≈л≥з≥¤ фонем у прикметниках украњнськоњ мови



≈л≥з≥¤ - одне з морфонолог≥чних ¤вищ, ¤ке пол¤гаЇ в ус≥ченн≥ одн≥Їњ або к≥лькох фонем у к≥нц≥ основи слова п≥д час формо- та словотворенн¤ [5, с. 145-147; 7, с. 32]. ” сучасн≥й украњнськ≥й л≥тературн≥й мов≥ ус≥ченн¤ характерне дл¤ деривац≥йноњ системи, тод≥, ¤к у процес≥ формотворенн¤ заф≥ксоване в небагатьох випадках ≥ т≥льки тод≥, коли формотворчим засобом виступаЇ суф≥кс. ÷е зближуЇ формо- та словотворенн¤ в формальному план≥.

ƒл¤ ус≥ченн¤ ¤к морфонолог≥чного ¤вища характерн≥ певн≥ особливост≥. ќдиницею мови, ¤ка зазнаЇ д≥њ ус≥ченн¤, Ї основа, а не окрема морфема. ≈л≥зувати можуть ≥ окрем≥ фонеми, ≥ сполуки фонем, що становл¤ть певн≥ форманти. ѕор≥вн¤но з чергуванн¤м ус≥ченн¤ не таке регул¤рне, охоплюЇ меншу к≥льк≥сть лексем. ќднак йому також властив≥ законом≥рност≥ функц≥онуванн¤, встановити ¤к≥ покликан≥ морфонолог≥чн≥ досл≥дженн¤. ћ. равченко п≥дкреслюЇ важлив≥сть ел≥з≥њ дл¤ словотворенн¤: "”с≥ченн¤ - це ¤вище морфо- ≥ фонотактичного характеру, зумовлене надлишковою структурою мотивуючоњ основи, без ус≥ченн¤ ¤коњ неможливий сам деривац≥йний процес" [1, с. 183].

«м≥нюючи основу мотивуючого слова, ел≥з≥¤ виконуЇ формальн≥ завданн¤: а) усуваЇ скупченн¤ приголосних на м≥жморфемному шв≥, тобто "полегшуЇ суф≥ксу, ¤кий починаЇтьс¤ приголосною, приЇднатис¤ до основи" [5, с. 138; 8, с. 25]; б) скорочуЇ довжину слова (особливо к≥льк≥сть суф≥ксальних морфем), ¤кщо вона перевищуЇ оптимальн≥ дл¤ сучасноњ украњнськоњ мови меж≥ [2, с. 101-102]; в) приводить фонемну структуру сл≥в (основ) у в≥дпов≥дн≥сть ≥з законом≥рност¤ми фонемноњ будови основ певних частин мови [5, с. 139-140].

”с≥ченн¤ Ї одним ≥з словотворчих засоб≥в в украњнськ≥й мов≥. ќднак його д≥ю стримуЇ семантичний фактор: ¤кщо через ел≥з≥¤ спотворюЇ семантику слова, то ус≥ченн¤ не в≥дбуваЇтьс¤ (це особливо важливо п≥д час утворенн¤ дериват≥в в≥д власних назв) [2, с. 101-102; 5, с. 144]. “ому "обов'¤зковою умовою ус≥ченн¤ ≥ д≥Їсл≥вних, ≥ ≥менних основ Ї збереженн¤ в пох≥дному т≥Їњ частини основи, ¤ка несе семантичну ≥нформац≥ю про слово" [5, с. 144].

ѕри деривац≥њ прикметник≥в заф≥ксовано значну к≥льк≥сть ус≥чень, однак дл¤ формотворенн¤ ц≥Їњ частини мови ел≥з≥¤ не характерна. ћожемо говорити т≥льки про ус≥ченн¤ суф≥ксальних /к/, /ок/, /ек/ при утворенн≥ синтетичноњ форми вищого ступен¤ пор≥вн¤нн¤ прикметник≥в за допомогою суф≥кса -ш-, наприклад: /легкий/ - /легший/, /тонкий/ - /тонший/, /глибокий/ - /глибший/, /далекий/ - /дал?ший/, /вуз?кий/ - /вужчий/, /низ?кий/ - /нижчий/, /високий/ - /вишчий/. ≈л≥з≥¤ названих формант≥в регул¤рна. ѕринаг≥дно зауважимо, що ц≥ суф≥кси також ус≥каютьс¤ при деривац≥њ в≥дприкметникових д≥Їсл≥в (пор. /глибокий/ - /поглибити/, /широкий/ - /поширити/, /далекий/ - /в≥ддалити/), що даЇ можлив≥сть висунути припущенн¤ про пор≥вн¤но п≥знЇ њх походженн¤ та втрату ними додаткових семантичних в≥дт≥нк≥в [4, с. 117].

≈л≥з≥¤ суф≥ксальноњ /к/ в≥дбуваЇтьс¤ також при утворенн≥ ад'Їктив≥в в≥д прикметник≥в за допомогою суф≥кс≥в -≥с≥ньк-, -ус≥ньк-, -енн-, -езн-, -елезн-, -еньк-, -есеньк-. Ќаприклад: /вуз?кий/ - /вуз?≥с?≥н?кий/; /солодкий/ - /солод?≥с?≥н?кий/, /солод?ус?≥н?кий/; /тонкий/ - /тон?≥с?≥н?кий/, /тон?ус?≥н?кий/, /тонен?кий/, /тонесен?кий/; /важкий/ - /важенний/, /важезний/, /важелезний/; /легкий/ - /леген?кий/, /легесен?кий/; /короткий/ - /коротен?кий/, /коротесен?кий/; /швидкий/ - /швиден?кий/, /швидесен?кий/. ќсновними умовами функц≥онуванн¤ названого типу ус≥ченн¤ Ї належн≥сть /к/ до суф≥кса та на¤вн≥сть перед нею ≥ншоњ приголосноњ фонеми. якщо ж /к/ Ї кореневою або перед нею Ї голосна фонема (тобто йдетьс¤ про суф≥кси -ок-, -ек-), то ел≥з≥¤ не в≥дбуваЇтьс¤: пор. /г≥ркий/ - /г≥рк≥с?≥н?кий/, /високий/ - /височезний/, /далекий/ - /далечезний/, /широкий/ - /широчезний/ (в останн≥х трьох прикметниках д≥Ї ≥нше морфонолог≥чне ¤вище - чергуванн¤ /к/ - /ч/). —л≥д в≥дм≥тити також, що при утворенн≥ дериват≥в за допомогою суф≥кс≥в -еньк-, -есеньк- ел≥з≥¤ може ≥ не в≥дбуватис¤: пор. /важкий/ - /важкен?кий/, /важкесен?кий/; /палкий/ - /палкен?кий/, /палкесен?кий/; /пухкий/ - /пухкен?кий/, /пухкесен?кий/. ≤снують вар≥анти прикметник≥в з ел≥з≥Їю ≥ без нењ, наприклад: /м≥лкий/ - /м≥лен?кий/ ≥ /м≥лкен?кий/; /т?ажкий/ - /т?ажен?кий/ ≥ /т?ажкен?кий/ тощо. Ќерегул¤рн≥сть ус≥ченн¤ /к/, на¤вн≥сть у багатьох випадках паралельних вар≥ант≥в св≥дчить про незначне функц≥йне навантаженн¤ ц≥Їњ модиф≥кац≥њ.

≈л≥з≥¤ /к/ Ї ви¤вом загальноњ тенденц≥њ до уникненн¤ зб≥гу голосних чи приголосних на м≥жморфемному шв≥ [5, с. 138; 8, с. 25]. ƒо того ж перешкод семантичного плану дл¤ ус≥ченн¤ у названих дериватах немаЇ. Ќа думку вчених, причиною ел≥з≥њ суф≥кса Ї пор≥вн¤но п≥зн¤ його по¤ва в склад≥ мотивуючих основ [3, с. 87; 6, с. 52]. —уттЇвим Ї ≥ твердженн¤ про втрату ним додаткових семантичних в≥дт≥нк≥в [4, с. 117].

—уф≥ксальна /к/ зазнаЇ ус≥ченн¤ ≥ в раз≥ утворенн¤ прикметник≥в в≥д ≥менникових основ за допомогою суф≥кс≥в -ач-, -ан-, -н-, -ин(ий). ќбов'¤зковою умовою функц≥онуванн¤ цього морфонолог≥чного ¤вища Ї на¤вн≥сть перед /к/ кореневоњ приголосноњ фонеми. Ќаприклад: /качка/ - /качачий/, /качиний/; /гуска/ - /гус?ачий, /гусиний/; /ласт?≥вка/ - /ласт?≥вйачий/, /ластовиний/, /ласт?≥вйаний/; /курка/ - /кур?ачий/, /куриний/; /гречка/ - /гречаний/; /ганч≥рка/ - /ганч≥рний/.  оренева /к/ такого ус≥ченн¤ не зазнаЇ, пор. /шпак/ - /шпачиний/, /грак/ - /грачиний/.

÷≥каво, що п≥д час деривац≥њ присв≥йних прикметник≥в ≥з суф≥ксом -ин- (зак≥нченн¤ нульове) ел≥з≥њ не зазнають н≥ коренева, н≥ суф≥ксальна /к/: /качка/ - /каччин/, /чайка/ - /чайчин/, /ласт?≥вка/ - /ласт?≥вчин/, /лелека/ - /лелечин/ (у таких прикметниках активно д≥Ї альтернац≥¤ /к/ - /ч/), зумовлено це семантикою названих дериват≥в. ” прикметниках на -ин(ий) переважаЇ значенн¤ загальноњ в≥дносност≥, тому суф≥ксальна /к/ семантично надлишкова в пох≥дн≥й лексем≥. ѕрисв≥йн≥ ж прикметники (з суф≥ксом -ин (O)) виражають ≥ндив≥дуальну належн≥сть, тому /к/ не ус≥каЇтьс¤.

ѕ≥д час утворенн¤ в≥дносних прикметник≥в за допомогою суф≥кса -ськ- в≥д ≥менник≥в обов'¤зковою умовою ел≥з≥њ /к/ у ф≥нал≥ основи Ї на¤вн≥сть перед ц≥Їю фонемою будь-¤коњ приголосноњ, кр≥м /с/, /с?/, /ц/, /ц?/, наприклад: /мавка/ - /мавс?кий/, /кирил?≥вка/ - /кирил?≥вс?кий/, /зр?≥вн?ал?≥вка/ - /зр?≥вн?ал?≥вс?кий/, /пилип≥вка/ - /пилип≥вс?кий/, /евенк/ - /евенс?кий/, /чукотка/ - /чукотс?кий/, /жмеринка/ - /жмеринс?кий/.

якщо утворюють прикметники в≥д незм≥нних ≥менник≥в ≥ншомовного походженн¤ ел≥з≥њ зазнаЇ ф≥нальна голосна фонема /о/, /у/, /а/, /е/, /≥/, що пов'¤зане насамперед з особливост¤ми фонемноњ будови ≥менникових основ украњнськоњ мови. “ак≥ основи Ї закритого типу, тобто зак≥нчуютьс¤ на приголосну фонему. ”с≥ченн¤ в≥дпов≥дно модиф≥куЇ фонемну будову незм≥нних ≥менник≥в з голосною у ф≥нал≥, робл¤чи можливим деривац≥йний акт. ѕерешкод семантичного плану дл¤ такоњ ел≥з≥њ немаЇ. “акий вид ел≥з≥њ, що Ї одним ≥з засоб≥в пристосуванн¤ сл≥в ≥ншомовного походженн¤ до украњнськоњ словотв≥рноњ системи, характерний дл¤ прикметник≥в, утворених за допомогою суф≥кс≥в:

-ов-: /какао/ - /какаовий/, /манго/ - /манговий/, /кенгуру/ - /кенгуровий/, /прал?≥не/ - /прал?≥новий/;

-ев-: /≥вас?≥ / - /≥васевий/, /?ерс?≥/ - /?ерсевий/;

-н-: /боржом≥/ - /боржомний/, /апр?≥ор?≥/ - /апр?≥орний/, /фортеп≥ано/ - /фортеп≥анний/, /факсим≥ле/ - /факсим≥л?ний/;

-ськ-: /колорадо/ - /колорадс?кий/, /локарно/ - /локарнс?кий/, /есперанто/ - /есперантс?кий/, /урарту/ - /урартс?кий/, /амхара/ - /амхарс?кий/, /батум≥/ - /батумс?кий/.

Ќайб≥льша к≥льк≥сть таких прикметник≥в утворюЇтьс¤ за допомогою суф≥кса -ськ- в≥д топон≥м≥в. ќднак саме в дериватах ц≥Їњ групи ел≥з≥¤ Ї нерегул¤рною. ѕор. /бордо/ - /бордос?кий/, /перу/ - /перуанс?кий/, /тарту/ - /тартус?кий/. ћожна припустити, що ел≥з≥њ в названих випадках перешкоджаЇ наголошен≥сть к≥нцевого голосного в мотивуючих ≥менниках: Ѕордo, ѕерy, “артy. ”с≥катис¤ так≥ акцентован≥ ф≥нал≥ можуть т≥льки з обов'¤зковим нарощенн¤м групи фонем, першою з ¤ких Ї голосна, що приймаЇ на себе наголос ус≥ченого елемента. Ќаприклад: /баку/ ([баку']) - /бакинс?кий/ ([баки'н'с?киi]), /улан-уде/ ([улан?уде']) - /уланудинс?кий/ ([улануди'н'с?киi]).

ƒл¤ в≥дд≥Їсл≥вного словотворенн¤ прикметник≥в характерним Ї ус≥ченн¤ суф≥ксальноњ голосноњ фонеми /а/, /и/, /≥/. “аке морфонолог≥чне ¤вище в≥дбуваЇтьс¤ п≥д час утворенн¤ прикметник≥в за допомогою ц≥лого р¤ду суф≥кс≥в, зокрема:

-н-: /загр?≥бати/ - /загр?≥бний/, /обсипати/ - /обсипний/, /в≥дгадати/ - /в≥дгадний/, /вабити/ - /вабний/, /квапити/ - /квапний/, /л'≥пити/ - /л?≥пний/, /гой≥ти/ -/гойний/, /труй≥ти/ - /труйний/, /потай≥ти/ - /потайний/;

-к-: /стрибати/ - /стрибкий/, /хитати/ - /хиткий/, /вабити/ - /вабкий/, /варити/ - /варкий/, /грим≥ти/ - /гримкий/, /хрип≥ти/ - /хрипкий/;

-аст-/-част-: /звивати/ - /звивчастий/, /заливати/ - /заливчастий/, /обходити/ - /обх≥дчастий/;

-ист-: /заливати/ - /заливистий/, /надривати/ - /надривистий/, /чепурити/ - /чепуристий/, /присадити/ - /присадистий/;

-ав-: /кул?гати/ - /кул?гавий/, /гаркати/ - /гаркавий/, /хир?≥ти/ - /хир?авий/;

-ч-: /убивати/ - /убивчий/, /розпод?≥л?ати/ - /розпод?≥л?чий/, /ловити/ -/ловчий/, /купити/ - /купчий/, дов≥рити/ - /дов≥рчий/;

-уч-/-ущ-: /кусати/ - /кус?учий/, /гавкати/ - /гавкучий/, /плакати/ - /плакучий/, /свист?≥ти/ - /свист?учий/, /грим≥ти/ - /гримучий/, /плодити/ - /плод?учий/, /плод?ушчий/;

-ив-/-лив-: /зай≥дати/ - /зай≥дливий/, /покладати/ - /покладливий/, /шаруд?≥ти/ - /шарудливий/, /стугон?≥ти/ - /стугонливий/.

≈л≥з≥њ зазнають також суф≥ксальн≥ сполуки /ува/, /ва/, /ну/ у ф≥нал≥ д≥Їсл≥вних основ при утворенн≥ в≥д них прикметник≥в за допомогою суф≥кс≥в -н-, -к-, -лив-. Ќаприклад: /орудувати/ - /орудний/. /випробувати/ - /випробний/, /липнути/ - /липкий/, /терпнути/ - /терпкий/, /глузувати/ - /глузливий/, /кокетувати/ - /кокетливий/, /ушч≥пнути/ - /ушч≥пливий/.

”с≥ченн¤ д≥Їсл≥вних суф≥кс≥в п≥д час утворенн¤ прикметник≥в - характерна риса в≥дд≥Їсл≥вноњ деривац≥њ ад'Їктив≥в. “ака ел≥з≥¤ часто виступаЇ Їдиним формальним засобом розмежуванн¤ прикметник≥в та д≥Їприкметник≥в, утворених в≥д тих самих д≥Їсл≥вних основ. ѕор. /привйазний/ - /привйазаний/, /в≥дкидний/ -/в≥дкиданий/, /в≥дсипний/ - /в≥дсипаний/, /стрибучий/ - /стрибайучий/, /кус?учий/ -/кусайучий/.

”с≥ченн¤ характерне також дл¤ в≥дприсл≥вникового словотворенн¤ прикметник≥в за допомогою суф≥кса -н-/-н?-. «окрема, зазнають ел≥з≥њ так≥ ф≥нальн≥ форманти:

/у/: /достоту/ - /достотний/, /доладу/ - /доладний/, /зверху/ - /зверхн?≥й/;

/и/: /шчосекунди/ - /шчосекундний/, /шчогодини/ - /шчогодинний/, /шчосуботи/ - /шчосуботн?≥й/;

/а/: /шчодн?а/ - /шчоденний/, /дарма/ - /даремний/, /шчом≥с?ац?а/ - /шчом≥с?ачний/;

/≥/: /с?огодн?≥/ - /с?огоденний/, /повол?≥/ - /пов≥л?ний/, /шчоноч≥/ - /шчон?≥чний/.

ќтже, ел≥з≥¤ - важливий зас≥б пристосуванн¤ основи мотивуючого слова до словотворчого акту. ”с≥каютьс¤ т≥льки т≥ елементи, ¤к≥ семантично надлишков≥ в склад≥ пох≥дного слова. ≈л≥з≥¤ ¤к морфонолог≥чне ¤вище зм≥нюЇ структуру ≥ншомовних ≥менник≥в, власне украњнських д≥Їсл≥в, присл≥вник≥в в≥дпов≥дно до типовоњ фонемноњ будови основ украњнських субстантив≥в (первинно прикметники утворювалис¤ т≥льки в≥д ≥менник≥в). ”с≥ченн¤ також усуваЇ зб≥г приголосних чи голосних на м≥жморфемному шв≥. ќднак суперечить законом≥рност¤м украњнськоњ морфонолог≥њ така ел≥з≥¤, ¤ка не т≥льки не пристосовуЇ слово до деривац≥йного акту, а, навпаки, спричин¤Ї утворенн¤ нетиповоњ фонемноњ будови пох≥дноњ лексеми. «окрема, пор≥внюючи лексеми ген≥й - ген≥альний, ≥ндустр≥¤ - ≥ндустр≥альний, бактер≥¤ - бактер≥альний, еп≥тел≥й - еп≥тел≥альний, артер≥¤ - артер≥альний ≥ под., констатуЇмо ел≥з≥ю /й/ п≥д час утворенн≥ в≥дпов≥дних прикметник≥в. ќднак внасл≥док цього ус≥ченн¤ виникаЇ розз≥в - зб≥г голосних на м≥жморфемному шв≥, що суперечить законом≥рност¤м поЇднанн¤ фонем в украњнськ≥й мов≥. «азначимо, що в украњнськ≥й морфонолог≥чн≥й систем≥ не маЇ випадк≥в ус≥ченн¤ /й/, ¤к≥й передуЇ голосна фонема. «аф≥ксована ел≥з≥¤ ц≥Їњ фонеми т≥льки тод≥, коли попередньою Ї приголосна, дл¤ уникненн¤ зб≥гу консонантних фонем у раз≥ поЇднанн¤ тв≥рноњ основи ≥ дериватора (наприклад, /сев≥л?йа/ - /сев≥л?с?кий/, /ескадрил?йа/ - /ескадрил?ний/). ”с≥ченн¤ /й/ п≥д час утворенн¤ дериват≥в з формантом -альн- не в≥дпов≥даЇ морфонолог≥чним законом≥рност¤м та особливост¤м поЇднанн¤ фонем в украњнськ≥й мов≥. —аме тому лексеми без ус≥ченн¤ ген≥¤льний, ≥ндустр≥¤льний, артер≥¤льний ≥ под., ¤к≥ незаслужено були вит≥снен≥ з ужитку, повинн≥ стати нормою л≥тературноњ мови.

ќтже, ел≥з≥¤, ¤к ≥ кожне морфонолог≥чне ¤вище, маЇ особливост≥ функц≥онуванн¤ в кожн≥й мов≥. ”с≥ченн¤ типове дл¤ деривац≥њ украњнських ад'Їктив≥в в≥д д≥Їсл≥в та незм≥нних ≥менник≥в ≥ншомовного походженн¤ з голосною ф≥нальною фонемою. –егул¤рною Ї й ел≥з≥¤ суф≥ксальноњ /к/ п≥д час утворенн¤ в≥дприкметникових та в≥д≥менникових дериват≥в. ≈л≥з≥¤ усуваЇ скупченн¤ приголосних чи голосних на м≥жморфемному шв≥.

Ћ≥тература

√ороденська  .√.,  равченко ћ.¬. —ловотв≥рна структура слова (в≥д≥менн≥ деривати).  .: Ќаук.думка, 1981. 199 с.

√орпинич ¬.ќ. ¬≥дтопон≥мн≥ прикметники в украњнськ≥й мов≥.  .: ¬ища школа, 1976. 142 с.

√орпинич ¬.ќ. “еоретичн≥ питанн¤ в≥дтопон≥м≥чного словотвору сх≥днослов'¤нських мов.  .: ¬ища школа, 1973.

√рищенко ј.ѕ. ѕрикметник в украњнськ≥й мов≥.  .: Ќаук. думка, 1978. 207с.

«емска¤ ≈.ј. —овременный русский ¤зык. —ловообразование. ћ.: ѕросвещение, 1973. 304 с.

 равченко ћ.¬. ћорфонолог≥чн≥ ¤вища ≥ словотв≥рна структура слова // ”кр. мова ≥ л≥т. в школ≥. 1984. є6. —.51 -55.

 равченко ћ.¬. явище ус≥ченн¤ у систем≥ в≥дд≥Їсл≥вних ≥менник≥в // ћовознавство. 1984. є3. —.32-36.

—ловотв≥р сучасноњ украњнськоњ л≥тературноњ мови.  .: Ќаук. думка, 1979. 408 с.



Ќа головну



Hosted by uCoz