес // язык и композици¤ художественного текста: ћежвузовский сборник научных трудов. ћ., 1984.

Duszak A. Tekst, dyskurs, komunikacja miedzykulturowa. Warszawa, 1998.

Hausenblas K. Explicitnost a implicitnost jazykoveho vyjadrovani // Slovo a slovesnost. 1972. C. 2.



Ќа головну



Hosted by uCoz