Просторові закономірності вмісту гумусу та його динаміка в ґрунтах пасмового Побужжя



Пасмове Побужжя - район давньої культури землеробства. Тривале (понад 700 років) інтенсивне сільськогосподарське використання території залишило відбиток на властивостях ґрунтів. Найважливішим фізико-хімічним показником, який зазнає найбільших змін у разі перетворення цілинних ґрунтів в орні є гумус - "гарант" родючості ґрунту. Тому дослідження змін вмісту гумусу в орних ґрунтах надзвичайно актуальне. Важливо також вивчити вміст гумусу в сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених, що є найбільше розораними на Пасмовому Побужжі, дослідити динаміку вмісту гумусу в них.

Зміна вмісту та складу гумусу сірих лісових ґрунтів та чорноземів опідзолених у разі їхнього розорювання висвітлена в багатьох працях [1, 3-6]. Б.А. Нікітін, вивчаючи зміну вмісту гумусу в орних ґрунтах, зазначав, що у високо окультурених ясно-сірих лісових ґрунтах вміст гумусу збільшується, в сірих лісових не змінюється, порівняно з цілинними аналогами, а в темно-сірих опідзолених та чорноземах опідзолених вміст гумусу в разі окультурення зменшується [4]. Дослідженнями Ю.Г. Чендєва [6] з'ясовано, що вміст органічних речовин у ґрунті суттєво змінюється залежно від терміну розорювання. Протягом перших ста років розорювання темно-сірих опідзолених ґрунтів настає загальна дегуміфікація верхньої та середньої частини профілю. А позитивний баланс гумусу формується через сто років після початку розорювання цих ґрунтів. Л. Манн з'ясував, що найсуттєвіші зміни у вмісті органічної речовини відбуваються протягом перших 20 років обробітку ґрунту. Причому втрати органічної речовини на одиницю часу є функцією вихідного вмісту гумусу [7]. У разі наступного використання ґрунтів вміст гумусу може значно перевищити вихідний рівень, якщо ґрунти нееродовані та в них вносять органічні добрива [3. С. 14].

Для дослідження вмісту гумусу та його динаміки в ґрунтах Пасмового Побужжя застосовано порівняльно-географічний, профільний, порівняльно-аналітичний методи, картографічний, метод інтерполяції (для проведення гумусових ізосмуг). Вибрано чотири модальні ділянки на автоморфних ґрунтах і закладено групу розрізів. Вміст гумусу визначали за методом І.В. Тюріна в модифікації Б.А. Нікітіна.

Використано матеріали попередніх досліджень Львівського інституту землеустрою УААН та кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського національного університету імені Івана Франка щодо вмісту гумусу в ґрунтах Пасмового Побужжя за 1960-2000 рр.

Вивчення зміни вмісту гумусу в орних ґрунтах Пасмового Побужжя за 40-річний період засвідчило, що в усіх досліджуваних ґрунтах розподіл вмісту гумусу в різні роки в шарі 20-40 (50) см корелює із розподілом гумусу в орному шарі (див. таблицю), що свідчить про антропогенний вплив на вміст гумусу не тільки орного шару, а й потужнішої товщі ґрунтів. Крім того, у зміні вмісту гумусу в різних типах ґрунтів у разі розорювання та окультурення виявляється вплив зональних умов.

Вміст гумусу в орному шарі ясно-сірих лісових ґрунтів за 40 років збільшився в середньому на 0,3%. Зафіксовано накопичення гумусу і в сірих лісових ґрунтах: у 1960 р. середній вміст гумусу становив 1,71%, у 2000 р. - 2,11%. Збільшився вміст гумусу і в шарі 20-40 см. У цих ґрунтах під впливом окультурення інтенсифікувалася фіксація гумусу, відбулася проградація. Цього не виявлено в темно-сірих опідзолених ґрунтах і чорноземах опідзолених, що підтверджено і результатами досліджень інших авторів [4; 6]. У цих ґрунтах сформувався позитивний баланс гумусу, причому не тільки в орному шарі, а й у глибших шарах ґрунтового профілю.

 Динаміка вмісту гумусу в орних ґрунтах Пасмового Побужжя

Динаміка вмісту гумусу в орних ґрунтах Пасмового Побужжя

Примітка. У дужках зазначено кількість аналізованих зразків.

Наприклад, вміст гумусу в темно-сірих опідзолених ґрунтах у 70 та 90-ті роки майже однаковий і становить 2,49-2,57%, у 80-х роках вміст гумусу був дещо вищим і сягав 2,73-2,84%, що, можливо, спричинене внесенням значної кількості гною та мінеральних добрив у ці роки. Вміст гумусу в чорноземах опідзолених коливався в межах 3,12-3,37% в орному шарі.

З метою виявлення просторових закономірностей вмісту гумусу та вивчення його динаміки складено карти вмісту гумусу в ґрунтах Пасмового Побужжя за 1962-1963 і 1999-2000 рр.

Для класифікації ґрунтів за вмістом гумусу використано схему показників гумусового стану Д.С. Орлова і Л.О. Грішиної [2]. У цій схемі градації значень досить великі. Вміст гумусу в автоморфних ґрунтах Пасмового Побужжя незначний, тому, щоб точніше оцінити ступінь вираження показника (вмісту гумусу), ми запропонували виділяти в межах однієї градації показника два рівні. Наприклад, градацію дуже низький

вміст гумусу розділено на два рівні: ґрунти із вмістом гумусу до 1,0% і ґрунти із вмістом гумусу 1,1-2,0%. У градації середній вміст гумусу виділено дві підгрупи: середній вміст - 4,1-5,0% і середній-дуже високий - понад 5,0%. До останньої градації потрапляють гідроморфні ґрунти, в яких більша частина органічної речовини неповністю гуміфікована, її важко відділити від власне ґрунтової маси. Тому в цих ґрунтах потрібно говорити не про вміст гумусу, а про загальний Карбон. Це, головно, болотні, торфово-болотні ґрунти і торфовища низинні. У цю градацію потрапили також деякі масиви чорноземно-лучних та лучних ґрунтів.

На Пасмовому Побужжі найменші площі зайняті ґрунтами із вмістом гумусу до 1,0%. Це ясно-сірі лісові ґрунти, поширені в західній частині Куликівського, Грядецького, Малехівського пасом і незначні масиви дерново-підзолистих ґрунтів поблизу м. Глиняни (див. рисунок). Ґрунти другого рівня із дуже низьким вмістом гумусу (1,1-2,0%) поширені в західній частині Смереківського пасма, на Куликівському, Грядецькому, Малехівському пасмах. Це, головно, сірі лісові ґрунти.

У межах Полтвинської долини та долини, що межує із Гологоро-Кременецьким горбогір'ям, поширені ґрунти із середнім вмістом гумусу (4,1-5,0%). До них належать чорноземно-лучні, лучно-чорноземні, лучні, лучні карбонатні, лучно-болотні, болотні ґрунти. До останньої групи ми зачислюємо ґрунти, у яких вміст гумусу сягає понад 5,0% (ґрунти міжпасмових понижень): лучно-болотні, болотні, торфово-болотні ґрунти та торфовища низинні.

Унаслідок порівняння карт вмісту гумусу в ґрунтах Пасмового Побужжя за 1962-1963 і 1999-2000 рр. суттєвих змін у вмісті гумусу не виявлено. Зареєстроване незначне його збільшення у ґрунтах північних пасом (переважно зміна відбувається на одну гра-дацію). На схід від с. Куликів і на сході Малехівського пасма дещо зменшилися площі ґрунтів із вмістом гумусу 2,1-3,0% завдяки площам ґрунтів із вмістом гумусу 1,1-2,0%, рідше - 3,1-4,0%. На сході Смереківського пасма збільшилися площі ґрунтів із вмістом гумусу 3,1-4,0%. У центральній частині Яричівської долини вміст гумусу в лучних ґрун-тах середній (4,1-5,0%), тоді як у 60-ті роки його вміст сягав понад 5,0%.

Отже, найбільший вміст гумусу мають ґрунти міжпасмових понижень, особливо центральної і південної частини Пасмового Побужжя. В автоморфних ґрунтах вміст гумусу є від дуже низького до середнього. Упродовж останніх 40 років вміст гумусу в сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених території досліджень зберігається на порівняно сталому рівні, що свідчить про динамічну рівновагу між надходженням органічних речовин і деструкцією гумусу в тих екологічних умовах, що склалися.

Література

Гринченко А.М., Муха В.Д., Чесняк Г.Я. Трансформация гумуса при сельскохозяйственном использовании почв // Вестн. с.-х. науки. - 1979. - №1. - С. 36-40.

Гришина Л.А., Орлов Д.С. Система показателей гумусного состояния почв // Проблемы почвоведения (советские почвоведы к ХІ Международному конгрессу почвоведов). - М.: Наука, 1978. - С. 42-47.

Концепция оптимизации режима органического вещества почв в агроландшафтах / Кирюшин В.И., Ганжара Н.Ф., Кауричев И.С., Орлов Д.С., Титлянова А.А., Фокин А.Д. - М.: Изд-во МСХА, 1993. - 99 с.

Никитин Б.А. Некоторые общие и зональные закономерности генезиса пахотных почв // Генезис и плодородие земледельческих почв. - Горький, 1983. - С. 3-10.

Славный Ю.А., Белов М.И., Вадковская Н.Н., Волков С.Г. Изменение свойств серых лесных почв при интенсификации их использования // Почвоведение. - 1990. - №3. - С. 52-64.

Чендев Ю.Г. Агротехногенное изменение темно-серых лесных почв Центральной лесостепи за последние 200 лет // Почвоведение. - 1997. - №1. - С. 10-21.

Mann L.K. Changes in soil carbon storage after cultivation // Soil Sci. - 1986. - Vol. 142. - N 5. - Р. 279-288.



На головну



Hosted by uCoz