”крањнська поез≥¤ резистансу 40 - 50-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ - своЇр≥дне ¤вище л≥тературного процесу



¬еликому ‘ранков≥ належить висл≥в: "Ќац≥ональна л≥тература - се л≥с, в котр≥м Ї й дуби, Ї й л≥щина, але все разом маЇ одноц≥льний характер - в≥дразу видно, що се л≥с, а не степ, що се витв≥р колективноњ прац≥ духовоњ, назр≥лих загальних змагань ус≥Їњ сусп≥льност≥, а не одр≥знен≥ про¤ви поодиноких, самотн≥х, хоч би й великих талант≥в" [1, с. 19]. «в≥сно, неоднор≥дн≥сть, нер≥вноц≥нн≥сть ¤вищ л≥тературного процесу, кожне з ¤ких виконуЇ свою функц≥ю у л≥тератур≥, - факт незаперечний.

Ћ≥тературознавц≥ материковоњ ”крањни, на в≥дм≥ну в≥д вчених украњнськоњ д≥аспори, нещодавно звернулис¤ до посттотал≥тарного осмисленн¤ письменства резистансу. ≤де мова про комплекс л≥тератури, зокрема поез≥ю, ¤ка супроводжувала антифашистський ≥ антирад¤нський нац≥онально-визвольний рух 40 - 50-х рок≥в ’’ стол≥тт¤. “ворена у неспри¤тливих умовах збройноњ боротьби учасниками п≥дп≥льних формувань своЇю художньою ¤к≥стю вона не може дор≥внювати першор¤дним творам украњнського письменства, ¤к≥ писали "генерали л≥тератури" (≤.јйзеншток).

÷е - ¤вище так званоњ "масовоњ л≥тератури", ¤ка ще не встигла вид≥лити своњх корифењв. ќднак, на думку ќ.Ѕ≥лецького , "л≥тератури не складають п'¤ть чи ш≥сть письменник≥в, ≥ знати њх дес¤ть чи двадц¤ть - не значить, звичайно, знати л≥тературу" [2, с. 9]. Ќевиправдано, що ми переважно знайомимос¤ "≥з верховинами й не ц≥кавимось тим г≥рським пасмом, т≥Їю громадою, ¤ка ц≥ верховини створила"[2, с. 10]. ≤.јйзеншток, упор¤дкувавши зб≥рник твор≥в малов≥домих (а то й анон≥мних) украњнських письменник≥в першоњ половини ’≤’ стол≥тт¤ " отл¤ревщина", присв¤тив його проблем≥ "досл≥дженн¤ др≥бних другор¤дних, забутих ≥ нев≥домих автор≥в" [2, с. 14], за його власним визначенн¤м, "масовоњ л≥тератури" [2, с. 5]. Ћ≥тераурознавець вважаЇ, що саме вони ви¤вл¤ють справжнЇ обличч¤ украњнськоњ чи й будь-¤коњ ≥ншоњ л≥тератури, оск≥льки ген≥альний тв≥р, "думка ген≥¤ г≥дна внести Їдн≥сть ≥ гармон≥ю та узагальнити роз'Їднан≥ результати поодиноких досл≥д≥в, лише спираючись на вс≥ др≥бн≥ й роз'Їднан≥ спостереженн¤", погоджуючись ≥з ј.√.√орнфельдом, що "...≥ тут кожен значний тв≥р Ї насл≥док спадковго розвитку загальних мотив≥в, ≥ тут ... кожне велике поступованн¤ ви¤вл¤ють не т≥льки безсмертн≥ його представники, а й ц≥ла низка другор¤дних письменник≥в, про ¤ких не т≥льки гр≥х забувати, а й небезпечно" [2, с. 15].

—аме другор¤дн≥ письменники, "р¤дов≥ л≥тератури", ¤к≥ твор¤ть њњ традиц≥ю, п≥дхоплюючи ≥дењ великих поет≥в, "...перетворюють ≥ндив≥дуальн≥ ознаки великого л≥тературного твору на ознаки жанров≥, ≥ндив≥дуальну комб≥нац≥ю ознак ф≥ксують ¤к канон≥чну дл¤ даноњ епохи. ¬они спри¤ють шаблон≥зац≥њ л≥тературного жанру, ≥ цей шаблон дозвол¤Ї нам ч≥тк≥ше в≥докремити у твор≥ поета-початк≥вц¤ т≥ родов≥ ознаки, що перенос¤ть ¤вище абсолютно-≥ндив≥дуальне й неповторне у своњй безперечн≥й значимост≥ в коло ¤вищ ≥сторичних" [2, с. 17]. … анал≥з та вивченн¤ "масовоњ л≥тератури" "дозвол¤Ї ч≥тко судити про зм≥ну л≥тературних форм та напр¤м≥в" [2, с. 15].

ѕоез≥ю резистансу характеризують певн≥ риси, що зумовлюють њњ в≥дм≥нн≥сть, неповторн≥сть пор≥вн¤но з ≥ншими под≥бними (в≥йськово-поетичними) ¤вищами нац≥ональноњ культури.

ѕоез≥ю резистансу можна зарахувати до антиколон≥ального виду л≥тератури (вид≥л¤ють ще й постколон≥альний). ¬она виражаЇ пафос протисто¤нн¤ - коли чинитьс¤ ≥ пропагуЇтьс¤ "простий оп≥р колон≥ал≥зму; робл¤тьс¤ спроби перевернути з н≥г на голову ≥Їрарх≥њ колон≥альних вартостей; "спроби на м≥сце ≥мперських ("фальшивих") м≥т≥в поставити ("правдив≥") м≥ти нац≥онального визволенн¤" [3, с. 533], при чому полем≥чна виразн≥сть ≥ пол≥тична заангажован≥сть дос¤гаютьс¤ коштом пр¤мого успадкуванн¤ структур колон≥ал≥зму" [3, с. 533].

ўе одна суттЇва трудн≥сть чи, радше, "об'Їктивна" на даний момент особлив≥сть об'Їкта досл≥дженн¤ - те, що ≥сторичний контекст л≥тературного ¤вища не отримав ¤коњсь однозначноњ безпристрасноњ, визнаноњ "б≥льш≥стю голос≥в" фаховоњ науковоњ оц≥нки в украњнськ≥й пол≥толог≥њ та ≥стор≥њ (написанн¤ академ≥чноњ ≥стор≥њ украњнського в≥йська 40-50-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ - ще попереду). «ауважимо, що автор не ставить соб≥ за мету розв'¤занн¤ у своњй робот≥ под≥бних фундаментальних ≥деолог≥чно-акс≥олог≥чних завдань. ¬одночас Ї потреба у к≥лькох культуролог≥чних акцентах.

Ќаступ фашизму на народи ™вропи ≥ боротьба з ним у пер≥од другоњ св≥товоњ в≥йни поставили п≥д загрозу ≥снуванн¤ кожного нац≥онального орган≥зму, що потрапив у сферу геопол≥тичних ≥нтерес≥в –ейху. ¬≥домо, що украњнськ≥ земл≥ мали забезпечити життЇвий прост≥р "вищ≥й ар≥йськ≥й рас≥". ќдин ≥з вар≥ант≥в запланованоњ н≥мецькоњ сх≥дноњ пол≥тики напередодн≥ в≥йни 1941-го року (т. зв. —тавка √≥тлера ≥ його найближчих сп≥вроб≥тник≥в Ѕормана, √ер≥нга, √≥млера) передбачав перетворити здобут≥ на —ход≥ територ≥њ у н≥мецьк≥ колон≥њ. ”же було створено "–айхском≥сар≥ат ”кра≥не" з райхком≥саром ≈р≥хом  охом у провод≥. "≤нструкц≥¤" ≈. оху в≥д 1943 року м≥стила де¤к≥ уточненн¤ фашистських план≥в щодо ”крањни: "¬ ”крањн≥ мусить бути створений великий колон≥зац≥йний прост≥р дл¤ н≥мц≥в, чого, м≥ж ≥ншими, не ос¤гнуто в 1918 р. ѕростор≥в, що н≥коли до ≈вропи не належали, не треба зараховувати до ≈вропи. ÷е ≥сторична брехн¤, що ”крањна була будь-коли европейським фактором"[4, с. 656]. ≤нструкц≥¤ дл¤ н≥мецькоњ пол≥ц≥њ на —ход≥ зобов'¤зувала закривати школи, в≥дбирати культурно-осв≥тн≥ установи, театри, к≥нотеатри, науков≥ заклади, спри¤ти поширенню розбрату, аморальност≥ ≥ хвороб серед м≥сцевого населенн¤ [4, с. 656]. ” "боротьб≥ рас" (ј.√≥тлер) в ”крањн≥ застосовувались р≥зн≥ заходи. —еред тих, що мали на мет≥ ф≥зично послабити, або нав≥ть знищити украњнський народ, можна назвати, наприклад, "штучно створюваний голод на украњнських земл¤х (ѕ≥дкарпатт¤, 1941, ’арк≥в, зима 1941/42 ≥ т.п.), виморюванн¤ голодом ≥ пошест¤ми украњнських полонених, насильне вивожуванн¤ украњнського населенн¤ на примусов≥ роботи до райху, виселюванн¤ украњнц≥в ≥з прад≥д≥вських земель ≥, головно, жахливий терор, що позначавс¤ масовими розстр≥лами й убивствами украњнського населенн¤" [4, с. 657]. ќкр≥м ф≥зичного винищенн¤ та руйнац≥њ ус≥х ≥нституц≥й, що сто¤ли на захист≥ украњнськоњ культури ≥ духовност≥, нацисти намагалис¤ викоренити в украњнськоњ молод≥ почутт¤ нац≥ональноњ г≥дност≥. ћаЇмо на уваз≥ кампан≥ю "”крањнського г≥тлерюгенду", засновану на ≥деолог≥чних фальсиф≥кац≥¤х (ман≥пулюванн¤ ≥деЇю ”крањнськоњ —оборноњ ƒержави, украњнською символ≥кою, гаслами на кшталт: "Das wirst du sein der volkes" - "“и будеш авангардистом свого народу" [5, с. 77], "”крањнський юначе! ... ѕомагай, ¤к допом≥жний дружинник н≥мецькоњ ав≥ац≥њ, в р¤дах юнак≥в SS. “и борешс¤ за волю “воЇњ украњнськоњ батьк≥вщини в ≈вроп≥ Їдности, свободи й справедливости. ƒопоможи в боротьб≥ проти закл¤того ворога “вого народу - большевизму! ¬иконай запов≥т героњв  рут!" [5, с. 225]. ¬икористовувались шантаж ≥ погрози: "——-юнаки або прац¤ у фабриках" [5, с. 76]; зтравлюванн¤ пом≥ж собою молод≥ - вих≥дц≥в з р≥зних рег≥он≥в ”крањни: центральних земель, ¬олин≥, ѕол≥сс¤, ѕ≥дл¤шш¤, √аличини, ѕ≥дкарпатт¤ - "...перших називали украњнками ≥ вони носили жовто-син≥ опаски з тризубом у ромб≥, а других - галичанками ≥ на њх таких же самих опасках були левики в ромб≥. “акий под≥л спроваджував т≥льки зам≥шанн¤ в р¤дах молод≥, а вс¤к≥ заходи, щоб аномал≥њ усунути, не давали усп≥х≥в" [5, с.: 88, 248, 249]. «а словами в≥дпов≥дального в справах г≥тлерюгенду г.б.фр. Ќ≥кел¤, м≥н≥стра –айху, "кожна розумна людина (!) нин≥ мусить звернути увагу на оборону Ќ≥меччини (!), а не думати про ¤кесь там нац≥онально-рел≥г≥йне чи культурне вихованн¤ юнака") [5, с. 102]. «агалом до вересн¤ 1944 року в результат≥ проведеноњ кампан≥њ до г≥тлерюгенду було залучено близько 1 м≥льйона чолов≥к (8800 хлопц≥в, 1200 д≥вчат) [5, с. 116]. “аким чином нацистська окупац≥¤ зд≥йснювала руйн≥вний тиск на ус≥ р≥вн≥ украњнства, аби розчинити його у кривавому хаос≥ в≥йни, тобто зробити те, що п≥зн≥ше, в " онвенц≥њ" ≤≤≤ сес≥њ √енеральноњ јсамблењ ќќЌ в≥д 12.01.1951р. буде трактовано ¤к геноцид [6, с. 485-489].

” 40-50-х роках тотал≥тарна система —–—– продовжувала пол≥тичний прес, започаткований у 30-х рр., - спр¤мований на "злитт¤ нац≥й" у "Їдиний рад¤нський народ. ¬елась боротьба з "украњнським буржуазним нац≥онал≥змом", тривав пост≥йний наступ на ”крањнську ÷еркву, зд≥йснювались репрес≥њ, орган≥зовувавс¤ голод (1946-1947рр.), проводились депортац≥њ до —иб≥ру (1946-1949) тих, хто був пов'¤заний з украњнським рухом опору, ≥нколи вивозили нав≥ть ц≥л≥ села (близько 500 000 зах≥дних украњнц≥в) [7, с. 376]. «вичайними були недов≥ра ≥ цькуванн¤ тих, хто пройшов фашистськ≥ концтабори, дискредитац≥¤ партизан≥в ”ѕј органами Ќ ¬—, не кажучи вже про активн≥ бойов≥ д≥њ рад¤нських партизан≥в проти уп≥вц≥в та њхн≥х симпатик≥в серед м≥сцевого населенн¤ [8, т.8, с. 2945 - 2946].

Ќа "культурному фронт≥" спрацьовували директиви, скерован≥ проти украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ: "ѕро пол≥тичн≥ помилки ≥ незадов≥льну роботу ≤нституту ≥стор≥њ ”крањни јкадем≥њ Ќаук ”–—–" (1947), "ѕро перекрученн¤ ≥ помилки у висв≥тленн≥ ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури в "Ќарис≥ ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури" (24 серпн¤ 1946 р.), "ѕро журнал "¬≥тчизна" (1 жовтн¤ 1946 р.) та ≥н., в ¤ких таврували украњнських письменник≥в за "серйозн≥ помилки та перекрученн¤ буржуазно-нац≥онал≥стичного характеру" (ћ.–ильського, ё.яновського, ≤.—енченка. ќ.ƒовженка, ¬.—осюру, ѕ.ѕанча та ≥н.) [7, с. 367].

≤ ¤к своЇр≥дний bon-ton ≥ фашизму, ≥ б≥льшовизму - неповага до украњнства ¤к окремого нац≥онального утворенн¤, висуванн¤ на перше м≥сце соц≥ально-≥деолог≥чних п≥дстав, а не нац≥ональних: "”крањнц¤м бракуЇ пров≥дноњ верстви, що в майбутньому мала б керувати украњнською сп≥льнотою, ¤к ус≥ сх≥дн≥ народи, украњнц≥ мають велик≥ недомаганн¤ ¤к роз'Їднанн¤, брак пол≥тичноњ думки, егоњзм ≥ т.п. ”крањнц≥ ... вм≥ють т≥льки гарно декл¤мувати про своњ нац≥ональн≥ постул¤ти й вимоги, ¤к≥ не Ї суттЇвими" [5, с. 118].

”крањнська п≥дп≥льна преса в≥дразу ж реагувала на каральн≥ заходи ворога. „итаЇмо в одн≥й ≥з п≥дп≥льних брошур за 1943 р≥к: "”крањнський нар≥д переживаЇ нечуваний терор н≥мецьких окупант≥в, що хоче арештами, розстр≥лами й шибениц¤ми знищити його, подаючи та стискаючи руку большевицькоњ ћоскви. —пр¤глис¤ обидва ≥мпер≥ал≥зми, щоб стерти з лиц¤ земл≥ украњнський нар≥д" [4, с. 657].

ƒивовижно, але у пер≥од другоњ св≥товоњ в≥йни розвивалась л≥тература украњнц≥в, ¤к ≥ л≥тература ≥нших Ївропейських народ≥в, що њњ назвуть л≥тературою ќпору [9, с. 69], ¤ка доповнювала збройну антифашистську боротьбу на духовному р≥вн≥, зброЇю слова. ÷¤ л≥тература, породженн¤ знекровленого нац≥онального орган≥зму, звичайно, за потужн≥стю ≥ обс¤гом не може дор≥внювати т≥й, котра розвиваЇтьс¤ у мирний час, повноводно, на ус≥х своњх р≥вн¤х. јле у так≥й л≥тератур≥, наче у  осмотв≥рн≥й точц≥, фокусуютьс¤ основн≥ ≥дењ, мотиви, що виступають берегин¤ми нац≥онального  осмо-ѕсихо-Ћогосу (терм≥н √.√ачева) [10, с. 43], але ≥ стають тв≥рною субстанц≥Їю, аби згодом повторити первинний  осмогон≥чний акт, ритуал —отворенн¤ —в≥ту. “ак, ритуал —отворенн¤, але св≥ту нац≥онального. ÷ей св≥т розгорнетьс¤, ¤к сув≥й, ≥з небутт¤, з хаосу, ≥ буде трепетати, животворний, у пост≥йн≥й боротьб≥ з руйн≥вним началом, пот≥м знову на мить зануритьс¤ у хаос, щоби зар¤дитис¤ енерг≥Їю ≥ знову народитис¤-в≥дродитис¤ ≥ тому - "пересотворити св≥т" [11].

”крањнська поез≥¤ резистансу 40-50-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ - один з багатьох ви¤в≥в культури –езистансу. ѓњ творц¤ми були безпосередн≥ учасники збройних п≥дп≥льних нац≥онально-визвольних формувань. —пециф≥ка украњнськоњ нац≥онально-визвольноњ поез≥њ 40-50-х рок≥в ’’ стол≥тт¤ ще й у тому, що на в≥дм≥ну в≥д под≥бних ¤вищ у ≥нших л≥тературах, њњ проблемний спектр розширювавс¤ у двох напр¤мках - антифашистському ≥ антирад¤нському, конкретних вт≥ленн¤х пол≥толог≥чноњ ун≥версал≥њ "тотал≥таризм". ѕричини саме такоњ подв≥йноњ спр¤мованост≥ - у ≥сторико-пол≥тичному контекст≥: украњнський нац≥онально-визвольний рух у вс≥х своњх структурних формах був опертий на ≥деолог≥ю украњнського нац≥онал≥зму ≥, в≥дпов≥дно, змагав проти вс≥х опонент≥в украњнськоњ ≥дењ.

Ћог≥ка розвитку такоњ поез≥њ вказуЇ на те, що вона "своњм кор≥нн¤м виростаЇ ≥з часу довоЇнного", та не лише з "в≥сник≥вськоњ квадриги", ¤к пишуть ё.–усов ≥ ƒ.ƒонцов, а Ї "найб≥льше сп≥взвучна з поез≥Їю стр≥лецькою, ... виростаЇ зв≥дси - з героњки визвольних подвиг≥в с≥човик≥в, творчого досв≥ду поет≥в-воњн≥в" [12, с. 50]. «ауважимо, що поез≥¤ резистансу 40-50-х рок≥в набагато менше висв≥тлена в л≥тературознавств≥, ан≥ж "б≥ла пл¤ма" м≥л≥тарно-поетичноњ формац≥њ украњнських с≥чових стр≥льц≥в, - ≥ знову спрацював фактор ≥сторичних обставин, в ¤ких формувалос¤ це ¤вище.

ѕоез≥¤ ”ѕј ≥сторично належить до пер≥оду 49-50-х рр. ’’ стол≥тт¤, ¤кий у св≥тов≥й ≥стор≥њ знаний ¤к пер≥од другоњ св≥товоњ в≥йни, конкретн≥ше - в≥йни народ≥в з г≥тлеризмом. ” друг≥й половин≥ 1942 року розпочалос¤ формуванн¤ перших загон≥в ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ з метою "широко розпл¤нованоњ боротьби украњнського народу... з молотом ≥ ковадлом двох ворожих ≥мпер≥ал≥зм≥в - ћоскви ≥ Ѕерл≥на, що р≥вною м≥рою трактують њњ (”крањну) ¤к колон≥альний об'Їкт" [13, с. 21 0 22]. “ака двоб≥чна стратег≥чна скерован≥сть проводу ”ѕј своњм кор≥нн¤м с¤гаЇ ≥ншоњ украњнськоњ революц≥йно-пол≥тичноњ п≥дп≥льноњ орган≥зац≥њ - ќ”Ќ, що д≥¤ла на зах≥дноукрањнських земл¤х з к≥нц¤ 20-х рок≥в, ≥ з ≥н≥ц≥ативи кер≥вник≥в ¤коњ й було створено загони ”ѕј. ¬≥дбулос¤ орган≥чне сприйн¤тт¤ ≥деолог≥њ нац≥онал≥зму, збройних програм. «в≥дси, окр≥м антифашистського спр¤муванн¤, котре було дом≥нуючим в рухах ќпору ≥нших Ївропейських народ≥в, украњнський п≥дп≥льний визвольний рух у друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥ працював на знищенн¤ ще й тотал≥тарноњ системи —–—–, пропагуючи ≥ п≥дтверджуючи на практиц≥ гасло: "—вобода народам, свобода особистост≥!", водночас не чин¤чи опозиц≥њ рос≥йським та ≥нонац≥ональним масам, лише рос≥йському ≥мпер≥ал≥змов≥ [14, с. 165]. ƒо того ж у в≥йськов≥й структур≥ ”ѕј функц≥онували загони окремих нац≥ональностей (татар, узбек≥в, азербайджанц≥в, н≥мц≥в), що сприйн¤ли уп≥вську пол≥тичну платформу (самост≥йн≥сть ”крањни, боротьба за основн≥ громад¤нськ≥ права, за р≥вн≥ права меншостей ≥ сп≥впрац¤ з ≥ншими поневоленими народами проти нацизму та б≥льшовизму) [8, т.9, с. 3380].

ќтже, ≥ написанн¤ ≥стор≥њ ”ѕј, ≥ створенн¤ њњ "л≥тературного" л≥топису "стр≥чаЇтьс¤ ще з одним родом величезних труднощ≥в: ”крањнська ѕовстанська јрм≥¤ - це арм≥¤ без≥менних, ...бо кожний б≥Їць ”ѕј, в≥д √оловного  омандира, до звичайного р¤довика, закритий дл¤ посторонн≥х гл¤дач≥в, ≥ нав≥ть дл¤ своњх при¤тел≥в, псевдом, прибраним ≥менем... –озкритт¤ псевда зволене т≥льки п≥сл¤ смерт≥ даного революц≥онера ≥ то лише тод≥, коли це не може ст¤гнути репрес≥й на його р≥дню, н≥ пошкодити справ≥" [15, с. 10]. «в≥дси - значн≥ труднощ≥ при встановленн≥ пр≥звищ та ≥мен воњн≥в-поет≥в, пошук б≥ограф≥чних матер≥ал≥в, ¤к≥ п≥дтвердили б дотичн≥сть особи до нац≥онально-визвольного руху 40-50-х рок≥в, ≥ надали право розгл¤дати њњ в контекст≥ поез≥њ названого пер≥оду. ѕоставши на ѕол≥сс≥, ”ѕј поширила св≥й ареал на всю територ≥ю ”крањни, створивши за 15 рок≥в своЇњ д≥¤льност≥ [16, с. 1448] структуровану орган≥зац≥ю: "ј самих украњнц≥в через формуванн¤ ”ѕј, —амооборонних  ущових ¬≥дд≥л≥в (— ¬), територ≥альноњ п≥дп≥льноњ с≥тки ќ”Ќ та њњ симпатик≥в ... пройшло не менше семисот тис¤ч добровольц≥в, справжнього цв≥ту нац≥њ. якщо врахувати, що кожного повстанц¤ ≥ п≥дп≥льника од¤гало ≥ харчувало принаймн≥ 4-5 сел¤н, роб≥тник≥в та ≥нтел≥гент≥в, то загальна к≥льк≥сть учасник≥в руху обчислюЇтьс¤ м≥льйонами.

¬извольна в≥йна ”ѕј не була т≥льки рег≥ональним зах≥дноукрањнським рухом. ” њњ лави стали вих≥дц≥ з ус≥х областей ”крањни... в≥дд≥ли ≥ групи ќ”Ќ та ”ѕј д≥¤ли не лише обаб≥ч ƒн≥пра, в тому числ≥ на ƒонеччин≥ та Ћуганщин≥, ѕолтавщин≥ й „ерн≥г≥вщин≥,  ињвщин≥ й „еркащин≥, а нав≥ть у  риму ≥ на  убан≥" [16, с. 1448].

ћежова природа поез≥њ утруднюЇ њњ терм≥нолог≥чну ≥дентиф≥кац≥ю. « огл¤ду на це вчен≥ пропонують к≥лька терм≥новар≥ант≥в. ќкр≥м уже застосованого у наш≥й студ≥њ (поез≥¤ опору, поез≥¤ резистансу) ≥ найб≥льш поширеного Ївропейському л≥тературознавств≥, зустр≥чаЇмо також так≥: "поез≥¤ / л≥тература андеграунду", "п≥дземна поез≥¤/ л≥тература".

ѕон¤тт¤ резистансу активно функц≥онуЇ в терм≥нолог≥чному арсенал≥ принаймн≥ трьох галузей наукового знанн¤: ф≥зики, ≥стор≥њ, л≥тературознавства.

” ф≥зиц≥ п≥д резистансом розум≥ють "(франц. resistance, н≥м. Resistenz, в≥д лат.resisto - протистою, чиню оп≥р) - активний ом≥чний оп≥р зм≥нному електричному струмов≥, частина повного опору - ≥мпендансу"; пох≥дний в≥д нього - "резистентн≥сть (в≥д лат. resistens (resistentes) - протид≥ючий) - оп≥рн≥сть" [17, с. 577].

¬ об≥г ≥сторичноњ науки терм≥н "резистанс", "оп≥р"ув≥йшов не так давно. ѕ≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни його вживали "на означенн¤ п≥дп≥льноњ ≥ повстанськоњ боротьби Ївропейських народ≥в проти н≥мецькоњ окупац≥њ" [8, т.7, с. 2663]. ѕ≥д гаслом активного спротиву фашизмов≥ д≥¤ли комун≥стичн≥ п≥дп≥лл¤ та рад¤нськ≥ партизани. ƒосл≥дник —аЇнко ¬.ѕ. пише, що першим в Ївропейськ≥й л≥тератур≥ широко послуговуЇтьс¤ словом "оп≥р" зах≥дноукрањнський письменник ќлександр √аврилюк (поема "Ѕереза") дл¤ характеристики ставленн¤ ув'¤знених до фашист≥в, а вже к≥лькома роками п≥зн≥ше, - вважаЇ досл≥дник, - д≥¤ч французького антифашистського руху Ѕорис ¬≥льдe назвою п≥дп≥льноњ газети обрав слово "Resistance", що згодом стало визначенн¤м боротьби народ≥в ™вропи проти фашизму [18, с. 284]. —ам≥ ж французи так звали своњх партизан≥в-повстанц≥в проти н≥мецьких окупант≥в. –ад¤нська ≥стор≥ограф≥¤ ж активн≥ше послуговувалась ном≥нац≥¤ми "¬елика ¬≥тчизн¤на в≥йна", "антифашистська боротьба рад¤нського народу"на означенн¤ антифашистського руху, що в крањнах ™вропи був означений ¤к "–езистанс". ≤ ¤к антитеза до рад¤нськоњ терм≥нолог≥њ, що заперечувала будь-¤кий нац≥ональний самови¤в, окупац≥йна н≥мецька - вс≥ н≥мецьк≥ документи, ¤к≥ стосувалис¤, наприклад, ”ѕј ≥ њњ д≥¤льност≥, ≥шли п≥д грифом "украњнський рух ќпору" [19].

ј з початку 1960-их рок≥в "п≥д пон¤тт¤м руху опору розум≥Їтьс¤ боротьба за нац≥ональн≥ пол≥тичн≥ та громад¤нськ≥ права народ≥в, що Ї п≥д контролем комун≥стичного режиму в ———–" [8, т.7, с. 2663]. ÷ей рух ви¤вивс¤ в –ос≥њ, ”крањн≥, ѕрибалтиц≥, √руз≥њ, ¬≥рмен≥њ, серед Їврењв ≥ кримських татар в —–—–, форми ви¤ву ¤кого - "петиц≥њ, протести, адресован≥ до влади, демонстрац≥њ та т.зв. самвидавна л≥тература, самвидав" [8, т.7, с. 2663].  расномовною Ї назва книги одного з учасник≥в цього руху опору ћ.ќсадчого, виданоњ у 70-х роках за кордоном: "—ataract. A ukrainian poetic memoirs of repression and resistance" [20] (книга м≥стить огл¤д сусп≥льно-л≥тературного руху ш≥стдес¤тник≥в).

„ас виникненн¤ украњнського терм≥нолог≥чного словосполученн¤ "л≥тература украњнського –езистансу" припадаЇ на пер≥од другоњ св≥товоњ в≥йни, коли пол≥тична, ≥деолог≥чна, а зв≥дти ≥ мистецька "розкладка" св≥ту в≥дпов≥дала, звичайно, межам протисто¤нн¤ двох св≥т≥в - "загниваючого кап≥тал≥зму" ≥ "кв≥тучого соц≥ал≥зму", а зв≥дси ≥ маЇмо л≥тературу –езистансу (ќпору) Ївропейських народ≥в обумовленого зразка, заф≥ксованого в енциклопед≥¤х (наприклад, "—опротивлени¤ Ћитература - антифашистска¤ литература, сложивша¤с¤ в годы ƒвижени¤ —опротивлени¤ в оккупированных странах, а также в странах фашистской коалиции во врем¤ 2-й мировой войны 1939-45" [9, с. 69]) ≥ л≥тературу –езистансу –ад¤нського —оюзу, ¤ку в силу ≥стор≥ограф≥чноњ традиц≥њ називають переважно л≥тературою ¬еликоњ ¬≥тчизн¤ноњ в≥йни чи рад¤нською антифашистською л≥тературою, а ≥нколи й л≥тературою, що було дуже нечасто, - "рад¤нського опору" [21, с. 12]. якщо ж в рад¤нському л≥тературознавств≥ йшла мова про котрусь ≥з нац≥ональних "п≥дл≥тератур" взагал≥, то њњ п≥дпор¤дковували пон¤ттю "рад¤нський" - наприклад, украњнську л≥тературу в –ад¤нськ≥й ”крањн≥ пер≥оду ¬еликоњ в≥тчизн¤ноњ в≥йни розгл¤дали ¤к елементарну складову рад¤нськоњ л≥тератури опору, наголошуючи саме на ≥нтернац≥ональних, загальнонац≥ональних њњ рисах, в той же час закреслюючи нац≥ональну душу ц≥Їњ л≥тератури в —–—–.

ќчевидно, що незважаючи на "загальносоюзн≥" ознаки, украњнська л≥тература в —–—– не була позбавлена нац≥онального космосу, навпаки - вона його пост≥йно в≥дтворювала, творила наново, збер≥гала. ‘ормально ж украњнська л≥тература в —–—– була рад¤нською.

¬ такий час виникла потреба означенн¤ т≥Їњ л≥тератури, що супроводжувала нац≥онально-визвольн≥ змаганн¤ украњнського народу у 40-50-х роках проти н≥мецькоњ ≥ б≥льшовицькоњ окупац≥њ п≥д ег≥дою ќ”Ќ-”ѕј. ≤ назва, ¤ку запропонували ≥, головне, сприйн¤ли, була законом≥рним породженн¤м часу - "л≥тература украњнського резистансу", "украњнська л≥тература резистансу". “аким чином назва в≥дмежовуЇ украњнську л≥тературу, творену в оун≥всько-уп≥вському збройному п≥дп≥лл≥ в≥д хронолог≥чно паралельноњ украњнськоњ л≥тератури, твореноњ в рамках рад¤нськоњ антифашистськоњ л≥тератури.

“ерм≥нолог≥чним словосполученн¤ми "л≥тература украњнського резистансу", "украњнська л≥тература резистансу" у зазначеному семантичному контекст≥ послуговуютьс¤ украњнськ≥ досл≥дники ¤к у д≥аспор≥, так ≥ в ”крањн≥: ё.–усов, ƒ.ƒонцов, ‘.ѕогребенник, “.—алига, Ћ.—еник, —.Ўах.

ѕишучи про твори поет≥в ќ”Ќ-”ѕј, ƒ.ƒонцов називаЇ њх поетами резистансу: "«а ними (поетами "¬≥стника" - ≤.–.), в наш час, виступила нова батава поет≥в –езистансу, ¤к≥ стр≥чали свою молод≥сть ≥ формували своЇ духове я в вогн≥ другоњ в≥йни й нового повстанчого руху на ”крањн≥, розтерзан≥й к≥лькома ≥нваз≥¤ми" [22, с. 3]. ¬≥н ц≥лком погоджуЇтьс¤ з ё.–усовим, дл¤ ¤кого: "Ќаша поез≥¤ м≥ж двома в≥йнами... Ї, так би мовити, п≥дготовкою поез≥њ ”ѕј, ¤ку ¤ зву поез≥Їю украњнського резистансу (так звали французи своњх повстанц≥в-партизан≥в проти н≥мц≥в в час минулоњ в≥йни, ≥ що означаЇ "спротив").

” статт≥ “.—алиги читаЇмо: "ѕоез≥¤ ќпору та нац≥онально-визвольноњ ≤дењ, ... себто поез≥¤ уп≥вська" [23, с. 7].

Ѕачимо, що досл≥дники ё.–усов, ƒ.ƒонцов не уточнюють хронолог≥чних меж поез≥њ резистансу, оск≥льки њхн≥ прац≥ перебувають на синхронному часовому р≥вн≥ в≥дносно анал≥зованоњ поез≥њ (ш≥стдес¤тництва ще тод≥ не ≥снувало).

¬одночас, вловивши в пон¤тт≥ л≥тератури резистансу ун≥версальну властив≥сть л≥тератури будь-¤коњ ≥сторичноњ епохи в умовах тотал≥тарного режиму перебувати в опозиц≥њ до нього на ус≥х своњх р≥вн¤х, досл≥дники почали вживати його ≥ дл¤ тотожного називанн¤ украњнськоњ л≥тератури не лише ≥нших ≥сторичних пер≥од≥в ’’ стол≥тт¤, але ≥ давн≥ших час≥в. Ќаприклад, дл¤ —.Ўаха л≥тературою резистансу Ї "л≥тература усусус≥в, геройський чин резистансу 1 листопада 1918 р." [24, с. 83]. ‘.ѕогребенник узагальнено називаЇ л≥тературою ќпору усю украњнську л≥тературу, в ¤к≥й звучить мотив протесту проти нац≥онального ≥ державного насильства: "”крањнська л≥тература в њњ найвищих ≥дейних злетах завжди одухотворювалас¤ ≥де¤ми революц≥йно-визвольноњ боротьби за свободу ≥ незалежн≥сть ”крањни. ...«а вс≥х окупац≥йних режим≥в, ¤к≥ утверджували в ”крањн≥ пануванн¤ чужинц≥в, украњнська л≥тература у своЇму художньому арсенал≥ мала самов≥дданих народов≥ ≥ його визвольним прагненн¤м мистц≥в, ¤к≥ ставали в р¤ди опору не лише словом, але й зброЇю в≥дстоювали честь, свободу ≥ незалежн≥сть Ѕатьк≥вщини, йшли у перших лавах борц≥в проти њњ поневолювач≥в. ...Ћ≥тература украњнська не могла не бути л≥тературою опору (п≥дкресленн¤ наше - ≤.–.).ќск≥льки вона була (в творчост≥ своњх найвидатн≥ших письменник≥в) л≥тературою поневоленого народу, розд≥леного кордонами р≥зних держав, що на основн≥й нац≥ональн≥й територ≥њ - Ќаддн≥пр¤нщин≥ - оф≥ц≥йно не визнавалас¤ ≥ вс≥л¤ко придушувалас¤ дракон≥вськими законами" [35, с. 726].

Ќа думку автора, першим представником такоњ л≥тератури сл≥д вважати “.Ўевченка, оск≥льки саме в його поез≥њ на повну силу розгорнувс¤ "революц≥йний оп≥р проти соц≥ального ≥ нац≥онального поневоленн¤ ”крањни. …ого волелюбн≥ клич≥ "бор≥тес¤ - поборете!", "¬ своњй хат≥ сво¤ правда ≥ сила ≥ вол¤", "¬стане правда, встане вол¤" та багато ≥нших живили украњнських народовольц≥в до во¤к≥в ”ѕј" [25, с. 726]. ѕ≥сл¤ Ўевченка "най¤скрав≥ший ≥ найповн≥ший ви¤в вона д≥стала у творчост≥ ≤вана ‘ранка" [25, с. 726]. ƒо украњнськоњ л≥тератури резистансу ‘.ѕогребенник зараховуЇ також л≥тератор≥в, що влились у нац≥онально-визвольний рух пер≥оду 1917-1920-х рок≥в - ћ.ћ≥хновського, ≤.—тешенка, √.„упринку, ћ.¬ороного, ¬.—ам≥йленка, а за ними поет≥в-с≥човик≥в (ќ.Ѕаб≥й, –. упчинський, ћ.√айворонський, Ћ.Ћепкий), поет≥в доби ћ≥жвоЇнн¤.

Ћ.—еник фахово обгрунтовуЇ деф≥н≥ц≥ю роману опору, використовуЇ њњ на означенн¤ украњнського еп≥чного жанру 20-х рок≥в, що на р≥вн≥ своњх структур зм≥сту ≥ форми був "опозиц≥Їю, протисто¤нн¤м режимов≥": "ќтож роман опору режимов≥ був, ¤кщо говорити узагальнено, протисто¤нн¤м н≥вел¤ц≥њ нац≥ональноњ тотожност≥ народу в його визначальних, духовно важливих сферах - мисленн≥, психолог≥њ, звича¤х, мов≥, рел≥г≥њ, св≥домост≥, тобто в тих вар≥ац≥¤х, що складались упродовж тис¤чол≥ть ≥ становл¤ть сьогодн≥ найважлив≥ший зм≥ст духовного й матер≥ального житт¤ народу"; це роман, що "в кризов≥й пол≥тичн≥й та л≥тературн≥й ситуац≥њ...був справд≥ украњнський" [26, с. 51, 52, 58].

—л≥д в≥дзначити, що терм≥нолог≥чний ≥нвар≥ант "л≥тература ќпору" в своЇму початковому значенн≥ (стосовно 40-х рок≥в), ¤к ≥ решта його нац≥ональних вар≥ант≥в, суттЇво в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д украњнського. якщо вони охоплюють твори, "написан≥ в самому ход≥ боротьби з фашизмом, але ≥ твори, створен≥ в роки другоњ св≥товоњ в≥йни п≥д впливом визвольного руху" [9, с. 69], тобто Ї власне антифашистською л≥тературою (пер≥од 1933-1945 [18, с. 283]), а окр≥м них ≥ л≥тературу повоЇнного етапу, п≥д час ¤кого були написан≥ твори антифашистського спр¤муванн¤ [18, с. 283]. ”крањнський вар≥ант трохи вужчий з огл¤ду на об'Їктивн≥ ≥сторичн≥ причини. ¬≥н включаЇ поез≥ю збройного руху ќпору, створювану його безпосередн≥ми учасниками, хоч в≥дгомону, а отже ≥ духовного продовженн¤ в ем≥грац≥йн≥й л≥тератур≥ заперечувати не будемо.

ќкр≥м того, керуючись терм≥нами, пропонованими ≥сторичною наукою, вчен≥ ввели у л≥тературознавчий об≥г пон¤тт¤ л≥тератури ќпору 60-х рок≥в на означенн¤ письменства дисидентського руху ш≥стдес¤тник≥в, самвидавноњ л≥тератури.

≤ ще один ц≥кавий момент: ¤кщо в украњнському л≥тературознавств≥ терм≥нолог≥чним словосполученн¤м "л≥тература –езистансу" окреслюють переважно творч≥сть д≥¤ч≥в ”ѕј, а - "л≥тература ќпору" застосовують до ш≥стдес¤тник≥в, то англ≥йською мовою все звучить однаково. ƒо прикладу, книга ћ.ќсадчого "Ѕ≥льмо", у ¤к≥й подано огл¤д сусп≥льно-л≥тературного руху 1960-х рок≥в, маЇ такий п≥дзаголовок: "A ukrainian poetic memoirs of repression and resistance".

“аким чином пон¤тт¤ резистансу ¤к в ≥стор≥њ, так ≥ л≥тературознавств≥, пройшло еволюц≥йне розширенн¤ семантичних меж у зв'¤зку ≥з використанн¤м його на окресленн¤ р≥зних ≥сторико-л≥тературних пер≥од≥в ≥ наближенн¤м до р≥вн¤ ун≥версал≥њ. јби уникнути тавтолог≥њ, в≥дпов≥дно до терм≥нолог≥чноњ традиц≥њ, започаткованоњ у 40-х роках, варто послуговуватис¤ назвою "украњнська поез≥¤ резистансу" дл¤ означенн¤ такоњ, що супроводжуЇ украњнський рух ќпору антифашистсько-антирад¤нського спр¤муванн¤, використовуючи при цьому ≥ числове уточненн¤ хронолог≥чних меж - "40-50-т≥ роки ’’ стол≥тт¤".

1954 року побачив св≥т англомовний зб≥рник "The Ukrainian Insurgent Army in fight for freedom" ("”крањнська ѕовстанська јрм≥¤ у боротьб≥ за свободу"), у ¤кому, окр≥м пол≥тичних та публ≥цистичних викладок, Ї окрем≥ розд≥ли, що стосуютьс¤ уп≥вського мистецтва. ќдин ≥з них, авторства ¬асил¤ Ѕарки, присв¤чений огл¤дов≥ художньоњ л≥тератури украњнського п≥дп≥лл¤ [14, с. 52 - 54].

Ќа означенн¤ ¤вища автор вз¤в звукокомплекс, що англ≥йською мовою використовуЇтьс¤ дл¤ квал≥ф≥кац≥њ ¤вищ ≥ншого мистецького спр¤муванн¤: л≥тература уп≥вська, л≥тература п≥дп≥льна, тобто п≥дземна, андеграундна. ¬одночас це ≥ не зовс≥м такий самий р≥зновид культури, ¤к мистецтво андеграунду в «ах≥дн≥й ™вроп≥ та —Ўј, - там воно протиставилось оф≥ц≥йн≥й ≥деолог≥њ своЇю ¤скравою апол≥тичн≥стю ≥ асоц≥альн≥стю (граф≥т≥ у метро, музичн≥ напр¤ми ≥ т.≥.). ќднак ¤к наукове пон¤тт¤ маЇ той самий основний семантичний стрижень, що може, наприклад, поЇднати ≥ поез≥ю резистансу, ≥ рух х≥пп≥ чи панк≥в у њх активн≥й опозиц≥њ до оф≥ц≥йноњ влади.

¬асиль Ѕарка поставив до украњнськоњ ≥стор≥њ л≥тератури ¤к галуз≥ л≥тературознавства вимогу - вписати на своњ скрижал≥ л≥тературне мистецтво украњнського п≥дп≥лл¤, зважаючи на важливий методолог≥чний, доречний у цьому випадку принцип - вз¤вши до уваги "долю особистост≥" автор≥в, "розум≥нн¤ того, ¤кою незвичайного напр¤мку набрало њх житт¤" [14, с. 52], тобто екзистенц≥йн≥ межов≥ обставини: "...ћи можемо в≥дчути атмосферу надзвичайно гострого, озброЇного протисто¤нн¤... м≥ж б≥льшовиками та населенн¤м в роки другоњ рад¤нськоњ окупац≥њ украњнських земель" [14, с. 53], справжньою, не надуманою патетикою в≥рност≥ своњй батьк≥вщин≥.

«агальним питанн¤м мистецтва украњнського андеграунду присв¤чена невелика розв≥дка —в¤тослава √ординського. ѕередумови виникненн¤ цього ¤вища автор вбачаЇ у прагненн≥ ≥ д≥¤х рад¤нського режиму перетворити митц≥в на своњх слуг; подаЇ також творч≥ сильветки граф≥ка Ќ≥ла ’асевича та скульптора ћихайла „ерешковського в контекст≥ культури –езистансу ¤к ознаки њњ великоњ потуги [14, с. 91 - 94]. ѕредставлено у зб≥рнику ≥ публ≥цистику ¤к окремий р≥д л≥тератури розв≥дкою  ост¤  ононенка [14, с. 95 - 99]. ƒо анал≥зу залучено лише твори в≥домих уп≥вських пропагандист≥в ѕ.ѕолтави та ќ.√орнового (без залученн¤ поетичних зразк≥в з елементами публ≥цистичного жанру).

” прац≥ "—коростр≥ли ≥ музи" (1967) Ћеон≥д ѕолтава, анал≥зуючи поез≥ю украњнського резистансу, даЇ њй визначенн¤ - "п≥дземна л≥тература" [27, с. 16]. ¬≥дзначено так≥ њњ особливост≥: "нер≥вн≥сть в л≥тературному в≥дношенн≥, але писан≥ кров'ю серц¤ твори..."; пров≥дна ≥де¤ поез≥њ - соборн≥сть ус≥х украњнських земель: "...мало де з такою силою в ≥нших д≥л¤нках, - в сам≥й ”ѕј знайшла найширший ви¤в соборн≥сть ус≥х земель ”крањни, ≥ також в украњнськ≥й поез≥њ: немаЇ частинки ”крањнськоњ «емл≥, виходець-поет з ¤коњ не в≥дгукнувс¤ б у т≥й чи ≥нш≥й форм≥ на нац≥онально-визвольну боротьбу ”крањни, безпосередньо чи посередньо не писав би про ”ѕј ≥ њњ безсмертн≥ чини" [27, с. 16].

 вал≥ф≥кац≥йна характеристика Ћ. ѕолтави сп≥впадаЇ ≥з погл¤дом ёр≥¤ Ћипи (л≥кар¤ й ≥деолога ”ѕј) на заангажоване у нац≥онально-визвольний рух письменство. Ќа р≥знобарвному тл≥ утил≥тарноњ л≥тератури автор найвище оц≥нюЇ ("hight-brows") "червону книжку", застер≥гаючи при цьому, що вона Ї найнижчим пластом цього р≥вн¤. ѕроте саме зв≥дси починаЇтьс¤ формуванн¤ "духовост≥ б≥льших письменник≥в, що мають власний проф≥ль ≥ власний спектр барв" [28, с. 31].

ƒаючи визначенн¤ "червона", ё.Ћипа зазначаЇ, що це книги, писан≥ найчаст≥ше дилетантами в л≥тератур≥, але не дл¤ сноб≥зму, "не з≥ страху ≥ не дл¤ самого зароб≥тку" [28, с. 29], хоч характер творчост≥ таких письменник≥в квал≥ф≥куЇ ¤к утил≥тарний [28, с. 32]. ѕисьменник визначаЇ "в≥рую" таких митц≥в ¤к "бажанн¤ опов≥сти, запалити ≥ придатис¤" [28, с. 30] (¤к приклад подаЇ книгу ≤вана «убенка "Ќаш≥ лицар≥ й мученики"): "¤кщо книга про втечу з сов≥цькоњ в'¤зниц≥, то њњ автор подаЇ ще ≥ "¤к треба вт≥кати з тюрми" ≥ "¤к розп≥знати "поета"-шпигуна в табор≥ повстанц≥в ≥ под. јле так≥ огр≥хи "вибачають ”крањнц≥, ¤к свого часу вибачили мад'¤ре ћ.…окаЇв≥ дивн≥ пригоди його повстанц≥в, тому що в таких книжках Ї щось, "що прит¤гаЇ". ÷е пульсуванн¤ крови, пульсуванн¤ живе, нер≥вне, але щире. ¬ тому пульсуванню - жива людина, що пише до живих людей. ÷е книжки, що вийшли з крови, ≥ тому це - червон≥ книжки" [28, с. 31].

÷≥нн≥сть "червоноњ" л≥тератури ё.Ћипа вбачаЇ в тому, що так≥ книги 1) "виросли з ритму битт¤ серц¤ сучасник≥в"; 2) Ї безпосередн≥м ви¤вом духових терен≥в самоњ раси [28, с. 31]. јвтор вказуЇ, що така червона книга ≥ дл¤ автора - вибух, дуже часто Їдиний у житт≥, "вибух, що його сам автор власнов≥льно не може в≥дтворити наново ще раз" (у цьому, на думку Ћипи, ≥ пол¤гала трагед≥¤ творчост≥ ќ.“ур¤нського, автора "ѕоза межами болю", "одноњ з б≥льших наших червоних книжок") [28, с. 31]. "Ѕезпосередн≥сть" Ї важливою ознакою книг такого роду, адже завд¤ки њй в л≥тератур≥ творитьс¤ атмосфера близькост≥ земл≥ ≥ народу. ё.Ћипа звертаЇтьс¤ до м≥фу про √еркулеса ≥ јнте¤, у ¤кому јнтей ставав сильн≥шим лише завд¤ки тому, що торкавс¤ т≥лом до земл≥-матер≥.

“ворч≥сть Ї продовженн¤м бутт¤ особи, ¤ке мало варт≥сть, коли було "зв'¤зане з чимсь б≥льшим, - з ≥де¤ми держави, ... раси" [28, с. 34], тод≥, коли "зм≥ст житт¤ був оц≥нюваний готовн≥стю вмерти за нього" [28, с. 35]. ё.Ћипа пише: "÷¤ готовн≥сть умерти за зм≥ст житт¤ селЇкц≥онуЇ людей: д≥лить њх на приготованих до зламанн¤ ≥ на одиниц≥, готов≥ до всього в боротьб≥. Ќапруженн¤ цього процесу печат≥ смерти змушуЇ ≥ творч≥ одиниц≥ вислювлюватись ¤кнайглибше" [28, с. 35] . ™дин≥ ц≥нност≥ людськоњ особистост≥ - горд≥сть, кров, земл¤ - тр≥ада, що м≥цно ЇднаЇ людину з≥ своњм народом. “≥ сам≥ вартост≥ повинн≥ вим≥рювати ≥ украњнську л≥тературу.

—правд≥, поетичне слово бойовик≥в ”ѕј ¤к одкровенн¤, породжене катастрофою в≥йни, бажанн¤м вижити самому ≥ пришвидшити перемогу ”крањнськоњ ≤дењ, ¤кнайкраще в≥дпов≥даЇ квал≥ф≥кац≥њ ё.Ћипи.

™вген ћаланюк писав, що коли в нац≥њ немаЇ вожд≥в, то ними стають поети. ћов весталки, вони у вихор≥ в≥йни бережуть вогонь нац≥ональноњ самосв≥домост≥ нав≥ть ц≥ною власного житт¤. ¬≥домо, що нац≥¤, не захищена пол≥тично - своЇю державою - збер≥гаЇ свою нац≥ональну ≥дентичн≥сть виключно засобами культури, часом з≥ шкодою дл¤ останньоњ. ”крањнська поез≥¤ резистансу 40-50-х рр. ’’ ст. - поЇднанн¤ слова ≥ зброњ, ¤вище, що, без сумн≥ву, перебуваЇ на меж≥ к≥лькох "св≥т≥в": л≥тератури, пол≥тики, ≥стор≥њ - а ц¤ "межов≥сть" надаЇ ц≥й поез≥њ особливого статусу в украњнськ≥й культур≥. —татусу, всеб≥чне об'Їктивне досл≥дженн¤ ¤кого ще попереду.

Ћ≥тература

‘ранко ≤. ћетод ≥ задача ≥стор≥њ л≥тератури // ‘ранко ≤. «≥бр. тв.: ” 50 т. “.41.  ., 1984.

”крањнськ≥ ѕроп≥лењ.  отл¤ревщина /¬ступ. нотатки, прим. ≤.јйзенштока. ’арк≥в, 1928.

ѕавлишин ћ. ѕостколон≥альна критика ≥ теор≥¤ // —лово. «нак. ƒискурс. јнтолог≥¤ св≥товоњ л≥тературно-критичнњ думки ’’ ст. / «а ред. ћ.«убрицькоњ. Ћьв≥в, 1996.

≤стор≥¤ украњнського в≥йська. ¬≥нн≥пег, 1953.

«елений «. ”крањнське юнацтво в вир≥ другоњ св≥товоњ в≥йни. “оронто, 1965.

 онвенц≥¤ про запоб≥ганн¤ злочин≥в геноциду ≥ покаранн¤ за нього в≥д 12.01.1951р. //  в≥тковський ƒ. Ѕоротьба за украњнську ≥дею. «б≥рник публ≥цистичних твор≥в. ƒетройт - Ќью-…орк-“оронто, 1993.

≤стор≥¤ ”крањни:  урс лекц≥й: ” 2 кн.  н.2.  ., 1992.

≈нциклопед≥¤ украњнознавства: ” 10 т. ћюнхен, 1976 -1986.

 ратка¤ литературна¤ энциклопеди¤: ¬ 9 т. “.7. -ћ., 1972.

√ачев √. Ќациональные образы мира. -ћ., 1988.

 риса Ѕ. ѕересотворенн¤ св≥ту. Ћьв≥в, 1998.

—алига “.ё. ѕоез≥¤ во¤к≥в ”ѕј // ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури ’’ стол≥тт¤ /«а ред.¬.√.ƒончика: ” 2 кн.  н.2. „.1.  ., 1994.

Ћебедь ћ. ”крањнська ѕовстанська јрм≥¤, њњ генеза, р≥ст ≥ д≥њ у визвольн≥й боротьб≥ украњнського народу за ”крањнську самост≥йну соборну державу. 1946.

The Ukrainian Insurgent Army in Fight for freedom. New York, 1954.

ћ≥рчук ѕ. ”крањнська ѕовстанська јрм≥¤ 1942-1952. Ћьв≥в, 1991.

Ќауковий висновок про боротьбу ќ”Ќ-”ѕј в 1940-1950-х роках // ¬извольний шл¤х. 1993.  н.12 (549).

—ловник ≥ншомовних сл≥в (за ред ќ.—.ћельничука).  ., 1974.

—аенко ¬.ѕ. ”краинска¤ антифашистска¤ проза в контексте литературы —опротивлени¤ // —овременные слав¤нские культуры: развитие, взаимодействие, международный контекст. ћатериалы ћеждународной конференции ёЌ≈— ќ.  ., 1982.

«аведнюк ¬. Ќа ѕ≥вноч≥, на ¬олин≥ створилась арм≥¤ ”ѕј. —погади учасника повстанськоњ боротьби (1942-1944). “ерноп≥ль, 1996.

Osadchy M. —ataract. A ukrainian poetic memoirs of repression and resistance. New-York - London, 1976.

јбрамов ј. Ћирика и эпос ¬еликой ќтечественной войны. ѕроблематика. —тиль. ѕоэтика. ћ., 1975.

–усов ё. ѕоез≥¤ визвольних змагань /ѕередм. ƒ.ƒонцова. “оронто, 1954.

—алига “. Ќескорена ћуза (Ўтрихи до поез≥њ ”ѕј) // Ўл¤х перемоги. 1994. 15 жовт.

Ўах —. Ћьв≥в - м≥сто моЇњ молодост≥ (—помин, присв¤чений т≥н¤м забутих льв≥в'¤н). „.≤, ≤≤. ћюнхен, 1955.

ѕогребенник ‘. ќлег ќльжич ≥ поез≥¤ украњнського резистансу // ¬извольний шл¤х. 1995.  н.6 (567).

—еник Ћ. –оман опору ≥ л≥тература траг≥чноњ св≥домост≥ // —лово ≥ час. 1996. є1.

ѕолтава Ћ. —коростр≥ли ≥ музи // ¬≥ст≥ комбатанта. 1967. „.4.

Ћипа ё. Ѕ≥й за украњнську л≥тературу // ”крањнський зас≥в. 1993. „.7.



Ќа головну



Hosted by uCoz