ќб'Їктив проти об'Їкта: привласненн¤ образ≥в за допомогою фотограф≥њ



ѕогл¤д ≤ншого приховуЇ його оч≥.

∆ан ѕоль —артр

«бирати зн≥мки означаЇ колекц≥онувати св≥т.

—ьюзен «онтаі

” ф≥льм≥ "‘отозб≥льшенн¤" режисер ћ≥келанджело јнтон≥он≥ показуЇ под≥ю, ¤ка, не заф≥ксована фотограф≥чно (не закр≥плена - також ≥ в фотограф≥чному розум≥нн≥ - у пам'¤т≥), позбуваЇтьс¤ ≥снуванн¤. Ќатом≥сть, под≥¤, ¤ку бачать - ф≥нальна сцена з пантом≥мою гри в тен≥с - ≥снуЇ, нав≥ть ¤кщо гра в≥дбуваЇтьс¤ без тен≥сного м'¤чика ≥ ракеток: достатньо, що ≥снуЇ точка фокусуванн¤ погл¤д≥в. –еальн≥сть у фокус≥. ‘окус реальност≥...

Ќебезпека писанн¤ про фотограф≥ю - у тому, що, намагаючись "сфокусувати" розмову, ризикуЇмо спокуситис¤ розмовою про все: фотограф≥ю ¤к пос¤ганн¤, сексуальне прагненн¤, творенн¤ пам'¤т≥ й антикваризац≥ю сучасност≥, зм≥ну естетики, попул¤ризац≥ю мистецтва, звеличенн¤ звичайного, самовираженн¤ чи поц≥лунки смерт≥... ћусимо зважати на сказане: Ѕень¤м≥н, Ѕарт, «онтаі, ЅурдьЇ, сучасн≥ вар≥ац≥њ на класичн≥ теми - ѕетровська або ќлехн≥цький... ѕерефотографовувати зн≥мки попередник≥в, щоби в≥дретушувати њх за допомогою сучасних технолог≥й, перевести у новий формат, сколажувати ≥ т. д. (або LTD - "...з обмеженою в≥дпов≥дальн≥стю").

‘окус ц≥Їњ розмови - у тому, що зн≥мки, про ¤к≥ йтиметьс¤, не можна огл¤нути. ќднак, за лог≥кою "‘отозб≥льшенн¤", вони ≥снують - ¤к образи л≥тературн≥, а не в≥зуальн≥, точн≥ше, ¤к окрем≥ мотиви у двох романах, руш≥Їм сюжетноњ д≥њ (чи окремих сюжетних в≥дгалужень) ¤ких Ї створенн¤ колекц≥й: " олекц≥онера" ƒжона ‘аулза та "Ћ≥сового цар¤" ћ≥шел¤ “урньЇ. √ероњ цих роман≥в - ‘редер≥к  леіі та јвель “иффож - захоплюютьс¤ фотографуванн¤м не випадково.  леіі фотографуЇ свою полон¤нку - найц≥нн≥ший екземпл¤р колекц≥њ метелик≥в - ћ≥ранду •рей, фотоапарат супроводить його в≥д моменту самого зародженн¤ задуму (нав≥ть не задуму, а радше його передчутт¤) викрасти д≥вчину до останньоњ сцени перед смертельною хворобою; “иффож, одержимий ман≥Їю д≥тоносноњ фор≥њ, - паризьких школ¤р≥в (в≥н також записуЇ за допомогою спец≥ального пристрою њхн≥ голоси). ќбидва автори не т≥льки розпов≥дають про, але й м≥ркують з приводу, вдаючись до своЇр≥дноњ "романноњ есењстики", де важко в≥др≥знити (≥ так само важко ототожнити) голоси автора ≥ персонажа.

Ќа перший погл¤д, може видатис¤, що п≥дм≥на реальних "колекц≥йних предмет≥в" њхн≥ми фотограф≥чними образами набуваЇ в цих романах протилежного значенн¤: перетворюЇ колекц≥онуванн¤ на безневинне захопленн¤ - у випадку “иффожа, або ж, навпаки, безпосередньо пов'¤зана з ф≥зичним насильством - у випадку  леііа.

 ультурологи зазвичай зосереджують увагу на феномен≥ фотограф≥њ (конкретноњ - ¤к –. Ѕарт, "будь-¤коњ" - ¤к, скаж≥мо, ќ. ѕетровська, чи фотограф≥њ ¤к ¤вища соц≥олог≥чного або антрополог≥чного - ¤к  . ќлехн≥цький) розм≥рковують про зображене. Ќатом≥сть в обох романах йдетьс¤ радше про фотографуванн¤ - зображанн¤, процес, у ¤кому беруть безпосередню участь фотограф ≥ об'Їкт, певний вид стосунк≥в м≥ж фотографуючим та фотографованим, наступне про¤вл¤нн¤ негатив≥в ≥ в≥ддруковуванн¤ чи тиражуванн¤ зн≥мк≥в. ≤ на цьому ≥стор≥¤ фотограф≥њ, власне, ще не почавшись, зупин¤Їтьс¤. –озмова про фотографуванн¤ позбавлена важливого дл¤ фотограф≥њ аспекту - њњ тривалост≥ в час≥. ‘отограф≥¤ б≥льше не виступаЇ способом оприсутненн¤ минулого, триванн¤, зм≥ни контекст≥в. ¬она в≥дбуваЇтьс¤ тут ≥ зараз, "знищуючи будь-¤ку пам'¤ть" [6, с. 8], ≥ св≥т, ¤кий про¤вл¤Їтьс¤ на фотограф≥¤х, не Ї ≥ншим. ¬≥н - Їдино можливий дл¤ фотографа-колекц≥онера; Їдино можливий з ус≥х нереальних св≥т≥в. Ќав≥ть модель - ћ≥ранда - у ‘аулза (чи у  леііа?) знерухомлена або й узагал≥ безпам'¤тна (¤к метелик - п≥д д≥Їю хлороформу): умова вдалоњ фотограф≥њ - не кл≥пати очима, ¤к притлумлений спогад про виснажлив≥сть перших фотозйомок, п≥д час ¤ких модель приречена була на тривале терп≥нн¤ в безруху.

ƒ≥¤ розгортаЇтьс¤ в простор≥, а не в час≥ - це Їдина реальн≥сть фотографуванн¤, ¤ке впор¤дковуЇ св≥т, розд≥л¤ючи його на перед ≥ за фотооб'Їктивом. “е, що може бути сфотографоване, ≥снуЇ у певному м≥сц≥. ≤ навпаки - все, що ≥снуЇ в певному м≥сц≥, може бути сфотографоване. Ќесфотографованим залишаЇтьс¤ лише сам фотограф. “очн≥ше було б нав≥ть сказати, що фотограф принципово не у¤вл¤Ї себе в рол≥ об'Їкта фотозйомки. “иффожа особливо обурюЇ, коли п≥д час сл≥дства його фотографують - його, "записного викрадача образ≥в" [7, с. 161]! ” його власному св≥т≥ (фототец≥) просторова в≥дм≥нн≥сть набуваЇ ¤к≥сного вим≥ру. јле тут фотограф потрапл¤Ї у власноруч споруджену пастку: ¤кщо в≥н сам не надаЇтьс¤ до ф≥ксац≥њ на фотопл≥вц≥, то й ≥снуванн¤ його потрапл¤Ї п≥д сумн≥в...

Ќевидимий фотограф прагне бути побаченим. —л≥д його присутност≥ в≥дчитуЇтьс¤ в погл¤д≥ жертви, ¤ка знаЇ, що њњ фотографують. –еакц≥¤ може бути р≥зною, але вираз обличч¤ перед фотоапаратом завжди в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д того, ¤кий людина "прибер≥гаЇ дл¤ себе": "як т≥льки ¤ в≥дчуваю, що мене огл¤дають через об'Їктив, все п≥дл¤гаЇ зм≥н≥: набуваю пози, створюю соб≥ натом≥сть ≥нше т≥ло, сам по соб≥ перетворююс¤ на образ", намагаючись "впливати зсередини на свою шк≥ру"; так "народжуЇтьс¤ образ - образ мене" (Ѕарт, [9, с. 19, 20-21]).

ѕрисутн≥сть спогл¤дача виражаЇтьс¤ через насильство - ≥ воно в≥дгукуЇтьс¤ "душевним болем" пов'¤заноњ з ним жертви (“урньЇ), так само, ¤к б≥ль пов'¤зував х≥рурга ≥ хворого до застосуванн¤ анестез≥њ. Ќа протисто¤нн¤ обличч¤м до обличч¤ (обличч¤м до фотоапарата - фотоапаратом до обличч¤) зважуЇтьс¤ “иффож, ≥  леіі у ‘аулза п≥сл¤ першоњ сер≥њ зн≥мк≥в (саме таких, ¤к≥ малювала його у¤ва) вол≥Ї не застосовувати хлороформ, а змусити ћ≥радну позувати св≥домо.

‘отографуючи, колекц≥онер поповнюЇ колекц≥ю образ≥в ≥ так њх привласнюЇ, реал≥зуЇ свою волю до влади, чи нав≥ть волю до знищенн¤, ¤к про це пр¤мо за¤вл¤Ї “иффож. „атуючи б≥л¤ вор≥т школи з фотоапаратом, в≥н прагне розбити зм≥нне видовище на посл≥довн≥сть зупинених кадр≥в, посадити д≥тей у кл≥тку з пр¤мокутник≥в зн≥мк≥в, "викрадати њх образи" [7, с. 129]. Ќав≥що? ўоби розшифрувати. Ѕо "т≥ла суть знаки" [7, с. 129].

—правд≥, фотограф не намагаЇтьс¤ заволод≥ти об'Їктом ¤к т≥лом. ўоб≥льше, т≥ло дл¤ нього - зайве, обт¤жливе, небажане, те, що спотворюЇ чи заступаЇ чистоту ≥ досконал≥сть образу.  леіі, в≥дмовл¤ючись в≥д ф≥зичних стосунк≥в з ћ≥рандою, вол≥Ї вт≥шатис¤ њњ фотограф≥¤ми.  ожен дотик до т≥ла бентежить, вадить (буквально - завдаЇ вад образов≥), врешт≥, дратуЇ ≥ озлоблюЇ... ¬олод≥нн¤ т≥лом з необх≥дн≥стю Ї волод≥нн¤м одиничним, конкретним "екземпл¤ром", чимось особливим, тод≥ ¤к волод≥нн¤ образом (образами) уможливлюЇ волод≥нн¤ сер≥Їю. "я у множин≥" - ¤к нотуЇ ћ≥ранда з приводу своњх зн≥мк≥в [8, с. 151-152]. “иффож назавжди уриваЇ стосунки з юним ≈тьЇном (реальною дитиною, а не дитиною взагал≥), незважаючи на те, що зустр≥ч з цим хлопчиком у Ћувр≥ принесла йому надзвичайну насолоду. “иффож в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д влади над одним заради влади над ус≥ма: "‘отограф≥¤ н≥би абстрагуЇ об'Їкт, перетворюючи конкретну дитину на певний дит¤чий тип: фотографуючи одного, ти отримуЇш њх тис¤чу, дес¤ть тис¤ч..." [7, с. 136]. ќтож, образ не просто зам≥н¤Ї т≥ло, в≥н його заперечуЇ, усуваЇ; симулюючи присутн≥сть, Ї найдосконал≥шим св≥дченн¤м його в≥дсутност≥. ѕоза кадром н≥чого не ≥снуЇ, бо "кожен кадр... схожий на гострий погл¤д сл≥пц¤, ¤кий прозр≥ваЇ лише на мить ≥ тому не здатен забути Їдиний у його житт≥ зоровий образ" [7, с. 134]. «н≥мати що-небудь на пл≥вку - досв≥д б≥льш реальний, ан≥ж безпосереднЇ переживанн¤ [див. 6, с. 7], ба нав≥ть Їдиний спос≥б дотикатис¤ до реальност≥ [див. 5, с. 6].

¬ есењ "” ѕлатонов≥й печер≥" —ьюзен «онтаі вказуЇ на непевн≥сть ≥ водночас неминуч≥сть пор≥вн¤нн¤ фотоапарата з фалосом [4, с. 21]. —правд≥,  леіі фотографуЇ ћ≥ранду у сексуально-непристойних позах, а “иффож у своЇму щоденнику нотуЇ промовистий пасаж: " оли мен≥ доводитьс¤ кружл¤ти м≥стом на драндулет≥, в≥дчутт¤ повного задоволенн¤ ¤ переживаю, лише в≥дчуваючи на шињ рем≥нець фотоапарата, в той час ¤к сам в≥н спочиваЇ у мене м≥ж ногами. ÷е по сут≥ величезний член, заправлений у шк≥р¤ний гульфик" [7, с. 134]. ќднак функц≥њ цього органа досить своЇр≥дн≥: його призначенн¤ - викрасти у здобич≥ ≥ зберегти дл¤ свого господар¤ найсокровенн≥ше - њњ зовн≥шн≥й вигл¤д. ќтож, клацаючи фотоапаратом, фотограф зливаЇтьс¤ з т≥лом-оболонкою, т≥лом-поверхнею, ¤ке врешт≥-решт розгладжуЇ по площин≥ зн≥мка. ”под≥бненн¤ до полюванн¤ можна розгортати й дал≥: ¤к справдешн≥й мисливець, фотограф "поњдаЇ" свою жертву, перетворюЇтьс¤ на ненажеру, прагнучи присвоювати - чи засвоювати - нов≥ й нов≥ уподобан≥ об'Їкти, спричин¤Ї, за висловом Ѕарта, њхню "плоску смерть" [9, с. 156].

ќтож, фотограф≥чне зображенн¤ створюЇ лише ≥люз≥ю об'Їктивност≥, ¤к в анекдот≥ про ѕ≥кассо, ¤кий, поставлений перед потребою написати "реал≥стичний" портрет на зразок фотограф≥њ, посп≥вчував багатому замовников≥: "¬аша дружина маленька, плоска ≥ чорно-б≥ла". “урньЇ, вод¤чи рукою “иффожа, змушуЇ свого геро¤ визнати м≥фолог≥чну природу фотозн≥мк≥в. ћ≥фолог≥зуючи, фотограф возводить своњх "моделей" у ранг бог≥в ≥ - полонених. ‘отоапарат в≥дображаЇ св≥т фантаз≥њ, використовуючи довколишн≥й св≥т ¤к п≥дручний матер≥ал, перекроюючи, кадруючи, змушуючи позувати в≥дпов≥дно до фантазм≥в фотографа. Ќеспроможний сфотографувати себе, фотограф об'Їктив≥зуЇ (розгл¤даЇ через об'Їктив) себе в ≥ншому. јле його фантаз≥њ взоруютьс¤ на безлик≥ кл≥ше: зразком дл¤ насл≥дуванн¤ дл¤  леііа стаЇ "продуктивна банальн≥сть" [5, с. 10] - порножурнал ≥з зображенн¤м ж≥ночих н≥жок на високих п≥дборах. ¬≥н неспроможний в≥дчути парод≥йн≥сть фотопозуванн¤, намагаЇтьс¤ позбутис¤ будь-¤ких ознак ≥ндив≥дуал≥зац≥њ, в≥др≥заючи голови на в≥ддрукованих фотокартках. Ќатом≥сть дл¤ художника „арльза ¬естона (ще одного персонажа, "непр¤мо" присутнього в роман≥ - у щоденникових спогадах ћ≥ранди) фотограф≥¤ - п≥дм≥на стилю стил≥зац≥Їю, умертв≥нн¤ зображуваного.

«н≥мки, що њх робл¤ть  леіі або “иффож, не призначен≥ дл¤ публ≥чного показу. ¬они ≥снують дл¤ Їдиного спогл¤дача - творц¤ ≥ власника приватноњ колекц≥њ.  олекц≥¤ ¤к спос≥б згромадженн¤ й упор¤дкуванн¤ св≥ту, створенн¤ штучноњ реальност≥ зам≥сть довколишнього хаосу, врешт≥, спос≥б конструюванн¤ суб'Їкта не надаЇтьс¤ дл¤ демонстрац≥њ. ѓњ мета - потаЇмне приватне використанн¤, ≥ будь-¤ке "виставл¤нн¤ напоказ" розц≥нюЇтьс¤ ¤к загроза дл¤ особистост≥ самого колекц≥онера (див. Ѕодр≥¤р [2, с. 110]). якщо культурологи, розм≥рковуючи про феномен фотограф≥њ, переважно зверталис¤ до анал≥зу роб≥т фотограф≥в-профес≥онал≥в, роб≥т, ¤к≥ стали уже беззаперечними фактами культури, то автори-роман≥сти зазирають до лаборатор≥њ аматора - потаЇмного вуаЇриста ≥ скнари.  оли ж так≥ зн≥мки все-таки оприлюднюють, вони починають св≥дчити проти самих фотограф≥в. ‘отограф≥њ д≥тей, знайден≥ в “иффожа, стали одним ≥з вагомих доказ≥в його вини у поівалтуванн≥ школ¤рки. ќтож Ї прив≥д ще раз згадати јнтон≥он≥: сл≥дчий врешт≥-решт схил¤Їтьс¤ до визнанн¤ т≥Їњ реальност≥, ¤ку демонструють (пр¤мо чи опосередковано) фотограф≥њ, а не тоњ, ¤ка справд≥ в≥дбулас¤. “иффожа звинувачують у злочин≥, ¤кого в≥н не коњв, але на ¤кий вказують фотограф≥њ.

ќднак фотограф≥¤ - сама собою злочин. “иффож м≥ркуЇ про в≥дм≥нн≥сть фотограф≥њ в≥д живопису: ¤кщо художников≥ потр≥бно св≥тло, то фотограф≥њ народжуютьс¤ лише в темр¤в≥ (знову ж таки: недоступно дл¤ стороннього ока).  адри ф≥ксуютьс¤ моментально, заперечуючи процесуальн≥сть житт¤, а робота над картиною потребуЇ певного часу. ’удожник в≥ддаЇ, фотограф привласнюЇ. —хоже протиставленн¤ нав'¤зуЇ також ‘аулз:  леіі, захоплюючись фотограф≥Їю, у той же час зовс≥м не здатен оц≥нити мистецькоњ краси картин. Ќе випадково жертвою колекц≥онера ви¤вл¤Їтьс¤ саме молода художниц¤. ÷е протиставленн¤ - живопису ¤к мистецтва ≥ фотограф≥њ ¤к техн≥чноњ репродукц≥њ - значно ран≥ше л¤гло в основу в≥домого есею ¬. Ѕень¤м≥на "ћистецький тв≥р у добу своЇњ техн≥чноњ в≥дтворюваности" [див. 1]. якщо, анал≥зуючи фотозн≥мки јтже, Ѕень¤м≥н називаЇ њх фотограф≥¤ми м≥сць злочину, то за ‘аулзом чи “урнье, саме фотографуванн¤ ≥ Ї скоЇним злочином.

¬решт≥ «онтаі ("—умовит≥ об'Їкти") розр≥зн¤Ї два типи фотограф≥в: учених та морал≥ст≥в [4, с. 60]. ѕерш≥ ≥нвентаризують св≥т, друг≥ концентруютьс¤ на важких ситуац≥¤х. ¬ обох романних верс≥¤х фотографуванн¤ зображено ¤к д≥¤льн≥сть антигуман≥стичну, антиморальну.  леіі та “иффож радше схож≥ на ≥нвентаризатор≥в, однак вони ≥нвентаризують не об'Їктивний св≥т, а власн≥ колекц≥њ, причому процес ≥нвентаризац≥њ Ї одночасно процесом творенн¤.  олекц≥¤ - впор¤дкована (освоЇна, поневолена) неск≥нченн≥сть, першим ≥ останн≥м членом ¤коњ Ї сам фотограф-колекц≥онер. ƒо такого висновку схил¤Ї Ѕодр≥й¤р, коли у "—истем≥ речей" стверджуЇ, що колекц≥онер завершуЇ сер≥ю колекц≥йних речей [див. 2, с. 101], а у "«ваб≥", навпаки, пропонуЇ починати в≥д нього в≥дл≥к [3, с. 214 - 215]; ƒжеймс  л≥ффорд, анал≥зуючи процес спогл¤данн¤ колекц≥њ, називаЇ його "подорожжю через заборонен≥ обшири власного "¤" [10, с. 235]. ‘отограф≥чн≥ образи створюють набагато ширше поле дл¤ д≥¤льност≥ колекц≥онера, ан≥ж накопиченн¤ матер≥альних речей.  оли колекц≥¤ стаЇ повною, вона перетворюЇтьс¤ на знар¤дд¤ вбивства колекц≥онера - йому н≥чого робити дал≥, йому немаЇ заради чого ≥снувати, йому н≥ з чим себе ≥дентиф≥кувати. «н≥мки ж балансують на меж≥ м≥ж ≥деЇю та њњ вт≥ленн¤м, вони здатн≥ безконечно в≥дтворюватис¤, отож повнота фотоколекц≥њ н≥коли не Ї остаточною: "«≥ ск≥нченноњ к≥лькост≥ негатив≥в ¤ можу в≥ддрукувати безконечну к≥льк≥сть фотограф≥й.  оли ¤ зберу повну колекц≥ю, актуальна безконечн≥сть перетворитьс¤ в потенц≥йну, ¤вити ¤ку буду здатен ¤ один. “аким чином, фотограф≥¤ стане засобом одомашнити дику безконечн≥сть" [7, с. 143]. ќтож, безпечн≥сть колекц≥онуванн¤ образ≥в, про ¤ку йшлос¤ на початку статт≥, гарантуЇ безпеку не дл¤ об'Їкта, на ¤кого пос¤гаЇ колекц≥онер, а самого фотографа-колекц≥онера, ¤кий, зосереджуючи у своњх руках владу не т≥льки над об'Їктами, але й над њхн≥м репродукуванн¤м, контролюЇ власну смерть ("поверненн¤ померлого", ¤к висловивс¤ Ѕарт [9, с. 17]), гарантуючи своњй колекц≥њ водночас ≥ повноту, ≥ здатн≥сть до поповненн¤.

Ћ≥тература

Ѕень¤м≥н ¬. ћистецький тв≥р у добу своЇњ техн≥чноњ в≥дтворюваности // Ѕень¤м≥н ¬. ¬ибране. - Ћьв≥в, 2002. - —. 53-81.

Ѕодрий¤р ∆. —истема вещей. - ћосква, 1999.

Ѕодрий¤р ∆. —облазн. - ћосква, 2000.

«онтаі —. ѕро фотограф≥ю. -  ињв, 2002.

ѕетровска¤ ≈. јнтифотографи¤. - ћосква, 2003.

ѕетровска¤ ≈. Ќепро¤вленное: ќчерки по философии фотографии. - ћосква, 2002.

“урнье ћ. Ћесной царь. - —пб, 2000.

‘аулз ƒж.  оллекционер. - ћосква, 2003.

Bartes R. Swiatlo obrazu: Uwagi o fotografii. - Warszawa, 1996.

Clifford J. Kolekcje // Clifford J. Klopoty z kultura: Dwudziestowieczna etnografia, literatura i sztuka. - Warszawa, 2000.

Olechnicki K. Antropologia obrazu: Fotografia jako metoda, рrzedmiot i medium nauk spolecznych. - Warszawa, 2003.



Ќа головну



Hosted by uCoz