Ѕачиш - живу ¤. ј чим? Ќ≥ дитинство моЇ, н≥ майбутнЇ

не мал≥ють. Ѕутт¤ незчисленне

вибухаЇ у серц≥ моњм.

–.-ћ.–≥льке

–айнер-ћар≥¤ –≥льке належить до анагог≥чних письменник≥в. —правд≥, його творч≥сть Ї значущою не лише дл¤ н≥мецькомовного св≥ту, але й дл¤ вс≥х, хто у безм≥р≥ художнього ун≥версуму шукаЇ в≥дпов≥д≥ на в≥чн≥ питанн¤, прагнучи збагнути себе, св≥й час, свою нац≥ю, перспективи њњ розвитку тощо. як слушно пише французький мислитель √абр≥ель ћарсель: " ” –≥льке... п≥двалини видаютьс¤ гранд≥озними, њх майже неможливо охопити погл¤дом, а значущ≥сть його творчост≥ переходить за вс≥ меж≥, ¤к≥ спочатку можна було йому поставити" [4, с. 237].

ќднак на початку третього тис¤чол≥тт¤ констатуЇмо: попри численн≥ спроби вивченн¤ –≥льке, в≥н залишаЇтьс¤ одним ≥з найзагадков≥ших ≥ "найважчих" дл¤ ≥нтерпретац≥њ автор≥в ’’ ст. ѕо-р≥зному оц≥нюють його творч≥сть: "чистий" митець, екзистенц≥ал≥ст, модерн≥ст, поет-мес≥¤ тощо, однак й витворючи, на наш погл¤д, де¤кий екзегетичний хаос, котрий суттЇво шкодить рецепц≥њ.

Ќаше досл≥дженн¤ аж н≥¤к не претендуЇ на ¤кесь п≥дсумково-узагальнююче витлумаченн¤ сут≥ дискурсу –≥льке. ¬важаЇмо, що най¤к≥сн≥ше це можна зробити у середовищ≥ н≥мецькомовних культур (чи культури). ќднак наша мета - спробувати накреслити один з можливих маг≥стральних напр¤мк≥в вивченн¤ передус≥м поез≥њ –≥льке через досл≥дженн¤ њњ основних онтолог≥чних аспект≥в. ¬важаЇмо, що саме окресленн¤ структури онтолог≥чного дискурсу поета не лише полегшить майбутню пол≥методолог≥чну ≥нтерпретац≥ю його творчост≥, але вже тепер допоможе зн¤ти де¤к≥ суперечност≥ анал≥тичного плану (¤к-от проблема христи¤нськост≥ тощо).

ѕередус≥м експл≥куЇмо нашу увагу саме до онтолог≥чного аспекту в –≥льке.

ѕоль де ћан, ¤к ≥ багато ≥нших досл≥дник≥в, в≥дзначав досконалий синтез "поез≥њ ≥ думки" в –≥льке [ƒив. 3]. —аме ф≥лософ≥¤, на думку англ≥йського католицького мислител¤ √≥лберта  ≥йта „естертона, Ї "не що ≥нше, ¤к думка, домислена до к≥нц¤" [11, с. 68]. ”же через це напрошуЇтьс¤ уважн≥ший розгл¤д поез≥њ досл≥джуваного письменника кр≥зь ф≥лософську призму. «рештою, такий ракурс ≥нтерпретац≥њ Ї досить попул¤рним в сучасн≥й герменевтиц≥.

‘≥лософ≥чн≥сть, здатн≥сть до спекул¤тивних рефлекс≥й - ≥манентна ¤к≥сть людського бутт¤.  ожен - це випливаЇ ≥з специф≥ки функц≥онуванн¤ сусп≥льноњ св≥домост≥ спов≥дуЇ т≥ чи ≥нш≥ ф≥лософськ≥ погл¤ди. "” людини т≥льки дв≥ можливост≥, - зазначаЇ √. .„естертон, - або вона св≥домо керуЇтьс¤ певною ф≥лософською системою, або несв≥домо п≥дбираЇ уламки чужих, непевних, зруйнованих систем" [11, с. 67]. “ому ц≥лком законом≥рним Ї вид≥ленн¤ ф≥лософ≥њ творчост≥ передус≥м в автора (¤к "≥дейно-св≥тогл¤дноњ бази" [ƒетальн≥ше див.: 2]), а також т≥Їњ чи ≥ншоњ ф≥лософськоњ системи (¤к р≥вно ж - побутовоњ, пол≥тичноњ, етичноњ, рел≥г≥йноњ, естетичноњ тощо) у св≥тогл¤д≥ л≥тературного персонажа ¤к модел≥ людини.

як слушно зазначаЇ з цього приводу √абр≥ель ћарсель, "було б абсурдним не спод≥ватис¤ ви¤вити у в≥ршах –≥льке мотиви, ¤к≥ належать до ф≥лософ≥њ в традиц≥йному й систематичному значенн≥ цього слова" [4, с. 237].

яка ж ф≥лософська система, ¤кий тип ф≥лософськоњ думки найадекватн≥ше корелюЇ ≥з ф≥лософ≥Їю письменника та його alter ego? ¬≥дпов≥дь на це питанн¤ даЇ нав≥ть поверхневий анал≥з поетичного дискурсу передус≥м п≥знього, зр≥лого, остаточно сформованого –≥льке, де повною м≥рою в≥дчуваЇтьс¤ глибинний смуток "за загубленою ц≥л≥сн≥стю й орган≥чн≥стю бутт¤" [5, с. 8]. ћожемо стверджувати, що у центральному дл¤ мистецтва (культури загалом) в≥дношенн≥ людина/бутт¤ поет б≥льше акцентуЇ на другому елемент≥, кр≥зь нього осмислюючи перший. ≤ тому власне метаф≥зичне осмисленн¤ проблем бутт¤ Ї пров≥дним ≥ природн≥м дл¤ поета. якщо висловлюватис¤ точн≥ше, то його ф≥лософ≥ю варто розгл¤дати в межах т≥Їњ онтолог≥чно-екзистенц≥йноњ традиц≥њ (≥з безумовним превалюванн¤м онтолог≥чних код≥в), що њњ розробл¤в сучасник –≥льке, один ≥з найфундаментальн≥ших ф≥лософ≥в ’’ стол≥тт¤ н≥мецький мислитель ћарт≥н √айдеііер.

’арактерно, що сам ћ.√айдеііер, прочитавши "≈лег≥њ" –≥льке, зазначав, що у його творах виражено т≥ ж ≥дењ, що ≥ в його "Ѕутт≥ ≥ час≥" [4, с. 275]. ” своњй прац≥ "Ќав≥що поет?" ф≥лософ називаЇ "≥снуванн¤" одним ≥з опорних сл≥в –≥льке [1, с. 191], а також пов'¤зуЇ поез≥ю письменника ≥з онтолог≥Їю (вченн¤м про бутт¤) та герменевтикою (мистецтвом розум≥нн¤, п≥знанн¤ ≥стини бутт¤). —аме –≥льке п≥знав ≥ виразив "неприхован≥сть сущого", - зазначаЇ ћ.√айдеііер, - а "основу сущого з давн≥х-давен називають бутт¤м" [1, с. 184].

«апропонована нижче структура онтолог≥чного дискурсу поета, зокрема поЇднанн¤ у р≥зних метаф≥зичних аспектах (енсах) категор≥ально-≥дейного - власне ф≥лософського, та образного - суто художнього, експл≥куЇтьс¤ нами через слушн≥ розм≥рковуванн¤ одного з досл≥дник≥в творчост≥ –≥льке –омано √вард≥н≥: "ћожливо, образи Ї тим самим дл¤ серц¤, чим ≥дењ Ї дл¤ знанн¤ - передумовами ≥ водночас найвищим зм≥стом життЇвого зд≥йсненн¤..; засобом приборканн¤ невблаганних супротивник≥в житт¤: хаос, спустошенн¤ та безум - ≥ результатом цього приборканн¤. ≤дењ та образи - це, мабуть, одна й та сама реальн≥сть, ¤ку розгл¤дають з р≥зних зон ≥снуванн¤, одн≥ - згори, друг≥ - зсередини. ¬они - ¤к випром≥нюванн¤ Ћогоса, ¤ким в≥н створюЇ ≥ впор¤дковуЇ все те, що конечне - згори ¤сн≥стю св≥домост≥, зсередини - глибиною житт¤" [4, с. 266].

ƒетальний ≥ скрупульозний анал≥з кожного з елемент≥в художньоњ метаф≥зики –≥льке частково вже зроблений (зокрема у прац¤х ћ.√айдеііера чи √.ћарсел¤). ћоделюючи власний вар≥ант онтолог≥чноњ структури, прагнемо передус≥м окреслитити основн≥ системотворч≥ та системоутворен≥ елементи, а також ви¤вити когерентну специф≥ку взаЇмозв'¤зк≥в та субординац≥њ нижче окреслених елемент≥в, передус≥м "¤дерних" (за ё.Ћотманом), системотворчих.  р≥м того, постараЇмось ви¤вити ≥ обірунтувати концептуальну дом≥нанту, вериф≥кац≥йний центр даного дискурсу, котра, з одного боку, лог≥чно зумовлюЇ ≥снуванн¤ саме такого типу художньоњ реальност≥, а з ≥ншого, саме њњ п≥знанн¤ ≥ становить, на наш погл¤д, основну герменевтичну передумову повноц≥нноњ, об'Їктивноњ ≥нтерпретац≥њ поез≥њ –≥льке.

Ѕ≥льш≥сть системоутворених елемент≥в легко впадаЇ у в≥ч≥, на них часто акцентують увагу досл≥дники: "...його поез≥¤ виставл¤Ї напоказ дивовижну р≥зноман≥тн≥сть м≥сць, предмет≥в ≥ характер≥в" [3, с. 32]. ќбмежимос¤ ш≥стьма найхарактерн≥шими (натуролог≥чним, ресолог≥чним, акустолог≥чним, м≥фолог≥чним, сп≥р≥толог≥чним, хронолог≥чним), котр≥, на наш погл¤д, становл¤ть виразний експл≥цитний пласт досл≥джуваноњ поез≥њ.

ќсмисленн¤ бутт¤ природи (натуролог≥чний аспект його онтолог≥њ) дл¤ –≥льке маЇ глибинний зм≥ст: "...÷≥й щедр≥й природ≥ / обшир значили обидва св≥ти. / Ѕув би ≥з в≥тт¤м вербовим у згод≥ / той, хто п≥знав, ¤к кор≥нню рости"("¬≥н не туб≥лець. ÷≥й щедр≥й природ≥..."//"—онети до ќрфе¤") [9, с. 8]. ÷ей мед≥альний статус насправд≥ ≥ Ї автентичним метаф≥зичним п≥дірунт¤м екзистенц≥њ, оск≥льки природа, ¤к справедливо вважаЇ ћ.√айдеііер, дл¤ л≥ричного геро¤ "Ї основою того сущого, котрим Ї й ми сам≥, його праосновою" [1, с. 184]. «в≥дси ≥ та феноменальна здатн≥сть природних енс≥в до трансцендентного в≥з≥онерства: "ўо то ок≥л, про¤снюЇ нам вираз / лише тварин. (...) / Ќам видно смерть одну. ј в≥льний зв≥р / позаду себе маЇ св≥й загин, / а √оспода - попереду. ≤де - / то завжди в в≥чн≥сть, ¤к ≥дуть джерела" (8 елег≥¤) [9, с. 48-49].

“≥сно ≥з художньою експл≥кац≥Їю бутт¤ природних енс≥в пов'¤зана експл≥кац≥¤ бутт¤ речей ≥ вироб≥в (ресолог≥чний аспект). «а √.ћарселем, м≥с≥¤ –≥льке в тому, щоб "говорити реч≥" [4, с. 262]. ƒмитро Ќаливайко вважаЇ, що саме "тиран≥¤ над речами" болить поета, бо вона спричинила в≥дчуженн¤ людини, "приреченоњ на траг≥чний розлад ≥з св≥том" [5, с. 7]. як ≥ дл¤ украњнського екзистенц≥ал≥зму передус≥м у середовищ≥ "розстр≥л¤ного в≥дродженн¤", образом-символом техногенноњ цив≥л≥зац≥њ ? об'Їктивованоњ машини ("¬сьому, що люди зробили, машина загрозою стала, / власного духу прагнуща ≥ непок≥рна ц≥лком" ("—онети до ќрфе¤"; —тус, 23)) стало м≥сто: "ќ Ѕоже м≥й, м≥ста велик≥, / ≥ згубн≥, й зчулен≥, й гр≥зн≥; / вони, ¤к полум'¤н≥ р≥ки, / над≥ю спалюють нав≥ки, - / ≥ так минають њхн≥ дн≥" ("ќ Ѕоже м≥й..."// " нига √один") [6, с. 60]. јвтентичне ж бутт¤ речей, витворених людиною, не лише не загрозливе, але Ї нев≥д'Їмною складовою справжнього духовного бутт¤, що п≥дносить вгору, вивищуЇ над буденн≥стю ≥ бездуховн≥стю: "...янголе, / це ¤ тоб≥ покажу ще. ¬ зор≥ твоЇму, / ур¤тований ≥ пр¤мий, в≥н нарешт≥ постане. / Ѕашти, п≥лони, сф≥нкс, п≥дпори, знесен≥ д`гор≥, / сив≥ од вигиблих м≥ст ≥ очуж≥лих собор≥в" (—ьома елег≥¤) [9, с. 48].

ѕрагненн¤ кожного Їства до в≥дносноњ об'Їктивац≥њ, нав≥ть частковоњ ноумен≥зац≥њ, даЇ змогу актуал≥зувати значущ≥ дл¤ вербального геро¤ типи бутт¤. ” схожому план≥ актуал≥зуЇтьс¤ акустолог≥чний аспект (бутт¤ звуку). Ќав≥ть феноменально (дл¤ нас) не-≥снуючий голос риб стаЇ можливою реальн≥стю: "ѕравда тому, що кажуть, н≥би риба н≥ма? / ј, може, Ї край, де те, що мовою риб мало бути, / опов≥даЇ без них?" ("“е, що вище за зор≥ й над вс≥ надз≥рн≥ округи..."// "—онети до ќрфе¤") [9, с. 28]. јнал≥з м≥фолог≥чного аспекту (бутт¤ м≥фу) п≥дтверджуЇ цю думку. ¬супереч модному "м≥фотворенню" у середовищ≥ модерн≥ст≥в початку ’’ стол≥тт¤, –≥льк≥вське текстуальне "я" не створюЇ новий м≥ф, а, швидше, корелюЇ ≥з традиц≥йним (найчаст≥ше давньогрецьким) м≥фом, трансформуючи його в≥дпов≥дно до ≥манентних потреб власного св≥ту. ћенади, храм јполлона, ƒафна, мат≥р —амсона, Ќептун, ѕан, нав≥ть ≈вр≥д≥ка та ќрфей (та ≥н.), - ус≥ ц≥ сутност≥, на наш погл¤д, Ї елементами не м≥фолог≥чного, а художнього мисленн¤ автора, дл¤ ¤кого м≥ф - це бутт¤, ¤ке "концентруЇ в соб≥ кв≥нтесенц≥ю певного досв≥ду" [4, с. 277].

ѕоруч ≥з матер≥альними бутт¤ми, у поез≥њ –≥льке перманентно моделюютьс¤ ≥ бутт¤ духовн≥ (сп≥р≥толог≥чний аспект). Ќе випадково, дл¤ √.ћарсел¤, –≥льке - це "людина, ¤ка усособлювала бутт¤ духу" [4, с. 235]. ≤нша думка французького мислител¤ п≥дтверджуЇ те, про що ми говорили вище: "...духовне, дл¤ –≥льке, не т≥льки не в≥докремлюЇтьс¤ в≥д речей, а й навпаки..." [4, с. 262]. ѕричому дух, ¤к ≥деал≥стичний енс, маЇ ≥ надекзистенц≥йну - "—лавен дух, що зволив нас Їднать!" ("—онети до ќрфе¤") [9, с.11] - ≥ в≥декзистенц≥йну форми (об'Їктивну ≥ суб'Їктивну): "Еза небутт¤ наказом / маЇш ти коло замкнути цим вин¤тковим разом, / щоб твого духу шир¤нн¤ обн¤ти весь безм≥р могло" ("ѕередуй всепрощенню, ¤ке йде за тобоюЕ"// "—онети до ќрфе¤") [9, с. 25].

“ак≥ ж дв≥ форми (схоже, типов≥ дл¤ онтолог≥чного дискурсу –≥льке) простежуЇтьс¤ ≥ в хронолог≥чному аспект≥ (бутт¤ часу). –≥льке - майстер конструюванн¤ складних часових образ≥в. ѕ. де ћан в≥дзначаЇ цю майстерн≥сть, зокрема, у "Ќових поез≥¤х", де, на його думку, з'¤вл¤Їтьс¤ "нова ц≥л≥сн≥сть" - часова, де можна вид≥лити ц≥ле "суз≥р'¤ часу, його "глибоко парадоксальне" переживанн¤, зрештою, "тотал≥зац≥ю темпоральност≥" [3, с. 56-57]. ƒл¤ нас важливим Ї вид≥ленн¤ сутн≥сних характеристик, а отже, ≥ р≥зновид≥в хронолог≥чних образ≥в.

ј таких основних р≥зновид≥в часових енс≥в Ї три. ѕо-перше, час - ¤к об'Їктивована сутн≥сть, бутт¤ ¤коњ не залежить в≥д бутт¤ людини, лише сп≥вв≥дноситьс¤ з ним (в≥рн≥ше - з њњ часом): "…дуть години - њх др≥бненьк≥ кроки / прагнуть пор¤д з нашим днем ступать" ("—лавен дух, що зволив нас Їднать!.." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 11]. ѕо-друге, час - ¤к нап≥векзистенц≥йний феномен, здатний у будь-¤ку мить (за певних обставин) порвати з людиною: "¬≥д мене в≥ддалилась ти, година, / крила ударом ранивши мене" ("ѕоет" // "Ќов≥ поез≥њ"; —тус, 66). ѕо-третЇ, час - ¤к суто екзистенц≥йне ¤вище, одна з основних характеристик бутт¤ людини: "Ѕо¤зко ми прагнемо п≥дмоги, / чувши: ще заюн≥ дл¤ старого, / а дл¤ небувалого - стар≥" (ќ, зови мене в своњ години..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 30].

”с≥ ц≥ основн≥ експл≥цитн≥ аспекти онтолог≥чного бутт¤ зумовлен≥, б≥льшою чи меншою м≥рою, системотворчими елементами - антрополог≥чним, артолог≥чним ≥ теолог≥чним, на що вказують ≥ пр¤м≥, актуал≥зован≥ корел¤ц≥њ (антрополог≥чний корелюЇ практично з ус≥ма елементами, артолог≥чний - ≥з м≥фолог≥чним, а теолог≥чний - ≥з сп≥р≥толог≥чними аспектами тощо). јле тут зв'¤зок набагато концептуальн≥ший, глибший: кожен ≥з шести окреслених системоутворених елемент≥в залежить в≥д трьох системотворчих, котр≥ в≥дпов≥дно теж т≥сно пов'¤зан≥ м≥ж собою ≥ субординован≥ стосовно основного "¤дерного" елемента.

Ѕутт¤ людини (антрополог≥чний аспект) в силу специф≥ки мистецтва Ї пров≥дним дл¤ моделюванн¤ художнього св≥ту. ”се так чи ≥накше вериф≥ковано ним. ѕроблема в тому, що р≥зн≥ митц≥ по-р≥зному розум≥ють, що таке людина. ’оча можна вид≥лити певн≥ акс≥олог≥чн≥ константи, зумовлен≥ нац≥ональною культурною традиц≥Їю (передус≥м), вимогами часу, ≥ндив≥дуальними особливост¤ми творчоњ особистост≥. ќсновн≥ питанн¤ гносеолог≥њ людського бутт¤ найб≥льш повно ≥ концептуально розробл¤Ї –≥льке у п≥зн≥й пер≥од творчост≥. √.ћарсель так характеризуЇ "головн≥ запитанн¤, що беруть в облогу дух поета" в "≈лег≥¤х": "ўо таке людина? ўо може людина? як вона ≥нод≥ уникаЇ свого призначенн¤? «а ¤ких умов вона зможе або змогла його виконати?" [4, с. 267].

ћи вже згадували про мед≥альний статус екзистенц≥њ дл¤ поета, через ¤кий "людина в певному розум≥нн≥, онтолог≥чно, опин¤Їтьс¤ в невиг≥дному становищ≥ стосовно тварини" ¤к "чистоњ екзистенц≥њ" (за √вард≥н≥) [4, с. 269], що перебуваЇ "перед св≥том"(за ћ.√айдеііером) [1, с. 186]. јле призначенн¤ людини, та й, зрештою, сам статус њњ цим не вичерпуЇтьс¤. як слушно зазначаЇ в лист≥ до дружини ¬асиль —тус (4.10.1974), розм≥рковуючи про "—онети до ќрфе¤": "«вичайна дл¤ поета кол≥з≥¤: людина й св≥т, що мають пор≥днитис¤, забувши чвари [8, с. 100]. «в≥дси ота всепроникальн≥сть людського бутт¤, його часово-просторова ун≥версальн≥сть та вагом≥сть: "’вил≥ ≥ море Їсьмо, ћарино! / √либини ≥ Ќебо! / ћи Ї землею, ћарино! ћи - тис¤човесни, / жайвори, що в невидиме пускають п≥сень водограњ" ("≈лег≥¤ до ћарини") [9, с. 55].

ѕри цьому –≥льке не зводить людського бутт¤ лише до тут-бутт¤ в атењстично-екзистенц≥ал≥стському значенн≥ цього терм≥на. ѕоруч ≥з екзистенц≥йним в людин≥ присутн≥й ще й ≥нший, не менш важливий (а може, набагато важлив≥ший) вим≥р. Ћюдську екзистенц≥ю ¬.—тус характеризуЇ так: "ћи в с¤Їв≥ двох сонць: Ѕога-провид≥нн¤ ≥ самовол≥" [8, с. 125]. ѕеревагу Ѕожественного, принаймн≥ стосовно бутт¤ митц¤, виразно чуЇмо у перших р¤дках ’’ сонета (частина перша): "яку тоб≥, Ѕоже, складу ¤ хвалу? / ћ≥й сп≥в - то ж твоЇ данн¤" [9, с. 15]. “ак увиразнюЇтьс¤ в≥дм≥нн≥сть л≥ричного геро¤ –≥льке в≥д тих ф≥лософ≥в-екзистенц≥ал≥ст≥в, котр≥ "¤вно чи не¤вно, виступають проти вс¤коњ реальност≥... потойб≥чч¤" [4, с. 281].

’арактерним образом-символом, що поЇднуЇ екзистенц≥йний ≥ трансцендентний вим≥ри у людському бутт≥, виступаЇ серце, котре Ї знаковим ейдолог≥чним конструктом у п'¤ти сонетах (частина ≤ (’’V, VII), частина ≤≤ (≤≤, ≤’, ’’≤)) та дес¤ти елег≥¤х (≤, ≤≤, ≤≤≤, IV, V, VI, VII, ≤’, ’, "≈лег≥¤ до ћарини"). ¬ одному з лист≥в, написаних п≥д час ѕершоњ св≥товоњ в≥йни, письменник зазначаЇ: "Ќ≥де вже не застосовують м≥рки ≥ндив≥дуального серц¤, ¤к≥, проте, лише й забезпечували Їдн≥сть земл≥ й неба, вс≥х простор≥в ≥ вс≥х безодень" [4, с. 264]. ƒо реч≥, саме така постановка питанн¤ значною м≥рою корелюЇ ≥з украњнським екзистенц≥ал≥змом, водночас трансцендентним ≥ кордоцентричним.

ќднак найб≥льш характерним дл¤ антрополог≥чного аспекту художньоњ ф≥лософ≥њ –≥льке Ї розгл¤д проблем бутт¤ людини, ¤кщо ≥ не з екзистенц≥ал≥стичноњ, то з екзистенц≥альноњ перспективи: "¬се ≥снуЇ лиш раз. “≥льки раз. ћи сам≥ т≥льки раз. / –аз - один ≥ Їдиний. ≤ б≥льше н≥коли. ѕробути ж / раз Їдиний, прожити Їдиний цей раз на земл≥ - / то, напевне, ≥ Ї нескасований наш обов'¤зок" (ƒев'¤та елег≥¤) [9, с. 50-51]. “ак утверджуЇтьс¤ своЇр≥дний р≥льк≥вський екзистенц≥ал≥зм, одним з пров≥дних модус≥в ¤кого стаЇ т¤жке сприйн¤тт¤ житт¤. "—приймати житт¤ т¤жко, - пише √.ћарсель, - це зважувати його на його справжню вагу, це зважувати реч≥ каратами серц¤, а не п≥дозри чи випадковост≥. Ќ≥¤кого запереченн¤. –адше навпаки, йдетьс¤ про безконечну прив'¤зан≥сть до бутт¤ тут" [4, с. 257]. “¤жке сприйн¤тт¤ св≥ту допомагаЇ усв≥домити власне безсилл¤ щось зм≥нити у ньому, що призводить до конституюванн¤ ≥ншого пров≥дного екзистенц≥алу - в≥дчаю: "ј ми: одв≥ку й завжди гл¤дач≥, / до св≥ту звернен≥, а не в≥д нього. / Ќас переповнюЇ. ј дати лад / н≥ св≥тов≥, ан≥ соб≥ - несила. / —в≥т - розпадаЇтьс¤. ћи - теж" (¬осьма елег≥¤) [9, с. 50].

«агроза буттю людини, що увиразнюЇтьс¤ в анал≥з≥ ≥нших екзистенц≥йних модус≥в - смерт≥, над≥њ, любов≥, самотност≥, в≥дчуженн¤, в≥дпов≥дальност≥, боротьби тощо, - осмислюЇтьс¤ л≥ричним героЇм суто екзистенц≥ал≥стично. …детьс¤ про викритт¤ нищ≥вного, дегуман≥зуючого ≥ обезвладнюючого впливу техногенноњ цив≥л≥зац≥њ. ” перш≥й частин≥ "—онет≥в до ќрфе¤" уособленн¤м ц≥Їњ загрози стаЇ машина, "двигун": "Ѕачиш - навально / мчить той двигун повс¤кчас, / геть в≥н спотворив нас, // силу людську попер / ось ≥ жене тепер / й служить безжально" ("Ѕоже, йде час новий?...") [9, с. 14].

ќб'Їктивац≥¤ людиною св≥ту, на думку ћ.√айдеііера, у –≥льке постаЇ "одним ≥з насл≥дк≥в сут≥ техн≥ки, ¤ка влаштовуЇтьс¤" [1, с. 188]. "“им, що людина вибудовуЇ св≥т ¤к предмет, вона ж ≥ забудовуЇ соб≥ з власноњ вол≥, остаточно, ≥ без того вже закритий шл¤х у ¬≥дкрите" [1, с. 189], - зазначаЇ н≥мецький ф≥лософ. ќтже, людина перетворюЇтьс¤ у "функц≥онера техн≥ки" ≥ через "опредметнюванн¤ св≥ту в≥двертаЇтьс¤... в≥д чистого стосунку" [1, с. 189, 190]. “ак увиразнюЇтьс¤ негативне пон¤тт¤ "ноч≥" у поетичному всесв≥т≥ –≥льке: "—уть техн≥ки т≥льки пов≥льно виринаЇ назовн≥, на св≥тло дн¤. ÷ей день Ї т≥льки перелаштованою на голий техн≥чний день св≥товою н≥ччю" [1, с. 190]. «вертаючись до ќрфе¤, л≥ричний суб'Їкт формулюЇ ≥ власний ≥мператив до Ївропейськоњ людини: "Ѕудь же смислом ноч≥, на хрест≥ / власних дум, з≥бравши надм≥р моц≥: / бо ж останн¤ зустр≥ч настаЇ" ("“ихий друже далекий, ти чуЇш..."// "—онети до ќрфе¤") [9, с. 33].

«ауважимо, що бути "смислом ноч≥" дл¤ поета означаЇ артикулювати власний природно-культурний прост≥р, оречевлений нац≥ональний дух: "«даЇтьс¤, на те ми ≥ Ї, щоб сказати: / м≥ст, будинок, джерела, дерево, кухоль, в≥кно, / чи найб≥льше - вежа або колона. —казати, / мовити так, щоб реч≥ збагнули себе / аж до глибин" (ƒев'¤та елег≥¤) [9, с. 51]. “ак, на нашу думку, увиразнюЇтьс¤ ≥ конкретизуЇтьс¤ те занадто "ун≥версальне", пом≥чене √.ћарселем призначенн¤ душ≥ в "≈лег≥¤х" ≥ "—онетах", котра, "в ¤комусь розум≥нн≥, бере на себе оп≥ку над усесв≥том ≥ накладаЇ соб≥ м≥с≥ю забезпечити його зростанн¤ чи нав≥ть в≥дродити його" [4, с. 267]. ѕередус≥м так≥ завданн¤ сто¤ть не перед будь-¤кою людиною, а перед митцем (зрештою, ≥ ќрфей представлений ¤к ген≥альний митець). ћитець (поет, сп≥вець) Ї тим "в≥дважн≥шим", в ≥нтерпретац≥њ ћ.√айдеііера, котрий "зд≥йснюЇ тут-бутт¤" у "твор≥ серц¤" [1, с. 195]. ¬одночас мовленн¤ речей, њх художнЇ промовл¤нн¤ Ї "хвалою" саме нац≥ональних "простих речей" (м≥ст, будинок, джерела, дерево, кухоль, в≥кно, вежа, колона), ¤к≥ "набували форми в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤ ≥ жили нашим житт¤м на в≥дстан≥ дос¤жност≥ наших рук ≥ в пол≥ нашого зору"(√.ћарсель) [4, с. 273]. “ак про¤вл¤Їтьс¤ нац≥онально-екзистенц≥йна (нац≥отворча та нац≥озахисна) специф≥ка мистецтва - "найсокровенн≥шоњ ≥з слав" ("’то понад т≥ньми здолав..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 10].

¬загал≥, бутт¤ мистецтва (артолог≥чний аспект) вид≥л¤Їмо ¤к другу дом≥нанту метаф≥зики –≥льке. ћистецтво дл¤ письменника - це передус≥м сп≥в, поез≥¤. як слушно пише ¬.—тус, сп≥в - "це спроба вдихнути душу в порожнечу, недуховне... ѕоез≥¤ - це подих небутт¤. ÷е пов≥в у Ѕоз≥..." [8, с. 125]. —п≥в маЇ понадчасовий характер, це - Ѕожественна в≥чн≥сть: "÷е мигот≥нн¤ в≥к≥в / стримати може / лиш первозданний тв≥й сп≥в, / гом≥н тв≥й, Ѕоже" ("ѕлинний, ¤к хмара, струмить..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 15]. ѕрикладом онтолог≥чноњ духовнотворчост≥ мистецтва - "вдиханн¤ душ≥ у недуховне" - може бути перший ≥з "—онет≥в", де саме ќрфењв сп≥в одухотворюЇ нав≥ть зв≥р≥в: "...ƒе не скоро / з'¤вилас¤ б ≥ хижка наслуханн¤, // в ¤скин≥ найтемн≥шого бажанн¤ / ≥з брамою, де аж двигт¤ть п≥дпори, / собори спорудив ти њм в ушах!" ("ќ дерево звелось! ќ надвисанн¤!..") [9, с. 6].

ќднак протагон≥ст –≥льке - це не просто людина, митець, це ще й шукач ≥ творець Ѕожественного у св≥т≥. “еолог≥чний аспект (бутт¤ Ѕога), зв≥дси, Ї одним ≥з найскладн≥ших, найсуперечлив≥ших у ф≥лософському дискурс≥ письменника (в≥н потребуЇ ірунтовного досл≥дженн¤, то ж ми лише окреслимо певн≥ важлив≥ проблеми). ¬исновок √. ћарсел¤: Ѕог - це "т≥льки символ душ≥ поета" [4, с. 253] неточний, одноб≥чний, оск≥льки не враховуЇ еволюц≥онуванн¤ пон¤тт¤ Ѕога у св≥тогл¤дах письменника та його вербального протагон≥ста. √.ћарсель вказуЇ на в≥дх≥д –≥льке в≥д христи¤нства у 16 рок≥в (приблизно 1891 р.) [4, с. 239], зумовлений, ¤к вважають, навчанн¤м в австр≥йськ≥й в≥йськов≥й школ≥. ’оча тут, очевидно, йдетьс¤ про початок в≥дходу ≥ переосмисленн¤ Ѕожого бутт¤ (про що св≥дчать поез≥њ тих рок≥в), що призводить до його деоб'Їктивац≥њ: "Ѕог - це напр¤мок, ¤кий даЇтьс¤ любов≥" [4, с. 247], - напише поет.

ћожна вид≥лити два типи образ≥в Ѕога, що дом≥нують у творчост≥ –≥льке. ѕерший ум≥щаЇ Ѕожественне бутт¤ у христи¤нську парадигму (йдетьс¤ власне про Ѕога). ƒругий, натом≥сть, виводить його з нењ, витворюючи ¤кийсь рел≥г≥йний сурогат, власне пон¤тт¤ трансцендентного, щось середнЇ м≥ж пантењзмом, гуман≥змом, естетизмом та протестантизмом (образ "бога"). ќбидва ц≥ ейдолог≥чн≥ типи (типи образ≥в Ѕога чи "бога") вже в≥д початку мають тенденц≥ю сп≥в≥снувати у ф≥лософськ≥й та рел≥г≥йн≥й св≥домост≥ л≥ричного геро¤, хоча перший тип переважаЇ у ранн≥й, а другий у п≥зн≥й пер≥оди творчост≥ поета.

—аме про п≥знанн¤ христи¤нського Ѕога йдетьс¤, коли зринають б≥бл≥йн≥ алюз≥њ ("...≤, вовною вкрит≥, / Ѕог уп≥знав би ц≥ руки: ≤сав!" (ƒруже м≥й, ти сам-один, бо такий..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 13], виникаЇ в "≈лег≥¤х" образ јнгела, в подоб≥ ¤кого "Ѕог в≥дкриваЇтьс¤ тут митцев≥" [4, с. 264], чи висловлюЇтьс¤ жаль монахом про спаплюженн¤ людиною пон¤тт¤ Ѕога (у "геоцентричн≥й структур≥" (за ѕ. де ћаном) [3, с. 39] "„асослова" (чи " ниги √один")): "ѕречиста ћат≥р! ћарно! Ћюд захланний / з подобою безвусих “иц≥ан≥в / ≥ Ѕога зв≥в до пекла по щабл¤х" ("Ѕрат≥в моњх чимало у сутан≥..." // " нига √один") [9, с. 58].

ѕаралельно утверджуЇтьс¤ й ≥нше розум≥нн¤ Ѕожественного бутт¤. —хоже на н≥цшеанське бажанн¤ переосмислити Ѕога, Ѕога ¤к трансцендентну дан≥сть, призводить до розщепленн¤ цього пон¤тт¤, за слушним спостереженн¤м ƒ.Ќаливайка, на Ѕога-творц¤ ≥ бога-твор≥нн¤ [5, с. 22], про що –≥льке пише: "Ћюдина маЇ в Ќьому таку нагальну потребу, що в≥д самих своњх початк≥в ставитьс¤ до Ќього так, наче ¬≥н уже тут. Ћюдина мала потребу, щоб ¬≥н був завершений, ≥ вона сказала: Ѕог Ї. “епер треба, щоб в≥н в≥дбув своЇ спод≥ване становленн¤, й наш обов'¤зок …ому допомогти" [4, с. 241]. “ак закладаютьс¤ п≥двалини п≥д по¤ву р≥льк≥вськоњ "рел≥г≥њ", р≥льк≥вського "бога", так званого "орф≥зму" (за √.ћарселем), дуже далекого в≥д христи¤нства: у "—онетах" ќрфей займаЇ те м≥сце, ¤ке в "≈лег≥¤х" належало јнгелов≥, а в попередн≥х творах - Ѕогов≥, - вважаЇ французький ф≥лософ [4, с. 282].

’оча ще у " низ≥ √один", з'¤вл¤Їтьс¤ пророчий гуман≥стично-екзистенц≥йний образ бога: "ћ≥й - темний бог, сотворений ≥з плот≥ / кор≥нь, що в≥к мовчазно соки п'ють" ("Ѕрат≥в моњх чимало у сутан≥...") [9, с. 58]. Ѕог, отже, осмислюЇтьс¤ (лог≥чно продовжуючи протестантську традиц≥ю: "÷ерков не буде - там, ¤к в'¤зн¤, Ѕога / закутого тримають ≥ до нього / так ставл¤тьс¤ розчулено, немов / до вп≥йманого зраненого зв≥ра" (¬се буде знов могутнЇ ≥ велике..." // " нига √один") [6, с. 57]) ¤к ¤кась в≥декзистенц≥йна сутн≥сть, повн≥стю залежна в≥д людини: "я - од¤г тв≥й ≥ суть твойого чину; / тв≥й зм≥ст з≥ мною разом пропаде" ("ўо вчиниш, Ѕоже, ¤кщо ¤ загину?" // " нига годин") [6, с. 51]. Ќе людина - твор≥нн¤ Ѕоже, а бог - твор≥нн¤ людини.

¬ласне, йдетьс¤ про Ѕога ≥ "бога". –≥льк≥вський "бог" - це трансцендентно-естетична сутн≥сть, ¤ка поступово починаЇ розум≥тис¤ ¤к само-бог (до цього, зрештою, призвод¤ть ус≥ гуман≥стичн≥ розмисли). “ворц≥ стають богами св≥ту, бо саме вони Ї т≥ "мал≥ сп≥вц≥, що мають √ен≥альн≥ ќрфењвськ≥ обов'¤зки перед усесв≥том, - зазначаЇ ¬.—тус, - естетизувати його - теж не своЇю волею, а кривою самоволею природи самост≥. —в≥т схил¤Їтьс¤ до нас, ждучи в≥д нас ќрфењвського сп≥ву ≥ пов≥ривши в нас" [8, с. 126]: "ќ боже загублений! “и - сл≥д неск≥нченний в ≥мл≥. / ј що роздерла тебе ворожнеча прелюта - / то придбали ми слуху й стали устами земл≥" ("“и ж, о божественний, ти й до останку сп≥ваЇш..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 18]. ’оча в тих самих "—онетах до ќрфе¤" ≥снуЇ й традиц≥йне розум≥нн¤ Ѕога - надособист≥сноњ ¬ерховноњ —утност≥, що керуЇ усесв≥том: "...але ми, гнан≥ недолею, / чуЇмось з власною силою й волею / помислом Ѕожим одним" („и на зустр≥ч ≥з судною ждати годиною..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 32].

ќчевидна ≥манентна контроверс≥йн≥сть Ѕогорозум≥нн¤ у –≥льке потребуЇ ірунтовного розгл¤ду особи л≥ричного протагон≥ста. ¬≥н не атењст-гуман≥ст, ≥ не ортодокс-христи¤нин, швидше, це - митець, "орф≥ст", ¤кий пост≥йно шукаЇ/творить Ѕога (≥ об'Їктивного Ѕога-творц¤, ≥ суб'Їктивного бога-твор≥нн¤ - дл¤-себе-що-був-би-дл¤-вс≥х), розвиваючи тим самим екзистенц≥йну ≥ протестантськ≥ традиц≥њ.

"ќрф≥зм" –≥льке повертаЇ сусп≥льну св≥дом≥сть свого покол≥нн¤ до, сказати б, передхристи¤нського стану сприйн¤тт¤ св≥ту св≥дом≥стю, котра знаЇ, що трансцендентне, "св¤щенне" ≥снуЇ, але конкретизувати параметри там-бутт¤ њй надзвичайно важко. Ќа думку √.ћарсел¤, саме цей "орф≥зм" "даЇ шанс осмислити неосмислюване, ...в≥н встановлюЇ навкруг нас, а також ≥ в нас... кл≥мат, спри¤тливий дл¤ того, щоб ми в≥дкрили в соб≥ цю здатн≥сть "спод≥ватис¤ неспод≥ваного", без ¤коњ... саме христи¤нське посланн¤ опин¤Їтьс¤ перед небезпекою, в к≥нцевому п≥дсумку, втратити св≥й смисл ≥ своњ чесноти" [4, с. 285-285].

¬одночас ус≥ Ѕогошукацьк≥ рефлекс≥њ та в≥дчутт¤ л≥ричного геро¤, њхн≥й контроверс≥йний характер засв≥дчують певну гносеолог≥чну, нав≥ть герменевтичну поразку письменника у план≥ рац≥онал≥стичного "боготворенн¤". „и не тому в одному з лист≥в –≥льке висловлюЇ захопленн¤ перед традиц≥Їю, значною м≥рою втраченою зах≥дними Ївропейц¤ми, де пон¤тт¤ Ѕога засвоюЇтьс¤ на ≥ррац≥ональному р≥вн≥, на р≥вн≥ нац≥онального п≥дсв≥домого (¤к архетип Ѕога): "я в≥дчуваю спор≥днен≥сть, ¤ку год≥ виразити словами, з народами, що прийшли до Ѕога не через в≥ру, а сп≥знали …ого через посередництво власноњ етн≥чноњ ¤кост≥ ≥, так би мовити, одержали його в спадок в≥д своњх предк≥в, ¤к ото Їврењ, араби, до де¤коњ м≥ри православн≥ рос≥¤ни (мабуть, ≥детьс¤ ≥ про украњнц≥в - ѕ.≤.) - а також, правда, зовс≥м по-≥ншому, народи —ходу та стародавньоњ ћексики" [4, с. 254].

”с≥ три окреслен≥ нами дом≥нанти ф≥лософсько-художнього дискурсу –.-ћ.–≥льке так чи ≥накше вказують на ще одну, набагато важлив≥шу, концептуальн≥шу, глибинн≥шу, котра структуруЇ ус≥ ≥нш≥ елементи. ”же опрацьований матер≥ал - артикул¤ц≥¤ митцем оречевленого нац≥онального духу ¤к смисл екзистенц≥њ, продовженн¤ протестантськоњ традиц≥њ осмисленн¤ Ѕога, рел≥г≥њ, ÷еркви тощо - ц≥ та под≥бн≥ елементи вказують на основну, найчаст≥ше ≥мпл≥цитно виражену дом≥нанту, вериф≥кац≥йне й акс≥олог≥чне ¤дро онтолог≥чного дискурсу –≥льке. ≤детьс¤ про нац≥ю, конкретн≥ше про нац≥олог≥чний аспект (бутт¤ нац≥њ).

ќчевидною дл¤ б≥льшост≥ досл≥дник≥в постаЇ небайдуж≥сть поета до певноњ духовно-нац≥ональноњ системи, св≥дома закор≥нен≥сть –≥льке, попри знайомство ≥з австр≥йською, чеською, французькою тощо, саме у н≥мецьк≥й культурн≥й традиц≥њ. ≤ це простежуЇтьс¤ нав≥ть на р≥вн≥ персонал≥й. √.ћарсель говорить про виразно н≥цшеанськ≥ теми у "—онетах": згоду, прив'¤зан≥сть до земл≥, волю до перевт≥ленн¤ [4, с. 277]. ћ.√айдеііер вказуЇ на те, що в "≈лег≥¤х" јнгел "Ї метаф≥зично тим самим, що й постать «аратустри Ќ≥цше" [1, с. 193].  р≥м того, "божественний лег≥т" √ердера перегукуЇтьс¤ ≥з "божественним порухом", "в≥тром" у 3-му сонет≥ ≤-њ частини [1, с. 196]. ƒ.Ќаливайко в≥дзначаЇ, що у повоЇнний час "¤к н≥коли, великого значенн¤ набуваЇ дл¤ митц¤ традиц≥¤ н≥мецькоњ ф≥лософськоњ л≥рики", передус≥м √ете ≥ √ельдерл≥н [5, с. 28]. √ердер, •ете, √ельдерл≥н, Ќ≥цше, сам √айдеііер тощо - промовисто св≥дчать про н≥мецький, а не австр≥йський характер нац≥ональноњ ≥дентичност≥ –≥льке та його л≥ричного протагон≥ста. ÷им можна по¤снити ≥ те, що письменник не вважав себе австр≥йцем, ≥ його ор≥Їнтац≥ю на н≥мецьку класичну л≥тературу [5, с. 9-10].

Ќац≥олог≥чний аспект дискурсу –≥льке охоплюЇ два п≥даспекти: бутт¤ народу ≥ бутт¤ раси. ™дн≥сть бутт¤ народу ≥ раси ≥з бутт¤м нац≥њ забезпечуЇтьс¤ синкретичн≥стю цих пон¤ть у св≥тогл¤д≥ л≥ричного геро¤, њх ейдолог≥чною нерозчленован≥стю, перв≥сним перет≥канн¤м одного в ≥нше. ќднак пом≥тною, надзвичайно виразною Ї структурован≥сть нац≥онального бутт¤ ¤к кровно-духовноњ Їдност≥ мертвих, живих ≥ ненароджених (пр¤мий перегук ≥з Ўевченковою концепц≥Їю), скаж≥мо, у XIV-му сонет≥ першоњ частини: "ћи в пол≥ кв≥т≥в, лист¤ ≥ плод≥в, / котрим не т≥льки мова року звична. / « п≥тьми с¤гаЇ сокровенне й в≥чне / ≥, може, полиск ревност≥ мерц≥в, // ¤ким дано цю землю покр≥пл¤ти, / але кому збагнути - саме ¤к? / ÷е давн¤ звичка мертвих - власний знак / на шар≥ глини в≥льно проставл¤ти. // ј запитай чи труд в≥драда њм? / ÷ей пл≥д, ¤к овоч, стиснутий рабами, / стримить увись, коритис¤ живим. // „и може, ми, п≥дборкан≥ мерц¤ми, / що в сн≥нн≥ зичать: хай ≥з тих щедрот / жив≥ настачать ласки й сил стокрот" [9, с. 12].

"ћерц≥" - символ метаф≥зичного нац≥онального суббутт¤, субстанц≥њ, котра нав≥ть з≥ сфери там-бутт¤ спроможна забезпечувати (≥ забезпечуЇ!) "сокровенним ≥ в≥чним" (через сакральний "знак") триванн¤ тут-бутт¤ - "землю покр≥пл¤ти", "настачувати ласки й сил стокрот" "живим". ƒ≥¤льн≥сть мертвих експл≥куЇтьс¤ через асоц≥ац≥ю ≥з маг≥Їю - це "чари закл¤тт¤" ("ƒруже м≥й, ти сам один, бо такий..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 13].

Ќав≥ть коханн¤ актуал≥зуЇ дл¤ геро¤ "прадавнЇ" - "≥стот проминулих": ж≥нок, "похмурих чолов≥к≥в", "пок≥йних д≥тей" (≤≤≤ елег≥¤) [9, с. 40]. "ѕрадавнЇ" у дискурс≥ письменника перетворюЇтьс¤ на онтолог≥чний першопочаток, вих≥дну точку космо-психо-логосу (√.√ачев), своЇр≥дний нац≥ональний едем: "ќ всезростальне бажанн¤ ослаблих ірунт≥в! / ѕерш≥ зухвальц≥ н≥зв≥дки п≥дмоги не знали. / јле при щедрих затонах м≥ста виникали, / але водою й ол≥Їю кожен кухоль повн≥в. // (...)  ожна дитина, зродившись, р≥д наш тис¤чол≥тн≥й / повнить ≥ повнить, доки згодом ≥ нас / вс≥х потр¤се, перевершить у згаз≥ невситн≥й" ("—онети до ќрфе¤") [9, с. 30]. “ут виникаЇ образ ненароджених - "дитини", - котрий лог≥чно доповнюЇ (≥ продовжуЇ) ланцюг покол≥нь - мертвих ≥ живих.

ќднак ≥дил≥чна в≥з≥¤ нац≥онального прабутт¤ затьмарюЇтьс¤ сучасним станом загрози нац≥ональному ≥снуванню: "...ƒ≥вчино, ось ¤к: / те, що ми любимо в соб≥, не одне з попереднього, / а з незчисленних нурт≥в: н≥, не окрему дитину, / а батьк≥в - громадд¤ зруйнованих г≥р, / що нам за п≥двалину стали; всохл≥ джерела / праматер≥в - любимо; всю мовчазну м≥сцину / з тьмавою або просв≥тлою долею - / все це, д≥вчино, передувало тоб≥" (≤≤≤ елег≥¤) [9, с. 40]. ¬одночас окреслюЇтьс¤ певна градац≥йна система: ≥нтимно-особисте насправд≥ ≥снуЇ не феноменолог≥чно - воно вписане у метаф≥зичну нац≥ональну структуру "незчисленних нурт≥в".  р≥м того, ≥ндив≥дуальне бутт¤ вериф≥куЇтьс¤ ≥з колективним (нац≥ональним) бутт¤м ("те, що ми любимо в соб≥, не одне з попереднього") ≥ п≥дпор¤дковуЇтьс¤ його енсам - "дитин≥", "батькам", "матер¤м", "мовчазн≥й м≥сцин≥", - ус≥м тим, що передувало "д≥вчин≥", ¤к персон≥ф≥кац≥њ партикул¤рно-особистого. «а ћ.√айдеііером, так в≥дбуваЇтьс¤ зг≥дно ≥з паскалевою "лог≥кою серц¤", близькою ≥ дл¤ концепц≥њ –≥льке: "¬нутр≥шнЇ ≥ невидиме простору серц¤ не лише внутр≥шньо-щире - людина передус≥м прихил¤Їтьс¤ до того, що сл≥д любити: предки, мертв≥, дитинство, нащадки" [1, с. 191]. ”с≥ означен≥ нац≥олог≥чн≥ категор≥њ-ейдоси "належать до найдальшого околу, котрий тепер даЇтьс¤ взнаки ¤к сфера присутност≥ ц≥лого живлющого стосунку" [1, с. 191].

“а повернемос¤ до моменту загрози. Ќац≥ональне бутт¤ опин¤Їтьс¤ перед загрозою ентроп≥њ. ѕередус≥м через покинут≥сть напризвол¤ще богами, "всемогутн≥ми друз¤ми", живих: "Ќа наших учтах нема њх. ћи вже й над≥ю згубили / на св¤ту куп≥ль. √≥нц≥ њх вислан≥ здавна за нами, // вкрай пов≥льн≥, в≥дстали. “епер людина людин≥ / стала зовс≥м чужа, кожен соб≥ пробуваЇ" ("ўо ж, боги добросердн≥, ми вв≥д дружби староњ..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 17]. —аме втрата животворного космолог≥чного зв`¤зку ≥з ≥з прадавн≥м нац≥ональним там-бутт¤м призводить до атом≥зац≥њ соц≥уму, до страшного в≥дчуженн¤ людини - "людина людин≥ стала зовс≥м чужа".  артини нац≥ональноњ деструкц≥њ - "судноњ години", котра зносить "тиху гору веж ≥ фортець" ("—онети до ќрфе¤") [9, с. 32] - во≥стину набувають апокал≥птичноњ монументальност≥: "–ушатьс¤ нин≥ рештки прав≥ковоњ слави, / падають, квапл¤чись повз вил¤гл≥ й жовтав≥ / дн≥ у надм≥рну н≥ч, геть осл≥плу в вогн¤х" ("ќ дол≥ всуп≥р: ц≥ розкош≥ чудов≥..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 29]. «рештою, втрата свого онтолог≥чного першопочатку - минулого - призводить до неможливост≥ поступального руху, само бутт¤ екзистенц≥йного часу опин¤Їтьс¤ п≥д загрозою: "Ќа глухих поворотах св≥ту губл¤тьс¤ спадки / тих, що не знали минулого, але не владн≥ також / над майбутн≥м, котрого с¤гнути не можуть" (VIII елег≥¤) [9, с. 47].

Ћ≥ричний герой поета не надто заглиблюЇтьс¤ у першопричини загрози нав≥ть значного занепаду бутт¤ нац≥њ. ќчевидно усе експл≥куЇтьс¤ екзистенц≥ал≥стичною апел¤ц≥Їю у цьому випадку до н≥велюючоњ техногенноњ цив≥л≥зац≥њ (загроза "машини"), з њњ пот¤гом до глобал≥зац≥њ, космопол≥тизац≥њ, ≥мпер≥ал≥зму тощо [ƒив.: 7], ÷≥кавий прецедент дл¤ подальших глибших досл≥джень. Ќас же передус≥м ц≥кавитиме, ¤кий вих≥д пропонуЇ автор ≥з цього становища. Ќа кого покладатис¤ людин≥, р¤туючи нац≥ональн≥ (н≥мецьк≥) енси, ≥ чи взагал≥ варто њх р¤тувати ("чист≥ митц≥"(за √унтером, де ћаном та ≥н.), здаЇтьс¤, не переймаютьс¤ проблемами протекц≥њ, набагато част≥ше вони виступають апостолами деструкц≥њ)?

÷ей концептуальний момент найкраще з'¤совуЇ сам –≥льке у лист≥ до ¬≥тольда фон √уревича: "ћи з великим азартом збираЇмо мед видимого, щоб накопичити його у золотому вулику невидимого. ≤ ц¤ д≥¤льн≥сть водночас п≥дтримуЇтьс¤ ≥ стимулюЇтьс¤ тим фактом, що дуже велика частина видимого швидко зникаЇ ≥ н≥коли не знаходить соб≥ зам≥ну. ўе дл¤ наших д≥д≥в будинок, фонтан, знайома вежа аж до њхнього од¤гу, њхнього пальта безконечно б≥льше належали до сфери ≥нтимного; кожна р≥ч була н≥би вм≥стилищем, де вони нагромаджували ≥ зв≥дки черпали люд¤н≥сть. ј сьогодн≥, доставлен≥ з јмерики, в наше житт¤ вторгаютьс¤ реч≥ порожн≥ й байдуж≥, видимост≥ речей, п≥дробки... ƒ≥м, в американському розум≥нн≥, ¤блука або виноград ≥з јмерики не мають н≥чого сп≥льного з домом, плодами, виноградними гронами, ¤к≥ вбирали в себе над≥њ та думки наших предк≥в... –еч≥ одухотворен≥, жив≥, реч≥, що њх ми добре знаЇмо, хил¤тьс¤ до занепаду, ≥ њх уже н≥коли не вдастьс¤ н≥чим зам≥нити. ћожливо, ми останн≥ люди, ¤к≥ про них знали. Ќа нас л¤гаЇ в≥дпов≥дальн≥сть не т≥льки зберегти про них пам'¤ть (це було б надто мало ≥ надто непевно), а й стати охоронц¤ми њхньоњ людськост≥ та св¤щенноњ дл¤ в≥дчутт¤ дому вартост≥... јнгел "≈лег≥й" - це ≥стота, в ¤к≥й зам≥на видимого на невидиме, що њњ ми намагаЇмось реал≥зувати, видаЇтьс¤ вже завершеною" [4, с. 247-248].

” ц≥й рефлекс≥њ письменник викриваЇ найб≥льш облудний пол≥тичний м≥ф ’’ ст., ¤ким ≥ дос≥ прикриваютьс¤ демол≥беральний та комун≥стичний ≥мпер≥ал≥зми, - м≥ф про "загальнолюдськ≥сть". ЌемаЇ люд¤ного ¤к такого н≥ в екзистенц≥йному, н≥ в онтолог≥чному вим≥рах. Ћюд¤не дл¤ –≥льке, ¤к ≥ дл¤ б≥льшост≥ ≥нших нац≥ональних мислител≥в (√ердера, ‘≥хте, ћацц≥н≥, Ўевченка, ‘ранка, Ѕерд¤Їва, √айдеііера, ”намуно, ƒонцова, –амоса та ≥н.), завжди нац≥онально конкретне, нац≥онально визначене, нац≥онально зумовлене. √уманн≥сть детерм≥нована нац≥ональною ≥деЇю (простором "невидимого") та нац≥ональним тут-бутт¤м (простором "видимого"). Ћише в контекст≥ нац≥онального бутт¤ люд¤н≥сть набуваЇ автентичност≥, поза ним можлива лише антилюд¤н≥сть - субстанц≥¤ антидуховного характеру.

” художньому дискурс≥ поета основними нац≥олог≥чними маркерами стають саме "одухотворен≥, жив≥" нац≥ональн≥ реч≥, котр≥ протисто¤ть антилюд¤ним "п≥дробкам" - "порожн≥м" ≥ "байдужим" речам з јмерики (символу нов≥тнього ≥мпер≥ал≥стичного космопол≥тизму). Ќац≥ональн≥ енси (суббутт¤) стають над≥йними екв≥валентами гуманност≥ - посудиною-"вм≥стилищем", куди предки "нагромаджували ≥ зв≥дки черпали люд¤н≥сть". —еред них - будинки, веж≥, колони, храми, фонтани, дерева, плоди, кв≥ти, зв≥р≥ тощо ≥ нав≥ть прадавн≥ римськ≥ саркофаги (пр¤ме сп≥вв≥днесенн¤ власноњ н≥мецькоњ ≥стор≥њ ≥з ≥стор≥Їю римською, а також поЇднанн¤ в окреслених енсах натуролог≥чного ≥ ресолог≥чного аспект≥в): "¬ам, саркофаги римськ≥, укл≥н, / вам, кого серце здавна шануЇ, / св≥тла вода старожитн≥х днин / з вас, мов бадьора п≥сн¤, струмуЇ" ("—онети до ќрфе¤") [9, с. 10].

ўоб залишитись людиною, кожен зобов'¤заний обер≥гати нац≥ональн≥ реч≥ - "стати охоронц¤ми њхньоњ людськост≥ та св¤щенноњ дл¤ в≥дчутт¤ дому вартост≥". ј це передус≥м призначенн¤ поет≥в, тих "в≥дважних", за ћ.√айдеііером, ¤к≥ "п≥знають в незц≥лимому беззахисн≥сть. ¬они принос¤ть смертним сл≥ди в≥длинулих бог≥в у темр¤ву св≥товоњ ноч≥. ¬≥дважн≥ш≥ ¤к сп≥вц≥ ∆ивлющого Ї "поетами в нужденний час" [1, с. 197]. ћитц≥ (нац≥ональн≥ митц≥) стають своЇр≥дними мед≥аторами м≥ж тут- ≥ там-бутт¤ми, що долають загрожен≥сть ≥ занепад нац≥онального не-мовленн¤: "’то в≥д померлих поњв / маку, той нин≥ / ловить найнижчий з тон≥в / ≥ в безгом≥нн≥" ("’то понад т≥ньми здолав..." // "—онети до ќрфе¤") [9, с. 10].

Ќац≥ональний ун≥версум збер≥гаЇтьс¤ у слов≥. ќсновне призначенн¤ письменника (в дус≥ √айдеііер≥вськоњ концепц≥њ "охорони" нац≥ональних "земл≥" ≥ "св≥ту" [ƒив.: 10]) - обер≥гати той св≥т, перевод¤чи з≥ сфери "невидимого" у сферу "видимого", опри¤внювати його, об'Їктив≥зувати, робити кант≥вським "феноменом" (р≥ччю дл¤ нас): "янголов≥ похвали св≥т, що ословивс¤. / (...) ќтже, / просте йому покажи, що творитьс¤ з роду ≥ в р≥д, / поки нашим стаЇ, в≥дчутним на з≥р ≥ на дотик. / –еч≥ йому покажи" (≤’ елег≥¤) [9, с. 51-52]. „ерез п≥знанн¤ й охорону нац≥онального значною м≥рою в≥дбуваЇтьс¤ фундаментальне дл¤ –≥льке поверненн¤ сучасник≥в "в≥д ≥манентност≥ калькул¤ц≥йноњ св≥домост≥ до внутр≥шнього простору серц¤" [1, с. 191].

Ќа наше переконанн¤, повноц≥нне прочитанн¤ творчост≥ –.-ћ.–≥льке, котре б≥льшою чи меншою м≥рою узгодило б часто пол¤рн≥ ≥нтерпретац≥њ, можливе лише шл¤хом використанн¤ переваг методолог≥чного плюрал≥зму (поЇднанн¤ дос¤гнень, скаж≥мо, герменевтики, сем≥отики, неом≥фолог≥зму, екзистенц≥ал≥зму, нац≥онально-екзистенц≥альноњ методолог≥њ тощо). ќб'Їктивна екзегеза доробку поета можлива, ¤кщо врахувати складну структуру, взаЇмозв'¤зок дом≥нант цього дискурсу ≥ фундаментальноњ рол≥ нац≥олог≥чного аспекту ¤к основноњ вериф≥кац≥йноњ дом≥нанти. ѕри цьому специф≥ка онтолог≥чного дискурсу пол¤гаЇ, на нашу думку, в його найчаст≥ше ≥мпл≥цитно змодельован≥й нац≥ональност≥. јвтор моделюЇ образ л≥ричного геро¤-протагон≥ста ¤к нац≥онального митц¤, виразника-"ословлювача" ≥ охоронц¤ нац≥онального (очевидно, н≥мецького) бутт¤.

Ќа думку ѕол¤ де ћана, центральною темою поез≥њ –≥льке Ї "радикальна вимога зм≥нити наш спос≥б бутт¤ у св≥т≥" [3, с. 35]. « цим можна погодитис¤, зважаючи на те, що –≥льке закликав зм≥нити спос≥б бутт¤, щоб ур¤тувати передус≥м нац≥ональну людину ≥ нац≥ональний св≥т. Ќа початку третього тис¤чол≥тт¤, озираючись у минуле ≥ з тривогою дивл¤чись у майбутнЇ, в≥дверто спитаймо себе: а чи зм≥нивс¤ той н≥велюючий духовн≥сть (нац≥ональну люд¤н≥сть) спос≥б бутт¤, проти ¤кого застер≥гаЇ нас онтолог≥чний дискурс н≥мецько-австр≥йського письменника ≥ ф≥лософа? ј ¤кщо н≥, то чи не пора його зм≥нити?

Ћ≥тература

√айдеііер ћ. Ќав≥що поет? // јнтолог≥¤ св≥товоњ л≥тературно-критичноњ думки ’’ ст. / «а ред. ћ.«убрицькоњ. Ћьв≥в, 1996.

≤ванишин ѕ. ‘≥лософ≥¤ творчост≥ ќ.ќльжича // ”крањнськ≥ проблеми. 1998. є 1.

ћан ѕ. де. јллегории чтени¤: ‘игуральный ¤зык –уссо, Ќицше, –ильке и ѕруста: ѕер. с англ. / ѕер., примеч., послесл. —.ј.Ќикитина. ≈катеринбург, 1999.

ћарсель √. Homo viator // ћарсель √. HOMO VIATOR / ѕер. укр. ¬.≤.Ўовкуна.  ., 1999.

Ќаливайко ƒ. ™диним в≥н з≥ св≥том був... // –≥льке –.ћ. ѕоез≥њ.  ., 1974.

–≥льке –.ћ. ѕоез≥њ / ѕер. з н≥м. ћ.Ѕажана.  ., 1974.

—м≥т ≈.ƒ. Ќац≥ональна ≥дентичн≥сть.  ., 1994.

—тус ¬. Ћисти до р≥дних // —тус ¬. “вори: ” 4 т. “.6 (додатковий).  н. 1. Ћьв≥в, 1997.

—тус ¬. “вори: ” 4 т. “. 5. (додатковий) ѕереклади. ѕоез≥¤, проза, драматичн≥ твори. Ћьв≥в, 1998.

’айдеггер ћ. »сток художественного творени¤ // «арубежна¤ эстетика и теори¤ литературы ’IX - XX вв. “рактаты, статьи, эссе. ћ., 1987.

„естертон √. . „ому ф≥лософ≥њ час воскреснути // ‘≥лософська ≥ соц≥олог≥чна думка. 1990. є 1.