ѕроблема критики в ≥нтерпретац≥њ ћ.  ригера



ћ.  ригер - один з в≥домих теоретик≥в л≥тературноњ критики в —Ўј. …ого можна поставити пор¤д з Ќ. ‘раЇм, автором в≥домоњ "јнатом≥њ критики" (1957). ѕроблемам л≥тературноњ критики, л≥тературознавчоњ методолог≥њ ћ.  ригер присв¤тив дек≥лька книг, ¤к-от "Ќов≥ захисники поез≥њ", "“раг≥чне баченн¤: вар≥ац≥њ на тему про л≥тературну ≥нтерпретац≥ю" (1960), "–оль ≥ м≥сце критики" (1967) тощо. ”же в "Ќових захисниках поез≥њ" ћ.  ригер визначив де¤к≥ з основних положень, ¤к≥ стосуютьс¤ сутност≥ та завдань л≥тературноњ критики. «окрема в≥н засудив надм≥рне теоретизуванн¤, ¤ке ви¤вл¤Їтьс¤, наприклад, у "галльському рац≥онал≥зм≥", тобто в структурал≥стськи ор≥Їнтованому французькому л≥тературознавств≥. ѕор≥вн¤но з останн≥м, вважаЇ ћ.  ригер, американська "практична критика маЇ бути б≥льш "емп≥ричною", пост≥йно в≥дчувати, а не т≥льки бездушно анал≥зувати св≥й предмет - художн≥й тв≥р. "¬их≥дною точкою будь-¤кого теоретика, - пише ћ.  ригер, - повинен стати власний безпосередн≥й досв≥д сприйн¤тт¤ поез≥њ, критик маЇ пост≥йно звертатис¤ до нього под≥бно до того, ¤к учений звертаЇтьс¤ до лабораторно перев≥рених факт≥в" [2, с. 11].

” своњх подальших досл≥дженн¤х, присв¤чених проблемам л≥тературознавчоњ методолог≥њ, ћ.  ригер наполегливо проводитиме думку про те, що теор≥¤ не маЇ занадто в≥дриватис¤ в≥д свого предмета - художньоњ л≥тератури, не повинна бути теор≥Їю дл¤ теор≥њ. ј цим гр≥шать, на думку кал≥форн≥йського вченого, передус≥м структурал≥сти та сем≥отики з њхньою ор≥Їнтац≥Їю на механ≥чн≥, машинн≥ методи анал≥зу.

ƒл¤ того щоб не розгубитис¤ в мор≥ сучасних критичних теор≥й, ћ.  ригер рекомендував вибирати ч≥ткий ор≥Їнтир. Ќайкращим ор≥Їнтиром, вважаЇ вчений, може бути "нова критика".

ƒл¤ розум≥нн¤ його концепц≥њ л≥тературноњ критики найкраще виходити з його анал≥зу та оц≥нок "новоњ критики", ¤к≥ в≥н подаЇ майже в кожн≥й ≥з своњх основних роб≥т. ўоб≥льше, на думку де¤ких досл≥дник≥в, сам ћ.  ригер Ї представником "новоњ критики", л≥дером њњ "другоњ хвил≥". ” теор≥¤х ≥ практиц≥ "нових критик≥в" здаЇтьс¤ ћ.  ригеру особливо ц≥нним прагненн¤ стверджувати ун≥кальн≥сть та н≥чим не зам≥нену роль художньоњ творчост≥ в нашу наукову епоху, ¤ка руйнуЇ культуру за допомогою зведенн¤ вищих духовних ц≥нностей людини до технолог≥њ [2, c. 5]. «ахисником поез≥њ, художньоњ творчост≥ в≥д р≥зних позитив≥стських њх тлумачень прот¤гом усього свого творчого житт¤ був ≥ сам ћ.  ригер. ƒо того ж в≥н не розгл¤дав поез≥ю т≥льки ¤к щось абсолютно автономне, в≥д≥рване в≥д житт¤. ¬≥н захищаЇ "нових критик≥в" ≥ в≥д звинуваченн¤ у звуженому розум≥нн≥ поетичноњ творчост≥, у прагненн≥ в≥д≥рвати њњ в≥д житт¤.

ћ.  ригер намагаЇтьс¤ поширити досл≥дницьк≥ рамки, в ¤к≥ замкнули себе "нов≥ критики" першоњ хвил≥ - ƒж. –енсом, ј. “ейт,  . Ѕрукс та ≥нш≥. ” методолог≥чному аспект≥ ћ.  ригер балансуЇ м≥ж р≥зними п≥дходами та концепц≥¤ми, намагаючись зайн¤ти завжди виграшну позиц≥ю "золотоњ середини". јле в≥н висуваЇ й серйозне звинуваченн¤ на адресу ранн≥х "нових критик≥в". ќдне з них пол¤гаЇ в тому, що "неокритики" не висунули жодноњ "певноњ програми", а њх теоретичн≥ положенн¤ в≥дзначаютьс¤ безсистемн≥стю. ѕричому вони "не т≥льки не змогли розробити жодноњ сол≥дноњ естетичноњ теор≥њ, але де¤к≥ з них нав≥ть вихвал¤ютьс¤ цим, кажучи що вол≥ють збер≥гати безпосередн≥сть художнього сприйн¤тт¤, ¤ка руйнуЇтьс¤ теор≥¤ми [2, с. 5].

ћ.  ригер ставить своњм завданн¤м розробити, використовуючи кращ≥ ≥дењ "нових критик≥в", б≥льш системну й глибоку теор≥ю ≥ поез≥њ, ≥ л≥тературноњ критики.

ƒумку про те, що надм≥рне теоретизуванн¤, надм≥рна абстракц≥¤ згубн≥ дл¤ л≥тературознавц¤, ћ.  ригер розвиваЇ в книз≥ "“раг≥чне баченн¤: ¬ар≥ац≥њ на тему л≥тературноњ ≥нтерпретац≥њ" - друг≥й вагом≥й робот≥ вченого, ¤ка вийшла 1960 р. -чотири роки п≥сл¤ публ≥кац≥њ "«ахисник≥в поез≥њ".

якщо "нов≥ критики" шукають "ун≥кальне та екстраординарне" в самому текст≥, то ћ.  ригер ¤к п≥зн≥ший теоретик, ¤кий ознайомивс¤ з ≥де¤ми рецептивноњ естетики, пов`¤зуЇ ун≥кальн≥сть твору не т≥льки з текстом, але ≥ з читацьким його сприйн¤тт¤м. ¬≥н прагне не з≥штовхнути чи протиставити ≥дењ та методи досл≥дженн¤ р≥зних шк≥л, а ви¤вити найкраще, продуктивн≥ше "в кожн≥й з цих шк≥л, у кожн≥й критичн≥й методолог≥њ - чи то рецептивна критика чи структурал≥зм, "нова критика" чи деконструктив≥зм. ÷е п≥дтверджуЇтьс¤ насамперед його м≥ркуванн¤ми про "майбутн≥х л≥тературознавц≥в", ¤к≥ повинн≥ мати на уваз≥ р≥зн≥ аспекти л≥тератури, але увагу прид≥л¤ти все ж особливост¤м форми. "÷≥ майбутн≥ теоретики, - пише кал≥форн≥йський професор, - повинн≥ будуть розгл¤дати поетичну форму ¤к головну складову частину твору, усв≥домлюючи, що вона Ї т≥льки внутр≥шньою силою. « ≥ншого боку, розгл¤даючи поез≥ю ¤к житт¤, ц≥ майбутн≥ л≥тературознавц≥ повинн≥ визнавати, що поез≥¤, при вс≥й њњ широт≥, все ж не така всеохопна, ¤к саме житт¤" [3, с. 237-238].

≤ в своњй практичн≥й критиц≥, ≥ в теор≥њ ћ.  ригер пост≥йно хитаЇтьс¤ м≥ж р≥зними концепц≥¤ми, погл¤дами.

¬вод¤чи л≥тературознавч≥ терм≥ни "тематика", "тематичний" ћ.  ригер по¤снюЇ, що вони, в його розум≥нн≥, не мають стосунку до слова "тема". ѕ≥д терм≥ном "тематика", - пише ћ.  ригер, - ми розум≥Їмо вивченн¤ емп≥ричних складник≥в твору, ¤к≥ ви¤вл¤ють себе в драматичн≥й форм≥ й створюють внутр≥шнЇ напруженн¤" [3, с. 242].

ћожна т≥льки дивуватис¤ тому, ¤к за допомогою терм≥на "тематичний" ћ.  ригер долаЇ принципову суперечн≥сть м≥ж платоновсько-ар≥стотел≥вським ≥ "неокритичним" розум≥нн¤м художнього твору. ¬≥н допускаЇ "емп≥ричний" матер≥ал, але над≥л¤Ї його "особливою" драматичною функц≥Їю. ћ≥ж "тематикою" ≥ суто естетичним складником твору виникаЇ "напруженн¤". ≤ саме воно, вважаЇ л≥тературознавець, Ї головним у твор≥. «овн≥шнЇ, м≥метичне перепл≥таЇтьс¤ в теор≥њ ћ.  ригера ≥з внутр≥шн≥м, естетичним та "орган≥чним". «нов-таки зливаютьс¤ форма та зм≥ст. ќчевидно, що в протисто¤нн≥ формального та м≥м≥тичного п≥дход≥в ћ.  ригер в≥ддаЇ перевагу першому, хоча й говорить про на¤вн≥сть морально-рел≥г≥йних та ≥нших "зовн≥шн≥х" зм≥стовних складник≥в твору.

 ритик, ¤кий спираЇтьс¤ на найвитончен≥ш≥ ф≥лософськ≥ системи ≥ на щонайбагатший життЇвий досв≥д - стверджуЇ ћ.  ригер, - не здатен правильно зрозум≥ти та оц≥нити художнього твору, ¤кщо в≥н не враховуЇ драматичного "сп≥вв≥дношенн¤ естетичного та тематичного". ј з цього випливаЇ, що "л≥тературна теор≥¤ повинна бути адекватна художньому досв≥дов≥, а художн≥й тв≥р - адекватний життю". јле це житт¤ обов'¤зково маЇ бути розчинене в "художньому досв≥д≥" [3, с. 244].

—кладн≥сть м≥ркувань ћ.  ригера зумовлена його прагненн¤м поЇднати ¤кщо не д≥аметрально протилежн≥, то зовс≥м р≥зн≥ п≥дходи до л≥тератури.

ƒл¤ розум≥нн¤ сутност≥ кригер≥вськоњ теор≥њ критики багато дають його оц≥нки досл≥дницькоњ методолог≥њ ≥нших л≥тературознавц≥в, зокрема Ќортропа ‘ра¤. ќстаннього ћ.  ригер звинувачуЇ у подв≥йност≥ позиц≥њ ≥ нав≥ть в еклектизм≥.

Ќ. ‘рай в "јнатом≥њ критики", опубл≥кован≥й незадовго до виходу в св≥т "¬≥кна в критику", декларуЇ свою близьк≥сть до "новоњ критики". ѕроте в≥н тут же пропонуЇ "альтернативи контекстуал≥зму", за¤вл¤ючи про свою прихильн≥сть до м≥фокритичноњ методолог≥њ. ј останн¤ веде л≥тературознавц¤ за рамки контекстуал≥зму, порушуЇ "автоном≥ю" кожного окремного твору. якщо "нов≥ критики (а за ними ≥ ћ.  ригер) говор¤ть про ун≥кальний св≥т окремо вз¤того твору, то Ќ. ‘рай пише про особливий, "словесний" св≥т л≥тератури загалом, ≥ в ц≥й загальн≥й "словесн≥й", тобто л≥тературно-художн≥й мас≥ розчин¤Ї ≥ндив≥дуальний тв≥р. ѕереробивши в≥дому приказку, можна сказати, що вчений за л≥сом не бачить дерев. “ака позиц≥¤ Ќ. ‘ра¤ дратуЇ ћ.  ригера.  ритик, вважаЇ Ќ. ‘рай, маЇ ≥ти в≥д загального, тобто в≥д ус≥Їњ л≥тератури загалом, до часткового. ј оск≥льки в основу художньоњ творчост≥ в≥н ставить м≥ф, м≥фолог≥чн≥ структури, то кожний окремий тв≥р критик маЇ розгл¤дати ¤к пох≥дний в≥д цих структур. "‘рай, - пише ћ.  ригер, - розгл¤даЇ не автоном≥ю окремого художнього твору ¤к ун≥кальноњ Їдност≥, а весь л≥тературно-м≥фолог≥чний ун≥версум, архетипн≥ рем≥н≥сценц≥њ ¤кого ви¤вл¤ютьс¤ в кожному ≥ндив≥дуальному твор≥" [1, с. 47].

ћ≥фокритичний метод Ќ. ‘ра¤, вважаЇ ћ.  ригер, можна використовувати т≥льки при анал≥з≥ творчост≥ таких м≥фолог≥чно ор≥Їнтованих автор≥в, ¤к Ѕлейк або ™йтс, але саме вс≥Їњ њх творчост≥, ¤к системи. ўо ж стосуЇтьс¤ окремих твор≥в цих поет≥в, то ћ.  ригер сумн≥ваЇтьс¤ у здатност≥ Ќ. ‘ра¤ правильно оц≥нити њхню ун≥кальн≥сть" [1, с. 49].

”с≥ м≥ркуванн¤ ћ.  ригера про л≥тературознавчу манеру Ќ. ‘ра¤ св≥дчать про те, що в≥н не приймаЇ його м≥фокритичноњ методолог≥њ, оск≥льки вона розчин¤Ї "естетичний об'Їкт", тобто художн≥й тв≥р у мас≥ ≥нших ≥ не веде до розум≥нн¤ його контекстуальноњ ун≥кальност≥. ћ≥фокритичному п≥дходов≥ до творчост≥ ћ.  ригер протиставл¤Ї п≥дх≥д "контекстуальний". ” ширшому план≥ очевидно, що м≥фолог≥чний та контекстуальний методи критичного анал≥зу, незважаючи на низку загальних рис (наприклад, в обох п≥дходах наголошено потребу анал≥зувати л≥тературу "л≥тературними" ж методами) все ж принципово в≥др≥зн¤ютьс¤.

≤ ћ.  ригер дуже точно встановив причини цього розр≥зненн¤.

—л≥д лише зазначити, що Ќ. ‘рай досить суперечливий, ¤к ≥ сам ћ.  ригер. ≤ це треба мати на уваз≥ п≥д час оц≥нюванн¤ особливостей його методолог≥њ. јле загалом ћ.  ригер маЇ рац≥ю - Ќ. ‘рай з його симпат≥Їю до "нових критик≥в" усе ж дотримуЇтьс¤ б≥льш традиц≥йного та "позитив≥стського", ¤к гадаЇ кал≥форн≥йський вчений, погл¤ду на л≥тературу (пор≥вн¤но з "контекстуальними").

ƒо сп≥льник≥в Ќ. ‘ра¤ ћ.  ригер в≥дносить ≥ншого американського л≥тературознавц¤ - ≈. √оун≥нга, ¤кий у книз≥ "Ќевиправдана самовпевнен≥сть: створенн¤ алегор≥њ" критикуЇ "контекстуал≥зм" "нових критик≥в". ћ.  ригер звинувачуЇ ≈. √оун≥нга в старомодност≥, нерозум≥нн≥ р≥зниц≥ м≥ж алегор≥Їю та символом.

"якщо ми, - пише ћ.  ригер, - погодимос¤ з √оун≥нгом та ‘раЇм у тому, що не ≥снуЇ протисто¤нн¤ м≥ж референтним та контекстуальним аспектами у творчост≥, тод≥ ми не пом≥тимо й р≥зниц≥ м≥ж знаком, тобто алегор≥Їю та символом ≥ в насл≥док цього вс¤ л≥тература буде розум≥тис¤ т≥льки ¤к алегор≥¤ " [1, с. 48].

Ќагадаймо, що "нов≥ критики" ≥ ћ.  ригер протиставл¤ють "прим≥тивн≥й", "нетворч≥й" алегор≥њ "самодостатн≥й"символ, тобто такий, що н≥чого не означаЇ в д≥йсност≥ й утворюЇ власну реальн≥сть. «наючи про це, ≈. √оун≥нг називаЇ "нових критик≥в" символ≥стами у в≥дставц≥, маючи на уваз≥ рух символ≥ст≥в наприк≥нц≥ XIX - на початку XX стол≥тт¤.

ћ.  ригер не об≥йшов мовчанн¤м ≥ теор≥њ символу ≥ художньоњ творчост≥, ¤к≥ розробив неокант≥анець ≈.  асс≥рер.  асс≥рера в≥н називаЇ "нео≥сториком", маючи на уваз≥ те, що той на в≥дм≥ну в≥д традиц≥йних ≥сторик≥в розум≥Ї ≥сторичний процес ¤к саморозвиток "символ≥чних форм". ≤де¤ "саморозвитку" ≥ автоном≥њ кожноњ з "символ≥чних форм" - науки, рел≥г≥њ, мистецтво, л≥тератури - близька ћ.  ригеру.

якщо теор≥њ ≈. √оун≥нга та Ќ. ‘ра¤ дл¤ ћ.  ригера принципово неприпустим≥, то до концепц≥й ≥ншого видатного теоретика, ‘. ¬≥лрайта, ћ.  ригер ставитьс¤ ≥з симпат≥Їю, хоча й робить р¤д суттЇвих зауважень.

≤ симпат≥¤ ћ.  ригера ц≥лком зрозум≥ла. –≥ч у тому, що ‘. ¬≥лрайт, в≥домий книгою "ѕалаюче джерело" (1994), ¤ка здобула св≥тову попул¤рн≥сть, близький до кал≥форн≥йського вченого у головному - в≥н без ус≥л¤ких застережень оголосив про ≥снуванн¤ "поетичноњ реальност≥", що протистоњть "реальност≥ предметн≥й". ‘. ¬≥лрайт стверджуЇ: "„и повинна ≥снувати така р≥ч, ¤к поетичне баченн¤ св≥ту, чи Їдиним правильним п≥дходом до останнього ми будемо вважати науковий" [4, с. 38]. ѕоетичне баченн¤, ¤к самост≥йне, що протистоњть науковому ≥ не менш потр≥бне й важливе, - це ¤краз те, що невтомно говорить ћ.  ригер. ‘. ¬≥лрайт близький до нього й у своЇму розум≥нн≥ поетичного символу.

"¬≥дпов≥дно, - пише ‘. ¬≥лрайт, - ми можемо розд≥лити ≥ символи, кажучи про ст≥но-символи ≥ не глибинн≥ символи" [4, с. 28].

ѕерш≥ - це просто "знаки", наприклад, математичн≥, друг≥ ж - нос≥њ глибинноњ мудрост≥ та поетичного значенн¤. якщо "знаки" науки та буденного житт¤ елементарн≥ та доступн≥ вс≥м, то поетичн≥ глибинн≥ символи "в≥дкриваютьс¤ лише душам чуйним ≥ розумом осв≥ченим" [4, с. 29].

”с≥ ц≥ м≥ркуванн¤ ‘. ¬≥лрайта близьк≥ до думок ћ.  ригера, однак останн≥й не без п≥дстав побачив ≥ в≥дхиленн¤ автора "ѕалаючого джерела" в≥д контекстуал≥стського розум≥нн¤ поетичноњ мови й символу. ћ.  ригер називаЇ ‘. ¬≥лрайта "сп≥льником" "нових критик≥в" ≥ хвалить за те, що в≥н "не розриваЇ Їдн≥сть поетичного контексту" [1, с. 49], однак, не припускаЇ його "занадто широкого розум≥нн¤ сутност≥ поез≥њ". ќсобливо сумн≥вним здаЇтьс¤ ћ.  ригеру "експрес≥он≥зм" ‘. ¬≥лрайта ≥ пов'¤зана з ним занадто велика увага до емоц≥й у творчост≥. Ќе подобаЇтьс¤ кал≥форн≥йському досл≥днику ≥ те, що не т≥льки поетичну мову, але й мову взагал≥ ‘. ¬≥лрайт над≥л¤Ї символ≥чними потенц≥¤ми. "якщо, - говорить  ригер, - ми над≥л¤Їмо силою символ≥зац≥њ, в≥з≥онарною творчою силою всю нормальну д≥¤льн≥сть людини, тод≥ не розум≥Їмо, ¤к можна визначати поетичний контекст ¤к ун≥кальне символ≥чне" [1, с. 50-51].

ќтже, у своњх роботах ћ.  ригер намагаЇтьс¤ запоб≥гти досить вузькому розум≥нню художнього твору (т≥льки ¤к "автоматичного", в≥д≥рваного в≥д реальност≥ "естетичного об'Їкта").

Ћ≥тература

Krieger M. A Window for Criticism: Shakespeare`s Sonnets аnd Modern Poetics. - Princeton, 1964.

Krieger M. The New Apologist for Poetry. - Minneapolis, 1956.

Krieger M. The Tragic Vision: Variations on a Theme of Literary Interpretation. - N.Y., 1960.

Wheelwright Ph. The Burning Fountain. - Bloomington, 1954.



Ќа головну



Hosted by uCoz