ќсобливост≥ фольклорноњ фантастики ранньоњ романтичноњ прози ѕантелеймона  ул≥ша



"я всегда был падок на простонародные разсказы; ¤ рано начал придавать им цену; но долго оставалс¤ в заблуждении, что дл¤ сохранени¤ их достаточно одной лишь пам¤ти" [8, c.1], - так ѕантелеймон  ул≥ш розпочинаЇ своњ славнозв≥сн≥ "«аписки о ёжной –уси". ÷¤ цитата може бути еп≥графом до його ранньоњ прози, писаноњ переважно на основ≥ народних фантастичних переказ≥в, казок, легенд та демонолог≥чних опов≥дань. …детьс¤ передус≥м про твори, опубл≥кован≥ в альманас≥ " иевл¤нин" за 1840-1841 рр. та опов≥данн¤ " оваль «ахарко" ("ћосквит¤нин", 1848, ч.1, є1, с. 132-140). Ќедостатню попул¤рн≥сть цих твор≥в можна по¤снити не надто високим мистецьким р≥внем (це були перш≥ л≥тературн≥ спроби письменника) ≥ тим, що писан≥ вони переважно рос≥йською мовою, а до таких момент≥в в украњнському л≥тературознавств≥ ставленн¤ особливе. ƒ.„ижевський нав≥ть зазначав, що "перш≥ украњнськ≥ романтики були втрачен≥ дл¤ украњнськоњ л≥тератури,... бо вони писали рос≥йською мовою" [17, c. 363].

«ауважимо, що зарахуванн¤ твор≥в украњнcьких письменник≥в, ¤к≥ писали рос≥йською мовою на украњнськ≥ теми ≥ мали значний вплив на формуванн¤ украњнськоњ л≥тератури, до "украњнського напр¤му в рос≥йському письменств≥" [17, c. 368] - абсурдне. —ама лише мова художнього твору не може визначати приналежн≥сть його (твору) чи автора до певноњ нац≥ональноњ л≥тератури, бо до уваги треба брати й ≥нш≥ чинники. ” сучасному украњнському л≥тературознавств≥ побутуЇ думка, що "...значну к≥льк≥сть рос≥йськомовних твор≥в украњнських автор≥в ≥ справд≥ сл≥д розгл¤дати ¤к частину украњнськоњ л≥тератури" [3, с. 226]. “им не менше, ранн≥ прозов≥ тексти ѕ. ул≥ша, писан≥ рос≥йською мовою, не часто нав≥ть згадуютьс¤ в ≥стор≥¤х л≥тератури, не кажучи вже про њх л≥тературно-мистецький розгл¤д. “а що говорити про науков≥ розв≥дки, коли ранн¤ рос≥йськомовна проза ѕ. ул≥ша востаннЇ друкувалас¤ ще 1930 року в ’арков≥ [10]. ” виданн¤х пер≥оду "в≥длиги" та й у численних сучасних передруках твор≥в ѕантелеймона  ул≥ша ц¤ стор≥нка його творчост≥ майже не представлена. ћожна назвати лише передрук пов≥ст≥ "ќгненний зм≥й" в украњнському переклад≥ ™. ирилюка, ¤ке у 1989 роц≥ зд≥йснив ё.¬инничук [ƒив.: 12].

«'¤сувати особливост≥ фольклорноњ фантастики у романтичн≥й проз≥ ѕ. ул≥ша початку 1840-х рок≥в можна, окресливши њњ л≥тературний контекст. ÷е тим б≥льше важливо, бо йдетьс¤ про перш≥ "проби пера". ј початк≥вець дуже п≥ддатливий впливов≥ л≥тературних авторитет≥в та л≥тературноњ "моди".

¬≥домо, що 30-40 роки ’≤’ стол≥тт¤ - це пануванн¤ романтизму у л≥тературах слов'¤нських народ≥в, що входили до –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. «в≥дси - захопленн¤ ≥стор≥Їю, культурою ≥ фольклором та њх ≥нтерпретац≥¤ у художньому текст≥. ’арактерне дл¤ романтизму зац≥кавленн¤ ≥рреальним у поЇднанн≥ з прагненн¤м етнограф≥чно точного в≥дображенн¤ народного житт¤ породило чимало твор≥в, написаних на основ≥ чи за мотивами народних м≥фолог≥чних чи демонолог≥чних переказ≥в, легенд, фантастичних казок - њх можна визначити ¤к фольклорно-фантастичну прозу. ¬≥дтак твори багатьох письменник≥в мають багато сп≥льного: њх сюжети "позичен≥" з усноњ народноњ творчост≥, њм притаманне прагненн¤ етнограф≥чноњ достов≥рност≥, що постачала необх≥дний романтичн≥й л≥тератур≥ м≥сцевий колорит; переважно рос≥йська мова викладу. —еред найб≥льш ¤скравих попередник≥в  ул≥ша варто назвати ѕорфир≥¤ Ѕайського (ќ.—омов) - автора попул¤рних свого часу фольклорно-фантастичних опов≥дань, котрий своњ твори почав публ≥кувати ще з 1829 року; ћ.√огол¤, чињ "¬ечера на хуторе близ ƒиканьки" побачили св≥т у 1831-1832 роках, а "¬ий" 1835; √.  в≥тку-ќснов'¤ненка з "ћалороссийскими повест¤ми" (1834-1837 роки) та " онотопською в≥дьмою" (1834); ™вгена √реб≥нку ≥з "–азсказами ѕыр¤тинца"(1837). ÷е найзначн≥ш≥ письменники, манеру ≥ тематику твор≥в ¤ких насл≥дували ≥нш≥ менш талановит≥ автори. «ахопленн¤ фольклорною фантастикою зб≥гаЇтьс¤ з попул¤рн≥стю на початку ’≤’ стол≥тт¤ украњнськоњ теми в рос≥йськ≥й л≥тератур≥. ўе 30 кв≥тн¤ 1829 року ћ.√оголь писав матер≥ з ѕетербурга про "моду на украњнське": "...«десь так занимает всех всЄ малороссийское..." [ƒив.: 6, с. 64]. “ому коли у л≥тературу входить ѕ. ул≥ш, Ї п≥дстави говорити не просто про л≥тературну "моду", а про ц≥лу теч≥ю, напр¤м у романтизм≥.

ѕантелеймон  ул≥ш ¤к письменник дебютував 1840 року, коли в альманас≥ ћихайла ћаксимовича " иевл¤нин" опубл≥кував своњ "ћалороссийские разсказы", написан≥ ще 1839 року - саме цю дату вказуЇ автор. ÷е два опов≥данн¤ - "ќ том, от чего в местечке ¬оронеже высох ѕешевцов став" та "ќ том, что случилось с козаком Ѕурдюгом на «елЄной неделе".  ритика зустр≥ла молодого прозањка прихильно. ѕерший тв≥р дещо слабший, б≥льше схожий власне на "пробу пера" певною невмотивован≥стю, нелог≥чн≥стю д≥й персонаж≥в (йдетьс¤ передус≥м про неприродно переб≥льшену у дус≥ √. в≥тки-ќснов'¤ненка чутлив≥сть головноњ героњн≥), невик≥нчен≥стю твору (автор покидаЇ напризвол¤ще головного геро¤, ан≥ словом не згадуючи про його подальшу долю).

Ќа в≥дм≥ну в≥д першого, другий тв≥р Ї б≥льш ц≥л≥сним, довершеним, його ц≥лком можна вважати одним ≥з найц≥кав≥ших зразк≥в украњнськоњ фольклорно-фантастичноњ л≥тератури. ÷≥кавою Ї й ≥стор≥¤ виданн¤ опов≥данн¤ "ќ том, что случилось с козаком Ѕурдюгом на «елЄной неделе", котре 1840 року було опубл≥коване дв≥ч≥ у двох р≥зних вар≥антах. ћ≥ж текстами Ї в≥дм≥нност≥ ¤к композиц≥йного, так ≥ сюжетного характеру. ќск≥льки текст, надрукований у "ћалороссийских разсказах", Ї коротшим ≥ вик≥нчен≥шим, саме його будемо вважати остаточною авторською верс≥Їю, хоча Ї й ≥нш≥ твердженн¤.

1841 року у тому ж " иевл¤нине" опубл≥ковано "пов≥сть за народними переказами" "ќгненный змей" (написану ще 1840 року). ÷е перша спроба твору б≥льшого за обс¤гом серед масиву тогочасноњ украњнськоњ фольклорно-фантастичноњ прози. ≤ спроба, треба сказати, вдала.

1843 року в "ћосквит¤нине" надруковано опов≥данн¤-казку " оваль «ахарко" (п≥дписано криптон≥мом ѕ. ). ѕитанн¤ авторства не викликаЇ сумн≥в≥в - характерною Ї манера опов≥д≥, м≥сце д≥њ. ƒо того ж згадка про ковал¤ «ахарка Ї у пов≥ст≥ "ќгненний зм≥й".

—аме ц≥ чотири твори ≥ належать до ранньоњ фольклорно-фантастичноњ прози ѕ. ул≥ша.

ѕ. ул≥ш у першому том≥ "«аписок о ёжной –уси", обробл¤ючи фольклорн≥ тексти, об'ЇднуЇ подан≥ перекази про померл≥ душ≥ в одне ц≥ле наскр≥зним сюжетом, увод¤чи Їдиного опов≥дача - бабусю. ” прим≥тках автор описуЇ механ≥зм написанн¤ цього твору. "ѕоверь¤ о померших душах слышал ¤ в разные времена от разных лиц... ¤ собрал грациознейшие черты этих разсказов в последовательную повесть о загробной жизни, и таким образом предполагаема¤ стать¤ получила некоторую обработку, которой обыкновенно нет в нерифмованных создани¤х народной фантазии. Ќадеюсь, однако ж, что мо¤ компил¤ци¤ сделана в духе народной поэзии, и не уменьшила цены игре необразованного воображени¤" [8, c. 104]. ÷¤ цитата ≥люструЇ найважлив≥ш≥ проблеми, з ¤кими з≥штовхуЇмос¤, анал≥зуючи прозов≥ твори, написан≥ на основ≥ фольклорних нотаток. ќпубл≥кований текст автор визначаЇ ¤к статтю, обробку ≥ комп≥л¤ц≥ю та подаЇ його лише ¤к ф≥ксац≥ю народних в≥рувань про потойб≥чний св≥т. ќднак згодом саме цей текст зазнав к≥лька перевидань ¤к опов≥данн¤ п≥д назвою "Ѕабус¤ з того св≥ту". ƒо реч≥, на титульному лист≥ пр≥звища автора не вказано [1].

¬одночас не треба забувати ≥ про те, що ѕ. ул≥ш високо оц≥нював ≥ добре розум≥в варт≥сть автентичного фольклорного тексту: "ѕредстав뤤 судить каждому об их (преданий. - ”.Ѕ.) исторической важности и поэтических достоинствах, считаю долгом сказать только, что ¤ записывал их стенографически, как песни, дорожа каждым оборотом и словом народной речи" [7. с. 1]. “ому, публ≥куючи фольклорн≥ записи,  ул≥ш поправл¤в лише де¤к≥ фрази у текстах, записаних ≥ншими збирачами, але ≥ про це шкодував, бо "гораздо лучше было бы напечатать их в таком виде, в каком они были мне доставлены" [7, с. 1]. ќтже,  ул≥шева позиц≥¤ щодо правил збиранн¤ та публ≥кац≥њ фольклорних матер≥ал≥в Ї ч≥ткою та зрозум≥лою. ЌаголошуЇмо на тому, адже це аргумент, ¤кий переконуЇ, що "Ѕабус¤ з того св≥ту" - тв≥р л≥тературний. Ќапевно, цей текст усе ж Ї ближчим до красного письменства, н≥ж фольклорного запису, на нашу думку, в≥н Ї л≥тературно обробленою доб≥ркою фольклорних опов≥дань та переказ≥в, хоча художньо усе ж менш варт≥сний, н≥ж згадан≥ вище рос≥йськомовн≥ твори письменника початку 1840-х рок≥в.

’арактерним прийомом дл¤ ѕ. ул≥ша Ї введенн¤ окремих легенд та переказ≥в у художню тканину твор≥в нефантастичних. Ќаприклад, у написаному 1842 р. роман≥ "ћихайло „арнишенко", ¤кий вийшов у св≥т 1843 р., вм≥щено колоритн≥ народн≥ опов≥данн¤ про чортову повитуху, а також використано мотив сили батьк≥вського прокл¤тт¤, характерний дл¤ фольклорноњ фантастичноњ прози та дум. ” пов≥ст≥ "јлексей ќднорог" письменник використовуЇ топон≥м≥чну вставну легенду про кручу над гирлом ќльжиного тору. ќсобливе сюжетотворче значенн¤ маЇ ≥ легенда про золоторогих тур≥в та кн¤з¤ мисливц¤, ¤ка Ї кульм≥нац≥йним моментом опов≥данн¤-≥дил≥њ "ќрис¤". ѕ. ул≥ш написав також дв≥ казки: "÷иган" та "ѕ≥вп≥вника", у ¤ких фантастичного елемента нема.

ќтже, ранн¤ проза ѕантелеймона  ул≥ша Ї фольклорно-фантастичною або такою, що м≥стить вставн≥ народн≥ легенди, перекази, казков≥ мотиви фантастичного зм≥сту. ¬≥дтак можна ставити питанн¤ про те, чим же особливий саме  ул≥ш≥в п≥дх≥д до перенесенн¤ фольклорноњ фантастики у л≥тературний текст.

"ѕерш≥ твори  ул≥ша мають виразно етнограф≥чний характер. ѓхн≥й зм≥ст - народн≥ перекази, м≥сце д≥њ - р≥дний  ул≥шев≥ ¬орон≥ж" [5, с. 191], - писав ћ.«еров, п≥дкреслюючи етнограф≥зм прози молодого  ул≥ша ≥ в≥дзначаючи таким чином одну ≥з головних установок автора.  ул≥шева позиц≥¤ ¤комога точн≥шого в≥дтворенн¤ фольклорного першоджерела в≥дома. јдже фольклор Ї важливою складовою народного житт¤ ≥ побуту, а тому писати про народ реал≥стично - означаЇ додержуватис¤ ≥ етнограф≥чноњ правди. ѕ. ул≥ш використовуЇ фольклорне першоджерело не ст≥льки дл¤ його попул¤ризац≥њ, ¤к, наприклад, ќ.—омов, ск≥льки дл¤ ¤кнайточн≥шого ≥ найповн≥шого в≥дтворенн¤ житт¤ украњнц¤. —ам фольклорний текст несе в соб≥ таке смислове, емоц≥йне та естетичне навантаженн¤, що даЇ можлив≥сть, м≥н≥мально опрацювавши, видозм≥нити його у л≥тературний витв≥р.

ѕ. ул≥ш досить точно в≥дтворюЇ народний побут та в≥руванн¤. ћ≥сце д≥њ вс≥х його ранн≥х прозових твор≥в - м≥стечко ¬орон≥ж ≥з його околиц¤ми - письменник описуЇ, послуговуючись м≥сцевими автентичними топон≥м≥чними легендами та переказами. ƒосл≥дники вже давно в≥дзначили цю особлив≥сть  ул≥шевих твор≥в - нав≥ть орган≥зовували етнограф≥чн≥ експедиц≥њ м≥сц¤ми, ¤к≥ в≥н змальовував. «азначимо, що ѕ. ул≥ш, увод¤чи в художн≥й зм≥ст своњх текст≥в колорит р≥дного краю, не Ї новатором - це може бути й даниною тогочасн≥й "мод≥" (ƒиканька ћ.√огол¤, ѕир¤тин ™.√реб≥нки тощо). ¬решт≥, законом≥рно, що письменник персонажами своњх твор≥в бачив передус≥м знайомих йому людей - це оживлювало опов≥дь, робило њњ б≥льш виразною. ≤ коли ƒиканька ћ.√огол¤ - назва швидше умовна, д≥¤ його пов≥стей не надто очевидно прив'¤зана до конкретного м≥сц¤, то ѕ. ул≥ш ¤комога точн≥ше в≥дтворюЇ колорит невеличкоњ частини ”крањни.

ќтже, ѕ. ул≥ш однозначно виступав за етнограф≥чну достов≥рн≥сть, точн≥сть зображенн¤ народного житт¤ у л≥тературному твор≥. јле навр¤д чи у цьому варто вбачати т≥льки прагненн¤ етнограф≥чного реал≥зму. ¬идаЇтьс¤, що позиц≥¤ письменника була не такою простою. ¬.ѕетров в≥дзначав поЇднанн¤ у перших пов≥ст¤х ѕ. ул≥ша тези ∆.-∆.–уссо про "природн≥сть сел¤н" та маг≥чного ≥деал≥зму Ќовал≥са [13, с. 130]. —правд≥, ≥з перших же твор≥в ѕ. ул≥ша в≥дчуваЇтьс¤ безумовний руссоњзм письменника, ¤кий доводить близьк≥сть сел¤н до природи ≥ природного. ј близьк≥сть до природи Ї ≥ близьк≥стю до потойб≥чного. “ому саме в казц≥, у таЇмничому повною м≥рою ви¤вл¤Їтьс¤ орган≥чн≥сть сел¤нина. ѕ. ул≥ша ц≥кавить Volksgeist (народний дух), ¤кий можна п≥знати, досл≥джуючи Їдн≥сть реального та ≥рреального св≥т≥в природноњ людини. ” цьому  ул≥ш - романтик зах≥дного зразка. “ому не буде переб≥льшенн¤м визнати, що в украњнському романтизм≥ ранн≥ опов≥данн¤ ≥ пов≥ст≥  ул≥ша в≥д≥гравали особливу роль - "... њхн≥й безпосередн≥й зв'¤зок ≥з романтичною традиц≥Їю фантастично-народньоњ новел≥, з характерною дл¤ цих новель поетикою жахливого й демон≥чного, дозвол¤Ї нам краще, н≥ж будь-¤к≥ ≥нш≥ твори в украњнськ≥й л≥тератур≥, говорити про вплив зах≥дно-Ївропейського романтизму на украњнську л≥тературу середини ’≤’ в≥ку" [16, c.132].

’арактерно романтичною Ї увага ћ. ул≥ша до ноч≥ ¤к антипода дн¤. —аме вноч≥, коли "спадают обманчивые внешние покровы жизни... подлинна¤ же сущность мира непосредственно выступает в еЄ неприкрытой наготе" [2, с. 93], в≥дбуваЇтьс¤ д≥¤ б≥льшост≥ фольклорно-фантастичних твор≥в ѕ. ул≥ша. ѕисьменник моделюЇ саме т≥ ситуац≥њ, коли людина стаЇ в≥льною в≥д реальност≥ й переходить п≥д владу потойб≥чч¤. Ќа зм≥ну денному реальному часов≥ наступаЇ час карнавального д≥йства (вечорниц≥, св¤та), головною рисою ¤кого ё.ћанн уважав "в≥дх≥д в≥д правил ≥ норм ¤к соц≥альних, так ≥ моральних, етичних" [11, с. 8]. ѕ. ул≥ш тонко в≥дчуваЇ той особливий св≥т, в ¤кому пануЇ м≥с¤ць - "...чудне було св≥тло його... в≥н надавав усьому ¤когось особливого кольору ≥ форми, ... в його с¤йв≥ все здавалос¤ надзвичайним, ¤к ув≥ сн≥... ¬с≥ немов потрапили в чар≥вний св≥т, де немаЇ злидн≥в ≥ т¤гару, все чудесне й ¤сне..." [9, с. 125]. ¬ опов≥данн≥ "ѕро те, в≥д чого в м≥стечку ¬оронеж≥ висох ѕ≥шевц≥в став" акцентовано на тому, що саме вноч≥ стаЇтьс¤ те незвичайне, що згодом Ї причиною трагед≥њ. “е, "що сталос¤ з козаком Ѕурдюгом", в≥дбувалос¤ т≥льки вноч≥ - разом ≥з останн≥ми р¤дками твору з'¤вл¤ютьс¤ на стор≥нках опов≥данн¤ перш≥ сон¤чн≥ промен≥. ќск≥льки "ќгненний зм≥й" Ї твором б≥льшоњ форми, то час д≥њ письменник не м≥г обмежити т≥льки темною частиною доби. ƒенн≥ под≥њ пов≥ст≥ в≥дбуваютьс¤ у  иЇв≥ - персонаж≥ ведуть "спок≥йне ≥ мирне житт¤". ќднак н≥ч Ї дл¤ героњв твору ≤вана ≥ ћарус≥ фатальною. ѕершопричиною трагед≥њ стаЇ залиц¤нн¤ в заборонений час - п≥д час поверненн¤ з прощ≥. ƒруга частина твору - ворон≥зька - Ї ц≥лком н≥чною. —аме вноч≥ на вечорниц¤х уперше згадують про вогненного зм≥¤, уноч≥ ћарус¤ знаходить скарб, оп≥вноч≥ л≥таЇ до нењ зм≥й, тод≥ ж вона ≥ гине.

“иповим дл¤ романтик≥в Ї ≥ зац≥кавленн¤ проблемними психолог≥чними станами персонаж≥в. ћожна в≥дзначити характерний дл¤  ул≥шевих текст≥в сомнамбул≥зм чи божев≥лл¤ головних героњнь (Ќаталки з опов≥данн¤ "ѕро те, в≥д чого в м≥стечку ¬оронеж≥ висох ѕ≥шевц≥в став" та ћарус≥ з "ќгненного зм≥¤"), що Ї насл≥дком близькост≥ њх до потойб≥чного св≥ту, св≥ту ноч≥.

¬≥дзначимо й жанрове розмањтт¤ ранньоњ прози ѕ. ул≥ша, написаноњ на основ≥ фольклорноњ фантастики. Ќа в≥дм≥ну в≥д своњх попередник≥в, в≥н не спин¤Їтьс¤ лише на одному жанр≥ - чи не у кожному твор≥ письменник даЇ нов≥ зразки використанн¤ фольклорного тексту. «агалом у прозов≥й спадщин≥ ѕ. ул≥ша можна вид≥лити майже повний спектр використанн¤ фольклорних джерел. ÷е ≥ фольклорно-фантастичне опов≥данн¤, пов≥сть за народними переказами, фантастична казка та зразок л≥тературноњ обробки фольклорних запис≥в. ѕисьменник також застосовуЇ окрем≥ народн≥ перекази чи легенди ¤к вставн≥ новели (¤к сюжетотворч≥, так ≥ декоративн≥) у п≥зн≥ших творах.

ќдин ≥з улюблених  ул≥шевих способ≥в творенн¤ ц≥льного тексту - звичайне нанизуванн¤ сюжет≥в завд¤ки опов≥дачев≥ чи опов≥дачам-д≥йовим особам. ¬сього п'¤ть фольклорно-фантастичних твор≥в м≥ст¤ть значно б≥льше використаних сюжет≥в фольклорних опов≥дань. "ќгненний зм≥й", кр≥м основного сюжету, складаЇтьс¤ ще з шести вставних фантастичних новел: про дванадц¤ть брат≥в-буд≥вничих ≥ лаврську дзв≥ницю; про бандуру; про шаблю характерника; про скарб; про огненного зм≥¤; про дьогт¤р¤ ≥ скарб. ќпов≥данн¤ "ѕро те, в≥д чого в м≥стечку ¬оронеж≥ висох ѕ≥шевц≥в став" теж м≥стить вставн≥ сюжети (≥стор≥ю закоханоњ пари та легенду про силу материнських сл≥з). ќпов≥данн¤ "ѕро те, що сталос¤ з козаком Ѕурдюгом на «елен≥ св¤та" вир≥зн¤Їтьс¤ Їдн≥стю теми, що, напевно, ≥ робить саме цей текст найб≥льш "л≥тературним", довершеним.  азка про «ахарка-ковал¤ також не маЇ в≥дгалужень в≥д основноњ сюжетноњ л≥н≥њ. «ате опов≥данн¤ "Ѕабус¤ з того св≥ту" складаЇтьс¤ аж ≥з одинадц¤ти опов≥дей бабус≥ ƒубинихи. Ѕ≥льш≥сть ≥з них - це невелик≥ характеристики р≥зних покарань, ¤ких зазнають гр≥шники за р≥зн≥ гр≥хи (схоже до опису пекла в "≈нењд≥" ≤. отл¤ревського). јле й у цьому твор≥ Ї три маленьк≥ фантастичн≥ опов≥данн¤: про скупу ж≥нку; про парубка, що хот≥в зм≥нити свою долю; та ц≥кавий вар≥ант легенди про великого гр≥шника.

ƒоречно звернути увагу ≥ на сюжети вставних новел у нефантастичн≥й проз≥ ѕ. ул≥ша. “ак, у роман≥ "ћихайло „арнишенко" вид≥л¤ютьс¤ в≥дом≥ з дум мотиви батьк≥вського прокл¤тт¤, через ¤кий геро¤ пересл≥дують нещаст¤ ≥ смерть, а земл¤ не приймаЇ його т≥ло. ѕисьменник ум≥стив у св≥й тв≥р дуже колоритне ≥ ц≥каве демонолог≥чне опов≥данн¤-казку про народженн¤ чорт≥в, ¤ке поЇднуЇтьс¤ з темою "чорт¤чого золота", "нечистих грошей" та особливого всевидющого ока. ” пов≥ст≥ "ќлекс≥й ќднор≥г" ѕ. ул≥ш звертаЇтьс¤ до топон≥м≥чноњ легенди, що робить опов≥дь барвист≥шою, але не б≥льше.

¬ "ќрис≥" вставна (теж топон≥м≥чна) легенда маЇ особливе композиц≥йне, сюжетотворче та емоц≥йне значенн¤. ¬≥домо, що тв≥р написаний за мотивами ≥стор≥њ Ќавсикањ з "ќд≥ссењ" √омера,  ул≥ш був зачарований цим ж≥ночим образом [4. с. 61]. Ћегко прочитуютьс¤ паралел≥ м≥ж грецькою цар≥вною та козачкою ќрисею, зб≥г ус≥х сюжетних л≥н≥й (сон, пранн¤ на р≥ц≥, зустр≥ч з незнайомцем). « √омерового сюжету в  ул≥ша вийшло б звичайне побутове опов≥данн¤, ¤кби не вставна фантастична легенда старого √риви. Ћегенда про “урову кручу "набираЇ важливого композиц≥йного знач≥нн¤, допомагаЇ письменников≥ буденний еп≥зод зробити барвисто-казковим, перенести д≥ю, хоч ≥ умовно та на короткий час, з побутового пол¤ в св≥т романтичний" [16, с. 141].

ќбраз опов≥дача у проз≥ ѕантелеймона  ул≥ша - специф≥чний. ” б≥льшост≥ текст≥в опов≥дь ведетьс¤ в≥д ≥мен≥ автора. јле в≥н або посилаЇтьс¤ на особу, в≥д ¤коњ чув ≥стор≥ю, що њњ т≥льки переказуЇ (опов≥данн¤ "ѕро те, в≥д чого в м≥стечку ¬оронеж≥ висох ѕ≥шевц≥в став"), або, розпов≥вши перед≥стор≥ю, дл¤ основноњ опов≥д≥ вводить головного опов≥дача ("Ѕабус¤ з того св≥ту"), або кожну вставну новелу вкладаЇ в уста ≥ншоњ особи, при тому ще й намагаЇтьс¤ в загальних рисах охарактеризувати њњ ("ќгненний зм≥й").

ѕ. ул≥ш ≥нтерпретував до 20 повноц≥нних зразк≥в народноњ казки, фантастичного переказу, легенди чи демонолог≥чного опов≥данн¤. ¬.—иповський наводить так≥ статистичн≥ дан≥: украњнськ≥ письменники доби романтизму у творах, написаних на основ≥ фольклорноњ фантастики, найчаст≥ше використовували сюжети, пов'¤зан≥ з такими образами (перераховуЇ по низх≥дн≥й) [15, с. 261]:

1. в≥дьма;

2. чорт у р≥зному вигл¤д≥ та сум≥жн≥ теми (продаж душ≥, розплата ≥ т.д.)

3. русалка;

4. шуканн¤ скарб≥в;

5. шуканн¤ папорот≥;

6. чар≥вник;

7. мрець;

8. упир, вовкулака, вогненний зм≥й.

ƒан≥ ¬.—иповського потребуть додаткових досл≥джень, та вже при першому з≥ставленн≥ з тими сюжетами, що њх використав ѕ. ул≥ш, ви¤вл¤Їтьс¤ особливий п≥дх≥д письменника до в≥дбору фольклорних тем: найчаст≥ше в≥н звертаЇтьс¤ до теми скарбу, ¤ка т≥сно пов'¤зана з мотивом "нечистих грошей" - 6 сюжет≥в; письменник трич≥ використовуЇ тему "огненного зм≥¤" - т≥сно пов'¤зану з темою скарб≥в; дв≥ч≥ з'¤вл¤Їтьс¤ казковий мотив перемоги над чортом.

ѕ. ул≥ш вводить у твори р≥дк≥сн≥ легенди ≥ перекази - про золоторогих тур≥в, про великого гр≥шника, про народженн¤ чорта. —л≥д також в≥дзначити особливу увагу письменника до топон≥м≥чних легенд - про “урову кручу, про кручу ќльжиного тору, про ѕ≥шевц≥в став.

¬икористовуЇ письменник ≥ фольклорний переказ-апокриф - про дванадц¤ть брат≥в-буд≥вничих ≥ дзв≥ницю Ћаври.

ѕисьменник не торкаЇтьс¤ тих тем, ¤к≥ були найпоширен≥шими у тогочасн≥й л≥тератур≥ - особлива мода на зображенн¤ русалок, в≥дьом, чорт≥в та вовкулак оминула його. ≤ причини цього варто шукати в особливому ставленн≥  ул≥ша до зображенн¤ людини. ¬≥н не намагаЇтьс¤ показати читачев≥ щось екзотичне, полоскотати нерви, зац≥кавити ”крањною чи просто заф≥ксувати народн≥ в≥руванн¤.

ѕисьменник зображуЇ внутр≥шн≥й св≥т звичайноњ людини, те ≥рреальне, що Ї орган≥чною складовою картини св≥ту украњнц¤. “ому страх≥тт¤ у текстах  ул≥ша - це породженн¤ св≥домост≥ (часто хвороњ) чи може трактуватис¤ ¤к така. ¬одночас письменник уникаЇ простих "реал≥стичних" по¤снень незвичайному.

” фольклорн≥й фантастиц≥ ѕантелеймона  ул≥ша пор≥вн¤но небагато персонаж≥в власне демонолог≥чних. ¬огн¤ний зм≥й - то з≥рка, ¤ка спадаЇ за край неба. ј чи Ї в≥н, чи н≥ - головне, що про нього "кажуть", про нього знають. „орти, ¤ких обдурюЇ коваль «ахарко, ¤ким допомагаЇ народжуватис¤ баба повитуха, помсти ¤ких вдаЇтьс¤ уникнути дьогт¤рев≥ - це не демонолог≥чн≥ створ≥нн¤, а весел≥ й дурненьк≥ персонаж≥ украњнських казок - хоч ≥ спр¤мован≥ на зло, та водночас не так≥ вже й страшн≥. ћерц≥ ж залишаютьс¤ звичайними людьми, ¤к та мати, що приходить з того св≥ту, аби вр¤тувати доньку в≥д зм≥¤ (вставна новела з "ќгненного зм≥¤").

ѕ. ул≥ш не описуЇ св≥т демон≥в. …ого ц≥кавить св≥т людей. ≤ все незвичайне, ≥ррац≥ональне Ї орган≥чною складовою ≥ породженн¤м людськоњ св≥домост≥. Ќе демони спричин¤ють б≥ди ≥ хвороби, не хвороба породжуЇ демон≥в, а персон≥ф≥куЇтьс¤ в них. ѕершопричинами б≥ди Ї сам≥ героњ  ул≥шевоњ фольклорноњ фантастики - вс≥ вони переступають через заборони: не вбивати св¤щенних тварин, не працювати у св¤то, не забувати вдома обереги, не викопувати скарби, врешт≥-решт, не розпочинати нав≥ть хорошого у невластивий час (¤к каже старий мудрий „айка з "ќгненного зм≥¤" : "...недобрий початок поганий маЇ ≥ к≥нець" [9, с. 122]) ≥ т.д. ƒобро ≥ зло ≥снують паралельно. Ћюдина сама повинна пильнувати р≥вноваги у св≥т≥, коли ж вона њњ порушуЇ, стаЇ можливим втручанн¤ злих сил у житт¤ людей, це Ї н≥би карою дл¤ порушника. ѕ. ул≥ша ц≥кавить те особливе, що закладене всередин≥, в душ≥ кожного звичайного украњнського сел¤нина, що загублене у людин≥ м≥ськ≥й ≥ ¤скраво про¤вл¤Їтьс¤ у людин≥ близьк≥й до природи - в≥дчутт¤ доц≥льност≥ ≥ правильност≥ навколишнього св≥ту, необх≥дност≥ дотримуватис¤ певних правил ≥ неминучост≥ розплати за скоЇне.

‘ольклорна фантастика ѕантелеймона  ул≥ша маЇ певн≥ особливост≥ пор≥вн¤но з текстами ≥нших автор≥в, що працювали у цьому жанр≥. ÷е ≥ спроба письменника дати зразки р≥зних способ≥в використанн¤ фольклорного першоджерела, що вилилос¤ у розмањтт¤ жанр≥в фольклорно-фантастичноњ прози ѕ. ул≥ша, ¤ка представлена опов≥данн¤м, пов≥стю, казкою, л≥тературно опрацьованим фольклорним текстом. ќсобливим Ї п≥дх≥д автора до в≥дбору зразк≥в народноњ фантастики. “акож ≥ндив≥дуальним Ї те, що  ул≥ш п≥дходив до проблеми засвоЇнн¤ фольклору л≥тературою з позиц≥й гуман≥ста, характерних дл¤ Ївропейських романтик≥в - перш за все його ц≥кавить людина, ¤ка Ї джерелом усього незвичайного у цьому св≥т≥.

Ћ≥тература

Ѕабус¤ з того св≥ту. ќпов≥данн¤ про померши души.  ., 1883.

¬анслов ¬. Ёстетика романтизма. ћ., 1966.

√рабович √. ”крањнсько-рос≥йськ≥ л≥тературн≥ взаЇмини в ’≤’ ст. // √рабович √. ƒо ≥стор≥њ украњнськоњ л≥тератури.  ., 1997.

ƒенисюк ≤. –озвиток украњнськоњ малоњ прози ’≤’-поч.’’ ст. Ћьв≥в, 1999.

«еров ћ. “вори: ” 2 т.  ., 1990. “. .2.

 улиш ѕ. «аписки о жизни Ќикола¤ ¬асильевича √огол¤. —.-ѕб., 1856. “. 1.

 улиш ѕ. ”краинские народные предани¤.  н. перва¤. ћ., 1847.

 улишь ѕ. «аписки о ёжной –уси. —.-ѕб., 1856. “. 1.

 ул≥ш ѕ. ќгненний зм≥й // ќгненний зм≥й.  ., 1990.

 ул≥ш ѕ. “вори. ’арк≥в, 1930. “. 1.

ћанн ё. ѕоэтика √огол¤. ћ., 1978.

ќгненний зм≥й. ‘антастичн≥ твори украњнських письменник≥в ’≤’ стор≥чч¤.  ., 1989.

ѕетров ¬. ≈тнограф≥чне опов≥данн¤ ѕ. ул≥ша //  ул≥ш ѕ. “вори. ’арк≥в, 1930. “. 1.

–ул≥н ѕ.  ул≥ш ¤к досл≥дник ≥ критик √огол¤ //  нигар. 1919. є 23-24.

—иповський ¬. ”крањна в рос≥йському письменств≥. „.1 (1801-1850).  ., 1928.

‘илипович ѕ.  ул≥шева вар≥¤ц≥¤ сюжету про Ќавз≥каю //  ул≥ш ѕ. “вори. ’арк≥в, 1930. “. 1.

„ижевський ƒ. ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тератури. “ерноп≥ль, 1994.



Ќа головну



Hosted by uCoz